ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ФОСМІВЕН
(FOSMIVEN)
Склад:
діюча речовина: фосфоміцин;
1 флакон містить фосфоміцин натрію у перерахуванні на фосфоміцин – 2,0 г;
допоміжна речовина: бурштинова кислота.
Лікарська форма. Порошок для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші антибіотики.
Код АТX J01X X01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Механізм дії
Фосфоміцин чинить бактерицидну дію на проліферуючі збудники, перешкоджаючи ферментативному синтезу клітинної стінки бактерій. Фосфоміцин пригнічує першу стадію внутрішньоклітинного синтезу клітинної стінки бактерій шляхом блокування синтезу пептидоглікану. Фосфоміцин активно транспортується в бактеріальну клітину через дві різні транспортні системи (sn-гліцерин-3-фосфату та гексози-6).
Фармакокінетичні/фармакодинамічні співвідношення
Обмежені дані свідчать про те, що фосфоміцин виявляє залежний від часу ефект.
Механізми резистентності
Основним механізмом резистентності є хромосомна мутація, яка викликає зміну бактеріальної системи транспорту фосфоміцину. Інші механізми резистентності, пов’язані з плазмідами або транспозонами, спричиняють ферментативну інактивацію фосфоміцину шляхом зв’язування молекули з глутатіоном або шляхом розщеплення вуглець-фосфорного зв’язку в молекулі фосфоміцину.
Перехресна резистентність
Перехресна резистентність між фосфоміцином та іншими класами антибіотиків невідома.
Межі тесту на чутливість
Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації (MIК), встановлені Європейським комітетом з тестування на чутливість до антимікробних препаратів (версія 11 таблиці граничних точок EUCAST):
Визначення – S: чутливий при стандартній експозиції; I: чутливий до підвищеного впливу; R: стійкий
|
Збудник |
S |
R |
|
Enterobacterales |
≤ 32 мг/л |
> 32 мг/л |
|
Staphylococcus spp. |
≤ 32 мг/л |
> 32 мг/л |
Чутливість
Поширеність набутої резистентності в окремих видів може змінюватися географічно та в часі. Тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо для забезпечення належного лікування серйозних інфекцій.
Наведена нижче інформація дає лише приблизні вказівки щодо ймовірності того, чи буде мікроорганізм чутливим до фосфоміцину чи ні.
Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Citrobacter freundii
Citrobacter koseri
Escherichia coli
Haemophilus influenzae
Neisseria meningitidis
Salmonella enterica
Анаеробні мікроорганізми
Fusobacterium spp.
Peptococcus spp.
Peptostreptococcus spp.
Види, набута резистентність яких може бути проблемою
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus epidermidis
Streptococcus pneumoniae
Enterococcus spp.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Enterobacter cloacae
Klebsiella aerogenes
Klebsiella oxytoca
Klebsiella pneumoniae
Proteus mirabilis
Pseudomonas aeruginosa
Serratia marcescens
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми
Clostridium spp.
Природно резистентні види
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus saprophyticus
Streptococcus pyogenes
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Legionella pneumophila
Morganella morganii
Stenotrophomonas maltophilia
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми
Bacteroides spp.
Інші мікроорганізми
Chlamydia spp.
Chlamydophila spp.
Mycoplasma spp.
Фармакокінетика
Одноразова внутрішньовенна інфузія 4 г і 8 г фосфоміцину молодим здоровим чоловікам призвела до досягнення максимальної концентрації в сироватці крові (Cmax) приблизно 200 і 400 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення із сироватки крові становив приблизно 2 години. У пацієнтів літнього віку та/або тяжкохворих пацієнтів чоловічої та жіночої статі одноразове внутрішньовенне введення 8 г фосфоміцину призвело до середньої Cmax та періоду напіввиведення з плазми крові приблизно 350–380 мкг/мл і 3,6–3,8 години відповідно.
