ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДИЛТІАЗЕМ
(DILTIAZEM)
Склад:
діюча речовина: diltiazem;
1 таблетка містить дилтіазему гідрохлориду (у перерахунку на 100 % вміст дилтіазему гідрохлориду) – 60 мг;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль картопляний; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; кальцію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: цільні правильні, круглі циліндри, верхня і нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, нанесена риска для поділу, білого або білого з кремуватим відтінком кольору.
Фармакотерапевтична група.
Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні бензотіазепіну.
Код АТХ C08D B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Дилтіазем – антагоніст іонів кальцію групи похідних бензотіазепіну. Зменшує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в кардіоміоцити і гладком’язові клітини. Чинить антиангінальну, гіпотензивну та антиаритмічну дію.
Механізм дії при стенокардії обумовлений розширенням коронарних судин і зниженням постнавантаження на міокард. Ефективний при лікуванні стабільної стенокардії, що при об’єктивній оцінці виражається в збільшенні тривалості періоду, протягом якого не виникало депресії сегмента ST при виконанні фізичних навантажень, а при суб’єктивній оцінці – у зниженні частоти нападів стенокардії і необхідності прийому нітрогліцерину. Ефективність дії дилтіазему при лікуванні нестабільної стенокардії приблизно еквівалентна дії ніфедипіну або верапамілу, а частота розвитку побічних ефектів при лікуванні дилтіаземом суттєво нижча, ніж при застосуванні вказаних препаратів.
Дилтіазем чинить гіпотензивну дію, знижуючи як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск, не впливає при цьому на нормальний рівень артеріального тиску. На відміну від більшості периферичних вазодилататорів, не спричиняє розвитку рефлекторної тахікардії. Незважаючи на слабку негативну інотропну дію препарату, при його застосуванні не зменшується ударний об’єм серця і фракція викиду лівого шлуночка. При тривалому систематичному застосуванні дилтіазем може спричиняти регресію гіпертрофії лівого шлуночка. Препарат можна застосовувати як монотерапію, а також і з іншими гіпотензивними засобами у складі комбінованої терапії, особливо з діуретиками та інгібіторами АПФ. Дилтіазем можна призначати в тих випадках, коли застосування блокаторів β-адренорецепторів протипоказане (лікування хворих з бронхіальною астмою, цукровим діабетом або периферичними ангіопатіями). Дилтіазем не чинить негативної дії на ліпідний спектр плазми крові.
Препарат пригнічує кальцієвий рух у клітинах синусного та AV-вузлів завдяки терапевтичній дії при суправентрикулярних аритміях.
Фармакокінетика.
Дилтіазем повністю всмоктується з травного тракту після перорального прийому. При першому проходженні через печінку абсолютна біодоступність дилтіазему становить приблизно 40 % (індивідуальні варіації 24-74 %). Біодоступність однакова для всіх лікарських форм і не є дозозалежною при прийомі клінічних доз. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 3-4 години після прийому таблеток 60 мг (при прийомі разової дози 60 мг максимальна концентрація становить 39-120 нг/мл).
Приблизно 80 % дилтіазему зв’язується з білками плазми крові, з альбуміном – тільки до 40 %. Дилтіазем ефективно розподіляється в різних тканинах. Об’єм розподілу препарату дорівнює 5 л/кг, а об’єм центральної судини дорівнює 0,9 л/кг. У крові препарат швидко розподіляється між плазмою і клітинами крові. При прийомі дози 60 мг 3 рази на добу стабільний стан досягається через 3 дні. При дозі 120-300 мг/добу стабільний стан концентрації в плазмі крові коливається від 20 до 200 нг/мл (мінімальна терапевтична концентрація – приблизно 70-100 нг/мл).
