АМАРІТОН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМАРІТОН

(AMARHYTON)

 

Склад:

діюча речовина: флекаїніду ацетат;

1 капсула тверда пролонгованої дії містить 50 мг або 100 мг флекаїніду ацетату;

допоміжні речовини: повідон (Коллідон 25), целюлоза мікрокристалічна (РН 101), кросповідон (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка капсули, що містить: еудрагіт S-100 (сополімер метакрилової кислоти та метилметакрилату; 1:2), макрогол 400 (поліетиленгліколь), тальк.

 

Лікарська форма. Капсули тверді пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості:

для дозування (50 мг):  желатинові непрозорі капсули № 4 з білим корпусом і білою кришкою, що містять білі або майже білі круглі мікротаблетки;

для дозування (100 мг): желатинові непрозорі капсули № 3 зі сірим корпусом та білою кришкою, що містять білі або майже білі круглі мікротаблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Антиаритмічні засоби класу ІС. Флекаїнід. Код АТХ С01В С04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флекаїніду ацетат є антиаритмічним засобом класу IC, який використовується для лікування тяжких симптоматичних, небезпечних для життя шлуночкових аритмій та надшлуночкових аритмій.

Електрофізіологічно флекаїнід є місцевим анестетиком (клас IC) антиаритмічної сполуки. Це місцевий анестетик амідного типу, за структурою пов’язаний з прокаїнамідом та енкаїнідом, оскільки ці засоби також є похідними бензаміду.

Характеристика флекаїніду як сполуки класу IC заснована на тріаді ознак: виражена депресія швидкого натрієвого каналу в серці; кінетика повільного початку та зміщення інгібування натрієвих каналів (відображає повільне приєднання до натрієвих каналів і дисоціацію від них); диференційний вплив препарату на тривалість потенціалу дії в м’язах шлуночків порівняно з волокнами Пуркіньє, не впливаючи на перші і помітно скорочуючи його в останніх. Ця сукупність властивостей призводить до помітного зниження швидкості провідності у волокнах, що залежить від волокон зі швидким каналом для деполяризації, але з помірним збільшенням ефективного рефрактерного періоду при тестуванні в ізольованих серцевих тканинах. Ці електрофізіологічні властивості флекаїніду ацетату можуть призвести до подовження інтервалу PR та тривалості QRS на електрокардіограмі (ЕКГ). У дуже високих концентраціях флекаїнід чинить слабку депресивну дію на повільний канал у міокарді. Це супроводжується негативним інотропним ефектом.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Флекаїнід майже повністю всмоктується після перорального прийому і не зазнає інтенсивного метаболізму першого проходження.  Біодоступність капсул флекаїніду ацетату становить приблизно 90 %.

Діапазон терапевтичних концентрацій у плазмі крові зазвичай становить від 200 нг до 1000 нг на мілілітр.

При внутрішньовенному введенні середній час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові становив 0,67 години, а середня біодоступність становила 98 %, порівняно з 1 годиною і 78 % для перорального розчину та 4 годинами і 81 % для капсул.

Розподіл

Флекаїнід приблизно на 40 % зв’язується з білками плазми крові. Флекаїнід проходить крізь плаценту і виділяється у грудне молоко.

Біотрансформація

Флекаїнід інтенсивно метаболізується (залежно від генетичного поліморфізму), двома основними метаболітами є m-O-деалкілований флекаїнід і m-O-деалкілований лактам флекаїніду, обидва з яких можуть мати певну активність. Здається, його метаболізм включає ізофермент цитохрому P450 CYP2D6, який демонструє генетичний поліморфізм.

Виведення

Флекаїнід виводиться переважно зі сечею, приблизно 30 % – у незміненому вигляді, а решта – у вигляді метаболітів. Приблизно 5 % виводиться з калом. Виведення флекаїніду зменшується при нирковій недостатності, захворюваннях печінки, серцевої недостатності та в лужній сечі. При гемодіалізі видаляється лише приблизно 1 % незміненого флекаїніду.

Період напіввиведення флекаїніду становить приблизно 20 годин.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-     Лікування та профілактика рецидивів документально підтверджених симптоматичних та інвалідизуючих шлуночкових аритмій за відсутності підтверджених змін функції лівого шлуночка та/або підтвердженого захворювання коронарної артерії. Лікування слід розпочинати з низьких доз і проводити контроль ЕКГ.

-     Профілактика рецидивів документально підтвердженої суправентрикулярної тахікардії при встановленні необхідності лікування та відсутності погіршення функції лівого шлуночка.

