КВЕТІМАК 25

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Кветімак 25/Quetimac 25

Кветімак 100/Quetimac 100

Кветімак 200/Quetimac 200

 

 

Склад:
діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,  містить кветіапіну фумарату еквівалентно 25 мг або 100 мг, або 200 мг кветіапіну відповідно;

допоміжні речовини:

дозування 25 мг: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; натрію крохмальгліколят; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

покриття Opadry Pink 03B84643: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол; заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний  (Е 172).

дозування 100 мг: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; натрію крохмальгліколят; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

покриття Opadry Yellow 03B82459: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол; заліза оксид жовтий (Е 172).

дозування 200 мг: целюлоза мікрокристалічна; кальцію гідрофосфат; лактоза, моногідрат; натрію крохмальгліколят; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

покриття Opadry White Y-1-7000: гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); макрогол.

 

Лікарська форма.  Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: 

-таблетки по 25 мг: круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, персикового кольору, з гравіюванням «F 71» на одній стороні та з гладкою поверхнею з іншої сторони;

-таблетки, по 100 мг: круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з гравіюванням «F 73» на одній стороні та гладенькою поверхнею з іншої сторони;

-таблетки, по 200 мг: круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням «F 75» на одній стороні та гладенькою поверхнею  з іншої сторони.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Кветіапін.

Код АТХ N05A H04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Кветіапін є атиповим антипсихотичним лікарським засобом. Кветіапін та його активний метаболіт  N-дезалкілкветіапін  (норкветіапін) взаємодіють з широким спектром нейротрансміттерних рецепторів головного мозку.

Кветіапін та активний метаболіт плазми крові людини, норкетіапін, взаємодіють із широким спектром нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін та норкетіапін виявляють спорідненість до серотоніну мозку (5HT₂) та дофамінових D₁- та D₂-рецепторів. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з вищою селективністю щодо 5HT₂ щодо D₂-рецепторів, що, як вважають, сприяє клінічним антипсихотичним властивостям та низькій вірогідності екстрапірамідних розладів кветіапіну порівняно з типовими антипсихотиками. Кветіапін та норкетіапін не мають помітної спорідненості до рецепторів бензодіазепіну, але високу спорідненість до гістамінергічних та адренергічних рецепторів альфа₁ та помірної спорідненості до адренергічних рецепторів альфа₂. Кветіапін також має низьку або відсутню спорідненість до мускаринових рецепторів, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість до кількох мускаринових рецепторів, що може пояснити антихолінергічні (мускаринові) ефекти. Інгібуюча дія на збудливість нервів та часткову афінність для серотонінових рецепторів 5HT₁A норкветіапіну може сприяти терапевтичній ефективності кветіапіну як антидепресанту.

Фармакодинамічні ефекти.

Кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таких як умовне уникання. Він також блокує дію агоністів дофаміну, що вимірюється поведінково або електрофізіологічно, і підвищує концентрацію метаболіту дофаміну, нейрохімічний індекс блокади D₂-рецепторів.

У доклінічних тестах, що передбачають екстрапірамідні розлади, кветіапін на відміну від типових антипсихотиків має атиповий профіль. Кветіапін не викликає надчутливості рецепторів дофаміну D₂ після хронічного прийому. Кветіапін викликає лише слабку каталепсію при ефективних дозах блокування рецепторів дофаміну D₂. Кветіапін демонструє селективність щодо лімбічної системи, виробляючи блокування деполяризації мезолімбічних, але не нігростріальних дофаміновмісних нейронів після хронічного введення. Кветіапін виявляє мінімальну дистонічну відповідальність у сенсибілізованих до галоперидолу або тих, хто не приймав лікарських засобів серед  мавп Cebus після гострого та хронічного введення.

Фармакокінетика

Всмоктування

Кветіапін добре всмоктується та інтенсивно метаболізується після перорального прийому. На біодоступність кветіапіну істотно не впливає прийом із їжею. Пікові молярні концентрації активного метаболіту норкетіапіну в рівноважному стані становлять 35 % від тих, що спостерігаються для кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну та норкетіапіну є лінійною у межах затвердженого діапазону дозування.

