ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДОМІЛІУМ ОДТ
(DOMILIUM ODT)
Склад:
діюча речовина: домперидон;
1 таблетка містить домперидону 10 мг;
допоміжні речовини: маніт, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, аспартам, кросповідон, ароматизатор м’яти перцевої, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі, плоскі, зі скошеними краями таблетки, гладенькі з обох боків, із запахом м’яти перцевої.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при функціональних розладах з боку шлунково-кишкового тракту. Стимулятори перистальтики. Код АТХ A03F А03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну у тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром у задній ділянці (area postrema). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначались у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.
Дослідження показали, що у людини при пероральному застосуванні домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та пришвидшує вивільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.
Вплив на інтервал QT/QTc і електрофізіологію серця
Відповідно до міжнародних рекомендацій ICH‒E14, ретельне дослідження інтервалу QT було проведено у здорових людей. Це дослідження було подвійним, плацебо- контрольованим, і його проводили з застосуванням рекомендованих і надтерапевтичних доз (10 і 20 мг 4 рази на добу). У дослідженні було виявлено, що максимальна різниця QTc між групами домперидону (20 мг 4 рази на добу) і плацебо спостерігається на 4-й день терапії і становить 3,4 мс. Двосторонній 90 % верхній довірчий інтервал (1,0 до 5,9 мс) не перевищував 10 мс. У цьому дослідженні не спостерігалося жодного клінічно значущого ефекту QTc при застосуванні домперидону до 80 мг/добу (тобто більше, ніж удвічі перевищує рекомендовану дозу).
Однак два попередніх дослідження міжлікарської взаємодії наочно продемонстрували подовження QTc в разі застосування домперидону в якості монотерапії (10 мг 4 рази на добу). Найбільша середня різниця по QTcF між групами домперидону і плацебо становила 5,4 мс (95 % довірчий інтервал: 1,7-12,4) і 7,5 мс (95 % довірчий інтервал: 0,6-14,4) відповідно.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі, максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 60 хвилин. Значення Cmax та AUC домперидону підвищувалися пропорційно дозі при діапазоні доз від 10 до 20 мг. Спостерігалося 2–3-разове накопичення домперидону (AUC) при повторному застосуванні 4 рази на добу (кожні 5 годин) протягом 4 днів. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (приблизно 15 %) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечнику та у печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується при прийомі після їди, пацієнтам зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15–30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. Біодоступність при пероральному застосуванні знижується при одночасному прийомі циметидину та натрію бікарбонату. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється, а AUC дещо підвищується.
Розподіл.
При пероральному застосуванні домперидон не кумулюється і не індукує власний обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу був майже таким же, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91–93 % зв’язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, що були проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невеликі кількості препарату проникають крізь плаценту.
Метаболізм.
Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому P450, залученою до N-деалкілування домперидону, а CYP3A4, CYP1A2 та CYP2E1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домперидону.
Виведення.
Виведення із сечею та калом становить відповідно 31 % та 66 % пероральної дози. Виділення препарату у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10 % з калом та приблизно 1 % із сечею). Період напіввиведення з плазми крові після прийому разової дози становить 7–9 годин у здорових добровольців, але подовжується у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції печінки
У пацієнтів із порушенням функції печінки помірного ступеня (7‒9 балів за шкалою П’ю, клас В за класифікацією Чайлда‒П’ю) AUC і Cmax домперидону були відповідно у 2,9 і
1,5 раза вищими, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25 %, а кінцевий період напіввиведення подовжувався з 15 до 23 годин. У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, з огляду на Cmax і AUC, без змін у зв’язуванні з білками крові та кінцевому періоді напіввиведення. Застосування препарату пацієнтам із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували. Домперидон протипоказаний пацієнтам із помірними або тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки крові
< 30 мл/хв/1,73 м2) період напіввиведення домперидону подовжується з 7,4 до 20,8 години, але плазмова концентрація препарату нижча, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Оскільки дуже невелика кількість препарату (приблизно 1 %) виводиться нирками у незміненому вигляді, малоймовірно, що при одноразовому застосуванні пацієнтам із нирковою недостатністю буде потрібна корекція дози. Однак при повторному застосуванні частоту прийому потрібно зменшити до 1–2 разів на добу залежно від тяжкості порушення, також може бути потрібно зменшити дозу.
