ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
НЕЙРОГІСТІН
NEUROHISTIN
Склад:
діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид;
1 таблетка містить бетагістину дигідрохлориду 8 мг, 16 мг або 24 мг;
допоміжні речовини: повідон К 90; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; кросповідон (тип А); кислота стеаринова.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
Таблетки по 8 мг: циліндричні, плоскі таблетки зі скошеними краями з обох сторін, з маркуванням В 8 з одного боку, гладкі - з іншого.
Таблетки по 16 мг: циліндричні, плоскі таблетки зі скошеними краями з обох сторін, з маркуванням В 16 з одного боку, гладкі - з іншого.
Таблетки по 24 мг: циліндричні, плоскі таблетки зі скошеними краями з обох сторін, з маркуванням В 24 з одного боку, гладкі - з іншого.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування вестибулярних порушень. Бетагістин.
Код АТХ N07C A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії бетагістину вивчений лише частково. Існує декілька достовірних гіпотез, які було підтверджено даними досліджень, проведених на тваринах та за участю людей.
Вплив бетагістину на гістамінергічну систему
Встановлено, що бетагістин частково проявляє агоністичну активність щодо Н1-рецепторів, а також антагоністичну активність щодо Н3-рецепторів гістаміну в нервовій тканині та має незначну активність щодо Н2-рецепторів гістаміну. Бетагістин збільшує обмін та вивільнення гістаміну шляхом блокування пресинаптичних Н3-рецепторів та індукції процесу зниження кількості відповідних Н3-рецепторів.
Бетагістин може збільшувати кровотік у кохлеарній зоні, а також у всьому головному мозку
Покращення кровообігу в судинах stria vascularis внутрішнього вуха, можливо, відчувається за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха. Бетагістин також збільшує мозковий кровообіг в організмі людини.
Бетагістин сприяє вестибулярній компенсації
Бетагістин прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейректомії у тварин, стимулюючи і сприяючи процесу центральної вестибулярної компенсації. Цей ефект характеризується посиленням регуляції обміну і вивільнення гістаміну та реалізується в результаті антагонізму H3-рецепторів. У людей під час лікування бетагістином також зменшувався час відновлення вестибулярної функції після нейректомії.
Бетагістин змінює активність нейронів у вестибулярних ядрах
Було також встановлено, що бетагістин має дозозалежний інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах латеральних і медіальних вестибулярних ядер.
Фармакодинамічні властивості бетагістину можуть забезпечити позитивний терапевтичний ефект препарату в вестибулярній системі.
Ефективність бетагістину була показана у пацієнтів з вестибулярним запамороченням та хворобою Меньєра, що було продемонстровано зменшенням тяжкості та частоти нападів запаморочення.
Фармакокінетика.
Всмоктування
При пероральному застосуванні бетагістин швидко і майже повністю всмоктується в усіх відділах шлунково-кишкового тракту. Після всмоктування препарат швидко і майже повністю метаболізується з утворенням метаболіту 2-піридилоцтової кислоти. Рівень концентрації бетагістину у плазмі крові дуже низький. Тому всі фармакокінетичні аналізи проводяться шляхом вимірювання концентрації метаболіту 2-піридилоцтової кислоти у плазмі і сечі.
При прийомі препарату з їжею максимальна концентрація (Cmax) препарату нижча, ніж при прийомі натще. При цьому повне всмоктування бетагістину ідентичне в обох випадках, це вказує на те, що вживання їжі лише уповільнює процес всмоктування препарату.
Розподіл
Відсоток бетагістину, що зв’язується з білками плазми крові, становить менше 5 %.
Біотрансформація
Після всмоктування бетагістин швидко і майже повністю метаболізується в
2-піридилоцтову кислоту, яка не має фармакологічної активності.
Після перорального прийому бетагістину концентрація 2-піридилоцтової кислоти в плазмі крові (та в сечі) досягає свого максимуму через 1 годину після застосування препарату та зменшується з періодом напіввиведення приблизно 3,5 години.
Виведення
2-піридилоцтова кислота швидко виводиться із сечею. При прийомі препарату в дозуванні 8–48 мг приблизно 85 % початкової дози виявляється в сечі. Виведення бетагістину нирками або з калом є незначним.
Лінійність
Швидкість відновлення залишається постійною при пероральному прийомі 8–48 мг препарату, що вказує на лінійність фармакокінетики бетагістину і дає можливість припустити, що задіяний метаболічний шлях є ненасичуваним.
Клінічні характеристики.
Показання.
Хвороба і Синдром Меньєра, які характеризуються трьома основними симптомами:
– запамороченням, що іноді супроводжується нудотою і блюванням;
– зниженням слуху (туговухістю);
– шумом у вухах.
Симптоматичне лікування вестибулярного запаморочення різного походження.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Феохромоцитома.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження in vivo з іншими лікарськими засобами не проводилися. З огляду на дані дослідження in vitro не очікується пригнічення активності ферментів цитохрому P450 in vivo.
Дані, отримані в умовах in vitro, свідчать про пригнічення метаболізму бетагістину препаратами, що інгібують активність моноаміноксидази (МАО), у тому числі підтипу В МАО (наприклад, селегіліном).
Були повідомлення про взаємодію з етанолом, із речовиною, що містить піриметамін, з дапсоном, а також про потенціювання дії бетагістину при наявності сальбутамолу.
Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бетагістину та інгібіторів МАО (включаючи β-селективні інгібітори МАО).
Оскільки бетагістин є аналогом гістаміну, взаємодія бетагістину з антигістамінними препаратами може впливати на ефективність одного з цих препаратів.
Особливості застосування.
Під час лікування препаратом необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів з бронхіальною астмою та/або виразковою хворобою шлунка й дванадцятипалої кишки в анамнезі.
Рекомендується виявляти обережність при лікуванні бетагістином пацієнтів із кропив’янкою, висипаннями або алергічним ринітом, оскільки існує можливість загострення симптомів таких патологій.
Рекомендується виявляти обережність при лікуванні пацієнтів із тяжкою формою гіпотонії.
Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Немає достатніх даних щодо застосування бетагістину вагітним жінкам.
Результати досліджень на тваринах не показали прямих або непрямих шкідливих наслідків щодо репродуктивної токсичності у дозах, які відповідають дозам, застосовуваним у клінічній практиці. Бетагістин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків нагальної потреби.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає бетагістин у грудне молоко людини. Бетагістин проникає в молоко щурів. Дослідження на тваринах щодо проникнення бетагістину в молоко не проводились. Ефекти, що спостерігалися після пологів у дослідженнях на тваринах, стосувалися тільки дуже високих доз. Користь від застосування препарату для матері слід співвідносити з перевагами годування груддю і потенційним ризиком для дитини.
Фертильність.
Дослідження на щурах не виявили впливу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Бетагістин показаний для лікування синдрому Меньєра, що характеризується тріадою основних симптомів: запамороченням, зниженням слуху, шумом у вухах, а також для симптоматичного лікування вестибулярного запаморочення. Обидва стани можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. За даними клінічних досліджень, що вивчали вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами, бетагістин не впливав або мав несуттєвий вплив на цю здатність.
Зафіксовано випадки сонливості при прийомі бетагістину. Пацієнтам слід уникати діяльності, що вимагає зосередження, наприклад керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Початкова доза для дорослих, включаючи осіб літнього віку, становить 8−16 мг, рівномірно розподілена на 3 прийоми протягом доби під час вживання їжі. Таблетки слід ковтати, запиваючи водою.
Підтримуюча доза становить 24−48 мг на добу.
|
Таблетки по 8 мг |
Таблетки по 16 мг |
Таблетки по 24 мг |
|
1−2 таблетки 3 рази на добу |
½ −1 таблетка 3 рази на добу |
1 таблетка 2 рази на добу |
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від ефекту. Зменшення симптомів інколи спостерігається тільки після двох-трьох тижнів лікування. Найкращі результати інколи досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців. Існують дані про те, що призначення лікування на початку захворювання запобігає його прогресуванню і/або втраті слуху на різних стадіях.
Нейрогістін можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Під час прийому препарату можуть виникати незначні шлунково-кишкові розлади (наведені у розділі «Побічні реакції»), які можуть бути усунені шляхом прийому препарату разом з їжею.
Пацієнти літнього віку
Хоча дотепер дані клінічних досліджень у цій групі пацієнтів обмежені, широкий досвід застосування бетагістину у післяреєстраційний період дає можливість припустити, що корекція дози для цієї популяції пацієнтів не потрібна.
Ниркова недостатність
У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробування не проводилися, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування бетагістину корекція дози не потрібна.
Печінкова недостатність
У цій групі пацієнтів спеціальні клінічні випробування не проводилися, але відповідно до досвіду післяреєстраційного застосування бетагістину корекція дози не потрібна
Діти.
У зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Нейрогістін його не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років).
Передозування.
Відомо кілька випадків передозування препарату. У деяких пацієнтів спостерігалися легкі і помірні симптоми (нудота, сонливість, біль у животі) після прийому препарату в дозах
640 мг.
Серйозніші ускладнення (судоми, серцево-легеневі ускладнення) спостерігалися при навмисному прийомі підвищених доз бетагістину, особливо у поєднанні з передозуванням інших лікарських засобів.
Лікування передозування повинно включати стандартні підтримуючі заходи.
Побічні реакції.
Нижчезазначені побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які застосовували Нейрогістін під час плацебо-контрольованих досліджень, з такою частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥1/100 до <1/10), нечасті (від ≥1/1000 до <1/100), рідкі (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідкі (<1/10000).
З боку шлунково-кишкового тракту
Скарги на незначні розлади шлунка (блювання, гастроінтестинальний біль, здуття живота та метеоризм). Ці побічні ефекти зазвичай зникають при прийомі препарату з їжею або після зменшення дози.
Часті: нудота та диспепсія.
З боку нервової системи
Часті: головний біль, сонливість.
На додаток до випадків, про які повідомлялося під час клінічних досліджень, про нижчезазначені небажані явища повідомлялося спонтанно у процесі постмаркетингового застосування та відомо з наукової літератури. За наявними даними частоту не можна встановити, тому вона класифікована як невідома.
З боку імунної системи
Реакції гіперчутливості, наприклад анафілаксія.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Спостерігалися реакції гіперчутливості шкіри та підшкірної жирової клітковини, зокрема ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж і кропив’янка.
З боку серцево-судинної системи
Прискорене серцебиття.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці, у захищеному від вологи місці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Каталент Джермані Шорндорф ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності.
Штайнбайсштр. 1 і 2, Шорндорф, Баден-Вюрттемберг, 73614, Німеччина.