ЛЕЙГРАС®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЛЕЙГРАС^®

(LEIGRAS)

 

Склад:

діюча речовина: пегфілграстим;

1 попередньо наповнений шприц містить пегфілграстиму 6 мг;

допоміжні речовини:  кислота оцтова льодяна, сорбіт (E 420), полісорбат 20, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора і безбарвна рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори. Пегфілграстим. Код ATX L03А А13.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пегфілграстим – ковалентний кон’югат філграстиму (рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора [Г-КСФ]) з однією молекулою поліетиленгліколю (ПЕГ) 20 кДа. Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор є глікопротеїном, який регулює утворення і вивільнення нейтрофілів з кісткового мозку. Пегфілграстим чинить пролонговану дію в результаті зниження ниркового кліренсу.

Пегфілграстим і філграстим мають однаковий механізм дії: значно збільшують кількість нейтрофілів у периферичній крові протягом 24 годин і незначно збільшують кількість моноцитів та/або лімфоцитів. Аналогічно філграстиму, нейтрофіли, які утворилися у відповідь на терапію пегфілграстимом, мають нормальну або підвищену функціональну активність (хемотаксис і фагоцитоз).

Як і інші гемопоетичні фактори росту, гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор може стимулювати ендотеліальні клітини in vitro. Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор здатний стимулювати ріст мієлоїдних клітин, у тому числі злоякісних клітин, in vitro. Подібні ефекти можуть спостерігатися щодо деяких немієлоїдних клітин in vitro.

Однократне введення пегфілграстиму після кожного циклу мієлосупресивної цитостатичної терапії зменшує тривалість нейтропенії і частоту виникнення фебрильної нейтропенії аналогічно щоденному введенню філграстиму (в середньому 11 щоденних введень).

Фармакокінетика.

Після одноразового підшкірного введення пегфілграстиму його максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 16–120 годин.

Концентрація пегфілграстиму в сироватці крові підтримується протягом періоду нейтропенії після мієлосупресивної хіміотерапії.

Виведення пегфілграстиму нелінійне, дозозалежне. Виведення пегфілграстиму з сироватки крові зменшується зі зростанням дози. Кліренс пегфілграстиму в основному здійснюється нейтрофілами і знижується зі збільшенням дози пегфілграстиму.

Відповідно до саморегулюючого механізму кліренсу, концентрація пегфілграстиму в сироватці швидко знижується з початком відновлення числа нейтрофілів.

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів

З огляду на кліренс з участю нейтрофілів, очевидно, що фармакокінетика пегфілграстиму не змінюється при нирковій чи печінковій недостатності.

Особи літнього віку (понад 65 років)

Обмежені дані свідчать, що фармакокінетика пегфілграстиму у пацієнтів віком понад 65 років аналогічна фармакокінетиці у дорослих.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для зменшення тривалості нейтропенії і частоти виникнення фебрильної нейтропенії у дорослих хворих, які отримують хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючого або будь-якого допоміжного компонента препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Через можливу чутливість мієлоїдних клітин, які швидко діляться, до цитотоксичної терапії Лейграс^® слід вводити через 24 години після введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів. В клінічних дослідженнях препарат безпечно застосовувався за 14 днів до введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів. Одночасне застосування людині пегфілграстиму з хіміотерапевтичними засобами не вивчалося. В дослідженнях на тваринах при застосуванні пегфілграстиму разом з 5-фторурацилом (5-FU) або іншими антиметаболітами спостерігалося посилення мієлосупресії.

Можлива взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами спеціально не вивчалася в клінічних дослідженнях.

Можливість взаємодії з літієм, який також сприяє вивільненню нейтрофілів, спеціально не досліджували. Немає підтвердження, що ця взаємодія може бути шкідливою. 

Не вивчались безпека та ефективність застосування пегфілграстиму хворим, які отримують хіміотерапію, асоційовану з відстроченою мієлосупресією, наприклад, препарати нітрозосечовини.

Специфічні дослідження взаємодії чи впливу на метаболізм не проводилися. Однак, за даними клінічних досліджень, взаємодії пегфілграстиму з іншими лікарськими засобами на сьогодні не відмічено.

 

Особливості застосування.

Відстеження

Для покращення відстеження гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ) торговельне найменування препарату, що вводиться, повинно бути чітко зафіксовано в історії хвороби пацієнта.  