Розподіл
Уявний об’єм розподілу фосфоміцину становить приблизно 0,30 л/кг маси тіла. Фосфоміцин добре розподіляється в тканинах. Високі концентрації досягаються в очах, кістках, ранових виділеннях, м'язах, шкірі, підшкірній тканині, легенях і жовчі. У пацієнтів із запаленою мозковою оболонкою концентрація в спинномозковій рідині досягає приблизно 20–50 % відповідного рівня у сироватці крові. Фосфоміцин проникає крізь плацентарний бар’єр. Невеликі кількості були виявлені в грудному молоці (приблизно 8 % концентрації в сироватці крові). Зв’язування з білками плазми крові незначне.
Біотрансформація
Фосфоміцин не метаболізується в печінці і не зазнає кишково-печінкової циркуляції. Тому не слід очікувати накопичення у пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Елімінація
80–90 % кількості фосфоміцину, що застосовується здоровими дорослими, виводиться нирками протягом 12 годин після одноразового внутрішньовенного введення. Невелика кількість антибіотика виявляється в калі (0,075 %). Фосфоміцин не метаболізується, тобто виводиться біологічно активний інгредієнт. У пацієнтів з нормальною функцією нирок або з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня (кліренс креатиніну ≥ 40 мл/хв) приблизно 50–60 % загальної дози виводиться протягом перших 3–4 годин.
Лінійність
Фосфоміцин демонструє лінійну фармакокінетику після внутрішньовенної інфузії терапевтичних доз.
Особливі групи пацієнтів
Для окремих груп пацієнтів доступні лише дуже обмежені дані.
Пацієнти літнього віку
Немає необхідності коригувати дозування виключно залежно від віку. Проте слід оцінити функцію нирок і зменшити дозу, якщо є ознаки ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діти та підлітки
Фармакокінетика фосфоміцину у дітей та підлітків віком 3–15 років, а також у доношених новонароджених із нормальною функцією нирок загалом подібна до такої у здорових дорослих людей. Однак у здорових новонароджених і немовлят віком до 12 місяців швидкість клубочкової фільтрації фізіологічно знижена порівняно з дітьми старшого віку та дорослими. Це пов’язано з подовженням періоду напіввиведення фосфоміцину залежно від стадії дозрівання нирок.
Ниркова недостатність
У пацієнтів із порушеннями функції нирок період напіввиведення збільшується пропорційно до ступеня ниркової недостатності. Пацієнти зі значеннями кліренсу креатиніну 40 мл/хв або менше потребують корекції дози (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).
У дослідженні 12 пацієнтів із CVVHF (безперервна веновенозна гемофільтрація) використовували стандартні поліетиленсульфонові гемофільтри з площею мембрани 1,2 м2 і середньою швидкістю ультрафільтрації 25 мл/хв. У цій клінічній ситуації середній плазмовий кліренс і період напіввиведення становили 100 мл/хв і 12 годин відповідно.
Печінкова недостатність
Пацієнтам із печінковою недостатністю корекція дози не потрібна, оскільки фармакокінетика фосфоміцину в цій групі пацієнтів не змінюється.
Доклінічні дані з безпеки
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі традиційних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності або репродуктивної токсичності. Немає даних про канцерогенність фосфоміцину.
Клінічні характеристики
Показання
Фосфоміцин показаний у всіх вікових групах для лікування таких інфекцій, коли застосування загально рекомендованих антибактеріальних засобів для початкового лікування вважається недоцільним (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»):
– ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
– інфекційний ендокардит;
– інфекції кісток і суглобів;
– внутрішньолікарняна пневмонія, у тому числі асоційована зі штучною вентиляцією легенів;
– ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
– бактеріальний менінгіт;
– ускладнені інтраабдомінальні інфекції;
– бактеріємія, пов’язана з будь-якою з перерахованих вище інфекцій або підозрювана пов’язаність з нею.
Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Специфічні проблеми, пов’язані з дисбалансом МНВ (міжнародного нормалізованого відношення, INR)
Повідомлялося про численні випадки посилення ефекту пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Факторами ризику є тяжкість інфекції або запалення, вік пацієнта та загальний стан здоров’я. За цих обставин важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграє роль у дисбалансі МНВ.