Клінічні характеристики.
Показання.
Для полегшення симптомів нудоти та блювання.
Протипоказання.
Доміліум ОДТ протипоказаний:
- пацієнтам зі встановленою підвищеною чутливістю до діючої або допоміжних речовин препарату;
- пацієнтам із пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);
- пацієнтам із тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»);
- пацієнтам з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
- пацієнтам із печінковою недостатністю;
- якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;
- при одночасному застосуванні кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4;
- при одночасному застосуванні лікарських засобів, які подовжують інтервал QT (за винятком апоморфіну) таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Домперидон метаболізується переважно за допомогою CYP3A4. За даними досліджень in vitro супутнє застосування препаратів, що значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі крові. У зв’язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження QТ-інтервалу.
Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону.
Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно із домперидоном, оскільки вони знижують його біодоступність після перорального застосування (див. розділ «Особливості застосування»).
При застосуванні домперидону супутньо з потужними інгібіторами CYP3A4, здатними подовжувати інтервал QT, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу QT (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосування з леводопою. Хоча корекція дози леводопи не вважається необхідною, спостерігалося підвищення концентрації домперидону у плазмі крові (максимально на 30–40 %) при одночасному прийомі з леводопою.
Протипоказане одночасне застосування з наступними лікарськими засобами:
лікарські засоби, які подовжують інтервал QT (ризик «torsade de pointes»):
- антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
- антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
- деякі нейролептичні препарати (наприклад галоперидол, пімозид, сертиндол);
- деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам);
- деякі антибіотики (наприклад левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
- деякі протигрибкові препарати (наприклад флуконазол, пентамідин);
- деякі протималярійні препарати (наприклад галофантрин, люмефантрин);
- деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
- деякі антигістамінні препарати (наприклад мекітазин, мізоластин);
- деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
- деякі інші препарати (наприклад бепридил, метадон, дифеманіл);
- апоморфін, за винятком випадків, коли користь одночасного застосування переважає ризики, та за умови суворого дотримання запобіжних заходів, рекомендованих при одночасному застосуванні (див. інструкцію для медичного застосування апоморфіну).
З сильними інгібіторами CYP3A4 (незалежно від їх здатності подовжувати інтервал QT):
- інгібітори протеази* (наприклад ритонавір, саквінавір, телапревір);
- азольними протигрибковими препаратами системної дії, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол*, посаконазол і вориконазол*;
- деякі макроліди (еритроміцин*, кларитроміцин* та телітроміцин*) (див. розділ «Протипоказання»).
- інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;
- антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;
- аміодарон*;
- амрепітант;
- нефазодон.
*пролонгують інтервал QTc.
Не рекомендується приймати домперидон одночасно з помірними інгібіторами CYP3A4, наприклад, дилтіаземом, верапамілом і деякими макролідами (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосування нижчезазначених речовин вимагає обережності.
Обережно застосовувати з препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також з макролідами, що можуть спричинити подовження інтервалу QT, такими як азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP3A4).
Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо з потужними інгібіторами CYP3A4, які не спричиняли подовжень інтервалу QT, такими як індинавір, і за станом пацієнтів слід пильно наглядати на випадок появи ознак або симптомів небажаних реакцій.
Домперидон можна поєднувати з:
- нейролептиками, дію яких він посилює;
- дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.
Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.
В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що ці препарати значним чином пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3A4.
При супутньому застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу в період спостереження було відзначено подовження інтервалу QТc у середньому на 9,8 мсек; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 мсек. При супутньому застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на добу інтервал QТc у період спостереження подовжувався в середньому на 9,9 мсек, інтервал окремих значень становив від 1,6 до
14,3 мсек. Рівноважні значення Cmax і AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії.
Вплив підвищених плазмових концентрацій домперидону на подовження інтервалу QТc невідомий. У цих дослідженнях при монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QТc подовжувався в середньому на 1,6 мсек (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мсек (дослідження еритроміцину), тоді як застосування лише кетоконазолу (200 мг
2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QТc у період спостереження на 3,8 та 4,9 мсек відповідно.
