ЕЛІЦЕЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Еліцея

(ELICEA)

 

Склад:

діюча речовина: есциталопраму оксалат;

1 таблетка, що диспергується у ротовій порожнині, містить 5 мг або 10 мг, або 20 мг есциталопраму у вигляді есциталопраму оксалату;

допоміжні речовини: калію полакрилін, кислота хлористоводнева концентрована, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, калію ацесульфам, неогесперидину дигідрохалькон, ароматизатор мяти перцевої (містить мальтодекстрин, крохмаль модифікований, олію м’яти перцевої), магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням «5» з одного боку;

таблетки по 10 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями  та гравіюванням «10» з одного боку;

таблетки по 20 мг: від білого до майже білого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням «20» з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B10.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з великою кількістю рецепторів, включаючи 5-HT_1A, 5-HT₂, допамінові рецептори D₁ і D₂, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише імовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамічні ефекти

У ході подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження ЕКГ з участю здорових добровольців зміна від початку QTc (корекція за формулою Фрідерічія) становила 4,3 мсек (90 % інтервал довіри: 2,2, 6,4) при дозі 10 мг/добу та 10,7 мсек (90 % інтервал довіри: 8,6, 12,8) при дозі вище терапевтичної 30 мг/добу (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» та «Передозування»).

Клінічна ефективність

Депресія

Було виявлено ефективність есциталопраму під час гострого лікування депресії у ході трьох із чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. У ході довгострокового дослідження з попередження рецидиву 274 пацієнти, які реагували на лікування під час початкової 8-тижневої фази відкритого лікування есциталопрамом 10 або 20 мг/добу, були випадково розподілені до продовження прийому есциталопраму в тій самій дозі або плацебо протягом 36 тижнів. У ході цього дослідження пацієнти, які продовжували приймати есциталопрам, мали значно довший періоду часу до рецидиву за дані 36 тижнів порівняно з тими, хто приймав плацебо.

Соціально тривожний розлад

Есциталопрам був ефективним під час трьох короткострокових (12-тижневих) досліджень та у пацієнтів, які мали реакцію у відповідь, під час 6-місячного дослідження попередження рецидиву при соціально тривожному розладі. 24-тижневе дослідження пошуку доз продемонструвало ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму.

Генералізований тривожний розлад

Есциталопрам у дозах 10 і 20 мг/добу був ефективним у чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях. В об’єднаних даних трьох досліджень аналогічного дизайну з участю 421 добровольців, які приймали есциталопрам та 419 добровольців, які отримували плацебо було 47,5 % і 28,9 % із покращенням клінічної картини та 37,1 % і 20,8 % із ремісією захворювання відповідно. Стійкий ефект був помічений з 1-го тижня.

Утримування ефективності при прийомі есциталопраму у дозі 20 мг/добу було продемонстроване з 24-го до 76-го тижня; рандомізоване відкрите дослідження стійкості ефективності з участю 373 добровольців, які відповіли на лікування протягом початкового 12-тижневого лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад (синдром нав’язливих станів)

У ході рандомізованого подвійного сліпого клінічного дослідження, що тривало 12 тижнів, при порівнянні з загальним результатом за Обсесивно-компульсивною шкалою Йеля-Брауна (Y-BOCS) ефективність дози 20 мг/добу і плацебо відрізнялися. Через 24 тижні ефективність доз есциталопраму 10 та 20 мг/день була кращою, ніж у плацебо.

Попередження рецидиву було продемонстровано для доз 10 та 20 мг/добу есциталопраму у пацієнтів, які мали реакцію у відповідь на есциталопрам у 16-тижневому відкритому періоді та які вступили до 24-тижневого рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого періоду.

Дані досліджень на тваринах показали, що циталопрам спричиняє зниження індексу фертильності та вагітності, зниження кількості імплантацій і появу аномальних сперматозоїдів при рівні впливу, що значно перевищує вплив на організм людини. Немає даних досліджень на тваринах для есциталопраму, що стосуються цього аспекту.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить 4 години після багатократного дозування. Як і з рацематним циталопрамом, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні близько 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d,β/F) після перорального застосування становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові становить менше 80 %.

 

Метаболізм

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. Як альтернатива, азот також може окислюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виведення

Період напіввиведення (t_½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин, плазмовий кліренс при пероральному застосуванні (Cl_oral) становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками, при цьому більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Концентрація у плазмі крові в стабільному стані досягається приблизно за 1 тиждень. Середня концентрація у стабільному стані – 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) – досягається при щоденній дозі 10 мг.

