ЕКОКС 400

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕКОКС 400

(ECOX 400)

Склад:

діюча речовина: ethambutol;

1 таблетка містить етамбутолу гідрохлориду 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кислота стеаринова, крохмаль кукурудзяний,  натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, етилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (E 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору, з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Протитуберкульозні засоби. Етамбутол. Код АТХ J04А К02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Етамбутол – синтетична хіміотерапевтична речовина, що чинить бактеріостатичну дію на типові та атипові мікобактерії туберкульозу. Механізм дії препарату пов’язаний зі швидким проникненням всередину клітини, де порушується ліпідний обмін, синтез РНК, зв'язуються іони магнію та міді; порушується структура рибосом та синтез білка у бактеріальних клітинах. Активний щодо мікобактерій, які мають резистентність до інших протитуберкульозних препаратів, тому є препаратом другого ряду. Впливає на внутрішньоклітинні та позаклітинні види бактерій. Первинну стійкість до препарату має приблизно 1 % пацієнтів. Активний тільки відносно клітин, що інтенсивно діляться. Пригнічує зростання та розмноження мікобактерій туберкульозу, стійких до стрептоміцину, ізоніазиду, ПАСК, етіонаміду, канаміцину. При монотерапії стійкість мікобактерій до етамбутолу розвивається достатньо швидко.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо етамбутол швидко всмоктується з травного тракту. Біодоступність становить 80 %. На 20-30 % зв’язується з білками плазми. Мінімальна переважна концентрація (МПК) становить 1 мкг/мл. Після перорального прийому разової дози  25 мг/кг маси тіла через 2-4 години досягається максимальна концентрація в сироватці крові – 2-5 мкг/мл, через 24 години  концентрація становить менш ніж 1 мкг/мл. Етамбутол накопичується  у легеневій тканині і може досягти концентрації у 5-9 разів вищої, ніж у сироватці крові, при цьому добре проникає в багато інших тканин та органів. Його внутрішньоклітинна концентрація в еритроцитах у 2 рази вища, ніж у сироватці крові.

Етамбутол метаболізуєтся в печінці до похідних дикарбоксилової кислоти. Період напіввиведення становить 3-4 години, а при нирковій недостатності подовжується до 8 годин. Протягом 24 годин більше 50 % дози ліків виділяється із сечею у незміненому вигляді, 8-15 % – у вигляді неактивних метаболітів. Приблизно 20-22 % початкової дози препарату виділяється з калом у незміненому вигляді.

Етамбутол проникає через плаценту. У крові плода концентрація етамбутолу становить приблизно 30 % від концентрації ліків у крові матері.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування різних форм туберкульозу (тільки у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів  препарату, неврит зорового нерва, катаракта, діабетична ретинопатія, запальні захворювання очей, подагра, тяжка ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарат призначають  у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами, а також одночасно з антибактеріальними засобами широкого спектра дії, фторхінолонами, сульфаніламідами тощо.

Алюмінію гідроксид і подібні до нього антацидні засоби порушують всмоктування етамбутолу з травного тракту, тому не слід приймати їх одночасно з етамбутолом.

Виявляється фармакологічний антагонізм з етіонамідом, сперміном, спермідином, магнієм. Етамбутол і піразинамід на виведення сечової кислоти діють синергічно.  Комбіноване лікування етамбутоломта ізоніазидом при одночасному застосуванні циклоспорину А призводить до посиленого розпаду останнього з ризиком відторгнення трансплантата. Етамбутол реагує у крові з фентоламіном і може призводити до підвищення артеріального тиску. Посилює нейротоксичність аміноглікозидів, аспарагінази, ципрофлоксацину, метотрексату.

Етамбутол знижує терапевтичну ефективність дигітоксину. Етамбутол посилює нейротоксичність карбамазепіну, іміпенему, солей літію, хініну. При одночасному лікуванні дисульфірамом можливе підвищення концентрації етамбутолу в сироватці крові і посилення токсичності. Етиловий спирт посилює токсичну дію етамбутолу на орган зору, тому у період лікування слід відмовитися від вживання алкоголю.

Етамбутол змінює метаболізм деяких мікроелементів, головним чином цинку.

Особливості застосування.

З обережністю слід призначати хворим із порушенням функції нирок помірного та середнього ступеня тяжкості; дозу етамбутолу таким пацієнтам зменшують, оскільки препарат накопичується в організмі.

Перед початком і під час лікування необхідно систематично контролювати гостроту зору, рефракцію, поля зору, внутрішньоочний тиск, а також досліджувати очне дно. При порушенні функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити щоденно. Не призначають етамбутол, якщо неможливо перевірити стан зору (тяжкий стан, психічні розлади).