Дилтіазем метаболізується за допомогою ферменту цитохрому CYP3A4 та є субстратом
Р-глікопротеїну. Дилтіазем також є інгібітором ферменту цитохрому CYP3A4. У першій фазі метаболізм здійснюється за допомогою деацетилювання, N-деметилювання і О-деметилювання. Деацетилдилтіазем є активним метаболітом (40-50 % активності дилтіазему); його концентрація становить приблизно
Тільки 0,1-4 % дилтіазему виводиться в незміненому стані із сечею; отже, елімінація препарату здійснюється переважно у вигляді метаболітів. Загальний кліренс дилтіазему дорівнює 0,7-1,3 л/кг/год. У сечі знайдені п’ять некон’югованих метаболітів; два з них зустрічаються також і в кон’югованій формі. Елімінація дилтіазему відповідає однофазній кінетиці. Відповідно до трьохкамерної моделі, період напіввиведення дорівнює приблизно 0,1 години для найшвидшої фази розподілу, 2,1 години – для середньої фази і 9,8 години – для кінцевої фази елімінації. Період напіввиведення становить 4-7 годин.
При тривалому застосуванні не знайдено змін у фармакокінетиці дилтіазему. Препарат не накопичується в організмі і не індукує власний метаболізм. Фармакокінетика препарату у пацієнтів зі стенокардією і порушеною функцією нирок не відрізняється від такої у здорових добровольців.
Клінічні характеристики.
Показання.
Стенокардія. Артеріальна гіпертензія. Стенокардія Принцметала. Для зниження шлуночкового ритму при фібриляції передсердь.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дилтіазему або до інших компонентів препарату, до похідних бензотіазепіну. Синдром слабкості синусового вузла; атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня (окрім випадків наявності функціонуючого пейсмейкера); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.); виражена брадикардія (< 50 уд/хв); синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта; декомпенсована серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда з ускладненим перебігом; кардіогенний шок (у тому числі внаслідок інтоксикації препаратами дигіталісу); шлуночкова екстрасистолія; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність II-III стадії; тріпотіння або фібриляція передсердь при синдромі Лауна — Ганонга — Левіна (крім хворих з імплантованими кардіостимуляторами); одночасне застосування дантролену у формі інфузій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); комбінація з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з ломітапідом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Можливе поєднання препарату з нітратами, антикоагулянтами, діуретиками, цукрознижувальними препаратами.
Можливе потенціювання дії інших антигіпертензивних препаратів. Одночасне застосування препарату з β-блокаторами, аміодароном або дигоксином може пригнічувати АV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Дилтіазем може збільшувати пригнічувальну дію на серце галотану та ізофлурану. Внутрішньовенне введення солей кальцію знижує фармакологічну відповідь на застосування дилтіазему.
Дилтіазем первинно метаболізується через механізм ферменту цитохрому СYР3А4. Циметидин як інгібітор ферменту цитохрому СYР3А4 може підвищувати концентрацію дилтіазему в плазмі крові. Можливе потенціювання ефекту дилтіазему при одночасному застосуванні з макролідами, протигрибковими засобами, похідними азолу, флуоксетином, тамоксифеном, ніфедипіном та інгібіторами протеази ВІЛ. При одночасному застосуванні препаратів, що індукують цитохром СYР3А4, наприклад карбамазепін, морицизин, фенобарбітал та рифампіцин, можливе прискорення метаболізму дилтіазему. Дилтіазем інгібує метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4 та Р-глікопротеїну. Дилтіазем також являється субстратом для ферменту цитохрому СYР3А4 та Р-глікопротеїну. Необхідно спостерігати за концентрацією в плазмі крові та побічними ефектами при застосуванні таких препаратів: хінідин, циклоспорин, вальпроєва кислота, карбамазепін, фенітоїн, циклоспорин, сиролімус, такролімус, дигоксин, дигітоксин, метилпреднізолон та теофілін. При одночасному прийомі дилтіазему з дизопірамідом, прокаїнамідом або хінідином може значно посилитись негативний інотропний ефект. При сумісному застосуванні дилтіазему та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4, наприклад симвастатину, аторвастатину, ловастатину та серивастатину, дози останніх повинні бути знижені для запобігання розвитку рабдоміолізу та пошкоджень печінки. Препарат не пригнічує кліренс правастатину та флувастатину.
При одночасному застосуванні дилтіазему та ніфедипіну, квінідину, пропранололу, метопрололу, іміпраміну, нортриптиліну, силденафілу, буспірону, мідазоламу, триазоламу, діазепаму, алпразоламу, алфентанілу та цисаприду може підвищуватись концентрація останніх у плазмі крові.
Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект дилтіазему. Засоби для інгаляційного знеболювання (похідні вуглеводнів) можуть посилювати артеріальну гіпотензію.
Посилює кардіодепресивну дію загальних анестетиків.
При одночасному застосуванні препаратів літію та дилтіазему може розвинутися нейротоксичність, тому необхідно ретельно моніторити концентрацію літію в сироватці крові.
Лікарські засоби, одночасне застосування яких протипоказано
Дантролен (інфузії). У тварин, яким одночасно призначали внутрішньовенно верапаміл і дантролен, регулярно спостерігалися летальні випадки фібриляції шлуночків. Таким чином, комбінація блокатора кальцієвих каналів і дантролену є потенційно небезпечною (див. розділ «Протипоказання»).
Івабардин. Одночасне застосування препарату з івабрадином протипоказане, враховуючи ефект додаткового зниження частоти серцевих скорочень при застосуванні дилтіазему (див. розділ «Протипоказання»).
Ломітапід
Дилтіазем (помірний інгібітор CYP3A4) може підвищувати концентрацію ломітапіду в плазмі крові через пригнічення CYP3A4, що спричиняє ризик підвищення рівня печінкових ферментів (див. розділ «Протипоказання»).
Ацетилсаліцилати [ацетилсаліцилова кислота (АСК)/ацетилсаліцилат лізину (АСЛ)]. Слід з обережністю застосовувати ацетилсаліцилати (АСК/АСЛ) разом із дилтіаземом через підвищений ризик виникнення кровотеч у зв’язку з потенційним адитивним ефектом на агрегацію тромбоцитів.
Рентгенконтрастні речовини. У пацієнтів, які отримують дилтіазем, можуть посилюватися серцево-судинні ефекти внутрішньовенного болюсу іонного рентгеноконтрастного середовища, такі як артеріальна гіпотензія. Якщо пацієнти одночасно отримують дилтіазем та іонне рентгеноконтрастне середовище, необхідна особлива обережність.
Особливості застосування.
Препарат з обережністю застосовують пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок.
Кліренс дилтіазему може бути знижений у пацієнтів літнього віку. Хворі літнього віку з ризиком розвитку симптомів серцевої недостатності можуть виявляти підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умови звичайного лікування.
Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на гостру порфірію.
Слід з обережністю призначати препарат хворим з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, з порушенням шлуночкової провідності та пацієнтам, схильним до артеріальної гіпотензії. У хворих може змінюватися ЕКГ (подовжуватися інтервал PQ).
Дилтіазем необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із недостатністю лівого передсердя, брадикардією, подовженням інтервалу PQ та стенозом аорти. Також необхідно бути обережними під час сумісного застосування препарату разом з β-блокаторами або іншими препаратами, що знижують скоротливу здатність серця чи АV-провідність.
Повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності, спричиненої зниженням ниркової перфузії, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, особливо зі зниженою функцією лівого шлуночка, вираженою брадикардією або вираженою гіпотензією. Рекомендується ретельний моніторинг функції нирок.
Антагоністи кальцію можуть потенціювати ефекти анестетиків на утворення серцевих імпульсів, впливати на провідність, скоротливість та судинний тонус. Якщо під час терапії пацієнт потребує хірургічного лікування під загальним наркозом, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться.
Антагоністи кальцію можуть сприяти зниженню чоловічої фертильності – це необхідно брати до уваги, якщо у пацієнта, який приймає антагоністи кальцію, діагностується безпліддя неясної етіології. Даний ефект зникає при припиненні терапії.
Абсорбція дилтіазему може бути знижена у пацієнтів з тривалою діареєю (наприклад при виразковому коліті чи хворобі Крона).
Під час лікування не рекомендується внутрішньовенне введення β-адреноблокаторів.
Застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як дилтіазем, може асоціюватися зі змінами настрою, в тому числі з виникненням депресії.
Як і інші блокатори кальцієвих каналів, дилтіазем виявляє пригнічувальний вплив на перистальтику кишечнику. У зв’язку з цим його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають ризик виникнення непрохідності кишечнику.
У період застосування препарату слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.
Оскільки препарат містить лактозу як допоміжну речовину, його не слід застосовувати хворим з лактазною недостатністю, галактоземією чи синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю.
За необхідності застосування препарату годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Слід враховувати, що іноді на початку лікування Дилтіаземом можуть виникати зниження артеріального тиску, запаморочення, відчуття втоми та нудота, тому при прийомі препарату слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід приймати з їжею або натщесерце. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю води.
Дози препарату підбирають індивідуально.
Середня добова доза для дорослих - 180-240 мг. Максимальна добова доза – 480 мг.
Зазвичай початкова доза становить 60 мг 3-4 рази на добу. Доза може бути збільшена відповідно до терапевтичного ефекту до 120 мг 3 рази на добу.
Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з порушеною функцією печінки рекомендується розпочинати лікування з нижчої дози - 30 мг 3-4 рази на добу.
Діти.
Препарат протипоказаний дітям.
Передозування.
Клінічні ефекти гострого передозування можуть включати виражену артеріальну гіпотензію, що може призвести до колапсу та гострого ураження нирок, синусову брадикардію, з ізоритмічною дисоціацією або без такої, зупинку синусового вузла, порушення атріовентрикулярної провідності та зупинку серця.
Лікування. Дилтіазем погано виводиться за допомогою діалізу. Терапія у разі передозування передбачає промивання шлунка, прийом активованого вугілля та внутрішньовенне введення препаратів кальцію.
При брадикардії та атріовентрикулярній блокаді доцільно розглянути можливість внутрішньовенного введення атропіну та електричної кардіостимуляції; при серцевій недостатності – внутрішньовенного введення дофаміну і діуретиків; при артеріальній гіпотензії – внутрішньовенного введення дофаміну та інфузії рідини.
При тахікардії у пацієнтів з синдромом Лауна — Ганонга — Левіна, порушеннями серцевої провідності, що призводять до прискореного скорочення шлуночків або фібриляції передсердь, рекомендована кардіоверсія і внутрішньовенне введення лідокаїну або мезокаїну.
Побічні реакції.
З боку серцево-судинної системи: AV-блокада I ступеня, синусова брадикардія, брадикардія, AV-блокада II-
З боку травного тракту: нудота, запор, діарея, біль у шлунку, сухість у ротовій порожнині і горлі, анорексія, диспепсія, блювання, збільшення маси тіла, гінгівіт, гіперплазія ясен.
З боку шкіри: екзантема, свербіж, шкірні висипання, синдром Стівенса — Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, червоний вовчак, вовчакоподібний синдром, петехія, фоточутливість, кропив’янка, алергічні реакції шкіри, включаючи мультиформну еритему, васкуліт, лімфаденопатія, еозинофілія, гострий генералізований екзентематозний пустульоз, десквамативна еритема з підвищенням температури тіла або без нього.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів амінотрансфераз, гранулематозний гепатит, підвищення рівнів печінкових ферментів (аспартатрансамінази, аланінтрансамінази, лужної дегідрогенази, лужної фосфатази), гіперглікемія.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження часу кровотечі.
З боку психіки: сплутаність свідомості, амнезія, депресія, галюцинації, безсоння, нервозність, зміна особистості, порушення смаку та нюху.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення ходи, парестезія, сонливість, тремор, астенія, екстрапірамідний синдром.
З боку органів зору: амбліопія, подразнення очей.
З боку органів слуху: шум у вухах.
З боку кістково-м’язової системи: біль у кістках і суглобах, міалгія.
З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча, набряк у носі.
З боку сечовидільної системи: ніктурія, поліурія, підвищення рівня креатинкінази.
З боку репродуктивної системи: гінекомастія, сексуальні розлади.
Загальні розлади: слабкість та втомлюваність, підвищена пітливість, загальне нездужання.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки по 60 мг № 10 (10×1), № 30 (10×3) у блістерах.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АТ «Лубнифарм».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.