ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КЛІНДАМІЦИН КАЛЦЕКС
(CLINDAMYCIN KALCEKS)
Склад:
діюча речовина: кліндаміцин;
1 мл розчину містить 150 мг кліндаміцину (у вигляді кліндаміцину фосфату);
допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій та інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або майже безбарвний розчин.
Фармакологічна група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Код АТХ J01F F01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Механізм дії
Кліндаміцин — антибіотик групи лінкозамідів, який інгібує синтез бактеріального білка. Він зв’язується з 50S-субодиницею бактеріальних рибосом і впливає як на синтез, так і на процес трансляції в рибосомах. Хоча кліндаміцину фосфат є неактивним in vitro, швидкий гідроліз in vivo перетворює цю сполуку на активний проти бактерій кліндаміцин.
Кліндаміцин у стандартних дозах демонструє бактеріостатичну активність in vitro.
Фармакокінетичний / фармакодинамічний взаємозв’язок
Ефективність пов’язана з площею під кривою «концентрація – час» для незв’язаної фракції препарату, що перевищує мінімальну інгібувальну концентрацію (MIC) для пригнічення росту патогену (fAUC/MIC).
Механізм(-и) резистентності
Резистентність до кліндаміцину найчастіше розвивається внаслідок мутацій у ділянці зв’язування антибіотика з рибосомальною РНК (рРНК) або метилювання специфічних нуклеотидів у 23S РНК 50S рибосомної субодиниці. Ці альтерації можуть зумовлювати перехресну резистентність in vitro до макролідів і стрептограмінів групи B (резистентність за типом MLSB). У деяких випадках резистентність зумовлена альтераціями в рибосомних білках.
У макролід-резистентних бактеріальних ізолятах резистентність до кліндаміцину може бути індукована макролідами.
Індуковану резистентність можна продемонструвати за допомогою дискового (D‑зонного) тесту або в бульйоні. Рідше зустрічаються механізми резистентності, пов’язані з модифікацією антибіотика або активним ефлюксом. Між кліндаміцином і лінкоміцином спостерігається повна перехресна резистентність. Як і у випадку з багатьма іншими антибіотиками, поширеність резистентності залежить від виду збудника та географічного регіону. Частота резистентності до кліндаміцину є вищою серед метицилін-резистентних ізолятів стафілококів і пеніцилін-резистентних ізолятів пневмококів порівняно з чутливими до цих антибіотиків штамами.
Більшість метицилін-резистентних штамів S. aureus (MRSA) мають конститутивний тип резистентності MLSB, а отже, є резистентними до кліндаміцину. Інфекції, спричинені макролід-резистентними стафілококами, не слід лікувати кліндаміцином, навіть якщо in vitro продемонстровано чутливість, оскільки така терапія може призвести до селекції мутантів із конститутивною резистентністю за типом MLSB.
Штами з конститутивною резистентністю за типом MLSB демонструють повну перехресну резистентність до кліндаміцину, лінкоміцину, макролідів (наприклад, до азитроміцину, кларитроміцину, еритроміцину, рокситроміцину, спіраміцину), а також до стрептограміну B.
Граничні значення при визначенні чутливості
Критерії інтерпретації MIC (мінімальної інгібувальної концентрації) для тестування чутливості до кліндаміцину були встановлені Європейським комітетом із тестування чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) та наведені на сайті: https://www.ema.europa.eu/documents/other/minimum-inhibitory-concentration-mic-breakpoints_en.xlsx
Поширеність набутої резистентності
Поширеність набутої резистентності окремих штамів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом, тому бажано мати локальну інформацію щодо чутливості мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за порадою до фахівця, якщо місцева поширеність резистентності така, що ефективність препарату, принаймні щодо деяких типів інфекцій, може бути сумнівною.
Зокрема, при тяжких інфекціях або у разі неефективності терапії рекомендується проведення мікробіологічної діагностики з ідентифікацією збудника та визначенням його чутливості до кліндаміцину.
