ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування|вживанню| лікарського засобу

ЕМЕСЕТРОН-ЗДОРОВ’Я

(EMECETRON-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: ondansetron;

1 таблетка містить ондансетрону 4 мг або 8 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль картопляний; магнію стеарат; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; титану діоксид (E 171); кандурин (срібний блиск), що містить алюмосилікат калію, титану діоксид (E 171); гіпромелоза; барвник «Сепісперс сухий жовтий R», що містить гіпромелозу, целюлозу мікрокристалічну, рибофлавін (Е 101).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ₃). Код АТХ А04А А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ₃ (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з’ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювального рефлексу, проявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ₃-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика.

При прийомі ондансетрону внутрішньо його C_max у плазмі досягається приблизно через 1,5 години. Біодоступність препарату – приблизно 60 %. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5 % препарату. Т_½ – приблизно 3 години (у хворих літнього віку – 5 годин). Зв’язування з білками плазми – 70–76 %.

У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) зменшуються як системний кліренс, так і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є незначне і клінічно незначуще збільшення Т_½ препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на постійному гемодіалізі (дослідження проводилось у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням Т_½ (15–32 годин).

Клінічні характеристики.

Показання.

Усунення нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Протипоказання.

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування. Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лігнокаїном, тіопенталом або пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним.

З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричиняти додаткове подовження цього інтервалу. Сумісне застосування препарату з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад з антрациклінами (такими як доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузумабом), антибіотиками (такими як еритроміцин), протигрибковими засобами (такими як кетоконазол), антиаритмічними засобами (такими як аміодарон), бета-блокаторами (такими як атенолол та тимолол) може збільшити ризик виникнення аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).

Апоморфін. Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин. У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Серотонінергетики (наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСН). Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м’язові порушення) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Трамадол. За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Особливості застосування.

При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості. Респіраторні ознаки слід лікувати симптоматично, а лікарі повинні звертати на них особливу увагу як на попередники реакцій гіперчутливості.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT. Додатково за даними післямаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону у пацієнтів з вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT_с, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Повідомлялося про випадки ішемії міокарда у пацієнтів, які отримували ондансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного застосування, симптоми з’явилися одразу після застосування ондансетрону. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ішемії міокарда.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів (у тому числі СІЗЗС та ІЗЗСН) був описаний серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м’язові порушення) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами клінічно обґрунтовано, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування препарату.

У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування ондансетрону.

У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Режими дозування

При розрахунку дози згідно з масою тіла і застосуванні трьох доз з 4-годинним інтервалом загальна добова доза буде вищою, ніж при застосуванні однієї дози 5 мг/м² внутрішньовенної ін’єкції і однієї дози препарату перорально. Порівняльна ефективність цих двох режимів дозування не була оцінена у клінічних дослідженнях. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про подібну ефективність обох режимів дозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки дітородного віку. Жінки дітородного віку, що застосовують ондансетрон повинні розглянути питання про використання контрацепції.

Вагітність. На підставі проведених епідеміологічних досліджень ондансетрон, як підозрюється, спричиняє вади щелепно-лицьової області при застосуванні протягом першого триместру вагітності. В одному з когортних досліджень, що включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону у першому триместрі було пов’язано з підвищеним ризиком розщеплення у ротовій порожнині (3 додаткові випадки на 10 000 жінок, які отримували ондансетрон; скоригований відносний ризик, 1,24, (95 % СІ 1,03–1,48)). Доступні епідеміологічні дослідження серцевих вад показують суперечливі результати.

Дослідження на тваринах не вказує на прямі чи опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності. Ондансетрон не слід застосовувати протягом першого триместру вагітності.

Годування груддю. В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних реакцій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Призначати внутрішньо.

Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Вибір режиму дозування ондансетрону залежить від вираженості еметогенної дії протипухлинної терапії, що проводиться. Максимальна добова доза ондансетрону – 32 мг.

Дорослі.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія. Призначати у дозі 8 мг за 1–2 години до початку терапії з подальшим прийомом 8 мг кожні 12 годин не більше 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія. Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію, ондансетрон рекомендується вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

При високоеметогенній хіміотерапії разова доза становить 24 мг одночасно з дексаметазоном у дозі 12 мг внутрішньо за 1–2 години до початку проведення хіміотерапії.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування ондансетрону у дозі 8 мг 2 рази на добу протягом 5 днів з моменту закінчення хіміотерапії.

