ЗЕТРОН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЗЕТРОН

(ZETRON^®)

                               

Склад:

діюча речовина: ондансетрон;

1 мл сиропу містить: ондансетрону гідрохлориду дигідрату – 1 мг, що еквівалентно ондансетрону – 0,8 мг;

5 мл сиропу містить: ондансетрону  4 мг  (у формі гідрохлориду дигідрату);  

допоміжні речовини: кислота лимонна; натрію цитрат, дигідрат; натрію бензоат (Е 211); сорбіту  розчин 70 % (Е 420); ароматизатор  полуничний; вода очищена.

 

Лікарська форма. Сироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

 

Фармакотерапевтична група.

Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів  серотоніну (5НТ₃). Код АТХ А04А А01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ₃-(серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону при нудоті і блюванні повністю не з`ясований. При проведенні променевої терапії та застосуванні цитостатичних препаратів у тонкому кишечнику відбувається вивільнення серотоніну (5-НТ) і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва шляхом активації 5-НТ₃-рецепторів, що запускає периферичний механізм реалізації блювального рефлексу. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація закінчень аферентних волокон блукаючого нерва, у свою чергу, може спричиняти викид 5-НТ у задньому полі дна четвертого шлуночка (area postxema) і це може сприяти  розвитку блювального рефлексу через центральний механізм. Таким чином, пригнічення ондансетроном хіміо- та радіоіндукованих нудоти і блювання, імовірно, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5-НТ₃-рецептори нейронів, розташованих як на периферії, так і в центральній нервовій системі (ЦНС). Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину у плазмі крові. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту. Роль ондансетрону при блюванні, спричиненому опіатами, ще не вивчена.

 

 

 

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому застосуванні.

Всмоктування.

Ондансетрон повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після прийому всередину і піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 1,5 години після прийому. При застосуванні препарату Зетрон внутрішньо у дозах понад 8 мг вміст ондансетрону в крові збільшується непропорційно, оскільки в такому разі може зменшуватися його метаболізм при «першому проходженні» через печінку. Середня біодоступність у здорових добровольців чоловічої статі після прийому 1 таблетки 8 мг становила приблизно 55-60 %. Біодоступність дещо збільшується при одночасному прийомі препарату з їжею, але не змінюється при прийомі з антацидами.

Розподіл.

Ондансетрон має помірний ступінь зв'язування з білками плазми крові (70-76 %). Розподіл ондансетрону однаковий при прийомі всередину, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні у дорослих, подібно до об'єму розподілу у стані рівноваги.

Метаболізм.

Ондансетрон метаболізується головним чином у печінці з участю декількох ферментних систем. Відсутність ізоферменту СYР2D6 (поліморфізм спартеїно-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.

Виведення.

Ондансетрон виводиться із системного кровотоку в основному за допомогою метаболізму у печінці. Менше 5 % абсорбованої дози виводиться в незміненому вигляді нирками. Розподіл ондансетрону при прийомі всередину, внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні подібний до періоду  напіввиведення і становить близько 3 годин.

Особливі групи пацієнтів

Стать.

Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначаються більша швидкість, ступінь абсорбції і менший системний кліренс, об’єм розподілу (показники скориговані за масою тіла), ніж у чоловіків.

Діти.

Відмінності у фармакокінетичних параметрах частково пояснюються більш високим відсотковим вмістом рідини в організмі у новонароджених і грудних дітей і більш високим об’ємом розподілу у дітей  віком  від 1 до 4 місяців.

У дітей віком від 3 до 12 років абсолютні значення кліренсу та об’єму розподілу ондансетрону були знижені  порівняно зі значеннями у дорослих. Обидва параметри підвищувалися лінійно залежно від маси тіла, у пацієнтів віком до 12 років ці значення наближались до показників у дорослих.

При корекції показників кліренсу та об’єму розподілу залежно від маси тіла ці параметри були наближені в різних вікових групах. Розрахунок дози з урахуванням маси тіла компенсує вікові зміни і системну експозицію ондансетрону у дітей.

За результатами проведеного дослідження, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) після прийому всередину і внутрішньовенного введення дітям і підліткам була подібною до такої у дорослих, за винятком грудних дітей віком від 1 до

4 місяців. Об’єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих  порівняно з показниками у дітей.

Пацієнти літнього віку.

Передбачається більш виражений вплив на інтервал QTcF у пацієнтів віком ≥ 75 років, ніж у пацієнтів  молодшого віку.