Види, які зазвичай є чутливими
-Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (метициліночутливі стафілококи та метициліночутливі коагулазонегативні стафілококи)
Streptococcus груп A, B, C та G
Streptococcus pneumoniae (пеніциліночутливі ізоляти)
Streptococcus pyogenes
Стрептококи групи viridans
-Анаеробні грампозитивні мікроорганізми
Clostridium perfringens
Peptostreptococcus spp. (Finegoldia magna, Micromonas micros)
Actinomyces israelii
Cutibacterium acnes
Peptoniphilus spp.1
Propionibacterium spp.1
-Анаеробні грамнегативні мікроорганізми
Fusobacterium spp. (за винятком F. varium)
Prevotella spp.
Veillonella spp.1
-Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Gardnerella vaginalis
Chlamydophila pneumoniae 1
Mycoplasma hominis 1
¹ На момент публікації таблиць оновлені дані були відсутні. Для оцінки чутливості було використано першоджерела, стандартну наукову літературу та рекомендації щодо лікування.
Види, щодо яких набута резистентність може становити клінічну проблему
-Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (метицилінорезистентні)
Staphylococcus epidermidis
Staphylococcus haemolyticus
Staphylococcus hominis
Streptococcus agalactiae
Corynebacterium spp.
-Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Moraxella catarrhalis
-Анаеробні грампозитивні мікроорганізми
Clostridioides difficile
-Анаеробні грамнегативні мікроорганізми
Bacteroides spp.
Види, що мають природну резистентність до препарату
-Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Enterococcus spp.
Listeria monocytogenes
-Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Escherichia coli
Haemophilus influenzae
Klebsiella spp.
Pseudomonas aeruginosa
-Інші мікроорганізми
Ureaplasma urealyticum
Mycoplasma pneumoniae
Фармакокінетика
Всмоктування
Після внутрішньом’язової ін’єкції 600 мг кліндаміцину фосфату пікові концентрації кліндаміцину в сироватці крові в діапазоні від 5 до 10 мкг/мл спостерігаються протягом
1–4 годин після введення. Після внутрішньовенної інфузії 300 мг протягом 10 хвилин і
600 мг протягом 20 хвилин пікові концентрації в сироватці крові наприкінці інфузії становлять 7 мкг/мл і 10 мкг/мл відповідно.
Рівень кліндаміцину в сироватці крові, вищий за мінімальну інгібувальну концентрацію для більшості чутливих мікроорганізмів in vitro, можна підтримувати шляхом введення кліндаміцину фосфату кожні 8–12 годин дорослим та кожні 6–8 годин дітям віком від 3 років у вигляді внутрішньовенної інфузії. Стабільна концентрація досягається після введення третьої дози.
Розподіл
Зв’язування з білками крові становить від 40 % до 94 %. Кліндаміцин легко проникає у більшість рідин і тканин організму (зокрема, в кісткову тканину), тому його можна застосовувати як альтернативний препарат для лікування інфекцій у важкодоступних вогнищах, таких як інфекції м’яких тканин або гострий і хронічний остеомієліт. У кістковій тканині досягається приблизно 40 % (у діапазоні 20–75 %) від концентрації кліндаміцину в сироватці крові, у грудному молоці — 50–100 %, у синовіальній рідині — 50 %, у мокротинні — 30–75 %, у перитонеальній рідині — 50 %, у крові плода — 40 %, у гної — 30 %, у плевральній рідині — 50–90 %. Проте кліндаміцин не проникає у спинномозкову рідину, навіть при менінгіті.
Після багаторазового введення концентрації препарату в амніотичній рідині становили приблизно 30 % від концентрацій у крові матері.
Метаболізм
Дослідження in vitro на мікросомах печінки та кишечника людини показали, що кліндаміцин окислюється переважно з участю ферменту CYP3A4, з меншою участю CYP3A5, утворюючи метаболіти кліндаміцин сульфоксид та N-десметилкліндаміцин (другорядний метаболіт).
