ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЛОРАЗЕПАМ-ЗН
(LORAZEPAM-ZN)
Склад:
діюча речовина: лоразепам;
1 мл розчину містить лоразепаму 2 мг;
допоміжні речовини: бензиловий спирт, поліетиленгліколь 400, пропіленгліколь.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або майже безбарвна в’язка рідина.
Фармакотерапевтична група.
Препарати для лікування нервової системи. Психолептики. Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Лоразепам. Код АТХ N05B A06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лоразепам є психотропною речовиною із класу похідних 1,4-бензодіазепіну, що знімає напруження, збудження та тривожність, а також має седативний та гіпнотичний ефект. Крім того, лоразепам знижує м’язовий тонус та має антиконвульсивну дію.
Лоразепам має дуже високу спорідненість до рецепторів у місцях специфічного зв’язування у центральній нервовій системі (ЦНС). Ці бензодіазепінові рецептори мають тісний функціональний зв’язок з рецепторами гальмівного нейротрансмітера – гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Після зв’язування з бензодіазепіновими рецепторами лоразепам посилює ГАМК-ергічну передачу.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після внутрішньовенного введення препарату максимальна концентрація у плазмі крові більше 30 мг/мл на 1 мг введеного лоразепаму спостерігається безпосередньо після введення. Зазвичай початок дії препарату спостерігається через 0,5–5 хвилин після введення.
Зв’язування з білками
Зв’язування лоразепаму з білками плазми крові, переважно з альбуміном, становить 80,4‑93,2 %, що дещо вище за значення 65–70 %, які були отримані для його основного метаболіту – глюкуроніду лоразепаму.
Потрапляння до ЦНС
Знайдені у спинномозковій рідині концентрації лоразепаму та його сполук є значно нижчі за концентрації у плазмі крові на такий самий період часу (в середньому нижче 5 % відповідної концентрації у плазмі крові).
Здатність проникати через плацентарний бар’єр
Лоразепам та глюкуронід лоразепаму проникають через плацентарний бар’єр та проникають до крові плода та в навколоплідні води. Ні лоразепам, ні глюкуронід не акумулюються у плоді. Організм новонароджених деактивує лоразепам шляхом глюкуронідації, однак повільніше, ніж організм матері.
Проникнення у материнське молоко
Лоразепам та глюкуронід у незначній концентрації проникають у материнське молоко. Максимальна зареєстрована концентрація у сироватці матері становила близько 13 % для лоразепаму та близько 20 % для глюкуроніду, що відповідає на кожну отриману матір’ю дозу 1 мг 2,4 мкг лоразепаму та 7 мкг глюкуроніду лоразепаму на літр материнського молока.
Біотрансформація
Основним метаболітом лоразепаму, що практично повністю біотрансформується, є глюкуронід, який майже не показав жодного впливу у дослідах на тваринах. Активні метаболіти не утворюються.
Елімінація
У ході різних досліджень визначено, що період напівелімінації становить 12–16 годин незалежно від способу прийому. Визначений для глюкуроніду період напівелімінації становить 12,9–16,2 години.
У новонароджених період напівелімінації може бути у 2–4 рази більшим за період напівелімінації у матері. За винятком перших днів життя, залежність термінального періоду напівелімінації від віку не спостерігається.
Елімінація при зниженій функції нирок
У разі наявності ниркової недостатності метаболічна інактивація та період напівелімінації лоразепаму є незмінними, однак елімінація фармакодинамічно інактивованого глюкуроніду значно сповільнюється.
Здатність виводитися з крові діалізом та поведінка при форсованому діурезі, наприклад, при інтоксикаціях
При зниженій функції нирок кліренс лоразепаму є нормальним, проте спостерігається акумуляція фармакодинамічно інактивованого глюкуроніду лоразепаму. У ході 6-годинного гемодіалізу вдалося вивести лише 8 % незв’язаної речовини та 40 % глюкуроніду. Таким чином, гемодіаліз, у випадку сильної інтоксикації, не має великого значення. Те ж саме стосується форсованого діурезу.
Елімінація при зниженій функції печінки
Не спостерігається значної зміни кліренсу лоразепаму при наявності хвороб печінки (гепатит, цироз). Імовірно, глюкуронідація при хворобах печінки не зазнає значного погіршення. Однак важкі порушення функції печінки можуть призвести до подовження термінального періоду напіввиведення.
Клінічні характеристики.
Показання.
· Для заспокоєння (поверхневої седації) до та протягом оперативних та діагностичних процедур, з метою зменшення страху, напруження та досягнення того, щоб після процедури у пацієнта не залишилося спогадів про проведену процедуру.
· Початок лікування тяжких невротичних симптомів тривожної депресії та виражених фобій.
· Короткострокова ад’ювантна терапія важких тривожних станів та станів збудження при психозах та депресіях, якщо первинна терапія препаратами, що пригнічують функцію ЦНС, та/або антидепресантами не контролює або недостатньо контролює такі симптоми.
· Лікування епілептичного статусу (Status epilepticus) на тлі різних фокальних або генералізованих нападів. Прийом лоразепаму рекомендовано при: генералізованих (тоніко-клонічних) нападах, генералізованій прострації (птималь) або станах так званого «пік-хвильового ступору», фокально-моторних або психомоторних нападах, а також комбінованих станах, таких як генералізовані напади з фокальним початком. Первинна терапія препаратом сприяє якомога довшому стримуванню активності нападів.
· Лоразепам не передбачений для тривалого лікування епілепсії. Після купірування нападів слід використовувати інші засоби для попередження нападів. При лікуванні епілептичного статусу (Status epilepticus) на тлі актуальних оборотних порушень метаболізму (наприклад, гіпоглікемії, гіпокальціємії, гіпонатріємії тощо) необхідно терміново усунути певне порушення.
Протипоказання.
Лоразепам не рекомендовано для використання у разі підвищеної чутливості до діючої речовини, інших бензодіазепінів або допоміжних речовин, а також у стані шоку та при колаптоїдному стані.
Лоразепам не можна використовувати одночасно зі скополаміном, оскільки таке поєднання призводить до посилення седативного ефекту, галюцинацій та ірраціональної поведінки.
Через вміст бензилового спирту препарат не можна застосовувати для новонароджених та немовлят (див. розділ «Особливості застосування»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
У разі прийому лоразепаму з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, гіпнотики/седативні засоби, анестетики, бета-блокатори, опіоїдні анальгетики, седативні антигістаміни, антиепілептики) або алкоголем, спостерігається посилення ефекту пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасний прийом препарату з алкоголем.
Опіоїди
Одночасне застосування бензодіазепінів з опіоїдами підвищує ризик седації, респіраторної депресії, коми і летального наслідку через взаємне посилення ефекту пригнічення ЦНС. Як дози, так і тривалість одночасного застосування бензодіазепінів та опіоїдів повинні бути обмеженими.
Дія міорелаксантів та анальгетиків може бути посилена.
Застосування препарату одночасно зі скополаміном часто призводить до галюцинацій, нераціональної поведінки та глибокої седації. З цієї причини не рекомендується їх одночасний прийом (див. розділ «Протипоказання»).
В окремих випадках після одночасного прийому лоразепаму та клозапіну спостерігалося виражене пригнічення із судинним колапсом та зупинкою дихання, гіперсалівацією та порушенням координації рухів.
Є повідомлення про апное, кому, брадикардію, зупинку серця та летальні випадки переважно серед тяжкохворих пацієнтів, які отримували лоразепам разом з галоперидолом.
Одночасне введення лоразепаму та вальпроєвої кислоти може призвести до підвищення концентрації лоразепаму у плазмі крові та зниження кліренсу лоразепаму. При одночасному прийомі вальпроєвої кислоти необхідно зменшити дозу лоразепаму приблизно на 50 %.
Одночасне використання лоразепаму та пробенециду може призвести до більш швидкого початку дії або пролонгації ефекту лоразепаму, спричинене подовженням періоду напіввиведення та зниження загального кліренсу. При одночасному прийомі пробенециду необхідно зменшити дозу лоразепаму приблизно на 50 %.
Прийом теофіліну або амінофіліну може знижувати седативну дію бензодіазепінів, включно з лоразепамом.
Лоразепам не має жодного впливу на активність окислювального метаболізму (система цитохрому Р450). Тому взаємодія на основі індукованого ферментами впливу на цю систему (наприклад, циметидином) не очікується.
Особливості застосування.
Ризики супутнього застосування опіоїдів та бензодіазепінів
Одночасне застосування бензодіазепінів та опіоїдів може призвести до седації, респіраторної депресії, коми та летального наслідку. Через ці ризики одночасне застосування опіоїдів та бензодіазепінів підходить лише для пацієнтів, для яких відсутні відповідні альтернативні варіанти лікування. Якщо було прийнято рішення про супутнє застосування лоразепаму та опіоїдів, слід підібрати найменшу ефективну дозу та найкоротшу можливу тривалість спільного застосування. Необхідно уважно стежити за ознаками та симптомами респіраторної депресії та седації у пацієнтів.
Уникати інтраартеріального введення лоразепаму, оскільки це може призвести до спазму артерії, що у свою чергу може спричинити припинення кровопостачання у басейні артерії, що за певних умов може призвести до гангрени та необхідності ампутації.
Лоразепам застосовувати з особливою обережністю при міастенії (Myasthenia gravis), спінальних та церебральних атаксіях, при гострих отруєннях спиртом або препаратами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, снодійне або знеболювальне, нейролептики, антидепресанти, літій), при синдромі апное уві сні, а також при важкій дихальній недостатності.
Як при будь-якій премедикації, цей препарат слід застосовувати з обережністю для літніх пацієнтів та пацієнтів із важкими хворобами, для осіб з невеликим дихальним резервом, а також при порушеннях механізмів центральної регуляції дихання та серцево-судинної системи через можливість зупинки серця або дихання.
Препарат також слід застосовувати з обережністю для пацієнтів із алкогольною, наркотичною залежністю і залежністю від лікарських препаратів, а також зі схильністю до такої залежності. Препарати бензодіазепінового ряду при тривалому використанні можуть спричиняти залежність. Не рекомендоване використання лоразепаму для пацієнтів із нирковою недостатністю або зі значним порушенням функції печінки.
Лоразепам не передбачений для первинної терапії ендогенних депресій та психосоматичних захворювань. Однак, якщо основна терапія антидепресантами або нейролептиками недостатньо контролює супровідні тривожні стани або порушення сну, є можливість тимчасового використання транквілізаторів типу лоразепаму у якості додаткової терапії. Препарат застосовувати з обережністю для пацієнтів з депресивними розладами, оскільки депресивні явища в окремих випадках можуть посилюватися у разі відсутності одночасного лікування антидепресантами.
Препарати бензодіазепінового ряду можуть спричиняти тоніко-клонічні судоми у пацієнтів, які страждають на синдром Ленокса-Гасто. Це необхідно враховувати при лікуванні таких пацієнтів лоразепамом.
При застосуванні препарату у підвищених дозах повідомляли про інтоксикацію пропіленгліколем (наприклад, лактатацидоз, гіперосмоляльність, гіпотонія) та поліетиленгліколем (наприклад, гострий тубулярний некроз). До пацієнтів, схильних до накопичення пропіленгліколю та чутливих до його можливих побічних впливів, відносяться пацієнти з обмеженим виділенням ферментів-дегідрогеназ, що розщеплюють спирти та альдегіди, включаючи дітей до 4 років, вагітних жінок, пацієнтів із важкими захворюваннями нирок або печінки та пацієнтів, які отримують лікування дисульфірамом або метронідазолом.
Використання препарату для пацієнтів у стані глибокої седації, особливо під час наркозу, пацієнтів з обструктивним захворюванням легень, а також для пацієнтів літнього віку та ослаблених пацієнтів може спричинити порушення дихання. Тому для підтримки дихання необхідно підготувати інструменти для відкриття дихальних шляхів.
Лоразепам вводиться з особливою обережністю пацієнтам з епілептичним статусом, особливо після введення пацієнту іншого препарату, що пригнічує функцію ЦНС, або якщо він тяжко хворий. Необхідно зважити на те, що у таких випадках є можливість зупинки дихання або часткової обструкції дихальних шляхів. Необхідно мати напоготові прилади для підтримки дихання та реанімаційних заходів.
Пацієнти, які повертаються додому у день введення їм лоразепаму, мають бути у супроводі.
Пацієнти, які отримали лоразепам, після ін’єкції мають знаходитися під наглядом протягом 24 годин.
Лоразепам слід застосовувати з обережністю у людей похилого віку через ризик седації та/або м’язової слабкості, що може збільшити ризик падінь з серйозними наслідками для цієї популяції. Пацієнти літнього віку повинні отримувати зменшену дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Оскільки на тлі застосування бензодіазепінової групи в окремих випадках спостерігаються зміни у показниках крові або підвищення рівня печінкових ферментів у плазмі крові рекомендується проводити контроль аналізу крові та печінкових маркерів через певні проміжки часу, у разі повторного введення лоразепаму.
При застосуванні препаратів бензодіазепінового ряду повідомляли про виникнення парадоксальних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). Виникнення таких реакцій може очікуватися у дітей та пацієнтів літнього віку. При виникненні парадоксальних реакцій необхідно припинити терапію лоразепамом.
При прийомі препаратів бензодіазепінового ряду, включаючи лоразепам, може виникнути пригнічення дихальної функції, що може призвести до летального наслідку.
На тлі прийому препаратів бензодіазепінового ряду повідомляли про важкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Після прийому першої дози або наступних доз препаратів бензодіазепінового ряду повідомляли про випадки ангіоневротичного набряку, що розповсюджувався на язик, голосову щілину або глотку, що може призвести до перекриття дихальних шляхів та летального наслідку. У деяких пацієнтів після прийому препаратів бензодіазепінового ряду спостерігалися інші симптоми, такі як диспное, набряк глотки або нудота та блювання. Деякі пацієнти потребували невідкладної медичної допомоги. Для пацієнтів, у яких на тлі терапії бензодіазепіном виникає ангіоневротичний набряк, необхідно уникати повторного застосування препарату.
При тривалому застосуванні рекомендовано контроль показників функції нирок.
Не застосовувати недоношеним дітям та новонародженим, оскільки препарат містить бензиловий спирт і може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
У період вагітності препарат можна приймати лише у виняткових випадках у разі нагального призначення, оскільки на даний час немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лоразепаму у такий період. Оскільки немає достатньо досвіду використання лоразепаму в акушерстві, рекомендується утриматися від використання препарату у таких випадках.
Консервант, бензиловий спирт, що міститься у препараті, може проникати крізь плаценту та спричиняти сильну побічну дію у новонароджених.
Уникати тривалого використання або прийому у великих дозах. Тривале застосування лоразепаму вагітним може призвести до абстинентного синдрому у новонароджених. Прийом високих доз безпосередньо до або під час пологів може призвести до зниженої активності, гіпотермії, гіпотонії, легкої респіраторної депресії та послаблення смоктального рефлексу (так званий синдром «в’ялої дитини») у новонароджених.
Попередні спостереження на людях не дали точних даних щодо тератогенного впливу терапевтичних доз. Однак, на основі досвіду інших препаратів бензодіазепінового ряду не можна виключати можливість впливу лоразепаму на розвиток дитини. Є дані з історій хвороб про аномалії розвитку та затримку розумового розвитку дітей, що піддавалися впливу препарату до народження, після передозування та отруєння.
Період годування груддю
Лоразепам не можна застосовувати у період годування груддю. Препарат у незначній кількості проникає у материнське молоко (див. розділ «Фармакокінетика»). У разі негайної потреби приймається рішення про припинення годування груддю з урахуванням обставин окремого випадку, зокрема дози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Цей лікарський засіб, навіть при прийомі за призначенням, може змінити швидкість реакції, що значно впливає на можливість активної участі в дорожньому русі або на управління механізмами. Значною мірою це пов’язано з дією бензилового спирту.
Пацієнтам, які отримали лоразепам, не рекомендується протягом найближчих 24–48 годин керувати автотранспортом, управляти небезпечними механізмами, а також займатися будь-якою діяльністю, що вимагає високого ступеню уваги. Зниження уваги, наприклад, у пацієнтів літнього віку у зв’язку з ослабленням через операції або поганим загальним станом може зберігатися протягом тривалого часу.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують тільки в умовах стаціонару.
Разова та добова доза
Премедикація
Для досягнення оптимального ефекту доза визначається за масою тіла. Спосіб введення препарату: внутрішньовенно.
0,044 мг на кг маси тіла за 15–20 хвилин до операційного втручання, з метою досягнення амнезії.
Ця доза є достатньою для багатьох дорослих, її не можна перевищувати для пацієнтів віком від 50 років; для таких пацієнтів зазвичай достатньою є початкова доза у 2 мг. Для пацієнтів, для яких імовірність амнезії щодо подій, пов’язаних з операцією, є особливо бажаною, може бути введено 0,05 мг/кг маси тіла, максимальна загальна доза – 4 мг.
Перед внутрішньовенною ін’єкцією необхідно приготувати необхідні інструменти для відкриття дихальних шляхів.
Для ослаблених пацієнтів літнього віку та пацієнтів з важкими захворюваннями дихальних шляхів або серцево-судинної системи доза повинна бути меншою за звичайну.
Для пацієнтів з легкими або середнього ступеня тяжкості порушеннями функції печінки або нирок треба обрати найменшу діючу дозу, оскільки в таких випадках необхідно очікувати пролонгованої дії препарату.
Дози інших препаратів, які мають здатність пригнічувати функцію ЦНС, як правило, мають бути зменшені.
Рекомендується вводити кожен наступний препарат окремим шприцом.
Психічні розлади
При гострих тривожних станах з або без психомоторного збудження – 0,05 мг на кг маси тіла в якості початкової дози. У разі необхідності ще раз ввести таку ж дозу через 2 години.
Епілептичний статус (Status epilepticus)
Звичайна початкова доза для пацієнтів віком від 18 років становить 4 мг лоразепаму для повільного введення (2 мг/хв). Якщо напади не припиняються або повертаються протягом наступних 10–15 хвилин, можна повторно ввести таку ж саму дозу. Якщо така повторна доза протягом наступних 10–15 хвилин не призводить до покращення, необхідно застосувати інші заходи для усунення епілептичного статусу. Максимальна доза лоразепаму для введення протягом 12 годин становить 8 мг.
Початкова доза для дітей віком від 1 року та підлітків становить 0,05 мг/кг маси тіла; якщо напади не припиняються або з’являються повторно протягом наступних 10–15 хвилин, можна ввести додаткову дозу 0,05 мг/кг.
Спосіб прийому
Лоразепам можна застосовувати разом із наркотичними анальгетиками, іншими анальгетиками, що вводяться ін’єкційним шляхом, звичними засобами для наркозу та міорелаксантами, а також атропіну сульфатом, але не можна застосовувати одночасно зі скополаміном.
2 мг препарату необхідно перед використанням розвести фізіологічним розчином або водою для ін’єкцій у пропорції 1:1. Після розведення здійснювати повільне введення у вену або у крапельну трубку; уникати випадкового інтраартеріального введення (див. розділ «Особливості застосування»). Швидкість введення не має перевищувати 2 мг лоразепаму на хвилину, введення контролювати повторною аспірацією.
Як зазвичай, розчин для введення слід попередньо візуально перевірити на наявність домішок, осаду або зміни кольору. Не використовувати розчин, який змінив колір, або містить осад.
Для розведення препарату протягом мінімум 1 години повністю сумісними є: вода для ін’єкцій, фізіологічний розчин, розчин глюкози 5 %.
Рекомендації для розведення
Набрати у шприц необхідну кількість розчину для ін’єкцій з ампули, після цього – необхідну кількість розчинника. Після цього відтягнути поршень шприца та обережно відхиляти шприц вперед і назад, поки розчин не стане однорідним. Не трусити сильно, це може спричинити утворення бульбашок повітря у розчині для ін’єкцій.
Якщо показано кількаразове або повторне використання препарату, термін прийому визначає лікар.
Літні та ослаблені пацієнти.
Для літніх і ослаблених пацієнтів зменшують початкову дозу приблизно на 50 % і регулюють дозу з урахуванням необхідності та переносимості (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Забороняється лікування лоразепамом дітей та підлітків віком до 18 років, за винятком випадків наявності епілептичного статусу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування для новонароджених та немовлят (дітей віком до 1 року) заборонено (див. розділ «Протипоказання»).
Після прийому лоразепаму у немовлят, яких годують груддю, спостерігалися судоми та міоклонія.
У дітей може спостерігатися реакція підвищеної чутливості до бензилового спирту, поліетиленгліколю та пропіленгліколю у складі препарату. У немовлят та дітей віком до 3 років бензиловий спирт може спричиняти токсичні та анафілактичні реакції. Після введення розчинів, що містили бензиловий спирт у якості консерванту, у новонароджених спостерігалися пригнічення функції ЦНС, метаболічний ацидоз, судомне дихання та високий вміст бензилового спирту та його метаболітів у крові та сечі (так званий гаспінг-синдром). Крім того, можливі симптоми включають: поступове погіршення неврологічної симптоматики, напади судом, крововиливи у мозок, гематологічні аномалії, руйнування шкіри, відмову печінки та нирок, гіпотонію, брадикардію та судинний колапс. Симптоматика зі сторони ЦНС (наприклад, судоми, вентрикулярна геморагія), а також несприйнятливість, прискорене дихання, тахікардія та підвищене потовиділення пов’язуються з токсичним впливом пропіленгліколю. Хоча звичайні терапевтичні дози препарату містять вказані речовини у дуже малих кількостях, діти, які отримують високі дози, за певних обставин більш сприйнятливі до впливу цих речовин.
Передозування.
При розгляді кожного випадку інтоксикації необхідно брати до уваги той факт, що пацієнт, можливо, приймав кілька препаратів.
Симптоми інтоксикації
Передозування препаратами бензодіазепінового ряду, як правило, виражається у пригніченні функції ЦНС різного ступеня тяжкості, від оглушення до коматозних станів. Симптоми легкого передозування можуть включати, наприклад, оглушення, збентеження, сонливість, летаргію, атаксію, дизартрію, міалгію та зниження артеріального тиску. У випадку сильної інтоксикації можуть виникати центральна депресія дихання, кровообігу та втрата свідомості (інтенсивний нагляд!).
У поєднанні з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС, підвищується ризик багаторазової інтоксикації, необхідно враховувати небезпеку летального наслідку.
Терапія інтоксикацій
Лікування в основному симптоматичне. Необхідно чітко слідкувати за життєвими функціями та балансом рідини в організмі. Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів. У разі необхідності проводити штучне дихання. Гіпотонію можна лікувати плазмозамінною рідиною та, у разі необхідності, серцево-судинними препаратами периферичної дії типу норадреналіну. Для зняття пригнічення функції ЦНС препаратами бензодіазепінового ряду можна використовувати антагоніст бензодіазепіну – флумазеніл. Гемодіаліз при інтоксикаціях не має великого значення, однак він може бути доречним при мікст-отруєннях.
Побічні реакції.
|
Дуже часто (≥1/10) |
Часто (≥1/100, <1/10) |
Періодично (≥1/1000, <1/100) |
Рідко (≥1/10000, <1/1000) |
Дуже рідко (<1/10000) |
Частота невідома (частота не може бути оцінена на основі наявних даних) |
|
З боку крові та лімфатичної системи |
|||||
|
|
|
|
|
|
Тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія |
|
З боку імунної системи |
|||||
|
|
|
|
|
|
Реакції гіперчутливості, анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк |
|
З боку ендокринної системи |
|||||
|
|
|
|
|
|
Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону |
|
З боку системи травлення та метаболізму |
|||||
|
|
|
|
|
|
Гіпонатріємія |
|
Психіатричні захворювання |
|||||
|
|
Збентеження, депресія, демаскування депресії |
|
|
|
Деблокада, ейфорія, суїцидальні думки/спроби суїциду, парадоксальні реакції, такі як тривожність, неспокій, збудження, ворожість, агресія, лють, порушення сну/ безсоння, статеве збудження та галюцинації |
|
З боку нервової системи |
|||||
|
Седація, сонливість |
Атаксія (небезпека падіння), запаморочення |
|
|
|
Екстрапірамідні симптоми, тремор, запаморочення, порушення зору (диплопія, розмите бачення), дизартрія/незрозуміле мовлення, головний біль, судоми/напади судом, амнезія, кома |
|
З боку судин |
|||||
|
|
|
|
|
|
Гіпо- та гіпертонічні явища |
|
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння |
|||||
|
|
|
|
|
|
Респіраторна депресія (ступінь залежить від дози), апное, погіршення апное сну, погіршення обструктивного захворювання легень |
|
З боку шлунково-кишкового тракту |
|||||
|
|
|
Нудота, блювання |
|
|
Запор |
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
|||||
|
|
|
|
|
|
Підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня печінкової трансамінази, підвищення рівня лужної фосфатази |
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
|||||
|
|
|
|
|
|
Алергічні реакції шкіри, алопеція |
|
З боку репродуктивної системи та молочних залоз |
|||||
|
|
|
Зміна лібідо, імпотенція, зниження оргазму |
|
|
|
|
Загальні захворювання та скарги у місці введення препарату |
|||||
|
Втома |
М’язова слабкість, виснаженість |
|
|
|
Гіпотермія |
Препарати бензодіазепінового ряду можуть спричиняти дозозалежне пригнічення функції ЦНС.
Необхідно пам’ятати про обмежену в часі амнезію (антероградну амнезію) або погіршення пам’яті.
Різке припинення терапії препаратом, після його застосування у високих дозах або після тривалого прийому терапевтичних доз, може спричиняти абстинентні явища. Абстинентні симптоми можуть включати стани від легкої дисфорії та порушень сну до тяжких станів з генералізованими судомами, тремтінням, черевними та м’язовими судомами, блювання та підвищене потовиділення. Щоб уникнути абстинентних симптомів, слід по можливості проводити поступову відміну препарату.
Як і з іншими лікарськими засобами цієї фармакологічної групи, при тривалому використанні підвищується небезпека розвитку залежності.
Є дані про розвиток толерантності до седативної дії препаратів бензодіазепінового ряду.
Місцеві симптоми: локальний флебіт, болі безпосередньо після ін’єкції та почервоніння навколо місця введення препарату.
Рідко може спостерігатися підвищена чутливість до бензилового спирту.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 15 місяців.
Умови зберігання.
Зберігати і транспортувати в холодильнику при температурі від +2 °С до +8 °С.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 або 2 блістери у коробці з картону.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.