ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КЛАР
(KLAR)
Склад:
діюча речовина: clarithromycin;
1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг або 500 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон (К-30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, плівкове покриття: Опадрай жовтий 20H82975 (гіпромелоза, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілцелюлоза, ванілін, кислота сорбінова, заліза оксид жовтий (Е 172)).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 250 мг: таблетки, вкриті плівкою оболонкою, світло-жовтого кольору, овальної форми, двоопуклі, з гравіюванням «D» з одного боку та «62» з іншого боку;
таблетки 500 мг: таблетки, вкриті плівкою оболонкою, світло-жовтого кольору, овальної форми, двоопуклі, з гравіюванням «D» з одного боку та «63» з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Макроліди. Кларитроміцин. Код АТХ J01F A09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Кларитроміцин – антибіотик, що належить до групи макролідних антибіотиків. Він чинить антибактеріальну дію шляхом селективного зв’язування з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій, запобігаючи транслокації активованих амінокислот. Він пригнічує внутрішньоклітинний синтез білка чутливих бактерій. Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай удвічі нижчі за МПК еритроміцину.
Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumoniae. Діє бактерицидно відносно H. Pylori, активність кларитроміцину при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH. Дані in vitro та in vivo свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікроорганізмів.
Аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (methicillin susceptible), Streptococcus pyogenes (Group A beta-hemolytic streptococci), Streptococcus pyogenes, Streptococcus (Diplococcus) pneumoniae, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.
Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.
Helicobacter: H. Pylori.
Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна значущість цих даних невідома, ефективність та безпека його застосування у контрольованих клінічних дослідженнях не встановлені.
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.
Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний
14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабша вихідної сполуки, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo вихідна сполука і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.
Тести на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній з рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі – Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.
При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливий» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливість говорять також як про помірну чутливість).
Необхідно брати до уваги специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.
Фармакокінетика.
Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається у межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг два рази на добу 15–20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг два рази на добу виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно
36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10–15 % застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5–10 % вихідної сполуки виявляється у фекаліях.
При застосуванні 500 мг кларитроміцину три рази на добу концентрація кларитроміцину у плазмі крові підвищується порівняно з такою при застосуванні дози 500 мг два рази на добу.
Концентрації кларитроміцину у тканинах у кілька разів перевищують концентрації препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові.
Кларитроміцин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом із омепразолом, ніж при монотерапії кларитроміцином.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
- Інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки (тонзиліт, фарингіт), та інфекції придаткових пазух носа.
- Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, гостра крупозна пневмонія та первинна атипова пневмонія) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
- Інфекції шкіри та м’яких тканин (імпетиго, фолікуліт, еризипелоїд, фурункульоз, інфіковані рани) (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка» щодо тестування на чутливість).
- Гострі та хронічні одонтогенні інфекції.
- Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.
- Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність кларитроміцину проти H. pylori при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH).
Таблетки Клар 250 мг та 500 мг призначати дорослим та дітям віком від 12 років.
Слід звернути увагу на офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини (кларитроміцину) чи інших макролідів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, домперидон, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointes), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи torsades de pointes (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія), через ризик подовження інтервалу QT.
Тяжка печінкова недостатність у комбінації з нирковою недостатністю.
Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором, івабрадином або ранолазином.
Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.
Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії:
Цизаприд, домперидон, пімозид, астемізол і терфенадин
Про підвищення рівня цизаприду в сироватці крові повідомлялося у пацієнтів, які одночасно отримували кларитроміцин і цизаприд. Це може спричинити подовження інтервалу QT та розвиток серцевих аритмій, у тому числі шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків і піруетну шлуночкову тахікардію. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які одночасно отримували кларитроміцин і пімозид (див. «Протипоказання»).
Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину, що призводило до підвищення рівня терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося із серцевими аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і піруетна шлуночкова тахікардія (див. «Протипоказання»). В одному дослідженні у 14 здорових добровольців при одночасному застосуванні терфенадину та кларитроміцину спостерігалося підвищення рівня кислого метаболіту терфенадину в сироватці крові у 2–3 рази та подовження інтервалу QT, що не призводило до якого-небудь клінічно видимого ефекту.
Подібні ефекти відзначалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Алкалоїди ріжків
Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном пов’язується з розвитком гострої ерготоксичності, що характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. «Протипоказання»).
Пероральний мідазолам
При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. «Протипоказання»).
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини)
Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»), оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4, а одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що, зі свого боку, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно отримували кларитроміцин та ці статини. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.
Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно зі статинами. У разі коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатин). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.
Ломітапід
Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом протипоказане через можливе значне підвищення рівня трансаміназ (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування кларитроміцину також протипоказане з алкалоїдами ріжків, пероральним мідазоламом, інгібіторами ГМГ КоА-редуктази, що метаболізуються переважно CYP3A4 (наприклад, ловастатин і симвастатин), колхіцином, тикагрелором, івабрадином і ранолазином (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть стимулювати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним контроль плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину та кларитроміцину призводило до підвищення рівня рифабутину та зниження рівня кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.
Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин
Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.
Етравірин
Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалася. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність щодо Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність щодо цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.
Флуконазол
Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на добу та кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу 21 здоровому добровольцю призводило до підвищення мінімальної концентрації у плазмі крові (Cmin) та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину в рівноважному стані на 33 % та 18 % відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в рівноважному стані суттєво не змінювалася. Корекція дози кларитроміцину не потрібна.
Ритонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритонавіру (200 мг кожні 8 годин) і кларитроміцину (500 мг кожні 12 годин) призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному застосуванні ритонавіру максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 %. Визначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнтам із нормальною функцією нирок не потрібне. Однак для пацієнтів із нирковою недостатністю необхідне коригування дози: кліренс креатиніну 30–60 мл/хв – дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %, кліренс креатиніну < 30 мл/хв – зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г на добу, не слід призначати при одночасному застосуванні з ритонавіром.
Таке ж коригування дози потрібно проводити для пацієнтів із порушеннями функції нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами протеази ВІЛ, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані взаємодії лікарських засобів»).
Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби
CYP3A-пов’язані взаємодії
Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, та препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, зі свого боку, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні реакції.
Застосування кларитроміцину протипоказано пацієнтам, які отримують субстрати CYP3A астемізол, цисаприд, домперидон, пімозид та терфенадин, через ризик подовження інтервалу QT та серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та torsades de pointes (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Застосування кларитроміцину також протипоказано з алкалоїдами ріжків, пероральним мідазоламом, інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються переважно CYP3A4 (наприклад, ловастатин та симвастатин), колхіцином, тикагрелором, івабрадином та ранолазином (див. розділ «Протипоказання»). Супутнє застосування кларитроміцину з ломітапідом протипоказане через потенційну можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. розділ «Протипоказання»). Слід з обережністю застосувати кларитроміцин пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна корекція дозування та, якщо можливо, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно отримують кларитроміцин.
Відомо (або припускається), що такі лікарські засоби або групи препаратів метаболізуються одним і тим же ізоферментом CYP3A: алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метадон, метилпреднізолон, мідазолам (внутрішньовенно), омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин, ривароксабан, апіксабан), атипові антипсихотики (наприклад, кветіапін), хінідин, рифабутин, силденафіл, сиролімус, такролімус, триазолам та вінбластин. Цей перелік не є вичерпним. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну та вальпроату, які метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.
Кортикостероїди
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з кортикостероїдами для системного або інгаляційного застосування, які переважно метаболізуються CYP3A, через потенційне збільшення системного впливу кортикостероїдів. У разі одночасного застосування пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення побічних реакцій системних кортикостероїдів.
Антиаритмічні засоби
У післяреєстраційний період надходили повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникала при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT під час одночасного застосування кларитроміцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентрацією хінідину та дизопіраміду у сироватці крові.
У післяреєстраційний період повідомляли про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих лікарських засобів.
Пероральні гіпоглікемічні засоби / інсулін
При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
Омепразол
Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовували у комбінації з омепразолом (40 мг на добу) дорослим здоровим добровольцям.
Концентрація омепразолу у плазмі крові в рівноважному стані зростала (Cmax, AUC0‐24 та t1/2 зростали на 30 %, 89 % та 34 % відповідно) при одночасному застосуванні з кларитроміцином. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Пероральні антикоагулянти прямої дії
Пероральні антикоагулянти прямої дії дабігатран та едоксабан є субстратами для ефлюкс – транспортера Р-глікопротеїну (P-gp). Ривароксабан та апіксабан метаболізуються через CYP3A4 і також є субстратами для P-gp. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кларитроміцину з цими лікарськими засобами, особливо пацієнтам з високим ризиком кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази принаймні частково метаболізується ферментом CYP3A, який може пригнічуватися у разі одночасного застосування кларитроміцину. При одночасному застосуванні силденафілу, тадалафілу або варденафілу з кларитроміцином існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібітора фосфодіестерази. Слід розглянути зниження дозування силденафілу, тадалафілу та варденафілу, якщо ці препарати застосовуються одночасно з кларитроміцином.
Теофілін, карбамазепін
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) зростання рівня теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Може бути необхідним зменшення дози.
Толтеродин
Толтеродин метаболізується переважно ізоферментом 2D6 цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у частини популяції без CYP2D6 ідентифікованим шляхом метаболізму є CYP3A. У цієї субпопуляції пригнічення CYP3A призводить до суттєвого збільшення концентрації толтеродину. Пацієнтам зі зниженим метаболізмом через ізофермент CYP2D6 може бути необхідним зменшення дози толтеродину в разі одночасного застосування інгібіторів CYP3A, таких як кларитроміцин.
Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, триазолам)
При застосуванні мідазоламу з кларитроміцином у таблетованій формі (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід ретельно спостерігати за пацієнтом для своєчасної корекції дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Необхідно дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам.
Для бензодіазепінів, метаболізм яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
У післяреєстраційний період надходили повідомлення про взаємодії лікарських засобів та побічні реакції з боку центральної нервової системи (наприклад, сонливість і сплутаність свідомості) при одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом щодо можливих фармакологічних ефектів з боку центральної нервової системи.
Інші види взаємодій
Колхіцин
Колхіцин є субстратом CYP3A та ефлюксного транспортера P-gp. Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди пригнічують CYP3A та P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину пригнічення P-gp та/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Дигоксин
Вважається, що дигоксин є субстратом ефлюксного транспортера, P-gp. Відомо, що кларитроміцин є інгібітором P-gp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину пригнічення P-gp кларитроміцином може призвести до зростання експозиції дигоксину. При постмаркетинговому спостереженні також повідомляли про підвищену концентрацію дигоксину в сироватці крові у пацієнтів, які одночасно застосовували кларитроміцин та дигоксин. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальна аритмія. Слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які одночасно отримують дигоксин та кларитроміцин.
Зидовудин
Одночасне пероральне застосування кларитроміцину в таблетованій формі та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам може спричинити зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати абсорбції зидовудину, що застосовується одночасно перорально, цієї взаємодії значною мірою можна уникнути шляхом дотримання 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину та зидовудину. Така взаємодія не спостерігалася при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину ВІЛ-інфікованим дітям. Коли кларитроміцин вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії, така взаємодія не очікується.
Фенітоїн та вальпроат
Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівня цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Повідомляли про підвищення рівня у сироватці крові.
Гідроксихлорохін та хлорохін
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через потенційну можливість спричинення серцевої аритмії та серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.
Дані спостережень вказують на те, що одночасний прийом азитроміцину та гідроксихлорохіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом пов’язаний зі збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій та серцево-судинної летальності. Через можливість виникнення подібного ризику при прийомі інших макролідів у комбінації з гідроксихлорохіном або хлорохіном, слід ретельно зважувати співвідношення користь / ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін або хлорохін.
Двобічно спрямована взаємодія лікарських засобів
Атазанавір
Кларитроміцин і атазанавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Є підтвердження двобічно спрямованої взаємодії лікарських засобів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) з атазанавіром (400 мг 1 раз на добу) призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає потреби у зменшенні дозування пацієнтам із нормальною функцією нирок. Пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити на 50 % та на 75 % пацієнтам із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв, застосовуючи відповідну лікарську форму кларитроміцину.
Дози кларитроміцину понад 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.
Блокатори кальцієвих каналів
Через ризик артеріальної гіпотензії слід з обережністю застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, які метаболізуються CYP3A4 (наприклад, із верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом). При взаємодії може підвищуватися плазмова концентрація як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів.
У пацієнтів, які одночасно отримували кларитроміцин і верапаміл, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадиаритмія та лактоацидоз.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, наслідком чого є двобічно спрямована взаємодія лікарських засобів.
Кларитроміцин може підвищувати плазмовий рівень ітраконазолу та навпаки – при застосуванні ітраконазолу разом із кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак або симптомів посиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.
Саквінавір
Кларитроміцин і саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A. Є підтвердження двобічно спрямованої взаємодії лікарських засобів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) та саквінавіру (м’які желатинові капсули 1 200 мг 3 рази на добу) 12 здоровим добровольцям призводило до збільшення AUC та Сmax саквінавіру в рівноважному стані, які були відповідно на 177 % та 187 % вищими порівняно із застосуванням тільки саквінавіру. При цьому AUC та Сmax кларитроміцину збільшувалися приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає потреби коригувати дози, якщо обидва лікарські засоби застосовувати одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах і лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати досліджень взаємодії лікарських засобів, які проводилися тільки із саквінавіром, можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. У разі одночасного застосування саквінавіру з ритонавіром слід врахувати можливий вплив ритонавіру на кларитроміцин.
Пероральні контрацептиви
Пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви, слід попередити, що у разі виникнення діареї, блювання або проривної кровотечі існує ймовірність неефективності контрацепції.
Особливості застосування.
Не слід призначати кларитроміцин вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків, особливо в першому триместрі вагітності.
Кларитроміцин головним чином виводиться печінкою. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні цього антибіотика пацієнтам із порушеннями функції печінки. Також слід дотримуватися обережності при застосуванні кларитроміцину пацієнтам із помірними або тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтам літнього віку (віком від
65 років).
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. «Спосіб застосування та дози»).
Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня, та зазвичай воно оборотне. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка переважно була асоційована з серйозними основними захворюваннями та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря у разі появи ознак та симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до такого ступеня тяжкості, що загрожує життю, повідомляли при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Лікування антибактеріальними засобами спричиняє порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірного росту Clostridium difficile. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, слід запідозрювати у всіх пацієнтів із діареєю після застосування антибактеріальних засобів. Необхідно ретельно збирати анамнез, оскільки про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile, повідомляли навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних засобів. Слід припинити застосування кларитроміцину незалежно від показань, за якими його було призначено, провести мікробіологічне дослідження та розпочати відповідне лікування. Необхідно уникати застосування лікарських засобів, що пригнічують перистальтику.
Колхіцин
У післяреєстраційний період надходили повідомлення про розвиток колхіцинової токсичності при одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі порушення функції нирок. Деякі випадки були з летальним наслідком (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання»).
З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Серцево-судинні події
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та піруетної шлуночкової тахікардії, спостерігалося при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). Оскільки наступні ситуації можуть призвести до зростання ризику розвитку серцевих аритмій (включаючи піруетну шлуночкову тахікардію), кларитроміцин слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам:
• З ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією.
• Пацієнтам, які одночасно застосовують інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Кларитроміцин протипоказаний пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. «Протипоказання»).
• Одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, домперидоном, цизапридом, пімозидом та терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»).
• Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або задокументованим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).
• Слід ретельно зважувати співвідношення користь / ризик перед призначенням кларитроміцину пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін або хлорохін, через можливість збільшення ризику розвитку серцево-судинних подій або серцево-судинної летальності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Результати епідеміологічних досліджень ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів досить різні. У деяких обсерваційних дослідженнях виявили рідкісний короткотерміновий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та летального серцево-судинного наслідку, пов’язаного із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Розгляд цих результатів при призначенні кларитроміцину має бути збалансованим щодо користі лікування.