Проте існують певні класи антибіотиків, застосування яких частіше пов'язують із коливаннями МНВ, зокрема фторхінолони, макроліди, циклiни, ко-тримоксазол і деякі цефалоспорини.
Особливості застосування
Ризик селекції резистентності та необхідність комбінованої терапії
Було показано, що in vitro фосфоміцин швидко призводить до селекції резистентних мутантів. Застосування внутрішньовенно фосфоміцину окремо також було пов’язане із селекцією резистентності в клінічних дослідженнях. За можливості рекомендується застосовувати фосфоміцин у комбінації з іншими антибактеріальними препаратами, щоб знизити ризик селекції резистентності.
Обмеження клінічних даних
Клінічні дані, що підтверджують застосування внутрішньовенно фосфоміцину для лікування деяких із перелічених показань, обмежені через відсутність відповідних рандомізованих контрольованих досліджень. Крім того, використовувалися різні режими дозування, і жоден режим внутрішньовенного введення не був чітко підтверджений даними клінічних випробувань. Фосфоміцин рекомендується обирати для лікування перелічених показань лише тоді, коли застосування антибактеріальних препаратів, які зазвичай рекомендуються для їх початкового лікування, вважається недоцільним.
Реакції гіперчутливості
Під час лікування фосфоміцином можуть виникнути тяжкі та інколи летальні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та анафілактичний шок (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). У разі виникнення таких реакцій лікування фосфоміцином необхідно негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.
Діарея, спричинена Clostridioides difficile
При застосуванні фосфоміцину повідомлялося про випадки коліту, асоційованого з Clostridioides difficile, та псевдомембранозного коліту, тяжкість яких може варіюватися від легкого до такого, що загрожує життю (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, які відчувають діарею під час або після застосування фосфоміцину. Слід розглянути можливість припинення терапії фосфоміцином і застосування специфічного лікування Clostridioides difficile. Не можна застосовувати препарати, що пригнічують перистальтику.
Рівень натрію і калію та ризик перевантаження натрієм
Слід регулярно контролювати рівень натрію та калію у пацієнтів, які отримують фосфоміцин, особливо під час тривалого лікування. Враховуючи високий вміст натрію (0,32 г) на грам фосфоміцину, перед початком лікування слід оцінити ризик гіпернатріємії та надлишку рідини, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю в анамнезі або супутніми захворюваннями, такими як нефротичний синдром, цироз печінки, артеріальна гіпертензія, гіперальдостеронізм, набряк легень або гіпоальбумінемія, а також у новонароджених з обмеженням натрію. Під час лікування рекомендується дієта з низьким вмістом натрію. Можна також розглянути можливість збільшення тривалості інфузії та/або зменшення її до індивідуальної дози (з більш частим введенням). Фосфоміцин може знижувати рівень калію в сироватці або плазмі крові, тому завжди слід розглядати можливість прийому додатково добавок калію.
Гематологічні реакції (включаючи агранулоцитоз)
Гематологічні реакції, включаючи нейтропенію або агранулоцитоз, спостерігалися у пацієнтів, які отримували фосфоміцин внутрішньовенно (див. розділ «Побічні реакції»). Тому необхідно періодично контролювати кількість лейкоцитів і, якщо такі реакції виникають, слід призначити відповідне лікування.
Порушення функції нирок
Пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід коригувати відповідно до ступеня ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини. Натрій
Лікарський засіб ФОСМІВЕН містить 320 мг натрію на 1 г фосфоміцину (еквівалентно 1,32 г фосфоміцину натрію), що еквівалентно 16 % рекомендованого ВООЗ максимального щоденного споживання натрію для дорослої людини – 2 г натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність
Немає даних про застосування внутрішньовенно фосфоміцину вагітним жінкам. Фосфоміцин проникає через плаценту. Дослідження на тваринах не виявили доказів прямого чи непрямого негативного впливу на здоров’я, пов’язаного з репродуктивною токсичністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Таким чином, фосфоміцин не слід призначати вагітним жінкам, якщо тільки користь не перевищує ризик.