Порушення функції нирок

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджували, але можна припустити їх зростання (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки

У пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю (за критеріями Чайлда-П’ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і експозиція була на 60 % вища, ніж в осіб із нормальною функцією печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

Виявляється, що у пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Поліморфізм

При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відзначалися подвійні концентрації препарату у плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не помічали (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·         Лікування великих депресивних епізодів.

·         Лікування панічного розладу з агорафобією або без неї.

·         Лікування соціально тривожного розладу (соціальної фобії).

·         Лікування генералізованого тривожного розладу.

·         Лікування обсесивно-компульсивного розладу.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Супутнє лікування неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (інгібіторами MAO через ризик серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)).

Комбінація есциталопраму з незворотними інгібіторами MAO-А (наприклад з моклобемідом) або зворотним неселективним інгібітором MAO лінезолідом через ризик початку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Відоме подовження QТ-інтервалу або вроджений синдром подовженого QT-інтервалу.

Поєднання з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Незворотні неселективні інгібітори MAO

Повідомляли про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (ІMAO), та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію ІMAO (див. розділ «Протипоказання»). Інколи виникали випадки розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Побічні реакції»).

Сумісне застосування есциталопраму з неселективними незворотними інгібіторами MAO протипоказане. Лікування есциталопрамом можна розпочинати лише через 14 діб після останнього застосування незворотних інгібіторів MAO. Лікування неселективними незворотними інгібіторами МАО можна розпочинати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом.

Зворотний селективний інгібітор MAO-A (моклобемід)

Одночасне застосування есциталопраму з інгібітором MAO-A моклобемідом протипоказане через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»). Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Зворотний неселективний інгібітор MAO (лінезолід)

Одночасне застосування есциталопраму з антибіотиком лінезолідом протипоказане пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо призначення цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Незворотний селективний інгібітор MAO-B (селегілін)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму із селегіліном потребує обережності. Для сумісного застосування із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегініну до 10 мг/добу.

Подовження QT-інтервалу

Фармакокінетичних та фармакодинамічних досліджень есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що збільшують QT-інтервал, не проводили. Не можна виключати сумарний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому супутній прийом есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал, такими як протиаритмічні препарати класу IA та III, нейролептики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, певні протимікробні препарати (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин внутрішньовенний, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказаний.

Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні

Серотонінергічні лікарські засоби

Сумісне застосування із серотонінергічними медичними препаратами (наприклад опіоідами (включно із трамадолом) і триптанами (наприклад із суматриптаном)) може призвести до виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг

СІЗЗС здатні знижувати судомний поріг. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими препаратами, що можуть знижувати цей поріг, такими як антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупроріон та трамадол).

Літій, триптофан

Повідомляли про випадки посилення ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, тому рекомендується обережність при одночасному призначенні СІЗЗС з цими препаратами.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, необхідно уважно провести моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»)

Алкоголь

Очікувано, есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасний прийом есциталопраму з алкоголем не рекомендується.

Лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію

При супутньому застосуванні лікарських засобів, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію, увага є виправданою, оскільки такі стани збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається головним чином з участю CYP2C19. У метаболізмі також можуть бути задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча і меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається фермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірно потужний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід з обережністю застосовувати есциталопрам у комбінації з циметидином. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад з омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні моніторинг побічних ефектів може спонукати до зменшення дози есциталопраму (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. З обережністю слід призначати есциталопрам одночасно з препаратами, метаболізм яких відбувається з участю цього ферменту, а також із препаратами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном та метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з деякими препаратами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються з участю CYP2D6, наприклад антидепресантами – дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними препаратами – рисперидоном, тіоридазином та галоперидолом. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Дослідження іn vitro продемонстрували, що есциталопрам може також спричиняти слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується з обережністю призначати одночасно лікарські препарати, метаболізм яких відбувається з участю CYP2C19.

Особливості застосування.

Особливості застосування поширюються на всі інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Діти

Препарат Еліцея протипоказано призначати дітям (віком до 18 років). У ході клінічних досліджень більша частота суїцидальної поведінки (спроби суїциду та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості) спостерігалася серед дітей, які лікувались антидепресантами, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку.

