Imipenem and cilastatin
порошок для розчину для інфузій, 500 мг/500 мг у флаконах; по 10 флаконів у картонній коробці
3 роки
(дивись інструкцію)
Дженофарм Лтд
Джей Дабл-Ю Фармасьютікал Корпорейшн
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Іміпенем/Циластатин
(Imipenem/Cilastatin)
Склад:
діючі речовини: іміпенем і циластатин натрію;
1 флакон містить іміпенему моногідрат еквівалентно іміпенему 500 мг, циластатину натрію еквівалентно циластатину 500 мг;
допоміжна речовина: натрію бікарбонат.
Лікарська форма. Порошок для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Препарат складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу β-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему й циластатину натрію в препараті становить 1:1.
Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується ширшим спектром потужної бактерицидної дії, ніж той, що забезпечується будь-яким із вивчених антибіотиків.
Іміпенем/Циластатин показаний для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього штамами аеробних та анаеробних бактерій. Іміпенем/Циластатин виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню препаратом Іміпенем/Циластатин.
Іміпенем/Циластатин не показаний для лікування менінгіту.
Іміпенем/Циластатин є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних патогенних мікроорганізмів.
Іміпенем/Циластатин разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії щодо грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалась лише у β-лактамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності препарату охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну в клінічному плані групу збудників, зазвичай стійких до інших антибіотиків.
Іміпенем/Циластатин ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості β-лактамних антибіотиків.
Антибактеріальний спектр препарату ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. До мікроорганізмів, щодо яких Іміпенем/Циластатин зазвичай ефективний in vitro, належать:
Грамнегативні аеробні бактерії
*Stenotrophomonas maltophilia (раніше – Xanthomas maltophilia, раніше – Pseudomonas maltophilia) та штами Burkholderia cepacia (раніше – Pseudomonas cepacia) в цілому нечутливі до препарату Іміпенем/Циластатин.
Грампозитивні аеробні бактерії
Види Bacillus, Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, види Nocardia, види Pediococcus, Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи С, Streptococcus групи G, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Viridans Streptococci (включаючи α- та γ-гемолітичні штами). Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату Іміпенем/Циластатин.
Грамнегативні анаеробні бактерії
Види Bacteroides, Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovalus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus, Bilophila wadsworthia, види Fusobacterium, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Porphyromonas asaccharolytica (раніше – Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (раніше – Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше – Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (раніше – Bacteroides intermedius), Prevotella melaninogenica (раніше – Bacteroides melaninogenicus), види Veillonella.
Грампозитивні анаеробні бактерії
Види Actinomyces, види Bifidobacterium, види Clostridium, Clostridium perfringens, види Eubacterium, види Lactobacillus, види Mobiluncus, Microaerophilic streptococcus, види Peptococcus, види Peptostreptococcus, види Propionibacterium (включаючи P. acnes).
Інші
Дослідження in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами відносно деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.
Фармакокінетика.
У здорових добровольців після внутрішньовенної інфузії препарату в дозі 500 мг протягом 20 хв піковий рівень у плазмі іміпенему становив від 21 до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70 % застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді в сечі протягом 10 годин, і подальшого виведення препарату зі сечею не спостерігалося. При застосуванні препарату за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему в плазмі крові або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування препарату і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівня у плазмі крові і напіввиведення іміпенему з плазми крові. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується в нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення в сечі становило від 5 до 40 %, в середньому у кількох дослідженнях – 15–20 %. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20 %.
Циластатин – специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягти терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі. Піковий рівень циластатину в плазмі крові після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату в дозі 500 мг становив від 21 до 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину із плазми крові становить приблизно 1 годину. Приблизно 70–80 % дози циластатину протягом 10 годин після застосування препарату виводиться у незміненому вигляді зі сечею. Після цього циластатин не виявлявся в сечі. Приблизно 10 % виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівнянну з такою циластатину. Сумісне застосування препарату і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня в плазмі крові і періоду напіввиведення циластатину, але не впливало на відновлення зі сечею циластатину.
Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40 %.
