ОКТОСТИМ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОКТОСТИМ

(OCTOSTIM)

Склад:

діюча речовина: десмопресину ацетат;

1 мл розчину для ін’єкцій містить десмопресину ацетату 15 мкг, що відповідає 13,4 мкг десмопресину основи;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група.

Препарати гормонів для системного застосування. Гормони задньої частки гіпофіза.

Код АТХ Н01В А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Октостим містить десмопресин, який є структурним аналогом природного гормону задньої долі гіпофіза аргінін-вазопресину (АДГ). Різниця полягає у дезамінуванні цистеїну та заміні L-аргініну на D-аргінін. Це призводить до значного збільшення тривалості дії та практично відсутності пресорного ефекту в дозах, що застосовуються у клінічній практиці. 

Десмопресин у високих дозах, 0,3 мкг/кг маси тіла внутрішньовенно, призводить до підвищення в 2–4 рази коагулянтної активності фактора VIII (VIII:С). Також збільшується вміст антигену до фактора фон Віллебранда (vWF:Ag), але меншою мірою. У той же час відбувається вивільнення активатора плазміногену (t-PA).

Введення десмопресину призводить до скорочення або нормалізації часу кровотечі у пацієнтів із подовженим часом кровотечі при уремії, цирозі печінки, дисфункції тромбоцитів уродженого або медикаментозного генезу та у пацієнтів із подовженим часом кровотечі невідомої етіології.

При застосуванні десмопресину замість фактора VIII ризику передачі ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів немає.

Фармакокінетика.

Період напіврозпаду в плазмі становить від 3 до 4 годин. Тривалість гемостатичного ефекту залежить від періоду напіврозпаду для фактора VIII:С, який становить 8–12 годин. Біодоступність після підшкірного введення порівняно з такою при внутрішньовенному введенні становить близько 85 %. Максимальна концентрація в плазмі після введення 0,3 мкг/кг досягається приблизно через 60 хвилин і в середньому становить 600 пг/мл.

Клінічні характеристики.

Показання.

·                     Скорочення чи нормалізація подовженого часу кровотечі перед інвазивними лікувальними і діагностичними втручаннями або для консервативного лікування кровотеч у пацієнтів з подовженим часом кровотечі внаслідок уродженої або медикаментозно індукованої дисфункції тромбоцитів, уремії, цирозу печінки або у пацієнтів з подовженим часом кровотечі невідомої етіології.

·                     Консервативне лікування та профілактика кровотеч, пов’язаних з незначними хірургічними втручаннями, у пацієнтів з легкою формою гемофілії типу А та хвороби фон Віллебранда, які позитивно відреагували на тестову дозу. Можливе лікування навіть помірно вираженої форми захворювання.

Протипоказання.

-          Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

-          Звична або психогенно детермінована полідипсія (така, що призводить до виділення сечі більш ніж 40 мл/кг/24 год) або полідипсія у хворих на алкоголізм.

-          Нестабільна стенокардія в анамнезі та/або відома в анамнезі або підозрювана серцева недостатність та стани, що потребують лікування діуретиками.

-          Гіпонатріємія в анамнезі.

-          Хвороба фон Віллебранда типу ІІB.

-          Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосування препаратів, здатних спричинити синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазин та карбамазепін, можуть викликати додатковий антидіуретичний ефект. Індометацин і клофібрат також можуть збільшити антидіуретичний ефект. Це призводить до підвищеного ризику затримки води/гіпонатріємії.

У разі одночасного застосування окситоцину слід враховувати підвищений антидіуретичний ефект та зменшену перфузію матки.

НПЗП можуть викликати утримання рідини/гіпонатріємію.

Глібенкламід та літій можуть зменшити антидіуретичний ефект.

Якщо вказані вище лікарські засоби застосовуються одночасно, необхідно провести моніторинг артеріального тиску, рівня натрію в плазмі крові та екскреції сечі.

Особливості застосування.

Розчин Октостиму потрібно застосовувати із застереженням:

•                дітям і літнім пацієнтам;

•                в ситуаціях, що характеризуються водним та/або електролітним дисбалансом;

•                пацієнтам з ризиком збільшення внутрішньочерепного тиску;

•                пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями;

•                пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском;

•                пацієнтам з кістозним фіброзом;

•                пацієнтам з ризиком розвитку тромбозів;

•                пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня.