Парадоксальна тривожність

У певних пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення симптомів тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб зменшити імовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Судоми

Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта починаються судоми вперше або якщо відбувається збільшення частоти їх проявів (у пацієнтів з попереднім діагнозом епілепсія). СІЗЗС не рекомендовані для пацієнтів із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю в анамнезі манії/гіпоманії. Прийом СІЗЗС слід припинити, якщо у пацієнта розпочинається маніакальна фаза.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічного стану

Суїцидальні спроби характерні для осіб у стані депресії, їх загроза може існувати аж до досягнення суттєвого покращання стану. Необхідно ретельно спостерігати за станом хворих, які приймають антидепресанти, особливо у перші тижні лікування аж до суттєвого покращання стану (оскільки наявний досвід збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання).

Інші психічні розлади, при яких слід застосовувати лікарський засіб Еліцея, також можуть супроводжуватися зростанням ризику суїцидальних дій. Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного розвитку депресії.

Через високий ризик виникнення суїцидальних думок та дій під час лікування необхідний ретельний нагляд за пацієнтами із таким станом в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів з участю дорослих пацієнтів із психічними розладами продемонстрував підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з таким при прийомі плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо за пацієнтами з підвищеним ризиком, зокрема на початку лікування та після зміни дози.

Пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність контролю за проявом будь-якого клінічного погіршання, суїцидальної поведінки або думок та незвичних змін у поведінці. При виникненні відповідних симптомів, при необхідності, слід звертатися за невідкладною допомогою.

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) спричиняло розвиток акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємною або тривожною нетерплячістю та потребою в русі і часто супроводжується неспроможністю спокійно сидіти або стояти. Найчастіше це відзначається у перші тижні лікування. Пацієнтам, у яких спостерігаються такі симптоми, збільшення дози може зашкодити.

Гіпонатріємія

Під час застосування СІЗЗС повідомляли про поодинокі випадки гіпонатріємії, імовірно, спричиненої порушеннями секреції антидіуретичного гормону, яка зазвичай минала при припиненні лікування. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам групи ризику, таким як особи літнього віку, хворі на цироз печінки або пацієнти, які паралельно приймають препарати, здатні спричинити гіпонатріємію.

Крововиливи

При застосуванні СІЗЗС були отримані звіти про виникнення шкірних крововиливів, таких як екхімоз та пурпура. СІЗЗС/ІЗЗНС можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю», «Побічні реакції»). Тому необхідна обережність при лікуванні пацієнтів зі схильністю до кровотеч, особливо при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів, лікарських засобів з відомим впливом на функцію тромбоцитів (таких як атипові нейролептики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ, тиклопідин, дипіридамол).

ЕШТ (електрошокова терапія)

Наразі є лише обмежений клінічний досвід поєднання застосування СІЗЗС із проведенням електрошокової терапії, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність у випадку призначення есциталопраму в комбінації з лікарськими препаратами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із триптанами (включно із суматриптаном), опіоідами (включно із трамадолом) і триптофаном.

Повідомляли про поодинокі випадки виникнення серотонінового синдрому, стану, який потенційно загрожує життю, у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ознакою розвитку цього стану може бути така комбінація симптомів як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом СІЗЗС та серотонінергічного лікарського засобу і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту появи побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування

У разі припинення лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни (див. розділ «Побічні реакції»). Під час клінічних випробувань побічні реакції, пов’язані з припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зменшення дози. Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося, є запаморочення, порушення функцій органів чуття (включаючи парестезію і відчуття проходження електричного струму), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми є слабкими або помірними, однак у деяких пацієнтів вони можуть мати більш тяжкий характер. Симптоми зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення лікування, хоча дуже рідко повідомляли про виникнення таких симптомів після випадкового пропускання лише однієї дози.

Зазвичай ці симптоми короткотривалі і минають протягом 2 тижнів, проте у деяких осіб можуть спостерігатися від 2-3 місяців. У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму поступовим зменшенням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування»).

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалу статеву дисфункцію, при якій симптоми не зникали, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС.

Ішемічна хвороба серця

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів з ІХС.

Подовження QT-інтервалу

Було виявлено, що есциталопрам спричиняє залежне від дози подовження QT-інтервалу. Про випадки збільшення QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи «torsade de pointes», повідомляли головним чином у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженим QT-інтервалом, або іншими серцевими хворобами. Слід проявляти обережність пацієнтам зі значною брадикардією, пацієнтам з нещодавнім гострим інфарктом міокарда та з декомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення балансу електролітів, такі як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, підвищують ризик злоякісних аритмій, їх слід коригувати перед початком лікування есциталопрамом.

Перед початком лікування пацієнтам з хворобою серця слід призначити ЕКГ.