Розподіл

Кветіапін приблизно на 83 % зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому вихідна сполука становить менше 5 % незміненої речовини, пов’язаної з лікарським засобом, із сечею або фекаліями після прийому радіоактивно міченого кветіапіну. Дослідження in vitro встановили, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за цитохром Р450, опосередкований метаболізмом кветіапіну. Норкетіапін переважно утворюється та виводиться за допомогою CYP3A4. Приблизно 73% радіоактивності виводиться із сечею, а 21% - з калом.

Встановлено, що кветіапін та кілька його метаболітів (включаючи норкетіапін) є слабкими інгібіторами активності цитохрому людини P450 1A2, 2C9, 2C19, 2D6 та 3A4 in vitro. In vitro інгібування ферментів системи цитохрому спостерігається лише при концентраціях, які приблизно у 5-50 разів перевищують концентрації, що спостерігаються в діапазоні доз від 300 до 800 мг на добу у людини. Виходячи з цих результатів in vitro, малоймовірно, що одночасне застосування кветіапіну та інших препаратів призведе до клінічно значущого пригнічення лікарським шляхом метаболізму цитохрому Р450. З досліджень на тваринах виявляється, що кветіапін може індукувати ферменти цитохрому Р450. Однак у специфічному дослідженні взаємодії у психотичних пацієнтів не було виявлено підвищення активності цитохрому Р450 після прийому кветіапіну.

Виведення

Період напіввиведення кветіапіну та норкветіапіну становить приблизно 7 та 12 годин відповідно. Частка середньої молярної дози вільного кветіапіну та активного метаболіту людини в плазмі норкетіапіну виводиться з сечею < 5%.

Особливості популяції

Стать

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Особи літнього віку

Середній кліренс кветіапіну в осіб літнього віку приблизно на 30 – 50 % нижчий, ніж у дорослих людей віком 18 – 65 років.

Порушення функції нирок

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зменшений приблизно на 25 % у суб'єктів з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м²), але індивідуальні значення кліренсу знаходяться в межах діапазону для нормальних суб’єктів.

Порушення функціі печінки

Середній плазмовий кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25 % у осіб з відомими порушеннями печінки (стабільний цироз алкоголю). Оскільки кветіапін широко метаболізується печінкою, очікується підвищений рівень плазми в популяції з порушенням печінки. У цих пацієнтів може знадобитися коригування дози.

Педіатрія

Фармакокінетичні дані були відібрані у 9 дітей у віці 10-12 років і 12 підлітків, які перебували на стаціонарному лікуванні по 400 мг двічі на день. При стабільному стані нормалізовані дози плазми батьківського з'єднання, кветіапіну, у дітей і підлітків (10-17 років) були в цілому схожі на дорослих, хоча C_max у дітей був у верхній частині діапазону, який спостерігався у дорослих cуб’єктів. AUC і C_max для активного метаболіту, норкветіапину, були вище, приблизно 62 % і 49 % у дітей (10-12 років), відповідно 28 % і 14 % у підлітків (13-17 років), в порівнянні з дорослими.

 

Клінічні характеристики.

 

Показання

Лікування шизофренії.

Лікування біполярного розладу:

-         для лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі.

-         для лікування великих депресивних епізодів при біполярному розладі.

-         для профілактики рецидивів маніакальних або депресивних епізодів у пацієнтів з біполярним розладом, які раніше реагували на лікування кветіапіном.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Протипоказане одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зважаючи на те, що кветіапін у першу чергу діє на центральну нервову систему, Кветімак слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Кветіапін слід з обережністю застосовувати разом із серотонінергічними лікарськими засобами, такими як інгібітори МАО, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗСіН) або трициклічні антидепресанти, оскільки підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, який є потенційно небезпечним для життя станом (див. розділ «Особливості застосування»).

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. Під час дослідження взаємодії  у здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвищення AUC кветіапіну в 5–8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується  вживати грейпфрутовий сік  протягом періоду лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, який становив  у середньому 13 % від експозиції  під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть утворюватися нижчі концентрації у плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії препаратом Кветімак.