Заходи для запобігання перевантаження рідиною слід застосовувати пацієнтам, які потребують лікування діуретичними засобами.

Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня рекомендується проводити контроль рівня натрію, щоб запобігти гіпонатріємії.

Для зниження ризику водної інтоксикації слід підтримувати відповідний водний баланс.

Особливі застереження

Особливу увагу потрібно приділяти ризику затримки води/гіпонатріємії. Вторинними симптомами є збільшення маси тіла, головний біль, нудота та набряк. У важких випадках можливі набряк головного мозку, судоми та кома. Зокрема, діти віком до 5 років і пацієнти літнього віку мають підвищений ризик дисбалансу води та електролітів. Вживання рідини потрібно обмежити до щонайменшого, а масу тіла потрібно постійно контролювати. При поступовому збільшенні маси тіла, зниженні вмісту натрію в сироватці до 130 ммоль/л або зниженні осмолярності плазми крові нижче 270 мОсм/кг маси тіла споживання рідини потрібно різко зменшити, а введення Октостиму перервати.

Лікування десмопресином потрібно перервати у разі виникнення нудоти, діареї, системних інфекцій та гарячки, доки баланс води не буде нормальним.

Органічні причини поліурії або збільшення частоти сечовипускання, або ніктурії, такі як доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГП), інфекційні захворювання сечостатевої системи, камені або пухлини сечового міхура, дисфункція сечового міхура, полідипсія або недостатнє лікування цукрового діабету, потрібно виключити або лікувати відповідним чином. Будь-яка недостатність надниркових залоз або щитовидної залози повинна бути виключена перед початком терапії десмопресином.

Октостим не скорочує подовженого часу кровотечі, пов’язаного з тромбоцитопенією.

Немає даних про зменшення тривалості кровотечі внаслідок застосування Октостиму при вроджених дефектах рецепторів тромбоцитарної мембрани (наприклад тромбастенії Гланзмана або синдрому Бернара – Сульє).

Особливі застереження

Необхідно повторно розглянути доцільність лікування десмопресином при гострих інтеркурентних захворюваннях, а баланс рідини та електролітів слід ретельно контролювати, особливо в ситуаціях з надмірною кровотечею.

Oктостим, розчин для ін'єкцій, містить натрій у кількості, меншій за 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані, отримані в результаті дослідження обмеженої кількості пацієнток (n=53) з нецукровим діабетом, не виявили побічної дії десмопресину на вагітність та на здоров’я плода або новонародженої дитини. На сьогодні інші епідеміологічні дані відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток плода, пологи або післяпологовий розвиток.

Годування груддю.

Результат аналізу грудного молока жінок, які приймали високі дози десмопресину (300 мкг інтраназально), свідчить, що кількість десмопресину, яка може передаватися немовляті, значно менша за ту, яка може впливати на діурез.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують підшкірно або внутрішньовенно.

0,3 мкг/кг маси тіла розводять у фізіологічному розчині до 10 мл і вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин або 0,3 мкг/кг у вигляді підшкірної ін’єкції.

Розрахунок дози препарату Октостим для одного пацієнта залежно від маси тіла.

______________________________________________________________________________

Доза 0,3 мкг/кг маси тіла

______________________________________________________________________________

Маса (кг)                      15        20        25        30        35        40        45        50        55        60

Доза (мл)                      0,3       0,4       0,5       0,6       0,7       0,8       0,9       1,0       1,1       1,2

______________________________________________________________________________

Маса (кг)                      65        70        75        80        85        90        95        100

Доза (мл)                      1,3       1,4       1,5       1,6       1,7       1,8       1,9       2,0

______________________________________________________________________________

Якщо отримано позитивний ефект, введення Октостиму можна повторити 1–2 рази з інтервалом 6–12 годин. Подальше повторення дози може призвести до зменшення ефекту.

При лікуванні пацієнтів з гемофілією типу А бажане збільшення фактора VIII оцінюється за тим же критерієм, що і при лікуванні концентратом фактора VIII.

Якщо введення Октостиму не призводить до бажаного збільшення концентрації фактора VIII:С в плазмі крові, лікування можна доповнити введенням концентрату фактора VIII. Лікування пацієнтів з гемофілією потрібно проводити під контролем лабораторних показників коагуляції відповідно до національних стандартів. 

Визначення факторів згортання і часу кровотечі до застосування Октостиму: рівні фактора VIIІ:С та антигену до фактора фон Віллебранда зростають істотно після введення десмопресину. Однак неможливо встановити будь-яку кореляцію між плазмовими концентраціями цих факторів і часом кровотечі ні до, ні після введення десмопресину. Вплив десмопресину на час кровотечі слід дослідити, якщо це можливо, у кожного пацієнта окремо. Дослідження часу кровотечі потрібно, наскільки це можливо, стандартизувати, наприклад, з використанням Simplate II. Визначення часу кровотечі та факторів згортання плазми крові потрібно проводити під контролем лабораторних показників коагуляції відповідно до національних стандартів.

Контроль лікування

Необхідно контролювати концентрацію фактора VIIІ:С у плазмі крові, оскільки в деяких випадках відмічалося зниження ефекту після введення повторних доз.

При введенні Октостиму необхідний ретельний контроль артеріального тиску.

Діти. Препарат із обережністю застосовують дітям з масою тіла від 15 кг.

Передозування.

Передозування може призвести до затримки рідини та гіпонатріємії. Хоча лікування гіпонатріємії повинно бути індивідуалізованим, можливі такі загальні рекомендації: припинення лікування десмопресином, обмеження вживання рідини, симптоматичне лікування за необхідності.

Передозування можливе за таких умов:

-           прийом дуже високої дози;

-           вживання надлишкової рідини одночасно або невдовзі після застосування Октостиму.

Симптоми проявляються збільшенням маси тіла (затримка рідини), головними болями, нудотою, помірною гіпертензією, тахікардією, почервонінням, у тяжких випадках – інтоксикацією водою з судомами. Були зареєстровані поодинокі випадки набряку мозку. Передозування можливе, зокрема, у немовлят через неправильний підбір дози.

У разі передозування слід зменшити дозу або зменшити частоту введення. При набряку головного мозку необхідне негайне застосування інтенсивної терапії. Судоми у дітей також вимагають інтенсивних заходів. Специфічного антидоту до Октостиму не існує. Якщо помітна затримка рідини викликає занепокоєння, збільшення діурезу можна досягти застосуванням салуретику, наприклад фуросеміду.

Побічні реакції.

Лікування без одночасного обмеження вживання рідини може призвести до затримки води/гіпонатріємії з або без розвитку супутніх симптомів та ознак (головний біль, нудота/блювання, зниження натрію в сироватці крові, збільшення маси тіла). У тяжких випадках – судоми, іноді пов'язані з помутнінням свідомості аж до тривалої втрати свідомості.

Побічні реакції розподілено за частотою таким чином: часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).

З боку шлунково-кишкового тракту: часті – абдомінальний біль, нудота, блювання.

З боку серцево-судинної системи: часті – транзиторне падіння артеріального тиску з рефлекторною тахікардією та почервоніння обличчя під час введення препарату; поодинокі – запаморочення (при високих дозах).

З боку нервової системи: часті – головний біль, при високій дозі втома; поодинокі – набряк мозку, гіпонатріємічні судоми.

З боку шкіри та підшкірних тканин/Загальні порушення і реакції у місці введення: рідкісні – алергічні реакції, реакції гіперчутливості (свербіж, екзантема, гарячка, бронхоспазм, анафілаксія).

З боку обміну речовин: рідкісні – гіпонатріємія.

Серцево-судинні захворювання

Внаслідок підвищеної реабсорбції води артеріальний тиск може підвищуватися, а в деяких випадках може розвиватися артеріальна гіпертензія. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця може виникнути стенокардія.

Ці побічні реакції, за винятком алергічних реакцій, можуть бути попереджені або зникають, при зменшенні дози.

Постмаркетинговий досвід: поодинокі випадки шкірних алергічних реакцій, а також більш тяжких загальних алергічних реакцій.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі 2–8 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.

По 1 мл розчину в ампулі; по 10 ампул у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Феррінг ГмбХ/Ferring GmbH.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.