Період напіввиведення кліндаміцину з плазми крові становить 2,4 години. У пацієнтів із нирковою недостатністю або з печінковою недостатністю середнього чи тяжкого ступеня період напіввиведення подовжується.
Виведення
Після парентерального введення приблизно 15 % дози виводиться із сечею. Препарат виводиться здебільшого з жовчю та калом у вигляді біологічно неактивних метаболітів.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не є ефективними методами для виведення кліндаміцину із сироватки крові.
Лінійність / нелінійність
Концентрація кліндаміцину в сироватці крові зростає пропорційно до збільшення дози.
Особливі групи пацієнтів
Діти віком від 2 до < 18 років з ожирінням та дорослі віком 18–20 років з ожирінням
Фармакокінетичні дослідження у дітей (від 2 до < 18 років) з ожирінням та у дорослих віком 18–20 років з ожирінням показують, що кліренс та об’єм розподілу кліндаміцину, нормалізовані за загальною масою тіла, є подібними у пацієнтів з ожирінням і без нього.
Пацієнти літнього віку
Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів старшого віку (61–79 років) та у молодих дорослих (18–39 років) показують, що вік сам по собі не впливає на фармакокінетику кліндаміцину (кліренс, період напіввиведення, об’єм розподілу та AUC після внутрішньовенного [в/в] введення препарату).
Ниркова недостатність
У пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня період напіввиведення кліндаміцину із сироватки крові дещо подовжується (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Клінічні характеристики
Показання
Кліндаміцин Калцекс показаний для лікування тяжких інфекцій, спричинених чутливими до кліндаміцину бактеріями, у дорослих і дітей віком від 1 місяця (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинаміка»):
-Інфекції кісток і суглобів
-Хронічний синусит, спричинений анаеробними мікроорганізмами
-Інфекції нижніх дихальних шляхів
-Ускладнені інфекції черевної порожнини
-Інфекції органів малого таза та жіночих статевих органів
-Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин.
Кліндаміцин Калцекс можна використовувати для профілактики інфекції в хірургії у пацієнтів з алергією на бета-лактамні антибіотики.
Інформація щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів міститься в офіційних настановах.
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини, до лінкоміцину або до будь-якої з допоміжних речовин.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Нейром’язові блокатори
Кліндаміцин може посилювати дію нейром’язових блокаторів. Тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають такі препарати.
Антагоністи вітаміну K
При застосуванні кліндаміцину в комбінації з антагоністами вітаміну K (наприклад, варфарином, аценокумаролом і флуіндіоном) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час [ПЧ] / міжнародне нормалізоване відношення [МНВ]) та/або розвиток кровотеч. Тому в пацієнтів, які отримують лікування антагоністами вітаміну К, необхідно часто контролювати показники коагуляції.
Інші антибактеріальні препарати
In vitro було продемонстровано антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. З огляду на потенційно значущу клінічну взаємодію, не слід застосовувати ці препарати одночасно.
Інгібітори та індуктори CYP-ферментів
Кліндаміцин метаболізується переважно з участю ферменту CYP3A4 та, меншою мірою, CYP3A5 з утворенням основного метаболіту кліндаміцину сульфоксиду та другорядного метаболіту N-десметилкліндаміцину.
Отже, інгібітори CYP3A4 та CYP3A5 можуть знижувати кліренс кліндаміцину.
Індуктори CYP3A4 та CYP3A5 можуть підвищувати кліренс кліндаміцину. У разі одночасного застосування кліндаміцину з потужними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцином) слід здійснювати клінічний моніторинг пацієнтів щодо можливого зниження терапевтичної ефективності.
Дослідження in vitro показують, що кліндаміцин не інгібує ферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2E1 або CYP2D6 та лише помірно інгібує CYP3A4. Отже, клінічно значуща взаємодія між кліндаміцином та лікарськими засобами, що метаболізуються з участю цих ферментів CYP, вважається малоймовірною.
