ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МАГНІЮ СУЛЬФАТ
(MAGNESIUM SULFATE)
Склад:
діюча речовина: магнію сульфат гептагідрат;
1 мл розчину містить магнію сульфату гептагідрату 500 мг;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, натрію гідроксид, сірчана кислота.
Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та інфузійні розчини. Розчин електролітів. Код АТХ B05X А05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Магній є важливим кофактором для ферментативних реакцій і відіграє важливу роль у нейрохімічній передачі та м'язовій збудливості. Нестача супроводжується різними структурними та функціональними порушеннями, точний механізм дії не визначений. Ранні симптоми гіпомагніємії (менше 1,5 мЕкв/л) можуть розвинутися вже через 3-4 дні або протягом тижнів.
Основними симптомами дефіциту магнію є неврологічні розлади, наприклад, м’язова збудливість, клонічне посмикування та тремор м’язів. Гіпокальціємія та гіпокаліємія часто супроводжуються низьким рівнем магнію в сироватці крові. Хоча в організмі є велике депо магнію, в основному внутрішньоклітинно та в кістках дорослих, ці запаси часто не мобілізуються достатньою мірою для підтримки рівня у плазмі крові. Парентеральна терапія магнієм відновлює дефіцит його у плазмі крові і знижує симптоми гіпомагніємії.
Магній попереджає або контролює судоми, блокуючи нервово-м’язову передачу та зменшуючи кількість ацетилхоліну, що виділяється у синаптичну щілину. Відомо, що магній чинить депресивний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), але він не має негативного впливу на жінку, плід або новонародженого при застосуванні за призначенням при еклампсії або прееклампсії. Нормальний рівень магнію у плазмі крові коливається від 1,5 до 2,5 мЕкв/л.
При збільшенні рівня магнію у плазмі крові вище 4 мЕкв/л глибокі сухожильні рефлекси спочатку знижуються, а потім зникають, коли рівень магнію у плазмі наближається до
10 мЕкв/л. На цьому рівні може виникнути параліч дихання. Серцева блокада також може виникати при цьому або нижчому рівні магнію у плазмі крові. Концентрація магнію в сироватці крові, що перевищує 12 мЕкв/л, може призвести до летального наслідку.
Магній спричиняє периферичну вазодилатацію. При низьких дозах виникають лише припливи і піт, але більші дози спричиняють зниження артеріального тиску. Внутрішньовенне введення кальцію знижує центральні та периферичні прояви передозування магнію.
Фармакокінетика.
При внутрішньовенному введенні початок протисудомної дії негайний і триває близько
30 хвилин. Після внутрішньом’язового введення початок дії настає приблизно через
1 годину і триває протягом 3-4 годин. Ефективний протисудомний рівень сироватки становить від 2,5 до 7,5 мЕкв/л. Магній виводиться виключно нирками зі швидкістю, пропорційною плазмовій концентрації та клубочкової фільтрації.
Клінічні характеристики.
Показання.
Замісна терапія при дефіциті магнію, особливо при гострій гіпомагніємії, що супроводжується ознаками тетанії, подібними до тих, що спостерігаються при гіпокальціємії. У таких випадках рівень магнію в сироватці крові зазвичай нижче нижньої межі норми (1,5-2,5 мЕкв/л), а рівень кальцію в сироватці крові - нормальний (4,3 до
5,3 мЕкв/л) або підвищений.
Парентеральне харчування (TPN) – для корекції або запобігання гіпомагніємії, яка може виникнути під час терапії.
Профілактика та контроль судом при прееклампсії та еклампсії відповідно.
Протипоказання.
Магнію сульфат протипоказаний при блокадах серця, ураженні міокарда.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При необхідності одночасного застосування барбітуратів, наркотичних засобів чи інших снодійних засобів (або системних анестетиків), або інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС з магнієм, їх дозу слід коригувати через адитивні ефекти магнію, що пригнічують ЦНС. Іони кальцію мають антагоністичну дію щодо іонів магнію, що призводить при одночасному їхньому застосуванні до зниження центральних та периферичних фармакологічних ефектів магнію сульфату.