 

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) системний кліренс та об’єм розподілу знижується після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого, клінічно незначущого збільшення періоду напіввиведення (5,4 години). Дослідження з участю пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які потребують регулярного гемодіалізу, не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону зі збільшенням періоду напіввиведення до 15-32 годин, і біодоступність при прийомі всередину досягає 100 % внаслідок зниження  пресистемного  метаболізму.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі

– Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

– Профілактика післяопераційних нудоти і блювання.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

Діти

– Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією, у дітей віком від 6 місяців.

Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону у дітей віком
від 1 місяця для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання; у цьому випадку рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Сумісне застосування з апоморфіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ондансетрон не пришвидшує і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом. Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону, гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад, генетичний дефіцит CYP2D6) зазвичай компенсується іншими ферментами, в результаті чого зміни загального кліренсу ондансетрону будуть відсутніми або незначними та не потребуватимуть корекції дози.

З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування ондансетрону разом з препаратами, які подовжують інтервал QT, може призвести до додаткового подовження інтервалу QT. Супутнє застосування ондансетрону з кардіотоксичними препаратами (наприклад, антрацикліни (такі як доксорубіцин,  даунорубіцин) або трастузумаб), антибіотиками (такими як еритроміцин), протигрибковими препаратами (такими як кетоконазол), антиаритмічними препаратами (такими як аміодарон) та β-блокаторами (такими як атенолол або тимолол) може збільшити ризик розвитку аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).

Серотонінергетики (наприклад, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН))

Серотоніновий синдром (включно зі змінами психічного статусу, вегетативною нестабільністю і нервово-м’язовими порушеннями) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі СІЗЗС та ІЗЗСН (див. розділ «Особливості застосування»).

Апоморфін

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин

У пацієнтів, які лікувалися сильнодіючими індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону при пероральному застосуванні був підвищений, а концентрація у крові - зниженою.

Трамадол

За даними невеликих клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

 

Особливості застосування.

При лікуванні пацієнтів із проявами підвищеної чутливості до інших селективних антагоністів 5-НТ₃-рецепторів спостерігалися реакції підвищеної чутливості.

Реакції, пов’язані з дихальною системою, слід лікувати симптоматично. Медичні працівники повинні звертати особливу увагу на них, оскільки вони є попередниками реакцій підвищеної чутливості на лікарський засіб.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT. Крім того, за даними постмаркетингового спостереження, були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутися подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів із порушеннями електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадіаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування ондансетрону слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Повідомляли про випадки ішемії міокарда у пацієнтів, які отримували ондансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного введення, симптоми з’явилися одразу після введення ондансетрону. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ішемії міокарда.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Зетрону.

У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі потребують ретельного нагляду після застосування ондансетрону.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів (СІЗЗС та ІЗЗСН) у пацієнтів був описаний серотоніновий синдром включно зі змінами психічного статусу, вегетативною нестабільністю і нервово-м’язовими порушеннями
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами є клінічно обґрунтованим, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом.

Лікарський засіб Зетрон містить сорбіт. Енергетична цінність 1 г сорбіту – 2,6 ккал. Якщо у дитини встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем,     перш ніж приймати цей лікарський засіб. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози не слід приймати цей препарат.

Діти

У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Режими дозування

При розрахунку дози згідно з масою тіла і застосуванні трьох доз із 4-годинним інтервалом загальна добова доза буде вищою, ніж при застосуванні однієї дози 5 мг/м² з наступним пероральним прийомом лікарського засобу. Порівняльна ефективність цих двох режимів дозування не була оцінена у клінічних дослідженнях. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про подібну ефективність обох режимів дозування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід використовувати засоби контрацепції.

Вагітність

На підставі досвіду застосування людям, за даними епідеміологічних досліджень, є підозри на розвиток дефектів щелепно-лицьової ділянки при застосуванні ондансетрону під час

І триместру вагітності.

Дослідження щодо застосування ондансетрону під час І триместру вагітності було пов’язано з підвищеним ризиком розвитку оральних ущелин.

Проведені дослідження вроджених вад серця показують суперечливі результати. Результати досліджень на тваринах не вказують на прямі або опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності.

Ондансетрон не слід застосовувати протягом І триместру вагітності.

Період годування груддю

Експериментальні дослідження показали, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. Тому у разі необхідності застосування лікарського засобу слід припинити годування груддю.

Фертильність

Інформація щодо впливу ондансетрону на фертильність людини відсутня.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Зетрон не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем або механізмами.

Психомоторні тести показали, що ондансетрон не погіршує працездатність і не чинить седативної дії. У зв’язку з фармакологічними властивостями ондансетрону не прогнозується шкідливого впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Дорослі

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози і комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Ондансетрон, залежно від лікарської форми, можна застосовувати ректально (супозиторії), перорально (сироп або таблетки), внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Рекомендована пероральна доза становить 8 мг ондансетрону за 1–2 години до початку проведення хіміотерапії або променевої терапії з наступним прийомом 8 мг кожні 12 годин тривалістю до 5 днів для профілактики відстроченого або тривалого блювання.