Діти.

Діти віком від 6 місяців та підлітки.

Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або за масою тіла. Розрахунок дози за масою тіла призводить до вищих сумарних добових доз порівняно з розрахунком дози за площею поверхні тіла (див. розділ «Особливості застосування»).

Немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо застосування ондансетрону для усунення нудоти та блювання, спричинених променевою терапією у дітей.

Розрахунок дози за площею поверхні тіла.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначати ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м², внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих, яка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміотерапії за площею поверхні тіла дитини віком від 6 місяців та підлітків:

А. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
Б. Загальна добова доза  не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Розрахунок дози за масою тіла.

Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг маси тіла.

Внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих, яка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміотерапії за масою тіла дитини віком від 6 місяців та підлітків:

А. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.
Б. Загальна добова доза  не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Пацієнти літнього віку. Препарат добре переноситься особами літнього віку, тому коригування режиму дозування не потрібне.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з порушенням функції нирок немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху введення препарату.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У хворих на помірну або тяжку недостатність функції печінки кліренс ондансетрону суттєво знижений, а Т_½ з сироватки крові значно подовжений. Для таких пацієнтів загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Т_½ ондансетрону в осіб з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторний прийом препарату приводить до такої ж самої концентрації ондансетрону, що й у хворих із неушкодженим метаболізмом, тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційні нудота і блювання.

Дорослі. Для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню препарат призначати у разовій дозі 16 мг за 1 годину до анестезії. Альтернативне дозування – 8 мг за 1 годину до анестезії, потім ще 2 дози з інтервалами 8 годин.

Діти. У педіатричній практиці при цьому показанні рекомендується застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

Діти віком від 1 місяця до 18 років.

Пероральна форма. Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей для профілактики та лікування післяопераційної нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій шляхом внутрішньовенного повільного введення (не менше 30 секунд).

Ін’єкційна форма. З профілактичною метою для дітей, яким заплановано хірургічне втручання під загальною анестезією, застосовується одноразово ондансетрон шляхом внутрішньовенної ін’єкції повільно (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до максимум 4 мг під час або після ввідного наркозу (індукції анестезії).

Для лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей так само застосовується ондансетрон одноразово шляхом внутрішньовенної ін’єкції повільно (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг до 4 мг максимально.

Відсутні дані досліджень щодо застосування ондансетрону дітям віком до 2 років для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Пацієнти літнього віку

Існує обмежений досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання у пацієнтів літнього віку, однак ондансетрон добре переносився пацієнтами віком від 65 років, які отримували хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з порушенням функції нирок немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху введення препарату.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У хворих на помірну або тяжку недостатність функції печінки кліренс ондансетрону суттєво знижений, а Т_½ з сироватки крові значно подовжений. Для таких пацієнтів загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Т_½ ондансетрону в осіб з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторний прийом препарату приводить до такої ж самої концентрації ондансетрону, що й у хворих із неушкодженим метаболізмом, тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Діти.

Препарат призначений для застосування дітям віком від 6 місяців (при цитотоксичній хіміотерапії).

Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей віком від 1 місяця до 18 років для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій шляхом внутрішньовенного повільного введення (не менше 30 секунд).

Передозування.

Даних про передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким застосовували рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»).

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Серед проявів передозування повідомлялося про зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензію, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може проявитися через антиеметичний вплив ондансетрону.

Діти: про серотоніновий синдром повідомлялося у немовлят та дітей віком від 12 місяців до  2 років після випадкового передозування препарату для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг).

Побічні реакції.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка.

З боку нервової системи: головний біль, судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків), порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, відчуття печіння, протрузія язика, диплопія, парестезія.

З боку органів зору: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), минуща сліпота. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. Про деякі з випадків минущої сліпоти повідомлялося як про сліпоту кортикального походження.

З боку серця: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), дискомфорт у грудях, брадикардія, подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків), екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ, ішемія міокарда.

З боку судин: відчуття тепла або припливів, гіпотензія.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: гикавка.

З боку травного тракту: запор.

З боку гепатобіліарної системи: безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

Повідомлялося про випадки печінкової недостатності у хворих на рак, які отримували супутнє лікування, включаючи потенційно гепатоцитотоксичну хіміотерапію та антибіотики.

Загальні розлади: підвищення температури тіла.

Інше: гіпокаліємія.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 10 у блістері у коробці.|таблетки|

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.