Ниркова недостатність
Після одноразової внутрішньовенної дози препарату 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація – час» (AUC) для іміпенему збільшилася відповідно в 1,1, 1,9 та 2,7 раза у пацієнтів з незначною (кліренс креатиніну (CrCL) 50–80 мл/хв/1,73 м2), помірною (CrCL 30–< 50 мл/хв/1,73 м2) та тяжкою (CrCL < 30 мл/хв/1,73 м2) нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCL > 80 мл/хв/1,73 м2), а AUC для циластатину збільшилася відповідно в 1,6, 2 та 6,2 раза у пацієнтів з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Після одноразової внутрішньовенної дози препарату 250 мг/250 мг, застосованої через 24 години після гемодіалізу, AUC для іміпенему та циластатину була більшою відповідно у 3,7 та 16,4 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Після внутрішньовенного введення препарату виведення зі сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину зменшуються зі зниженням ниркової функції. Коригування дози необхідне для пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Печінкова недостатність
Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів з печінковою недостатністю не встановлювалася. Через обмежений обсяг печінкового метаболізму іміпенему очікується, що печінкова недостатність не впливатиме на його фармакокінетику. Тому не рекомендоване коригування дози для пацієнтів із печінковою недостатністю.
Діти
Середній кліренс та об’єм розподілу для іміпенему були приблизно на 45 % вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. AUC для іміпенему після застосування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на 30 % вищою, ніж AUC у дорослих, які одержували дозу 500 мг/500 мг. При більш високій дозі експозиція після застосування 25/25 мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9 % вищою порівняно з експозицією у дорослих, які одержували дозу 1000 мг/1000 мг.
Пацієнти літнього віку
У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 до 75 років з нормальною функцією нирок для їхнього віку) фармакокінетика одноразової внутрішньовенної дози препарату Іміпенем/Циластатин 500 мг/500 мг, яку вводили протягом 20 хвилин, узгоджувалася з очікуваними результатами у пацієнтів з незначною нирковою недостатністю, для яких будь-які зміни дози вважаються непотрібними. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми крові становили відповідно 91 ± 7 хвилин та 69 ± 15 хвилин. Багаторазове дозування не впливало на фармакокінетику іміпенему або циластатину, також не спостерігалося будь-якого накопичення іміпенему/циластатину.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
- внутрішньочеревні інфекції;
- інфекції нижніх дихальних шляхів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторасоційовану пневмонію);
- інтранатальні та післяпологові інфекції;
- ускладнені інфекції сечостатевої системи;
- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
- інфекції кісток і суглобів;
- септицемія;
- ендокардит.
Препарат можна застосовувати при лікуванні пацієнтів із нейтропенією, що супроводжується гарячкою, імовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.
Лікування пацієнтів із бактеріємією, що асоційована або імовірно асоційована з будь-якою із вищевказаних інфекцій.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого із компонентів препарату, інших препаратів карбапенему, гострі прояви підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції, реакції шкіри тяжкого ступеня) до інших β-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніциліну або цефалоспоринів).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
У хворих, які застосовували ганцикловір разом із препаратом Іміпенем/Циластатин для внутрішньовенного застосування, відмічались генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати сумісно тільки у разі, коли очікувана користь від застосування переважає можливий ризик.
Повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а у деяких випадках зафіксовано раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату, також слід розглянути можливість призначення альтернативної терапії антибактеріальними або протисудомними лікарськими засобами (див. розділ «Особливості застосування»).
Пероральні антикоагулянти
Одночасне застосування антибіотиків із варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Було отримано багато звітів щодо збільшення антикоагуляційних ефектів пероральних антикоагулянтів, включаючи варфарин, у пацієнтів при одночасному прийомі з антибіотиками. Ризик може змінюватися залежно від типу інфекції, віку та загального статусу пацієнта, тому важко оцінити роль антибіотика у збільшенні міжнародного нормалізованого відношення (INR). Рекомендується проводити частий моніторинг INR під час та після супутнього застосування антибіотиків із пероральним засобом проти зсідання крові.