Високоеметогенна хіміотерапія

Разова доза може становити 24 мг лікарського засобу Зетрон одночасно з дексаметазоном натрію фосфатом внутрішньо у дозі 12 мг за 1–2 години до початку проведення хіміотерапії. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин можна продовжити пероральне або ректальне застосування лікарського засобу Зетрон тривалістю до 5 днів після курсу лікування. Рекомендована пероральна доза становить 8 мг 2 рази на добу.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією у дітей віком від 6 місяців до 17 років

Дозу лікарського засобу Зетрон можна розрахувати за площею поверхні тіла або за масою тіла (див. нижче). У педіатричних клінічних дослідженнях ондансетрон вводили шляхом внутрішньовенної інфузії у 25–50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника не менше ніж 15 хвилин.

Загальна добова доза, розрахована за масою тіла, є більшою порівняно з загальною добовою дозою, розрахованою за площею поверхні тіла (див. розділ «Особливості застосування»).

Відсутні дані контрольованих клінічних досліджень щодо застосування ондансетрону дітям для профілактики відстроченого або тривалого блювання при проведенні хіміотерапії, а також дані щодо застосування дітям для лікування нудоти і блювання, спричинених променевою терапією.

Розрахунок дози за площею поверхні тіла

Зетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією разово внутрішньовенно у дозі
5 мг/м²; внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату і продовжувати до 5 днів (див. таблицю 1). Загальна добова доза ондансетрону (розподілена на декілька прийомів) не повинна перевищувати дозу для дорослих – 32 мг.

 

Дозування згідно з площею поверхні тіла при нудоті і блюванні, спричинених хіміотерапієюу дітей віком від 6 місяців до 17 років.

 

Таблиця 1                                                           

Площа поверхні тіла, м2	День 1(а, b)	Дні 2–6(b)
< 0,6	5 мг/м2 внутрішньовенно, потім 2 мг сиропу через 12 годин	2 мг сиропу кожні 12 годин
≥ 0,6 та ≤ 1,2	5 мг/м2 внутрішньовенно, потім 4 мг сиропу або таблетки через 12 годин	4 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин
> 1,2	5 мг/м2 або 8 мг внутрішньовенно, потім 8 мг сиропу або таблетки через 12 годин	8 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин

^a Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

^b Загальна добова доза (розподілена на декілька прийомів) не повинна перевищувати дозу для дорослих – 32 мг.

 

Розрахунок дози за масою тіла

Загальна добова доза, розрахована за масою тіла, є більшою порівняно із загальною добовою дозою, розрахованою за площею поверхні тіла (див. розділ «Особливості застосування»).

Зетрон слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією разово внутрішньовенно у дозі

0,15 мг/кг маси тіла; внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. У подальшому можливе введення двох внутрішньовенних доз з інтервалом 4 години. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату і продовжувати до 5 днів (див. таблицю 2). Загальна добова доза ондансетрону (розподілена на декілька прийомів) не повинна перевищувати дозу для дорослих – 32 мг.

 

 

 

Дозування згідно з масою тіла при нудоті і блюванні, спричинених хіміотерапією

у дітей віком від 6 місяців до 17 років

 

Таблиця 2

Маса тіла, кг	День 1(a, b)	Дні 2–6(b)
≤ 10	до 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години	2 мг сиропу кожні 12 годин
> 10	до 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години	4 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин

^a Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

^b Загальна добова доза (розподілена на декілька прийомів) не повинна перевищувати дозу для дорослих – 32 мг.

 

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку не потребують корекції пероральної дози або частоти прийому лікарського засобу Зетрон.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання

Ондансетрон можна застосовувати перорально, внутрішньом’язово або внутрішньовенно. При пероральному прийомі рекомендовано 16 мг лікарського засобу Зетрон за 1 годину до проведення анестезії.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання

Рекомендовано застосовувати ін’єкційну форму лікарського засобу Зетрон.

Діти віком від 1 місяця до 17 років

Пероральна форма ондансетрону

Відсутні дані досліджень щодо застосування перорального ондансетрону дітям для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання; рекомендовано застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій шляхом внутрішньовенного повільного введення (не менше 30 секунд).

