ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ОЛІМЕСТРА^®

(OLIMESTRA)

 

Склад:

діюча речовина: olmesartan medoxomil;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг або 20 мг, або 40 мг олмесартану медоксомілу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, магнію стеарат, спирт полівініловий, титану діоксид (E 171), поліетиленгліколь, тальк.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: білі, круглі, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням S1 з одного боку таблетки;

таблетки по 20 мг: білі, круглі, дещо двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням S2 з одного боку таблетки;

таблетки по 40 мг: білі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням S3 з одного боку таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТХ C09С A08.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Олмесартан медоксоміл є сильнодіючим, перорально активним, селективним антагоністом рецепторів (тип AT₁) ангіотензину ІІ. Імовірно, він гальмує всі дії ангіотензину ІІ, які опосередковані рецептором AT₁ незалежно від джерела і шляху синтезу ангіотензину ІІ. Селективний антагонізм рецепторів AT₁ ангіотензину ІІ призводить до збільшення у плазмі крові рівня реніну та концентрацій ангіотензину І і ІІ, а також до деякого зменшення концентрації альдостерону у плазмі.

Ангіотензин II є основним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і відіграє важливу роль у патофізіології артеріальної гіпертензії завдяки рецепторам типу 1 (AT₁).

При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксомілу спричиняє дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних щодо виникнення артеріальної гіпотензії після прийому першої дози, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни після припинення лікування.

Дозування олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне і м’яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Дозування 1 раз на добу спричиняє однакове зниження артеріального тиску як при введенні загальної добової дози в 2 прийоми за добу.

При тривалому лікуванні максимальне зниження артеріального тиску досягалося через 8 тижнів після початку терапії, хоча значна частина ефекту зниження артеріального тиску спостерігається вже через 2 тижні лікування. При застосуванні разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску, а супутній прийом добре переноситься.

У ході рандомізованого дослідження олмесартану і запобігання мікроальбумінурії при діабеті (дослідження ROADMAP), до якого було залучено 4447 пацієнтів з діабетом ІІ типу, з нормоальбумінурією і з принаймні одним чинником ризику серцево-судинних захворювань, вивчали можливість відтермінування початку розвитку мікроальбумінурії завдяки лікуванню олмесартаном. Протягом наступного дослідження, що тривало, у середньому, 3,2 року, пацієнти отримували олмесартан або плацебо у додаток до інших антигіпертензивних лікарських засобів, окрім інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА).

За критерієм клінічних спостережень первинної кінцевої точки, дослідження продемонструвало значне зниження ризику появи мікроальбумінурії у групі олмесартану.

Після поправки на розбіжність показників  артеріального тиску (АТ) таке зниження ризику вже не було статистично значущим. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2 % (178 з 2160) пацієнтів групи олмесартану і у 9,8 % (210 з 2139) пацієнтів групи плацебо.

За критеріями клінічних спостережень вторинних кінцевих точок, випадки серцево-судинних порушень траплялися у 96 пацієнтів (4,3 %), які приймали олмесартан, і у 94 пацієнтів

(4,2 %) групи плацебо. Частота летальних наслідків через серцево-судинні захворювання була вищою при застосуванні олмесартану, ніж при застосуванні плацебо [15 пацієнтів (0,7 %)  порівняно з 3 пацієнтами (0,1 %)], незважаючи на подібну частоту випадків нелетального інсульту [14 пацієнтів (0,6 %) порівняно з 8 пацієнтами (0,4 %)], нелетального інфаркту міокарду [17 пацієнтів (0,8 %) порівняно з 26 пацієнтами (1,2 %)] та летальних наслідків від інших, не пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями причин [11 пацієнтів (0,5 %) порівняно з 12 пацієнтами (0,5 %)]. При застосуванні олмесартану загальна летальність у чисельному відношенні зростала [26 пацієнтів (1,2 %) порівняно з 15 пацієнтами (0,7 %)], що було головним чином результатом більшої кількості летальних випадків через серцево-судинні захворювання.

У ході дослідження діабетичної нефропатії стосовно зниження частоти випадків кінцевої стадії захворювання нирок при застосуванні олмесартану (дослідження ORIENT) вивчався вплив олмесартану на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 відібраних рандомізованим чином японців і китайців, пацієнтів, хворих на діабет ІІ типу, з явною нефропатією. Протягом наступного дослідження що тривало у середньому 3,1 року, пацієнти отримували олмесартан або плацебо у додаток до інших антигіпертензивних ліків, включаючи інгібітори АПФ.

Первинна комбінована кінцева точка (тривалість часу до моменту першого подвоєння концентрації креатиніну у сироватці крові,  кінцева стадія захворювання нирок, летальний наслідок з будь-яких причин) зареєстрована у 116 пацієнтів групи олмесартану (41,1 %) і у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4 %) [відносний ризик (ВР) 0,97 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,75–1,24); p = 0,791]. Вторинна комбінована кінцева точка, пов’язана із серцево-судинними захворюваннями відзначена у 40 пацієнтів, які приймали олмесартан (14,2 %), і у 53 пацієнтів групи плацебо (18,7 %). Ця комбінована кінцева точка, пов’язана із серцево-судинними захворюваннями,  включала летальний наслідок з причини серцево-судинних захворювань у 10 (3,5 %) пацієнтів, які приймали олмесартан, порівняно з 3 пацієнтами (1,1 %) групи плацебо, загальну летальність 19 (6,7 %) пацієнтів порівняно з 20 (7,0 %) хворими, нелетальний інсульт у 8 (2,8 %) пацієнтів порівняно з 11 хворими (3,9 %) і нелетальний інфаркт міокарда у 3 (1,1 %) пацієнтів порівняно з 7 хворими (2,5 %) відповідно.

 

Два великих рандомізованих контрольованих дослідження – дослідження ONTARGET (глобальне дослідження кінцевої точки при окремому застосуванні телмісартану і при його застосуванні у поєднанні з раміприлом) і дослідження VA NEPHRON-D (дослідження щодо нефропатії при діабеті, що проводилося Міністерством у справах ветеранів США), вивчали одночасне застосування інгібіторів АПФ з БРА ІІ.

Дослідження ONTARGET здійснювалося з залученням пацієнтів з історією серцево-судинних або цереброваскулярних захворювань, або цукрового діабету ІІ типу з ознаками розвитку ускладнень. Дослідження VA NEPHRON-D здійснювалося з залученням пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу і діабетичною нефропатією.

Ці дослідження показали, що, у порівнянні з монотерапією, застосування комбінованої терапії не призвело до отримання значимого корисного ефекту щодо наслідків і летальності з причини ниркових та/або серцево-судинних захворювань, але спричинило підвищення ризику гіперкаліємії, гострого пошкодження нирок та/або гіпотензії. Враховуючи подібні фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ і БРА ІІ, отримані висновки є справедливими і для інших представників цих категорій лікарських засобів. Таким чином, пацієнтам з діабетичною нефропатією не можна застосовувати одночасно інгібітори АПФ і БРА ІІ.

Дослідження ALTITUDE (дослідження аліскірену при діабеті ІІ типу із застосуванням кінцевих точок, пов’язаних із серцево-судинними і нирковими захворюваннями) було присвячено вивченню користі від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або БРА ІІ при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу і хронічною хворобою нирок, серцево-судинним захворюванням, або з обома такими патологіями. Це дослідження було припинено достроково у зв’язку зі зростанням ризику виникнення небажаних ефектів. У порівнянні з групою плацебо, у пацієнтів групи аліскірену смерть з причини серцево-судинних захворювань та інсульту у чисельному відношенні була більш частою, а відповідні небажані ефекти і серйозні небажані ефекти (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок) реєструвалися частіше також у пацієнтів групи аліскірену, ніж у групі, яка приймала плацебо.

Педіатрична популяція

Антигіпертензивні ефекти олмесартану медоксомілу у педіатричної популяції були проаналізовані у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 17 років. Досліджувана група складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 пацієнтів) та групи (190 пацієнтів), змішаної у расовому відношенні (серед них – 38 пацієнтів негроїдної раси). Етіологією артеріальної гіпертензії була переважно есенціальна гіпертензія (87 % із групи пацієнтів негроїдної раси та 67 % зі змішаної групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до < 35 кг були рандомізовані в групи, котрим застосовували 2,5 мг (низька доза) або 20 мг (висока доза) олмесартану медоксомілу один раз на добу, а пацієнти із масою тіла ≥ 35 кг були рандомізовані в групи, котрим застосовували 5 мг (низька доза) або 40 мг (висока доза) олмесартану медоксомілу 1 раз на добу. У дозі, підібраній залежно від маси тіла, олмесартану медоксоміл значно знижував як систолічний, так і діастолічний тиск. Як при низьких, так і при високих дозах олмесартану медоксоміл значно знижував систолічний артеріальний тиск – відповідно на 6,6 та 11,9 мм рт. ст. від початкового рівня. Даний ефект спостерігався також під час фази відміни, що тривала 2 тижні у додатково рандомізованих групах; завдяки чому як середній систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск продемонстрували статистично значуще відновлення симптомів в групі плацебо в порівнянні з групою олмесартану медоксомілу. У педіатричних пацієнтів лікування було ефективним як при первинній, так і при вторинній артеріальній гіпертензії. Так само як і у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск у дітей негроїдної раси знижувався меншою мірою.

У тому самому дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років із масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу один раз на добу протягом 3 тижнів, а потім – у подвійній сліпій фазі  дослідження – були рандомізовані у групи, що отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Через 2 тижні після відміни середній систолічний/діастолічний артеріальний тиск у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі, що отримувала згідно рандомізації олмесартану медоксоміл; дана різниця у показниках артеріального тиску не була статистично значущою (95 % ДІ від -2 до 7 / від -1 до 7).

Фармакокінетика.

 Абсорбція та розподіл

Олмесартан медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється у фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику і в портальній крові під час абсорбції зі шлунково-кишкового тракту.

У плазмі або в продуктах виділення не виявлялись олмесартан медоксоміл, що не розпався, або незмінений боковий ланцюг медоксомільної групи. Середнє абсолютне значення біодоступності олмесартану з таблетованої лікарської форми становить 25,6 %.

Середнє максимальне значення олмесартану медоксомілу у плазмі крові (C_max) досягається приблизно через 2 години після внутрішнього застосування препарату, концентрація його у плазмі крові збільшується майже лінійно зі збільшенням одноразової пероральної дози до 80 мг.

Їжа практично не впливає на біодоступність олмесартану, тому олмесартан медоксоміл можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Не спостерігалося жодної клінічно значущої різниці за статтю у фармакокінетиці олмесартану.

Зв’язування олмесартану медоксомілу з білками плазми становить 99,7 %, але потенціал для клінічно значущого зсуву величини зв’язування з білками при взаємодії олмесартану медоксомілу з іншими ліками, що мають високий ступінь зв’язування з білками, є низьким (це підтверджується тим, що відсутня клінічно значуща взаємодія між олмесартаном медоксомілом і варфарином). Зв’язування олмесартану з клітинами крові є незначним. Середній об’єм розподілу після внутрішньовенного введення є малим (16-29 л).

Метаболізм та виведення

Загальний кліренс з плазми крові становив типово 1,3 л/год (CV, 19 %) та був відносно повільним порівняно з кровообігом у печінці (приблизно 90 л/год). Після введення одноразової пероральної дози ¹⁴C-поміченого олмесартану медоксомілу 10-16 % введеної радіоактивності виводилося із сечею (більшість –  протягом 24 годин після введення дози), а залишок відновленої радіоактивності виводився з фекаліями. Спираючись на системну доступність 25,6 %, можна підрахувати, що абсорбований олмесартан виводиться як нирками (приблизно 40 %), так і через печінку та жовчовивідні шляхи (приблизно 60 %). Вся відновлена радіоактивність визначена як олмесартан. Не було виявлено жодного значущого метаболіту. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану є мінімальною.

Кінцевий період напіввиведення олесартану мав діапазон 10-15 годин після багаторазового перорального дозування. Стабільний стан досягався після перших декількох доз та не спостерігалося кумуляції після 14 днів повторного дозування. Кліренс із нирок становив приблизно 0,5 - 0,7 л/год та був незалежним від дози.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Особи літнього віку

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією величина площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у стабільному стані збільшувалася приблизно на 35 % у пацієнтів літнього віку (у віці 65-75 років) та приблизно на 44 % (у віці ≥ 75 років) порівняно з групою молодшого віку. Це щонайменше може бути пов’язано із середнім зниженням функції нирок у цій групі пацієнтів.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з порушеннями функції нирок AUC у стабільному стані збільшилась на 62 %, 82 % та 179 % відповідно у пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок порівняно зі здоровими добровольцями.

Порушення функції печінки

Після одноразового перорального застосування значення AUC олмесартану було на 6 % та 65 % вище у пацієнтів відповідно з легким та помірним порушенням функції печінки, ніж відповідні значення у здорових добровольців. Після повторного дозування у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки AUC олмесартану була на 65 % більшою, ніж у здорових добровольців. Середні значення C_max олмесартану були подібними у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових добровольців. Олмесартан медоксоміл не оцінювався з участю пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Педіатрична популяція

Фармакокінетику олмесартану досліджували у педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком від 1 до 16 років. Кліренс олмесартану у даних пацієнтів був подібним до кліренсу в дорослих пацієнтів з поправкою на масу тіла.

 

Інформація про фармакокінетику у педіатричних пацієнтів із порушеннями функцій нирок відсутня.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Колесевелам (речовина, що зв'язує жовчні кислоти):

Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду здоровими добровольцями призвело до зниження C_max (максимальної концентрації) олмесартану на 28 % та зменшення показника AUC олмесартану на 39 %. Менш виразні ефекти (зменшення показників C_max та AUC на 4 % та 15 %, відповідно) спостерігалися при застосуванні олмесартану медоксомілу за 4 години перед застосуванням колесевеламу гідрохлориду. Період напіввиведення олмесартану знижувався на 50–52 % незалежно від того, яким чином його застосовували – одночасно з колесевеламу гідрохлоридом або за 4 години до застосування цього препарату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дані докліничних досліджень

Дослідження хронічної токсичності на щурах та собаках показали, що олмесартан медоксоміл має подібну дію до інших антагоністів рецепторів АТ₁ і інгібіторів АПФ: підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну (викликані порушенням функції нирок через блокування рецепторів АТ₁); зниження ваги серця; зменшення параметрів червоних кров’яних тілець (еритроцити, гемоглобін, гематокрит); гістологічні ознаки пошкодження нирок (регенеративні ураження ниркового епітелію, потовщення базальної мембрани, розширення канальців).

Ці побічні реакції, спричинені фармакологічною дією олмесартану медоксомілу, також спостерігалися в доклінічних дослідженнях з іншими антагоністами рецепторів АТ₁ та інгібіторами АПФ і можуть бути зменшені шляхом одночасного перорального введення хлориду натрію. У обох видах спостерігалася підвищена активність реніну в плазмі крові та гіпертрофія/ гіперплазія навколоклубочкових клітин нирки. Ці зміни, які є типовим ефектом класу інгібіторів АПФ та інших антагоністів рецепторів АТ₁, тому не мають клінічної значимості. Як і інші антагоністи рецепторів AT₁, було встановлено, що олмесартан медоксоміл збільшує частоту розривів хромосом у клітинних культурах in vitro. У деяких дослідженнях in vivo з використанням олмесартану медоксомілу при дуже високих оральних дозах до 2000 мг/кг не спостерігалося жодних подібних ефектів. Загальні дані комплексного тестування на генотоксичність свідчать, що олмесартан медоксоміл навряд чи може надавати генотоксичну дію в умовах клінічного застосування.

Олмесартан медоксоміл не мав канцерогенної дії, ні у щурів у 2-х років, ні у мишей, коли проводилося тестування за двома 6-місячними дослідженнями канцерогенності з використанням трансгенних моделей.

Репродуктивні дослідження у щурів показали, що олмесартан медоксоміл не впливає на фертильність і не було виявлено жодних ознак тератогенного ефекту. Як і при застосуванні інших антагоністів ангіотензину II, виживання потомства було знижено після впливу олмесартану медоксомілу, а також спостерігалася тазова дилатація нирок після впливу на самку у пізні терміни вагітності і лактації. Разом з іншими антигіпертензивними засобами, було показано, що олмесартан медоксоміл є більш токсичним для вагітних кроликів, ніж для вагітних щурів, проте, не було ніяких вказівок на фетотоксичну дію.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Обструкція жовчовивідних шляхів.

Одночасне застосування із препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам, хворим на цукровий діабет або ниркову недостатність (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії проводили тільки з участю дорослих.

Невідомо, чи схожі дані взаємодії у дітей та дорослих.

Вплив інших лікарських засобів на олмесартану медоксоміл

Калієві добавки та калійзберігаючі діуретики

Спираючись на досвід застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, супутній прийом калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок, сольових замінників, що містять калій, або інших препаратів, що можуть підвищити рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до збільшення калію в сироватці крові. Тому такий супутній прийом не рекомендується.

Інші антигіпертензивні препарати

Гіпотензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилитися при супутньому прийомі інших антигіпертензивних засобів.

Нестероїдні протизапальні препарати

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі > 3 г/добу, а також інгібітори ЦОГ-2) та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно завдяки зменшенню клубочкової фільтрації. Ризиком супутнього застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів та антагоністів ангіотензину II є поява гострої ниркової недостатності. Рекомендується проводити моніторинг функції нирок на початку лікування, а також регулярно контролювати достатнє надходження рідини в організм пацієнта.

Також супутній прийом нестероїдних протизапальних препаратів може зменшити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II, призводячи до часткової втрати ефективності.

Інші речовини

Після лікування антацидами (магнію алюмінію гідроксидом) спостерігалося помірне зменшення біодоступності олмесартану. Супутній прийом варфарину та дигоксину не мав жодного впливу на фармакокінетику олмесартану.

Секвестрант жовчних кислот колесевелам

Одночасне застосування секвестранту жовчних кислот колесевеламу гідрохлориду знижує системний вплив на пікові концентрації олмесартану у плазмі крові та скорочує період його напіввиведення. Застосування олмесартану медоксомілу щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду зменшує їх взаємодію. Тому слід застосовувати олмесартану медоксомілу щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Клінічно доведено, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з окремим застосуванням препаратів, що діють на РААС.

Вплив олмесартану медоксомілу на інші лікарські засоби

Літій

Зворотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичність спостерігалися під час супутнього прийому літію та інгібіторів АПФ, та антагоністів рецепторів ангіотензину II. Тому не рекомендується застосування олмесартану медоксомілу та літію в комбінації. Якщо вважається за потрібне застосування такої комбінації, то рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Інші речовини

Не спостерігалося жодної клінічно значущої взаємодії з варфарином, дигоксином, антацидами (магнію алюмінію гідроксид), гідрохлоротіазидом та правастатином, зокрема олмесартану медоксоміл не мав жодного значного впливу на фармакокінетику або фармакодинаміку варфарину або фармакокінетику дигоксину.

Олмесартан не мав клінічно значущого ефекту пригнічення у людини in vitro ферментів цитохрому P450 1A1/2, 2A6, 2C8/9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4, та жодного або незначного стимулюючого впливу на активність цитохрому P450 у тварин. Тому досліджень in vivo взаємодії з відомими інгібіторами та стимуляторами ферментів цитохрому P450 не проводили, та жодної клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та препаратами, що метаболізуються з участю вищевказаних ферментів цитохрому P450, не очікується.

 

Особливості застосування.