З обережністю застосовувати магнію сульфату з міорелаксантами, оскільки посилюється нейром'язова блокада.
З особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають серцеві глікозиди, оскільки їх сумісне застосування може призвести до блокади серця. Внутрішньовенне введення кальцію застосовують для лікування передозування магнію.
Особливості застосування.
Застосовувати з обережністю, якщо під час введення з’являються почервоніння та пітливість. Коли є необхідність одночасного застосування з барбітуратами, наркотичними засобами або іншими снодійними засобами (або системними анестетиками), їх дозу слід коригувати через адитивні ефекти магнію, що пригнічують ЦНС.
Оскільки магній виводиться з організму виключно нирками, препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю. Діурез слід підтримувати на рівні
100 мл або більше за 4 години, що передують кожній дозі. Важливо контролювати рівень магнію в сироватці крові та клінічний стан пацієнта з метою запобігання передозування при токсикозі. Клінічною ознакою безпечного режиму дозування є наявність колінного рефлексу (ривок у коліні) та відсутність пригнічення дихання (приблизно 16 вдихів або більше/хв). Коли повторні дози препарату вводяться парентерально, перед кожною дозою слід перевіряти колінний рефлекс, і якщо він відсутній, магнію сульфат не слід вводити, поки рефлекси не відновляться. Достатній рівень магнію в сироватці крові для контролю судом, як правило, становить від 3 до 6 мг/100 мл (2,5-5 мЕкв/л). Сила глибоких сухожильних рефлексів починає зменшуватися, коли рівень магнію перевищує
4 мЕкв/л. Рефлекси можуть бути відсутні при рівні магнію 10 мЕкв/л, коли параліч дихання є потенційною небезпекою. Ін’єкційна сіль кальцію повинна бути доступною для лікування потенційно можливої інтоксикації магнієм при еклампсії.
Магнію сульфат (50 %) необхідно розвести до концентрації 20 % або менше перед внутрішньовенною інфузією. Швидкість введення повинна бути повільною з огляду на можливість виникнення гіпермагніємії. 50 % розчин магнію сульфату також слід розбавляти до 20 % або менше для внутрішньом’язових ін'єкцій немовлятам та дітям.
Лабораторна діагностика
Перед початком терапії слід визначити рівень магнію у крові, не слід вводити сульфат магнію, якщо не підтверджена гіпомагніємія та не контролюється концентрація магнію в сироватці крові. Нормальний рівень магнію сироватки крові становить від 1,5 до 2,5 мЕкв/л.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Сульфат магнію може спричинити аномалії розвитку плода при введенні вагітним жінкам понад 5-7 днів. Існують ретроспективні епідеміологічні дослідження та повідомлення про випадки захворювання, що фіксують такі аномалії розвитку плода як гіпокальціємія, демінералізація скелета, остеопенія та інші скелетні аномалії при введенні сульфату магнію вагітним жінкам більше 5-7 днів безперервно. Найменша тривалість лікування, яка може спричинити шкоду плоду, невідома.
Магнію сульфат слід застосовувати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності.
Нетератогенні ефекти
При введенні шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії (особливо протягом більше 24 годин до пологів) для контролю судом у вагітної у новонародженого можуть виявлятися ознаки інтоксикації магнієм, включаючи нервово-м’язову блокаду або пригнічення дихання (див. розділ «Передозування»).
Годування груддю
Оскільки магній проникає у грудне молоко, препарат слід застосовувати з обережністю жінкам, які годують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтів необхідно попередити про необхідність утриматись від роботи з потенційно небезпечними механізмами або керування автотранспортом, оскільки препарат чинить седативну дію.
Спосіб застосування та дози.
Дозування магнію сульфату необхідно коригувати відповідно до індивідуальних вимог та реакції, а прийом препарату слід припинити, як тільки буде досягнутий бажаний терапевтичний ефект.
Застосовувати шляхом внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.
Терапевтичний рівень магнію у плазмі крові досягається за 60 хвилин при внутрішньом’язовому введенні нерозведеного 50 % розчину магнію сульфату, тоді як при внутрішньовенному введені терапевтичний рівень досягається майже одразу. Швидкість внутрішньовенного введення, як правило, не повинна перевищувати 150 мг/хвилину (1,5 мл 10 % розчину або еквівалентна кількість), за винятком важкої еклампсії із судомами (див. нижче). Введення магнію сульфату вагітним жінкам більше 5-7 днів безперервно може спричинити патології плода.
Перед застосуванням розчини для внутрішньовенної інфузії розводити відповідно до схеми 1: 1,5 (лікарський засіб: розчинник) або менше. Розчинники: 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % глюкоза для ін’єкцій, розчин Рінгера лактату та розчин глюкози 5 % в 0,9 % розчині хлориду натрію.
Для внутрішньом’язових ін’єкцій дорослим застосовувати нерозведений 50 % розчин магнію сульфату, але для внутрішньом’язової ін’єкції дітям необхідно розводити до концентрації 20 % або менше.
Фізичну і хімічну стабільність приготованих з дотриманням умов асептики розчинів було продемонстровано впродовж 24 годин при температурі 25 °С після розведення у 0,9 % розчині хлориду натрію, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, розчині Рінгера лактату та розчині глюкози 5 % в 0,9 % розчині хлориду натрію. З мікробіологічної точки зору, якщо метод розведення не виключає можливу мікробну контамінацію, лікарський засіб слід використати негайно. Якщо засіб не буде використано негайно, за час і умови зберігання впродовж використання відповідає користувач.
Замісна терапія при дефіциті магнію
При лікуванні дефіциту магнію легкого ступеня разова доза для дорослих становить 1 г, що еквівалентно 8,12 мЕкв магнію (2 мл 50 % розчину), вводити 4 рази на добу внутрішньом’язово кожні 6 годин (еквівалентно загальній кількості 32,5 мЕкв магнію за добу). При важкій гіпомагніємії до 250 мг (приблизно 2 мЕкв) на кг маси тіла (0,5 мл 50 % розчину) вводити внутрішньом’язово кожні 4 години у разі необхідності.
Альтернативна схема: 5 г (приблизно 40 мЕкв) розвести в одному літрі 5 % глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині хлориду натрію для повільної внутрішньовенної інфузії (протягом не менше 3 годин).
Для коректного розрахунку дози необхідно контролювати рівень магнію, враховуючи втрати рідини з сечею.
Парентеральне харчування (TPN)
Потреби магнію при парентеральному харчуванні точно не відомі. Підтримуюча доза, яку застосовують для дорослих, становить від 8 до 24 мЕкв (1 до 3 г) щодня; для немовлят діапазон становить від 2 до 10 мЕкв (0,25 до 1,25 г) щодня.
Лікування прееклампсії та еклампсії
При важкій формі прееклампсії або еклампсії загальна початкова доза становить 10-14 г сульфату магнію. Внутрішньовенно можна вводити дозу від 4 до 5 г у 250 мл 5 % глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій. Одночасно внутрішньом’язово вводити дози до 10 г (5 г або 10 мл нерозведеного 50 % розчину в кожну сідницю). Альтернативно, початкову внутрішньовенну дозу 4 г можна давати, розводячи 50 % розчин до концентрації 10 або 20 %; розведений розчин (40 мл 10 % розчину або 20 мл 20 % розчину) вводити внутрішньовенно протягом не менше 3-4 хвилин. Згодом від 4 г до 5 г (від 8 до 10 мл 50 % розчину) вводити внутрішньом’язово, чергуючи сідниці кожні
4 години, за необхідності і залежно від присутності колінного рефлексу та адекватної функції дихання.