Імуносупресивні препарати
Кліндаміцин може впливати на концентрацію циклоспорину та такролімусу в крові. Під час лікування кліндаміцином рекомендується контролювати рівні циклоспорину/такролімусу в сироватці крові.
Особливості застосування
Реакції гіперчутливості
Тяжкі реакції гіперчутливості можуть виникнути навіть після першого введення препарату. У разі виникнення реакції гіперчутливості лікування кліндаміцином потрібно негайно припинити та розпочати відповідні стандартні заходи невідкладної терапії (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
У певних випадках кліндаміцин можна застосовувати як альтернативний засіб лікування у пацієнтів з алергією на пеніцилін (гіперчутливістістю до пеніциліну). Повідомлень про перехресну алергію між кліндаміцином і пеніциліном не надходило; з огляду на структурні відмінності між цими речовинами, така реакція вважається малоймовірною. Проте є інформація про окремі випадки анафілаксії (реакцій гіперчутливості) на кліндаміцин у людей із відомою алергією на пеніцилін. Це слід враховувати, призначаючи кліндаміцин пацієнтам з алергією на пеніцилін.
У пацієнтів, які отримували кліндаміцин, спостерігалися випадки тяжких побічних шкірних реакцій, як-от реакція на препарат з розвитком еозинофілії та системних симптомів (DRESS), синдром Стівенса – Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку. Такі реакції можуть виникнути навіть після першого введення препарату. Якщо з’являються ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій, лікування кліндаміцином потрібно негайно припинити та розпочати відповідні стандартні заходи невідкладної терапії. Якщо у пацієнта на тлі застосування кліндаміцину розвинулася серйозна реакція, як-от DRESS, SJS, TEN або AGEP, повторне призначення кліндаміцину такому пацієнту заборонене (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
Порушення з боку травного тракту
Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну мікрофлору товстої кишки, що призводить до надмірного росту Clostridioides difficile. Це спостерігалося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, включно із кліндаміцином.
C. difficile продукує токсини A та B, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з C. difficile (CDAD), і є основною причиною «антибіотикоасоційованого коліту».
У пацієнтів, у яких на тлі прийому антибактеріальних препаратів розвивається діарея, слід враховувати можливість розвитку CDAD. Цей стан може прогресувати до коліту, включно зі псевдомембранозним колітом (див. розділ «Побічні реакції»), перебіг якого може варіюватися від легкого до летального. Якщо підозрюється або підтверджується антибіотикоасоційована діарея або антибіотикоасоційований коліт, лікування антибактеріальними препаратами, в тому числі кліндаміцином, слід припинити та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У такій ситуації лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані.
Лікування кліндаміцином пов’язують із розвитком псевдомембранозного коліту під час терапії та впродовж 2–3 тижнів після її завершення. Цей стан супроводжується тяжкою та стійкою діареєю і може мати летальний наслідок. Слід з обережністю призначати кліндаміцин пацієнтам, які мають схильність до шлунково-кишкових захворювань, зокрема до коліту. Антибіотикоасоційовані коліт і діарея частіше звиникають та важче протікають в ослаблених пацієнтів та/або пацієнтів літнього віку(> 60 років).
Порушення нервово-м’язової передачі
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями нервово-м’язової передачі (наприклад, із міастенією гравіс, хворобою Паркінсона), оскільки кліндаміцин асоційований із нервово-м’язовою блокадою та подовженням її тривалості (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»). Було продемонстровано, що кліндаміцин in vitro інгібує нікотинові ацетилхолінові рецептори.
Порушення функції печінки або нирок
Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.
У пацієнтів із нирковою недостатністю та у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня період напіввиведення препарату подовжується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).
