ЕПРАКАД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЕПРАКАД

(EPRACAD)

 

Cклад:

дiюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату, еквівалентно есциталопраму 5 мг або 10 мг, або  15 мг, або 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат (Е 470b); оболонка: Опадрі білий Y-1-7000 (гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг: круглі білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням "B2" з одного боку і "C"– з іншого боку;

таблетки по 10 мг: овальні білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. З одного боку таблетки нанесена риска і маркування "B" і "3" по обидва боки від риски, а з іншого боку таблетки – маркування "C";

таблетки по 15 мг: капсулоподібної форми білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. З кожного боку таблетки нанесена риска, з одного боку – маркування "15";

таблетки по 20 мг: овальні білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. З одного боку таблетки нанесена риска і маркування "B4" з  одного  боку риски та гладкі з іншого боку таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Код АТХ N06A В10.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT_1A-, 5-HT₂-, дофамінові D₁- і D₂- рецептори, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-HT) є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

 

 

 

Клінічна ефективність

Великі депресивні епізоди

У трьох із чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткотривалих (8 тижнів) досліджень було доведено, що есциталопрам ефективний для невідкладного лікування великих депресивних епізодів. У довготривалому дослідженні профілактики рецидивів

274 пацієнти, які відповідали на початкову 8-тижневу терапію есциталопрамом у дозі 10 або 20 мг/добу, вони були рандомізовані у групу, що продовжила лікування есциталопрамом у тій самій дозі до 36 тижнів, і групу плацебо. У цьому дослідженні пацієнти, які продовжували отримувати есциталопрам, відзначали значно довший період ремісії після 36 тижнів лікування порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

Соціальні тривожні розлади

Есциталопрам був ефективним у трьох короткотривалих (12 тижнів) дослідженнях і у

шестимісячному дослідженні попередження рецидивів соціальних тривожних розладів. У

24-тижневому дослідженні доз була доведена ефективність есциталопраму у дозі 5, 10 і 20 мг.

Генералізовані тривожні розлади

Есциталопрам у дозах 10 і 20 мг/добу був ефективним у всіх чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях.

За узагальненими даними трьох досліджень з участю 421 пацієнта, які приймали есциталопрам, і 419 пацієнтів, які приймали плацебо, на лікування відповідали 47,5 % і 

28,9 % пацієнтів відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тижня.

Збереження ефективності ециталопраму у дозі 20 мг/добу була доведена у рандомізованому дослідженні тривалістю від 24 до 76 тижнів з участю 373 пацієнтів, які відповідали на лікування у початковому 12-тижневому відкритому дослідженні.

Обсесивно-компульсивні розлади

У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні есциталопраму у дозі         

20 мг/добу через 12 тижнів препарат відрізнявся від плацебо за загальним показником

Y-BOCS. Через 24 тижні дози есциталопраму 10 і 20 мг/добу давали значно кращі результати порівняно з плацебо.

Попередження рецидивів за допомогою доз есциталопраму 10 і 20 мг/добу було доведено у 16-тижневому відкритому дослідженні, а далі у 24-тижневому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів, які відповідали на лікування на першому етапі.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (T_max) становить 4 години після прийому багаторазових доз. Подібно до рацемічного есциталопраму, очікується, що абсолютна біодоступність есциталопраму становить 80 %.

Розподіл

Видимий об’єм розподілу (V_α,β/F) після прийому внутрішньо становить близько 12-26 л/кг. Зв’язування есциталопраму і його основних метаболітів з протеїнами становить менше 80 %.

Біотрансформація

Есциталопрам метаболізується у печінці до диметил- і дидеметилметаболітів. Ці метаболіти фармакологічно активні. Крім того, азот може окиснюватися до N-оксидного метаболіту. Ці вихідні речовини і метаболіти частково виводяться у вигляді глюкуронідів. Після багаторазового прийому середня концентрація диметил- і дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31 % і < 5 % від концентрації есциталопраму відповідно. Біотрансформація есциталопраму до деметилметаболіту опосередкована головним чином CYP2C19. Можливий також деякий внесок ензимів CYP3A4 і CYP2D6.