Супутнє застосування препарату та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему у плазмі крові та періоду напіввиведення іміпенему з плазми крові. Виведення із сечею активного (незасвоєного) іміпенему зменшувалося приблизно до 60 % дози, коли препарат застосовували з пробенецидом. Супутнє застосування препарату та пробенециду подвоювало рівень циластатину у плазмі крові та період напіввиведення циластатину, але не мало ніякого впливу на виведення циластатину зі сечею.
Відомі деякі клінічні та лабораторні дані, які вказують на часткову перехресну алергенність препарату Іміпенем/Циластатин та інших b-лактамних антибіотиків, пеніцилінів та цефалоспоринів. Тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) спостерігаються при застосуванні більшості b-лактамних антибіотиків. Найвірогідніше такі реакції можуть виникнути у осіб з чутливістю до численних алергенів в анамнезі. Перед початком терапії препаратом слід ретельно вивчити анамнез хворого на наявність реакції гіперчутливості до карбапенемів, пеніцилінів, цефалоспоринів, інших b-лактамних антибіотиків та інших алергенів. Якщо під час застосування препарату розвинулася алергічна реакція, препарат слід відмінити і вжити відповідних заходів. Серйозні анафілактичні реакції вимагають невідкладної терапії.
Під час лікування іміпенемом/циластатином слід ретельно контролювати функції печінки через ризик печінкової токсичності (збільшення рівня трансаміназ, печінкова недостатність і блискавичний гепатит).
Пацієнтам з існуючими раніше захворюваннями печінки потрібно контролювати функції печінки під час лікування іміпенемом/циластатином. Немає потреби в коригуванні дози.
Під час лікування іміпенемом/циластатином можлива позитивна пряма або непряма проба Кумбса.
Перед будь-яким емпіричним лікуванням слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу для життя пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість певних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м’яких тканин) до іміпенему/циластатину. Застосування іміпенему/циластатину є доцільним для лікування цих типів інфекцій, якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найбільш імовірний патоген (-и) є придатним (-и) для такого лікування. Супутнє застосування даного засобу проти стійкого до метициліну Staphylococcus aureus (MRSA) може бути показане, коли підозрюється або доведена участь MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або доведена участь інфекцій Pseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях.
Не рекомендується одночасне застосування іміпенему/циластатину та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Розвиток антибіотикасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту був зареєстрований як ускладнення при застосуванні майже всіх антибіотиків; форми його можуть бути від легких до таких, що загрожують життю хворого. Через це антибіотики необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких виявляються шлунково-кишкові захворювання, особливо коліт. Важливо пам’ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту, коли у хворого під час лікування антибіотиками розвивається діарея. Слід розглядати можливість припинення терапії іміпенемом/циластатином і застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які інгібують перистальтику.
Препарат не рекомендований для лікування менінгіту.
Іміпенем та циластатин накопичуються у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Якщо дозу не відкореговано з урахуванням функції нирок, можуть виникати побічні реакції з боку ЦНС.
Як і при терапії іншими антибіотиками групи β-лактамів, при застосуванні препарату Іміпенем/Циластатин описані такі побічні ефекти з боку ЦНС, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо у тих випадках, коли були перевищені рекомендовані дози залежно від функції нирок та маси тіла. Зазвичай подібні розлади відмічалися у пацієнтів з ураженням ЦНС (травмами головного мозку або нападами судом в анамнезі) та/або у пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких можлива кумуляція препарату в організмі. У зв’язку з цим, особливо для подібних хворих, вкрай необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз та лікувального режиму. Терапію протисудомними препаратами потрібно продовжити хворим із судомами в анамнезі.
Особливо уважно слід ставитися до неврологічних симптомів або судом у дітей з відомими факторами ризику судом та до дітей, які отримують супутнє лікування препаратами для зниження інтенсивності судом.
Якщо в процесі застосування препарату виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеження з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС зберігаються, то дозу препарату Іміпенем/Циластатин потрібно зменшити або зовсім відмінити препарат.
Іміпенем/Циластатин не показаний для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну <15 мл/хв, за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проведено гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Іміпенем/Циластатин рекомендується тільки тоді, коли позитивні результати лікування перевищують потенційний ризик розвитку судом.