Теоретично, оскільки домперидон чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються супутньо, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі застосування дигоксину або парацетамолу, супутнє застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.
Особливості застосування.
Порушення функції нирок. Період напіввиведення домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до одного або двох разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба у зниженні дози.
Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов’язаний з пролонгацією інтервалу QT на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження повідомляли про дуже рідкісні випадки пролонгації QT та тріпотіння/мерехтіння шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими чинниками ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприяючими факторами (див. розділ «Побічні реакції»). Епідеміологічні дослідження показали, що застосування домперидону пов'язано з підвищеним ризиком розвитку шлуночкових аритмій і раптової серцевої смерті (див. розділ «Побічні реакції»). Більш високий ризик спостерігався у пацієнтів віком від 60 років, які щодня приймають більше 30 мг домперидону, і які одночасно приймають інші лікарські засоби з відомим фактором ризику подовження інтервалу QT або сильні інгібітори CYP3A4. Тому слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом домперидону слід проконсультуватися з лікарем.
Домперидон слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі для дорослих та дітей.
Домперидон протипоказаний пацієнтам із діагностованим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QT, зі значними порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) або брадикардією, у пацієнтів із серцевими захворюваннями, такими як застійна серцева недостатність внаслідок підвищеного ризику розвитку шлуночкової аритмії (див. розділ «Протипоказання»). Порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія), брадикардія є факторами, що підвищують проаритмічний ризик.
Домперидон не рекомендується при захитуванні.
Домперидон слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку та пацієнтам з наявним захворюванням серця або із захворюванням серця в анамнезі.
Подовження інтервалу QT, яке спостерігали у дослідженні при застосуванні домперидону згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу), не має клінічного значення.
Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з легким порушенням функції печінки та/або нирок.
Антацидні або антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з пероральними формами лікарського засобу, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При сумісному застосуванні домперидону слід приймати перед їдою, а антацидні або антисекреторні препарати – після їди.
Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалося подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування з апоморфіном. Домперидон протипоказаний для одночасного застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, включаючи апоморфін, за винятком випадків, коли користь від одночасного застосування з апоморфіном перевищує ризик, і тільки у разі суворого дотримання застережень, які наводяться в інструкції для застосування апоморфіну.
У разі появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування Доміліум ОДТ потрібно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем.
Пацієнти повинні негайно повідомляти про будь-які симптоми з боку серця.
До складу допоміжних речовин Доміліуму ОДТ входить аспартам, який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію, тому препарат не слід застосовувати хворим на фенілкетонурію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітним жінкам обмежені. Тому Доміліум ОДТ у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для жінки перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю
Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1 % від дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи він шкодить немовляті, тому матерям, які приймають Доміліум ОДТ, варто утриматися від годування груддю. Рішення про припинення годування груддю або відміну терапії домперидоном слід приймати, оцінюючи користь годування груддю для дитини та користь терапії для матері. Слід проявляти обережність у разі наявності чинників ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції в результаті проникнення препарату з грудним молоком не можна виключити появу побічних реакцій, зокрема кардіологічних ефектів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення і сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом, роботи з іншими механізмами або іншої діяльності, що потребує концентрації уваги і координації, поки вони не встановлять, як домперидон впливає на них.
Спосіб застосування та дози.
Препарат Доміліум ОДТ слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу, достатнього для полегшення симптомів нудоти та блювання.
Рекомендується приймати препарат Доміліум ОДТ перед прийомом їжі. Всмоктування препарату дещо затримується, якщо його приймати після прийому їжі. Пацієнт повинен приймати препарат згідно з запропонованим режимом дозування. Якщо прийом дози було пропущено, слід прийняти наступну дозу згідно з запропонованим режимом. Не слід подвоювати дозу, щоб компенсувати пропущену. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиждень.
Оскільки таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, досить крихкі, щоб уникнути пошкодження, їх не слід продавлювати крізь фольгу.
Для того щоб дістати таблетку з блістера, необхідно наступне:
-взяти фольгу за край і повністю зняти її з комірки блістера;
-обережно натиснути знизу;
-витягти таблетку з упаковки.