Офтальмологічний контроль здійснюється для кожного ока окремо та для обох разом, оскільки зміни гостроти зору  можуть бути однобічними чи білатеральними. У разі  появи змін функції органів зору, для попередження атрофії зорового нерва, лікування етамбутолом слід припинити. Зміни зору зазвичай оборотні, після припинення лікування зникають через кілька тижнів, у деяких випадках – через кілька місяців. У виняткових випадках зміни зору  необоротні внаслідок атрофії зорового нерва. Необхідно інформувати лікаря про будь-які зміни з боку органів зору. При порушенні зору застосовують гідроксикобаламін чи ціанокобаламін. Застосування етамбутолу вимагає проведення постійного моніторингу показників периферичної крові, функціонального стану печінки і нирок.

На початку лікування можливе посилення кашлю, збільшення об’єму мокротиння.

Лікування етамбутолом може підвищувати концентрацію уратів у крові, що пов’язано з ослабленням виведення сечової кислоти нирками. З обережністю призначають хворим із підвищеним рівнем сечової кислоти у крові.

При появі побічних ефектів необхідна корекція дози - її зменшення, а при неможливості такого кроку – перехід на інтермітуючий прийом препарату (через день або 2 рази на тиждень). Для зменшення зазначеної симптоматики призначають вітаміни групи В, відхаркувальні засоби.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

В постреєстраційному періоді повідомлялось про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) у зв’язку із застосуванням етамбутолу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (TEН), індуковану лікарськими засобами  еозинофілію з системними симптомами (DRESS), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку.

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями.

Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, етамбутол слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування (за необхідності).

Якщо у пацієнта на тлі застосування етамбутолу розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS, лікування етамбутолом не можна поновлювати в жодному разі.

У дітей поява висипу може бути помилково прийнята за основну інфекцію або альтернативний інфекційний процес, і лікарі повинні враховувати можливість реакції на етамбутол у дітей, у яких під час терапії етамбутолом розвиваються симптоми висипу та лихоманки.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування не допускається керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Дорослим і дітям віком від 13 років.

Первинне лікування: препарат призначати у дозі 15 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Повторний курс лікування: препарат призначати у дозі 25 мг/кг 1 раз на добу, потім перейти на прийом препарату у дозі 15 мг/кг 1 раз на добу.

У період, коли пацієнт застосовує препарат у дозі 25 мг/кг маси тіла, рекомендується щомісячний огляд окуліста.

При функціональній недостатності нирок: препарат призначати залежно від показника кліренсу креатиніну:

Максимальна добова доза для дорослих – 2 г.

Максимальна добова доза для дітей – 1 г.

Тривалість курсу лікування залежить від форми туберкульозу і становить від 6 до 12 місяців.

Прийом Екоксу 400 після їди поліпшує його переносимість.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 13 років.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, головний біль, поліневрит, неврит зорового нерва, атрофія   зорового нерва, можливе виникнення сліпоти, погіршення гостроти зору, розвиток неврологічних порушень, сплутаність свідомості, галюцинації, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, гарячка, пригнічення дихання, асистолія, пропасниця.

Лікування: специфічного антидоту немає, препарат слід відмінити, викликати блювання або промити шлунок, а також призначити ентеросорбенти,   внутрішньовенно краплинно вводити розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводити форсований діурез. Призначати вітаміни групи В. Здійснювати контроль і заходи щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхідності проводити реанімаційні заходи.

Показані форсований діурез, перитонеальний діаліз або гемодіаліз. При загрозливих станах показано замінне переливання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, в яких етамбутол накопичується у значній кількості.

Побічні реакції.

З боку органів зору: неврит зорового нерва (одно- або двобічний), що виявляється порушенням сприйняття червоного і зеленого кольорів, звуженням полів зору, зниженням гостроти зору аж до повної сліпоти), розвиток центральної або периферичної скотоми, крововилив у сітківку.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції/анафілаксія, включаючи анафілактичний шок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, свербіж, дерматит, токсичний епідермальний некроліз,  синдром Стівенса-Джонсона.

Частота «невідомо»:

Індукована лікарськими засобами  еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, депресія, сплутаність свідомості, порушення орієнтації у просторі, галюцинації, судоми, периферичні неврити, парестезії в кінцівках, відчуття оніміння, парези.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, нейтропенія.

З боку дихальної системи: інфільтрати у легенях з або без еозинофілії, пневмоніт.

З боку серця: перикардит, міокардит.

З боку травного тракту: відсутність апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, печія.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ, гепатит, жовтяниця. 

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, підвищення рівня сечовини та креатиніну.

Метаболічні порушення: сечокислий діатез, загострення подагри; гіперурикемія.

Загальні розлади: підвищення температури тіла, озноб, слабкість, набряки, біль у суглобах.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження.

Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 366, Прем’єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія.