ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЛЮФІ-500
(LUFI-500)
Cклад:
діюча речовина: левофлоксацин;
1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 500 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, гіпромелоза, тальк очищений, натрію стеарилфумарат, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: світло-рожевого кольору капсулоподібної форми двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з обох боків.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Левофлоксацин.
Код АТХ J01M A12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Як антибактеріальний лікарський засіб групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-/ДНК-гірази та топоізомерази IV.
Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації у надскручений стан, що, зі свого боку, робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлоксацину включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом із неферментуючими бактеріями.
Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci – групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes.
Аеробні грамнегативні бактерії: Burkholderia cepacia, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.
Анаеробні бактерії: Peptostreptococcus.
Інші: Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види, набута (вторинна) резистентність яких може становити проблему
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний*, коагулазонегативні Staphylococcus spp.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter erogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаероби: Bacteroides fragilis.
Природно резистентні штами
Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium.
*Cтійкі до метициліну S.aureus можуть мати стійкість до фторхінолонів, зокрема до левофлоксацину.
Механізм розвитку резистентності
Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типах топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV – у генах gyr-А. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa), і механізми відтоку можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.
In vitro спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Межові концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра ділянки пригнічення росту мікроорганізму)
Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) клінічно визначені межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для визначення чутливості опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Клінічно визначені EUCAST МІК для левофлоксацину
|
Патогени |
Чутливий |
Резистентний |
|
Enterobacteriaceae |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Pseudomonas spp. |
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Acinetobacter spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Staphylococcus aureus. Коагулазонегативні стафілококи |
≤ 0,001 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Enterococcus spp.1 |
≤ 4 мг/л |
> 4 мг/л |
|
Streptococcus pneumonia |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Streptococcus А, В, C, G |
≤ 0,001 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Haemophilus influenzae |
≤ 0,06 мг/л |
> 0,06 мг/л |
|
Moraxela catarrhalis |
≤ 0,125 мг/л |
> 0,125 мг/л |
|
Helicobacter pylori |
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Aerococcus sanguinicola та urinae2 |
≤ 2 мг/л |
> 2 мг/л |
|
Aeromonas spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
Межові значення, не пов’язані з видами |
≤ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
1Тільки при неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів.
2Чутливість може бути визначена за чутливістю ципрофлоксацину.
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, залишається під питанням.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування. Прийнятий перорально левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому лікарського засобу. Абсолютна біодоступність становить 99–100 %. Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину. Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1 або 2 рази на добу.
Розподіл. Приблизно 30–40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.
Кумуляційний ефект від багаторазового застосування левофлоксацину 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.
Розподіл у слизовій оболонці бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг перорально становила 8,3 мг/г та 10,8 мг/мл відповідно.
Розподіл у тканині легень. Максимальна концентрація левофлоксацину в тканині легень при дозі понад 500 мг перорально становила приблизно 11,3 мг/г та досягалась протягом 4–6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі крові.
Розподіл у шкірі (рідині пухирів). Максимальна концентрація левофлоксацину в шкірі (рідині пухирів) після прийому 500 мг 1 або 2 рази на добу становила 4 та 6,7 mг/мл відповідно.
Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину.
Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати становила 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі крові – 1,84.
Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8–12 годин після застосування одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг перорально становила 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 200 мкг/мл відповідно.
Біотрансформація
Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил- левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється зі сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не зазнає інверсії хіральної структури.
Виведення. Після перорального застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові дуже повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення здійснюється, в основному, нирками (понад 85 % введеної дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового застосування дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про те, що ці шляхи введення є взаємозамінними.
Лінійність
Левофлоксацин проявляє лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 мг до 1000 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2).
Таблиця 2
|
Кліренс креатиніну |
< 20 |
20−49 |
50−80 |
|
Нирковий кліренс (мл/хв) |
13 |
26 |
57 |
|
Період напіввиведення (години) |
35 |
27 |
9 |
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності у фармакокінетиці є клінічно значущими.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікарський засіб Люфі-500 призначають дорослим для лікування таких інфекційних захворювань:
- гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
- хронічний бактеріальний простатит;
- легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування
(у разі лікування зазначених нижче інфекцій лікарський засіб застосовується лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для початкового лікування даних інфекцій, неможливе);
- гострий бактеріальний синусит;
- загострення хронічного обструктивного захворювання легень, у тому числі бронхіт;
- негоспітальна пневмонія;
- ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
- неускладнений цистит.
Лікарський засіб Люфі-500 можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у процесі первинного лікування розчином для інфузій.
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.
Протипоказання.
Левофлоксацин не застосовується:
- пацієнтам із підвищеною чутливістю до левофлоксацину або до інших антимікробних засобів групи хінолінів, або до будь-яких інших компонентів даного лікарського засобу;
- пацієнтам з епілепсією;
- пацієнтам, які мали побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;
- дітям та підліткам (віком до 18 років);
- у період вагітності та годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин
Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин
Всмоктування левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному прийомі з антацидами, що містять магній та алюміній, а також із лікарськими засобами, що містять солі заліза, або з диданозином (тільки лікарські форми диданозину, що містять алюміній або магній як буферні речовини). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі. Таблетки слід приймати не менш ніж через 2 години після застосування препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, антациди, до складу яких входять магній або алюміній, або диданозин (тільки лікарські форми диданозину, що містять алюміній або магній як буферні речовини). Солі кальцію мінімально впливали на абсорбцію левофлоксацину.
Сукральфат
Біодоступність левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату зі сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому лікарського засобу Люфі-500, таблетки.
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Системні кортикостероїди (наприклад, преднізолон). Одночасне застосування з кортикостероїдами може підвищити ризик виникнення тендиніту та розриву сухожиль.
Розрив сухожилля може відбутися як на початку терапії, так і протягом декількох місяців після її завершення (див. розділ «Особливості застосування»).
Пробенецид і циметидин
Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при наявності циметидину на 24 %, пробенециду на 34 %. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності не мали клінічної значимості. Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інші препарати
Відомо, що фармакокінетика левофлоксацину не зазнавала ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби
Циклоспорин
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT
Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT, наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби (див. розділ «Особливості застосування»).
Теофілін
Не зафіксовано впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.
Інші види взаємодій
Вживання їжі
Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, лікарський засіб Люфі-500, таблетки, можна приймати незалежно від вживання їжі.
Не рекомендується при застосовуванні левофлоксацину вживати алкоголь.
Особливості застосування.
Тривалі, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції.
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька відразу, систем організму (опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.
Метицилінрезистентний S. aureus
Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.
Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції було діагностовано відповідним чином.
Резистентність до фторхінолонів у Е. соlі (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності Е. соlі до фторхінолонів.
У разі легеневої форми сибірської виразки застосування ґрунтується на даних сприйнятливості in vitro Bacillus anthracis та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування людям. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірської виразки.
Тендиніт та розриви сухожиль
При лікуванні хінолонами існує ризик виникнення тендинітів, що можуть призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 годин після застосування левофлоксацину і навіть через кілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком від 60 років, пацієнти із порушеннями функції нирок, пацієнти, які перенесли трансплантацію паренхіматозних органів, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також пацієнти, яких лікують кортикостероїдами. Відповідно, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
Добову дозу необхідно коригувати для пацієнтів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну. Необхідно контролювати стан пацієнтів літнього віку, якщо їм призначено левофлоксацин. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) слід терміново припинити застосування левофлоксацину та розглянути альтернативні варіанти лікування. Уражені кінцівки необхідно лікувати відповідним чином, наприклад забезпечивши іммобілізацію сухожилля (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). При наявності ознак тендинопатії не рекомендується застосовувати кортикостероїди.
Міоклонус
Повідомлялося про випадки міоклонусу у пацієнтів, які застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до кліренсу креатиніну. При першій появі міоклонусу левофлоксацин слід негайно відмінити та розпочати відповідне лікування.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile
Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування) може бути симптомом інфекції, спричиненої Clostridium difficile. Clostridium difficile за тяжкістю може варіювати від середньої до такої, що загрожує життю, а найтяжчою її формою є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо врахувати можливість даного діагнозу у хворих, які звертаються з діареєю після призначення будь-якого антибактеріального засобу. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт або даний діагноз вже підтверджено, слід негайно припинити застосування препарату і без затримки почати підтримувальну терапію, а якщо необхідно – специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом
Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, лікарський засіб Люфі-500 слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Порушення з боку крові
Під час лікування левофлоксацином може розвинутися недостатність кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результатів слід розглянути питання щодо припинення лікування левофлоксацином.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторити можливе виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Оскільки лікарський засіб Люфі-500 виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеннями функції нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)
Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть після першого застосування (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.
Тяжкі побічні реакції з боку шкіри
При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синдром Лаєлла), синдром Стівенса – Джонсона, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні реакції»). Під час призначення лікарського засобу пацієнтів необхідно попередити про ознаки та симптоми цих тяжких реакцій з боку шкіри та встановити ретельне спостереження. Якщо виникають ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно припинити застосування левофлоксацину і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулася така серйозна реакція як синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз або DRESS-синдром при застосуванні левофлоксацину, то забороняється повторно починати лікування цього пацієнта левофлоксацином.
Зміна рівня глюкози у крові
При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам із цукровим діабетом, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) чи інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія) (див. розділ «Побічні реакції»). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень цукру в крові. При зміні рівня глюкози в крові у пацієнта лікування левофлоксацином необхідно негайно припинити та розглянути можливість проведення альтернативної терапії антибіотиками не з групи фторхінолонів.
