ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МАЙКЛАВ

(MYCLAV)

Склад:

діючі речовини: amoxicilline, clavulanic acid;

5 мл суспензії містять амоксициліну 200 мг (у формі амоксициліну тригідрату) та кислоти клавуланової 28,5 мг (у формі калію клавуланату);

допоміжні речовини: кремнію діоксид, ксантанова камедь, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота янтарна, аспартам (Е 951), ароматизатор апельсиновий сухий 0471034, ароматизатор малиновий 0473005.

Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості: сипучий порошок від білого до майже білого кольору.

Після відновлення утворюється суспензія від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Амоксицилін та інгібітор ферменту.  Код АТХ J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін – напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін чутливий до β-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікроорганізми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має   β-лактамну   структуру,   подібну   до   пеніцилінів,  та має властивості   інактивувати   β-лактамазні ферменти, властиві мікроорганізмам, резистентним до пеніцилінів і цефалоспоринів. Зокрема, вона має виражену активність щодо важливих з клінічної точки зору плазмідних β-лактамаз, які часто відповідають за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Майклаву захищає амоксицилін від розпаду під дією ферментів β-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікроорганізмів,  резистентних до амоксициліну та інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Мікроорганізми, наведені нижче, класифіковані відповідно до чутливості до амоксициліну/клавуланату in vitro.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroids, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, інші β-гемолітичні види Streptococcus,  Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus saprophyticus (метицилінчутливі штами), коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі штами).

Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenza, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholera.

Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospirosa ictterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

Грампозитивні анаероби: види Clostridium, Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види Peptostreptococcus.

Грамнегативні анаероби: види Bacteroides  (включаючи Bacteroides fragilis), види Capnocytophaga, Eikenella corrodens, види Fusobacterium, Fusobacterium nucleatum, види Porphyromonas, види Prevotella.

Штами, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klesiella pneumonia, види Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види Proteus, види Salmonella, види Shigella.

Грампозитивні аероби: види Corynebacterium, Enterococcus faecium, Streptococcus pneumonia, Streptococcus групи viridans.

Нечутливі мікроорганізми

Грамнегативні аероби: види Acinetobacter,Citrobacter freundii, види Enterobacter, Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види Providencia, види Pseudomonas, види Serratia, Stenotrophomas maltophilia, Yesinia enterolitica.

Інші: Chlamydia pneumonia, Chlamydia psittaci, види Chlamydia, Coxiella burnetti, види Mycoplasma.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Обидва компоненти Майклаву (амоксицилін і клавуланова кислота) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному прийомі. Абсорбція препарату покращується при його застосуванні на початку прийому їжі.

Концентрація амоксициліну в сироватці крові, що досягається при прийомі Майклаву, подібна до такої, що досягається при пероральному прийомі еквівалентних доз самого амоксициліну.

Супутній прийом пробенециду гальмує екскрецію амоксициліну, але не впливає на ниркову екскрецію клавуланової кислоти.

Розподіл. При внутрішньому застосуванні терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються в тканинах та інтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин знайдені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гної. Амоксицилін і клавуланова кислота слабко зв’язуються з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25 % для клавуланової кислоти та 18 % – для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі крові.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятися в грудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Однак не має даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

Виведення. Основним шляхом виведення амоксициліну, як і інших пеніцилінів, є ниркова екскреція, тоді як виведення клавуланату здійснюється і нирками, і за допомогою позаниркових механізмів. Приблизно 60-70 % амоксициліну і 40-65 % клавуланової кислоти виділяються із сечею у незміненому вигляді протягом перших       6 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:

-       гострий бактеріальний синусит (підтверджений);

-       гострий середній отит;

-       підтверджене загострення хронічного бронхіту;

-       негоспітальна пневмонія;

-       цистити;

-       пієлонефрити;

-       інфекції шкіри та м’яких тканин, у т. ч. целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

-       інфекції кісток та суглобів, у т. ч. остеомієліти.

При призначенні антибактеріальних препаратів слід керуватися правилами їх належного застосування.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату та до будь-яких антибактерільних засобів групи пеніцилінів.

Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (в т. ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших β-лактамних агентів (у т. ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів). 

Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Майклавом може призвести до тривалого підвищення рівня амоксициліну в крові, проте не впливає на рівень клавуланової кислоти.

Пеніциліни можуть зменшувати виведення метотрексату, що може спричинити зростання токсичності останнього.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном збільшує ймовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Майклаву та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики, Майклав може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Існують окрeмі повідомлення про збільшення рівня міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) у пацієнтів, які лікуються аценокумаролом або варфарином та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або рівень МНС і припинити лікування Майклавом, якщо необхідно.

Мікофенолат мофетил

У хворих, які лікуються мікофенолатом мофетилом, після початку застосування перорального амоксициліну з клавулановою кислотою може зменшитись предозова концентрація активного метаболіту мікофенольної кислоти приблизно на 50 %. Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експозиції мікофенольної кислоти.

Особливості застосування.

Перед початком терапії Майклавом необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (анафілактоїдні реакції) спостерігались у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Такі реакції частіше виникають у хворих з наявністю гіперчутливості до пеніцилінів в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

У разі якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Майклав не слід призначати, якщо підозра на інфекційний мононуклеоз, оскільки під час застосування амоксициліну при такій патології спостерігалися випадки кореподібного висипу.

Тривале застосування препарату іноді може спричиняти надмірний ріст нечутливої до Майклаву мікрофлори.

Розвиток мультиформної еритеми,  асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування, і  надалі протипоказано введення амоксициліну.

Зрідка у пацієнтів, які приймають Майклав та пероральні антикоагулянти, може спостерігатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня МНС). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може бути потрібна корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.

Майклав слід з обережністю призначати пацієнтам з дисфункцією печінки. Повідомлялось про зміни функціональних проб печінки у деяких хворих, які лікувались Майклавом.

Існують поодинокі повідомлення про холестатичну жовтяницю, яка може мати тяжкий перебіг, але звичайно є оборотною. Симптоми можуть не проявлятися до 6 тижнів після закінчення лікування.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок суспензію Майклаву  228,5 мг/5 мл застосовувати не рекомендується (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатися кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зменшення ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. розділ «Передозування»).

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Присутність клавуланової кислоти у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, тому, як наслідок, можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.

Є повідомлення про хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/клавуланову кислоту (при застосуванні тесту Bio-Rad Laboratories Platelis Aspergillus EIA). Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які лікуються амоксициліном/клавулановою кислотою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.

Лікарський засіб містить аспартам (Е 951) – джерело фенілаланіну, тому препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з фенілкетонурією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування амоксициліну з клавулановою кислотою може бути пов’язано з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Слід уникати застосування амоксициліну/клавуланової кислоти у період вагітності, крім випадків, коли лікар вважає це за необхідне.

Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації щодо впливу клавуланової кислоти на дітей, яких годують груддю). У дітей, яких годують груддю, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Негативного впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не спостерігалося, але слід враховувати імовірність такого побічного ефекту, як запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика (за наявності). Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. При необхідності слід провести визначення чутливості мікроорганізму до антибіотика.

Дози препарату призначає лікар залежно від очікуваних мікроорганізмів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів, тяжкості захворювання та локалізації інфекції, віку, маси тіла та функції нирок пацієнта.

Тривалість лікування визначають за клінічною відповіддю пацієнта на лікування. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування.

Якщо для лікування потрібні більші дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми Майклаву, щоб уникнути зайвих високих доз клавуланової кислоти.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг: застосовують в іншій лікарській формі комбінації амоксицилін/кислота клавуланова.

Діти з масою тіла < 40 кг          

Рекомендовані добові дози: від 25/3,6 мг/кг маси тіла до 45/6,4 мг/кг маси тіла, розділені на 2  прийоми.

Для дітей з масою тіла < 40 кг препарат призначають у добовій дозі 1000-2800 мг амоксициліну/143-400 мг клавуланової кислоти, як зазначено нижче.

Приблизний розрахунок суспензії Майклаву (мл на добу (за амоксициліном)

Для лікування деяких інфекцій, таких як середній отит та синусит, інфекції нижніх дихальних шляхів,  дітям віком від 2 років можна застосовувати добові дози до 70/10 мг/кг маси тіла, розділені на 2 прийоми.

Якщо для лікування потрібні більші дози амоксициліну, слід застосовувати інші форми Майклаву, щоб уникнути зайвих високих доз клавуланової кислоти.

Порушення функції нирок.

Для дітей зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) більше 30 мл/хв дозу змінювати не потрібно. Для лікування дітей зі ШКФ менше 30 мл/хв суспензію Майклаву 228,5 мг/5 мл застосовувати не рекомендується.

Порушення функції печінки.

Застосовувати з обережністю, регулярно контролювати функцію печінки. Наявних даних недостатньо, щоб виробити рекомендації щодо дозування.

Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травного тракту препарат слід приймати на початку прийому їжі.

Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без консультації  лікаря. 

Починати лікування можна з парентерального введення препарату, а продовжувати формою препарату для перорального застосування.

Приготування суспензії.

Порошок, що міститься у  флаконі, слід розвести до утворення  суспензії, як описано нижче.

1. Перевірте кришечку флакона щодо її попереднього відкриття.

2. Переверніть та струсіть флакон, щоб розрихлити порошок.

3. Налийте у флакон з порошком кип’яченої води до рівня, позначеного червоною лінією зі стрілкою.

4. Закрийте кришечкою і струшуйте флакон до утворення суспензії.

5. Потім додайте залишок води до верхнього рівня, позначеного чорною лінією зі стрілкою, і струсіть знову.

6. Cуспензії слід дати постояти протягом 5 хвилин до повної дисперсії порошку.

7. Ретельно збовтуйте супензію перед кожним прийомом.

Для точного відмірювання дози препарату слід застосовувати мірний ковпачок, який після кожного використання слід промивати водою.

 Діти.

Застосовують дітям віком від 2 місяців.

Передозування.

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку травного тракту та розладом водно-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично, приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, які іноді призводили до ниркової недостатності (див розділ «Особливості застосування»). Майклав можна видалити з кровотоку шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції. 

Інфекції та інвазії: кандидоз шкіри та слизових оболонок.

З боку системи крові: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія,  оборотний агранулоцитоз, гемолітична анемія, збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

З доку імунної системи: ангіоневротичний набряк; анафілаксія; синдром, подібний до сироваткової хвороби; алергічний васкуліт.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, оборотна гіперактивність, судоми, асептичний менінгіт. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

З боку травного тракту: дорослі: діарея, нудота, блювання; діти: діарея, нудота, блювання; порушення травлення, антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт), чорний «волосатий» язик.

Нудота частіше асоціюється з високими дозами препарату. Вищезазначені симптоми з боку травного тракту можна зменшити, якщо застосувати препарат на початку прийому їжі.

Дуже рідко у дітей спостерігається поверхнева зміна кольору зубів. Належний догляд за порожниною рота може запобігти цьому явищу. Зміну забарвлення можна усунути шляхом чищення зубів.

З боку гепатобіліарної системи: помірне підвищення рівня аспартатамінотрансферази та/або аланінамінотрансферазі відмічалось у хворих, які лікувалися  антибіотиками  групи β-лактамів, хоча клінічне значення цього не встановлено; гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів та цефалоспоринів.

Гепатити виникали головним чином у чоловіків і хворих літнього віку,  їх виникнення може бути пов’язано з тривалим лікуванням препаратом.

У дітей такі явища виникали дуже рідко.

Cимптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають оборотний характер. Порушення функції печінки можуть бути тяжкими і  дуже рідко можуть закінчуватися летально. Майже завжди це трапляється у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

З боку шкіри: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлену суспензію зберігати при температурі від 2 до 8 ºС протягом 7 діб, не заморожувати.

Упаковка.

Порошок для приготування 70 мл суспензії у флаконі; по 1 флакону разом з мірним ковпачком у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Юнікем Лабораторіз  Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.  

Віледж Бхатаулі Калан, Хімачал Прадеш IN – 173205, Індія.