-     Профілактика ураження електричним струмом у деяких пацієнтів з імплантованими дефібриляторами.

 

Протипоказання.

• Реакція підвищеної чутливості до флекаїніду або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Інфаркт міокарда (гострий або застарілий), за винятком випадків небезпечної для життя шлуночкової тахікардії.
• Серцева недостатність, незалежно від порушення ритму.
• Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса, біфасцикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада 2-го та 3-го ступеня, дисфункція синусового вузла і захворювання передсердь, при відсутності апарату.
• Кардіогенний шок.
• Синдром Бругада.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Багато антиаритмічних засобів є депресантами серцевого автоматизму, провідності та скоротливості. Комбінація антиаритмічних засобів різних класів може виявляти сприятливий терапевтичний ефект, але найчастіше дуже делікатна, що вимагає ретельного клінічного спостереження і ЕКГ-контролю. Комбінація антиаритмічних засобів одного класу не рекомендується (використовують лише у виняткових випадках) через підвищений ризик розвитку побічних реакцій з боку серця.

Комбінація з лікарськими засобами з брадикардичними негативними інотропними властивостями та/або такими, що уповільнюють атріовентрикулярну провідність, є делікатною і потребує клінічного моніторингу та контролю ЕКГ.

Комбінації, що не рекомендуються

+ антиаритмічні засоби І класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, мексилетин, лідокаїн, пропафенон, цибензолін).

Флекаїніду ацетат не слід комбінувати з іншими антиаритмічними засобами І класу, за винятком окремих випадків, через підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку серця.

 

Особливості застосування.

Попередження

Флекаїніду ацетат випробовувався у рандомізованому, багатоцентровому, подвійному сліпому дослідженні (дослідження CAST) при безсимптомних та небезпечних для життя шлуночкових порушеннях ритму в пацієнтів із інфарктом міокарда тривалістю більше 6 днів та віком до 2 років. Частота летальних випадків та нелетальної зупинки серця при застосуванні флекаїніду була вищою, ніж у групі плацебо-контролю.

Як і у випадку з іншими антиаритмічними засобами І класу, немає жодного контрольованого дослідження, яке б продемонструвало сприятливий вплив флекаїніду ацетату щодо виживання або раптової смерті.

Лікування флекаїнідом повинен розпочинати лікар, компетентний у веденні пацієнтів із захворюваннями серця.

Будь-який початок або зміна в призначенні вимагає клінічного та електрокардіографічного моніторингу для оцінки ефекту лікування.

У зв'язку з ризиками, пов'язаними з антиаритмічними засобами І класу, зокрема з аритмогенним ризиком, необхідне суворе дотримання умов застосування флекаїніду, зокрема показань, дозування, протипоказань, застережень та запобіжних заходів при застосуванні.

При переході з препарату, що містить флекаїнід, на інший, пацієнтам із групи ризику рекомендується проводити ретельний моніторинг.

Особливі заходи безпеки при застосуванні

Проаритмічні ефекти

Флекаїніду ацетат, як і інші антиаритмічні засоби, може спричинити виникнення більш тяжкої форми аритмії, збільшити частоту раніше діагностованої аритмії або погіршити вираженість симптомів (див. розділ «Побічні реакції»). Спонтанну варіацію власного порушення ритму пацієнта може бути важко відрізнити від погіршення, що є вторинним щодо прийому препарату.

Поява більш шлуночкових або поліморфних екстрасистол повинна стати причиною припинення лікування.

Серцева недостатність в анамнезі

У зв'язку з негативною інотропною дією флекаїніду ацетат слід призначати під суворим контролем функції серця пацієнтам із серцевою недостатністю в анамнезі або симптомами, які викликають побоювання щодо розвитку серцевої недостатності.

Електрокардіографічні зміни

- Флекаїніду ацетат слід з обережністю призначати пацієнтам з уже існуючими порушеннями провідності.

- Виникнення на тлі лікування атріовентрикулярної блокади, постійної повної блокади ніжок пучка Гіса або синоатріальної блокади повинно припинити застосування флекаїніду ацетату.

- Збільшення комплексу QRS більше 25 % від базових значень призведе до зменшення дозування.

У разі зміни дозування флекаїніду ацетату або супутнього лікування, яке може вплинути на серцеву провідність, пацієнти, особливо з порушеннями провідності, повинні перебувати під ретельним контролем ЕКГ.

Флекаїнід подовжує інтервал QT і розширює комплекс QRS на 12 – 20 %. Помітного впливу на інтервал JT не спостерігається.

