ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АЛЬФАПЕГ®-С Пегінтерферон альфа-2b
(ALPHAPEG®-С Peginterferon alfa-2b)
Склад:
діюча речовина: рeginterferon alfa-2b;
1 флакон містить інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини пегільованого 100 мкг, або 120 мкг, або 150 мкг;
допоміжні речовини: маніт (E 421), гліцин, натрію гідрофосфат безводний.
Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок або пориста маса білого кольору; гігроскопічний. Приготований розчин – прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Пегінтерферон альфа-2b.
Код АТX L03A B10.
Імунологічні і біологічні властивості.
Фармакодинаміка. АЛЬФАПЕГ®-С, як і природний лейкоцитарний інтерферон, має три види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну.
Механізм дії препарату заснований на тому, що інтерферон, зв’язуючись із відповідними рецепторами клітин організму, індукує комплекс внутрішньоклітинних механізмів, що спричиняє появу ферментів, які запобігають реплікації вірусів, збільшують фагоцитарну активність макрофагів, специфічну цитотоксичність лімфоцитів до клітин-мішеней, інгібують проліферацію метастазуючих клітин.
Приєднання активованого поліетиленгліколю з молекулярною масою 20 кДа до молекули інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини, з одного боку, забезпечує пролонговану дію інтерферону за рахунок збільшення вдвічі молекулярної маси кінцевого продукту, подовжуючи час знаходження у сироватці крові в порівнянні із немодифікованим інтерфероном, а з другого, зменшує його імуногенність та токсичність.
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування хронічного гепатиту С у пацієнтів віком від 18 років при відсутності декомпенсованого захворювання печінки.
Для лікування хронічного гепатиту С застосовується комбінована терапія з рибавірином. Комбіновану терапію застосовують:
- нелікованим пацієнтам;
- пацієнтам, у яких попередня комбінована терапія інтерфероном альфа (будь-яким непегільованим) і рибавірином або монотерапія інтерфероном альфа виявилась неефективною.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату.
- Тяжка серцева патологія в анамнезі, включаючи нестабільні та неконтрольовані захворювання серцево-судинної системи протягом останніх 6 місяців.
- Тяжкі виснажливі захворювання.
- Хвороби щитовидної залози, за винятком тих, які контролюються традиційною терапією.
- Аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі.
- Захворювання печінки у стадії декомпенсації.
- Епілепсія та/або захворювання центральної нервової системи.
- Застосування у пацієнтів, які мають вірусний гепатит С (ВГС)/ВІЛ з цирозом печінки ≥ 6 балів за шкалою Чайльда – П’ю.
- Психічні розлади, тяжкі депресії, суїцидальні думки та спроби самогубства в анамнезі.
- Комбінація лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С з телбівудином.
- Вагітність.
- Дитячий вік.
Комбінована терапія
При застосуванні лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С та рибавірину у складі комбінованої терапії хронічного гепатиту С дивіться також інформацію щодо протипоказань для рибавірину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Необхідно бути обережними при призначенні препарату одночасно з потенційно токсичними для нирок ліками.
При неодноразовому сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b і рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між ними не виявлено.
Клінічне дослідження комбінації телбівудину (600 мг на добу) з пегільованим інтерфероном альфа-2а (180 мкг 1 раз/тиждень при підшкірному введенні) показало, що ця комбінація пов’язана з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм таких реакцій невідомий (див. інструкцію для застосування телбівудину). Крім того, безпека та ефективність телбівудину в комбінації з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були продемонстровані. Тому комбінація лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С з телбівудином протипоказана (див. розділ «Протипоказання»).
Результати дослідження субстратів цитохрому Р450 у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували пегінтерферон альфа-2b 1 раз на тиждень по 1,5 мкг/кг
протягом 4 тижнів, не виявили зміни активності CYP1A2, CYP3A4 або
N-ацетилтрансферази. Спостерігалось підвищення активності CYP2C8/9 та CYP2D6. Тому слід з обережністю призначати пегінтерферон альфа-2b з медикаментами, що метаболізуються CYP2C8/9 і CYP2D6, особливо з тими, що мають вузькі терапевтичні індекси (наприклад, варфарин, фенітоїн та флекаїнід). У пацієнтів, які отримують високі дози метадону у комбінованій терапії, можливе подовження інтервалу QT.
Застосування нуклеозидних аналогів як монотерапії або в комбінації з іншими нуклеозидами призводило до розвитку лактоацидозу. З фармакологічної точки зору, рибавірин підвищує рівень фосфорильованих метаболітів пуринових нуклеозидів в умовах in vitro. Така активність може підвищувати ризик розвитку лактоацидозу, індукованого пуриновими нуклеозидними аналогами (наприклад диданозином або абакавіром). Одночасно застосовувати рибавірин і диданозин не рекомендується. Повідомлялося про випадки мітохондріальної токсичності, зокрема про лактоацидоз і панкреатит, деякі з яких були летальними (див. інструкцію для медичного застосування рибавірину).
При включенні зидовудину у схему лікування вірусного гепатиту С повідомлялося про випадки посилення анемії через застосування рибавірину, хоча точний механізм цього явища невідомий. Одночасно застосовувати рибавірин і зидовудин не рекомендується через підвищений ризик розвитку анемії (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо у пацієнта вже є анемія, то слід розглянути питання про заміну зидовудину у схемі комбінованої антиретровірусної терапії. Особливо це важливо для пацієнтів, у яких вже виникала анемія при застосуванні зидовудину.
Особливості застосування.
АЛЬФАПЕГ®-С слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів слід проінформувати про переваги такої терапії та можливі побічні реакції.
Залежно від індивідуальної чутливості у пацієнтів може спостерігатися уповільнена швидкість психомоторних реакцій, що проявляється сонливістю, слабкістю, підвищеною втомлюваністю.
Порушення психіки і функції центральної нервової системи (ЦНС). Тяжкі стани, пов’язані з ЦНС, зокрема депресія, суїцидальне мислення та спроба самогубства, спостерігалися у деяких пацієнтів під час терапії і навіть після припинення лікування, головним чином протягом 6-місячного періоду спостереження. При лікуванні альфа-інтерферонами спостерігалися інші порушення з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших, наприклад, гоміцидальні думки), біполярні розлади, манію, сплутаність свідомості та зміни ментального стану. За станом хворих слід уважно стежити, виявляючи будь-які симптоми психічних розладів. При появі таких симптомів лікар повинен пам’ятати про потенційну серйозність цих небажаних ефектів і розглянути необхідність адекватної терапії. Якщо психічні симптоми зберігаються або погіршуються чи з’являється суїцидальне або гоміцидальне мислення, рекомендується припинити лікування лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С і стежити за станом пацієнта, а у разі потреби вдатися до психіатричного лікування.
Пацієнти з симптомами або з анамнезом тяжкого психічного стану. Якщо лікування пегінтерфероном альфа-2b вважається необхідним для дорослих пацієнтів з тяжкими психічними станами на даний час або в анамнезі, терапію слід розпочинати тільки після відповідної індивідуалізованої діагностики та лікування психічного захворювання.
Застосування лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С дітям та підліткам з тяжкими психічними станами (на даний час або в анамнезі) протипоказане. Під час лікування та протягом 6-місячного періоду спостереження після лікування суїцидальні думки та спроби самогубства були частішими у дітей та підлітків, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b в комбінації з рибавірином, ніж у дорослих пацієнтів (2,4% порівняно з 1%). Як у дорослих, так і у дітей та підлітків спостерігалися інші побічні реакції з боку психіки (наприклад депресія, емоційна лабільність і сонливість).
Пацієнти, які вживають психоактивні речовини. Лікування інтерфероном може бути пов’язане із загостренням симптомів психічних розладів у пацієнтів, інфікованих вірусним гепатитом С (ВГС), із супутніми психічними розладами чи розладами через вживання психоактивних речовин. Якщо для таких пацієнтів лікування альфа-інтерфероном вважається необхідним, слід перед початком терапії ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань і потенціал застосування інших речовин. При необхідності для оцінки, лікування та спостереження за пацієнтом необхідно застосовувати комплексний підхід, в тому числі із залученням лікаря-психіатра або нарколога. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати під час терапії і навіть після її припинення. Рекомендовано раннє втручання у разі повторного виникнення або розвитку психічних порушень і застосування психоактивних речовин.
Реакції гіперчутливості. У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіперчутливості (наприклад кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій на фоні введення лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С слід припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Скороминучий висип не потребує припинення лікування.
Пацієнти з кардіологічними порушеннями. Як і при лікуванні інтерфероном альфа-2b, пацієнти із застійною серцевою недостатністю або інфарктом міокарда в анамнезі та/або аритмією в анамнезі або на даний час мають бути під постійним наглядом лікаря. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування рекомендується проводити електрокардіографію. Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати припинення терапії лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С. Даних щодо дітей та підлітків із захворюванням серця в анамнезі немає.
Печінкова недостатність. АЛЬФАПЕГ®-С підвищує ризик декомпенсації функції печінки та смерті у пацієнтів із декомпенсованим цирозом печінки. Як і при застосуванні усіх інтерферонів, слід припинити лікування лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С у разі пролонгації часу згортання крові у пацієнта, що може вказувати на декомпенсацію функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки необхідно контролювати ферменти та функцію печінки.
Лихоманка. Оскільки лихоманка може спостерігатися у межах грипоподібного синдрому, що часто реєструють при лікуванні інтерфероном, необхідно виключити інші причини стійкої гіпертермії.
Гідратація. При лікуванні лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, оскільки у деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана зі зневодненням організму.
Порушення з боку органів дихання. Інфільтрати у легенях, пневмоніт і пневмонія, іноді з летальним наслідком, рідко спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування інтерфероном альфа. З появою гарячки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім хворим варто проводити рентгенографію грудної клітки. У разі наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за хворими і при необхідності — відміна терапії. Негайне припинення терапії та лікування кортикостероїдами сприяють зникненню небажаних явищ з боку легень.
Аутоімунні захворювання. При лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також слід повторно проводити оцінку користі-ризику подальшого проведення терапії інтерфероном. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому Фогта-Коянаги-Харади (ФКХ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. Якщо очікується поява синдрому ФКХ, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.
Зміни з боку органів зору. У деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися офтальмологічні порушення, у тому числі крововиливи в сітківку, ексудати сітківки та оклюзія артерії або вени сітківки (див. розділ «Побічні реакції»). Усім пацієнтам до початку терапії необхідно пройти офтальмологічне обстеження. Усім пацієнтам, які мають скарги щодо органів зору, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Подібні небажані реакції з боку сітківки частіше виникають при наявності супутніх захворювань, тому хворим на цукровий діабет чи артеріальну гіпертензію рекомендується періодично проводити офтальмологічне обстеження під час терапії препаратом АЛЬФАПЕГ®-С. Слід припинити терапію препаратом АЛЬФАПЕГ®-С при появі нових або посиленні наявних офтальмологічних порушень.
Зміни з боку щитовидної залози. Нечасто у хворих на хронічний гепатит С, які одержували інтерферон альфа, розвивалися порушення функції щитовидної залози — гіпотиреоз чи гіпертиреоз. Приблизно у 21% дітей, які отримували лікування пегінтерфероном альфа /рибавірином, спостерігалося підвищення рівня ТТГ (тиреотропний гормон), а у 2% — короткочасне зниження до показників, менших за нижню межу норми. Перед початком лікування лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С слід визначити рівні ТТГ, а при виявленій патології з боку щитовидної залози слід провести загальноприйняте лікування. При появі симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа необхідно визначати рівні ТТГ. При наявності порушення функції щитовидної залози лікування лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С можна продовжити, якщо рівень ТТГ вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні.
Метаболічні розлади. Спостерігалися випадки гіпертригліцеридемії та посилення гіпертригліцеридемії (іноді тяжкої форми), тому рекомендується контролювати рівень ліпідів крові.
Коінфекція ВІЛ та вірусом гепатиту С.
Мітохондріальна токсичність та лактоацидоз.
Пацієнти, коінфіковані ВІЛ, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), можуть піддаватися підвищеному ризику розвитку лактоацидозу. При додаванні лікарського засобу АЛЬФАПЕГ®-С та рибавірину до ВААРТ необхідно бути обережними (дивіться інструкцію для медичного застосування рибавірину).
Декомпенсація функції печінки у пацієнтів, коінфікованих ВГС/ВІЛ, з прогресуючим цирозом.
У коінфікованих хворих з прогресуючим цирозом, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), може зростати ризик виникнення печінкової декомпенсації та летального наслідку. Інші вихідні фактори, що можуть призводити до вищого ризику декомпенсації функції печінки, включають лікування диданозином і підвищення концентрації білірубіну у сироватці крові.