Зменшення внутрішньосудинного об’єму крові

У пацієнтів з дисбалансом об’єму циркулюючої крові та/або натрію внаслідок лікування високими дозами діуретиків, обмеженням вживання солі з їжею або діареєю та/або блюванням може розвинутися симптоматична гіпотензія, в основному після прийому першої дози препарату. Слід усунути можливу гіповолемію перед початком лікування олмесартаном медоксомілом.

Інші стани при стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю із застійними явищами або з основною хворобою нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими препаратами, що впливають на цю систему, спричиняло виникнення гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії, зрідка – гострої ниркової недостатності. Можливість виникнення подібних наслідків не можна виключати при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II.

Реноваскулярна артеріальна гіпертензія

Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Порушення функції нирок та трансплантація нирки

При застосуванні олмесартану медоксомілу пацієнтами з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну в сироватці крові. Хворим із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) не рекомендується застосовувати олмесартану медоксоміл. Немає досвіду застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки або пацієнтам з останньою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 12 мл/хв).

Порушення функції печінки

Немає досвіду застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, тому в цій групі пацієнтів застосування препарату не рекомендується.

Гіперкаліємія

Застосування лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спричинити гіперкаліємію.

Ризик, що може бути летальним, підвищується в осіб літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів з цукровим діабетом, у пацієнтів, які супутньо приймають інші лікарські засоби, що можуть підвищити рівень калію, та/або у пацієнтів з інтеркурентними явищами.

Перед прийняттям рішення про супутній прийом лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід оцінити співвідношення користі та ризику та розглянути інші альтернативи.

Основними факторами ризику виникнення гіперкаліємії є:

–  цукровий діабет, порушення функції нирок, вік (> 70 років);

– комбінація з одним або більше інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, та/або з добавками калію. Деякі лікарські засоби або терапевтичний клас лікарських засобів можуть спровокувати гіперкаліємію: сольові замінники, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм.

– інтеркурентні явища, зокрема зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, погіршення функції нирок, раптове погіршення стану нирок (наприклад, інфекційні захворювання), целюлярний лізис (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, обширна травма).

Рекомендується ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення гіперкаліємії.

Літій

Як і з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, не рекомендується застосування комбінації літію та олмесартану медоксомілу.

Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і з іншими вазодилататорами, слід бути особливо обережними при призначенні препарату пацієнтам, які страждають від стенозу аортального або мітрального клапана або обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом, як правило, не реагують на антигіпертензивні препарати, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому для таких пацієнтів застосування олмесартану медоксомілу не рекомендується.

Спру-подібна ентеропатія

У дуже рідкісних випадках тяжка хронічна діарея з істотною втратою маси тіла, що виникала серед пацієнтів, які застосовують олмесартан медоксоміл протягом періоду від кількох місяців до року після початку прийому препарату, можливо, спричинене локалізованою реакцією гіперчутливості уповільненого типу. Кишкова біопсія таких пацієнтів часто вказувала на атрофію ворсинок. Якщо у пацієнта виникають такі симптоми під час лікування олмесартаном медоксомілом, необхідно виключити іншу етіологію. Слід припинити прийом олмесартану медоксомілу в тих випадках, коли інша етіологія не визначена. Якщо симптоми діареї не припиняються через тиждень після припинення прийому лікарського засобу, необхідно звернутися до лікаря.

Етнічні особливості

Як і інші антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, олмесартану медоксоміл може бути менш ефективним щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших хворих, можливо, через більш високу поширеність станів з низьким рівнем реніну у пацієнтів негроїдної раси.

Інше

Як і з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ішемічною цереброваскулярною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існує доказ того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС, яка пов’язана з одночасним застосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, не рекомендована.

Якщо терапія подвійної блокади вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під наглядом фахівця та за умови регулярного та ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Оліместра^® містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним порушенням всмоктування не слід приймати цей препарат.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування  вагітним.

Немовлят, матері яких приймали рецептори ангіотензину ІІ, слід ретельно перевіряти щодо виникнення артеріальної гіпотензії. Рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа плода.

