КАПРЕОМІЦИН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

КАПРЕОМІЦИН

(CAPREOMYCIN)

 

Склад:

діючі речовини: сapreomycin;

1 флакон містить капреоміцину сульфату стерильного у перерахуванні на капреоміцин 1 г.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: аморфний порошок білого або майже білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.

Протитуберкульозні засоби. Антибіотики. Код ATХ J04A B30.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Інгібує синтез білка у бактеріальній клітині, чинить бактеріостатичну дію. Вибірково активний щодо мікобактерій туберкульозу, що локалізуються поза та усередині клітини. При монотерапії швидко спричиняє появу резистентних штамів, характеризується наявністю перехресної стійкості до канаміцину. Спостерігається перехресна резистентність між капреоміцином і біоміцином, канаміцином, неоміцином.

Фармакокінетика.

Погано (менше 1 %) усмоктується зі шлунково-кишкового тракту. При внутрішньом’язовому введенні у дозі 1 г С_max у плазмі крові (20–47 мг/л) досягається через 1–2 години. Після внутрішньовенної одногодинної інфузії у дозі 1 г С_max становить 30 мг/л. Не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, проходить крізь плацентарний бар’єр. Не метаболізується, екскретується нирками (протягом 12 годин – 52 % дози) шляхом клубочкової фільтрації у незміненому активному вигляді та у високих концентраціях (у невеликих кількостях – із жовчю). Концентрація у сечі протягом 6 годин після введення у дозі 1 г становить у середньому 1,68 мг/мл. Період напіввиведення (Т_1/2) становить 3–6 годин. Не кумулюється при щоденному введенні у дозі 1 г протягом 30 днів у пацієнтів з нормальною функцією нирок. При порушенні функції нирок Т_1/2 збільшується і проявляється тенденція до кумуляції.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Комбіноване лікування туберкульозу легень, спричиненого чутливими до капреоміцину мікобактеріями, при неефективності або непереносимості препаратів І ряду.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до капреоміцину.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосування Капреоміцину одночасно з поліміксину сульфатом А, колістином, амікацином, гентаміцином, тобраміцином, ванкоміцином, канаміцином і неоміцином необхідно розпочинати з великою обережністю через можливу сумацію нефро- та ототоксичних ефектів. Не рекомендується одночасне застосування із розчинами, що містять комплекс вітамінів групи B. Одночасне призначення з антидіарейними препаратами збільшує ризик розвитку псевдомембранозного коліту.

Несумісний з еритроміцином, ампіциліном, дифенілгідантоїном, барбітуратами, амінофіліном, кальцію глюконатом і магнію сульфатом. Не слід застосовувати Капреоміцин одночасно з іншими ін’єкційними протитуберкульозними препаратами (стрептоміцин, біоміцин) через можливе посилення токсичного ефекту, особливо на VIII пару черепно-мозкових нервів та функцію нирок.

Несумісний з препаратами, що чинять ототоксичну (аміноглікозиди, поліміксини, фуросемід, етакринова кислота) і нефротоксичну (аміноглікозиди, поліміксини, метоксифлуран) дію, і препаратами, що спричиняють нервово-м’язову блокаду (аміноглікозиди, поліміксини, діетиловий ефір і галогенвуглеводні для інгаляційного наркозу, цитратні консерванти крові). Нервово-м’язова блокада ослаблюється неостигміном.

 

Особливості застосування.

Лікарський засіб з обережністю призначати пацієнтам, схильним до алергічних реакцій, особливо при медикаментозній алергії.

До і під час лікування необхідно періодично проводити аудіометрію (1–2 рази на тиждень) для діагностики порушення слуху на високих частотах, визначення показників функції вестибулярного апарату, нирок (щотижня) і печінки, рівня калію у сироватці крові (щомісяця). При порушенні функції нирок необхідна корекція режиму дозування залежно від кліренсу креатиніну.

Під час і після хірургічного втручання з обережністю застосовувати із засобами, що спричиняють нервово-м’язову блокаду (особливо при високій імовірності неповного припинення нервово-м’язової блокади у післяопераційному періоді).