За станом коінфікованих пацієнтів, які отримують антиретровірусну та антигепатитну терапію, слід ретельно спостерігати та оцінювати за шкалою Чайлда-П’ю. Пацієнтам з прогресуючою декомпенсацією функції печінки слід негайно відмінити антигепатитну терапію та переглянути антиретровірусне лікування.
Гематологічні порушення у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ. Пацієнти, коінфіковані ВГС/ВІЛ, які отримують терапію пегінтерфероном альфа-2b/рибавірином та ВААРТ, мають підвищений ризик розвитку гематологічних порушень (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія) порівняно з пацієнтами, інфікованими тільки ВГС. Хоча більшість порушень може бути усунена зменшенням дози, у таких пацієнтів необхідно проводити ретельний моніторинг гематологічних показників.
Пацієнти, які отримували комбіновану терапію лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С та рибавірином і зидовудином, мають підвищений ризик розвитку анемії, тому одночасне застосування цієї комбінації з зидовудином не рекомендується.
Пацієнти з низьким рівнем клітин CD4+. Дані щодо ефективності та безпеки терапії для пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, з рівнем клітин CD4+ < 200/мкл обмежені, тому лікування пацієнтів з низьким рівнем клітин CD4+ необхідно проводити з обережністю.
Дентальні та періодонтальні порушення. Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень (що можуть призводити до випадіння зубів) у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином. Окрім того, сухість у роті може руйнувати зуби та слизову оболонку порожнини рота під час довготривалої комбінованої терапії з рибавірином. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. У деяких пацієнтів може виникати блювання, після чого слід ретельно ополіскувати ротову порожнину.
Трансплантація органів. Безпека та ефективність застосування моно- або комбінованої терапії лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С з рибавірином для лікуванням гепатиту С у пацієнтів з пересадженими печінкою або іншими органами не були досліджені. Попередні дані вказують на можливий зв’язок підвищеної частоти відторгнення пересаджених нирок з терапією інтерфероном альфа. Також повідомлялося про випадки відторгнення пересадженої печінки.
Пацієнти з псоріазом та саркоїдозом. З огляду на описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні інтерфероном альфа, застосовувати АЛЬФАПЕГ®-С хворим на псоріаз та саркоїдоз слід тільки у разі, коли очікувана користь переважає можливий ризик.
Лабораторні дослідження. Усім хворим до початку терапії лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С і під час лікування (на 2-му та 4-му тижнях і далі у разі необхідності) рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи крові та дослідження функції щитовидної залози. Для початку терапії прийнятними є такі вихідні значення показників крові:
- тромбоцити ≥100 • 109/л;
- нейтрофіли ≥1,5 • 109/л;
- ТТГ у межах норми.
Періодично у ході лікування слід визначати рівні РНК-ВГС.
Важлива інформація щодо деяких інгредієнтів. Препарат містить у своєму складі сполуки натрію менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на 0,5 мл, тобто практично вільний від натрію.
Не слід починати комбіновану терапію лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С і рибавірином до отримання негативного результату тесту на вагітність.
При призначенні комбінованої терапії лікарським засобом АЛЬФАПЕГ®-С з рибавірином слід керуватися інструкцією для медичного застосування рибавірину.
Не підлягає застосуванню препарат у флаконах з порушеною цілісністю, пошкодженим маркуванням, після закінчення терміну придатності, при неправильному зберіганні. Готовий розчин необхідно оглянути перед введенням: він має бути прозорим та безбарвним.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Оскільки виявлено, що інтерферон альфа-2b має абортивну дію у приматів, ймовірно, АЛЬФАПЕГ®-С також може спричиняти таку дію. Інформації щодо виділення компонентів цього препарату у грудне молоко немає. Через імовірність небажаних реакцій у немовлят перед початком лікування годування груддю слід припинити.
При комбінованій терапії з рибавірином: АЛЬФАПЕГ®-С з рибавірином рекомендуються жінкам у фертильний період лише в тому випадку, якщо під час лікування та протягом 4 місяців після завершення лікування вони будуть користуватися ефективними протизаплідними засобами. Хворим чоловікам та їхнім партнеркам необхідно обом застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після завершення лікування. При застосуванні під час вагітності рибавірин викликає серйозні вроджені дефекти, тому лікування рибавірином вагітним жінкам протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
При втомі, сонливості чи сплутаності свідомості на фоні терапії препаратом не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.
При застосуванні комбінованої терапії препарату з рибавірином слід ознайомитися з особливостями застосування рибавірину.
Спосіб застосування та дози.
Доза розраховується залежно від маси тіла пацієнта.
Вказана на упаковці доза буде міститися в 0,5 мл готового розчину, а саме: 100 мкг/ 0,5 мл, 120 мкг/0,5 мл, 150 мкг/0,5 мл.
Розчинення проводять таким чином: 0,7 мл води для ін’єкцій повільно вводять у флакон з препаратом АЛЬФАПЕГ®-С, спрямовуючи потік рідини по стінці флакона. Флакон обережно перевертають з боку на бік до повного розчинення ліофілізату, не струшуючи.
Приготований розчин має бути прозорим та безбарвним.
Для введення використовують до 0,5 мл розчину (залежно від необхідної дози препарату).
Розчин АЛЬФАПЕГ®-С вводять підшкірно.
При самостійному виконанні ін’єкцій пацієнтом йому слід повідомити про необхідність зміни місця ін’єкції при кожному введенні препарату.
Хронічний гепатит С:
- для лікування застосовують АЛЬФАПЕГ® -Су вигляді комбінованої терапії з рибавірином.
АЛЬФАПЕГ®-С застосовують підшкірно 1 раз на тиждень. Дозу розраховують індивідуально, залежно від маси тіла пацієнта, з розрахунку 1,5 мкг/кг маси тіла. Рибавірин приймають всередину з їжею щодня за 2 прийоми: вранці та ввечері. Необхідна доза рибавірину для комбінованої терапії розраховується залежно від маси тіла пацієнта (таблиця 1).
Таблиця 1
|
Маса тіла пацієнта |
Добова доза рибавірину |
Кількість капсул по 200 мг |
|
< 65 кг |
800 мг |
4 (2 вранці, 2 ввечері) |
|
65-85 кг |
1000 мг |
5 (2 вранці, 3 ввечері) |
|
86-105 кг |
1200 мг |
6 (3 вранці, 3 ввечері) |
|
> 105 кг |
1400 мг |
7 (3 вранці, 4 ввечері) |
Прогнозована тривалість терапії.
У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С генотипу 1, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування (відсутність РНК ВГС), ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька. Пацієнтам, інфікованим вірусом гепатиту С генотипу 1, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів).
Генотип 2 чи 3: рекомендована тривалість лікування становить 24 тижні.
Модифікація дози.
Якщо під час лікування спостерігаються тяжкі небажані явища або погіршення лабораторних показників, є доцільною корекція доз препаратів або припинення терапії до зникнення небажаних ефектів.
Зниження дози препарату АЛЬФАПЕГ®-С рекомендується при зниженні числа нейтрофілів до менше ніж 0,75·109/л або числа тромбоцитів до менше ніж 50·109/л. Терапію припиняють при зниженні числа нейтрофілів до менше ніж 0,50·109/л або числа тромбоцитів до менше ніж 25·109/л.
Таблиця 2
Рекомендації щодо модифікації дози під час комбінованої терапії
препаратом АЛЬФАПЕГ®-С та рибавірином
|
Лабораторні показники |
Зниження дози тільки рибавірину, якщо: |
Зниження дози тільки препарату АЛЬФАПЕГ®-С, якщо: |
Припинення прийому препарату АЛЬФАПЕГ®-С та рибавірину, якщо: |
|
Вміст гемоглобіну |
<10 г/дл |
- |
<8,5 г/дл |
|
Вміст гемоглобіну у пацієнтів із захворюваннями серця в стадії компенсації |
Вміст гемоглобіну знизився на ≥2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування |
<12 г/дл через 4 тижні після зниження дози |
|
|
Кількість лейкоцитів |
- |
<1,5·109/л |
<1,0·109/л |
|
Кількість нейтрофільних гранулоцитів |
- |
<0,75·109/л |
<0,5·109/л |
|
Кількість тромбоцитів |
- |
<50·109/л |
<25·109/л |
Діти.
Препарат не застосовують дітям.
Передозування.
Побічні ефекти після передозування відповідають характеристикам побічних реакцій, які описані в розділі «Побічні реакції».
Є повідомлення про перевищення рекомендованої дози в 10,5 раза. Максимальна щоденна доза була 1200 мкг/день. Загалом побічні ефекти, які спостерігалися у випадках передозування при застосуванні подібних препаратів, відповідають відомому профілю безпеки. Стандартні методи прискорення виведення лікарського препарату, наприклад діаліз, не демонстрували ефективності. Спеціального антидоту немає, тому у випадках передозування рекомендується лікування відповідно до симптомів та ретельне обстеження хворого.
Побічні реакції.
У дорослих найпоширенішими побічними реакціями, пов’язаними з лікуванням препаратами інтерферонів альфа у комбінації з рибавірином, у більшості випадків є слабкість, головний біль та реакція у місці ін’єкції. Рідше спостерігалися такі побічні реакції, як нудота, озноб, безсоння, анемія, лихоманка, міалгія, астенія, біль, алопеція, анорексія, зниження маси тіла, депресія, висип і подразнення. Більшість побічних реакцій мають легкий чи середній ступінь тяжкості та не потребують для їх усунення зміни доз або припинення терапії. Слабкість, алопеція, свербіж, нудота, анорексія, зниження маси тіла, подразнення та безсоння спостерігалися значно рідше у хворих, які проходили монотерапію препаратом, ніж у тих, кому застосовували комбіновану терапію з рибавірином.
Інфекції та інвазії: бактеріальна інфекція (включаючи сепсис), грибкова інфекція, грип, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, простий герпес, синусит, отит, риніт, інфекція у місці ін’єкції, інфекція нижніх дихальних шляхів.
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, нейтропенія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, дуже рідко – апластична коанемія, еритроцитарна аплазія.
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості на прийом лікарських засобів, рідко – саркоїдоз, іноді спостерігались гострі реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, системний червоний вовчак, бронхоспазм.
Ендокринні порушення: порушення функції щитовидної залози, зокрема гіпотиреоз або гіпертиреоз.
Порушення обміну речовин: анорексія, гіпокальціємія, гіперурикемія, зневоднення, підвищений апетит, цукровий діабет, гіпертригліцеридемія, рідко – діабетичний кетоацидоз.
Психічні порушення: депресія, зниження концентрації уваги, безсоння, агресія, хвилювання, гнів, зміна настрою, неадекватна поведінка, нервозність, порушення сну, зниження лібідо, апатія, кошмари, плач, суїцид, спроба самогубства, суїцидальні думки, психоз, галюцинації, панічні атаки, рідко – біполярні розлади, манія, гоміцидальні думки.
Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, амнезія, погіршення пам’яті, непритомність, мігрень, атаксія, сплутаність свідомості, невралгія, парестезія, гіпестезія, гіперестезія, гіпертонія, сонливість, порушення уваги, тремор, порушення смаку, нейропатія, периферична нейропатія, рідко – судоми, дуже рідко – цереброваскулярна кровотеча, цереброваскулярна ішемія, енцефалопатія, параліч лицьового нерва, мононейропатія.
Порушення з боку органів зору: порушення зору, нечіткість зору, фоточутливість, кон’юнктивіт, подразнення очей, сльозотеча, біль в очах, сухість очей, патологічні зміни у сітківці (ексудативні випоти), рідко – втрата гостроти зору або поля зору, кровотеча сітківки, ретинопатія, оклюзія артерії сітківки, оклюзія вени сітківки, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, набряк макули.
Порушення з боку органів слуху: порушення/втрата слуху, шум у вухах, запаморочення, біль у вухах.
Порушення з боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, рідко – застійна серцева недостатність, кардіоміопатія, аритмія, перикардит, дуже рідко – серцева ішемія, ексудативний перикардит.
Васкулярні порушення: гіпотензія, гіпертензія, почервоніння обличчя, рідко – васкуліт.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: дисфонія, носові кровотечі, порушення дихання, мокротиння в дихальних шляхах, мокротиння в пазухах, закладеність носа, нежить, підвищена секреція верхніх дихальних шляхів, біль у горлі, дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легенів, фіброз легенів, легенева артеріальна гіпертензія*.
Порушення з боку травної системи: нудота, біль у животі, діарея, диспепсія, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стоматит, виразки у ротовій порожнині, глосодинія, кровотеча ясен, запор, метеоризм, геморой, хейліт, здуття живота, гінгівіт, глосит, дентальні порушення, панкреатит, біль у роті, дуже рідко – коліт ішемічний, коліт виразковий.
Гепатобіліарні порушення: гіпербілірубінемія, гепатомегалія.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, псоріаз, реакція фоточутливості, макуло-папульозний висип, дерматит, еритематозний висип, екзема, нічне потіння, пітливість, вугри, фурункули, еритема, кропив’янка, зміна текстури волосся, захворювання нігтів, рідко – шкірний саркоїдоз, дуже рідко – синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, артралгія, скелетно-м’язовий біль, артрит, біль у спині, судоми м’язів, біль у кінцівках, біль у кістках, слабкість м’язів, рідко – рабдоміоліз, міозит, ревматоїдний артрит.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часте сечовипускання, поліурія, зміни у показниках сечі, рідко – ниркова дисфункція, ниркова недостатність.
Порушення з боку статевої системи та молочних залоз: аменорея, масталгія, менорагія, менструальні розлади, розлади яєчників, вагінальні розлади, сексуальна дисфункція, простатит, еректильна дисфункція.
Загальні порушення та стан місця введення: запалення місця ін’єкції, слабкість, астенія, дратівливість, озноб, лихоманка, грипоподібні симптоми, біль, біль у грудях, неприємне відчуття у грудях, біль у місці ін’єкції, нездужання, набряк обличчя, периферичний набряк, ненормальне відчуття, спрага, рідко – некроз у місці ін’єкції.
Обстеження: зменшення маси тіла.
* Мітка класу препаратів інтерферону, див. нижче «Легенева артеріальна гіпертензія».
Побічні реакції, такі як нейтропенія та тромбоцитопенія, зазвичай легкі (ступінь 1 та 2 за ВООЗ), проте повідомлялось про випадки більш тяжкої нейтропенії у пацієнтів при комбінованій терапії пегінтерферону в комбінації з рибавірином (ступінь 3 та 4 за ВООЗ, у 21 % та 7 % пацієнтів відповідно).
Побічні ефекти, пов’язані із серцево-судинною системою, зокрема аритмія, головним чином виникали у пацієнтів з наявними серцево-судинними захворюваннями та у разі попереднього лікування кардіотоксичними засобами. Кардіоміопатія, яка може бути оборотною після припинення терапії інтерфероном альфа, рідко з’являлася у пацієнтів, які раніше не мали серцевих захворювань.
Повідомлялось про випадки легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ) при прийомі препаратів інтерферону альфа, особливо у пацієнтів з факторами ризику ЛАГ (наприклад, портальна гіпертензія, ВІЛ-інфекція, цироз печінки). Повідомлення надходили в різні моменти часу, зазвичай через кілька місяців після початку лікування інтерфероном альфа.
Офтальмологічні порушення, про які повідомлялося рідко при терапії альфа-інтерферонами, включають ретинопатію (у тому числі макулярний набряк), крововиливи в сітківку, оклюзію артерій або вен сітківки, ретинальні ексудати, втрату гостроти або звуження поля зору, неврит зорового нерва і набряк диска зорового нерва.
При терапії альфа-інтерферонами реєструвалися різні аутоімунні та імунообумовлені порушення, включаючи порушення функції щитовидної залози, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (вперше діагностований або загострення), ідіопатичну та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, васкуліт, невропатії, включаючи мононейропатію та синдром Фогта – Коянаги – Харади.
Термін придатності.
2 роки з дати виробництва in bulk.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 ºС у недоступному для дітей місці.
Несумісність. Препарат слід розводити тільки розчинником, що додається. Змішування з іншими медичними препаратами не допускається.
Упаковка.
По 100 мкг, 120 мкг або 150 мкг у флаконах.
По 1 флакону з ліофілізатом у коробці з картону;
по 1 флакону з ліофілізатом у коробці з картону разом з розчинником (2 мл води для ін’єкцій) у ампулі.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ «ВАЛАРТІН ФАРМА» (пакування з форми in bulk фірми-виробника ТОВ «Науково-виробнича компанія «Інтерфармбіотек», Україна).
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Грушевського,
буд. 60.