ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Зульбекс^®

(Zulbex^®)

 

 

Склад:

діюча речовина: рабепразол;

1 кишковорозчинна таблетка містить 10 мг рабепразолу натрію, що еквівалентно 9,42 мг рабепразолу;

1 кишковорозчинна таблетка містить 20 мг рабепразолу натрію, що еквівалентно 18,85 мг рабепразолу;

допоміжні речовини: маніт (E 421), магнію оксид легкий, гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, магнію стеарат, етилцелюлоза, магнію оксид легкий, гіпромелози фталат, диацетильовані моногліцериди, тальк, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (E 172) – тільки для 10 мг; заліза оксид жовтий (E 172) – тільки для 20 мг.

 

Лікарська форма. Таблетки кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості:

кишковорозчинні таблетки по 10 мг: оранжево-рожевого або рожевого кольору круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями;

кишковорозчинні таблетки по 20 мг: світло-коричнево-жовтого або світло-жовтого кольору круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Інгібітори протонної помпи.

Код АТХ A02B С04.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії: рабепразол натрію належить до класу антисекреторних речовин, заміщених бензимідазолами, не має антихолінергічної властивості або антагоністичної властивості щодо H₂-рецепторів гістаміну, але пригнічує секрецію кислоти шлункового соку за допомогою специфічного пригнічення ферменту H⁺/K⁺-ATФази (кислотного або протонного насоса). Ефект залежить від дози та призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої кислотою секреції, незалежно від стимулу. Дослідження на тваринах вказують на те, що після введення рабепразол натрію швидко зникає як із плазми крові, так і зі слизової оболонки шлунка. Як слабка основа рабепразол швидко всмоктується після всіх доз та концентрується в кислотному середовищі парієтальних клітин. Рабепразол конвертується в активну сульфенамідну форму через приєднання протону, і надалі він вступає в реакції з доступними цистеїнами на протонному насосі.

Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг натрію рабепразолу антисекреторний ефект спостерігається через 1 годину і досягає максимуму через 2-4 години. Ефект пригнічення базальної функції та стимулювання їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози натрію рабепразолу становив 69 та 82 % відповідно, а тривалість цього ефекту досягала 48 годин. Ефективність рабепразолу натрію щодо пригнічення секреції кислоти дещо посилюється у процесі щоденного прийому 1 таблетки, але стабільне пригнічення секреції досягається через 3 доби після початку прийому цього препарату. Після завершення прийому рабепразолу натрію секреторна активність нормалізується протягом 2-3 діб.

Зниження кислотності шлунка незалежно від будь-яких чинників, включаючи інгібітори протонної помпи, такі як рабепразол, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті. Лікування інгібіторами протонної помпи може збільшувати ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile.

Вплив на концентрацію гастрину в сироватці крові.  У ході клінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг рабепразолу натрію один раз на добу протягом 43 місяців. У перші

2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшувалася, що відображало пригнічення секреції кислоти. Концентрації гастрину поверталися до початкових рівнів, як правило, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка у більш ніж 500 пацієнтів, які отримували рабепразол або препарат порівняння протягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін

ECL-клітин, вираженого гастриту, збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику та розповсюдження інфекції Н. pylori. Під час тривалого лікування у більш ніж 250 пацієнтів протягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатах зазначених аналізів.

Інші ефекти. Дотепер немає даних щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної системи, спричинених прийомом рабепразолу натрію. Пероральний прийом 20 мг рабепразолу натрію на добу протягом 2 тижнів не вплинув на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації у крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (FSH), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.

У ході дослідження з участю здорових добровольців не виявлено клінічно значущих взаємодій між рабепразолом та амоксициліном.

Рабепразол не має негативного впливу на рівні у плазмі крові амоксициліну та кларитроміцину при одночасному застосуванні з метою ерадикації інфекції H. pylori у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту.

Протягом лікування антисекреторними лікарськими засобами у відповідь на зниження секреції кислоти підвищується рівень сироваткового гастрину. Також через знижену шлункову кислотність підвищується рівень хлорогенової кислоти. Підвищений рівень хлорогенової кислоти може впливати на результати досліджень щодо виявлення нейроендокринних пухлин.