Під час лікування варто постійно контролювати режим і схеми дозування, правильність і регулярність виконання призначень. У випадку пропуску ін’єкції препарат слід вводити якомога швидше, якщо не наступив час уведення наступної дози; дозу не подвоюють. Призначення Капреоміцину можливе після визначення чутливості штаму.

Обмежене застосування пацієнтам з ураженням VIІI пари черепно-мозкових нервів, міастенією, паркінсонізмом, дегідратацією, порушенням функції нирок, у т. ч. у літньому віці.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано застосовувати у період вагітності або годування груддю. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Враховуючи можливість появи побічних ефектів, рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Вводити внутрішньом’язово, глибоко. Дорослим зазвичай вводити по 1 г 1 раз на добу (але не перевищувати дозу 20 мг/кг/добу) протягом 60–120 днів. Потім продовжувати лікування, вводячи  по 1 г препарату 2 або 3 рази на тиждень. Загальна тривалість лікування – від 12 до 24 місяців.

Для приготування розчину необхідно вміст флакона розчинити у 2 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у воді для ін’єкцій. Для повного розчинення необхідно зачекати 2–3 хвилини.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Немає необхідності у корегуванні доз.

Дозування для пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Корегування дози слід проводити з урахуванням кліренсу креатиніну (див. таблицю):

 

 

 

 

Діти.

Протипоказано застосовувати капреоміцин дітям.

 

Передозування.

Симптоми: порушення функції нирок, аж до гострого некрозу канальців (ризик підвищується у пацієнтів літного віку, при початковій дисфункції нирок, зневодненні), ушкодження слухової і вестибулярної частин VІІІ пари черепно-мозкових нервів, нервово-м’язова блокада, аж до зупинки дихання (особливо при швидкому внутрішньовенному введенні), електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія), порушення електролітного балансу у вигляді синдрому Бартера або посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування. Симптоматична терапія: підтримка дихання і кровообігу, гідратація, що забезпечує відтік сечі на рівні 3–5 мл/кг/год (при нормальній функції нирок); для купірування нервово-м’язової блокади, у т. ч. пригнічення дихання та апное – введення  антихолінестеразних засобів, препаратів кальцію, проведення гемодіалізу (особливо у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок); необхідний моніторинг водно-електролітного балансу і кліренсу креатиніну.

 

Побічні реакції.

З боку сечостатевої системи: нефротоксичність – токсичний нефрит, ушкодження нирок з некрозом канальців, дизурія (збільшення/зменшення частоти сечовипускання або кількості сечі), ниркова недостатність, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в сироватці крові, поява у сечі аномального осаду або формених елементів крові.

З боку нервової системи та органів чуття: незвична втомлюваність, слабкість, сонливість; ототоксичність – зниження слуху, у тому числі необоротне, шум, дзвін, гудіння або відчуття «закладання» у вухах; вестибулотоксичність – порушення координації рухів, нестійкість ходи, запаморочення; нервово-м’язова блокада.

З боку травного тракту: нудота, блювання, анорексія, спрага.

Гепатобіліарні розлади: гепатотоксичність із порушенням функціональних показників печінки (особливо при захворюваннях печінки в анамнезі), підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну, зниження екскреції бромсульфталеїну без зміни сироваткових ферментів.

Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив’янку, макулопапульозні висипи, свербіж, почервоніння шкіри, набряки.

З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму.

З боку системи крові: лейкоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Порушення електролітного балансу: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія.

Місцеві реакції: біль, інфільтрація у місці введення, розвиток стерильних абсцесів або посилена кровоточивість у місці введення.

Інші: міалгія, утруднення дихання (внаслідок зниження тонусу дихальних м’язів); підвищення температури тіла (відзначалося при комплексній терапії).

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після розведення застосовувати одразу.

 

Упаковка.

По 1 г у флаконі.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 139.

 

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

 

КАПРЕОМИЦИН

(CAPREOMYCIN)

 

 

Состав:

действующие вещества: сapreomycin;

1 флакон содержит капреомицина сульфата стерильного в перерасчете на капреомицин 1,0 г.

 

Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: аморфный порошок белого или почти белого цвета.

 

Фармакотерапевтическая группа.

Противотуберкулезные средства. Антибиотики. Код ATХ J04A B30.

