АЛКАРНІТ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЛКАРНIТ

(ALCARNIT)

Склад:

діюча речовина: левокарнітин;

1 мл розчину містить левокарнітин у перерахуванні на 100 % речовину – 200 мг;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева або натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або зі злегка жовтуватим відтінком розчин.

Фармакотерапевтична група. Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин.

Код АТХ А16А А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левокарнітин – речовина природного походження, необхідна для енергетичного обміну ссавців. Доведено, що ця речовина полегшує надходження довголанцюгових жирних кислот у клітинні мітохондрії, тим самим доставляючи субстрат для окиснення і подальшого вироблення енергії. Жирні кислоти використовуються як енергетичний субстрат у всіх тканинах, крім мозку. В скелетному та серцевому м’язах жирні кислоти є основним субстратом для вироблення енергії.

Первинний системний дефіцит карнітину характеризується низькою концентрацією левокарнітину в плазмі крові, еритроцитах та/або тканинах. Не вдалося встановити, які симптоми пов’язані з дефіцитом карнітину, а які – з основною органічною ацидемією, оскільки застосування левокарнітину може посилювати симптоми обох патологій. За літературними даними карнітин здатний стимулювати виведення надлишку органічних або жирних кислот у пацієнтів з порушеннями метаболізму жирних кислот та/або специфічними органічними ацидопатіями, які біоакумулюють складні ефіри ацил-КоА.

Вторинний дефіцит карнітину може бути наслідком вроджених порушень обміну речовин або ятрогенних чинників, таких як гемодіаліз. Левокарнітин може полегшити метаболічні порушення у пацієнтів з вродженими вадами, які призводять до накопичення токсичних органічних кислот. Цей ефект був продемонстрований у таких умовах: глутарова ацидурія II типу, метилмалонова ацидурія, пропіонова ацидемія і дефіцит середньоланцюгової жирної ацил-КоА-дегідрогенази. У таких пацієнтів відбувається аутоінтоксикація через накопичення сполук ацил-КоА, які порушують проміжний обмін речовин. Подальший гідроліз сполуки ацил-КоА до його вільної кислоти призводить до ацидозу, який може бути небезпечним для життя. Левокарнітин виводить ацил-КоА шляхом утворення ацилкарнітину, який швидко виводиться з організму. Дефіцит карнітину визначається біохімічно як аномально низький вміст вільного карнітину у плазмі крові, менше 20 мкмоль/л – через один тиждень після пологів, і може бути пов’язаний з його низькою концентрацією в тканинах та/або сечі. Крім того, цей стан може бути пов’язаний з підвищенням співвідношення концентрацій ацилкарнітин/левокарнітин у плазмі крові (більше 0,4) або аномально підвищеною концентрацією ацилкарнітину в сечі. У недоношених дітей і новонароджених вторинний дефіцит визначається за концентрацією левокарнітину у плазмі крові нижче вікових показників норми.

У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (ТНН), які знаходяться на підтримуючому гемодіалізі, може бути низька концентрація карнітину в плазмі крові і підвищене співвідношення ацилкарнітин/карнітин через скорочення споживання м’ясних і молочних продуктів, ослаблення процесів синтезу в нирках і втраті діалізної рідини. Деякі клінічні симптоми, що часто зустрічаються у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, такі як нездужання, м’язова слабкість, кардіоміопатія і порушення ритму серця, можуть бути пов’язані з порушенням метаболізму карнітину.

У процесі досліджень із застосуванням левокарнітину було показано, що його введення пацієнтам з ТНН на гемодіалізі призводить до підвищення концентрації левокарнітину в плазмі крові.

Фармакокінетика.

Профілі концентрації левокарнітину в плазмі крові після повільного 3-хвилинного внутрішньовенного болюсного введення дози 20 мг/кг левокарнітину описані за допомогою двокамерної моделі. Після одноразового внутрішньовенного введення приблизно 76 % дози левокарнітину було виведено з організму зі сечею протягом 0–24 годин. З використанням концентрацій у плазмі, нескоректованих для ендогенного левокарнітину, середній період напіврозподілу склав 0,585 години, а середній очевидний кінцевий період напіввиведення становив 17,4 години.

Загальний кліренс левокарнітину (доза/площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC), включаючи ендогенні фонові концентрації) склав у середньому 4,00 л/годину.

Левокарнітин не був пов’язаний з білками плазми крові або альбуміном при дослідженнях у будь-яких концентраціях або на будь-яких організмах, включаючи організм людини.

Незважаючи на те, що ефективність препарату АЛКАРНІТ для підвищення концентрації карнітину у пацієнтів з ТНН, які знаходяться на діалізі, була продемонстрована, вплив додаткового введення карнітину на ознаки і симптоми дефіциту карнітину і на клінічні наслідки в цій популяції не визначено.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для невідкладного та тривалого лікування пацієнтів із вродженим порушенням метаболізму, що призводить до вторинного дефіциту карнітину.

Для профілактики і лікування дефіциту карнітину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які проходять діаліз.

Протипоказання.

Невідомі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Є повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при застосуванні варфарину. Рекомендується контролювати рівень МНВ у пацієнтів, які отримують терапію варфарином, після початку лікування левокарнітином або після корекції дози.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості. Повідомлялося про серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, набряк гортані та бронхоспазм, після застосування лікарського засобу, переважно у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебували на діалізі. Деякі реакції виникали протягом кількох хвилин після внутрішньовенного введення лікарського засобу.

Якщо виникла тяжка реакція гіперчутливості, треба припинити застосування лікарського засобу та розпочати відповідне лікування. Необхідно враховувати ризики та переваги повторного застосування лікарського засобу окремим пацієнтам після тяжкої реакції. Якщо прийнято рішення про повторне введення препарату, слід спостерігати за пацієнтами щодо повторної появи ознак та симптомів тяжкої реакції гіперчутливості.