Годування груддю
Невеликі кількості були виявлені в грудному молоці після застосування фосфоміцину. Оскільки відомостей про застосування фосфоміцину під час годування груддю мало, це лікування не рекомендується як засіб першого вибору для жінки, яка годує груддю, особливо якщо вона годує недоношену або новонароджену дитину. Специфічного ризику для немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не виявлено, однак, як і при застосуванні всіх інших антибіотиків, слід враховувати потенційний ризик змін у кишковій флорі немовляти.
Фертильність
Немає даних щодо людей. У самців і самок щурів пероральне введення фосфоміцину до 1000 мг/кг/добу не впливало на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Спеціальні дослідження не проводились, але пацієнтів слід поінформувати про випадки сплутаності свідомості та астенії. Це може вплинути на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози
Дозування
Добова доза фосфоміцину визначається, виходячи з показань, тяжкості та локалізації інфекції, чутливості збудника(ів) до фосфоміцину та функції нирок. У дітей також визначається віком і масою тіла.
Дорослі та підлітки (≥ 12 років) (≥ 40 кг):
Загальні рекомендації щодо дозування для дорослих і підлітків із орієнтовним кліренсом креатиніну > 80 мл/хв:
Таблиця 1
Дозування для дорослих і підлітків з CLCR > 80 мл/хв
|
Показання |
Добова доза |
|
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Інфекційний ендокардит |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Інфекції кісток і суглобів |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Внутрішньолікарняна пневмонія, у тому числі асоційована зі штучною вентиляцією легенів |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Бактеріальний менінгіт |
16–24 га в 3–4 прийоми |
|
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції |
12–24 га в 2–3 прийоми |
|
Бактеріємія, пов’язана з будь-якою з інфекцій, перелічених вище, або підозрювана на зв’язок з нею |
12–24 га в 2–3 прийоми |
Індивідуальна доза не повинна перевищувати 8 г.
a Режим високої дози, розділеної на 3 прийоми, слід використовувати для серйозних інфекцій, підозрюваних або відомих як спричинених менш чутливими бактеріями.
Існують обмежені дані щодо безпеки, зокрема щодо доз понад 16 г/добу. Слід бути особливо обережними при призначенні таких доз.
Тривалість лікування
Тривалість лікування має враховувати тип інфекції, тяжкість інфекції та клінічну відповідь пацієнта.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку потрібно застосовувати рекомендовані дози для дорослих. Слід бути обережними при розгляді доз у верхній частині рекомендованого діапазону (див. також рекомендації щодо дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок).
Ниркова недостатність
Пацієнтам із орієнтовним кліренсом креатиніну 40–80 мл/хв корекція дози не рекомендована. Однак у цих випадках слід проявляти обережність, особливо при розгляді доз у верхній частині рекомендованого діапазону.
У пацієнтів із порушеннями функції нирок дозу фосфоміцину необхідно коригувати відповідно до ступеня ниркової недостатності.
Титрування дози повинно базуватися на значеннях кліренсу креатиніну.
У таблиці 2 показано рекомендовані коригування дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну (CLCR) менше 40 мл/хв:
Таблиця 2
Коригування дози для пацієнтів із CLCR менше 40 мл/хв
|
CLCR пацієнта |
CLCR пацієнта/CLCR норма |
Рекомендована добова дозаa |
|
40 мл/хв |
0,333 |
70 % (у 2–3 прийоми) |
|
30 мл/хв |
0,250 |
60 % (у 2–3 прийоми) |
|
20 мл/хв |
0,167 |
40 % (у 2–3 прийоми) |
|
10 мл/хв |
0,083 |
20 % (у 1–2 прийоми) |
a Доза виражається як частка дози, яка була б прийнятною, якби у пацієнта була нормальна функція нирок, розрахована за формулою Кокрофта – Голта.