Пневмонія
Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості
Дані інфекції найчастіше спричиняються Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, алергія), як препарат першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекції, спричинені Corynebacterium minutissimum, вугрі звичайні (acne vulgaris), бешихове запалення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.
У випадку розвитку тяжких гострих реакцій підвищеної чутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, синдром лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), хвороба Шенляйна – Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу розпочати відповідне лікування.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з лікарськими засобами, які є індукторами ферменту цитохрому CYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини)
Комбіноване застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами.
Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та статинів. Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. Якщо одночасного застосування кларитроміцину та статинів уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, що не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пероральні гіпоглікемічні засоби / інсулін
Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідних сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
Пероральні антикоагулянти
При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик серйозної кровотечі, значного підвищення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) та протромбінового часу. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксабан, апіксабан та едоксабан, особливо пацієнтам з високим ризиком кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, слід часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час.
Застосування антибактеріальної терапії, включаючи кларитроміцин, для лікування інфекції Helicobacter pylori може супроводжуватися селекцією мікроорганізмів, резистентних до антибактеріальних засобів.
Як і щодо інших антибіотиків, тривале застосування може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпочати відповідну терапію.
Необхідно звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена. Зважаючи на варіабельні результати, отримані у дослідженнях на тваринах, та досвід застосування людям, ймовірність несприятливого впливу на ембріофетальний розвиток не може бути виключена. За даними деяких обсерваційних досліджень, у яких вивчалося застосування кларитроміцину протягом І та ІІ триместрів вагітності, повідомлялося про підвищення ризику мимовільного переривання вагітності порівняно з вагітними, які не застосовували кларитроміцин або інші антибіотики у цей період. Наявні епідеміологічні дослідження ризиків значних вад розвитку при застосуванні макролідів, включаючи кларитроміцин, у період вагітності показали суперечливі результати. Тому вагітним кларитроміцин не слід застосовувати без ретельної оцінки співвідношення користь / ризик.
Період годування груддю
Безпека застосування кларитроміцину у період годування груддю не встановлена. Кларитроміцин екскретується у грудне молоко людини у малих кількостях. Як було встановлено, немовлята, яких вигодовують лише грудним молоком, отримують приблизно 1,7 % від материнської дози кларитроміцину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері.
Фертильність
Відсутні дані щодо впливу кларитроміцину на фертильність людини. Наявні обмежені дані щодо щурів не вказують на вплив на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Відсутні дані про вплив кларитроміцину на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Однак слід брати до уваги можливе виникнення таких побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація тощо, що може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить
250 мг (1 таблетка) кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до
500 мг (2 таблетки) кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.
Клар можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.
Лікування одонтогенних інфекцій.
Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.
Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.
Початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на добу. Якщо протягом 3–4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, дозу кларитроміцину можна підвищити до 1000 мг 2 рази на добу.
Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується до отримання клінічної або мікробіологічної ефективності препарату та в будь-якому випадку на розсуд лікаря. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.
Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).
Потрійна терапія (7–10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на добу слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упродовж 7–10 днів.
Потрійна терапія (10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу, лансопразол 30 мг 2 рази на добу та амоксицилін
1000 мг 2 рази на добу упродовж 10 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу разом з омепразолом 40 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на добу разом з лансопразолом 60 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів. Може бути потрібним подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.
Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:
кларитроміцин + тинідазол та омепразол або лансопразол;
кларитроміцин + метронідазол та омепразол або лансопразол;
кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин;
кларитроміцин + амоксицилін та лансопразол;
кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.
Застосування пацієнтам літнього віку: як для дорослих.
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити вполовину, наприклад
250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.
Діти.
Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії, оскільки застосування таблеток кларитроміцину дітям цього віку не вивчали.
Передозування.
Симптоми
Повідомлення вказують, що при прийомі великої кількості кларитроміцину очікується розвиток порушень з боку шлунково-кишкового тракту. В одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину були описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.
Лікування
Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою негайного промивання шлунка та симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, не очікується, що гемодіаліз та перитоніальний діаліз суттєво впливатимуть на рівень кларитроміцину в сироватці крові.
У випадку передозування кларитроміцином, що вводиться внутрішньовенно (порошок для розчину для ін’єкції), слід припинити введення та вжити всіх відповідних підтримувальних заходів.