Період годування груддю

Доведено, що олмесартан екскретується у молоко щурів, однак аналогічні дані для людини відсутні.

Оскільки немає жодної інформації про застосування препарату Оліместра^® у період  годування груддю, прийом препарату в цей період не рекомендується, перевага надається альтернативним лікарським засобам з кращим встановленим профілем безпеки у період годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами чи іншими механічними засобами. У пацієнтів, які приймають антигіпертензивну терапію, можуть виникати випадки запаморочення або втоми, що може порушити здатність до реагування.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу становить 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не досягається адекватне зниження артеріального тиску при цій дозі, дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до оптимальної дози – 20 мг 1 раз на добу. При виникненні потреби в додатковому зниженні артеріального тиску дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу (максимальна добова доза) або додати терапію гідрохлоротіазидом.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 8 тижнів від початку терапії, хоча значний ефект зниження артеріального тиску спостерігається вже через 2 тижні лікування. Це слід враховувати при зміні режиму дозування для будь-якого пацієнта.

З метою дотримання режиму лікування рекомендується приймати таблетки Оліместра^® приблизно в один і той самий час кожного дня незалежно від прийому їжі, наприклад, під час сніданку.

Пацієнти літнього віку

Як правило, не потрібно коригування дози для пацієнтів літнього віку (див. нижче рекомендації щодо дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок). При підвищенні дози до максимальної – 40 мг на добу – слід ретельно контролювати артеріальний тиск.

Порушення функції нирок

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну        20-60 мл/хв) максимальна доза олмесартану медоксомілу становить 20 мг 1 раз на добу внаслідок обмеженого досвіду з більшими дозами в цій групі пацієнтів. Хворим із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) не рекомендується застосовувати олмесартану медоксоміл, оскільки існує дуже обмежений досвід застосування препарату у цій групі пацієнтів.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки початкова доза становить 10 мг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу, а максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. Рекомендується ретельний моніторинг артеріального тиску та функції нирок у пацієнтів з порушеннями функції печінки, які вже приймають діуретики та/або інші антигіпертензивні препарати. Немає досвіду прийому олмесартану медоксомілу пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки, тому в цій групі пацієнтів застосування даного препарату не рекомендується. Олмесартану медоксоміл не слід застосовувати пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів.

Педіатрична популяція

Діти та підлітки віком від 6 до 18 років

Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу для дітей віком від 6 до 18 років становить 10 мг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу. У дітей, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється цією дозою, дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу. Якщо потрібне додаткове зниження артеріального тиску, у дітей з масою тіла > 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до максимальної 40 мг. У дітей з масою тіла < 35 кг добова доза не повинна перевищувати 20 мг.

Інша педіатрична популяція

Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 до 5 років ще не встановлені. Наявні на даний момент дані описані в розділах «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка», проте рекомендацій щодо дозування надати неможливо.

Олмесартану медоксоміл не слід застосовувати дітям віком до 1 року з міркувань безпеки та відсутності даних щодо цієї вікової групи.

 

Спосіб застосування

З метою дотримання режиму дозування рекомендується приймати таблетки Оліместра^® приблизно в один і той самий час кожного дня, з їжею або без їжі, наприклад під час сніданку. Таблетки ковтають, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води). Таблетки слід ковтати цілими не розжовуючи.

 

Діти.

Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 до 5 років ще не встановлені. Наявні на даний момент дані описані в розділах «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка», проте рекомендацій щодо дозування надати неможливо.

Олмесартану медоксоміл не слід застосовувати дітям віком до 1 року з міркувань безпеки та відсутності даних щодо цієї вікової групи.

 

Передозування.

Доступна тільки обмежена інформація про передозування у людини. Найвірогіднішим ефектом при передозуванні є артеріальна гіпотензія. У випадку передозування за пацієнтом слід встановити ретельний нагляд, а терапія повинна бути симптоматичною та підтримуючою.

Даних про виведення олмесартану медоксомілу шляхом діалізу немає.

 

Побічні реакції.