У разі проявів серцевої аритмії під час лікування есциталопрамом лікування слід відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може звузити кут ока, що призводить до збільшення внутрішньоочного тиску і закритокутової глаукоми, особливо у схильних до цього хворих. Тому есциталопрам слід використовувати з обережністю пацієнтам із глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Не слід застосовувати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Клінічні дані про застосування есциталопраму у період вагітності обмежені. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Застосовувати препарат Еліцея у період вагітності слід лише за життєвими показаннями і тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі.

Необхідний нагляд за новонародженими, матері яких застосовували препарат Еліцея на останніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Раптового припинення застосування препарату у період вагітності слід уникати. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/ІЗЗНС на кінцевих термінах вагітності, були зафіксовані респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотонія, посилення рефлексів, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися одразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (СЛГН). Відзначений ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. Частота СЛГН у загальній популяції становить 1-2 випадки на 1000 вагітностей.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування впливу СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»)

Годування груддю

Припускається, що есциталопрам проникає у грудне молоко, тому годування груддю на період лікування рекомендується припинити.

Фертильність

Дані щодо тварин продемонстрували, що циталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з участю людини при застосуванні деяких СІЗЗС продемонстрували, що вплив на якість сперми є оборотним. Іншого впливу на фертильність людини не спостерігалося.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Еліцея не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, але слід враховувати, що як психотропний лікарський засіб він може вплинути на прийняття рішення та на здібності. Пацієнтів необхідно попередити про потенційний ризик впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами.

 

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Препарат Еліцея призначати у вигляді одноразової добової дози та застосовувати без їжі. Рот повинен бути порожнім. Таблетку слід покласти на язик. Вона швидко розчиняється та її можна проковтнути, не запиваючи водою. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, крихкі, тому слід з ними поводитися обережно. Їх не можна виштовхувати крізь фольгу в блістері, оскільки це призведе до пошкодження таблетки. Не брати таблетки мокрими руками, оскільки таблетки можуть розпастися.

Дістати таблетку наступним чином:

1. Тримати блістер за край та обережно відірвати вздовж перфорації, щоб відокремити одну секцію від решти блістера.

2. Потягнути край фольги та зняти її повністю.

3. Витрусити таблетку на руку.

4. Таблетку слід одразу покласти на язик.

Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, не можна розділити на рівні частини.

Дана лікарська форма препарату є кращою для пацієнтів, які мають труднощі з ковтанням звичайних таблеток, або в ситуаціях, коли рідина недоступна.

Еліцея, таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, є біоеквівалентними есциталопраму, таблеткам, вкриті плівковою оболонкою, з однаковою швидкістю і ступенем абсорбції. Еліцея має такі ж дози та частоту застосування, що й таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Есциталопрам, таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, можна застосовувати в якості альтернативи таблеткам, вкритим плівковою оболонкою.

Безпека доз вище 20 мг на добу не була встановлена.

Великі депресивні епізоди

Зазвичай призначати 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Ефект, як правило, розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічний розлад з агорафобією або без неї

У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг, яка потім збільшується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу у подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.

Максимальна ефективність досягається приблизно протягом 3 місяців. Терапія триває декілька місяців.

Соціально-тривожний розлад (соціальна фобія)

Зазвичай слід призначати дозу 10 мг 1 раз на добу. Послаблення симптомів, як правило, розвивається за 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг або підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Довготривале застосування пацієнтам, які реагували на лікування, досліджували протягом 6 місяців, його можна призначати, залежно від індивідуальної реакції хворих, для попередження рецидивів захворювання. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Соціально-тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана винятково для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини.

Ефективність такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не оцінювали. Фармакотерапія повинна бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізований тривожний розлад

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив, його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад

Початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу у подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг на добу.

Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є хронічним захворюванням, пацієнтів слід лікувати протягом достатнього періоду для забезпечення зникнення симптомів. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування та дозування.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

Початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність засобу Еліцея при соціально тривожному розладі не досліджували серед пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам із помірним та слабким порушенням ниркової функції коригування дози не потрібно. Пацієнтам із тяжким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.

Слабка активність CYP2C19

Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу.

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування

Слід уникати різкого припинення застосування цього препарату. При припиненні лікування дозу есциталопраму слід поступово зменшувати з інтервалами щонайменше в 1-2 тижні для запобігання реакцій відміни (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). При виникненні тяжких симптомів під час зменшення дози або після припинення лікування можна відновити попередню призначену дозу. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

 

Діти.

Лікарський засіб Еліцея не слід застосовувати дітям (віком до 18 років).

