АЛПРАЗОЛАМ-ЗН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЛПРАЗОЛАМ-ЗН

(ALPRAZOLAM-ZN)

 

Склад:

діюча речовина: alprazolam;

1 таблетка містить 0,25 мг або 0,5 мг алпразоламу;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію докузат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки майже білого кольору круглої циліндричної форми з плоскою поверхнею, фаскою та рискою для поділу з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N05В А12.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат володіє анксіолітичною, гіпноседативною, центральною міорелаксуючою та протисудомною властивостями.

Фармакологічна дія препарату пов’язана з посиленням нейронального гальмування рецепторів, медіатором яких є γ-аміномасляна кислота (ГАМК).

Фармакокінетика.

Лікарський засіб легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Після перорального введення максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години.

Середній період напіврозпаду становить 12-15 годин. Повторна доза може призвести до накопичення, це слід мати на увазі пацієнтам літнього віку і пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки. Алпразолам на 80 % зв’язується з білками сироватки крові людини. Алпразолам і його метаболіти екскретуються з організму переважно з сечею.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткострокове лікування помірних або важких станів тривожності та занепокоєння, пов’язаних із депресією. Лікарський засіб показаний лише тоді, коли розлад є тяжким, інвалідизує або піддає людину сильному стресу.

Лікарський засіб не слід застосовувати для лікування короткочасних легких занепокоєнь, таких як занепокоєння або напруження, пов’язані зі стресом у повсякденному житті. Оскільки ефективність алпразоламу при депресії та фобічних або нав’язливих станах ще не встановлена, може бути потрібне специфічне лікування.

 

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до алпразоламу та до інших бензодіазепінів або до будь-якого з компонентів допоміжних речовин лікарського засобу, міастенія (myasthenia gravis), важка печінкова недостатність, синдром апное сну, важка дихальна недостатність.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Опіоїди. Одночасне застосування седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або споріднені препарати, наприклад алпразолам, з опіоїдами збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку через адитивну пригнічувальну дію на ЦНС. Дозування та тривалість одночасного застосування мають бути обмежені (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування з алкоголем не рекомендується. Алпразолам слід використовувати з обережністю у поєднанні з депресантами ЦНС.

Посилення центрального депресивного ефекту може виникнути в разі супутнього застосування з антипсихотичними препаратами (нейролептиками), снодійними, анксіолітиками/седативними, антидепресантами, наркотичними анальгетиками, протиепілептичними лікарськими засобами, анестетиками та антигістамінними лікарськими засобами. У разі прийому наркотичних аналгетиків також може спостерігатися посилення ейфорії, що призводить до посилення психічної залежності. Фармакокінетичні взаємодії можуть відбуватися під час прийому алпразоламу разом з препаратами, які перешкоджають його метаболізму.

CYP3A інгібітори. Сполуки, які пригнічують певні ферменти печінки (зокрема Р450 3А4), можуть збільшити концентрацію алпразоламу і посилити його активність. Дані досліджень in vitro алпразоламу та клінічних досліджень алпразоламу надають докази різного ступеня взаємодії та можливої взаємодії з алпразоламом для ряду лікарських засобів. На підставі ступеня взаємодії і типу наявних даних є такі рекомендації:

• не рекомендується одночасне застосування алпразоламу з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими протигрибковими засобами групи азолів;

• одночасне застосування нефазодону або флувоксаміну збільшує AUC алпразоламу приблизно в 2 рази. Рекомендується зменшити дозу та приділяти особливу увагу при одночасному застосуванні алпразоламу з нефазодоном, флувоксаміном та циметидином;

• рекомендується приділяти увагу при одночасному прийомі лікарського засобу з флуоксетином, пропоксифеном, оральними контрацептивами, сертраліном, дилтіаземом або макролідами, такими як еритроміцин, кларитроміцин і тролеандоміцин.

CYP3A4 індуктори. Оскільки алпразолам метаболізується CYP3A4, індуктори цього ферменту можуть підвищити метаболізм алпразоламу. Взаємодія інгібіторів протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) (наприклад ритонавіру) та алпразоламу складна і залежить від часу. Короткострокові низькі дози ритонавіру призводять до значного зниження кліренсу алпразоламу, подовження його періоду напіввиведення і посилення клінічних ефектів. Однак при тривалій терапії ритонавіром за рахунок індукції ферменту CYP3A відбувається компенсація цього інгібування. У зв’язку з цим слід коригувати дозування або припинити застосування алпразоламу.

Дигоксин. Збільшення концентрації у плазмі крові дигоксину було зафіксовано під час сумісного застосування, особливо особами літнього віку (від 65 років). Тому пацієнтам, які отримують алпразолам і дигоксин, необхідно перебувати під контролем щодо ознак і симптомів, пов’язаних з токсичністю дигоксину.

 

Особливості застосування.

Ниркова і печінкова недостатність. Обережно застосовувати пацієнтам з порушеннями функції нирок або при легкій чи помірній печінковій недостатності.

Депресія/тривожність. Пацієнтам із тяжкою депресією або тривожністю, пов’язаною з депресією, бензодіазепіни і засоби бензодіазепінового ряду не слід застосовувати лише для лікування депресії, оскільки вони можуть спровокувати або збільшити ризик самогубства. Тому алпразолам слід приймати з обережністю і застосовувати обмежено пацієнтам з ознаками і симптомами депресивного розладу або з суїцидальними настроями.

Діти. Безпека та ефективність алпразоламу не була встановлена у дітей до 18 років; тому не рекомендується застосовувати алпразолам цій категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Бензодіазепіни слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, оскільки існує ризик седації та/або слабкості опорно-рухового апарату, що може призвести до раптових падінь, часто з серйозними наслідками для цієї групи населення.

Рекомендується дотримуватися загального принципу застосування низької ефективної дози для пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, щоб запобігти розвитку атаксії або надмірного седативного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більш низька доза також рекомендується для пацієнтів із хронічною дихальною недостатністю через ризик пригнічення дихання.

Бензодіазепіни слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які зловживають спиртними напоями або наркотиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик при одночасному застосуванні опіоїдів. Одночасне застосування алпразоламу та опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку. Через ці ризики супутнє призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або споріднені препарати, наприклад алпразолам, з опіоїдами має відбуватися у пацієнтів, у яких альтернативні варіанти лікування неможливі.

Якщо прийнято рішення про призначення алпразоламу одночасно з опіоїдами, слід використовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути якомога коротшою.

Слід уважно спостерігати за пацієнтами щодо ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим настійно рекомендується інформувати пацієнтів та їх оточення, щоб вони знали про ці симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Залежність. Використання бензодіазепінів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності від цих засобів. Ризик залежності зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування; ризик також вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем та наркотиками. Ризик розвитку залежності може виникнути також від застосування препарату у терапевтичних дозах та/або у пацієнтів з індивідуальним фактором ризику. Існує підвищений ризик залежності під час комбінованого застосування декількох засобів бензодіазепінового ряду незалежно від анксіолітичної або гіпнотичної індикації. Також є повідомлення про випадки зловживання.

Симптоми відміни: після розвитку фізичної залежності різке припинення лікування буде супроводжуватися симптомами відміни. Прояви можуть бути у вигляді головного болю, болю у м’язах, тривожності, напруженості, занепокоєння, сплутаності свідомості, дратівливості та безсоння. У тяжких випадках можуть виникнути такі симптоми: дереалізація, деперсоналізація, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, шуму та фізичного контакту, галюцинації або епілептичні напади.

Під час припинення лікування алпразоламом дозування необхідно поступово зменшувати. Передбачається, що добова доза алпразоламу буде зменшена не більше ніж на 0,5 мг протягом 3 днів. Для деяких пацієнтів може виникнути необхідність навіть повільніше зменшувати дозу.

Безсоння та занепокоєння може з’явитися під час відміни лікування алпразоламом. Це може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, тривожність або порушення сну та занепокоєння. Оскільки ризик явища абстиненції/відміни більш можливий після різкого припинення лікування, рекомендується поступово зменшувати дозування не більше ніж на                 0,5 мг протягом 3 днів. Деяким пацієнтам може знадобитися навіть повільніше зменшувати дозу.

Тривалість лікування. Тривалість лікування повинна бути якомога коротша (див. розділ «Спосіб застосування та дози») залежно від показань, але не більше 8-12 тижнів, включаючи відміну препарату. Без повторної оцінки ситуації не слід збільшувати період лікування, слід повідомити пацієнта про обмежений термін лікування і про можливість виникнення синдрому відміни.

Може бути корисним проінформувати пацієнта, коли лікування буде розпочато, що воно буде обмеженим у часі, а також пояснити, як буде поступово знижуватися доза. Крім того, важливо, щоб пацієнт усвідомлював можливість рикошетних явищ, тим самим мінімізуючи занепокоєння через подібні симптоми, якщо вони виникнуть під час припинення прийому лікарського засобу.

У разі застосування бензодіазепінів з короткою тривалістю дії явища абстиненції можуть проявитися в інтервалі терапевтичних доз, особливо при високих терапевтичних дозах. При застосуванні бензодіазепінів тривалої дії важливо застерегти від переходу до бензодіазепінів короткої дії, оскільки можуть розвинутися симптоми відміни.

Амнезія. Бензодіазепіни можуть спричинити антероградну амнезію. Найчастіше це відбувається через кілька годин після прийому препарату і для зниження цього ризику пацієнтам необхідний безперервний сон протягом 7-8 годин (див. розділ «Побічні реакції»).

Психічні та парадоксальні реакції. При виникненні неспокою, збудження, дратівливості, агресивності, марення, нічних кошмарів, галюцинацій, психозів, неадекватної поведінки та інших несприятливих поведінкових ефектів, які з’являються при застосуванні бензодіазепінів, прийом лікарського засобу необхідно припинити. Такі прояви найчастіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

Толерантність. Неефективність бензодіазепінів може розвинутися після багаторазового застосування протягом декількох тижнів.

Епізоди гіпоманії та манії були зареєстровані у зв’язку з застосуванням алпразоламу пацієнтами з депресією.

Бензодіазепіни не рекомендується застосовувати для первинного лікування психозів.

Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати цей лікарський засіб.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані про тератогенність бензодіазепінів, а також їх вплив на постнатальний розвиток та поведінку дитини при їх застосуванні суперечливі. Дані, засновані на результатах досліджень, показують, що застосування алпразоламу у I триместрі вагітності не впливає на збільшення ризику розвитку основних вад у дитини. Тим не менше, деякі ранні епідеміологічні дослідження «випадок-контроль» виявили двократне збільшення ризику оральних щілин.

Лікування бензодіазепінами у високих дозах протягом II та/або III триместру вагітності показало зниження активних рухів плода та порушення серцевого ритму плода. У разі застосування препарату у III триместрі вагітності, навіть при низькому дозуванні, може виявитися синдром гіпотонічності немовлят, який проявляється аксіальною гіпотонією і проблемами смоктання, які призводять до зниження маси тіла дитини. Ці ознаки є зворотними, але вони можуть тривати від 1 до 3-х тижнів відповідно до періоду напіввиведення препарату. При застосуванні високих доз можливе пригнічення дихання або апное, гіпотермія у новонароджених немовлят. Крім того, у новонароджених симптоми відміни з гіперзбудливістю, ажитацією і тремором можуть спостерігатися через декілька днів після народження, навіть якщо не спостерігається синдром гіпотонічності немовлят. Поява симптомів відміни після народження залежить від періоду напіввиведення речовини.

Лікарський засіб не слід використовувати у період вагітності, якщо клінічний стан жінки не потребує лікування. Якщо алпразолам застосовувати у період вагітності або пацієнтка вагітніє, приймаючи алпразолам, їй слід повідомити про потенційну небезпеку для плода.

Якщо лікування алпразоламом є необхідним у III триместрі вагітності, слід уникати високих доз та контролювати синдром відміни та/або синдром гіпотонічності у новонароджених.