Альтернативно, після початкової внутрішньовенної дози вводити 1-2 г/годину шляхом постійної внутрішньовенної інфузії. Терапія повинна продовжуватися до припинення судом. Рівень магнію в сироватці крові 6 мг/100 мл вважається оптимальним для контролю судом. Загальну добову (24 год) дозу від 30 до 40 г не слід перевищувати. За наявності важкої ниркової недостатності максимальна доза магнію сульфату становить 20 г/48 годин, і потрібно часто контролювати концентрацію магнію в сироватці крові. Застосування магнію сульфату у період вагітності понад 5-7 днів безперервно може спричинити аномалії розвитку плода.
Інше застосування
Як антидот м’язово-стимулюючих ефектів при отруєнні барієм звичайна доза сульфату магнію становить 1–2 г внутрішньовенно.
Для контролю судом, пов'язаних з епілепсією, гломерулонефритом або гіпотиреозом, звичайна доза для дорослих становить 1 г внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
При пароксизмальній передсердній тахікардії слід застосовувати магній лише в тому випадку, коли більш прості заходи не дали результатів і відсутні дані про пошкодження міокарда. Звичайна доза становить від 3 до 4 г (30-40 мл 10 % розчину), вводити внутрішньовенно протягом 30 секунд з обережністю.
Для зменшення набряку мозку вводити 2,5 г (25 мл 10 % розчину) внутрішньовенно.
Діти.
Магнію сульфат у разі необхідності застосовують у педіатричній практиці. Лікарський засіб у вигляді 20 % розчину вводити внутрішньом'язово. Необхідність застосування препарату дитині, дозу та тривалість введення визначає лікар, враховуючи клінічну ситуацію, вік та масу тіла пацієнта.
Передозування.
Симптоми. Інтоксикація магнієм проявляється різким зниженням артеріального тиску і паралічем дихання. Зникнення колінного рефлексу є важливою клінічною ознакою початкової стадії гіпермагніємії. У разі передозування може потребуватися штучна вентиляцію легенів (до внутрішньовенного введення солей кальцію) для запобігання та лікування нервово-м'язової блокади, спричиненої магнієм.
Лікування. Може потребуватися штучна вентиляція легень. Внутрішньовенно вводити
10-20 мл 5 % розчину кальцію, (розведеного ізотонічним розчином хлориду натрію для ін’єкцій) для запобігання гіпермагніємії. Підшкірно вводити фізостигмін, 0,5-1 мг.
Гіпермагніємія у новонародженого може вимагати реанімації та штучної вентиляції легень шляхом ендотрахеальної інтубації або вентиляції з позитивним тиском, а також внутрішньовенного введення кальцію.
Побічні реакції.
Побічні реакції при парентеральному введенні магнію зазвичай є наслідком інтоксикації магнієм. Розвиваються гіперемія, пітливість, гіпотонія, знижуються рефлекси, млявий параліч, гіпотермія, колапс кровообігу, пригнічення серцевої діяльності та ЦНС, що може призвести до паралічу дихання. Повідомляли про вторинну гіпокальціємію з ознаками тетанії при лікуванні еклампсії сульфатом магнію.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Фармацевтично несумісний (утворюється осад) з препаратами кальцію, етанолом (у високих концентраціях), карбонатами, гідрокарбонатами, гідроксидами та фосфатами лужних металів, солями миш'якової кислоти, барію, стронцію, кліндаміцину фосфату, важкими металами, гідрокортизону натрію сукцинатом, поліміксину В сульфатом, прокаїну гідрохлоридом, саліцилатами та тартратами.
На потенційну несумісність часто впливатимуть зміни концентрації реагентів та рН розчинів.
Повідомлялося, що магній може знижувати антибактеріальну активність стрептоміцину, тетрацикліну та тобраміцину при одночасному застосуванні.
Парентеральні лікарські засоби перед введенням слід візуально перевіряти на предмет твердих частинок та зміни кольору.
Упаковка. По 5 мл або 10 мл в ампулі, по 5 ампул в блістері; по 2 блістери в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПAT «Галичфарм».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.