Першу дозу (навантажувальну) слід збільшити на 100 %, але не перевищувати 8 г.
Пацієнти, які проходять замісну ниркову терапію
Пацієнти, які проходять хронічний переривчастий діаліз (кожні 48 годин), повинні отримувати 2 г фосфоміцину в кінці кожного сеансу діалізу.
Безперервна веновенозна гемофільтрація (постдилюційна CVVHF) ефективно видаляє фосфоміцин. Пацієнти, яким проводять CVVHF після розведення, не потребують коригування дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції печінки
Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.
Діти та підлітки
Рекомендації щодо дозування базуються на дуже обмежених даних.
Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років (< 40 кг)
Дозування фосфоміцину у дітей має бути засноване на віці та масі тіла (МТ):
Таблиця 3
Дозування у дітей та новонароджених
|
Вік/маса тіла |
Добова доза |
|
Недоношені діти (вікa < 40 тижнів) |
100 мг/кг маси тіла у 2 прийоми |
|
Новонароджені (вікa 40–44 тижні) |
200 мг/кг маси тіла у 3 прийоми |
|
Немовлята віком 1–12 місяців (з масою тіла до 10 кг) |
200–300b мг/кг маси тіла у 3 прийоми. |
|
Немовлята та діти віком 1–12 років (10≤ 40 кг маси тіла) |
200–400b мг/кг маси тіла у 3–4 прийоми. |
а Сума гестаційного та постнатального віку.
b.Режим високих доз (> 300 мг/кг/добу) можна розглядати при тяжких інфекціях та/або серйозних інфекціях (таких як менінгіт), особливо якщо відомо або підозрюється, що вони спричинені мікроорганізмами з помірною чутливістю.
Немає рекомендацій щодо дозування для дітей із порушеннями функції нирок.
Спосіб застосування
Лікарський засіб ФОСМІВЕН призначений для внутрішньовенного введення.
Тривалість інфузії повинна становити не менше 15 хвилин для дози 2 г, не менше 30 хвилин для дози 4 г і не менше 60 хвилин для дози 8 г.
Оскільки ненавмисне внутрішньоартеріальне введення препаратів, які спеціально не рекомендовані для внутрішньоартеріальної терапії, може призвести до шкідливих наслідків, важливо переконатися, що фосфоміцин вводиться лише у вену.
Приготування інфузійного розчину
Лікарський засіб ФОСМІВЕН слід розчинити (відновити) і негайно додатково розвести.
Для внутрішньовенного введення вміст флакона відновлюють у відповідному об’ємі води для ін’єкцій, після чого відновлений розчин розводять у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 10 % розчині глюкози для ін’єкцій.
В укупорений флакон із препаратом за допомогою шприца вводять 20 мл води для ін’єкцій та струшують до повного розчинення. Розчинений препарат слід негайно ввести до загального об’єму розчинника 20–40 мл та отримати розчин для інфузії.
Відновлення та розведення необхідно проводити перед застосуванням в асептичних умовах. Необхідну кількість розчинника див. у наступній таблиці.
Таблиця 4
Об’єми, необхідні для приготування розчину для ін’єкцій
|
|
Відновлення |
Розведення* |
Загальний об’єм розчину* |
Об’єм витіснення |
|
ФОСМІВЕН 2,0 г |
20 мл |
20–40 мл |
приблизно 40-60 мл |
1 мл |
*Це відповідає збільшенню об’єму на 0,5 мл на 1 г фосфоміцину, і його слід враховувати, якщо не використовується весь об’єм кінцевого розведеного розчину.
Для доз 4 г або 8 г відновлені розчини розводять в 5 % або 10 % розчині глюкози для ін’єкцій до загального об’єму розчину 100 мл та 200 мл відповідно.
Слід дотримуватися вимог виробника в інструкції до застосування.
Не використовувати розчинники, що містять хлорид натрію (див. розділ «Особливості застосування»).
При розчиненні речовини відбувається легке зігрівання.