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію препаратом Кветімак пацієнтам, які одержують індуктор печінкового ферменту, можна лише у тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кветімак переважає ризики, пов’язані з  відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни у прийомі індуктора були поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, натрію вальпроатом) (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів,  як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну не змінювалась.

Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

У рандомізованому дослідженні тривалістю 6 тижнів при порівнянні комбінації літію з препаратом Кветімак та плацебо і препарату Кветімак у дорослих пацієнтів, які страждають на гостру манію, підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремору), сонливості та збільшення маси тіла спостерігали у групі з додаванням літію порівняно з групою з додаванням плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не відзначалося клінічно значущих змін при їх одночасному застосуванні.  У ретроспективному дослідженні з участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, що приймала обидва препарати,  порівняно з групами, що одержували ці лікарські засоби окремо.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводилися.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки хибно позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

 

Особливості застосування.

Оскільки Кветімак має декілька показань, слід враховувати профіль безпеки з огляду на діагноз пацієнта та дозу, що вводиться.

Діти

Кветіапін не рекомендується застосовувати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних, що підтверджують застосування у цій віковій групі. Клінічні випробування з кветіапіном показали, що на додаток до відомого профілю безпеки, виявленого у дорослих, певні побічні явища спостерігались частіше у дітей та підлітків у порівнянні з дорослими (підвищений апетит, підвищення рівня пролактину в сироватці крові, блювота, риніт і синкопе), або можуть мати різні наслідки для дітей та підлітків (екстрапірамідні симптоми та дратівливість), і був виявлений такий, який раніше не спостерігався у дослідженнях для дорослих (підвищення артеріального тиску). Зміни в тестах функції щитовидної залози спостерігались також у дітей та підлітків.

Відстрочений вплив лікування Кветімак на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень препарату Кветімак з участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії, біполярної манії та біполярної депресії (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид/ суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія при біполярному розладі асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном через відомі фактори ризику захворювання, яке лікується.

Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається Кветімак, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами. Отже, необхідно проводити ті ж самі запобіжні заходи, яких дотримуються при лікуванні пацієнтів з основними депресивними епізодами, при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Пацієнти, в анамнезі яких є події, пов’язані з суїцидом, або які демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії,  мають вищий ризик виникнення суїцидних думок або спроби суїциду та повинні знаходитися під пильним наглядом протягом лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельне спостереження за пацієнтами, зокрема тими, хто має високий ризик, повинно супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та осіб, що доглядають за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність спостереження на предмет клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення до лікаря за медичною допомогою при появі цих симптомів.

У короткотривалих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами при біполярних розладах підвищений ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, спостерігали у молодих хворих (віком до 25 років), яких лікували кветіапіном, порівняно з тими, яких лікували  плацебо (3,0 % проти 0 % відповідно). Популяційне ретроспективне дослідження кветіапіну для лікування пацієнтів з великим депресивним розладом показало підвищений ризик самопошкодження та самогубств у пацієнтів віком від 25 до 64 років без анамнезу самопошкодження під час застосування кветіапіну з іншими антидепресантами.

Метаболічний ризик

Враховуючи спостережуваний ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни у вазі, вмісті глюкози в крові (див. гіперглікемію) та ліпідів, що спостерігався в клінічних дослідженнях, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на момент початку лікування та зміни цих параметрів слід регулярно контролювати протягом курсу лікування. Погіршення показників за цими параметрами слід регулювати відповідно до клінічних вимог.

Екстрапірамідні симптоми

У ході плацебо-контрольованих досліджень дорослих пацієнтів кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним  розладом.

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним чи  таким, що спричинює дистрес, неспокоєм та потребою рухатись, що нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою імовірністю спостерігаються протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія

При появі симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування препарату Кветімак. Симптоми пізньої дискінезії можуть погіршуватися і навіть виникати після припинення терапії (див. розділ «Побічні реакції»).