Побічні реакції.
Резюме профілю безпеки
Найчастішими та загальними побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай легкого ступеня тяжкості та узгоджуються з відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків.
Не існує суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту між групами пацієнтів із наявною або відсутньою мікобактеріальною інфекцією.
Нижче наведені побічні реакції, про які повідомляли у клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період при застосуванні кларитроміцину в лікарських формах таблетки з негайним вивільненням, гранули для оральної суспензії, порошок для розчину для ін’єкції, таблетки з пролонгованим вивільненням та таблетки з модифікованим вивільненням. Ці реакції вважаються як принаймні ймовірно пов’язані із застосуванням кларитроміцину та наводяться за класами систем органів і частотою, що визначена наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000, < 1/100) і частота невідома (побічні реакції з постмаркетингових повідомлень, частоту яких за наявними даними визначити неможливо). У кожній групі за частотою побічні реакції наводяться у порядку зменшення серйозності, якщо серйозність можливо було оцінити.
Інфекції та інвазії
Нечасто: целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, інфекція3, вагінальна інфекція.
Частота невідома: псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.
З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто: лейкопенія, нейтропенія4, тромбоцитемія3, еозинофілія4.
Частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Нечасто: анафілактоїдна реакція1, підвищена чутливість.
Частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк.
Порушення обміну речовин і харчування
Нечасто: анорексія, зниження апетиту.
Частота невідома: гіпоглікемія.
З боку психіки
Часто: безсоння.
Нечасто: тривожність, нервозність3.
Частота невідома: психоз, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, жахливі сновидіння, манія.
З боку нервової системи
Часто: дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль.
Нечасто: втрата свідомості1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор.
Частота невідома: судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.
З боку органів слуху і вестибулярного апарату
Нечасто: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах.
Частота невідома: втрата слуху.
З боку серця
Нечасто: зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT, екстасистоли1, відчуття серцебиття.
Частота невідома: піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.
З боку судинної системи
Часто: вазодилатація1.
Частота невідома: крововилив.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Нечасто: астма1, носова кровотеча2, легенева емболія1.
З боку травної системи
Часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі.
Нечасто: езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм.
Частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.
З боку гепатобіліарної системи
Часто: відхилення від норми функціональних тестів печінки.
Нечасто: холестаз4, гепатит4, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4.
Частота невідома: печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Часто: висипання, гіпергідроз.
Нечасто: бульозний дерматит1, свербіж, кропив’янка, плямисто-папульозні висипання3.
Частота невідома: тяжкі шкірні побічні реакції (СКАР) (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенляйна – Геноха.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Нечасто: м’язові спазми3, скелетно-м’язова ригідність1, міалгія2.
Частота невідома: рабдоміоліз2**, міопатія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто: підвищення рівня креатиніну крові1, підвищення рівня сечовини крові1.
Частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення та реакції у місці введення
Дуже часто: флебіт у місці введення1.
Часто: біль у місці введення1, запалення у місці введення1.
Нечасто: нездужання4, пропасниця3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, підвищена стомлюваність4.
Лабораторні дослідження
Нечасто: зміна співвідношення альбуміни-глобуліни1, підвищення рівня лужної фосфатази в крові4, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові4.
Частота невідома: підвищення МНВ, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
* Оскільки про ці реакції повідомляли добровільно з популяції пацієнтів невстановленої чисельності, не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.
** Згідно з деякими повідомленнями про виникнення рабдоміолізу кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі:
1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.
Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.
Пацієнти з порушенням імунної системи.
У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, що можливо пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.
У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.
У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм, у 2–3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини крові.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Ауробіндо Фарма Лімітед - Юніт III / Aurobindo Pharma Limited - Unit III.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Сарвей № 313, 314 - Блоки I, II, III, IV, Бачупалі, Бачупалі Мандал, Медчал-Малкаджирі Дістрікт, Штат Телангана, 500090, Індія / Survey no.: 313, 314 - Block I, II, III, IV, Bachupally, Bachupally Mandal, Medchal-Malkajgiri District, Telangana State, 500090, India.