Ін’єкційна форма ондансетрону

- Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання дітям, яким заплановано хірургічне втручання під загальною анестезією, ондансетрон застосовувати шляхом разової повільної внутрішньовенної ін’єкції (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально 4 мг) до, під час або після введення у наркоз;

- для лікування післяопераційних нудоти і блювання дітям, яким заплановано хірургічне втручання під загальною анестезією, ондансетрон застосовувати шляхом разової повільної внутрішньовенної ін’єкції (не менше 30 секунд) у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально
4 мг) після операції.

Відсутні дані досліджень щодо застосування ондансетрону дітям віком до 2 років для профілактики та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Пацієнти літнього віку

Досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у пацієнтів літнього віку обмежений, однак лікарський засіб добре переноситься пацієнтами віком від 65 років, які отримують хіміотерапію.

Для обох показань

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Немає необхідності змінювати добову дозу, частоту застосування або шлях введення ондансетрону пацієнтам із порушеннями функції нирок.

Пацієнти із порушеннями функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки помірного та тяжкого ступеня кліренс лікарського засобу Зетрон значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові значно збільшується. Для таких пацієнтів максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з повільним метаболізмом спартеїну/дебризохіну

У пацієнтів із повільним метаболізмом спартеїну/дебризохіну період напіввиведення ондансетрону не змінюється. Отже, при повторному введенні ондансетрону таким пацієнтам його концентрація не відрізнятиметься від такої у загальній популяції. Тому корекції добової дози або частоти застосування лікарського засобу в цьому випадку не потрібно.

 

Діти.

Лікарський засіб Зетрон застосовувати дітям віком від 6 місяців (при хіміотерапії)
(див. розділи «Показання» і «Спосіб застосування та дози»).

 

Передозування.

Симптоми

Даних про передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»). Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У разі передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

При передозуванні спостерігалися такі прояви як зорові розлади, запор тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія, вазовагальні прояви із транзиторною AV-блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Діти

Були зафіксовані випадки, що вказували на серотоніновий синдром при ненавмисному передозуванні ондансетроном для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг маси тіла) у дітей віком від 12 місяців до 2 років.

Лікування

Специфічного антидоту не існує, тому у разі передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримувальну терапію.

Подальше лікування необхідно здійснювати за клінічними показаннями.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетроном не рекомендовано, оскільки її дія не може проявитися через антиеметичний вплив лікарського засобу Зетрон.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення вони розподілені на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000),  дуже рідко (<1/10000).

Частоту цих випадків оцінювали при прийомі стандартних рекомендованих терапевтичних доз ондансетрону. Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків відповідає такому ж у дорослих.

З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк), у деяких випадках - тяжкого ступеня, включаючи анафілаксію.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; нечасто – судоми, рухові розлади, включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як дистонія, окулогірний криз (судоми погляду) і дискінезія без стійких клінічних наслідків; рідко – запаморочення, переважно під час швидкого внутрішньовенного введення лікарського засобу.

З боку органів зору: рідко – транзиторні зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення; дуже рідко – транзиторна сліпота, головним чином під час внутрішньовенного введення (у більшості випадків сліпота минала протягом 20 хвилин.

 

Більшість пацієнтів отримували хіміотерапевтичні препарати, які містили цисплатин. У деяких випадках транзиторна сліпота була кортикального ґенезу).

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття тепла або припливів; нечасто – аритмія, артеріальна гіпотензія; біль у грудях, який супроводжується або не супроводжується зниженням сегмента ST, брадикардія; рідко – подовження інтервалу QТ (включно з тремтінням/мерехтінням шлуночків (torsade de pointes)); частота невідома – ішемія міокарда (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку дихальної системи: нечасто – гикавка.

З боку травного тракту: часто – запор.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – безсимптомне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ та ACT) (в основному спостерігалося у пацієнтів, яким призначали хіміотерапією цисплатином).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко – токсичний шкірний висип, включаючи токсичний епідермальний некроліз.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

«Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/».

 

Термін придатності.
3 роки

 

Умови зберігання.

Зберігати  при температурі не вище 25 °С.

Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Флакони по 50 мл, 1 флакон з мірною ложкою у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

 Виробник.

 РАФАРМ С.А., Греція/RAFARM S.A., Greeсе.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Тесі Пусі-Хатзі Агіу Лука, Пеанія (Аттика), індекс 19002, п/с 37, Греція/

Thesi Pousi-Xatzi Agiou Louka, Paiania Attiki, TK 19002, TO 37, Greece.

 

Заявник.

Фармацевтична компанія «ВОКАТЕ  С.А.», Греція/

Pharmaceutical company «VOCATE  S.A.», Greece.

 

Місцезнаходження заявника.

166 74 Гліфада,  вул.Гунарі,150  м.Афіни, Греція/

166 74 Glyfada, Gounari str., 150 Athens, Greece.