Найбільш поширеними побічними реакціями під час застосування олмесартану медоксомілу є головний біль (7,7 %), грипозні симптоми (4,0 %) і запаморочення (3,7 %).

У плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії єдиною побічною реакцією  на застосування лікарського засобу, яка була однозначно пов’язана з лікуванням, було запаморочення (2,5 % випадків при застосуванні олмесартану медоксомілу та 0,9 % на плацебо).

Частота випадків побічних реакцій гіпертригліцеридемії (2,0 % у порівнянні з 1,1 %) і підвищення рівня креатинфосфокінази у крові (1,3 % у порівнянні з 0,7 %) була вищою при застосуванні олмесартану, ніж при застосуванні плацебо.

Побічні явища олмесартану медоксомілу, незалежно від причинного зв’язку та частоти появи відносно плацебо, зазначені нижче за системами організму та поділені на категорії за частотою проявів:

– дуже часто (³1/10);

– часто (³1/100, <1/10);

– нечасто (³1/1000, <1/100);

– рідко (³1/10000, <1/1000);

– дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).

 

 

Класи прояву порушень і захворювань з боку систем органів за класифікацією MedDRA	Побічні реакції	Частота
З  боку системи крові та лімфатичної системи	Тромбоцитопенія	Нечасто
З боку імунної системи	Анафілактична реакція	Нечасто
З боку метаболізму та травлення	Гіпертригліцеридемія	Часто
	Гіперурикемія	Часто
	Гіперкаліємія	Рідко
З боку нервової системи	Запоморочення	Часто
	Головний біль	Часто
З боку органів слуху	Вертіго	Нечасто
З боку серця	Стенокардія	Нечасто
З боку судин	Артеріальна гіпотензія	Рідко
Респіраторні, торакальні і медіастинальні порушення	Бронхіт	Часто
	Фарингіт	Часто
	Кашель	Часто
	Риніт	Часто
З боку шлунково-кишкового тракту	Гастроентерит	Часто
	Діарея	Часто
	Абдомінальний біль	Часто
	Нудота	Часто
	Диспепсія	Часто
	Блювання	Нечасто
	Спру-подібна ентеропатія	Дуже рідко
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Аутоімунний гепатит*	Невідомо
З боку шкіри та підшкірних тканин	Екзантема	Нечасто
	Алергічний дерматит	Нечасто
	Кропив’янка	Нечасто
	Висипання	Нечасто
	Свербіж	Нечасто
	Ангіоневротичний набряк	Рідко
Порушення з боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини	Артрит	Часто
	Біль у спині	Часто
	Біль у кістках	Часто
	Міалгія	Нечасто
	М’язові судоми	Рідко
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів	Гематурія	Часто
	Інфекція сечовивідних шляхів	Часто
	Гостра ниркова недостатність	Рідко
	Порушення функції нирок	Рідко
Загальні порушення	Біль	Часто
	Біль у грудній клітці	Часто
	Периферичний набряк	Часто
	Грипозні симптоми	Часто
	Підвищена втомлюваність	Часто
	Набряк обличчя	Нечасто
	Астенія	Нечасто
	Загальне нездужання	Нечасто
	Летаргічний стан	Рідко
За дослідженнями	Підвищення рівня ферментів печінки	Часто
	Підвищення рівня сечовини у крові	Часто
	Підвищення рівня креатинфосфокінази у крові	Часто
	Підвищення рівня креатиніну у крові	Рідко

* У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки виникнення аутоімунного гепатиту з латентним періодом від кількох місяців до років, що були оборотними після відміни застосування олмесартану.

 

Повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу в тимчасовому зв’язку з прийомом блокаторів рецепторів ангіотензину II. Однак причинного взаємозв’язку не було встановлено.

Додаткова інформація про особливі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку частота проявів артеріальної гіпотензії дещо збільшується (від рідко до нечасто).

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Таблетки по 10 мг, 20 мг: по 14 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери у картонній коробці;

по 15 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Таблетки по 40 мг: по 7 таблеток у блістері, по 4 або 8 блістерів у картонній коробці;

по 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/ KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.