Сонливість та запаморочення

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні реакції»). У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Пацієнти, у яких виникає сонливість, можуть потребувати спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми і, можливо, знадобиться розглянути питання про припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія

Лікування кветіапіном було асоційоване з ортостатичною гіпотензією та пов’язаним із цим запамороченням які, як і сонливість, зазвичай виникають у період регулювання початкової дози. Це може спричинити зростання частоти випадкових травм (падінь), особливо у людей літнього віку. У зв’язку з цим пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не ознайомляться з потенційними ефектами лікарського засобу.

Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі встановленими серцево-судинними захворюваннями, цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до гіпотензії. Слід розглянути питання про зниження дози або більш поступове її регулювання у разі виникнення ортостатичної гіпотензії, особливо у пацієнтів із фоновим серцево-судинним захворюванням.

Синдром апное уві сні

Повідомлялося про наявність синдрому апное уві сні у пацієнтів, що застосовують кветіапін. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які паралельно одержують препарати, що пригнічують центральну нервову систему, та які мають випадки апное уві сні в анамнезі або знаходяться в групі ризику. Це, зокрема, пацієнти, що мають надмірну вагу/ожиріння, або пацієнти чоловічої статі.

Судоми

Під час контрольованих клінічних досліджень не було різниці між частотою виникнення нападів судом у пацієнтів, які приймали кветіапін, та пацієнтів із групи плацебо. Немає даних про частоту нападів у пацієнтів із судомними розладами.  Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з антипсихотичним лікуванням, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування препарату Кветімак та розпочати відповідне медичне лікування.

Серотоніновий синдром

Одночасне застосування кветіапіну фумарату та інших серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори моноаміноксидази (МАО), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗСіН) або трициклічні антидепресанти, може призвести до розвитку серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта, особливо на початку лікування та при підвищенні дози. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану, нестабільність вегетативної нервової системи, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути питання про зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів.

Тяжка нейтропенія і агранулоцитоз

Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 0,5 × 10⁹/л) нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Рідко повідомлялося про агранулоцитоз (тяжку нейтропенію з інфекцією) у пацієнтів, які отримували кветіапін під час клінічних випробувань, а також при застосуванні в постмаркетинговий період (у тому числі випадки з летальним кінцем). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали у межах двох місяців від початку терапії кветіапіном. Явного зв’язку з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація кількості лейкоцитів та/або нейтрофілів відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії – зниження кількості лейкоцитів та нейтропенія, спричинена лікарськими засобами, в анамнезі. Мали місце випадки агранулоцитозу у пацієнтів, за відсутності факторів ризику. Слід розглядати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо за відсутності очевидних чинників, а також у пацієнтів з лихоманкою нез’ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи.

Рекомендовано припинити лікування кветіапіном при рівні нейтрофілів у крові < 1,0 × 10⁹/л. Рекомендується контролювати стан пацієнтів на предмет появи симптомів інфекції та рівень нейтрофілів (поки вони не перевищать рівень < 1,5 × 10⁹/л (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У клінічних випробуваннях кветіапіну повідомлялося про важку нейтропенію (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10⁹/л). Більшість випадків важкої нейтропенії траплялися протягом декількох місяців від початку терапії кветіапіном. Очевидної залежності дози не було. Під час постмаркетингового досвіду деякі випадки мали летальний результат. Можливі фактори ризику нейтропенії включають вже існуючий низький рівень білих кров'яних клітин (БКК) та анамнез наркотичної нейтропенії.

Однак деякі випадки траплялись у пацієнтів без раніше існуючих факторів ризику. Кветіапін слід припинити приймати пацієнтам із кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10⁹/л. Слід спостерігати за пацієнтами щодо наявності ознак та симптомів інфекції та дотримання кількості нейтрофілів (поки вони не перевищать 1,5 х 10⁹/л) (див. розділ  «Фармакологічні властивості»).

Слід розглядати можливість  розвитку нейтропеніі у пацієнтів з інфекцією або лихоманкою, особливо за відсутності явних чинників та застосовувати відповідні клінічні заходи.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно повідомляти про появу ознак (симптомів), що відповідають агранулоцитозу або інфекції (наприклад, лихоманки, слабкості, млявості або болю у горлі) у будь-який час під час терапії Кветімаком. Таким пацієнтам слід негайно проводити контроль показників лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів (АКН), особливо за відсутності чинників, які на це впливають.

Антихолінергічні (мускаринові) ефекти

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів від помірного до сильного ступеня. Це впливає на ПРЛЗ, відображаючи антихолінергічні ефекти за умови застосування кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні з іншими антихолінергічними препаратами та у разі передозування. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати з антихолінергічним (мускариновим) ефектом. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявним діагнозом або анамнезом затримки сечовипускання, клінічно значущою гіпертрофією простати, кишковою непрохідністю або пов’язаними з цим станами, підвищеним внутрішньоочним тиском або закритокутовою глаукомою.

Серцево-судинні захворювання

Кветімак слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

Взаємодії

Див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну у плазмі крові, що може зашкодити ефективності терапії кветіапіном. Лікування препаратом Кветімак пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кветімак переважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

Вплив на масу тіла

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати  та клінічно корегувати. 

Гіперглікемія

Гіперглікемія розвиток або загострення цукрового діабету іноді були пов’язані з кетоацидозом чи комою, що рідко спостерігалися, включаючи декілька випадків  із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У декількох випадках у пацієнтів була збільшена маса тіла, що може бути фактором ризику. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з чинними інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, в тому числі кветіапіном, потребують нагляду щодо виникнення симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет або мають фактори ризику цукрового діабету повинні регулярно перевірятися стосовно погіршення контролю рівня глюкози. Вагу слід постійно контролювати.

Ліпіди

Підвищення рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та загального холестерину і зниження рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну (див. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів слід призначати відповідне лікування.

Подовження інтервалу QT

У ході клінічних досліджень та під час застосування згідно з інструкцією для медичного застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності, призначаючи кветіапін пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності у разі призначення кветіапіну з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, або з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Важкі шкірні побічні реакції

Про важкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами, які можуть бути небезпечними для життя або смертельними, повідомлялося дуже рідко під час лікування кветіапіном. Важкі шкірні побічні реакції, які зазвичай проявляються як поєднання таких симптомів: обширний шкірний висип або ексфоліативний дерматит, лихоманка, лімфаденопатія та можлива еозинофілія. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці важкі шкірні реакції, кветіапін слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування.

Відміна прийому препарату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість, були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендована поступова відміна прийому препарату протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів (див. розділ «Побічні реакції») .

Пацієнти літнього віку із психозом, пов’язаним з деменцією

Кветімак не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У ході рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений у разі застосування інших  антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кветімак слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, мають підвищений ризик летального наслідку,  порівняно з плацебо. Однак за даними  двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень з вивчення кветіапіну у пацієнтів літнього віку, які страждали на деменцію, причинного зв’язку між лікуванням кветіапіном та летальним наслідком встановлено не було.

Пацієнти літнього віку з хворобою Паркінсона (ХП)/паркінсонізмом

Популяційний ретроспективний аналіз застосування кветіапіну для лікування пацієнтів з ВДР показав підвищений ризик смерті під час застосування кветіапіну у пацієнтів віком > 65 років. Ці дані не підтвердились, коли дані пацієнтів з хворобою Паркінсона не враховували у результатах аналізу. Слід проявляти обережність, якщо кветіапін призначається пацієнтам літнього віку з ХП.

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну відзначалася дисфагія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін  пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії.

Запори та непрохідність кишечнику

Запор – фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. розділ  «Побічні реакції»), зокрема летальні випадки у пацієнтів, які мали більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримували одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони спричиняють запор.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування нейролептичних засобів відзначалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки пацієнти, які застосовують нейролептики, часто мають набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час терапії кветіапіном і вжити запобіжних заходів.

Вплив на печінку  

Лікування препаратом Кветімак слід припинити при розвитку жовтяниці.

Панкреатит

Повідомлялося про випадки панкреатиту під час клінічних випробувань та постмаркетингового застосування, але взаємозв’язок не був встановлений. У повідомленнях щодо постмаркетингового застосування багато пацієнтів мали такі фактори ризику розвитку панкреатиту, як  збільшення рівня тригліцеридів (див. розділ «Особливості застосування. Ліпіди»), жовчні камені та вживання алкоголю.

Кардіоміопатія і міокардит

Під час проведенні клінічних досліджень, а також постмаркетингового періоду повідомлялося про кардіоміопатію і міокардит. Слід розглянути відміну призначення кветіапіну пацієнтам у разі підозри на кардіоміопатію або міокардит.

Додаткова інформація

Дані стосовно застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими, проте комбінована терапія переносилася добре (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакологічні властивості»). Спостерігався адитивний ефект на третьому тижні лікування.

Лактоза

Таблетки Кветімак містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою  непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Кветімак 25/ Quetimac 25 містить 5,175 мг лактози, моногідрат в 1 таблетці.

Кветімак 100/ Quetimac 100 містить 20,70 мг лактози, моногідрат в 1 таблетці.

Кветімак 200/ Quetimac 200 містить 41,40 мг лактози, моногідрат в 1 таблетці.

Нераціональне застосування та зловживання

Були зафіксовані випадки нераціонального застосування та зловживання препаратом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотичними речовинами в анамнезі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Перший триместр

Помірний обсяг опублікованих даних про вагітність, що перебігала під впливом препарату (а саме, 300-1000 випадків вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані деяких спостережних досліджень, не свідчить про підвищений ризик вад розвитку через лікування. Однак, спираючись на всі наявні дані, не можна зробити чіткого висновку. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Отже, Кветіапін слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо очікувана користь виправдовує потенційні ризики.

Третій триместр

Новонароджені, матері яких у ІІІ триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін),  мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, що можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалістю після пологів. Спостерігалися такі побічні реакції: збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні знаходитись під пильним наглядом.

Годування груддю

Існують повідомлення про те, що кветіапін проникає у грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення препарату у молоко невідомий. Через відсутність достовірних даних щодо жінок, які годують груддю, необхідно прийняти рішення припинити годування протягом лікування кветіапіном або припинити лікування на період годування груддю, з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для жінки.

Репродуктивна здатність

Вплив кветіапіну на фертильність людини не оцінювався. Ефекти, пов'язані з підвищенням рівня пролактину, спостерігалися у щурів, хоча вони не мають прямого відношення до людини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на те, що кветіапін головним чином діє на центральну нервову систему, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначено індивідуальної чутливості до такого впливу.

 

Спосіб застосування та дози.

Для кожного показання призначають різні схеми дозування. Слід переконатися, що призначене пацієнту дозування відповідає його стану.

Кветімак можна приймати з їжею або без їжі.

Дорослі

Для лікування шизофренії

Для лікування шизофренії Кветімак слід застосовувати двічі на добу. Загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день). З 4-го дня дозу слід поступово змінювати до звичайної ефективної дози від 300 до 450 мг на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості окремого пацієнта дозу можна регулювати в межах від 150 до 750 мг на добу.

Для лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі.

Для лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярним розладом, Кветімак слід приймати двічі на день. Загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 100 мг (день 1), 200 мг (день 2), 300 мг (день 3) та 400 мг (день 4). Подальше коригування дози до 800 мг на день до 6-го дня повинно бути з кроком не більше 200 мг на день.

Дозу можна регулювати залежно від клінічної відповіді та переносимості окремого пацієнта в межах від 200 до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза становить від 400 до 800 мг на добу.

Для лікування основних депресивних епізодів при біполярному розладі

Кветімак слід приймати один раз на день перед сном. Загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 50 мг (день 1), 100 мг (день 2), 200 мг (день 3) та 300 мг (день 4). Рекомендована добова доза становить 300 мг. У клінічних випробуваннях додаткової користі у групі 600 мг не спостерігалося порівняно з групою 300 мг. Окремим пацієнтам може бути корисна доза 600 мг. Дози, що перевищують 300 мг, повинні ініціюватися лікарями, які мають досвід лікування біполярного розладу. У окремих пацієнтів, у разі занепокоєння толерантністю, клінічні випробування показали, що можна розглянути можливість зменшення дози до мінімум 200 мг.