Загальні. Безпека та ефективність перорального застосування левокарнітину була оцінена у пацієнтів з нирковою недостатністю. Тривале застосування перорально високих доз левокарнітину пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок або пацієнтам із ТНН на діалізі може призвести до накопичення потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-N-оксиду (ТМАО), оскільки ці метаболіти зазвичай виводяться з організму зі сечею.

Натрій. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження репродуктивної функції, проведені на щурах і кроликах із введенням доз препарату, які в 3,8 раза перевищують дозу для людини, на основі площі поверхні, не виявили ознак порушення фертильності або пошкодження плода через прийом лікарського засобу АЛКАРНІТ.

Оскільки дослідження репродуктивної функції на тваринах не завжди передбачають реакцію людини, застосування можливе лише у разі гострої необхідності. Однак достатні й добре контрольовані дослідження на вагітних жінках відсутні.

Період годування груддю. Прийом левокарнітину у період годування груддю спеціально не вивчався. Дослідження на молочних коровах показують, що концентрація левокарнітину в молоці збільшується після екзогенного введення левокарнітину. У годуючих матерів, які отримують левокарнітин, будь-які ризики для дитини від надмірного застосування карнітину необхідно зважити з користю від прийому левокарнітину для матері. Можна розглянути можливість припинення годування груддю або лікування левокарнітином.

Канцерогенез, мутагенез, порушення фертильності. Тестування на мутагенність, проведене на Salmonella typhimurium, Saccharomyces cerevisiae та Schizosaccharomyces pombe, вказує на те, що левокарнітин не є мутагенним. Довгострокових досліджень на тваринах для оцінки канцерогенного потенціалу левокарнітину не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Невідомо.

Спосіб застосування та дози.

АЛКАРНІТ вводиться внутрішньовенно повільно протягом 2–3 хвилин.

Метаболічні порушення. Рекомендована доза становить 50 мг/кг у вигляді повільної болюсної ін’єкції протягом 2–3 хвилин або інфузії. Часто пацієнтам з тяжким метаболічним кризом дається навантажувальна доза, за якою необхідна еквівалентна доза протягом наступних 24 годин. Препарат слід вводити шляхом інфузії або внутрішньовенної ін’єкції кожні 3 або 4 години і ні в якому разі не менше ніж через 6 годин. Рекомендується, щоб всі наступні добові дози знаходилися в діапазоні 50 мг/кг або залежно від терапевтичної необхідності. Максимально допустима доза становить 300 мг/кг.

Рекомендовано, щоб концентрація карнітину в плазмі крові була досягнута до початку цієї парентеральної терапії. Також рекомендовано щотижневий і щомісячний моніторинг. Цей моніторинг повинен включати біохімічний аналіз крові, показники життєво важливих функцій, показники концентрації карнітину в плазмі крові (концентрація вільного карнітину в плазмі крові повинна становити від 35 до 60 мкмоль/л) та загальний клінічний стан.

Пацієнти з ТНН на гемодіалізі. Рекомендована початкова доза становить 10–20 мг/кг маси тіла у вигляді повільної 2–3-хвилинної болюсної ін’єкції у венозну систему кровообігу після кожного сеансу діалізу. Початок терапії може бути обумовлений мінімальними (до діалізу) концентраціями левокарнітину в плазмі крові, які нижче норми (40–50 мкмоль/л). Необхідно проводити корекцію дози на підставі показників концентрації левокарнітину (до діалізу), а корекцію дози в бік зниження (наприклад, до 5 мг/кг після діалізу) можна проводити вже на третьому або четвертому тижні терапії.

Гемодіаліз – підтримувальна терапія. Після насичувального курсу внутрішньовенного введення препарату застосовувати підтримувальну дозу – 1 г левокарнітину на добу перорально. У день діалізу левокарнітин застосовувати внутрішньовенно у дозі 1 г одразу після завершення чергового сеансу.

Левокарнітин сумісний і стабільний при змішуванні з розчинами для парентерального введення 0,9 % хлориду натрію або лактату Рінгера в концентраціях від 250 мг/500 мл            (0,5 мг/мл) до 4200 мг/500 мл (8,0 мг/мл).

Діти.

Препарат застосовувати дітям з першого дня життя, в тому числі недоношеним.

Передозування.

Немає підтверджених даних про токсичність левокарнітину при передозуванні. Великі дози препарату можуть спричинити діарею.

Лікування. Вжити заходів для видалення препарату з травного тракту у разі прийому внутрішньо. Провести симптоматичну та підтримувальну терапію. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу. Не повідомляли про випадки передозування, що загрожували життю.

Побічні реакції.

Досвід клінічних випробувань. Спостерігалися тимчасова нудота та блювання. Менш частими побічними реакціями є запах тіла, нудота та гастрит. Частоту цих реакцій важко оцінити через вплив основної патології.

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося у двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів на хронічному гемодіалізі. Про випадки, що виникали у ≥ 5 %, повідомляється незалежно від причинно-наслідкового зв’язку.

Побічні реакції з частотою ≥ 5 % незалежно від причинно-наслідкового зв’язку за системами організму

Постмаркетинговий досвід

Повідомлялося про такі побічні реакції:

Неврологічні реакції: виникнення судом у пацієнтів як з наявною судомною активністю в анамнезі, так і без неї, які отримували левокарнітин перорально або внутрішньовенно. У пацієнтів із наявною судомною активністю спостерігалося збільшення частоти та/або тяжкості нападів.

Реакції гіперчутливості: анафілаксія, набряк гортані та бронхоспазм.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності.

Упаковка. По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.