IНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЛЕВОТРЕН
(LEVOTREN)
Склад:
діюча речовина: levofloxacin;
1 мл розчину містить левофлoксацину (у вигляді гемігідрату) 5 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S(‑) енантіомер рацемічної лікарської речовини офлоксацину.
Механізм дії. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів, левофлоксацин діє на комплекс ДНК-гірази і топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під кривою «концентрація – час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації [МІК (МПК)].
Механізм резистентності. Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутації генів, які кодують обидві топоізомерази типу ІІ: ДНК-гіразу і топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як проникнення через бар’єр (характерний для Pseudomonas aeruginosa) і механізм ефлюксу, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.
Існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Граничні значення. Рекомендовані EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості) граничні значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та помірно чутливі від резистентних організмів, представлені нижче у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).
Клінічні граничні значення МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 10.0, 2020-01-01):
Таблиця 1
|
Чутливі |
Резистентні |
|
|
Enterobacterales |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Pseudomonas spp. |
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Acinetobacter spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Staphylococcus aureus Coagulase-negative staphylococci |
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Enterococcus spp.1 |
≤ 4 мг/л |
> 4 мг/л |
|
Streptococcus pneumoniae |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Streptococcus A,B,C і G |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Haemophilus influenzae |
≤ 0,06 мг/л |
> 0,06 мг/л |
|
Moraxella catarrhalis |
≤ 0,125 мг/л |
> 0,125 мг/л |
|
Helicobacter pylori |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Aerococcussanguinicola and urinae2 |
≤ 2 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Aeromonas spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
ФК-ФД (не пов’язані з видами) граничні значення |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
1 Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів. 2 Сприйнятливість залежить від чутливості до ципрофлоксацину. |
||
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів. Бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що користь лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.
Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci – групи C та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.
Аеробні грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.
Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus.
Інші: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види, які можуть набувати резистентності
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*, Coagulase negative, Staphylococcus spp.
Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis.
Природно резистентні штами
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium.
* Метицилінрезистентний S. aureus, імовірно, має корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому Сmax досягається протягом 1–2 годин. Абсолютна біодоступність становить приблизно від 99 до 100 %.
Їжа має незначний вплив на всмоктування левофлоксацину.
Умови стійкого стану досягаються після одного чи двох введень 500 мг за схемою прийому лікарського засобу протягом 48 годин.
Розподіл
Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові.
Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широке поширення у тканинах організму.
Проникнення у тканини та рідини організму
Левофлоксацин має здатність проникати у слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистілки, альвеолярні макрофаги, тканину легенів, шкіри (рідина пухиря), тканини простати і сечі. Однак левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну (спинномозкову) рідину.
Біотрансформація
Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин і левофлоксацину N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості лікарського засобу, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не підлягає інверсії хіральної структури.
Виведення
Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виводиться в основному нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення 1 дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що пероральний та внутрішньовенний шляхи введення є взаємозамінними.
Лінійність
Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає порушення функції нирок. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується, як видно нижче у таблиці 2.
Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг
|
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
< 20 |
20–49 |
50–80 |
|
Нирковий кліренс (мл/хв) |
13 |
26 |
57 |
|
Період напіввиведення (год) |
35 |
27 |
9 |
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікарський засіб Левотрен призначений для лікування у дорослих таких інфекцій:
– гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідного тракту (див. розділ «Особливості застосування»);
– хронічний бактеріальний простатит;
– легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика і лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Для лікування наведених нижче інфекцій лікарський засіб Левотрен слід застосовувати тільки тоді, коли вважається недоцільним застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для лікування таких інфекцій:
– негоспітальна пневмонія;
– ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
– Гіперчутливість до левофлоксацину, до інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
– епілепсія;
– ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі;
– дитячий вік (до 18 років);
– вагітність;
– період годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на препарат Левотрен
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби
У клінічних випробуваннях не виявлено фармакокінетичної взаємодії між левофлоксацином та теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг.
Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену приблизно на 13 % вища, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин
Пробенецид та циметидин мали статистично значимий вплив на виведення левофлоксацину.
Нирковий кліренс знижувався у разі наявності циметидину (24 %) та пробенециду (34 %). Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати секрецію левофлоксацину в ниркових канальцях. Однак у разі застосування доз, випробуваних у дослідженні, статистично значущі кінетичні відмінності навряд чи матимуть клінічну значимість.
Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інші лікарські засоби
Клінічні дослідження фармакології не продемонстрували клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при прийомі левофлоксацину разом із карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив лікарського засобу Левотрен на інші лікарські засоби
Циклоспорин
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT
Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особливості застосування» («Подовження інтервалу QT»)).
Теофілін
У дослідженнях фармакодинамічних взаємодій левофлоксацин не впливав на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом CYP1A2), вказуючи на те, що левофлоксацин не інгібує CYP1A2.
Глюкокортикоїди
При одночасному застосуванні із глюкокортикоїдами підвищується ризик розвитку розриву сухожилля.
Інша інформація
Не рекомендується при застосуванні левофлоксацину вживати алкоголь.
Особливості застосування.
Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні препаратів, які місять хінолони або фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику (див. розділ «Протипоказання»).
Ризик резистентності
Для метицилінрезистентного Staphylococcus aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину (та рекомендовані антибактеріальні препарати для лікування інфекцій MRSA вважаються непридатними).
Резистентність E. coli
Резистентність до фторхінолонів E. coli — найбільш поширеного збудника інфекцій сечовивідних шляхів — різниться у всіх країнах Європейського Союзу. Лікарям, що призначають препарат, рекомендується брати до уваги місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.
Легенева форма сибірської виразки
Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro, а також на експериментальних даних, отриманих під час досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень за участі щодо людей. Лікарям слід звертатись до національних і/або міжнародних консенсусних документів щодо лікування сибірської виразки.
Тривалі, інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції
Повідомлялося про рідкісні випадки потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що призводять до втрати працездатності та тривають місяці або роки, вражаючи різні, іноді множинні, системи організму (опорно-рухову, нервову, психотичну та органи чуття) після застосування хінолонів або фторхінолонів незалежно від віку та існуючих факторів ризику. Застосування левофлоксацину слід негайно припинити при перших ознаках або симптомах будь-яких серйозних побічних реакцій та звернутися до лікаря.
Тривалість введення
Слід дотримуватись рекомендованої тривалості введення розчину для інфузій Левотрену, яка становить щонайменше 30 хвилин для 250 мг або щонайменше 60 хвилин для 500 мг. Відомо, що під час інфузії офлоксацину можуть виникати тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. У рідкісних випадках як наслідок може спостерігатися раптове зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (L-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення препарату слід негайно припинити.
Тендиніт та розриви сухожиль
Тендиніт та розриви сухожиль (зокрема ахіллового сухожилля, але не тільки його) іноді білатеральні, можуть розвиватися протягом 48 годин після початку лікування хінолонами і фторхінолонами, але відомо про такі випадки, коли минало до декількох місяців після припинення лікування. Ризик тендиніту та розриву сухожиль підвищується у пацієнтів старшого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів із трансплантацією органів, у пацієнтів, які отримують добові дози 1000 мг, і у тих, хто одночасно отримував кортикостероїди. Тому слід уникати одночасного застосування лікарського засобу із кортикостероїдами.
При перших ознаках тединіту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування левофлоксацином потрібно припинити та розглянути альтернативне лікування. Слід провести належне лікування ураженої кінцівки (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не застосовувати, якщо спостерігаються ознаки тендинопатії.
Міоклонус
Зафіксовано випадки міоклонусу у пацієнтів, які застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до кліренсу креатиніну. Левофлоксацин слід негайно відмінити при першій появі міоклонусу та розпочати відповідне лікування.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile
Діарея, особливо у тяжких випадках, персистувальна та/або геморагічна, під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі кілька тижнів після лікування) може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile (СD-АД, Clostridium difficile-асоційована діарея). СD-АД може змінюватися за тяжкістю від легкої до загрозливої для життя, найтяжчою формою є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких розвивається тяжка діарея під час або після лікування левофлоксацином. Якщо виникає підозра на СD-АД, левофлоксацин слід відмінити і негайно розпочати належне лікування. Лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти зі схильністю до судом
Хінолони можуть знижувати судомний поріг і бути причиною судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші хінолони, його необхідно застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному застосуванні лікарських засобів, що знижують поріг судомних нападів, наприклад теофіліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі виникнення судомного нападу левофлоксацин слід відмінити (див. розділ «Побічні реакції»).
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів. Тому під час лікування таких пацієнтів левофлоксацином слід контролювати їх стан щодо виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)
Левофлоксацин може спричинити серйозні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У такому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря та розпочати відповідне лікування.
Тяжкі побічні реакції з боку шкіри
При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синдром Лаєлла) та медикаментозні висипання з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя чи мати летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»). Призначаючи лікарський засіб, пацієнтів необхідно попередити про ознаки та симптоми тяжких реакцій з боку шкіри і проводити ретельне спостереження. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, необхідно негайно відмінити прийом левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо в анамнезі пацієнта при застосуванні левофлоксацину спостерігалися такі серйозні реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона або DRESS-синдром, повторне призначення левофлоксацину цьому пацієнту заборонене.
Зміна рівня глюкози в крові
Як і при застосуванні усіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін рівня глюкози у крові, серед яких були випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, які частіше спостерігаються у людей літнього віку, зазвичай у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Якщо пацієнт повідомляє про порушення рівня глюкози у крові, лікування слід негайно припинити і розглянути альтернативну антибактеріальну терапію препаратами, що не містять фторхінолонів.
Профілактика фотосенсибілізації
Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам рекомендується уникати сонячного опромінення та УФ-променів (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час прийому і протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину з метою запобігання фотосенсибілізації.
Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну К
У зв’язку з імовірністю збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), при одночасному застосуванні цих лікарських засобів необхідно контролювати показники коагуляційних тестів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотичні реакції
Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках такі реакції прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після одноразової дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину необхідно негайно припинити і звернутися до лікаря за консультацією. Слід розглянути альтернативну антибактеріальну терапію нефторхінолонами та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT
Необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
– вроджений синдром подовження інтервалу QT;
– одночасне застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);
– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
– захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку і жінки молодшого віку можуть бути більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, цій групі пацієнтів слід з обережністю (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» і «Побічні реакції»).
Периферична нейропатія
Повідомлялося про випадки сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії у пацієнтів, які приводили до парестезії, гіпостезії, дізестезії або слабкості у пацієнтів, що приймали хінолони і фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнтам, які лікуються левофлоксацином, слід рекомендувати інформувати свого лікаря, якщо у них розвиваються симптоми нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість; прийом левофлоксацину слід припинити, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).
Гепатобіліарні порушення
Повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності, що загрожувала життю, при прийомі левофлоксацину, в основному у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.
Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis)
Фторхінолони, у тому числі левофлоксацин, мають нейром’язову блокувальну активність і можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У постмаркетинговий період при застосуванні левофлоксацину спостерігалися серйозні побічні реакції, у тому числі смертельні випадки, а також виникала потреба в штучній вентиляції легенів, що пов’язували з прийомом фторхінолонів пацієнтами з myasthenia gravis. Левофлоксацин не рекомендовано пацієнтам із myasthenia gravis в анамнезі.
Порушення зору
Слід негайно звернутися до офтальмолога при розвитку будь-яких порушень зору (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» і «Побічні реакції»).
Суперінфекція
Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призвести до надмірного росту нечутливих до нього мікроорганізмів. Якщо у період лікування розвивається суперінфекція, тоді необхідно вжити відповідних заходів.
Вплив на результати лабораторних досліджень
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і тому призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.
Аневризма і розшарування аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, і регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Тому фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам із аневризмою чи вродженою вадою серцевих клапанів у сімейному анамнезі та пацієнтам із діагнозом аневризми чи дисекції аорти або із захворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику або умов, що провокують:
– як аневризму аорти, так і розшарування та регургітацію/функціональну недостатність серцевого клапана (наприклад, запалення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса − Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково до цього
− аневризму та розшарування аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена), або додатково до цього
− регургітацію/функціональну недостатність серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).
Ризик аневризми і дисекції аорти та її розриву підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.
У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю в грудях або у спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Гострий панкреатит
У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієнтів слід поінформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнти, які відчувають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або у яких спостерігається блювання, повинні пройти негайне медичне обстеження. При підозрі на гострий панкреатит прийом левофлоксацину потрібно припинити, у разі підтвердження прийом левофлоксацину не відновлювати. Слід бути обережними пацієнтам із панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення з боку крові
Під час лікування левофлоксацином може розвинутися недостатність кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результатів потрібно розглянути питання щодо припинення лікування левофлоксацином.
Важлива інформація про допоміжні речовини
Цей лікарський засіб містить 15,4 ммоль (або 354 мг) натрію на 100 мл розчину, що еквівалентно приблизно 18 % від рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію для дорослої людини, яка становить 2 г.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Обсяг даних щодо застосування левофлоксацину вагітними жінками обмежений. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму репродуктивну токсичність. Однак за відсутності даних щодо застосування людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолонів левофлоксацин протипоказаний вагітним (див. розділ «Протипоказання»).
Період годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, що годують груддю. Існує недостатньо інформації про потрапляння левофлоксацину у грудне молоко. Однак інші фторхінолони потрапляють до материнського молока. За відсутності даних щодо застосування людям і за наявності експериментальних даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслідок дії фторхінолонів левофлоксацин протипоказаний жінкам, що годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильність. Левофлоксацин не викликає порушення фертильності або репродуктивності у тварин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Лікарський засіб Левотрен має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть погіршити здатність пацієнта концентруватися і реагувати, тому можуть становити ризик у ситуаціях, коли ці здібності є особливо важливими (наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).
Спосіб застосування та дози.
Лікарський засіб Левотрен вводять внутрішньовенно повільно 1–2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також від чутливості до препарату можливого збудника. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна застосовувати однакову їх дозу.
Для пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну > 50 мл/хв, дозування наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
|
Показання |
Доза, мг |
Кількість прийомів на добу |
Тривалість лікування * |
|
Негоспітальні пневмонії |
500 |
1–2 рази |
7–14 днів |
|
Гострий пієлонефрит |
500 |
1 раз |
7–10 днів |
|
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
500 |
1 раз |
7–14 днів |
|
Хронічний бактеріальний простатит |
500 |
1 раз |
28 днів |
|
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин |
500 |
1–2 рази |
7–14 днів |
|
Легенева форма сибірської виразки |
500 |
1 раз |
8 тижнів |
* Тривалість лікування включає внутрішньовенне введення та пероральне лікування. Час переходу від внутрішньовенного до перорального лікування залежить від клінічної ситуації, але зазвичай становить від 2 до 4 днів.
Особливі групи пацієнтів
Для пацієнтів з порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв, дозування наведено в таблиці 4.
Таблиця 4
|
Кліренс креатиніну |
Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) |
||
|
250 мг/ 24 год |
500 мг/24 год |
500 мг/12 год |
|
|
перша доза – 250 мг |
перша доза – 500 мг |
перша доза – 500 мг |
|
|
50–20 мл/хв |
наступні – 125 мг/ 24 год |
наступні – 250 мг/ 24 год |
наступні – 250 мг/ 12 год |
|
19–10 мл/хв |
наступні – 125 мг/ 48 год |
наступні – 125 мг/ 24 год |
наступні – 125 мг/ 12 год |
|
< 10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД)1 |
наступні – 125 мг/ 48 год |
наступні – 125 мг/ 24 год |
наступні – 125 мг/ 24 год |
1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Пацієнти із порушеннями функції печінки
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
Пацієнти літнього віку
Якщо функція нирок не порушена, немає потреби у корекції дози (див. розділ «Особливості застосування», а саме: «Тендиніт і розрив сухожилля» та «Подовження інтервалу QT»).
Спосіб застосування
Лікарський засіб Левотрен призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення; його призначають 1 або 2 рази на добу. Тривалість інфузії повинна становити не менше 30 хвилин для 250 мг або не менше 60 хвилин для 500 мг левофлоксацину (див. розділ «Особливості застосування»).
Цей лікарський засіб призначений лише для одноразового застосування. Лікарський засіб слід використовувати негайно після перфорації інфузійного порту, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Розчин необхідно візуально оглянути перед застосуванням. Використовувати необхідно тільки прозорий розчин, від жовтого до зеленувато-жовтого кольору, практично вільний від частинок.
Підготовка для внутрішньовенного введення:
– тримати пакет з інфузійним портом вгору;
– відкрутити захисний ковпачок з інфузійного порту;
– ввести голку для препарату в інфузійний порт обертовими рухами;
– розмістити пакет на штативі для інфузійних розчинів.
Під час проведення інфузії захист від світла не потрібен.
Як і всі інші препарати, будь-який невикористаний лікарський засіб слід утилізувати відповідно до місцевих правил.
Змішування з іншими розчинами для інфузій
Левотрен сумісний з такими розчинами для інфузій:
– 0,9 % розчином натрію хлориду;
– 5 % розчином глюкози для ін’єкцій;
– 2,5 % розчином глюкози у розчині Рінгера;
– комбінованими розчинами для парентерального харчування (амінокислоти, глюкоза, електроліти).
Інформація щодо несумісності наведена у розділі «Несумісність».
Діти.
Левофлоксацин протипоказаний для застосування дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.
Передозування.
Згідно досліджень токсичності на тваринах або клінічних фармакологічних досліджень, проведених з дозами, що перевищують терапевтичні, найважливішими ознаками гострого передозування левофлоксацином є такі симптоми з боку центральної нервової системи (ЦНС), як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, збільшення інтервалу QT.
У постмаркетинговий період спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС, включаючи сплутаність свідомості, судоми, міоклонус, галюцинації та тремор.
У разі передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Потрібно проводити моніторинг ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, включаючи перитонеальний діаліз і ХАПД, неефективні для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.
Побічні реакції.
Побічні реакції описані відповідно до класів систем органів MedRA та визначаються за частотою:
дуже часто (≥ 1/10);
часто (≥ 1/100, < 1/10);
нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100);
рідко (≥ 1/10000, ≤ 1/1000);
дуже рідко (≤ 1/10000);
невідомо (не можуть бути оцінені, виходячи з наявних даних).
Інфекції та інвазії. Нечасто: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, розмноження інших резистентних мікроорганізмів.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Нечасто: еозинофілія, лейкопенія. Рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія. Невідомо: недостатність кісткового мозку, включаючи апластичну анемію, панцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію.
З боку імунної системи. Рідко: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»). Невідомо: анафілактичний шокa, анафілактоїдний шокa (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку обміну речовин, метаболізму. Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»). Невідомо: гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»). Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервовість, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок.
З боку психіки.* Часто: безсоння. Нечасто: тривожність, сплутаність свідомості, нервовість. Рідко: психотичні реакції (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, патологічні сновидіння, нічні жахи, делірій. Невідомо: манія, психотичні розлади із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нервової системи. * Часто: головний біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія. Рідко: судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія, порушення пам’яті. Невідомо: міоклонус, периферична сенсорна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), периферична сенсорна моторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), порушення тактильних відчуттів, паросмія, включаючи аносмію, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку органів зору.* Рідко: зорові розлади, такі як затуманений зір (див. розділ «Особливості застосування»). Невідомо: тимчасова втрата зору, увеїт (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів слуху та вушного лабіринту.* Нечасто: вертиго. Рідко: шум у вухах. Невідомо: втрата слуху, порушення слуху.
З боку серцево-судинної системи.** Часто (стосується тільки форми препарату для внутрішньовенного введення): флебіт. Рідко: артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття. Невідомо: шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія та аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Невідомо: бронхоспазм, алергічний пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор. Невідомо: геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи. Часто: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП). Нечасто: підвищення рівня білірубіну в крові. Невідомо: жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи гостру летальну печінкову недостатність, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»). Гепатит.
З боку ендокринної системи: Рідко: cиндром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).
З боку шкіри та підшкірних тканинb. Нечасто: висип, свербіж шкіри, кропивʼянка, гіпергідроз. Рідко: медикаментозні висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), фіксована медикаментозна еритема. Невідомо: гіперпігментація шкіри, токсичний епідермальний некроліз (cиндром Лаєлла), синдром Стівенса – Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит.
З боку скелетно-м’язової системи.* Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожиль (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, особливо у пацієнтів з міастенією gravis (див. розділ «Особливості застосування»). Невідомо: рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля, див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.
З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади та реакції у місці введення.* Часто (стосуються тільки форми препарату для внутрішньовенного введення): реакція у місці інфузії (біль, почервоніння). Нечасто: астенія. Рідко: гарячка. Невідомо: біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці, кінцівках).
До інших побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів, належать напади порфірії у хворих на порфірію.
*Повідомлялося про дуже рідкісні випадки, які тривали протягом декількох місяців або років, які призводили до втрати працездатності та потенційно незворотних тяжких реакцій на препарат, які вражали різні, іноді декілька, систем органів і органів чуттів (такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, біль у кінцівках, артралгія, порушення ходи, нейропатія асоційована з парестезією, депресія, втомлюваність, порушення пам’яті, сну, слуху, зору і нюху), та асоціювалися в деяких випадках із застосуванням хінолонів і фторхінолонів (див. розділ «Особливості застосування»).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми та розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози.
bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.
Серед інших небажаних побічних реакцій, що асоціюються з прийомом фторхінолону, спостерігаються напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.
Окремі побічні реакції: тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, невралгія та порушення концентрації уваги як потенційні аспекти тривалих та інвалідизуючих побічних реакцій, індукованих фторхінолонами, що можуть призводити до втрати працездатності.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 2 роки.
Після видалення захисного пакета термін придатності становить 24 години.
Умови зберігання.
Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці. Цей лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Цей лікарський засіб не слід змішувати одночасно з гепарином, лужними розчинами (наприклад, із гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».
Упаковка.
По 100 мл препарату в інфузійному пакеті в захисному пакеті. По 10 пакетів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ІНФОМЕД ФЛЮІДС Ес. Ер. Ель.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Стр. Теодор Палладі нр. 50, сектор 3, Бухарест, код 032266, Румунія.