Для запобігання рецидивів при біполярному розладі

Для запобігання рецидивам маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнтам, які відреагували на кветіапін для гострого лікування біполярного розладу, слід продовжувати терапію в тій же дозі. Дозу можна регулювати залежно від клінічної відповіді та переносимості окремого пацієнта в межах від 300 до 800 мг на добу, вводиться двічі на день. Важливо, щоб найнижча ефективна доза використовувалася для підтримуючої терапії.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотичні засоби, Кветімак слід застосовувати з обережністю людям похилого віку, особливо під час початкового періоду дозування. Швидкість регулювання дози може бути повільнішою, а добова терапевтична доза нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку, залежно від клінічної реакції та переносимості окремого пацієнта. Середній кліренс плазми кветіапіну у пацієнтів літнього віку був зменшений на 30-50 % порівняно з пацієнтами молодшого віку.

Ефективність та безпека не оцінювались у пацієнтів старше 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

Порушення функції нирок

Корекція дози не потрібна пацієнтам із нирковою недостатністю.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується печінкою. Тому Кветімак слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо під час початкового періоду дозування. Пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки слід починати з 25 мг/добу. Дозу слід збільшувати щодня з збільшенням по 25-50 мг/добу до отримання ефективної дози залежно від клінічної реакції та переносимості окремого пацієнта.

 

Діти

Кветімак не рекомендується застосовувати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних, що підтверджують використання у цій віковій групі.

 

Передозування.

Під час клінічних досліджень повідомлялося про виживання при гострому передозуванні до 30 г кветіапіну. Більшість пацієнтів з передозуванням не повідомляли про побічні явища або повністю одужували від таких явищ. Повідомлялося про летальний наслідок у ході клінічного дослідження після передозування 13,6 г кветіапіну. Під час постмаркетингового застосування повідомлення про передозування кветіапіну, що призводили до летального наслідку, коми або подовження інтервалу QT, були дуже рідкісними.

Симптоми

Нижченаведені явища були зареєстровані в умовах монотерапії передозування кветіапіну: подовження інтервалу QT, судомні напади, епілептичний статус, рабдоміоліз, пригнічення дихання, затримка сечі, сплутаність свідомості, марення та/або ажитація.

У пацієнтів із тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Загалом симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Лікування

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках тяжких ускладнень слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та  інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Описано випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому і делірій, пацієнти з маренням і збудженням, а також чіткими проявами антихолінергічного синдрому можуть лікуватися фізостигміном у дозі 1-2 мг (внутрішньовенне введення під постійним ЕКГ-моніторингом). Це не є рекомендацією для стандартного лікування через можливий негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін може застосовуватися за відсутності ЕКГ-порушень. Не слід застосовувати фізостигмін при порушеннях ритму, блокадах будь-якого ступеня або розширенні комплексу QRS.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків (слід уникати застосування адреналіну і допаміну, оскільки стимуляція бета-адренореціпторів може поглибити гіпотонію в умовах блокування альфа-адренорецепторів, викликаного кветіапіном).

Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

 

Побічні реакції.

При прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (припинення застосування) препарату, підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, збільшення маси тіла, зниження рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і застосування інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією і периферичними набряками.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена нижче за такою класифікацією: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та невідома частота (неможливо оцінити, виходячи з існуючих даних).

 

^1.          Див. розділ «Особливості застосування».

^2.          Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тижнів лікування і зазвичай зникає при подовженні застосування кветіапіну.

^3.          Асимптоматичне підвищення (відхилення від норми до > 3 × ВМН (вища межа норми) у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глютамілтрансферази) спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення були зазвичай оборотними при продовженні лікування кветіапіном.

^4.          Як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують альфа₁-адренергічні рецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, а у деяких пацієнтів – непритомністю, особливо протягом періоду підбору початкової  дози (див. розділ «Особливості застосування»).