Профілактика фотосенсибілізації
Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при застосуванні левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного УФ-випромінювання, солярій) під час застосування лікарського засобу та протягом 48 годин після припинення його застосування.
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К
Внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які приймали лікарський засіб Люфі-500 у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотичні реакції
Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи лікарський засіб Люфі-500. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати лікарський засіб Люфі-500 пацієнтам із психотичними розладами та пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT
При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи лікарський засіб Люфі-500, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:
- вроджений синдром подовження інтервалу QT;
- супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічних засобів класу ІА та III, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних засобів);
- нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
- хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, в тому числі левофлоксацину, таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози» («Пацієнти літнього віку»), «Передозування» та «Побічні реакції»).
Периферична нейропатія
У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної та сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, такі як біль, відчуття печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб попередити розвиток потенційно незворотного стану.
Гепатобіліарні порушення
При прийомі левофлоксацину зафіксовано випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що становить загрозу для життя, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс
Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи необхідність підтримки дихання і летальні випадки, у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі.
Розлади зору
Якщо спостерігаються порушення з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).
Суперінфекція
При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити належних заходів.
Аневризма та дисекція (розшарування) аорти, регургітація/недостатність серцевих клапанів
Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми і розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального й мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які застосовували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із випадками аневризми у сімейному анамнезі чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів із вже діагностованою аневризмою та/або розшаруванням аорти, або захворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику чи сприятливих умов:
- як і для аневризми та дисекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково,
- при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або діагностований атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково,
- при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).
Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.
У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної медичної допомоги.
Пацієнтам потрібно рекомендувати негайно звертатись за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Гострий панкреатит
У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієнтів слід проінформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнти, які відчувають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання, повинні пройти невідкладне медичне обстеження. При підозрі на гострий панкреатит слід припинити застосування левофлоксацину; у разі підтвердження діагнозу, застосування левофлоксацину не слід відновлювати. Слід бути обережними пацієнтам із панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Вплив на лабораторні дослідження
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Натрій.
Лікарський засіб Люфі-500 містить менше 1 ммоль натрію (менше 23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у дітей
У дітей та підлітків віком до 18 років безпека та ефективність левофлоксацину встановлені не були. Хінолони, у тому числі левофлоксацин, викликають артропатію та остеохондроз у нестатевозрілих тварин різних видів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені.
Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат протипоказано призначати вагітним. Якщо під час лікування препаратом настає вагітність, про це слід повідомити лікаря.
Період годування груддю. Левофлоксацин протипоказаний до застосування в період годування груддю. Інформації щодо виділення левофлоксацину у грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат не можна призначати жінкам, які годують груддю.
Фертильність. Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки Люфі-500 приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника. Лікарський засіб можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення у процесі початкового внутрішньовенного введення левофлоксацину; враховуючи біоеквівалентність парентеральних та оральних форм, можна застосовувати однакове дозування.
Таблетки Люфі-500 слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити по лінії розлому.
Приймати таблетки можна незалежно від вживання їжі.
Препарат потрібно приймати щонайменше за 2 години до або після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буферних засобах) та сукральфату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), оскільки можливе зниження абсорбції.
Таблиця 3
Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв
|
Показання |
Добова доза (залежно від тяжкості) |
Кількість прийомів на добу |
Тривалість лікування (залежно від тяжкості) |
|
Гострий бактеріальний синусит |
500 мг |
1 раз |
10–14 днів |
|
Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, у тому числі бронхіту |
500 мг |
1 раз |
7–10 днів |
|
Негоспітальна пневмонія |
500 мг |
1–2 рази |
7–14 днів |
|
Гострий пієлонефрит |
500 мг |
1 раз |
7–10 днів |
|
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
500 мг |
1 раз |
7–14 днів |
|
Неускладнений цистит |
250 мг |
1 раз |
3 дні |
|
Хронічний бактеріальний простатит |
500 мг |
1 раз |
28 днів |
|
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг |
1–2 рази |
7–14 днів |
|
Легенева форма сибірської виразки |
500 мг |
1 раз |
до 8 тижнів |
Особливі популяції
Дозування для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну менше або дорівнює 50 мл/хв
|
Кліренс креатиніну |
Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) |
||
|
250 мг/24 години |
500 мг/24 години |
500 мг/12 годин |
|
|
|
перша доза – 250 мг |
перша доза – 500 мг |
перша доза – 500 мг |
|
50–20 мл/хв |
наступні – 125 мг/ 24 години |
наступні – 250 мг/ 24 години |
наступні – 250 мг/ 12 годин |
|
19–10 мл/хв |
наступні – 125 мг/ 48 годин |
наступні – 125 мг/ 24 години |
наступні – 125 мг/ 12 годин |
|
<10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД 1) |
наступні – 125 мг/ 48 годин |
наступні – 125 мг/ 24 години |
наступні – 125 мг/ 24 години |
1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
Пацієнти літнього віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»: тендиніт та розриви сухожиль, подовження інтервалу QT).