Необхідно дотримуватися інструкції щодо терміну придатності готового розчину!
Діти
Лікарський засіб можна застосовувати дітям від народження.
Передозування
Досвід передозування фосфоміцину обмежений. При парентеральному застосуванні фосфоміцину повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, сонливості, електролітних порушень, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. У разі передозування необхідно спостерігати за пацієнтом (особливо за рівнем електролітів у плазмі/сироватці крові), а лікування має бути симптоматичним і підтримуючим. Рекомендується регідратація для сприяння виведенню активного інгредієнта із сечею. Фосфоміцин ефективно виводиться з організму за допомогою гемодіалізу із середнім періодом напіввиведення приблизно 4 години.
Побічні реакції
Короткий опис профілю безпеки
Найпоширенішими побічними реакціями під час лікування є еритематозні висипання на шкірі, електролітний дисбаланс (див. розділ «Особливості застосування»), реакції у місці ін’єкції, дисгевзія та шлунково-кишкові розлади. Інші важливі побічні реакції включають анафілактичний шок, спричинений антибіотиками коліт та зниження лейкоцитів (див. розділ «Особливості застосування»).
Табличний перелік побічних реакцій
Побічні реакції перераховані за системами органів та частотою з використанням наступних умов:
дуже часто: ≥1/10;
часто: ≥1/100, <1/10;
нечасто: ≥1/1000, <1/100;
рідко: ≥1/10000, <1/1000;
дуже рідко: <1/10 000;
невідомо: частоту неможливо оцінити за наявними даними.
У кожній групі частоти побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
|
Клас системи органів |
Частота |
Побічна реакція |
|
Порушення з боку крові та лімфатичної системи |
невідомо |
агранулоцитоз (транзиторний), лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія |
|
Розлади імунної системи |
дуже рідко |
анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок та гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування») |
|
Розлади нервової системи |
часто |
дисгевзія |
|
нечасто |
головний біль |
|
|
Дослідження |
часто |
гіпернатріємія, гіпокаліємія* (див. розділ «Особливості застосування») |
|
Шлунково-кишкові розлади |
нечасто |
нудота, блювання, діарея |
|
невідомо |
антибіотикоасоційований коліт (див. розділ «Особливості застосування») |
|
|
Гепатобіліарні розлади |
нечасто |
підвищення лужної фосфатази в крові (транзиторне), підвищення трансаміназ (AЛAT, AСAT), підвищення гамма-ГT |
|
невідомо |
гепатит |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
часто |
еритематозні висипання |
|
нечасто |
висип |
|
|
невідомо |
ангіоневротичний набряк, свербіж, кропив’янка |
|
|
Загальні розлади та реакції у місці введення |
часто |
флебіт у місці ін’єкції |
|
нечасто |
астенія |
* Дивіться розділ нижче (опис окремих побічних реакцій).
Опис окремих побічних реакцій: гіпокаліємія може викликати дифузні симптоми, такі як слабкість, втома або набряк і/або посмикування м’язів. Тяжкі форми можуть викликати гіпорефлексію і серцеві аритмії. Гіпернатріємія може бути пов’язана зі спрагою, артеріальною гіпертензією та ознаками перевантаження рідиною, такими як набряки (див. розділ «Особливості застосування»). Тяжкі форми можуть викликати сплутаність свідомості, гіперрефлексію, судоми та кому.
Діти та підлітки
Інформація щодо безпеки для дітей та підлітків обмежена. Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій будуть порівнянними з такими у дорослих.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Термін придатності готового розчину:
З мікробіологічної точки зору готовий розчин слід використати негайно. Якщо готовий розчин використано не відразу, відповідальність за тривалість і умови зберігання несе споживач.
Готовий розчин зберігати не більше 4 годин при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла місці.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність
Сумісність із розчинами, відмінними від зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози», не гарантується.
Упаковка
По 2,0 г у флаконі, по 1 флакону в пачці; по 10 флаконів у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
ПАТ «Київмедпрепарат».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Україна,