Випадки гострого ураження нирок, включно з гострою нирковою недостатністю, спостерігалися нечасто. У пацієнтів, які вже мають дисфункцію нирок або приймають супутні нефротоксичні препарати, слід розглянути питання моніторингу функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»).
Надмірне розмноження нечутливих мікроорганізмів
Застосування кліндаміцину може також призвести до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів, зокрема дріжджів.
Дифузія у спинномозкову рідину
Оскільки кліндаміцин недостатньо проникає у спинномозкову рідину, його не слід застосовувати для лікування менінгіту.
Інше
Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з атопічними захворюваннями.
Цей лікарський засіб містить 6,5 мг натрію на 1 мл розчину, що еквівалентно 0,33 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію, яка для дорослої людини становить 2 г.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність
У клінічних дослідженнях з участю вагітних жінок системне застосування кліндаміцину протягом ІІ та ІІІ триместрів супроводжувалося збільшенням частоти вроджених вад розвитку. Щодо застосування у І триместрі вагітності — адекватних та добре контрольованих досліджень з участю вагітних жінок не проводилось. Кліндаміцин проникає через плаценту в людини.
Кліндаміцин слід застосовувати у період вагітності лише в разі крайньої необхідності.
Годування груддю
Після системного застосування повідомлялося про потрапляння кліндаміцину в грудне молоко людини в концентраціях від < 0,5 до 3,8 мкг/мл. Кліндаміцин може чинити негативний вплив на кишкову мікрофлору грудної дитини, що проявляється у вигляді діареї, крові в калі або висипу. Застосування кліндаміцину у період грудного годування не рекомендується, тому необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або вибір іншого методу лікування. Слід зважити користь грудного вигодовування для немовляти та клінічну потребу матері в застосуванні кліндаміцину.
Фертильність
За результатами досліджень, проведених на тваринах, не виявлено прямого або опосередкованого небажаного впливу препарату з точки зору репродуктивної токсичності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Кліндаміцин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Дозування та спосіб застосування слід визначати залежно від тяжкості інфекції, стану пацієнта та чутливості мікроорганізму, який є збудником хвороби. Потрібно враховувати місцеві настанови.
Дозування
Дорослі
Внутрішньом’язове (в/м) або внутрішньовенне (в/в) введення: 1200–2700 мг/добу, розділені на 2–4 дози.
Стандартна доза при інфекціях черевної порожнини, тазової ділянки у жінок або інших тяжких інфекціях становить 2400–2700 мг на добу в/в або в/м, розділені на 2, 3 або 4 рівні дози (без перевищення максимальної рекомендованої разової дози, яка становить
1200 мг в/в або 600 мг в/м).
Для лікування менш складних інфекцій, спричинених більш чутливими мікроорганізмами, які можуть реагувати на нижчі дози: доза становить 1 200–1 800 мг на добу в/в або в/м, розділені на 3 або 4 рівні дози.
При небезпечних для життя інфекціях внутрішньовенну дозу можна збільшити до
4 800 мг на добу.
Профілактика в хірургії
Дозу слід визначати залежно від типу та тривалості хірургічного втручання.
Стандартна доза становить 600–900 мг кожні 4–8 годин до завершення втручання.
Діти
Діти віком від 1 місяця до 12 років
Щодня 20–40 мг/кг в/в або в/м, розділені на 3 або 4 рівні дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Дозу кліндаміцину для дітей слід обирати на основі загальної маси тіла, незалежно від наявності ожиріння (див. розділ «Фармакокінетика»). При тяжких інфекціях рекомендується призначати дітям дозу не менше 300 мг/добу незалежно від маси тіла. Загальна добова доза не має перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих.
Підлітки віком від 12 років
Дози для підлітків віком від 12 років мають бути такими самими, як і для дорослих, із можливим коригуванням дози залежно від функції печінки. У підлітків віком 12–18 років із недостатньою масою тіла не рекомендується перевищувати максимальну дозу
40 мг/кг/добу. Загальна добова доза не має перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією печінки та нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).
