МОНТЕМАК 4

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

МОНТЕМАК 4

МОНТЕМАК 5

 

 

Cклад:

діюча речовина: montelukast;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту натрію еквівалентно монтелукасту 4 мг або 5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза,  гідроксипропілцелюлоза, аспартам (Е 951), смакова добавка «Вишня» (FL SD № 594),  заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат, динатрію едетат.

 

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 4 мг: овальні, двоопуклі таблетки без оболонки, рожевого кольору із вкрапленнями, з гравіюванням  «CL 55» з одного боку та гладкі з іншого;

таблетки по 5 мг: круглі, двоопуклі таблетки без оболонки, рожевого кольору із вкрапленнями, з гравіюванням  «CL 56» з одного боку та гладкі з іншого.

 

Фармакотерапевтична група.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами.
Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними в дихальних шляхах людини, і спричиняють бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування CysLT дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального застосування; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. В окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами у мокротинні). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль бронхіальної астми.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується. Після прийому натщесерце препарату у формі  таблеток жувальних у дозі 4 мг максимальна концентрація (C_max) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. C_max на 66 % вище, а мінімальна концентрація (С_min) – нижче порівняно зі значеннями у дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 л. При дослідженні позначеного монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і дітей не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту і в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс  монтелукасту  із  плазми  крові  здорових  дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального застосування дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж  0,2 % – із  сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що метаболіти монтелукасту майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації таблеток жувальних по 4 мг у дітей віком від 2 до 5 років та таблеток жувальних по 5 мг у дітей віком від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток по 10 мг у дорослих. Таблетки жувальні по 5 мг повинні застосовуватися пацієнтам віком від 6 до 14 років, а таблетки жувальні по 4 мг – пацієнтам віком від 2 до 5 років.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Таблетки жувальні по 4 мг показані дітям віком від 2 до 5 років.

Таблетки жувальні по 5 мг показані дітям віком від 6 до 14 років.

– Як  додаткова терапія бронхіальної астми при персистуючій астмі від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткотривалої дії, що застосовуються при необхідності;

– як альтернативний низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів метод лікування при персистуючій астмі легкого ступеня, за умов відсутності нещодавних серйозних нападів бронхіальної астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також за умови виявлення непереносимості інгаляційних кортикостероїдів;

– профілактика бронхіальної астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями;

– полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту; ризик виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом може перевищувати користь від застосування монтелукасту, тому лікарський засіб необхідно застосовувати як препарат резерву пацієнтам з неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернативної терапії.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Дитячий вік до 2 років.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Монтелукаст можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування бронхіальної астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад із фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте  клінічні дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад, паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітора CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

 

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що монтелукаст для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів бронхіальної астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід раптово замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймали монтелукаст. Невідомо, чи пов’язані ці явища зі застосуванням монтелукасту. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища з пацієнтами та/або їхніми доглядачами. Пацієнтам та/або їхнім доглядачам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких явищ.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга-Стросс, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Зв’язок антагоністів лейкотрієнових рецепторів з появою синдрому Чарга-Стросс неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітних висипань, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні препарати.

Препарат містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Щодо пацієнтів з фенілкетонурією необхідно враховувати, що 1 таблетка 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній 0,674 мг фенілаланіну на дозу, 1 таблетка 5 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній 0,842 мг фенілаланіну на дозу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначений для застосування дітям.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на швидкість психомоторних реакцій. Проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

Дітям віком від 2 до 5 років необхідно приймати перорально 1 таблетку жувальну у дозі        4 мг 1 раз на добу, ввечері.

Дітям віком від 6 до 14 років необхідно приймати перорально 1 таблетку жувальну у дозі    5 мг 1 раз на добу, ввечері.

Для лікування бронхіальної астми або алергічного риніту (сезонного або цілорічного) препарат слід приймати за 1 годину до або через 2 години після вживання їжі.

Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально. Індивідуальний підбір дози для даної вікової категорії не потребується.

Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив препарату на показники контролю бронхіальної астми настає упродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати препарат, навіть якщо досягнуто контролю бронхіальної астми, а також у періоди її загострення.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня. Немає даних щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для хлопчиків і дівчаток однакове.

Як альтернативний метод лікування замість низькодозових інгаляційних кортикостероїдів при персистувальній астмі легкого ступеня. Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів із персистувальною астмою середнього ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативи низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам дітям із персистувальною астмою легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не було тяжких нападів бронхіальної астми, що вимагали застосування пероральних кортикостероїдів, і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди. Персистувальна астма легкого ступеня визначена як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами. Якщо достатнього контролю бронхіальної астми не досягнуто, надалі (зазвичай упродовж 1 місяця) слід визначити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікування астми. Необхідно періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.

Профілактика астми у пацієнтів віком від 2 до 5 років, у яких основним компонентом астми є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням. Лікарський засіб       Монтемак 4 рекомендований пацієнтам віком від 2 до 5 років для профілактики бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, який може бути основним проявом персистувальної астми, при якій необхідне застосування інгаляційних кортикостероїдів. Стан пацієнтів слід оцінити після 2-4 тижнів лікування монтелукастом. Якщо достатньої відповіді не досягнуто, потрібно розглянути питання про додаткову або іншу терапію.

Застосування лікарського засобу залежно від іншого лікування бронхіальної астми. Коли лікарський засіб застосовують як додаткову терапію до інгаляційних кортикостероїдів, монтелукастом не слід різко замінювати інгаляційні кортикостероїди.

 

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 2 до 5 років у дозі 4 мг.

Препарат застосовують дітям віком від 6 до 14 років у дозі 5 мг.

 

Передозування.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукасту немає. У процесі досліджень хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а у короткочасних дослідженнях – до 900 мг на добу протягом приблизно 1 тижня, при цьому клінічно важливі побічні реакції не виникали.

Були повідомлення про гостре передозування монтелукасту. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Отримані дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

 

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку нервової системи: млявість, запаморочення, парестезія/гіпестезія, судоми, головний біль.

З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, спрага.

З  боку кровоносної і лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в тому числі анафілаксія; еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні жахи, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, ажитація, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, психомоторна гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій, тремор), порушення уваги, погіршення пам’яті, галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), тик, обсесивно-компульсивні розлади, дисфемія.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, синдром Чарга-Стросса, легенева еозинофілія.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ); гепатит, включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки.

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, вузликова еритема, мультиформна еритема, висипання.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія; міалгія, включаючи м’язові судоми.

З боку сечовидільної системи: енурез у дітей.

Загальні розлади: астенія/втома, набряк, пірексія, нездужання.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній упаковці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.