Cefoperazone and beta-lactamase inhibitor
порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг/ 1000 мг по 1 або по 10 флаконів з порошком у пачці з картону
2 роки (з дати виробництва форми in bulk).
(дивись інструкцію)
ТОВ "Юрія-Фарм"
ТОВ "Юрія-Фарм"
для медичного застосування лікарського засобу
ЛАКСЕРС
(LAXERS)
Склад:
діючі речовини: цефоперазон, сульбактам;
1 флакон містить цефоперазону натрію еквівалентно цефоперазону 1000 мг, сульбактаму натрію еквівалентно сульбактаму 1000 мг.
допоміжні речовини: відсутні.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші
β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління.
Код ATХ J01DD62.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лаксерс є комбінацією сульбактаму натрію та цефоперазону натрію.
Цефоперазон натрій являє собою напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально.
Сульбактам натрій — це похідна базового пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором β-лактамази та застосовується тільки парентерально.
Механізм дії
Антибактеріальним компонентом лікарського засобу Лаксерс є цефоперазон — цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду бактеріальної клітинної стінки. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших β-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до β-лактамних антибіотиків.
Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами був підтверджений у ході досліджень цілісних мікроорганізмів з використанням резистентних штамів, під час яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, часто чутливі штами стають вразливішими до дії лікарського засобу Лаксерс, ніж до дії самого цефоперазону.
Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми, приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями кожного компонента окремо) з найбільш вираженою дією проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, види Bacteroides, види Staphylococcus, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Лаксерс проявляє активність in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів.
Грампозитивні мікроорганізми:
- Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);
- Staphylococcus epidermidis;
- Streptococcus pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);
- Streptococcus pyogenes (β-гемолітичні стрептококи групи А);
- Streptococcus agalactiae (β-гемолітичні стрептококи групи В);
- більшість інших штамів β-гемолітичних стрептококів;
- багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок).
Грамнегативні мікроорганізми:
- Escherichia coli;
- види Klebsiella;
- види Enterobacter;
- види Citrobacter;
- Haemophilus influenzae;
- Proteus mirabilis;
- Proteus vulgaris;
- Morganella morganii (попередня назва Proteus morganii);
- Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri);
- види Providencia;
- види Serratia (включаючи S. marcescens);
- види Salmonella та Shigella;
- Pseudomonas aeruginosa та деякі інші види Pseudomonas;
- Acinetobacter calcoaceticus;
- Neisseria gonorrhoeae;
- Neisseria meningitidis;
- Bordetella pertussis;
- Yersinia enterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми:
- грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);
- грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
- грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).
Встановлено такий діапазон чутливості до препарату Лаксерс.
Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (мкг/мл, як концентрації цефоперазону)
|
Чутливі |
≤ 16 |
|
Проміжні |
17–63 |
|
Резистентні |
≥ 64 |
Розміри диска зони чутливості (мм, тест Кірбі – Бауера)
Чутливі
|
≥ 21 |
|
Проміжні |
16–20 |
|
Резистентні |
≤ 15 |
Для визначення МІК можна застосовувати серійні розведення лікарського засобу Лаксерс за допомогою методу розведення в агарі або бульйоні. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що терапія лікарським засобом Лаксерс, імовірно, буде ефективно впливати на збудника інфекції, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливим до лікарського засобу Лаксерс при застосуванні останнього у вищих дозах або якщо інфекція розвинулась у тих тканинах чи рідинах організму, де досягаються високі концентрації антибіотика.
Рекомендовані ліміти контролю якості для дисків чутливості до сульбактаму/цефоперазону 30 мкг / 75 мкг
|
Контрольний штам |
Розмір зони (мм) |
|
Види Acinetobacter ATCC 43498 |
26–32 |
|
Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853 |
22–28 |
|
Escherichia coli ATCC 25922 |
27–33 |
|
Staphylоcoccus aureus ATCC 25923 |
23–30 |
Фармакокінетика.
Розподіл
Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону у сироватці крові після внутрішньовенного введення протягом 5 хвилин разової дози 2 г (у співвідношенні 1:1) препарату (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму
(Vd = 18,0–27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd = 10,2–11,3 л).
Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону у сироватці крові після внутрішньовенного введення протягом 15 хвилин разової дози 4,5 г (у співвідношенні 1:2) препарату (1,5 г сульбактаму + 3 г цефоперазону) у здорових добровольців становили
88,3 мкг/мл та 416,1 мкг/мл відповідно.
Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону у сироватці крові після першого внутрішньом’язового введення 1,5 г препарату (0,5 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 11 мкг/мл та 45,3 мкг/мл і 29,9 мкг/мл та
58,4 мкг/мл відповідно після введення сьомої дози при застосуванні препарату кожні
12 годин.
Виведення
При застосуванні лікарського засобу приблизно 84 % дози сульбактаму та 25 % дози цефоперазону виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилась, виводиться з жовчю. Після введення препарату середній період напіввиведення сульбактаму становить приблизно 1 годину, а цефоперазону — 1,7 години. Концентрації у плазмі крові пропорційні до введеної дози. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження сульбактаму і цефоперазону при їх окремому застосуванні.
Після внутрішньом’язового введення 1,5 г препарату (0,5 г сульбактаму і 1 г цефоперазону) максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону у плазмі крові досягалися у період від 15 хвилин до 2 годин після введення препарату. Середні значення максимальних концентрацій у плазмі крові становили 19 і 64,2 мкг/мл для сульбактаму і цефоперазону відповідно.
Після багаторазового введення препарату не повідомлялося про якісь суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату та не спостерігалася їх кумуляція при застосуванні через кожні 8–12 годин.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Див. розділ «Особливості застосування».
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості, яким вводили препарат, загальний кліренс сульбактаму в організмі значною мірою корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою період напіввиведення сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7 години за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює період напіввиведення, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не спостерігалося значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти літнього віку
Фармакокінетику препарату вивчали у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, мали довший період напіввиведення, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. Фармакокінетичні дані щодо сульбактаму добре корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані щодо цефоперазону добре корелюють зі ступенем порушення функції печінки.
Діти
Дослідження, що проводили з участю дітей, продемонстрували відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів лікарського засобу порівняно з даними щодо дорослих пацієнтів. У дітей середній період напіввиведення сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону — від 1,44 до 1,88 години.
Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються у різних тканинах і рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку та ін.
Немає доказів виникнення фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі лікарського засобу Лаксерс.
Цефоперазон не заміщає білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікарський засіб Лаксерс застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами мікроорганізмів:
– інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
– септицемія;
– менінгіт;
– інфекції шкіри і м’яких тканин;
– інфекції кісток і суглобів;
– запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.
Протипоказання.
Протипоказаний пацієнтам із гіперчутливістю до діючих речовин (сульбактаму, цефоперазону), β-лактамних антибіотиків або до будь-яких допоміжних речовин.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Комбінована терапія
Зважаючи на широкий спектр активності, лікарський засіб Лаксерс можна застосовувати для лікування більшості інфекцій. Однак за певних показань препарат можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами (див. розділ «Спосіб застосування та дози») необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (див. розділ «Несумісність»).
Алкоголь
При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після застосування цефоперазону відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів. Пацієнтів слід попереджати про можливі побічні реакції, що виникають у разі вживання алкогольних напоїв під час застосування лікарського засобу Лаксерс. При використанні штучного харчування (перорального або парентерального) розчини, що містять етанол, використовувати не слід.
Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах Хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.
Особливості застосування.
Гіперчутливість
Повідомлялося про випадки розвитку тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію β-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи сульбактам/цефоперазон. Розвиток таких реакцій з більшою ймовірністю спостерігається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі.
Перед початком терапії сульбактамом/цефоперазоном слід ретельно вивчити анамнез пацієнта щодо реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання»). Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких проявляється алергія в тій чи іншій формі, особливо на лікарські засоби.
При розвитку алергічних реакцій застосування лікарського засобу слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За потреби слід провести оксигенотерапію, застосувати внутрішньовенно стероїдні препарати, забезпечити прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію (див. розділ «Побічні реакції»).
Повідомлялося про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним наслідком, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса –Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, яким застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Застосування при порушеннях функції печінки
Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки спостерігаються терапевтичні концентрації цефоперазону в жовчі і лише подовження періоду напіввиведення у 2–4 рази.
Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати концентрацію цефоперазону у сироватці крові та у разі необхідності коригувати дозування. Якщо не проводиться ретельний контроль концентрації у сироватці крові, доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.
Загальні застереження
Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, іноді з летальним наслідком, при застосуванні сульбактаму/цефоперазону. Як і при застосуванні інших антибіотиків, у пацієнтів, які отримували сульбактам/цефоперазон, спостерігався дефіцит вітаміну K, що спричиняло коагулопатію. Механізм цього явища, ймовірно, пов’язаний із пригніченням кишкової бактеріальної флори, що в нормі синтезує вітамін K. До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів та пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти, слід контролювати протромбіновий час (або міжнародне нормалізоване відношення) для виявлення можливої кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії, а при наявності показань призначати прийом вітаміну K. У випадку розвитку тривалої кровотечі, якщо відсутні інші причини цього явища, слід припинити застосування сульбактаму/цефоперазону.
Як і при використанні інших антибіотиків, тривале застосування лікарського засобу Лаксерс може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнта. Як і при використанні інших сильнодіючих системних засобів, при тривалому застосуванні лікарського засобу Лаксерс рекомендовано періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у недоношених новонароджених та інших немовлят.
Про виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрій / цефоперазон натрій. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів змінює нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксини, підвищують захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Необхідно розглядати можливість цього діагнозу у всіх пацієнтів із діареєю, що виникає при застосуванні антибактеріальної терапії. Потрібен ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток діареї, пов’язаної з C. Difficile, через 2 місяці після завершення антибактеріальної терапії.
Діти
Лаксерс ефективно застосовується немовлятам, проте всебічних досліджень застосування препарату недоношеним або доношеним новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.
При патологічній жовтяниці новонароджених цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.
Вміст натрію
1 флакон, що містить 2 г лікарського засобу Лаксерс (1000 мг / 1000 мг), містить
5,86 ммоль (або 134,65 мг) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дослідження впливу лікарського засобу на репродуктивну функцію, що проводили на щурах, у дозах, що у 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр, але всебічних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили. Зважаючи на те, що результати досліджень впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди будуть такими ж для людей, лікарський засіб можна застосовувати у період вагітності лише при наявності чітких показань.
Годування груддю
У грудне молоко проникає тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Лаксерс слід з обережністю призначати жінкам, які годують груддю, незважаючи на те, що обидві складові лікарського засобу проникають у грудне молоко у незначній кількості.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Вплив лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами малоймовірний.
Спосіб застосування та дози.
Лаксерс (комбінація сульбактаму натрію / цефоперазону натрію) випускається у флаконах і застосовується лише парентерально.
Дорослі
Звичайна доза лікарського засобу для дорослих становить 2–4 г на добу (тобто від 1 до
2 г цефоперазону на добу) внутрішньовенно або внутрішньом’язово в рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин.
|
Співвідношення |
Сульбактам/ цефоперазон (г) |
Доза сульбактаму (г) |
Доза цефоперазону (г) |
|
1:1 |
2–4 |
1–2 |
1–2 |
При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза лікарського засобу може бути підвищена до 8 г (тобто доза цефоперазону — 4 г) — вводити внутрішньовенно у рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Див. розділ «Особливості застосування».
Пацієнти з порушенням функції нирок
Режим дозування лікарського засобу слід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Максимальна доза для пацієнтів із кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв — 1 г сульбактаму кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму — 2 г), а для пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв максимальна доза — 500 мг сульбактаму кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму — 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового окремого призначення цефоперазону.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.
Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.
Пацієнти літнього віку
Див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика».
Діти
Звичайна доза лікарського засобу для дітей становить від 40 до 80 мг / кг маси тіла / добу (тобто 20–40 мг цефоперазону / кг маси тіла / добу), рівномірно розподілена на 2–4 дози.
|
Співвідношення |
Сульбактам/ цефоперазон (мг / кг маси тіла / добу) |
Доза сульбактаму (мг / кг маси тіла / добу) |
Доза цефоперазону (мг / кг маси тіла / добу) |
|
1:1 |
40–80 |
20–40 |
20–40 |
При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг / кг маси тіла / добу (80 мг цефоперазону / кг маси тіла / добу), рівномірно розділена на
2–4 дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Новонароджені
Новонародженим 1-го тижня життя лікарський засіб слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг / кг маси тіла / добу (160 мг / кг маси тіла / добу лікарського засобу). У випадку необхідності застосування дози цефоперазону, що перевищує 80 мг / кг маси тіла / добу, додаткову дозу цефоперазону слід призначати окремо (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосіб застосування
Внутрішньовенне введення
Для краплинної інфузії вміст кожного флакона лікарського засобу Лаксерс слід відновити у відповідній кількості 5 % водного розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або води для ін’єкцій, а потім довести до 20 мл тим самим розчином. Вводити протягом 15–60 хв.
Відновлення
|
Загальна доза (г) |
Еквівалентна доза Сульбактам + цефоперазон (г) |
Об’єм розчинника |
Максимальна кінцева концентрація (мг/мл) |
|
2 |
1+1 |
6,7 |
125+125 |
Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного відновлення (див. розділ «Несумісність»).
Для внутрішньовенної ін’єкції вміст кожного флакона слід розводити, як описано вище, та вводити протягом щонайменше 3 хвилин.
Внутрішньом’язове введення
Встановлено, що Лаксерс сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози у 0,225 % розчині натрію хлориду та 5 % розчин декстрози у 0,9 % розчині натрію хлориду. Цефоперазон сумісний при концентраціях в діапазоні від 10 мг до 250 мг на 1 мл розчинника. Сульбактам сумісний при концентраціях в діапазоні від 5 до 125 мг на 1 мл розчинника.
Лактатний розчин Рінгера
Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»). Необхідним є двоетапне розведення з використанням стерильної води для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести лактатним розчином Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (до 2 мл або 4 мл початково розбавленого розчину слід додати 50 мл або 100 мл лактатного розчину Рінгера відповідно).
Лідокаїн
2 % розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).
Будь-який невикористаний продукт або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Діти
Лікарський засіб застосовують дітям (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Передозування.
Інформації щодо гострої токсичності цефоперазону натрію та сульбактаму натрію у людей недостатньо. Очікується, що передозування може спричиняти прояви, що, головним чином, є посиленням побічних ефектів, про які повідомлялося при застосуванні лікарського засобу. Слід брати до уваги, що високі концентрації β-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, у тому числі судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Побічні реакції.
Лікарський засіб загалом добре переноситься. Більшість побічних реакцій є легкого або помірного ступеня тяжкості та мають сприятливий перебіг при тривалому лікуванні.
Побічні реакції, про які повідомлялося протягом лікування, наведено нижче із зазначенням частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від
≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна встановити за наявними даними).
|
Системи органів |
Частота |
Побічні реакції |
|
З боку крові та лімфатичної системи |
Дуже часто |
Нейтропенія†, лейкопенія†, пряма позитивна проба Кумбса†, зниження рівня гемоглобіну†, зниження гематокриту†, тромбоцитопенія† |
|
Часто |
Коагулопатія*, еозинофілія† |
|
|
Частота невідома |
Гіпопротромбінемія |
|
|
З боку імунної системи |
Частота невідома |
Анафілактичний шок٭§, анафілактична реакція*§, анафілактоїдна реакція§, включаючи шок*, гіперчутливість*§ |
|
З боку нервової системи |
Нечасто |
Головний біль |
|
З боку судин |
Частота невідома |
Крововилив (включаючи летальний наслідок), васкуліт*, артеріальна гіпотензія* |
|
З боку шлунково- кишкового тракту |
Часто |
Діарея, нудота, блювання |
|
Частота невідома |
Псевдомембранозний коліт* |
|
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Дуже часто |
Підвищення рівня аланінамінотрансферази†, аспартатамінотрансферази†, лужної фосфатази крові† |
|
Часто |
Підвищення рівня білірубіну в крові† |
|
|
Частота невідома |
Жовтяниця* |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
Нечасто |
Свербіж, кропив’янка |
|
Частота невідома |
Токсичний епідермальний некроліз*§, синдром Стівенса – Джонсона*§, ексфоліативний дерматит*§, макулопапульозні висипи |
|
|
З боку нирок і сечовивідних шляхів |
Частота невідома |
Гематурія* |
|
Загальні розлади та реакції у місці введення |
Нечасто |
Флебіт у місці введення, біль у місці ін’єкції, пірексія, озноб |
* Побічні реакції, про які повідомлялося у постмаркетинговий період.
† У розрахунки частоти побічних реакцій стосовно відхилень лабораторних показників від норми були включені всі доступні лабораторні значення, зокрема показники пацієнтів із порушеннями на початковому рівні. Такий консервативний підхід був взятий за основу через те, що початкова інформація не дає змогу диференціювати підгрупи пацієнтів із порушеннями на початковому рівні, пацієнтів, які мали значущі зміни у лабораторних показниках, що були пов’язані із лікуванням, та пацієнтів, які не мали таких змін. Порушення за такими показниками, як рівень лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокрит, спостерігалися тільки у ході досліджень. Підвищення та зниження рівнів не диференціювали.
§ Надходили повідомлення про летальні наслідки.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки (з дати виробництва форми in bulk).
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Аміноглікозиди
Розчини лікарського засобу Лаксерс та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо є необхідність у комбінованій терапії лікарським засобом Лаксерс та аміноглікозидами, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію, використовуючи окрему вторинну систему для внутрішньовенних інфузій, при цьому первинна система для внутрішньовенних інфузій повинна бути ретельно промита схваленим розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату Лаксерс та аміноглікозидів були по можливості максимальними.
Лактатний розчин Рінгера
Первинне розведення лактатним розчином Рінгера не рекомендоване, оскільки встановлено, що ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні лактатним розчином Рінгера (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Лідокаїн
Первинне розведення 2 % розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну хлориду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Упаковка.
Флакон з порошком. По 1 або по 10 флаконів у пачці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Юрія-Фарм»
(пакування із форми in bulk фірми-виробника НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал Компані Лімітед, Китай).
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.