Синдром Бругада може бути виявлений після лікування флекаїнідом. Якщо під час лікування флекаїнідом виникають зміни на ЕКГ, що свідчать про синдром Бругада, слід розглянути питання про припинення лікування.

Порушення електролітного балансу

Гіпокаліємія, гіперкаліємія або гіпомагніємія можуть спричинити посилення проаритмічних ефектів антиаритмічних засобів класу І, тому їх необхідно скоригувати перед призначенням флекаїніду ацетату.

Застосування при показаннях тріпотіння передсердь

Через ризик трансформації в тріпотіння 1/1 рекомендується комбінувати вузловий ретардант з флекаїніду ацетатом.

Пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти літнього віку

У пацієнтів при нирковій недостатності та/або в осіб літнього віку швидкість виведення флекаїніду ацетату може бути уповільнена. Це призводить до ризику накопичення препарату в плазмі крові та тканинах, що може бути причиною побічних реакцій. Існування цього ризику виправдовує корекцію дози при тяжких порушеннях функції нирок (див. розділ 4.2) та рекомендується контроль лікування.

Діти віком до 12 років

Флекаїнід не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років у зв'язку з відсутністю даних щодо його застосування цій групі пацієнтів.

Легеневі прояви

Дуже рідко під час хронічного лікування флекаїнідом можуть виникати інтерстиціальні захворювання легень, механізм яких, ймовірно, є імуноалергічним. При появі симптомів, що вказують на інтерстиціальний пневмоніт (поява задишки або сухого кашлю, ізольованих або пов'язаних зі зміною загального стану), діагноз слід шукати за допомогою рентгенологічного контролю. Якщо діагноз підтверджено, слід розглянути питання про припинення лікування та взяти до уваги значення короткочасної кортикостероїдної терапії (див. розділ 4.8).

Молочні продукти (молоко, дитячі суміші та, можливо, йогурти) можуть знижувати абсорбцію флекаїніду у дітей та немовлят. Флекаїнід не дозволений для застосування дітям віком до 12 років, однак повідомлялося про токсичність флекаїніду під час лікування флекаїнідом у дітей, які зменшили споживання молока, та у немовлят, які були переведені з молочних сумішей на їжу на основі декстрози.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані досліджень на тваринах суперечливі і не дозволяють зробити висновки щодо ембріотоксичного та тератогенного потенціалу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). З клінічної точки зору дотепер недостатньо релевантних даних для оцінки можливої мальформативної або фетотоксичної дії флекаїніду ацетату при застосуванні у період вагітності.

Як наслідок, застосування флекаїніду ацетату не рекомендується у період вагітності.

Період годування груддю

Флекаїнід виділяється у грудне молоко. Концентрація у плазмі крові немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, у 5-10 разів нижча за терапевтичну концентрацію. Хоча ризик розвитку побічних реакцій дуже низький, флекаїнід слід застосовувати у період годування груддю тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Виходячи з його фармакодинамічних властивостей та даних фармаконагляду, флекаїніду ацетат може бути причиною погіршення вже існуючого порушення серцевого ритму або виникнення нових порушень ритму.

Він також може спричиняти такі побічні реакції, як запаморочення, тремор та порушення зору, які мають незначний вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.Тому пацієнти повинні бути проінформовані про ці ризики.

Крім того, порушення ритму, які можуть призвести до відмови серцево-судинної системи, потребують спеціалізованого висновку щодо здатності керувати транспортними засобами.

 

Спосіб застосування та дози.

Тільки для дорослих

У разі документально підтверджених суправентрикулярних тахікардій

Звичайна початкова доза становить 100 мг на добу.

Можливе збільшення дози буде розглянуто лише через період від 4 до 5 днів.

Середня дозування становить 200 мг на добу.

Максимальна доза становить 300 мг на добу.

У разі документально підтверджених шлуночкових тахікардій

Звичайна дозування становить 200 мг на добу.

Можливе збільшення дози буде розглянуто лише через період від 4 до 5 днів.

Максимальна доза становить 300 мг на добу.

У ослаблених пацієнтів:

· пацієнти літнього віку;

· анамнез або симптоми, що породжують побоювання розвитку серцевої недостатності;

· тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше або дорівнює 20 мл/хв/м²).

Початкова доза не повинна перевищувати 100 мг на 24 години: вона варіюється від 50 до                   100 мг/24 годин залежно від стану пацієнта. Дозування може бути збільшено або зменшено з кроком 50 мг на добу з урахуванням того, що для відновлення нового стійкого стану рівня у плазмі крові після кожної модифікації потрібно мінімум від 4 до 5 днів. Необхідний клінічний та електрокардіографічний моніторинг.