Обмежені дані свідчать, що ефективність пегфілграстиму і філграстиму однакова щодо часу видужання при тяжкій нейтропенії у пацієнтів з гострим мієлолейкозом de novo. Однак слід виявляти обережність при застосуванні препарату Лейграс^® пацієнтам з гострим мієлолейкозом de novo, оскільки не встановлено віддалені наслідки такої терапії.

Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор може сприяти росту мієлоїдних клітин та деяких немієлоїдних клітин in vitro.

Лейграс^® не слід призначати пацієнтам з мієлодиспластичним синдромом, хронічним мієлолейкозом, вторинним гострим мієлолейкозом, оскільки безпека і ефективність застосування препарату цим групам пацієнтів не вивчались. Слід особливо ретельно проводити диференційну діагностику бласттрансформації при хронічному мієлолейкозі і гострому мієлолейкозі.

Безпека та ефективність застосування препарату Лейграс^® пацієнтам віком понад 55 років з гострим мієлоїдним лейкозом і транслокацією t (15;17) не були встановлені.

Безпека та ефективність застосування препарату Лейграс^® хворим, які отримували високодозову хіміотерапію, не вивчалися.

Лейграс^® не слід використовувати для збільшення дози цитотоксичної хіміотерапії понад межі встановлених режимів дозування.

Легеневі побічні реакції.

Нечасто (≥ 1/1000 до <1/100) після введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ) повідомлялося про побічні ефекти з боку легень, зокрема, про інтерстиціальну пневмонію. У пацієнтів з легеневими інфільтратами або пневмонією в анамнезі  існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку легень.

Кашель, лихоманка і задишка у поєднанні з рентгенологічними інфільтративними змінами, погіршенням функції легень і збільшенням кількості нейтрофілів можуть бути ознаками респіраторного дистрес-синдрому у дорослих (РДС). У таких випадках, на розсуд лікаря, Лейграс^® слід відмінити та призначити відповідне лікування.

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит було зареєстровано у пацієнтів, які отримують філграстим і пегфілграстим. Як правило, прояви гломерулонефриту зникали після зниження дози або відміни філграстиму і пегфілграстиму. Рекомендується моніторинг аналізу сечі.

Синдром капілярного витоку

Були повідомлення про розвиток синдрому капілярного витоку (СКВ) у пацієнтів, що застосовують філграстим та пегфілграстим, які  є рекомбінантними людськими гранулоцитарними колонієстимулюючими факторами. Симптоми включають гіпотонію, гіпоальбумінемію, набряк, гемоконцентрацію. Необхідно ретельно контролювати пацієнтів,  у яких розвинулись симптоми СКВ, та надавати  стандартне симптоматичне лікування, яке може включати у разі необхідності інтенсивну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Спленомегалія і розрив селезінки

Нечасто реєструвалися безсимптомні випадки спленомегалії та окремі випадки розриву селезінки після застосування пегфілграстиму, деякі – з летальним наслідком. Слід ретельно контролювати розміри селезінки (фізикально, за допомогою ультразвукового дослідження). Діагноз розриву селезінки слід запідозрити у хворих зі скаргами на біль у верхній лівій частині живота або у верхній частині лівого плеча.

Тромбоцитопенія та анемія

Лікування препаратом Лейграс^® не попереджає розвиток тромбоцитопенії і анемії при продовженні мієлосупресивної хіміотерапії в повній дозі. Рекомендується регулярно визначати число тромбоцитів і гематокрит. Особливу увагу слід приділяти обережності при введенні одного хіміотерапевтичного агента або їх комбінації, які, як відомо, спричиняють серйозні тромбоцитопенії.

Мієлодиспластичний синдром і гострий мієлоїдний лейкоз у хворих на рак молочної залози та легенів

У постмаркетингових обсерваційних дослідженнях застосування пегфілграстиму у поєднанні з хіміотерапією та/або променевою терапією було пов’язано з розвитком мієлодиспластичного синдрому (МДС) і гострого мієлоїдного лейкозу (ГМЛ) у пацієнтів з раком молочної залози та легенів. Необхідно проводити моніторинг стану пацієнтів з раком молочної залози та легенів щодо появи ознак та симптомів МДС/ГМЛ.

Серпоподібноклітинна анемія.

Розвиток серпоподібноклітинного кризу асоціювався з терапією пегфілграстимом у пацієнтів із серпоподібноклітинною анемією. Лікарям слід здійснювати ретельний нагляд при застосуванні лікарського засобу Лейграс^® пацієнтам з серпоподібноклітинною анемією, моніторувати відповідні клінічні параметри і лабораторні показники та пам’ятати про можливий зв’язок між застосуванням лікарського засобу Лейграс^® і спленомегалією та вазооклюзивним кризом.

Лейкоцитоз

Лейкоцитоз 100 × 10⁹/л або вище спостерігався менше ніж у 1 % хворих, які отримували пегфілграстим. Не повідомлялося про побічні явища, безпосередньо пов’язані з таким лейкоцитозом. Таке підвищення числа лейкоцитів є тимчасовим і, як правило, спостерігається через 24–48 годин після введення пегфілграстиму, що відповідає фармакодинамічним ефектам пегфілграстиму. З огляду на  клінічний ефект та вплив препарату на кількість лейкоцитів, необхідно визначити кількість лейкоцитів через регулярні проміжки часу під час лікування. Якщо кількість лейкоцитів перевищує 50 × 10⁹/л після очікуваного найнижчого значення, цей лікарський засіб потрібно негайно відмінити.

Гіперчутливість

Реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, що виникають на початковій стадії терапії або при подальшому лікуванні, було зареєстровано у пацієнтів, які отримували пегфілграстим. Необхідно відмінити прийом пегфілграстиму пацієнтам з клінічно значимою гіперчутливістю. Не слід призначати препарат пацієнтам з гіперчутливістю до пегфілграстиму або філграстиму в анамнезі. У разі виникнення тяжкої алергічної реакції потрібно призначити відповідну терапію та спостерігати за станом пацієнта протягом декількох днів.

Синдром Стівенса — Джонсона

Рідко повідомлялося про розвиток синдрому Стівенса — Джонсона, у пацієнтів, що застосовують пегфілграстим. Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса — Джонсона при застосуванні лікарського засобу Лейграс^®, слід негайно припинити застосування цього препарату. Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса — Джонсона при застосуванні пегфілграстиму, лікування пегфілграстимом не слід відновлювати у цього пацієнта будь-коли в  майбутньому.

Аортит

Повідомлялося про аортит після введення Г-КСФ у здорових добровольців та у онкологічних хворих. Симптоми включали лихоманку, біль у животі, нездужання, болі в спині і підвищені маркери запалення (наприклад, С-реактивний білок і кількість лейкоцитів). У більшості випадків аортит діагностували за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) і прояви зникали після відміни Г-КСФ.

Імуногенність

Як і при застосуванні всіх терапевтичних білків, при застосуванні пегфілграстиму існує ймовірність розвитку імуногенності. Рівень антитіл до пегфілграстиму, як правило, низький. Виникають зв’язуючі антитіла, як і очікувано для всіх біопрепаратів, проте на сьогодні вони не асоціюються з нейтралізуючою активністю.

У ковпачку голки попередньо заповненого шприца міститься сухий натуральний каучук (похідна латексу), що може спричинити алергічні реакції.

Інші застереження

Безпека і ефективність застосування пегфілграстиму при мобілізації стовбурових клітин крові у хворих чи здорових донорів належним чином не оцінювалися.

Підвищена гематопоетична активність кісткового мозку у відповідь на терапію факторами росту призводить до транзиторних позитивних змін при візуалізації кісток, що слід брати до уваги при інтерпретації результатів.

Препарат містить сорбіт (Е 420). У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає відповідних даних щодо застосування пегфілграстиму вагітним. В дослідженнях на тваринах була виявлена репродуктивна токсичність.

Лейграс^® не слід застосовувати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не користуються протизаплідними засобами.

Період годування груддю

Невідомо, чи виділяється пегфілграстим з грудним молоком у людини, тому ризик для немовляти не може бути виключеним.  Необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії пегфілграстимом з огляду на  переваги годування груддю для дитини та користь терапії для жінки.

Фертильність

Пегфілграстим не впливає на репродуктивну функцію або фертильність самок і самців щурів при застосуванні у кумулятивних щотижневих дозах, що приблизно в 6–9 разів перевищують рекомендовану людині дозу (розраховану за площею поверхні тіла).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лейграс^® не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування лікарським засобом Лейграс^® повинно проводитися лише під контролем онколога і/або гематолога, які мають досвід застосування Г-КСФ.

Препарат вводиться підшкірно у дозі 6 мг (один попередньо наповнений шприц) через щонайменше 24 години після проведення кожного циклу цитотоксичної хіміотерапії.

Ін’єкцію слід виконувати у стегно, живіт або верхню частину руки.

Особливі групи хворих

Педіатрична популяція. Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Лейграс^® дітям не встановлені. Наявні на сьогодні дані описано в розділах «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика», «Побічні реакції», але жодних рекомендацій не може бути надано.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок, у тому числі з термінальною стадією ниркової недостатності, не рекомендується.

Перед введенням лікарського засобу Лейграс^® розчин слід оглянути на наявність сторонніх видимих домішок. Допускається введення тільки прозорого безбарвного розчину.

Надмірне струшування може призвести до агрегації пегфілграстиму, що робить його біологічно неактивним.

Будь-який невикористаний препарат або його залишки слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

 Інструкція щодо застосування лікарського засобу

Крок 1: Підготуйте

А.  Вийміть попередньо наповнений шприц з упаковки та зберіть матеріали, необхідні для вашої ін’єкції: спиртові серветки, ватний або марлевий диск, пластир і контейнер для утилізації гострих предметів (не входять до комплекту).

Для комфортної ін’єкції залиште попередньо наповнений шприц при кімнатній температурі приблизно на 30 хвилин перед ін’єкцією. Ретельно вимийте руки водою з милом.

На чисту та добре освітлену робочу поверхню помістіть новий попередньо наповнений шприц та інші витратні матеріали.

Не намагайтеся нагріти шприц за допомогою джерела тепла, наприклад гарячої води або мікрохвильової печі.

Не залишайте попередньо наповнений шприц під прямими сонячними променями.

Не струшуйте попередньо наповнений шприц.

Зберігайте попередньо наповнені шприци в недоступному для дітей місці.

Б.   Попередження/застереження: Переконайтеся, що всередині упаковки немає частинок або рідини. У разі сумнівів НЕ відкривайте цю упаковку, а візьміть замість неї іншу.

       Відкрийте блістер, знявши верхній шар до кінця, як показано на рисунку 1.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1

 

В.    Попередження/застереження: НЕ виймайте шприц з лікарським засобом за поршень або кришку голки.

Вийміть попередньо наповнений шприц з блістера.

Г.      Огляньте лікарський засіб через оглядове віконце попередньо наповненого шприца.

Не використовуйте попередньо наповнений шприц, якщо:

• Лікарський засіб каламутний або в ньому є частки. Це має бути прозора безбарвна рідина.
• Будь-яка частина шприца виглядає тріснутою або зламаною.
• Термін придатності, надрукований на етикетці, минув (останній день зазначеного місяця).

У будь-якому випадку зателефонуйте своєму лікарю або медичному працівнику.

Крок 2: Приготуйтеся

А.     Ретельно вимийте руки. Підготуйте та очистіть місце ін’єкції (див. рис. 2).

Рис. 2

Ви можете використовувати:

• Верхню частину стегна.
• Живіт, за винятком ділянки 5 см навколо пупка.
• Зовнішню частину плеча (тільки якщо ін’єкцію робить хтось інший).

Очистіть місце ін’єкції серветкою, змоченою спиртом. Дайте шкірі висохнути.

Не торкайтеся місця ін’єкції перед ін’єкцією.

Не вводьте в місця, де шкіра ніжна, з синцями, червона або тверда. Уникайте ін’єкцій у місця з рубцями або розтяжками

Б.   Попередження/застереження: НЕ крутіть кришку голки і не торкайтеся голки чи поршня.

Зніміть кришку голки, як показано на рисунку 3, щоб уникнути травм або згинання голки.

                          

Рис. 3

 

В.    Стисніть шкіру у місці ін’єкції, щоб створити тверду поверхню (див. рис. 4).

Рис. 4

 

Під час ін’єкції важливо тримати шкіру стиснутою.

Крок 3: Ін’єкція

 

А.   Повністю введіть голку в шкіру (рис. 5).

Злегка потягніть поршень, щоб переконатися, що кровоносна судина не була проколена. Якщо ви бачите кров у шприці, вийміть голку та вставте її в інше місце.

Натисніть на поршень, утримуючи упор для пальців.

Натисніть на поршень до упору, щоб ввести весь розчин.

Рис. 5

Не торкайтеся місця ін’єкції перед ін’єкцією.

Б.  Після введення рідини, тримаючи шприц під однаковим кутом і зберігаючи тиск на поршень, вийміть голку, а потім відпустіть шкіру. Захисний рукав автоматично закриє голку, і пролунає звукове «клацання», що підтверджує активацію екрана (рис. 6).

       Для спрацювання захисного механізму необхідно ввести всю дозу.

 

Рис. 6

Попередження/застереження: Якщо захист не активований або активований лише частково, викиньте шприц, не замінюючи кришку голки.

Крок 4: Завершення

А. Використаний шприц негайно утилізуйте в контейнер для гострих предметів або відповідно до вказівок лікаря.

Невикористаний лікарський засіб слід утилізувати відповідно до місцевих вимог. Запитайте свого лікаря/фармацевта, як утилізувати лікарські засоби, які Ви більше не використовуєте. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Тримайте шприц і контейнер для утилізації гострих предметів у недоступному для дітей місці.

Не використовуйте попередньо наповнений шприц повторно.

Не переробляйте попередньо наповнені шприци та не викидайте їх разом із побутовим сміттям.

Б.  Огляньте місце ін’єкції.

Якщо є кров, натисніть на місце ін’єкції ватним або марлевим диском.

Не тріть місце ін’єкції. У разі необхідності нанесіть пластир.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або його залишки слід утилізувати.

 

Діти.

Безпека і ефективність застосування пегфілграстиму дітям не встановлені.

 

Передозування.

При підшкірному введенні одноразових доз по 300 мкг/кг невеликій кількості здорових добровольців і пацієнтів з недрібноклітинним раком легень серйозних побічних явищ не спостерігалося. Побічні реакції були подібними до таких у пацієнтів, що отримували нижчі дози пегфілграстиму.

 

Побічні реакції.

Найбільш часто повідомлялося про такі побічні реакції, як біль в кістках (дуже часто, ≥ 1/10) і кістково-м’язовий біль (часто, ≥ 1/100 до < 1/10). Біль в кістках був від легкого до помірного ступеня тяжкості, минаючий і контрольований у більшості пацієнтів стандартними анальгетиками.

Реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, кропив’янку, набряк Квінке, задишку, еритему, припливи і гіпотонію, спостерігалися на початку і протягом лікування (нечасто, ≥ 1/1000 до < 1/100). Серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, можуть виникнути у пацієнтів на тлі лікування препаратом Лейграс^® (нечасто, ≥ 1/1000 до < 1/100).

У онкологічних хворих, що проходять курс хіміотерапії, після введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора повідомлялося  (нечасто, ≥ 1/1000 до < 1/100)  про виникнення синдрому капілярного витоку, який може бути небезпечним для життя у разі несвоєчасного  лікування.

Нечасто виникає спленомегалія, яка, як правило, протікає безсимптомно.

Нечасто повідомлялося про розрив селезінки, включаючи деякі летальні випадки (після введення пегфілграстиму).

Були повідомлення про нечасте виникнення побічних реакцій з боку легень, включаючи інтерстиціальну пневмонію, набряк легень, легеневі інфільтрати і фіброз легень. Нечасто ці випадки призводили до розвитку дихальної недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому, який може мати летальний наслідок.

Поодинокі випадки серпоподібноклітинних кризів було зареєстровано у пацієнтів, схильних до серпоподібноклітинної анемії, та з серпоподібноклітинною анемією (нечасто у пацієнтів із серпоподібними клітинами).

Табличні резюме побічних реакцій

Дані, наведені в таблиці нижче, є описом побічних реакцій, які спостерігалися  в клінічних випробуваннях і про які відомо зі спонтанних повідомлень. В кожній частотній групі небажані ефекти представлено в порядку убування серйозності.

 

MedDRA система орган клас	Побічні реакції
	Дуже часто (≥ 1/10)	Часто (≥ 1/100 до   < 1/10)	Не часто (≥ 1/1000 до < 1/100)	Рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000)	Дуже рідко (< 1/10000)
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи)			Мієлодиспластичний синдром1   Гострий мієлоїдний лейкоз1
З боку системи крові та лімфатичної системи		Тромбоцитопенія1; лейкоцитоз1	Серпоподібноклітинний криз2; спленомегалія2; розрив селезінки2
З боку імунної системи			Реакції гіперчутливості; анафілаксія
Розлади метаболізму і харчування			Підвищений рівень сечової кислоти
З боку нервової системи	Головний біль1
Судинні розлади			Синдром капілярного витоку1	Аортит
З боку    дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння			Гострий респіраторний дистрес-синдром2; побічні реакції з боку легень (інтерстиціальна пневмонія, набряк легень, легеневий інфільтрат, фіброз легень); кровохаркання	Легенева кровотеча
З боку шлунково-кишкового тракту	Нудота1
З боку шкіри та підшкірної тканини		Контактний дерматит	Синдром Світа (гострий фебрильний дерматоз1,2; васкуліти шкіри1,2)	Синдром Стівенса — Джонсона
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини	Біль у кістках	Скелетно-м’язовий біль (міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині, скелетно-м’язовий біль, біль у шиї)
Загальні розлади та розлади у місті введення		Біль у місці введення1, реакції у місці застосування1, некардіальний біль у грудях	Реакції у місці введення2
Дослідження			Підвищення рівня лактатдегідрогенази та лужної фосфатази1; транзиторне підвищення рівня АлАТ та АсАТ1
З боку нирок та сечовивідних шляхів			Гломерулонефрит2

 

¹ Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

² Ця побічна реакція була виявлена у постмаркетинговий період, але не спостерігалася в рандомізованих контрольованих клінічних випробуваннях у дорослих. Категорія частоти була оцінена за статистичним розрахунком на основі інформації щодо 1576 пацієнтів, які отримували пегфілграстим у дев’яти рандомізованих клінічних дослідженнях.

 

Опис окремих побічних реакцій

Повідомлялося про нечасті випадки синдрому Світа, хоча іноді причиною його виникнення могли бути основні гематологічні злоякісні пухлини.

Нечасто у пацієнтів, що отримували пегфілграстим, повідомлялося про випадки васкуліту шкіри, механізм виникнення якого  невідомий.

Реакції в місці ін’єкції, в тому числі еритема (нечасто, ≥ 1/1000 до < 1/100), а також біль в місці ін’єкції (часто, ≥ 1/1000 до < 1/10), спостерігалися на початку або протягом лікування пегфілграстимом. 

Часто (≥ 1/1000 до < 1/10) реєструвалися випадки лейкоцитозу (лейкоцити > 100 × 10⁹/л).

У пацієнтів, що отримували пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії, нечастими були транзиторні від легкого до помірного ступеня підвищення рівня сечової кислоти і лужної фосфатази без будь-яких пов’язаних з цим клінічних ефектів та оборотні легкого та помірного ступеня підвищення рівня лактатдегідрогенази без будь-яких пов’язаних з цим клінічних ефектів.

Нудота і головні болі дуже часто спостерігаються у пацієнтів, які отримують хіміотерапію.

Нечасто спостерігалося підвищення рівнів AлАТ або АсАТ при застосуванні пегфілграстиму після цитотоксичної хіміотерапії. Ці підвищення є тимчасовими, і зазвичай рівні трансаміназ повертаються до вихідного рівня.

У ході епідеміологічного дослідження за участю пацієнтів з раком молочної залози та легенів спостерігався підвищений ризик розвитку МДС/ГМЛ після лікування пегфілграстимом у поєднанні з хіміотерапією та/або променевою терапією.

Часто реєструвалися випадки тромбоцитопенії.

Випадки синдрому капілярного витоку реєструвалися у постмаркетинговий період при використанні гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Вони зазвичай спостерігалися у хворих із запущеними злоякісними захворюваннями, сепсисом, які приймали кілька препаратів хіміотерапії або перенесли аферезис.

 Педіатрична популяція

Досвід застосування препарату дітям обмежений. Спостерігається більш висока частота серйозних побічних реакцій у дітей молодшого віку (0–5 років, 92 %) у порівнянні з дітьми віком 6–11 і  старше 12  років (відповідно 80 % і 67 %) і дорослих. Найбільш поширеними несприятливими реакціями були болі в кістках.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла при температурі від 2 до 8 °C.

Лейграс^® можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °C) протягом одноразового максимального періоду не більше 72 год. Препарат, який перебував під впливом кімнатної температури більше 72 год, не використовувати.

Не заморожувати. Одноразовий випадковий вплив температури нижче   0 °C протягом періоду не більше 24 год не виявляє негативного впливу на стабільність пегфілграстиму.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність. Лейграс^® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, зокрема з розчинами натрію хлориду.

 

Упаковка.

По 0,6 мл в попередньо наповненому шприці.

По 1 шприцу з голкою для ін’єкцій у блістері. По 1 блістеру у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. АТ «Фармак» (вторинне пакування, контроль якості, випуск серії з продукції in bulk фірми-виробника ІНТАС ФАРМАСЬЮТІКАЛC ЛТД., Індія).

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.