Годування груддю. Алпразолам проникає у грудне молоко в незначній кількості. Тим не менше, застосування лікарського засобу не рекомендується у період годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб може впливати на психофізичну активність (седація, амнезія, порушення концентрації уваги та порушення функції м’язів), особливо у випадках одночасного застосування препарату з алкоголем або іншими засобами, що пригнічують ЦНС. Тому слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами, поки не буде встановлено відсутність сонливості та запаморочення у відповідь на прийом препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Тривожність. Від 0,25 мг до 0,5 мг 3 рази на добу, збільшуючи, якщо необхідно, до загальної дози 3 мг на добу.

Пацієнти літнього віку або наявність виснажливих захворювань. 0,25 мг 2-3 рази на добу, поступово збільшуючи, якщо це необхідно та добре переноситься.

При появі побічних ефектів дозу слід зменшити. Бажано регулярно переглядати лікування та припинити його якнайшвидше. Якщо необхідне довготривале лікування, можна розглянути можливість періодичного лікування, щоб мінімізувати ризик розвитку залежності.

Спосіб застосування. Для перорального використання.

Лікування має бути якомога коротшим. Рекомендується повторно обстежити пацієнта після закінчення не більше ніж 4 тижнів лікування та встановити необхідність продовження лікування, особливо якщо у пацієнта немає симптомів. Загальна тривалість лікування не повинна перевищувати 8-12 тижнів, включаючи процес поступового припинення.

У деяких випадках може знадобитися подовження максимального періоду лікування; якщо так, то це не повинно відбуватися без повторної оцінки стану пацієнта за допомогою спеціальної експертизи. Як і у випадку з усіма бензодіазепінами, лікарі повинні знати, що тривале застосування може призвести до розвитку залежності у деяких пацієнтів.

Оптимальне дозування препарату має ґрунтуватися на тяжкості симптомів та індивідуальній реакції пацієнта. Слід використовувати найменшу дозу, яка може контролювати симптоми. Дозування слід переглядати з інтервалом не більше 4 тижнів. Звичайне дозування зазначено нижче; у деяких пацієнтів, яким потрібні більш високі дози, дозу слід збільшувати обережно, щоб уникнути побічних ефектів. Якщо потрібна більш висока доза, вечірню дозу слід збільшити перед денними дозами. Загалом пацієнти, які раніше не отримували психотропні препарати, потребуватимуть менших доз, ніж ті, хто отримував таке лікування, або пацієнти з хронічним алкоголізмом в анамнезі.

Лікування завжди слід припиняти поступово. Під час припинення лікування алпразоламом дозу слід знижувати повільно відповідно до належної медичної практики. Рекомендується зменшувати добову дозу алпразоламу не більше ніж на 0,5 мг кожні 3 доби. Деяким пацієнтам може знадобитися ще повільніше зниження дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку. Відзначається знижений кліренс препарату та, як і у випадку з іншими бензодіазепінами, підвищена чутливість до препарату у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»).

 

Діти.

Безпека та ефективність алпразоламу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Немає даних.

 

Передозування.

Передозування рідко призводить до загрози життю, за винятком поєднання з іншими депресантами ЦНС (включаючи алкоголь). У такому випадку слід мати на увазі, що пацієнт приймав декілька лікарських засобів.

Симптоми: передозування бензодіазепінів зазвичай проявляється різними ступенями депресії ЦНС, починаючи від сонливості до коми. У легких випадках симптоми включають: сонливість, сплутаність свідомості та летаргію, у більш серйозних випадках симптоми можуть включати атаксію, гіпотонію, гіпотензію, пригнічення дихання, рідше – кому і дуже рідко – летальний наслідок.

Лікування: після передозування оральними бензодіазепінами слід викликати блювання (протягом 1 години) та призначити активоване вугілля, якщо пацієнт знаходиться у свідомості, або зробити промивання шлунка, якщо пацієнт непритомний. Особливу увагу в реанімації слід приділяти дихальній та серцево-судинній функції.