Діти.
Лікарський засіб Люфі-500 протипоказаний дітям та підліткам (див. розділ «Протипоказання»).
Передозування.
Симптоми. Відповідно до результатів досліджень з вивчення токсичності лікарського засобу на тваринах або досліджень з вивчення клінічної фармакології, які виконувалися із застосуванням супратерапевтичних доз, найбільш важливими ознаками, на які можна очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку ЦНС, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомний напад, а також подовження інтервалу QT і шлунково-кишкові реакції, такі як нудота та ерозії слизових оболонок. У рамках досвіду застосування лікарського засобу у післяреєстраційному періоді у таких випадках спостерігалися ефекти з боку ЦНС, такі як стан сплутаності свідомості, судоми, міоклонус, галюцинації та тремор.
Лікування симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби.
Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.
Побічні реакції.
У кожній групі побічні реакції подано в порядку зменшення проявів.
|
Класифікація за органами і системами |
Часто |
Нечасто |
Рідко |
Частота невідома |
|
Інфекції та інвазії |
|
грибкові інфекції, включаючи інфекцію, спричинену грибами роду Candida; резистентність патогенних мікроорганізмів |
|
|
|
З боку кровоносної та лімфатичної системи |
|
лейкопенія, еозинофілія |
тромбоцитопенія, нейтропенія |
Недостатність кісткового мозку, включаючи апластичну анемію, |
|
З боку імунної системи |
|
|
ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування») |
анафілактичний шока, анафілактоїдний шока (див. розділ «Особливості застосування») |
|
З боку ендокринної системи |
|
|
синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ) |
|
|
З боку метаболізму та харчування |
|
Анорексія |
гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет; гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування») |
гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування») |
|
Психічні розлади* |
безсоння |
тривожніcть, сплутаність свідомості, нервозність |
психотичні реакції (наприклад, із галюцинаціями, параноєю); депресія, ажитація, делірій, незвичні сновидіння, нічні жахи |
психотичні реакції зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»); манія |
|
З боку нервової системи* |
головний біль, запаморо-чення |
сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку) |
судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»); парестезія, порушення пам’яті |
периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»); порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху); дискінезія (порушення координації рухів); екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе (непритомність); доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія; міоклонус |
|
З боку органів зору* |
|
|
зорові порушення, такі як затуманення зору (див. розділ «Особливості застосування») |
тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»); увеїт, неврит зорового нерва |
|
З боку органів слуху та рівноваги* |
|
Вертиго |
шум у вухах |
втрата слуху, порушення слуху |
|
З боку серця** |
|
|
тахікардія, відчуття серцебиття |
шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування») |
|
З боку судин** |
стосуються тільки форми препарату для внутрішньовенного введення: флебіт |
|
гіпотонія |
|
|
З боку дихальної системи |
|
Диспное |
|
бронхоспазм, алергічний пневмоніт |
|
З боку шлунково- кишкового тракту |
діарея, блювання, нудота |
біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор |
|
геморагічна діарея, що у дуже рідких випадках може свідчити про ентероколіт, у т.ч. псевдомембранозний (див. розділ «Особливості застосування»); панкреатит |
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ) |
підвищення рівня білірубіну в крові |
|
жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, насамперед у хворих із тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»); гепатит |
|
З боку шкіри та підшкірних тканинb |
|
висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз |
реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»); стійкі медикаментозні висипання |
токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона, поліморфна еритема, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»); лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит; гіперпігментація шкіри |
|
З боку кістково- м’язової системи та сполучної тканини* |
|
артралгія, міалгія |
ураження сухожилля (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля); м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування») |
рабдоміоліз, розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»); розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит |
|
З боку нирок та сечовидільної системи |
|
підвищення показників креатиніну в сироватці крові |
гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту) |
|
|
Загальні розлади та реакції в місці введення* |
стосуються тільки форми препарату для внутрішньовенного введення: реакція у місці інфузії (біль, почервоніння) |
Астенія |
гарячка |
біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках) |
aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.
bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози препарату.
*У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов’язана з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху) (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші побічні реакції, що асоціюються з прийомом фторхінолонів:
- напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, зафіксовано випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Іпка Лабораторіз Лімітед.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Плот № 255/1, віладж – Атал, Ю.Т. Дадра та Нагар Хавелі, 396230 Сильвасса, Індія.