Препарат містить 20 мг натрію, що слід враховувати при застосовуванні його пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій (безсольовій) дієті.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Адекватні і добре контрольовані дослідження застосування лікарського засобу вагітним жінкам не проводилися.
У процесі досліджень на вагітних мавпах було виявлено репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Застосовувати Іміпенем/Циластатин під час вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для вагітної перевищує можливий ризик для плода.
Період годування груддю.
Іміпенем та циластатин екскретуються в невеликих кількостях у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату слід зважити користь від годування груддю для дитини та потенційний ризик, пов’язаний із застосуванням препарату, для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводилися. Однак деякі побічні явища (такі як галюцинації, сонливість, запаморочення та вертиго), пов’язані із застосуванням препарату, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дози
Рекомендації доз препарату стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися.
Добову дозу препарату визначають, беручи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції, та розподіляють на декілька рівних введень, враховуючи ступінь чутливості патогена(-ів) та стан функції нирок пацієнта.
Дорослі та підлітки
Рекомендований режим дозування для пацієнтів із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 90 мл/хв):
· 500 мг/500 мг через кожні 6 годин або
· 1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.
Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та дуже тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.
Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну ≤ 90 мл/хв (див. таблицю).
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.
Порушення функції нирок
Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, необхідно:
1. Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнтам із нормальною функцією нирок.
2. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта. Інформацію щодо тривалості проведення інфузії див. нижче у розділі «Спосіб застосування».
|
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
Загальна добова доза 2000 мг |
Загальна добова доза 3000 мг |
Загальна добова доза 4000 мг |
|
≥ 90 (норма) |
500 кожні 6 годин |
1000 кожні 8 годин |
1000 кожні 6 годин |
|
знижена доза (мг) для пацієнтів із порушеннями функції нирок |
|||
|
< 90 – ≥ 60 |
400 кожні 6 годин |
500 кожні 6 годин |
750 кожні 8 годин |
|
< 60 – ≥ 30 |
300 кожні 6 годин |
500 кожні 8 годин |
500 кожні 6 годин |
|
< 30 – ≥ 15 |
200 кожні 6 годин |
500 кожні 12 годин |
500 кожні 12 годин |
Пацієнти із кліренсом креатиніну <15 мл/хв
Іміпенем/Циластатин не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну <15 мл/хв, якщо протягом найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі
При лікуванні пацієнтів, у яких кліренс креатиніну <15 мл/хв і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із кліренсом креатиніну 15–29 мл/хв (див. таблицю).
Як іміпенем, так і циластатин виводяться протягом проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести Іміпенем/Циластатин одразу ж після сеансу гемодіалізу і надалі вводити кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у кого основним захворюванням є захворювання ЦНС, потребують уважного спостереження; призначати Іміпенем/Циластатин таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).
На сьогодні існує недостатньо даних щодо застосування препарату пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.
Печінкова недостатність
Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Пацієнти літнього віку
Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.
Діти віком від 1 року
Для дітей віком >1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.
Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa) та тяжкі інфекції (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.
Діти віком до 1 року
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 1 року через недостатню кількість клінічних даних.
Діти з порушеннями функції нирок
Не рекомендується застосовувати препарат дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові >2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.
Спосіб застосування
Перед застосуванням Іміпенем/Циластатин слід відновити, а потім розвести.
Дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг препарату для внутрішньовенного застосування, слід вводити протягом 20–30 хв. Дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити протягом 40–60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.
Іміпенем/Циластатин для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.
Кожен флакон призначений лише для разового використання.
Вміст одного флакона потрібно перенести до 100 мл відповідного розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду). За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.
Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду до флакона.
Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІЯ НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.
Повторити процедуру, додавши знову 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.
Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпенему та циластатину.
Розведені розчини слід негайно застосовувати. Часовий інтервал між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.
Діти.
Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати Іміпенем/Циластатин дітям віком до 1 року та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки >2 мг/дл) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передозування.
Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються з профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію.
Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні препаратом. Препарат видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.
Побічні реакції.
Є дані з клінічних досліджень, в яких повідомлялося про такі найпоширеніші системні побічні реакції, які, можливо, були пов’язані з лікуванням: нудота (2,0 %), діарея (1,8 %), блювання (1,5 %), висипання (0,9 %), гарячка (0,5 %), артеріальна гіпотензія (0,4 %), судоми (0,4 %), запаморочення (0,3 %), свербіж (0,3 %), кропив’янка (0,2 %), сонливість (0,2 %); місцевими побічними реакціями були: флебіт/тромбофлебіт (3,1 %), біль у місці ін’єкції (0,7 %), еритема в місці ін’єкції (0,4 %) та індурації вени (0,2 %); також відмічалося збільшення рівня трансаміназ і лужної фосфатази в сироватці крові.
Нижченаведені побічні реакції та частота їх виникнення визначені на основі результатів клінічних досліджень. Побічні явища були розподілені за класами систем органів і частотою: дуже поширені (від >1/10), поширені (від >1/100 до <1/10), непоширені (від >1/1000 до <1/100), рідко поширені (від >1/10000 до <1/1000), дуже рідко поширені (від <1/10000), частота невідома (не можна оцінити на підставі доступних даних).
Інфекції та інвазії: рідко поширені – псевдомембранозний коліт, кандидоз; дуже рідко поширені – гастроентерит.
З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія; непоширені – панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; рідко поширені – агранулоцитоз; дуже рідко поширені – гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку імунної системи: рідко поширені – анафілактичні реакції.
З боку психіки: непоширені – психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаності свідомості.
З боку нервової системи: непоширені – судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість; рідко поширені – енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку; дуже рідко поширені – погіршення тяжкої міастенії, головний біль; частота невідома – ажитація, дискінезія.
З боку органів слуху та лабіринту: рідко поширені – втрата слуху; дуже рідко поширені – вертиго, шум у вухах.
Кардіальні порушення: дуже рідко поширені – ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття.
Судинні розлади: поширені – тромбофлебіт; непоширені – артеріальна гіпотензія; дуже рідко поширені – припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко поширені – диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль.
З боку травного тракту: поширені – діарея, блювання, нудота (нудота та/або блювання, пов’язані з лікарським засобом, спостерігаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії, що лікувалися препаратом); рідко поширені – зміна кольору зубів та/або язика; дуже рідко поширені – геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення.
Гепатобіліарні порушення: рідко поширені – печінкова недостатність, гепатит; дуже рідко поширені – блискавичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені – висипання (наприклад, екзантематозні); непоширені – кропив’янка, свербіж; рідко поширені – токсичний епідермальний некроліз, хвороба Квінке, синдром Стівенса – Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит; дуже рідко поширені – гіпергідроз, зміни структури шкіри.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: дуже рідко поширені – поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією). Вплив препарату Іміпенем/Циластатин на зміну функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були наявні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії чи до погіршення функції нирок.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко поширені – генітальний свербіж.
Загальні порушення і стани в місці застосування: непоширені – гарячка, місцевий біль та індурація в місці ін’єкції, еритема в місці ін’єкції; дуже рідко поширені – дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість.
Дослідження: поширені – збільшення рівня трансаміназ у сироватці, збільшення рівня лужної фосфатази в сироватці; непоширені – позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові.
У процесі досліджень за участю 178 дітей віком > 3 місяців повідомлялося про побічні реакції, цілком подібні до тих, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Важливо звітувати про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу й надалі контролювати співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров’я просять повідомляти про всі підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ос.
Несумісність.
Іміпенем/Циластатин для внутрішньовенного введення не дозволяється змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім тих, які зазначені в підрозділі «Відновлення».
Упаковка.
По 10 флаконів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Джей Дабл-Ю Фармасьютікал Корпорейшн.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
56 Ханджін 1-гіл, Сонгак-еуп, Танджин-сі, Чхунчхон-намдо, Республіка Корея.
Дата останнього перегляду. 21.09.2021.