Флумазеніл може бути використаний у якості антидоту.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, якщо вони виникають, як правило, спостерігаються на початку терапії і зазвичай зникають при продовженні лікування або зменшенні дозування.

Наступні небажані ефекти спостерігалися під час лікування алпразоламом з наступними частотами: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко                         (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

Класи систем органів за MedDRA	Частота	Прояви
З боку ендокринної системи	Невідомо	Гіперпролактинемія*
Метаболізм і розлади харчування	Часто	Зниження апетиту
З боку психіки	Дуже часто	Депресія
	Часто	Стан сплутаності свідомості, дезорієнтація, зменшення лібідо, тривожність, безсоння, нервозність, підвищення лібідо*
	Нечасто	Манія*, галюцинації*, гнів*, ажитація*
	Невідомо	Гіпоманія*, агресія*, ворожість*, неадекватне мислення*, психомоторна гіперактивність*
З боку нервової системи	Дуже часто	Седація, сонливість, атаксія, погіршення пам’яті, дизартрія, запаморочення, головний біль
	Часто	Розлади балансу, порушення координації, порушення уваги, гіперсомнія, млявість, тремор
	Нечасто	Амнезія
	Невідомо	Дисбаланс вегетативної нервової системи*, дистонія*
З боку органів зору	Часто	Розпливчастий зір
З боку шлунково-кишкового тракту	Дуже часто	Запор, сухість у роті
	Часто	Нудота
	Невідомо	Шлунково-кишкові розлади*
З боку гепатобіліарної системи	Невідомо	Гепатит*, порушення функції печінки*, жовтяниця*
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто	Дерматит*
	Невідомо	Ангіоневротичний набряк, світлочутливість
З боку кістково-м’язових та сполучних тканин	Нечасто	М’язова слабкість
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Нечасто	Нетримання сечі*
	Невідомо	Затримка сечі*
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Часто	Статева дисфункція*
	Нечасто	Нерегулярна менструація*
Загальні порушення	Дуже часто	Підвищена втомлюваність, дратівливість
	Невідомо	Периферичний набряк*
Інші прояви	Часто	Збільшення або зменшення маси тіла
	Невідомо	Підвищення внутрішньоочного тиску*

* - постмаркетингові визначення

 

Симптоми відміни виникають після різкого зниження дозування або різкого припинення застосування бензодіазепінів, включаючи алпразолам. Вони можуть варіюватися від легкої дисфорії і безсоння до основного синдрому, який може включати абдомінальні і м’язові судоми, блювання, пітливість, тремор і конвульсії. Крім того, напади абстиненції виникають під час швидкого зниження або різкого припинення застосування лікарського засобу.

Амнезія. Антероградна амнезія може виникнути при застосуванні терапевтичних доз, але ризик зростає при більш високих дозах. Амнезійні ефекти можуть бути пов’язані з неадекватною поведінкою.

Депресія. Попередня депресія може бути виявлена під час застосування бензодіазепінів.

Психічні та парадоксальні реакції. Реакції, такі як неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, нічні жахи, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші несприятливі поведінкові ефекти, як відомо, відбуваються при застосуванні бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних засобів. Ці побічні ефекти можуть бути досить серйозними. Вони частіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

У багатьох спонтанних повідомленнях повідомляли про випадки несприятливих поведінкових ефектів, пацієнти отримували інші препарати, що впливають на ЦНС одночасно та/або були охарактеризовані як такі, що мають психічні розлади. Пацієнти, які мають розлад особистості в анамнезі насильницької або агресивної поведінки, або зловживання алкоголем чи психолептичними речовинами, можуть бути схильні до виникнення таких реакцій. Випадки дратівливості, ворожості і нав’язливих думок були зареєстровані під час припинення прийому лікарського засобу у пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом.

Залежність. Застосування (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності, припинення терапії може призвести до синдрому відміни (див. розділ «Особливості застосування»). Психічна залежність також імовірна. Повідомляли про випадки зловживання бензодіазепінами.

 

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 блістери у коробці з картону.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.