Наявні опубліковані дані свідчать про те, що інгібітори протонної помпи (ІПП) слід відміняти за

2 тижні – 5 днів до вимірювань рівня хлорогенової кислоти, щоб він встиг повернутися до референтних значень у разі підвищення під час лікування ІПП.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Зульбекс^® – таблетка, вкрита кишковорозчинною оболонкою, діючою речовиною якої є рабепразол натрію. Така лікарська форма необхідна, оскільки рабепразол натрію піддається дії шлункової кислоти. Абсорбція рабепразолу натрію розпочинається лише після того, як таблетка минає шлунок. Натрію рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікова концентрація рабепразолу у плазмі крові досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Пікова концентрація у плазмі крові (С_mах) та площа під кривою «концентрація–час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %, в основному через метаболізм першого проходження. Крім того, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі рабепразолу натрію. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми крові становив приблизно 1 годину (від 0,7 до 1,5 години), а сумарний кліренс, відповідно до оцінок, - 283±98 мл/хв.

Клінічно значущих взаємодій з їжею немає. Їжа та час прийому препарату протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу натрію.

Розподіл. У людини ступінь зв’язування рабепразолу натрію з білками плазми крові становить близько    97 %.

Метаболізм та екскреція. Як і інші представники класу інгібіторів протонної помпи, рабепразол метаболізується цитохромом Р450 (CYP450) печінкової системи метаболізму ліків. Дослідження in vitro з людськими печінковими мікросомами показали, що рабепразол натрію метаболізується ізоензимами CYP450 (CYP2C19 та CYP3A4). При очікуваному рівні у плазмі крові людини рабепразол не індукує і не пригнічує CYP3A4. Однак дослідження in vitro не можуть завжди бути екстрапольовані відносно ситуацій in vivo; ці результати показують, що взаємодії між рабепразолом та циклоспорином не очікується. У людини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (МІ) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, наявні у низьких концентраціях, представлені сульфоном (М2), диметилтіоефіром (М4) і кон'югатом меркаптурової кислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має тільки диметиловий метаболіт (МЗ), однак він не наявний у плазмі крові.

Після одноразового прийому 20 мг міченого ¹⁴С рабепразолу натрію він не спостерігався в сечі у незміненому вигляді. Приблизно 90 % вказаної дози елімінувалося із сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також двох невідомих метаболітів. Частина дози, що залишилася, була знайдена у калових масах.

Статеві особливості. Оскільки разова доза 20 мг рабепразолу натрію відрегульована за масою тіла та зростом людини, статеві особливості не впливають на фармакокінетичні параметри.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі (кліренс креатиніну ≤ 5 мл/хв/1,73 м²), розподіл рабепразолу натрію був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUC рабепразолу натрію та С_mах для таких пацієнтів були майже на 35 % нижчими порівняно з такими у здорових добровольців. Середнє значення періоду напіврозпаду становить 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, та 3,6 години – у постдіалізних хворих. Кліренс лікарського засобу у пацієнтів із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, був приблизно вдвічі більшим, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність. Після одноразової дози 20 мг рабепразолу натрію у пацієнтів із хронічним ураженням печінки від легкої до помірної тяжкості AUC збільшилася вдвічі і спостерігалося 2-3-разове збільшення періоду напіввиведення рабепразолу порівняно з такими у здорових добровольців. Хоча після щоденного прийому препарату в дозі 20 мг протягом 7 діб AUC збільшилася лише у 1,5 раза, а значення С_mах – у 1,2 раза. Період напіввиведення рабепразолу натрію у пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 години порівняно з 2,1 години у здорових добровольців. Фармакодинамічна відповідь (рН-метрія шлункового вмісту) для двох груп пацієнтів була подібна за терапевтичними показниками.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолу натрію дещо знижена. Після 7 днів прийому рабепразолу натрію по 20 мг на добу в осіб літнього віку AUC була приблизно двічі більшою, С_mах збільшувалася на 60 %, а Т_1/2 збільшувався на 30 % порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак слід відзначити відсутність ознак кумуляції рабепразолу натрію.

Поліморфізм CYP2C19. При прийомі протягом 7 днів дози 20 мг рабепразолу натрію на добу у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC та Т_1/2 (період напіввиведення) були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 раза відповідно порівняно з такими у пацієнтів зі швидким метаболізмом; у той же час С_mах збільшувалася лише на 40 %.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

– Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;

– активна доброякісна виразка шлунка;

– ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

– довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ);

– симптоматичне лікування від помірного до дуже тяжкого ступеня гастроезофагеального рефлюксу (симптоматичне лікування ГЕРХ);

– синдром Золлінгера-Еллісона;

– у комбінації з відповідними антибактеріальними схемами терапії для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

 

Протипоказання.

Зульбекс^® протипоказаний пацієнтам із гіперчутливістю до рабепразолу натрію, заміщених бензимідазолів або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Зульбекс^® протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Система CYP450

Рабепразол натрію метаболізується системою печінкових ферментів CYP450, а саме CYP2C19 та CYP3A4.

Дослідження виявили, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значущих взаємодій з варфарином, фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізується CYP450.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти

Рабепразол натрію спричиняє сильне та тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол теоретично може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлункового вмісту. Одночасне застосування рабепразолу натрію та кетоконазолу або ітраконазолу може призвести до зниження концентрації останніх у плазмі крові, а застосування з дигоксином може призвести до підвищення концентрації останнього. Таким чином, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом з Зульбексом^®, слід перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності коригування дози.

Антациди

Під час клінічних випробувань пацієнти одночасно з Зульбексом^® приймали у разі необхідності антациди; у ході спеціального дослідження не спостерігалося взаємодії рабепразолу натрію з рідкими лікарськими формами антацидів.

Атазанавір

Одночасне застосування атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з ланзопразолом (60 мг 1 раз на добу) у здорових добровольців призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча дослідження не проводили, очікуються схожі результати застосування інших інгібіторів протонної помпи. Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром (див. розділ «Особливості застосування»).

Клопідогрель

Одночасне застосування клопідогрелю та рабепразолу здоровим добровольцям не мало клінічно важливого впливу на концентрації активного метаболіту клопідогрелю. Корекція дози не потрібна.

Метотрексат

Повідомлення про побічні реакції, опубліковані дані популяційних фармакокінетичних досліджень, та ретроспективні аналізи припускають, що одночасне застосування метотрексату та інгібіторів протонної помпи (переважно за високих доз) може призвести до збільшення рівнів метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату у сироватці крові. Хоча жодних формальних досліджень не проводили.

Їжа

Дослідження показали, що вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу натрію. Прийом рабепразолу натрію з жирною їжею може затримати абсорбцію на

4 години і більше, проте максимальна концентрація та рівень абсорбції залишаються незміненими.

Циклоспорин

Дослідження in vitro виявили, що рабепразол натрію інгібує метаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібування аналогічний рівню інгібування омепразолом.

 

Лікарські засоби, протипоказані для одночасного застосування з Зульбексом^®

 

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю

 

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні рабепразолу пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ліків. Ризик перехресної гіперчутливості з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Зульбекс^® метаболізується винятково у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Тому за пацієнтами літнього віку слід наглядати, дотримуватися рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування. Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапію рабепразолом можливе і при наявності злоякісного новоутворення шлунка або стравоходу, і тому перед початком терапії Зульбексом^® необхідно виключити можливість наявності пухлин.

Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, хто лікується більше 1 року), слід регулярно обстежувати.

Ризик розвитку реакцій перехресної гіперчутливості при застосуванні з іншими інгібіторами протонної помпи або заміщеними бензимідазолами не виключається.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки Зульбекс^® не можна розжовувати або дрібнити, а потрібно ковтати цілими.

Зульбекс^® не рекомендується застосовувати дітям, оскільки немає досвіду застосування цій категорії пацієнтів.

Відзначались постмаркетингові повідомлення про патологічні зміни крові (тромбоцитопенія та нейтропенія). У більшості випадків іншої етіології не знаходили; зміни крові були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

Відхилення печінкових ферментів від норми спостерігались як у ході клінічних досліджень, так і під час постмаркетингового періоду. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; порушення були неускладнені та зникали після припинення застосування рабепразолу.

У ході спеціального дослідження у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігалося значної різниці частоти побічних ефектів при застосуванні Зульбексу^® порівняно з такою у контрольній групі відповідної статі та віку. Лікарю слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Зульбекс^® на ранніх стадіях терапії пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи.

Одночасне застосування атазанавіру та Зульбексу^® не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування інгібіторами протонної помпи, включаючи Зульбекс^®, може підвищувати ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Метотрексат.

Літературні дані припускають, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи та метотрексату (переважно  у високих дозах) може підвищити рівень метотрексату та/або його метаболітів у сироватці крові, що може призвести до метотрексат-залежної токсичності. У разі необхідності застосування високих доз метотрексату слід розглянути питання про припинення лікування інгібіторами протонної помпи. 

Гіпомагніємія.