Виведення

Період напіввиведення (t_1/2β) після багаторазового прийому становить приблизно 30 годин, а оральний плазмовий кліренс (Cl_oral) – приблизно 0,6 л/хв. Основні метаболіти мають значно довший період напіввиведення. Есциталопрам і його основні метаболіти зазвичай виводяться як через печінку (метаболічним шляхом), так і нирками, при цьому основна частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею.

Фармакокінетика есциталопраму лінійна.

Рівноважні плазмові рівні досягаються впродовж 1 тижня. Середня рівноважна концентрація 50 ммоль/л (20-125 ммоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

У пацієнтів літнього віку есциталопрам, імовірно, виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Системна концентрація (AUC) у пацієнтів літнього віку приблизно на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки (A і B за класифікацією Чайлда-П’ю), період напіввиведення есциталопраму був удвічі довшим, а його концентрація – на 60 % вищою, ніж в осіб з нормальною функцією печінки.

Порушення функції нирок

У рацемічного циталопраму спостерігався довший період напіввиведення і невелике зростання концентрації у пацієнтів з порушенням функції нирок (CL_cr 10-53 мл/хв). Плазмові концентрації метаболітів не досліджували, але вони можуть бути підвищеними.

Поліморфізм

Повільні метаболіти CYP2C19 мали вдвічі вищу плазмову концентрацію есциталопраму, ніж швидкі метаболіти. Значних змін концентрації у повільних метаболітів CYP2D6 не відзначалось.

 

Клінічні характеристики. 

Показання.

Лікування великих депресивних епізодів.

Лікування панічних розладів з агорафобією або без такої.

Лікування соціальних тривожних розладів (соціофобії).

Лікування генералізованих тривожних розладів.

Лікування обсесивно-компульсивних розладів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.

Одночасне лікування неселективними, незворотними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) протипоказане через ризик серотонінового синдрому з ажитацією, тремором, гіпертермією тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація есциталопраму зі зворотними IMAO типу А (наприклад моклобемідом) або зворотнім неселективним IMAO лінезолідом протипоказані через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Есциталопрам протипоказаний пацієнтам з відомою пролонгацією інтервалу QT або вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.

Протипоказане одночасне застосування есциталопраму з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомляли про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними IMAO, та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними IMAO. Інколи у пацієнтів виникав серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше ніж через 14 днів після останнього застосування необоротного IMAO. У свою чергу, лікування ІМАО можна починати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом.

Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом протипоказана. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози, клінічний моніторинг має бути посилений.

Зворотний неселективний ІМАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є зворотним неселективним інгібітором МАО, і його не слід застосовувати пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо комбінація виявляється необхідною, її слід призначати з мінімальними дозами та під ретельним клінічним контролем.

Незворотний селективний ІМАО типу В (селегілін)

Комбінація із селегіліном (незворотний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому. Дози селегіліну до 10 мг/добу безпечно застосовували одночасно з рацемічним циталопрамом.

Подовження інтервалу QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму у поєднанні з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводили. Не можна виключати адитивний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби класу IA та III, антипсихотичні засоби (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксицин, IV пентамідин, протималярійні засоби, особливо галофантрин), деякі антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, гідроксизин, мізоластин) протипоказані.

Комбінації, що потребують обережності

Серотонінергічні лікарські засоби

Одночасне застосування із серотонінергічними засобами (наприклад, із трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів, що здатні знижувати судомний поріг (наприклад, антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зафіксовано випадки посилення серотонінергічного ефекту при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими лікарськими засобами та обов’язковий регулярний моніторинг рівня літію та триптофану.

Звіробій

Одночасне застосування есциталопраму та рослинних засобів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій, тому не варто їх призначати одночасно.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Одночасне застосування есциталопраму та пероральних антикоагулянтів потребує ретельного моніторингу за показниками згортання крові, особливо перед та після завершення застосування есциталопраму. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алкоголем є небажаною.

