ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МОРФІН КАЛЦЕКС
(MORPHINE KALCEKS)
Склад:
діюча речовина: morphine;
1 мл розчину (1 ампула) містить морфіну гідрохлориду 10 мг;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або жовтувата рідина.
Фармакотерапевтична група.
Анальгетики. Опіоїди. Алкалоїди опію. Код АТХ N02А А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Морфін є природним алкалоїдом, класичним знеболювальним засобом, що чинить потужну центральну дію. Сильна аналгетична дія пов’язана з агоністичною дією на опіоїдні рецептори в корі головного мозку, таламусі, сітчастій структурі, лімбіко-гіпоталамусній системі, періакведуктальній сірій речовині та желатинозній субстанції. Агоністична дія морфіну гідрохлориду найбільш виражена на мю- і каппа-рецептори. Вплив на сигма- та дельта-рецептори менш виражений. Морфін, активуючи мю-рецептори, викликає супраспінальну аналгезію, ейфорію та лікарську залежність. Вплив на мю2-рецептори викликає міоз, пригнічення дихання і уповільнює рух кишечнику. Стимуляція каппа-рецепторів викликає спінальну аналгезію, міоз та седативний ефект.
Діючи на центральну нервову систему (ЦНС), морфін значно зменшує гострий та хронічний біль, знижує психомоторне збудження, викликає загальну релаксацію й ейфорію. Морфін зменшує об’єм і частоту видиху, знижує чутливість дихального центру до вуглекислого газу. Міоз з’являється в результаті збудливої дії морфіну, викликаної активацією мю- і каппа-рецепторів окуломоторних нервів. Сильно звужені зіниці є типовим проявом передозування морфіну.
Морфін активує рецептори гладкої мускулатури шлунка і кишечнику, підвищує їх тонус і зменшує перистальтику. Таким чином, подовжується евакуація зі шлунка. Це знижує секрецію шлунка, жовчі та підшлункової залози. Уповільнений пасаж води викликає реабсорбцію води і збільшує в’язкість калу. Через судинорозширювальну дію морфін зменшує венозний відтік, тому його застосування доцільно при лікуванні серцевої недостатності та набряку легень.
При збільшенні спазму жовчного міхура і тонусу сфінктера Одді збільшується тиск жовчі. Спазми уретрального сфінктера можуть викликати затримку сечі.
Тривале застосування викликає звикання, яке в основному стосується гнітючої дії морфіну, а не його міотичної дії або дії, що спричиняє запор.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після підшкірної або внутрішньом’язової ін’єкції морфін швидко всмоктується у кров. У разі циркуляторного шоку абсорбція уповільнюється. Після підшкірного введення максимальний ефект досягається протягом 50-90 хвилин, після внутрішньом’язового введення ‒ протягом 30-60 хвилин, тривалість дії ‒ 4-5 годин.
Розподіл
Велика частина активної речовини утворює сполуки в печінці та кишечнику. Морфін з кров’ю поширюється в основному в нирки, печінку, легені і селезінку, в меншій концентрації ‒ у мозок і м’язи. Морфін легко долає гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, проникає у грудне молоко (у кількості менше 1 % введеної дози) та у піт. Приблизно 35 % зв’язується з білками плазми крові. Передбачуваний об’єм розподілу в рівноважному стані ‒ 3,3±0,9 л/кг.
Виведення
Напівперіод виведення морфіну становить 2 години, у сполук ‒ 2,4-6,7 години. Менше 10 % морфіну виводиться у незміненому вигляді. Більша частина морфіну в вигляді сполук виводиться зі сечею, до 10 % ‒ у вигляді сполук із жовчю виводиться з калом. Приблизно 90 % морфіну виводяться з організму протягом 24 годин, але його сліди в сечі зберігаються більше 48 годин.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів літнього віку виведення морфіну з організму відбувається швидше, у новонароджених ‒ повільніше. Порушення функції печінки і нирок також можуть впливати на виведення морфіну.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Купірування сильного, гострого болю після тяжких поранень, переломів кісток, опіків, операцій;
- усунення гострого і хронічного болю при інфаркті міокарда, а також у разі гострого панкреатиту;
- зменшення сильного, хронічного болю при злоякісній пухлині та зменшення спастичного болю в результаті руху каменів у нирках і в жовчному міхурі;
- як протикашльовий засіб при пораненні грудної клітки і в разі кровотечі в легенях, коли напади кашлю стають небезпечними для життя, також при кашлі, який важко купірується, при раку легенів у заключній стадії;
- у разі диспное, пов’язаного з пошкодженням лівого шлуночка серця та набряком легенів;
- для премедикації перед анестезією.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату;
- гостре пригнічення дихання, напади бронхіальної астми;
- гостра інтоксикація алкоголем;
- делірій;
- паралітичний ілеус або біль неясного походження у животі («гострий живіт»);
- гостра діарея, викликана отруєнням;
- підвищений внутрішньочерепний тиск або травма голови, пухлина мозку;
- інсульт;
- епілептичний статус;
- загальне сильне виснаження;
- гарячка;
- коронарна хвороба серця;
- мікседема;
- недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона);
- феохромоцитома;
- тяжкі захворювання печінки або нирок;
- жовчна коліка;
- порфірія.
Морфіну гідрохлорид не можна призначати під час терапії інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.
Морфіну гідрохлорид не можна призначати безпосередньо після операції на жовчовивідних шляхах, а також у разі викликаної токсинами діареї.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пригнічувальну дію морфіну гідрохлориду можуть посилити інші депресанти ЦНС (алкоголь, барбітурати, нейролептичні засоби, антидепресанти, антигістамінні засоби, габапентин або прегабалін), інгібітори МАО, фізостигмін, неостигмін, амфетамін. Взаємодія викликає пригнічення ЦНС і дихання, підсилює гіпотензивний ефект.
Одночасне застосування опіоїдів і седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або аналогічні лікарські засоби, через додаткову пригнічувальну дію на ЦНС збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми і летального наслідку. Доза і тривалість сумісного застосування повинні бути обмежені (див. розділ «Особливості застосування»).
Морфіну гідрохлорид можна призначати не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО (див. розділ «Протипоказання»).
Трициклічні антидепресанти, в основному дезипрамін, підсилюють і подовжують аналгетичну дію морфіну гідрохлориду.
Одночасне застосування опіоїдних аналгетиків підсилює седативний ефект.
При застосуванні з цизапридом підвищується концентрація морфіну гідрохлориду в плазмі крові.
Циметидин і ритонавір підвищують концентрацію морфіну гідрохлориду в плазмі крові (ризик токсичності).
Дію морфіну гідрохлориду зменшують опіоподібні змішані агоністи-антагоністи і часткові агоністи (пентазоцин, буторфанол, бупренор). Ці препарати можуть посилити симптоми абстиненції у пацієнтів, які тривалий час застосовують морфіну гідрохлорид.
Одночасне застосування морфіну гідрохлориду та метоклопраміду або домперидону зменшує вплив морфіну гідрохлориду на шлунково-кишковий тракт.
У пацієнтів із гострим коронарним синдромом, які отримували морфін, спостерігали уповільнену та зменшену експозицію щодо антитромбоцитарної терапії пероральним інгібітором P2Y12. Ця взаємодія може бути пов’язана зі зниженою моторикою шлунково-кишкового тракту та стосуватися інших опіоїдів. Клінічна значимість невідома, але дані вказують на можливість зниження ефективності інгібітора P2Y12 у пацієнтів, яким одночасно вводили морфін та інгібітор P2Y12 (див. розділ «Особливості застосування»). Для пацієнтів із гострим коронарним синдромом, для яких неможлива відміна терапії морфіном і швидке інгібування P2Y12 для яких вважається значимим, можна розглянути можливість використання парентерального інгібітора P2Y12.
Морфіну гідрохлорид зменшує дію діуретичних засобів, звільняючи антидіуретичний гормон, також зменшує дію проносних засобів.
Опіоїди уповільнюють всмоктування мексилетину.
Морфіну гідрохлорид збільшує токсичність органічних фосфатів.
Особливості застосування.
Слід дотримуватися обережності при призначенні морфіну гідрохлориду пацієнтам із бронхіальною астмою, запальними або обструктивними захворюваннями кишечнику, міастенією, збільшенням простати і вагітним.
Пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам, із порушеннями функції нирок і/або печінки, гіпотензією та схильністю до судом слід застосовувати менші дози морфіну гідрохлориду.
Морфіну гідрохлорид слід з обережністю застосовувати також пацієнтам з аритмією, тяжким ступенем легеневого серця, а також із коліками сечовивідних шляхів.
Рифампіцин може зменшити рівень морфіну у плазмі крові. Слід контролювати аналгетичний ефект морфіну і скорегувати дозу морфіну під час та після лікування рифампіцином.
Може виникнути гіпералгезія, при якій подальше збільшення дози морфіну не супроводжується подальшим збільшенням ефекту, особливо при застосуванні високих доз препарату. Може знадобитися зменшення дози морфіну або заміна іншим опіоїдом.
Морфін, як і інші сильнодіючі агоністи опіоїдних рецепторів, може призвести до зловживання, тому його з особливою обережністю слід застосовувати пацієнтам з алкогольною або лікарською залежністю в анамнезі.
Розлади пов’язані з вживанням опіоїдів (зловживання та залежність)
Толерантність і фізична та/або психологічна залежність можуть розвинутися після повторного застосування опіоїдів, таких як Морфін Калцекс.
Повторне застосування Морфін Калцекс може призвести до розладів пов’язаних із вживанням опіоїдів (РВО). Вища доза та довша тривалість лікування опіоїдами може збільшити ризик розвитку РВО. Зловживання або навмисне неправильне застосування Морфін Калцекс може призвести до передозування та/або смерті. Ризик розвитку РВО, підвищений у пацієнтів з наявністю в особистому або сімейному анамнезі (батьків або братів і сестер), розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин (включаючи розлади, пов’язані із вживанням алкоголю), у тих, хто зараз вживає тютюнові вироби, або у пацієнтів з наявними іншими психічними розладами (наприклад, важка депресія, тривога та розлади особистості).
Перед початком та під час лікування Морфін Калцекс слід обговорити з пацієнтом цілі лікування та схему припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перед початком і під час лікування пацієнта також слід поінформувати про ризики та ознаки РВО. Пацієнтам слід порекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких ознак.
Пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак наркозалежної поведінки (наприклад, занадто ранні запити на отримання додаткової дози). Це включає перевірку супутнього прийому опіоїдів та психоактивних лікарських засобів (наприклад, бензодіазепінів). Пацієнтам з ознаками та симптомами РВО слід розглянути можливість консультації з наркологом.
Синдром вiдмiни (абстиненції)
Підвищується ризик синдрому відміни збільшується з тривалістю терапії і застосуванням високих доз лікарського засобу. Симптоми можуть бути зменшені шляхом коригування дози або заміною лікарської форми, або шляхом поступового припинення застосування морфіну. Симптоми див. у розділі «Побічні реакції».
Розлади дихання під час сну
Опіоїди можуть викликати розлади дихання під час сну, зокрема центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію під час сну. Застосування опіоїдів підвищує ризик виникнення ЦАС та є дозозалежним. Для пацієнтів з ЦАС слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів.
Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР)
Повідомлялося про гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), який може становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, у зв’язку з застосуванням морфіну. Більшість цих реакцій виникали протягом перших 10 днів лікування. Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми ГГЕП та порадити їм звернутися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів.
Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці шкірні реакції, морфін слід відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування.
Розлади з боку гепатобіліарної системи
Застосовуючи препарат пацієнтам із порушеннями жовчовивідних шляхів (також у разі панкреатиту біліарного походження) слід дотримуватися обережності. Морфін може спричинити дисфункцію та спазм сфінктера Одді, таким чином підвищуючи внутрішньочеревний тиск і збільшуючи ризик виникнення симптомів з боку жовчовивідних шляхів та панкреатиту.
Ризик одночасного застосування седативних засобів, таких як бензодіазепіни або аналогічні ліки
Одночасне застосування лікарського засобу Морфін Калцекс і седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або аналогічні лікарські засоби, може спричинити седацію, пригнічення дихання, кому і призвести до летального наслідку. Зважаючи на ці ризики, прописувати опіоїди одночасно з цими седативними лікарськими засобами слід тільки пацієнтам, для яких альтернативне лікування неможливе. Якщо все таки приймається рішення прописати Морфін Калцекс одночасно зі седативними лікарськими засобами, потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.
Необхідно уважно стежити за пацієнтами на предмет появи ознак і симптомів пригнічення дихання і седації. Тому настійно рекомендується інформувати пацієнтів, а також осіб, які здійснюють догляд за ними, щоб вони знали про можливість появи цих симптомів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Антитромбоцитарна терапія пероральним інгібітором P2Y12
Протягом першої доби одночасного лікування інгібіторами P2Y12 та морфіном спостерігалася знижена ефективність лікування інгібіторами P2Y12 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гострий грудний синдром (ГГС) у пацієнтів із серпоподібноклітинною анемією (СКА)
Беручи до уваги можливий взаємозв’язок між ГГС та застосуванням морфіну пацієнтам зі СКА, які отримують морфін під час вазооклюзійних кризів, слід проводити ретельний контроль щодо появи симптомів ГГС.
Надниркова недостатність
Опіоїдні аналгетики можуть призвести до оборотної наднирково-залозної недостатності, що вимагає контролю і замісної терапії глюкокортикоїдами. Симптомами наднирково-залозної недостатності є, наприклад, нудота, блювання, втрата апетиту, втома, слабкість, запаморочення і низький артеріальний тиск.
Зниження рівня статевих гормонів і підвищення рівня пролактину
Тривале застосування опіоїдних аналгетиків може бути пов’язано зі зниженням рівня статевих гормонів і підвищенням рівня пролактину. Симптомами є зниження лібідо, імпотенція або аменорея.
Діти
Для лікування кашлю у дітей віком до 1 року морфіну гідрохлорид зазвичай не застосовують.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Морфіну гідрохлорид проникає крізь плацентарний бар’єр, тому його застосування безпосередньо перед пологами може бути небезпечним для новонародженого, оскільки викликає пригнічення дихання. У морфінозалежних матерів народжуються діти з меншою масою тіла, в цьому випадку також вища смертність новонароджених. Після пологів у новонароджених можливі такі симптоми абстиненції: анормальні рефлекси, підвищений м’язовий тонус, судоми, діарея, посилене потовиділення.
Новонароджених, які народилися від матерів, які у період вагітності або пологів отримували опіоїдні аналгетики, слід спостерігати, оскільки у них можуть проявлятися ознаки неонатального синдрому відміни (абстиненції). Лікування може включати опіоїдну і симптоматичну терапію.
Морфіну гідрохлорид не можна застосовувати для зменшення родових болів.
Період годування груддю. Препарат проникає у грудне молоко (менше 1 % введеної дози), тому його не можна призначати жінкам, які годують дітей груддю. У разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.
Фертильність. Дослідження на тваринах показали, що морфін може знижувати фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Морфіну гідрохлорид може несприятливо впливати на увагу та координацію рухів, тому під час терапії не можна керувати транспортними засобами та виконувати роботу, пов’язану з ризиком і для виконання якої необхідна вправність та швидка реакція. Застосування алкоголю посилює вплив морфіну гідрохлориду на ЦНС.
Спосіб застосування та дози.
Застосовують внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно.
Примітка: при набряку вводять тільки внутрішньом’язово.
При повільному внутрішньовенному введенні застосовують ¼-½ відповідної внутрішньом’язової дози. Для розведення застосовують розчини 0,9 % натрію хлориду або 5 % глюкози.
Дорослі
При гострому болю підшкірно або внутрішньом’язово зазвичай вводять 10 мг морфіну гідрохлориду. При необхідності ін’єкцію можна повторити кожні 4‒6 годин.
Для купірування післяопераційного болю підшкірно або внутрішньом’язово вводять 10 мг морфіну гідрохлориду кожні 2‒4 години (за потребою).
При хронічних болях підшкірно або внутрішньом’язово вводять 5‒20 мг кожні 4 години.
При інфаркті міокарда повільно (2 мг/хв) внутрішньовенно вводять 10 мг морфіну гідрохлориду, при необхідності далі застосовують 5‒10 мг.
Для премедикації підшкірно або внутрішньом’язово вводять до 10 мг морфіну гідрохлориду за 60‒90 хвилин до операції.
Максимальна разова доза морфіну гідрохлориду для дорослих становить 20 мг, максимальна добова доза ‒ 50 мг.
Пацієнти літнього віку та ослаблені пацієнти
Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам при інфаркті міокарда вводять ½ дози.
Порушення діяльності печінки та/або нирок
У разі порушення функції нирок (гломерулярна фільтрація <10 мл/хв) дозу необхідно зменшити до ½.
При порушенні функції печінки інтервали між дозами повинні бути в 1,5‒2 рази більшими. При діалізі дозу підбирати не слід.
Цілі лікування та його припинення
Перед початком лікування Морфін Калцекс слід узгодити з пацієнтом стратегію лікування, включаючи тривалість та цілі лікування, а також план завершення лікування, відповідно до протоколу лікування болю. Під час терапії лікарю слід підтримувати частий контакт з пацієнтом, щоб оцінити необхідність продовження лікування, розглянути питання про припинення лікування та, за необхідності, скоригувати дози. Коли пацієнт більше не потребує терапії Морфін Калцекс, може бути доцільно поступово зменшувати дозу, для запобігання виникненню симптомів відміни. За відсутності належного контролю болю слід розглянути можливість виникнення гіпералгезії, толерантності та прогресування основного захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).
Тривалість лікування
Морфін Калцекс не слід застосовувати довше, ніж це необхідно.
Діти.
Початкові дози дітям при гострих болях:
- віком до 1 місяця доза становить 0,15 мг/кг маси тіла;
- віком від 1 до 12 місяців ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла;
- віком від 1 до 12 років ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла.
Надалі дози коригуються залежно від відповідної реакції пацієнта.
Для купірування післяопераційного болю у дітей:
- віком до 1 місяця доза становить 0,15 мг/кг маси тіла;
- віком від 1 до 12 місяців ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла;
- віком від 1 до 12 років ‒ до 0,2 мг/кг маси тіла.
Дози коригуються залежно від відповідної реакції пацієнта.
Для премедикації ‒ внутрішньом’язово 0,15 мг/кг маси тіла.
Передозування.
Чутливість до морфіну гідрохлориду індивідуальна. Чутливість підвищена у дітей віком до 2-х років (пригнічення дихання та збудження) і у пацієнтів літнього віку (пригнічення дихання). Вона може бути знижена у пацієнтів, які регулярно застосовують препарати морфіну або наркотики.
Симптоми
Симптомами невеликої інтоксикації є ейфорія, сонливість, міоз та уповільнення діяльності кишечнику.
Тяжке отруєння характеризується істотним зменшенням частоти дихання, сильно звуженими зіницями та комою. Результатом пригнічення дихання є ціаноз з подальшою гіпоксією тканин, пошкодженням капілярів і шоком.
Іншими симптомами інтоксикації є зниження температури тіла, млявість м’язів, блокада дихальних шляхів через розслаблення язика.
Можлива аспіраційна пневмонія. Дихальна недостатність може призвести до летального наслідку.
У разі симптомів інтоксикації необхідно відрізнити симптоми, викликані вивільненням гістаміну, що характеризуються гіпотензією, тахікардією та еритемою.
Лікування
Лікування гіпотензії, гіпотермії і пригнічення дихання симптоматичне. Найбільш важливо забезпечити прохідність дихальних шляхів і достатню вентиляцію. При гіпотензії призначають ізотонічний розчин натрію хлориду або інші замінники плазми. При незадовільному ефекті додатково можна ввести дофамін у дозі 5‒15 мкг/кг/хв.
Специфічним антидотом морфіну є налоксон, який швидко зменшує симптоми інтоксикації. Його вводять внутрішньовенно в дозі 0,4‒2 мг, дозу повторюють з інтервалом 2‒3 хвилини до пробудження пацієнта і стабілізації дихання та кашльового рефлексу. У разі інтоксикації морфіном методи виведення препарату (перитонеальний діаліз, гемодіаліз, гемоперфузію) не застосовують.
Побічні реакції.
При застосуванні рекомендованих доз побічні реакції спостерігалися у майже 7 % пацієнтів. Найчастіше спостерігаються нудота, блювання (в основному на початку застосування), запор (3‒4 %).
Побічні реакції представлені нижче відповідно до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку імунної системи: рідко – анафілактичний шок; частота невідома – анафілактоїдні реакції.
З боку психіки: часто ‒ сонливість та розгубленість; частота невідома ‒ галюцинації дисфорія, занепокоєння, зміни настрою, зменшення статевого потягу або потенції, залежність.
З боку нервової системи: частота невідома – головний біль, запаморочення, алодинія, гіпералгезія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпергідроз.
З боку органів зору: частота невідома ‒ міоз, подвоєння в очах.
Порушення функції серця: частота невідома ‒ брадикардія, тахікардія, тріпотіння серця.
З боку судинної системи: нечасто ‒ гіпотензія; частота невідома – почервоніння обличчя, постуральна гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – пригнічення дихання, бронхоконстрикція, cиндром центрального апное сну. Великі дози можуть викликати виражене пригнічення дихання. У пацієнтів з астмою морфіну гідрохлорид може викликати бронхоспазм.
З боку шлунково та кишкового тракту: часто – відчуття сухості у роті, нудота, блювання, запор; частота невідома – панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома ‒ спазми жовчовивідних шляхів, спазм сфінктера Одді.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома ‒ шкірний свербіж, висипання, кропив’янка, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), контактний дерматит.
З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: нечасто ‒ м’язова ригідність (особливо при застосуванні великих доз); частота невідома – судоми (особливо у дітей).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома ‒ порушення сечовипускання, спазм сечовивідних шляхів.
Загальні порушення та реакції у місці введення: частота невідома – посилене потовиділення, гіпотермія; синдром відміни ліків (абстиненції).
Лікарська залежність і синдром відміни (абстиненції)
Застосування опіоїдних аналгетиків може бути пов’язано з розвитком фізичної та/або психологічної залежності або толерантності. Повторне вживання Морфін Калцекс може призвести до лікарської залежності, навіть у терапевтичних дозах. Ризик розвитку лікарської залежності може варіюватися залежно від індивідуальних факторів ризику пацієнта, дозування та тривалості лікування опіоїдами (див. розділ «Особливості застосування»). Абстинентний синдром може бути спричинений раптовим припиненням застосування опіоїдів або введенням опіоїдних антагоністів, або іноді може виникнути між застосуванням доз. Інформацію про лікування див. у розділі «Особливості застосування». Психологічними симптомами відміни є ломота в тілі, тремор, синдром неспокійних ніг, діарея, коліки у черевній порожнині, нудота, грипоподібні симптоми, тахікардія і мідріаз. Психологічними симптомами можуть бути дисфоричний настрій, тривожність і дратівливість. У разі медикаментозної залежності часто виникає тяга до лікарських засобів.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Солі морфіну випадають в осад у лужному середовищі.
Морфіну гідрохлорид несумісний з амінофіліном, гепарином, тіопенталом, пептобарбіталом, фенобарбіталом та метарамінолом, тому їх не можна змішувати в одному шприці (застосовувати у суміші).
Упаковка.
По 1 мл в ампулі із безкольорового скла І гідролітичного класу з лінією або крапкою розламу та маркувальними кільцями.
По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці (піддоні) із полівінілхлоридної плівки.
По 1, 2 або 20 контурних чарункових упаковок (піддонів) у пачці з картону з контролем першого відкриття у вигляді самоклеючого стикеру на кожній частині пачки, що відкривається.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Виробник, який відповідає за випуск серії:
АТ «Калцекс».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Крустпілс, 71Е, Рига, LV-1057, Латвія.
Заявник.
АТ «Калцекс».
Місцезнаходження заявника.
Вул. Крустпілс, 71E, Рига, LV-1057, Латвія.