 

Передозування.

Токсичність

Клінічні дані щодо передозування есциталопрамом обмежені, та в багатьох випадках наявні передозування супутніми препаратами. У більшості випадків симптоми були відсутні або були слабкими. При передозуванні тільки есциталопрамом про летальні випадки повідомляли рідко. Дози одного есциталопраму у межах від 400 до 800 мг не спричиняли тяжких симптомів.

Симптоми

Симптоми, про які повідомляли при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, конвульсій та коми), шлунково-кишкової системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження QT-інтервалу та аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, переконатися в належній оксигенації та наявності дихальної функції. Слід розглянути промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після перорального прийому препарату. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та важливих показників життєдіяльності у поєднанні із загальними симптоматичними підтримувальними заходами. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ у випадку передозування у пацієнтів із серцевою недостатністю і застійними явищами/брадиаритміями, у пацієнтів, які приймають супутні лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів зі зміненим метаболізмом, наприклад, через порушення функції печінки.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та на другий тиждень лікування і надалі стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при подальшому лікуванні.

Побічні ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися під час плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - ≤1/100), рідко (≥1/10000 - ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000) або невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

 

	Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко	Невідомо
З боку крові та лімфатичної системи					Тромбоцитопенія
З боку імунної системи				Анафілактична реакція
З боку ендокринної системи					Порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперпролактонемія
З боку обміну речовин та харчування		Зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення маси тіла	Зменшення маси тіла		Гіпонатріємія, анорексія2
З боку психіки		Тривожність, невгамовність, аномальні сни. Жінки та чоловіки: зниження лібідо. Жінки: аноргазмія	Бруксизм, неспокій, нервозність, напади паніки, сплутаність свідомості	Агресія, деперсоналізація, галюцинації	Манія, суїцидальне мислення та поведінка1
З боку нервової системи	Головний біль	Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор	Порушення смаку, порушення сну, синкопе	Серотоніновий синдром	Дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторна невгамовність/ акатизія2
З боку органів зору			Мідріаз, порушення зору
З боку органів слуху та лабіринту			Дзвін у вухах
З боку серця			Тахікардія	Брадикардія	Подовження інтервалу QT на ЕКГ, аритмія шлуночків, включаючи шлуночкову тахікардію типу «torsade de pointes»
З боку судин					Ортостатична гіпотензія
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння		Синусит, позіхання	Носові кровотечі
З боку шлунково-кишкового тракту	Нудота	Діарея, запор, блювання, сухість у роті	Шлунково-кишкові кровотечі (включаючи ректальні кровотечі)
З боку печінки та жовчовивідних шляхів					Гепатит, відхилення від норми результатів тесту на функціональність печінки
З боку шкіри та підшкірної клітковини		Підвищення потовиділення	Кропив’янка, алопеція, висип, свербіж		Екхімози, ангіоневротичний набряк
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин		Артралгія, міалгія
З боку нирок та сечовивідних шляхів					Затримка сечовипускання
З боку статевої системи та молочних залоз		Чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція	Жінки: маткові кровотечі, менорагія		Галакторея, післяпологові кровотечі3 Чоловіки: пріапізм
Загальні порушення та порушення у місці введення		Втома, підвищення температури	Набряк

¹Випадки суїцидальних думок або поведінки спостерігалися під час терапії есциталопрамом або одразу після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

²Про ці реакції були повідомлення для класу СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/ІЗЗНС (див. розділи «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Опис деяких побічних реакцій

Ефекти класу

Епідеміологічні дослідження, які головним чином проводили з участю пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до такого ризику, наразі невідомий.

Симптоми відміни, що спостерігалися при припиненні лікування

Припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС (інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну), особливо різке, часто призводить до симптомів відміни. Реакціями, про які найчастіше повідомляють, є запаморочення, порушення функцій органів чуття (парестезія та відчуття проходження електричного струму), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми є слабкими або помірними, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому у разі відсутності потреби у продовженні лікування есциталопрамом прийом слід обов’язково припиняти шляхом поступового зниження дози.

Подовження QT-інтервалу

Про випадки подовження QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи «torsade de pointes», повідомляли протягом післяреєстраційного періоду головним чином у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженим QT-інтервалом або іншими хворобами серця.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері; по 4 або по 12 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место/KRKA, d.d., Novo mesto.

Дженефарм СА/Genepharm SA.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

18-й км Маратонос Аве, Палліні Аттікі, 15351, Греція/18th km Marathonоs Ave, Pallini Attiki, 15351, Greece.