 

 

 

Лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію

При супутньому застосуванні лікарських засобів, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію, необхідно бути обережними, оскільки можливе збільшення ризику розвитку злоякісної аритмії.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. CYP3A4 та CYP2D6 також можуть сприяти метаболізму, хоча і меншою мірою. Здається, метаболізм основного метаболіту S-DCT (деметильований есциталопрам) частково каталізується CYP2D6.

Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу у дозі 30 мг один раз на добу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Сумісне призначення есциталопраму та циметидину у дозі 400 мг двічі на добу (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Рекомендується з обережністю призначати есциталопрам у комбінації з циметидином. Може знадобитися коригування дози.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними. З результатами моніторингу побічних ефектів під час супутнього лікування може знадобитися зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, що метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад флекаїнід, пропафенон і метопролол (при серцевій недостатності), або деякими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС) та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такі антидепресанти як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такі антипсихотики як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Корекція дози може бути необхідною.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення рівня у плазмі крові цих двох лікарських засобів удвічі.

Дослідження in vitro продемонстрували, що есциталопрам також може спричиняти слабке інгібування CYP2C19. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP2C19.

 

Особливості застосування.

Наступні особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Діти

Епракад не слід застосовувати для лікування дітей. Суїцидальна поведінка (спроби самогубства та думки про самогубство), та ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігались у клінічних випробуваннях серед дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з дітьми, які отримували плацебо. Якщо, виходячи з клінічної необхідності, рішення про лікування все ж прийнято, за пацієнтом слід ретельно спостерігати на предмет появи симптомів суїциду. Крім того, відсутні дані щодо довготривалої безпеки у дітей щодо впливу на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.

Парадоксальна тривожність

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом

двох тижнів лікування. Для зменшення імовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а пацієнтам із контрольованою епілепсією забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС необхідно відмінити.

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращання стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до покращання їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психіатричні стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування пацієнтів з іншими психічними розладами.

Пацієнти із суїцидальною поведінкою в анамнезі ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного нагляду протягом лікування. Мета-аналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та їх оточуючих слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та необхідності негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія/психомоторний неспокій

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину) пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш вірогідно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід з обережністю призначати пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів, що спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи

Повідомляли про шкірні кровотечі, екхімози і пурпуру при прийомі СІЗЗС. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно пероральними антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

СІЗЗС/СІЗЗСН можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи

«Застосування у період вагітності або годування груддю» і «Побічні реакції»).

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, тому рекомендується обережність.

Серотоніновий синдром

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Повідомляли про розвиток серотонінового синдрому у рідкісних випадках у пацієнтів, які приймали СІЗЗС одночасно із серотонінергічними препаратами. Комбінація таких симптомів як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія може означати розвиток цього стану. У такому випадку СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Симптоми відміни

Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції під час припинення лікування виникали приблизно у 25 % пацієнтів, яких лікували есциталопрамом, та у 15 % пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у т. ч. від тривалості застосування та дози, темпу зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю, у деяких пацієнтів можуть мати більш виражену інтенсивність.

Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування, але дуже рідко повідомляли про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу.

Зазвичай ці симптоми зникають буз лікування протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів можуть бути більш тривалими (2-3 місяці або довше). Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Статева дисфункція

СІЗЗС/СІЗЗСН можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі стотеві дисфункції, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/СІЗЗСН.

Ішемічна хвороба серця

Через обмежений клінічний досвід пацієнтам з ішемічною хворобою серця рекомендується застосовувати препарат з обережністю.

Подовження інтервалу QT

Встановлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. Про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, повідомляли протягом постмаркетингового періоду, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженням інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями.

Пацієнтам зі значною брадикардією, з нещодавнім гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю рекомендується застосовувати препарат з обережністю.

Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик злоякісних аритмій, і їх слід коригувати до початку лікування есциталопрамом.

При застосуванні препарату пацієнтам зі стабільними серцевими захворюваннями, перед початком лікування слід оцінити ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом спостерігаються ознаки серцевої аритмії, лікування слід відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може звузити кут ока, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску та закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів, які раніше застосовували препарат. Тому есциталопрам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.

Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність.

 Есциталопрам не слід застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли це є абсолютно необхідним, і лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Слід уникати різкого припинення лікування у період вагітності.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування есциталопраму протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі симптоми можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча есциталопрам не впливає на когнітивні або психомоторні функції, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Великий депресивний епізод

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної – 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Дозу можна у подальшому збільшити до максимальної – 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить кілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

 

 

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Полегшення симптомів зазвичай відбувається через 2-4 тижні лікування. Згодом дозу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта, можна зменшити до 5 мг або збільшити до максимум 20 мг на добу.

Соціальний тривожний розлад - це захворювання з хронічним перебігом, для закріплення ефекту рекомендується лікування протягом 12 тижнів. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Соціальний тривожний розлад - це чітко визначена діагностична термінологія конкретного розладу, яку не слід плутати з надмірною сором’язливістю. Фармакотерапія показана лише в тому випадку, якщо розлад суттєво перешкоджає професійній та соціальній діяльності.

Місце цього лікування не оцінювалося порівняно з когнітивно-поведінковою терапією. Фармакотерапія є частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Вивчали тривале лікування протягом щонайменше 6 місяців у дозі 20 мг/добу. Слід регулярно оцінювати переваги лікування та дозування препарату.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Слід регулярно оцінювати переваги лікування та дозування препарату.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості добову дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі не досліджували у пацієнтів літнього віку.

Діти

Есциталопрам не слід призначати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібне. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Рекомендована початкова доза протягом перших 2-х тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Пацієнтам із значно зниженою функцією печінки рекомендується обережність та особливо ретельне титрування дози.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших 2-х тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Припинення лікування

Слід уникати різкого припинення застосування препарату. При припиненні лікування есциталопрамом дозу слід поступово зменшувати протягом принаймні 1-2 тижнів, щоб зменшити ризик симптомів відміни. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування, слід розглянути можливість відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Спосіб застосування

Препарат застосовувати дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

 

Діти.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали у процесі клінічних випробувань серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, слід забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

 

Передозування.

Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Більшість випадків спричинена одночасним передозуванням іншими лікарськими засобами. В основному спостерігалися легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включає одночасне передозування  іншими лікарськими засобами. Прийом доз у межах 400-800 мг есциталопраму не спричиняв будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми. Передозування есциталопраму проявляється головним чином симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), травної системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушенням електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити прохідність  дихальних шляхів, адекватну оксигенацію та підтримати респіраторну функцію. Провести промивання шлунка та застосувати активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату. Потрібен постійний моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

У разі передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів із порушенням метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції найчастіше відзначаються упродовж першого або другого тижня лікування і зазвичай слабшають за інтенсивністю і частотою при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, про які повідомляли, наведені нижче за класами систем органів і частотою.

Частота відома з даних клінічних досліджень; ці дані не коригувалися з урахуванням плацебо. Частота визначається як: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 - <1/10), нечасто     (> 1/1000 -

< 1/100), рідко (> 1/10000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) або невідомо (частоту не можна визначити з доступних даних).

 

 

¹Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і одразу після припинення лікування.

²Дані побічні реакції повідомлялись для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС в цілому.

^*Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН в цілому (див. розділи «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

 

Подовження інтервалу QT

Упродовж постмаркетингового періоду повідомляли про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Клас-специфічні ефекти препаратів СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені з участю пацієнтів віком від 50 років, виявляють підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і трициклічні антидепресанти. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни при раптовому припиненні застосування

Припинення лікування СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Про запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору повідомляли як про найчастіші реакції. Зазвичай ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти застосування есциталопраму шляхом зниження дози протягом декількох тижнів або декількох місяців залежно від стану пацієнта.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови  зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

 

Категорiя відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Джубілант Дженерікс Лімітед.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Село Сікандарпур, Бхаінсвал, Шоссе Руркі-Дехрадун, Бхагванпур, Район Руркі Харідвар, Уттаракханд, ІН-247661, Індія.