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, швидко розчиняються в роті за допомогою слини – їх можна приймати з водою або без води. При прийомі без води таблетку слід покласти на язик і розчинити в роті перед ковтанням. У разі необхідності можна потім випити склянку води.
Дорослі і діти віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг: по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу.
Максимальна добова доза – 3 таблетки (30 мг на добу).
Порушення функції печінки
Препарат Доміліум ОДТ протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки помірного або тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). Корекція дози пацієнтам із порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Порушення функції нирок
Оскільки період напіввиведення домперидону при порушенні функції нирок тяжкого ступеня подовжений, частоту застосування препарату Доміліум ОДТ слід зменшити до одного або двох разів на добу, залежно від ступеня тяжкості порушення; може також виникнути необхідність у зниженні дози. Пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Дорослі віком ˃ 60 років
Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.
Діти.
Препарат застосовувати для лікування дітей віком від 12 років з масою тіла не менше
Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.
Передозування.
Симптоми: про передозування повідомляли головним чином у дітей. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.
Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але у разі значного передозування слід негайно застосувати симптоматичне лікування. Рекомендовано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Слід проводити ЕКГ-моніторинг з огляду на можливість подовження інтервалу QT. Антихолінергічні препарати, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.
Побічні реакції.
Безпека застосування домперидону оцінювалася протягом клінічних досліджень та під час постмаркетингового застосування. У подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях брали участь 1275 пацієнтів із диспепсією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, синдромом подразненого кишечнику, нудотою та блюванням або іншими пов’язаними станами. Усі пацієнти були віком щонайменше 15 років та отримали хоча б одну дозу препарату. Середня загальна добова доза становила 30 мг (діапазон від
10 до 80 мг), а медіана тривалості експозиції була 28 днів (діапазон від 1 до 28 днів). До досліджень не включали пацієнтів із діабетичним гастропарезом або симптомами, зумовленими хіміотерапією чи паркінсонізмом.
Оцінка частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000). Якщо за даними клінічних досліджень неможливо визначити частоту, вона вказується як невідома.
З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.
Психічні розлади: нечасто – зниження або відсутність лібідо, роздратованість, збудження, нервозність; дуже рідко – депресія, тривожність.
З боку нервової системи: нечасто – головний біль, сонливість, запаморочення, екстрапірамідні розлади; дуже рідко – безсоння, спрага, млявість, акатизія; частота невідома – судоми, синдром неспокійних ніг (загострення синдрому неспокійних ніг у пацієнтів з хворобою Паркінсона).
З боку органів зору: частота невідома – окулогірні кризи.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, серйозні шлуночкові аритмії; частота невідома – шлуночкові аритмії, раптова серцева смерть, подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії типу «torsade de pointes».
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – сухість у роті; нечасто – діарея; рідко – гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; дуже рідко – короткочасні кишкові спазми.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка; частота невідома – ангіоневротичний набряк.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз, набряк молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл; нечасто – галакторея, біль у ділянці молочних залоз, чутливість молочних залоз; частота невідома – гінекомастія, аменорея.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – біль у ногах.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко – дизурія, часте сечовипускання; частота невідома – затримка сечі.
Загальні розлади: нечасто – астенія.
Інше: кон’юнктивіт, стоматит.
Зміни лабораторних показників: дуже рідко – підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину; частота невідома – відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня пролактину у крові.
У 45 дослідженнях, в яких домперидон застосовували у вищих дозах, більш тривалий час та за додатковими показаннями, включаючи діабетичний гастропарез, частота побічних реакцій (крім сухості у роті) була значно вищою. Це було особливо явним у фармакологічно передбачуваних випадках, пов’язаних із підвищеним рівнем пролактину.
Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.
У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки застосування препарату у дорослих та дітей відзначено не було, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних із центральною нервовою системою, що спостерігалися переважно у дітей.
Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій
Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник.
Атена Драг Делівері Солюшнз ПВТ. ЛТД.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Плот А1-А5, МІДС, Кемікал Зоун, Амбернат (Вест), Махараштра, 421 501, Індія.