Про випадки тяжкої гіпомагніємії повідомляли у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи, такі як Зульбекс^®, протягом щонайменше 3 місяців, у більшості випадків – протягом року. Можливі серйозні прояви гіпомагніємії, такі як слабкість, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та вентрикулярна аритмія, але вони можуть виникнути неочікувано та бути не виявленими. У більшості пацієнтів гіпомагніємія зникала після припинення застосування інгібіторів протонної помпи та замісної терапії препаратами магнію.

При тривалому лікуванні або при одночасному застосуванні інгібіторів протонної помпи з дигоксином чи препаратами, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), лікарям потрібно стежити за рівнем магнію у крові пацієнтів до початку та періодично протягом лікування.

Ризик переломів.

Інгібітори протонної помпи, особливо при застосуванні високих доз та протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть підвищувати ризик переломів стегна, зап’ястка та хребців, переважно у пацієнтів літнього віку або у пацієнтів з наявними іншими факторами ризику. Обсерваційні дослідження припускають, що інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Також ризик може бути підвищеним через інші фактори. Пацієнтам із ризиком остеопорозу слід проходити відповідне лікування та приймати вітамін D та кальцій.

Вплив на поглинання вітаміну В₁₂.

Рабепразол натрію, як і всі препарати, що пригнічують секрецію шлункової кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла пацієнтів або наявності факторів ризику зниженої абсорбції вітаміну В₁₂ при довготривалому лікуванні чи наявності відповідних клінічних симптомів.

Підгострий шкірний червоний вовчак (ПШЧВ).

Застосування інгібіторів протонної помпи пов’язують з дуже рідкісними випадками ПШЧВ. При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, які підлягають впливу сонячних променів, що супроводжується артралгіями, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, а лікареві – розглянути питання про припинення лікування препаратом Зульбекс^®. ПШЧВ після попереднього лікування інгібітором протонної помпи може збільшувати ризик виникнення ПШЧВ при застосуванні інших ІПП.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може перешкоджати виявленню нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування препаратом Зульбекс^® необхідно припинити щонайменше за 5 днів до початку вимірювання рівня хромограніну. Якщо рівень хромограніну та гастрину не повернувся до контрольного діапазону після початкового вимірювання, вимірювання слід повторити через 14 днів після припинення лікування ІПП.

Порушення функції нирок.

Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит (ТІН) спостерігався у пацієнтів, які приймали рабепразол, і може виникнути в будь-який момент терапії рабепразолом (див. розділ «Побічні реакції»). Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит може прогресувати до ниркової недостатності. У разі підозри на ТІН слід припинити застосування рабепразолу та негайно розпочати відповідне лікування.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає даних щодо безпеки застосування рабепразолу у період вагітності.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявили доказів порушення фертильності або шкоди плоду, пов’язаних із застосуванням рабепразолу натрію, проте у щурів спостерігалося незначне плацентарне проникнення. Застосування Зульбексу^® у період вагітності протипоказано.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає рабепразол натрію у грудне молоко у жінок. Відповідних досліджень не проводили. Рабепразол натрію проникає у грудне молоко щурів. Тому Зульбекс^® не слід призначати жінкам у період годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На основі фармакодинамічних властивостей та профілю побічних явищ малоймовірно, що прийом Зульбексу^® призведе до порушення здатності керувати автомобілем чи вплине на здатність працювати з механічними засобами. Якщо, однак, уважність порушується через сонливість, рекомендується уникати керування автомобілем та складними механічними засобами.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі, у тому числі пацієнти літнього віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Слід, однак, відзначити, що деяким пацієнтам для одужання слід приймати Зульбекс^® додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, нечутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати Зульбекс^® додатково протягом ще

6 тижнів.

Ерозивна або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого лікування можна застосовувати підтримуючі дози препарату Зульбекс^® 10 мг або 20 мг 1 раз на добу (доза залежить від ефективності лікування).

Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня: пацієнтам без езофагіту Зульбекс^® слід призначати у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальшого контролю симптомів можна досягти шляхом використання режиму «за вимогою»: застосовувати

10 мг 1 раз на добу за потребою.

Синдром Золлінгера-Еллісона: дозу підбирати індивідуально.

Початкова доза – 60 мг на добу. Дозу можна поступово підвищувати до 120 мг на добу у разі клінічної необхідності. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на добу. За необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділити на два прийоми по 60 мг. Лікування продовжувати стільки, скільки це клінічно необхідно.