Спосіб прийому

Застосовувати 1 раз на добу.

 

 

Діти.

Лікарський засіб Амарітон не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років через відсутність даних щодо безпеки та ефективності його застосування.

 

Передозування.

Передозування флекаїнідом є потенційно летальним і потребує спостереження в умовах спеціалізованого стаціонару. Підвищена чутливість до препарату та концентрації у плазмі крові вище терапевтичних також можуть бути наслідком взаємодії з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Антидот відсутній. Немає відомого методу швидкого виведення флекаїніду, діаліз або гемоперфузія не є ефективними.

Лікування є переважно симптоматичним і може полягати у видаленні неабсорбованої фракції препарату зі шлунково-кишкового тракту. Внутрішньовенне введення 8,4 % розчину натрію гідрокарбонату знижує активність галкаїніду. Іншими заходами можуть бути введення інотропних засобів або серцевих стимуляторів, таких як допамін, добутамін або ізопротеренол, або механічна вентиляція легень та підтримка кровообігу (наприклад, за допомогою аортального протиімпульсного балона). У разі порушення провідності можна розглянути питання про встановлення тимчасового кардіотренажерного зонда. Враховуючи період напіввиведення з плазми крові, що становить приблизно 20 годин, ці методи лікування слід підтримувати протягом тривалого періоду часу. Форсований діурез з підкисленням сечі теоретично сприяє виведенню препарату. Екстракорпоральний кровообіг можна розглядати в кожному конкретному випадку.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції наведені нижче за класами органів та частотою (кількість пацієнтів, у яких очікується виникнення цієї реакції) відповідно до таких категорій:

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                         дуже поширені (≥ 1/10);

• поширені (≥ 1/100 і <1/10);
• непоширені (≥ 1/1000 і <1/100);
• рідко поширені (≥ 1/10 000 і <1/1000);
• дуже рідко поширені (< 1/10 000);
• частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Непоширені: зменшується кількість еритроцитів, зменшується кількість лейкоцитів та зменшується кількість тромбоцитів

З боку імунної системи

Дуже рідко поширені: підвищення рівня антинуклеарних антитіл зі системним запаленням або без нього.

Психічні розлади

Рідко поширені: галюцинації, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, амнезія, безсоння.

З боку нервової системи

Дуже поширені: запаморочення, зазвичай транзиторне.

Рідко поширені: поколювання, порушення координації, зниження чутливості, гіпергідроз, непритомність, тремор, припливи, сонливість, головний біль, периферична нейропатія, судоми, дискінезія.

З боку органів зору

Дуже поширені: порушення зору, такі як диплопія та нечіткість зору.

Дуже рідко поширені: відкладення на рогівці.

З боку органів слуху та лабіринту

Рідко поширені: шум у вухах, запаморочення.

Серцеві розлади

Поширені: проаритмічні ефекти (переважно у пацієнтів зі структурними порушеннями серцевої діяльності).

Частота невідома: може спостерігатися дозозалежне збільшення інтервалів PR та QRS, електричні зміни (див. розділ «Особоивості застосування»).

Непоширені: у пацієнтів із тріпотінням у вухах може розвинутися тріпотіння 1/1 зі збільшенням частоти серцевих скорочень.

Частота невідома: атріовентрикулярна блокада другого та третього ступеня, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність/застійна серцева недостатність, біль у грудях, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття, зупинка синусового вузла та тахікардія (передсердна та шлуночкова) або фібриляція шлуночків. Виявлення раніше існуючого синдрому Бругада.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні стани

Поширені: задишка.

Рідко поширені: пневмоніт.

Частота невідома: легеневий фіброз, інтерстиціальне захворювання легень.

З боку травної системи

Непоширені: нудота, блювання, запор, біль у животі, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм.

Гепатобіліарні розлади

Рідко поширені: підвищення рівня печінкових ферментів з жовтяницею або без неї.

Частота невідома: функціональні порушення з боку печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Непоширені: алергічний дерматит, включаючи висипання, алопеція.

Рідко поширені: тяжка кропив'янка.

Дуже рідко поширені: реакція фоточутливості.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини

Частота невідома: артралгія та міалгія.

Загальні розлади та порушення у місці введення:

Поширені: астенія, втомлюваність, гарячка, набряки.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 капсул у блістері. По 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

АТ «Чайкафарма Високоякісні лікарські засоби».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

1172, м.Софія, бул. Г.М.Димітров, № 1, Болгарія.