^5.          Дуже рідко повідомлялося про загострення вже наявного цукрового діабету.

^6.          Підрахунок частоти цих побічних реакцій проводився лише на основі постмаркетингових даних застосування кветіапіну у лікарській формі зі швидким вивільненням.

^7.          Рівень глюкози у крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їди ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.

^8.          Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалось тільки у ході клінічних досліджень біполярної депресії.

^9.          > 7 % збільшенні маси тіла порівняно з  початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих.

^10.        Симптоми відміни, які спостерігались найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через  тиждень після припинення лікування.

^11.        Рівень тригліцеридів ≥ 200 мг/дл (≥ 2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ≥ 18 років) або ≥ 150 мг/дл (≥ 1,694 ммоль/л) (пацієнти віком < 18 років) як мінімум в одному випадку.

^12.        Рівень холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥ 18 років) або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) (пацієнти віком < 18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л) спостерігалося дуже часто. Середнє значення у пацієнтів з таким підвищенням рівня холестерину ЛПНЩ було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

^13.        Кількість тромбоцитів ≤ 100 × 10⁹ /л щонайменше в одному випадку.

^14.        Тромбоцити ≤ 100 × 10⁹/л як мінімум в одному випадку.

^15.        Згідно з даними клінічних досліджень щодо побічних реакцій підвищення рівня креатинфосфокінази у крові не  пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.

^16.        Рівень пролактину (пацієнти віком > 18 років) > 20 мкг/л (> 869,56 пкмоль/л) у чоловіків; > 30 мкг/л (> 1304,34 пкмоль/л) у жінок у будь-який час.

^17.        Може призвести до падіння.

^18.        Холестерин ЛПВЩ < 40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; < 50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

^19.        Кількість пацієнтів, у яких змінювалась тривалість інтервалу QTC з < 450 мс до ≥ 450 мс з підвищенням на ≥ 30 мс. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали відхилення до клінічно значущого рівня, подібні у групах кветіапіну та плацебо.

^20.        Відхилення з > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні.

^21.        Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялося під час терапії кветіапіном або одразу після припинення лікування препаратом (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

^22.        Див. розділ «Фармакологічні властивості».

^23.        Зниження рівня гемоглобіну до ≤ 13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤ 12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні при одному обстеженні спостерігалось у 11 % пацієнтів, яких лікували кветіапіном у всіх дослідженнях, включаючи відкриті. Для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл.

^24.        Часто спостерігалося на тлі тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або основних серцевих/респіраторних захворювань.

^25.        Відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початку лікування в усіх дослідженнях. Відхилення загального Т₄, вільного Т₄, загального Т₃ та вільного Т₃ становило < 0,8 × НМН (нижня межа норми) (пкмоль/л), а відхилення ТТГ становило > 5 мМО/л у будь-який час.

^26.        Збільшення частоти випадків блювання у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років).

^27.        Відхилення рівня нейтрофілів від базового ≥ 1,5 × 10⁹/л до <0,5 × 10⁹/л у будь-який час протягом лікування.

^28.        Відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початку лікування в усіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів становило >1 × 10⁹ клітин/л у будь-який час.

^29.        Відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початку лікування в усіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів становило ≤ 3 × 10⁹ клітин/л у будь-який час.

^30.        Згідно з повідомленнями про побічні реакції щодо метаболічного синдрому, отриманими в усіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

^31.        Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігалося більше, ніж одноразове посилення метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози у крові та ліпіди (див. розділ «Особливості застосування»).

^32.        Див. розділ «Застосування у період вагітності  або годування груддю».

^33.         Може виникнути під час або невдовзі після початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо виникнення брадикардії та пов’язаних з цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового нез’ясованого летального наслідку, зупинки серця та аритмії типу «torsade de pointes» були зафіксовані при застосуванні нейролептичних лікарських засобів та вважаються специфічними для цього класу препаратів.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C, в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

 По 10 таблеток у блістері, по  3 або 6  блістерів у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 i 30,  Сюрвей № 366, Прем’єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія.