ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

Ораблок 1:200,000

(Orabloc 1:200,000)

 

Склад:

діючі речовини: 1 мл розчину для ін’єкцій містить 40 мг артикаїну гідрохлориду та 0,005 мг адреналіну (епінефрину) у формі адреналіну тартрату;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію метабісульфіт (Е 223), вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: картриджі з прозорим, безбарвним розчином, без видимих включень.

 

Фармакотерапевтична група.

Засоби для місцевої анестезії. Артикаїн, комбінації.

Код АТХ N01B B58.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ораблок 1:200,000 є місцевим анестетиком амідного типу, який застосовується у стоматології для інфільтраційної та провідникової анестезії. Препарат має швидкий початок дії (латентний період — 1-3 хвилини), сильний знеболювальний ефект. Тривалість ефективної анестезії становить приблизно 45 хвилин.

Вважається, що механізм дії артикаїну полягає у зменшенні проведення імпульсів по нервових волокнах шляхом блокування потенціалзалежних натрієвих каналів клітинних мембран.

Клінічні дослідження, до яких було залучено до 210 пацієнтів, продемонстрували, що застосування дітям віком від 3,5 до 16 років 4 % артикаїну + 0,005 мг/мл епінефрину (адреналіну) у дозах до 5 мг/кг та 4 % артикаїну + 0,010 мг/мл епінефрину (адреналіну) у дозах до 7 мг/кг забезпечувало надійне місцеве знеболювання при введенні шляхом інфільтраційної (для нижньої щелепи) та провідникової (для верхньої щелепи) анестезії. Тривалість анестезії була однаковою в усіх вікових групах та залежала від кількості введеного анестетика.

Фармакокінетика.

Рівень зв’язування артикаїну з білками плазми крові становить 95 %. Після ін’єкції під слизову оболонку порожнини рота період напіввиведення становить 25,3 ± 3,3 хвилини. 10 % артикаїну метаболізується в печінці, переважно під дією естераз, що містяться в плазмі крові та тканинах. Артикаїн виводиться з організму переважно нирками у вигляді артикаїнової кислоти.

У дітей загальна експозиція після проведення інфільтраційної анестезії з вестибулярного боку була подібною до такої в дорослих, однак мінімальні концентрації в крові досягалися швидше.

Доклінічні дані з безпеки.

Результати доклінічних стандартних досліджень із фармакології безпеки, хронічної токсичності, репродуктивної токсичності та генотоксичності свідчать про відсутність особливої небезпеки для людини при застосуванні терапевтичних доз. У дозах, що перевищують терапевтичні, артикаїн чинить кардіодепресорну дію та може виявляти судинорозширювальний ефект. Адреналін (епінефрин) пригнічує дію симпатоміметиків.

Під час досліджень ембріотоксичності артикаїну не спостерігалося збільшення частоти фетальної смертності або виникнення вад розвитку при щоденному внутрішньовенному введенні препарату в дозах до 20 мг/кг (щурі) та 12,5 мг/кг (кролі). Адреналін (епінефрин) продемонстрував токсичний вплив на репродуктивну функцію в тварин у дозах від 0,1 до      5 мг/кг (що в декілька разів перевищують максимально допустиму дозу епінефрину (адреналіну) при застосуванні препарату Ораблоку), який проявлявся у виникненні вроджених вад розвитку та порушенні матково-плацентарного кровообігу.

Під час досліджень ембріофетотоксичності артикаїну та адреналіну (епінефрину) не спостерігалося збільшення частоти виникнення вад розвитку при щоденному введенні артикаїну в дозах до 80 мг/кг (щури) та 40 мг/кг (кролі).

Під час дослідження впливу препарату на фертильність та ранній ембріофетальний розвиток у щурів не спостерігалося жодного негативного впливу на фертильність самиць та самців при застосуванні доз, які викликають токсичні явища у батьківських особин.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Стандартні операції, як, наприклад, неускладнені поодинокі або множинні екстракції зубів, підготовка каріозної порожнини зуба, підготовка зуба під коронку.

 

Протипоказання.

Ораблок 1:200,000 не можна застосовувати у разі підвищеної чутливості до діючих речовин – епінефрину та артикаїну, а також до сульфітів (метабісульфіту (Е 223)) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

У зв’язку з наявністю в складі препарату Ораблок 1:200,000 артикаїну його не можна застосовувати в разі:

˗       підвищеної чутливості до інших місцевих анестетиків амідного типу;

˗       тяжких порушень утворення серцевих імпульсів та порушення провідності (AV-блокади ІІ-ІІІ ступеня, вираженої брадикардії);

˗       гострої декомпенсованої серцевої недостатності (гострої застійної серцевої недостатності);

˗       тяжкої артеріальної гіпотензії.

У зв’язку з наявністю в складі препарату епінефрину препарат Ораблок 1:200,000 не можна застосовувати:

˗       пацієнтам із закритокутовою глаукомою;

˗       пацієнтам із гіпертиреозом;

˗       пацієнтам із пароксизмальною тахікардією або абсолютною аритмією з тахікардією;

˗       пацієнтам, які нещодавно (від 3 до 6 місяців тому) перенесли інфаркт міокарда;

˗       пацієнтам, які нещодавно (до 3 місяців тому) перенесли операцію аортокоронарного шунтування;

˗       пацієнтам, які приймають неселективні бета-блокатори, такі як пропранолол (існує ризик розвитку гіпертонічного кризу або тяжкої брадикардії);

˗       пацієнтам із феохромоцитомою;

˗       пацієнтам із тяжкою артеріальною гіпертензією;

˗       при одночасному лікуванні трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО, оскільки їх діючі речовини можуть посилювати серцево-судинні ефекти епінефрину (адреналіну). Це явище може спостерігатися впродовж 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

Протипоказано внутрішньовенне введення препарату.

У звʼязку з наявністю епінефрину у складі препарату Ораблок 1:200,000 його не слід застосовувати для проведення анестезії кінцівок (наприклад, пальців рук), оскільки існує ризик виникнення ішемії.

Ораблок 1:200,000 не слід застосовувати при бронхіальній астмі з підвищеною чутливістю до сульфітів. У таких пацієнтів введення препарату Ораблок 1:200,000 може спровокувати гострі алергічні реакції із симптомами анафілаксії, такими як бронхоспазм.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації різних анестетиків виявляють адитивний ефект і мають більш виражений вплив на серцево-судинну систему і ЦНС.

Гіпертензивні ефекти вазоконстрикторів симпатоміметичного типу, таких як адреналін, можуть бути посилені трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО. Тому такі комбінації протипоказані (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарський засіб заборонено застосовувати пацієнтам, які приймають неселективні бета-блокатори, наприклад, пропранолол (див. розділ «Протипоказання»).

Адреналін (епінефрин) може блокувати вивільнення інсуліну підшлунковою залозою, внаслідок чого знижується дія пероральних протидіабетичних препаратів.

Деякі інгаляційні анестетики, такі як галотан, можуть підвищувати чутливість міокарда до катехоламінів, спричиняючи шлуночкову аритмію після введення препарату.

Слід враховувати, що у пацієнтів, які застосовують антитромботичні лікарські засоби (наприклад, гепарин, ацетилсаліцилова кислота), випадковий прокол судини під час місцевої анестезії може спричинити серйозну кровотечу. У таких пацієнтів взагалі існує підвищена схильність до кровотеч.

 

Особливості застосування.

Пацієнтам із дефіцитом холінестерази Ораблок 1:200,000 можна призначати лише при наявності абсолютних показань до застосування, оскільки в цьому випадку існує велика ймовірність збільшення тривалості дії препарату, а іноді й небажаного посилення його дії.

Ораблок 1:200,000 слід з обережністю застосовувати при:

˗       порушеннях згортання крові;

˗       тяжких порушеннях функції нирок або печінки;

˗       одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу, які містять галогени (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

˗       наявності епілепсії в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

З особливою обережністю препарат Ораблок також слід застосовувати у випадках, наведених нижче. Крім цього, Ораблок 1:200,000 містить меншу кількість епінефрину, ніж Ораблок 1:100,000, тому його доцільніше застосовувати  пацієнтам із:

˗       серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі, серцева аритмія, артеріальна гіпертензія);

˗       атеросклерозі;

˗       порушенні мозкового кровообігу, інсульті в анамнезі;

˗       хронічному бронхіті, емфіземі легенів;

˗       цукровому діабеті;

˗       значно вираженій тривожності.

Не можна проводити ін’єкції в ділянці запалення (інфікування) через посилення всмоктування препарату Ораблок 1:200,000, що призводить до зменшення його ефективності.

Перед тим, як застосовувати цей препарат, необхідно опитати хворого, зібрати медичний анамнез, інформацію про супутні лікарські засоби, які він приймає, а також протягом введення препарату постійно підтримувати словесний контакт з пацієнтом. Потрібно виконати ін’єкційну пробу із введенням від 5 до 10 % дози, якщо існує ризик виникнення алергічної реакції.

Для уникнення появи побічних реакцій необхідно:

˗       застосовувати найнижчу можливу дозу;

˗       перед ін’єкцією проводити аспіраційну пробу у два етапи (з метою уникнення внутрішньосудинного введення препарату).

Приймати їжу рекомендується тільки після повного відновлення чутливості.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) в одній дозі, тобто майже вільний від натрію.

Натрію метабісульфіт (Е 223) може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

Застосування дітям

Осіб, які доглядають за маленькими дітьми, слід попередити про можливість ушкодження м’яких тканин внаслідок їх прикушування в результаті більш тривалого оніміння м’яких тканин після анестезії.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Досвіду застосування артикаїну у вагітних жінок немає, за винятком його застосування під час пологів. У процесі досліджень на тваринах будь-яких ознак прямого або опосередкованого негативного впливу артикаїну на вагітність, ембріофетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток не виявлено. Дослідження на тваринах продемонстрували, що адреналін у дозах, вищих за максимально допустимі, має токсичний вплив на репродуктивну функцію (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).

Адреналін (епінефрин) та артикаїн проходять крізь плацентарний бар’єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрація артикаїну в сироватці крові новонароджених становила приблизно 30 % від його концентрації в крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні матері адреналін (епінефрин) може зменшувати швидкість кровотоку в матці. Застосування  препарату Ораблок 1:200,000 під час вагітності можливе лише після ретельного аналізу співвідношення користь-ризик.

Слід надавати перевагу препарату Ораблок 1:200,000, оскільки він містить менше епінефрину, ніж Ораблок 1:100,000.

Період годування груддю.

У зв’язку зі швидким зменшенням плазмових концентрацій та швидким виведенням клінічно значуща концентрація артикаїну в грудному молоці не досягається. Адреналін (епінефрин) проникає у грудне молоко, однак він також швидко розпадається.

При нетривалому застосуванні препарату немає необхідності припиняти годування груддю.

Фертильність.

Дослідження на лабораторних тваринах, яким вводили артикаїн 40 мг/мл + епінефрин 0,01 мг/мл, не виявили жодного негативного впливу на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). При застосуванні препарату в терапевтичних дозах негативного впливу на фертильність людини не очікується.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лише лікар має вирішувати в кожному окремому випадку, чи здатний пацієнт керувати транспортними або механічними засобами після застосування препарату. Страх, пов’язаний з очікуванням стоматологічної маніпуляції, і стрес, яким вона супроводжується, можуть призвести до зміни здатності ефективно діяти, однак відповідні дослідження показали, що місцева анестезія артикаїном не викликає будь-якого помітного порушення здатності керувати транспортним засобом.

 

Спосіб застосування та дози.

У разі неускладненого видалення щипцями зуба верхньої щелепи при відсутності запалення достатньо ввести з вестибулярного боку в перехідну складку 1,8 мг препарату на кожен зуб. У поодиноких випадках для досягнення повної анестезії може знадобитися додаткова вестибулярна ін’єкція 1–1,8 мл препарату. У більшості випадків немає необхідності виконувати болісну палатинальну ін’єкцію.

Якщо необхідно зробити розріз на піднебінні або накласти на нього шви, тоді з метою створення депо анестетика з боку піднебіння достатньо ввести 0,1 мл препарату. При множинних екстракціях сусідніх зубів кількість вестибулярних депо-ін’єкцій у більшості випадків можна зменшити.

У разі неускладненого видалення щипцями премолярів нижньої щелепи за умови відсутності запалення можна не проводити мандибулярну анестезію, оскільки інфільтраційна анестезія, яка забезпечується при введенні 1,8 мл препарату на кожний зуб, зазвичай є достатньою. Якщо це не дає змоги досягти повного знеболювання, спочатку виконується додаткова вестибулярна ін’єкція в дозі 1–1,8 мл. І лише тоді, коли це також не дало повної анестезії, показана стандартна нижньощелепна анестезія.

Для препарування каріозних порожнин або препарування зубів під коронку, за винятком нижніх молярів, показана ін’єкція препарату Ораблок 1:200,000 з вестибулярного боку у дозі     0,5–1,8 мл на кожний зуб; доза залежить від об’єму та  тривалості лікування.

Під час проведення однієї лікувальної процедури дорослим може бути введено до 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла. Дози до 500 мг (що становить 12,5 мл ін’єкційного розчину) добре переносилися пацієнтами при проведенні перед ін’єкцією аспіраційної проби.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з тяжкою дисфункцією печінки й нирок

У пацієнтів літнього віку та пацієнтів із тяжкою дисфункцією печінки й нирок може спостерігатися збільшення концентрації артикаїну в плазмі крові. До таких пацієнтів слід проявляти особливу обережність і застосовувати мінімальну дозу, необхідну для досягнення достатньої глибини анестезії.

Спосіб введення та тривалість застосування

Ораблок 1:200,000 призначений для введення під слизову оболонку порожнини рота.

З метою уникнення внутрішньосудинного введення препарату перед ін’єкцією слід завжди проводити аспіраційну пробу. Аспіраційна проба проводиться у двох площинах, тобто при поверненні голки на 90 ° або навіть на 180 °. Більшості системних реакцій як результату випадкової внутрішньосудинної ін’єкції можна уникнути в більшості випадків завдяки належній техніці ін’єкції: після аспірації – повільна ін’єкція 0,1-0,2 мл та повільне введення залишку не раніше ніж через 20-30 секунд.

Ін’єкційний тиск має відповідати чутливості тканини.

Для введення лікарського засобу слід використовувати спеціальний ін’єкційний пристрій з відповідними одноразовими голками.

Цей лікарський засіб не можна застосовувати в разі, якщо він каламутний або змінив забарвлення.

 

Діти.

Лікарський засіб Ораблок 1:200,000 слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належного знеболювання; кількість введеного препарату слід коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 7 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.

Застосування препарату дітям віком до 1 року не вивчалося.

 

Передозування.

Симптоми передозування.

Ознаки збудження ЦНС: неспокій, тривожність, сплутаність свідомості, прискорене дихання, тахікардія, підвищення артеріального тиску, яке супроводжується почервонінням обличчя, нудотою, блюванням, тремором, мимовільними м’язовими скороченнями, тоніко-клонічними судомами.

Ознаки пригнічення ЦНС: запаморочення, зниження слуху, втрата здатності розмовляти, ступор, втрата свідомості, м’язова атонія, вазомоторний параліч (слабкість, блідість шкірних покривів), задишка, летальний наслідок як результат паралічу дихального центру.

Ознаки пригнічення серцево-судинної діяльності: брадикардія, аритмія, фібриляція шлуночків, зниження артеріального тиску, ціаноз, зупинка серця.

Невідкладні заходи та антидоти.

При появі перших ознак побічної реакції або токсичної дії (наприклад, запаморочення, рухового збудження або ступору) слід припинити ін’єкцію і перевести пацієнта у горизонтальне положення. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів пацієнта, контролювати пульс та артеріальний тиск.

Навіть якщо симптоми інтоксикації не здаються тяжкими, рекомендується встановити внутрішньовенний катетер для забезпечення негайного внутрішньовенного доступу при необхідності.

При порушеннях дихання, залежно від тяжкості стану, рекомендується застосовувати кисень, у разі необхідності проводити штучне дихання. Якщо потрібно, проводять інтубацію трахеї у поєднанні з контрольованою вентиляцією легенів.

Мимовільні м’язові скорочення або генералізовані судоми купірують внутрішньовенним введенням протисудомних засобів короткої дії (наприклад, суксаметонію хлориду, діазепаму). Також рекомендується застосовувати штучне дихання (кисень).

Зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію можна усувати просто шляхом переведення пацієнта в горизонтальне положення або в положення, при якому ноги підняті трохи вище голови.

При тяжких порушеннях кровообігу, а також при шоку, незалежно від причини, після припинення ін’єкції слід вжити невідкладних заходів:

˗       забезпечити горизонтальне положення пацієнта з ледь піднятими нижніми кінцівками та прохідність дихальних шляхів (інсуфляцію кисню);

˗       розпочати внутрішньовенне інфузійне введення збалансованого електролітного розчину;

˗       внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів (250-1000 мг преднізолону або еквівалентну дозу його похідного, наприклад метилпреднізолону);

˗       відновити об’єм циркулюючої крові (додатково, у разі необхідності, застосовувати плазмозамінники, альбумін людини).

У випадку загрози циркуляторного колапсу й наростаючої брадикардії слід негайно виконати внутрішньовенну ін’єкцію адреналіну (епінефрину). Для цього необхідно розвести 1 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 до 10 мл (замість нього можна застосовувати розчин адреналіну (епінефрину) 1:10000) і повільно ввести 0,25–1 мл цього розчину (містить 0,025 – 0,1 мг адреналіну), контролюючи частоту пульсу і артеріальний  тиск (увага: можливе виникнення аритмій). Не вводити понад 1 мл цього розчину (0,1 мг адреналіну (епінефрину)) під час однієї внутрішньовенної ін’єкції. Якщо цієї кількості адреналіну недостатньо, його рекомендується додати до інфузійного розчину (швидкість інфузії коригується відповідно до частоти пульсу та артеріального тиску).

Тяжкі форми тахікардії й тахіаритмії можна усунути за допомогою протиаритмічних препаратів, крім неселективних бета-блокаторів, таких як пропранолол (див. розділ «Протипоказання»). У таких випадках необхідним є застосування кисню та контроль за кровообігом.

У разі підвищення артеріального тиску хворим на артеріальну гіпертензію, якщо необхідно, слід застосовувати периферичні вазодилататори.

 

Побічні реакції.

Для класифікації частоти виникнення побічних реакцій застосовують такі категорії:

Дуже часто (≥ 1/10).

Часто (≥ 1/100, < 1/10).

Нечасто (≥ 1/1,000, < 1/100).

Рідко (≥ 1/10,000, < 1/1,000).

Дуже рідко (< 1/10,000).

Частота невідома (частоту не можна розрахувати за наявними даними).

З боку імунної системи

Частота невідома: можуть виникати реакції гіперчутливості (алергічні та псевдоалергічні). Можуть проявлятися у вигляді набряку та/або запалення у місці ін’єкції, а також незалежно від місця ін’єкції у вигляді почервоніння шкіри, свербежу, кон’юнктивіту, риніту, набряку обличчя (ангіоневротичного набряку) з набряком верхньої та/або нижньої губи та/або щік, набряку голосових зв’язок з виникненням відчуття клубка в горлі та утрудненням ковтання; кропив’янки та утруднення дихання, яке може перейти в анафілактичний шок.

З боку нервової системи

Часто: парестезія, гіпестезія, головний біль, зумовлений умістом адреналіну.

Нечасто: запаморочення.

Частота невідома:

˗       При застосуванні занадто високих доз препарату або при випадковому внутрішньосудинному введенні можлива поява дозозалежних реакцій з боку ЦНС: неспокій, нервозність, ступор (який може прогресувати до втрати свідомості), кома, порушення дихання (яке може прогресувати до зупинки дихання), тремор м’язів, мимовільні м’язові скорочення (які можуть прогресувати до генералізованих судом).

˗       Теоретична можливість ураження нервів існує при проведенні будь-яких стоматологічних втручань через порушення техніки інʼєкційного введення або внаслідок особливостей анатомічної будови інʼєкційної ділянки. У таких випадках можливе ураження лицьового нерва та виникнення парезу лицьового нерва. Це може призводити до зниження смакової чутливості.

З боку органів зору

Частота невідома: під час ін’єкції місцевого анестетика (або незабаром після неї) у ділянку голови можливий також розвиток тимчасового порушення зору (розпливчастість зору, двоїння в очах, мідріаз, сліпота).

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: тахікардія.

Частота невідома: серцеві аритмії, підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність та шок (який може становити загрозу для життя).

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: нудота, блювання.

Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату

Частота невідома: при випадковій внутрішньосудинній ін’єкції можливий розвиток ішемічних зон у місці введення, що іноді прогресують до тканинного некрозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Повідомлялося про випадки виникнення ознобу, в основному пов’язаного з тривожністю у зв’язку зі стоматологічними процедурами, підвищеної пітливості, шуму у вухах та мідріазу.

Особливі застереження

У поодиноких випадках, зокрема у хворих на бронхіальну астму, препарат може викликати реакції гіперчутливості внаслідок наявності в його складі натрію метабісульфіту (Е 223). Ці реакції клінічно можуть проявлятися блюванням, проносом, стридорозним диханням, гострим нападом астми, розладами свідомості або шоком.

Педіатрична популяція

Згідно з опублікованими результатами досліджень, профіль безпеки у дітей та підлітків віком від 4 до 18 років був подібним до профілю безпеки у дорослих. Однак частіше (до 16 % дітей) спостерігалися випадкові ушкодження м’яких тканин внаслідок тривалої анестезії, особливо в дітей віком від 3 до 7 років. У ретроспективному дослідженні, яке включало 211 дітей віком від 1 до 4 років, лікування зубів проводилось із застосуванням 4 % артикаїну + 0,005 мг/мл або 0,01 мг/мл адреналіну (епінефрину) у дозі до 4,2 мл. У цей період повідомлень про побічні ефекти не надходило.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

 

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

 

Упаковка.

Картриджі 1.8 мл із скла І гідролітичного типу, закриті алюмінієвою кришкою з бромбутиловою гумовою вкладкою та бромбутиловим гумовим плунжером.

Картриджі промарковані відповідно до національних вимог.

Картриджі у прозорих пластикових блістерах для легкого огляду, кожен з яких містить 10 картриджів та 5 блістерів в літографованому коробі разом з інструкцією для пацієнта.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Піеррел С.п.А., Італія (Pierrel S.p.A, Italy).

 

Місцезнаходження виробника/заявника та адреса місця провадження його діяльності.

С.С. Аппіа – 81043 Капуа (CE), Італія / S.S. Appia – 81043 Capua (CE), Italy.

 

Заявник.

Піеррел С.п.А., Італія (Pierrel S.p.A., Italy).

 

Місцезнаходження виробника/заявника та адреса місця провадження його діяльності.

С. С. Аппіа 7BIS 46-48 – 81043 - м. Капуа (СE) – Італія / S. S. Appia 7BIS 46-48 - 81043 Capua (CE) – Italy.