 

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Ингибирует синтез белка в бактериальной клетке, проявляет бактериостатическое действие. Выборочно активен в отношении микобактерий туберкулеза, локализирующихся вне и внутри клетки. При монотерапии быстро вызывает появление резистентных штаммов, характеризируется наличием перекрестной стойкости к канамицину. Наблюдается перекрестная резистентность между капреомицином и биомицином, канамицином, неомицином.

Фармакокинетика.

Плохо (меньше 1 %) всасывается из желудочно-кишечного тракта. При внутримышечном введении в дозе 1 г С_max в плазме крови (20–47 мг/л) достигается через 1–2 часа. После внутривенной одночасовой инфузии в дозе 1 г С_max составляет 30 мг/л. Не проходит через гематоэнцефалический барьер, проходит сквозь плацентарный барьер. Не метаболизируется, экскретируется почками (на протяжении 12 часов – 52 % дозы) путем клубочковой фильтрации в неизмененном активном виде и в высоких концентрациях (в небольших количествах – с желчью). Концентрация в моче на протяжении 6 часов после введения в дозе 1 г составляет в среднем 1,68 мг/мл. Период полувыведения (Т_1/2) составляет 3–6 часов. Не кумулируется при ежедневном введении в дозе 1 г на протяжении 30 дней у пациентов с нормальной функцией почек. При нарушении функции почек Т_1/2 увеличивается и проявляется тенденция к кумуляции.

 

Клинические характеристики.

Показания.

Комбинированное лечение туберкулеза легких, вызванного чувствительными к капреомицину микобактериями при неэффективности или непереносимости препаратов І ряда.

 

Противопоказания. Повышенная чувствительность к капреомицину.

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Применение Капреомицина одновременно с полимиксина сульфатом А, колистином, амикацином, гентамицином, тобрамицином, ванкомицином, канамицином и неомицином необходимо начинать с большой осторожностью из-за возможной суммации нефро- и ототоксических эффектов. Не рекомендуется одновременное применение с растворами, содержащими комплекс витаминов группы B. Одновременное назначение с антидиарейными препаратами увеличивает риск развития псевдомембранозного колита.

Несовместим с эритромицином, ампициллином, дифенилгидантоином, барбитуратами, аминофилином, кальция глюконатом и магния сульфатом. Не следует применять Капреомицин одновременно с другими инъекционными противотуберкулезными препаратами (стрептомицин, биомицин) из-за возможного усиления токсического эффекта, особенно на VIII пару черепно-мозговых нервов и функцию почек.

Несовместим с препаратами, которые проявляют ототоксическое (аминогликозиды, полимиксины, фуросемид, этакриновая кислота) и нефротоксическое (аминогликозиды, полимиксины, метоксифлуран) действие, и препаратами, которые вызывают нервно-мышечную блокаду (аминогликозиды, полимиксины, диэтиловый эфир и галогенуглеводороды для ингаляционного наркоза, цитратные консерванты крови). Нервно-мышечная блокада ослабляется неостигмином.

 

Особенности применения.

Лекарственное средство с осторожностью назначают пациентам, склонным к аллергическим реакциям, особенно при медикаментозной аллергии.

До и во время лечения необходимо периодически проводить аудиометрию (1–2 раза в неделю) для диагностики нарушения слуха на высоких частотах, определение показателей функции вестибулярного аппарата, почек (еженедельно) и печени, уровня калия в сыворотке крови (ежемесячно). При нарушении функции почек необходима коррекция режима дозирования в зависимости от клиренса креатинина.

Во время и после хирургического вмешательства с осторожностью применять со средствами, которые вызывают нервно-мышечную блокаду (особенно при высокой вероятности неполного прекращения нервно-мышечной блокады в послеоперационном периоде).

Во время лечения необходимо постоянно контролировать режим и схемы дозирования, правильность и регулярность выполнения назначений. В случае пропуска инъекции препарат следует вводить как можно раньше, только если не наступило время введения следующей дозы; дозу не удваивают. Назначение Капреомицина возможно после определения чувствительности штамма.

Ограничено применение пациентам с поражением VIІI пары черепно-мозговых нервов, миастенией, паркинсонизмом, дегидратацией, нарушением функции почек, в т. ч. в пожилом возрасте.

 

Применение в период беременности или кормления грудью. Противопоказано применять в период беременности или кормления грудью. При необходимости применения препарата следует прекратить кормление грудью.

 

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Учитывая возможность появления побочных эффектов, рекомендовано воздерживаться от управления автотранспортом или другими механизмами.

 

Способ применения и дозы.

Вводить внутримышечно, глубоко. Взрослым обычно вводить по 1 г 1 раз в сутки (но не превышать дозу 20 мг/кг/сутки) в течение 60–120 дней. Затем продолжать лечение и вводить по 1 г препарата 2 или 3 раза в неделю. Общая длительность лечения – от 12 до 24 месяцев.

Для приготовления раствора необходимо содержимое флакона растворить в 2 мл 0,9 % раствора натрия хлорида или в воде для инъекций. Для полного растворения необходимо подождать 2–3 мин.

Дозирование для пациентов пожилого возраста. Отсутствует необходимость в коррекции доз.

Дозирование для пациентов со сниженной функцией почек. Коррекцию дозы следует проводить с учетом клиренса креатинина (см. таблицу):

 

           
Дети.
Противопоказано применять капреомицин детям.

 

Передозировка.

Симптомы: нарушение функции почек, вплоть до острого некроза канальцев (риск повышается у пациентов пожилого возраста, при начальной дисфункции почек, обезвоживании), повреждение слуховой и вестибулярной частей VІІІ пары черепно-мозговых нервов, нервно-мышечная блокада, вплоть до остановки дыхания (особенно при быстром внутривенном введении), электролитный дисбаланс (гипокалиемия, гипокальциемия, гипомагниемия), нарушение электролитного баланса в виде синдрома Бартера или усиление проявлений других побочных реакций.

Лечение. Симптоматическая терапия: поддержка дыхания и кровообращения, гидратация, которая обеспечит отток мочи на уровне 3–5 мл/кг/ч (при нормальной функции почек); для купирования нервно-мышечной блокады, в т. ч. угнетения дыхания и апноэ – введение антихолинэстеразных средств, препаратов кальция, проведение гемодиализа (особенно у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек); необходим мониторинг водно-электролитного баланса и клиренса креатинина.

 

Побочные реакции.

Со стороны мочеполовой системы: нефротоксичность – токсический нефрит, повреждение почек с некрозом канальцев, дизурия (увеличение/уменьшение частоты мочеиспускания или количества мочи), почечная недостаточность, повышение уровня азота мочевины и креатинина в сыворотке крови, появление в моче аномального осадка или форменных элементов крови.

Со стороны нервной системы и органов чувств: непривычная усталость, слабость, сонливость; ототоксичность – понижение слуха, в т. ч. необратимое, шум, звон, гудение или ощущение «закладывания» в ушах; вестибулотоксичность – нарушение координации движений, шаткость походки, головокружение; нервно-мышечная блокада.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, рвота, анорексия, жажда.

Гепатобилиарные расстройства: гепатотоксичность с нарушением функциональных показателей печени (особенно при заболеваниях печени в анамнезе), повышение уровня печеночных ферментов, билирубина, понижение экскреции бромсульфталеина без изменения сывороточных ферментов.

Аллергические реакции: реакции гиперчувствительности, включая кожные высыпания, крапивницу, макулопапулезные высыпания, зуд, покраснение кожи, отеки.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нарушение сердечного ритма.

Со стороны системы крови: лейкоцитоз, лейкопения, эозинофилия, тромбоцитопения.

Нарушения электролитного баланса: гипокалиемия, гипомагниемия, гипокальциемия.

Местные реакции: боль, инфильтрация в месте введения, развитие стерильных абсцессов или усиленная кровоточивость в месте введения.

Другие: миалгия, затруднение дыхания (вследствие снижения тонуса дыхательных мышц); повышение температуры тела (отмечалось при комплексной терапии).

 

Срок годности. 2 года.

 

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

После разведения применять сразу же.

 

Упаковка.

По 1 г во флаконе.

 

Категория отпуска. По рецепту.

 

Производитель. ПАО «Киевмедпрепарат»

 

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.