Ерадикація Н. pylori: пацієнтам з Н. pylori слід застосовувати відповідні комбінації препарату Зульбекс^® з ерадикаційною терапією. Рекомендується призначення протягом 7 днів: Зульбекс^® 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози Зульбексу^®. Застосування Зульбексу^® при лікуванні пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки детальніше розглянуто у розділі «Особливості застосування».

 

 

Спосіб застосування

За показаннями, що потребують прийому лише 1 раз на добу, таблетки Зульбекс^® слід приймати вранці, до їди. Хоча ні прийом у першу половину дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу натрію, цей режим застосування більш сприятливий для лікування.

Таблетки Зульбекс^® не можна розжовувати або дрібнити, їх слід ковтати цілими.

 

Діти.

Зульбекс^® не рекомендується для застосування дітям, оскільки немає досвіду застосування препарату цій категорії пацієнтів.

 

Передозування.

Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Максимальна досліджена доза не перевищувала 60 мг рабепразолу натрію 2 рази на добу або 160 мг рабепразолу натрію 1 раз на добу. Симптоми, що виникають при передозуванні, в основному мінімальні, типові для профілю відомих небажаних явищ і минають без необхідності подальшого медичного втручання. Специфічний антидот для Зульбексу^® невідомий. Рабепразол натрію добре зв'язується з білками плазми крові і не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

 

Побічні реакції.

У процесі контрольованих клінічних досліджень найчастішими побічними реакціями на рабепразол були: головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання та сухість у роті. Більшість побічних явищ, що мали місце у процесі клінічних досліджень, були легкої або помірної тяжкості і швидко минали.

Про побічні реакції, наведені нижче, повідомляли у процесі клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

Частота визначається так: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити згідно з наявними даними).

У кожній групі побічні ефекти представлені у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії

Часто: інфекції.

З боку крові та лімфатичної системи

Рідко: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: гіперчутливість^1,2.

З боку метаболізму

Рідко: анорексія.

Частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія⁴.

Психічні розлади

Часто: безсоння.

Нечасто: знервованість.

Рідко: депресія.

Частота невідома: сплутаність свідомості.

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення.

Нечасто: сонливість.

З боку органів зору

Рідко: розлади зору.

Судинні розлади

Частота невідома: периферійний набряк.

З боку дихальної системи

Часто: кашель, фарингіт, риніт.

Нечасто: бронхіт, синусит.

З боку травного тракту

Часто: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, доброякісний фунгіцидний поліп.

Нечасто: диспепсія, сухість у роті, відрижка.

Рідко: гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку.

Частота невідома: мікроскопічний коліт.

Розлади печінки і жовчовивідних шляхів

Рідко: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія³.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висип, еритема².

Рідко: свербіж, пітливість, бульозні реакції².

Дуже рідко: мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), синдром Стівенса-Джонсона.

Невідомо: підгострий шкірний червоний вовчак⁴.

З боку кістково-м’язової системи

Часто: неспецифічний біль, біль у спині.

Нечасто: міалгія, судоми ніг, артралгія, перелом шийки стегна, зап’ястка або хребта⁴.

З боку нирок та сечовивідної системи

Нечасто: інфекції сечовивідних шляхів.

Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит (ТІН) (з можливим прогресуванням до ниркової недостатності).

З боку репродуктивної системи

Частота невідома: гінекомастія.

Загальні розлади

Часто: астенія, грипоподібний синдром.

Нечасто: біль у грудях, озноб, пірексія.

Дослідження

Нечасто: збільшення рівня печінкових ферментів³.

Рідко: збільшення маси тіла.

 

¹ Включаючи набряк обличчя, артеріальну гіпотензію та диспное.

² Еритема, бульозні реакції та реакції підвищеної чутливості зазвичай зникали після припинення лікування.

³У поодиноких випадках печінкова енцефалопатія спостерігалась у пацієнтів із цирозом. Слід бути обережними при призначенні лікування препаратом Зульбекс^® пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

⁴ Див. розділ «Особливості застосування».

 

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

–        шок та анафілактичні реакції;

–        панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та гемолітична анемія;

–        фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;

–        інтерстиціальна пневмонія;

–        токсичний епідермальний некроліз, сплутаність свідомості, мультиформна еритема;

–        гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит;

–        гіпонатріємія;

–        рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення та властиві інгібіторам протонної помпи:

–        порушення зору;

–        ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;

–        сплутаність свідомості.

 

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua».

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 1, 2 або 4 блістери в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.