Печінкова недостатність
У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня період напіввиведення препарату подовжується (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»). Проте, якщо кліндаміцин вводиться кожні 8 годин, акумуляція відбувається лише в рідкісних випадках. У пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується моніторити функцію печінки та стан пацієнта, а також, за можливості, контролювати рівень кліндаміцину у плазмі крові. Залежно від результатів, дозу або інтервали між введеннями препарату за необхідності слід коригувати.
Ниркова недостатність
У пацієнтів із порушенням функції нирок період напіввиведення препарату подовжується (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»). Однак пацієнтам із нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується контролювати функцію нирок і стан пацієнта.
Кліндаміцин не виводиться з організму шляхом гемодіалізу. Тому немає потреби у введенні додаткової дози до або після проведення гемодіалізу.
Внутрішньом’язова (в/м) ін’єкція або внутрішньовенна (в/в) інфузія.
У разі внутрішньом’язового застосування Кліндаміцин Калцекс використовують нерозведеним. Внутрішньом’язове введення понад 600 мг за один раз не рекомендоване.
Внутрішньом’язове введення показане у випадках, коли внутрішньовенна інфузія неможлива з будь-яких причин.
У разі внутрішньовенного застосування Кліндаміцин Калцекс перед введенням необхідно розвести та вводити протягом щонайменше 10–60 хвилин. Концентрація не має перевищувати 18 мг кліндаміцину на 1 мл розчину, а швидкість інфузії не має перевищувати 30 мг/хв. Препарат у жодному разі не можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (це може спричинити серйозні побічні реакції, див. розділ «Побічні реакції»). Внутрішньовенні інфузії понад 1200 мг протягом однієї години не рекомендовані.
Таблиця 1. Стандартна швидкість інфузії
|
Доза |
Розчинник |
Концентрація кліндаміцину |
Мінімальна тривалість інфузії |
|
300 мг |
50 мл |
6 мг/мл |
10 хвилин |
|
600 мг |
50 мл |
12 мг/мл |
20 хвилин |
|
900 мг |
50–100 мл |
від 9 мг/мл до 18 мг/мл |
30 хвилин |
|
1200 мг |
100 мл |
12 мг/мл |
40 хвилин |
Інформація про сумісні розчинники міститься нижче, в розділі «Інструкція для застосування».
Інструкція для застосування
Призначено лише для одноразового використання. Невикористані залишки препарату слід утилізувати.
Перед використанням потрібно провести візуальну перевірку лікарського засобу. Не можна використовувати препарат, якщо є будь-які видимі ознаки погіршення якості (наприклад, частинки). Слід використовувати лише прозорі розчини без видимих частинок.
Можна застосовувати такі розчинники:
-розчин натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %) для інфузій
-розчин глюкози 50 мг/мл (5 %) для інфузій
Концентрація кліндаміцину в розчиннику не має перевищувати 18 мг/мл. Додаткові рекомендації щодо розведення препарату перед використанням містяться в розділі «Спосіб застосування та дози».
Будь-який невикористаний лікарський препарат і відходи слід утилізувати згідно з вимогами місцевого законодавства.
Діти
Безпека та ефективність препарату Кліндаміцин Калцекс при застосуванні немовлятам віком до 1 місяця не встановлена. Дані відсутні.
Передозування
Симптомами передозування є нудота, блювання та діарея.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не є ефективними методами виведення кліндаміцину із сироватки крові.
Побічні реакції
Перелік побічних реакцій, виявлених під час клінічних досліджень, та застосування препарату в післяреєстраційний період. Побічні реакції наведено за класами систем органів та частотою згідно з Медичним словником для регуляторної діяльності (MedDRA): часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).
У межах кожної групи частоту побічних реакцій представлено за зменшенням серйозності.
Найчастішими побічними реакціями є шлунково-кишкові розлади, переважно діарея. Побічні реакції з боку травного тракту виникають приблизно у 8 % пацієнтів.
