ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КЛОФЕЛІН-ЗН
(CLOPHELIN-ZN)
Склад:
діюча речовина: клонідин;
1 таблетка містить клонідину гідрохлориду 0,15 мг;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, круглої циліндричної форми з плоскими поверхнями та фасками.
Фармакотерапевтична група. Гіпотензивні засоби. Антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії. Агоністи імідазолінових рецепторів. Код АТХ С02А С01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Клофелін-ЗН – антигіпертензивний засіб, який діє на рівні нейрогуморальної регуляції судинного тонусу.
Після проходження через гематоенцефалічний бар’єр клонідин селективно стимулює a2‑адренорецептори ядер судинорухового центру довгастого мозку, за рахунок чого гальмує симпатичну імпульсацію з центральної нервової системи, спричиняючи вазодилатацію та зниження артеріального тиску. Зниження симпатичної активності супроводжується зниженням рівня катехоламінів (особливо норадреналіну) в плазмі крові та сечі, хоча клонідин не має прямої дії на синтез катехоламінів, а пригнічує вивільнення норадреналіну з нервових закінчень через механізм негативного зворотного зв’язку внаслідок стимуляції центральних a2-адренорецепторів.
Клонідин є агоністом імідазолінових рецепторів.
Застосування клонідину сприяє зниженню частоти серцевих скорочень, систолічного та діастолічного артеріального тиску, а також загального периферичного опору судин. Хвилинний об’єм крові та ударний об’єм серця зменшуються незначно.
Клонідин проявляє седативний та помірний аналгезивний ефект. За рахунок центральної дії спроможний усувати соматовегетативні прояви опіатної та алкогольної абстиненції. Клонідин знижує внутрішньоочний тиск за рахунок зменшення секреції та поліпшення відтоку водянистої вологи ока. Тривале застосування супроводжується затримкою рідини в організмі.
Фармакокінетика.
Після застосування всередину гіпотензивний ефект починає проявлятися через 30‑60 хвилин. Максимальний ефект розвивається через 2‑4 години і зберігається приблизно 5‑12 годин. Тривалість дії у деяких пацієнтів – 24‑36 годин. Добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту незалежно від прийому їжі, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1,5‑2,5 години. Біодоступність при тривалому застосуванні – приблизно 65 %. Зв’язування з білками крові – 20‑40 %. Метаболізується у печінці (приблизно 50 % дози, що всмоктується). Період напіввиведення при нормальній функції нирок – 12‑16 годин, при порушенні функції нирок – збільшується до 41 години. Легко проходить через гістогематичні бар’єри, включаючи гематоенцефалічний та плацентарний, проникає у грудне молоко. Виводиться нирками (40‑60 %), а також через кишечник (20 %). При гемодіалізі практично не виділяється (до 5 %).
Клінічні характеристики.
Показання.
Гіпертонічний криз (за винятком гіпертонічного кризу при феохромоцитомі).
Рідко можливе застосування для лікування артеріальної гіпертензії (у складі комплексної терапії).
Абстинентний синдром опійної наркоманії (у складі комплексної терапії).
Протипоказання.
Підвищена індивідуальна чутливість до клонідину або до будь-якого з допоміжних компонентів лікарського засобу; артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, порушення АВ‑провідності (атріовентрикулярна (АВ) блокада II і III ступеня), виражена брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, тяжка ішемічна хвороба серця, нещодавній інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, виражений атеросклероз судин головного мозку, тяжкі порушення периферичного кровообігу, облітеруючі захворювання периферичних артерій (у т. ч. синдром Рейно), депресивні стани (у т. ч. в анамнезі), одночасне застосування трициклічних антидепресантів, порушення функції нирок, прийом алкоголю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При сумісному застосуванні з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (транквілізатори, снодійні засоби, лікарські засоби, що містять алкоголь), можливе посилення седативного ефекту, взаємне посилення депримуючого впливу на центральну нервову систему і розвиток депресивних розладів. Гіпотензивний ефект клонідину послабляють кортикостероїди, трициклічні антидепресанти, анорексигенні (за винятком фенфлураміну), симпатоміметичні, нестероїдні протизапальні засоби і антагоністи іонів кальцію; підвищують – анестетики, вазодилататори, діуретики, антигістамінні засоби. b‑адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів і серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку брадикардії або (в окремих випадках) призводять до розвитку АВ-блокади. Повідомлялося про випадки тяжкої брадикардії при одночасному застосуванні клонідину і дилтіазему, що призводило до госпіталізації та застосування кардіостимуляції. При одночасному застосуванні з атенололом, пропранололом розвиваються адитивний гіпотензивний ефект, седативна дія і сухість у роті. Гормональні контрацептиви при застосуванні внутрішньо можуть підсилювати седативний ефект препарату. Клонідин може знижувати ефективність леводопи і пірибедилу у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Клонідин може підвищувати концентрацію циклоспорину, а також концентрацію глюкози в крові за рахунок зниження секреції інсуліну, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з інсуліном. Не призначати разом з α‑адреноблокаторами, оскільки ефект α1‑адреноблокаторів при сумісному застосуванні з клонідином може бути непередбачуваним. Неселективні α‑адреноблокатори (у т. ч. фентоламін, толазолін), а також препарати з властивостями блокаторів α2‑адренорецепторів (наприклад, міртазапін) можуть спричинити дозозалежне антагоністичне зниження α2‑опосередкованого гіпотензивного ефекту клонідину. При застосуванні лікарських засобів з властивостями блокаторів α‑адренорецепторів (хлорпромазин, галоперидол) − можливе провокування або посилення ортостатичних реакцій, зниження гіпотензивного ефекту, зростає ризик рикошетної артеріальної гіпертензії при різкій відміні клонідину.
Не рекомендується призначати одночасно з антиаритмічними засобами, похідними фенотіазину, наркотичними аналгетиками, норадреналіном, резерпіном, серцевими глікозидами, пероральними гіпоглікемічними засобами, антацидами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.
Повідомлялося про випадки гострого делірію при одночасному застосуванні флуфеназину і клофеліну. Симптоми зникали після припинення прийому клофеліну та відновлювалися у разі поновлення його застосування.
Особливості застосування.
У ході лікування Клофеліном-ЗН забороняється вживати алкогольні напої.
Раптове припинення застосування лікарського засобу може призвести до розвитку синдрому відміни внаслідок підвищення концентрації катехоламінів у плазмі крові: підвищення артеріального тиску, нервозності, головного болю, нудоти, тому відміну препарату слід проводити тільки поступово впродовж 1‑2 тижнів з урахуванням супутньої терапії іншими лікарськими засобами. Синдром відміни може з’явитися через 18‑72 години після прийому останньої дози клонідину. При розвитку синдрому відміни відразу повертаються до застосування препарату і надалі його відміняють поступово, замінюючи іншими гіпотензивними засобами. Повідомлялося про випадки гіпертонічної енцефалопатії, порушення мозкового кровообігу та про летальний наслідок після різкої відміни клонідину.
Ймовірність такої реакції на припинення лікування клонідином зростає у разі застосування високих доз препарату або у разі продовження супутньої терапії β-блокаторами, тому в подібних ситуаціях рекомендується особлива обережність. Для попередження синдрому відміни препарат не слід призначати пацієнтам, які не мають умов для його регулярного застосування.
Якщо при комбінованому застосуванні клонідину і блокатора β‑адренорецепторів потрібне тимчасове припинення лікування, то блокатор β‑адренорецепторів слід відмінити раніше для того, щоб запобігти симпатичній гіперреактивності, а потім поступово відміняти Клофелін‑ЗН, особливо, якщо його застосовували у великих дозах.
З обережністю призначати клонідин хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати симптоми гіпоглікемії і зменшувати секрецію інсуліну.
З обережністю призначати пацієнтам літнього віку – можлива підвищена чутливість до препарату. Можливе транзиторне підвищення концентрації соматотропного гормону.
Застосування клонідину може призвести до зменшення і пригнічення слиновиділення, що сприяє розвитку карієсу, пародонтозу, кандидозу порожнини рота.
При лікуванні клонідином рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск. Слід бути обережним при тривалому фізичному навантаженні, особливо у вертикальному положенні, за спекотної погоди через ризик ортостатичних реакцій.
Клонідин, діюча речовина Клофеліну‑ЗН, та його метаболіти інтенсивно виводяться з сечею. Дозування повинно бути призначене індивідуально відповідно до індивідуальної антигіпертензивної відповіді, яка може суттєво відрізнятись у пацієнтів з нирковою недостатністю, тому таким пацієнтам необхідний ретельний моніторинг. Оскільки під час рутинного гемодіалізу видаляється лише мінімальна кількість клонідину, після діалізу не потрібно давати додаткову дозу клонідину.
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із легкою та помірною брадіаритмією, такою як синусова брадикардія, полінейропатією чи запорами.
Пацієнтів із відомою депресією в анамнезі слід ретельно контролювати під час тривалого лікування клонідином, оскільки періодично надходять повідомлення про подальші депресивні епізоди під час перорального лікування у таких пацієнтів.
Як і під час лікування іншими антигіпертензивними лікарськими засобами, під час застосування клонідину слід особливо ретельно контролювати стан пацієнтів із серцевою недостатністю.
Недостатньо даних щодо безпеки застосування клонідину у дітей та підлітків, тому його не можна рекомендувати для використання у цій популяції.
Повідомлялося про серйозні побічні явища, включаючи раптову смерть, при одночасному застосуванні з метилфенідатом. Безпека використання метилфенідату в поєднанні з клонідином систематично не оцінювалася.
Зниження артеріального тиску, індуковане клонідином, може бути додатково посилене за рахунок одночасного застосування з іншими гіпотензивними засобами. Це може бути використано з терапевтичною метою у випадку застосування інших антигіпертензивних засобів, таких як діуретики, вазодилататори, блокатори β-рецепторів, антагоністи кальцію та інгібітори АПФ, але ефект α-блокаторів непередбачуваний.
Пацієнтів слід попередити, що седативний ефект препарату посилюється при одночасному застосуванні барбітуратів або інших седативних препаратів.
При артеріальній гіпертензії, спричиненій феохромоцитомою, не очікується терапевтичного ефекту клонідину.
Можливий розвиток слабкопозитивної реакції Кумбса.
Пацієнтів, які носять контактні лінзи, потрібно попередити, що при лікуванні може виникнути зменшення секреції слізних залоз.
Лікарський засіб містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності. У разі необхідності застосування у період лактації годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
В ході терапії лікарським засобом слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій.
Спосіб застосування та дози.
Призначати дорослим всередину, незалежно від прийому їжі. Препарат ефективний у малих дозах. Дозу слід підбирати суворо індивідуально. Тривалість курсу лікування лікар визначає індивідуально залежно від перебігу хвороби, досягнутого клінічного ефекту і переносимості препарату. Відміну препарату завжди проводити поступово впродовж 1‑2 тижнів.
Артеріальна гіпертензія. Початкова доза зазвичай становить 0,075 мг (препарати клонідину іншого дозування) 2‑3 рази на добу. У разі необхідності дозу слід поступово збільшити до максимальної добової дози – 0,9 мг (6 таблеток). Зазвичай ефективна терапевтична доза становить 0,15 мг (1 таблетка) 2‑3 рази на добу. Максимальна разова доза – 0,3 мг (2 таблетки). У виняткових випадках допустиме підвищення добової дози до 1,2 мг (8 таблеток) – тільки під наглядом лікаря в умовах стаціонару.
Пацієнтам літнього віку, особливо за наявності проявів цереброваскулярної хвороби, призначати з обережністю; на початку лікування призначати препарати клонідину в іншій лікарській формі з можливістю дозування 0,0375 мг 3 рази на добу.
Гіпертонічний криз. Призначати по 0,15‑0,3 мг (1‑2 таблетки) сублінгвально (за відсутності вираженої сухості у роті).
Абстинентний синдром. Призначати в умовах стаціонару по 0,15‑0,3 мг (1‑2 таблетки) 3 рази на добу з інтервалом 6‑8 годин впродовж 5‑7 діб. При розвитку побічних ефектів разові дози поступово зменшувати протягом 2‑3 діб, після чого, у разі необхідності, лікарський засіб відмінити.
Діти.
Лікарський засіб протипоказаний для застосування у педіатричній практиці.
Передозування.
Симптоми. Сонливість, седативний стан, зокрема кома, міоз (виражене звуження зіниць), брадикардія, нестримне блювання, ксеростомія, пригнічення дихання (аж до апное), порушення свідомості, колапс, зниження або підвищення артеріального тиску (особливо у підлітків), симптоматична артеріальна гіпотензія, ортостатичні реакції, розширення комплексу QRS, гіпотермія, можливе уповільнення АВ-провідності і синдром ранньої реполяризації. Можливе парадоксальне підвищення артеріального тиску, спричинене стимуляцією периферичних α1‑адренорецепторів (зазвичай при дозі понад 10 мг).
Лікування. Припинення застосування лікарського засобу та симптоматична терапія (при різкій артеріальній гіпотензії − інфузія рідини та/або інотропних симпатоміметиків (допамін або мезатон), при вираженій депресії центральної нервової системи або апное – 2‑4 мг налоксону внутрішньовенно, у разі необхідності повторюють; промивання шлунка та/або введення активованого вугілля − за потреби). При симптоматичній брадикардії застосовувати атропіну сульфат. Як специфічний антидот може бути використаний толазолін: 1 мг толазоліну при внутрішньовенному введенні або 50 мг при прийомі всередину нейтралізують ефект 0,6 мг клонідину. Гемодіаліз неефективний.
Побічні реакції.
З боку центральної нервової системи: седація, підвищена стомлюваність, сонливість, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій, тривожність, збудження, нервозність, депресія, яскраві або кошмарні сновидіння, запаморочення, астенія, слабкість, тимчасові стани сплутаності свідомості, порушення сприйняття, галюцинації (у т. ч. зорові, слухові), маячня, делірій, головний біль, парестезії, тремор, розлади сну, у т. ч. безсоння.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, «гемітоновий криз» – різке короткочасне зниження артеріального тиску з подальшим різким підвищенням на початку лікування, застійна серцева недостатність, зміни ЕКГ (блокада синусового вузла, вузлова брадикардія, високий ступінь АВ-блокади, аритмії, у т. ч. брадіаритмія), пальпітація, синкопе. Про випадки синусової брадикардії та АВ-блокади повідомлялося як при супутньому застосуванні серцевих глікозидів, так і без них, синдром Рейно (блідість, похолодання кінцівок).
З боку травної системи: сухість у роті, зниження апетиту, нудота, блювання, запор, зниження шлункової секреції, анорексія, абдомінальний біль, псевдообструкція товстого кишечнику, біль у слинних залозах, у т. ч. навколовушній залозі, паротит, помірні транзиторні порушення функціональних тестів печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: блідість/гіперемія шкіри, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, алопеція.
З боку опорно-рухового апарату: періодичні судоми литкових м’язів, міалгії, артралгії.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж; дуже рідко при сублінгвальному застосуванні (при гіпертонічному кризі) – набряк слизових оболонок, утруднення дихання.
З боку органів дихання: сухість слизової оболонки носа, порушення дихання.
З боку органів зору: розлади акомодації, нечіткість зору, зменшення сльозовиділення, сухість очей, відчуття печіння в очах.
Інші: тромбоцитопенія, гіперглікемія, транзиторне підвищення рівня глюкози, креатинфосфокінази в сироватці крові, затримка іонів натрію і води, що проявляється набряками нижніх кінцівок, збільшенням ваги, закладеність носа, ніктурія, порушення та затримка сечовипускання, еректильна дисфункція, зниження лібідо, зниження потенції, гінекомастія у чоловіків, гарячка, відчуття нездужання, слабкопозитивна проба Кумбса, підвищення чутливості до алкоголю. При раптовій відміні – синдром відміни (різке підвищення артеріального тиску (5‑20 %), стенокардія, стан тривожності або напруження, нервозність, головний біль, нудота, гіперсалівація, блювання, сильне серцебиття, тремтіння кистей та пальців, пітливість, спазми у шлунку, порушення сну).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності.
4 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у коробці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.