Інфекційні та паразитарні захворювання: часто — псевдомембранозний коліт*#; частота невідома — коліт, спричинений Clostridioides difficile*#, вагінальна інфекція*.
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто — еозинофілія; нечасто — гранулоцитопенія; частота невідома — агранулоцитоз*, нейтропенія*, тромбоцитопенія*, лейкопенія*, тромбоцитопенічна пурпура.
Порушення з боку імунної системи: рідко — ангіоневротичний набряк; частота невідома — анафілактичний шок*, анафілактоїдна реакція*#, анафілактична реакція*, реакція гіперчутливості*+.
Порушення з боку нервової системи: нечасто — дисгевзія, ефект нейром’язової блокади.
Порушення з боку серця: нечасто — зупинка серцево-дихальної діяльності§.
Порушення з боку судинної системи: часто — тромбофлебіт****; нечасто — гіпотензія§.
Порушення з боку травного тракту: часто — запалення слизової оболонки порожнини рота, діарея**; нечасто — біль у животі, езофагіт, нудота, блювання; дуже рідко — диспепсія.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома — жовтяниця*.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — макулопапульозний висип; нечасто — кропив’янка, мультиформна еритема, свербіж; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз (TEN)*#, синдром Стівенса – Джонсона (SJS)*#, реакція на препарат / медикаментозна екзантема з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)*#, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP)*#, ексфоліативний дерматит*, бульозний дерматит*, морбілоподібний висип*.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома — гостре ураження нирок#.
Загальні розлади та реакції у місці введення: часто — ущільнення у місці ін’єкції***; нечасто — біль у місці ін’єкції, стерильний абсцес у місці ін’єкції***; частота невідома — подразнення у місці ін’єкції*.
Лабораторні та інструментальні дослідження: часто — відхилення показників функціональних проб печінки від норми, підвищення рівня сироваткових трансаміназ.
*-Побічні реакції, виявлені у післяреєстраційний період застосування препарату.
**-Часто легкі за характером і часто минають під час або після припинення лікування. Ці побічні реакції залежать від способу введення та дози препарату.
***-Може виникати локально після в/м ін’єкції.
****-Після в/в введення.
+-Після швидкої в/в ін’єкції можуть виникнути реакції гіперчутливості у вигляді припливів жару або відчуття нудоти.
#-Див. розділ «Особливості застосування».
§-Повідомлялося про випадки зупинки серцево-дихальної діяльності та гіпотензії після занадто швидкого в/в введення.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua
Термін придатності
18 місяців.
Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Термін придатності після відкривання ампули: препарат слід використати негайно.
Термін придатності після розведення
Хімічна та фізична стабільність після розведення була продемонстрована протягом 48 годин при температурі 25 °C та 2-8 °C.
З мікробіологічної точки зору розчин слід використати негайно. Якщо він не використовується відразу, то за час і умови зберігання до його використання несе відповідальність користувач, і зазвичай вони не повинні перевищувати 24 години при температурі 2 – 8 °C, якщо тільки розведення не проводилося у добре контрольованих і валідованих асептичних умовах.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність
Нижчезазначені лікарські засоби фізично несумісні з розчином кліндаміцину фосфату: ампіцилін, фенітоїн натрію, барбітурати, амінофілін, глюконат кальцію, магнію сульфат, натрію цефтріаксон, ципрофлоксацин, ідарубіцину гідрохлорид та ранітидину гідрохлорид.
Упаковка
По 2 мл або 4 мл в ампулі. По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці. По 1 контурній чарунковій упаковці в пачці з картону.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Виробник, відповідальний за випуск серії:
АТ «Калцекс», Латвія.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Вул. Крустпілс, 71E, Рига, LV-1057, Латвія.
Заявник.
АТ «Калцекс», Латвія.
Адреса заявника
Вул. Крустпілс, 71E, Рига, LV-1057, Латвія.