ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ОРЛІП®
(ORLIP®)
Склад:
діюча речовина: орлістат;
1 капсула містить орлістату 120 мг;
допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, полівінілпіролідон, тальк.
Лікарська форма. Капсули тверді.
Основні фізико-хімічні властивості: капсули розміру № 2. Колір капсул – кришка – зеленого кольору, корпус – жовтого кольору. Вміст капсул – білого або майже білого кольору порошок.
Фармакотерапевтична група. Засоби з периферичним механізмом дії, що застосовуються для лікування ожиріння. Код АТХ А08А В01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Орлістат – потужний і специфічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, чинить тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечнику і полягає в утворенні ковалентних сполук з активною сериновою ділянкою шлункової і панкреатичної ліпаз. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, і впливати на вільні жирні кислоти, які всмоктуються, та на моногліцериди.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Дослідження з участю добровольців із нормальною масою тіла та ожирінням показали, що дія на рівень абсорбції препарату є мінімальною. Через 8 годин після застосування препарату перорально незмінений орлістат у плазмі крові визначити не вдалося, а це означає, що його концентрація нижча за рівень 5 нг/моль.
Загалом після застосування терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі крові вдавалося лише спорадично, при цьому концентрації його були дуже низькі (<10 нг/мл або 0,02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує мінімальне всмоктування препарату.
Розподіл
Об’єм розподілу визначити не можна, оскільки препарат дуже погано всмоктується і не має системної фармакокінетики, що можна визначити. In vitro орлістат на понад 99 % зв’язується з білками плазми крові (в основному з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати в еритроцити.
Метаболізм
За даними, одержаними в експерименті на тваринах, метаболізм орлістату здійснюється, головним чином, у стінках шлунка та кишечнику. Приблизно 42 % від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктуванню у хворих на ожиріння, припадає на два основних метаболіти – М1 і М3.
Молекули М1 і М3 мають відкрите b-лактонове кільце і дуже слабо інгібують ліпазу (відповідно у 1000 і 2500 разів менше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності і низьких концентрацій у плазмі крові (у середньому 26 нг/мл і 108 нг/мл відповідно) після застосування терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні.
Виведення
Основним шляхом елімінації є виведення препарату, який не всмоктався, з калом. З калом виводилося приблизно 97 % застосованої дози препарату, причому 83 % – у вигляді незміненого орлістату.
Кумулятивна ниркова екскреція усіх субстанцій, структурно пов’язаних з орлістатом, становила менше 2 % застосованої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом і сечею) становить 3-5 діб. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців із нормальною і надлишковою масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, так і його метаболіти М1 і М3 можуть піддаватися екскреції з жовчю.
Клінічні характеристики.
Показання.
Терапія у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м2 або пацієнтів із зайвою масою тіла (ІМТ ≥ 28 кг/м2), у тому числі тих, які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику.
Лікування орлістатом слід припинити через 12 тижнів у випадку відсутності зниження маси тіла щонайменше на 5 % порівняно з початковою масою тіла.
Протипоказання.
Синдром хронічної мальабсорбції, холестаз, гіперчутливість до активної речовини або до будь-яких інших компонентів препарату, період годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину відзначалося зниження плазмових концентрацій циклоспорину. Це може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Тому одночасне призначення разом із циклоспорином не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Однак при неможливості уникнути одночасного застосування орлістату та циклоспорину рекомендують частіше визначати концентрацію циклоспорину у плазмі крові після призначення орлістату та після його відміни у пацієнтів, які отримують циклоспорин. Концентрацію циклоспорину у плазмі крові необхідно моніторувати до моменту її стабілізації.
Акарбоза
При відсутності досліджень фармакокінетичної взаємодії слід уникати одночасного застосування орлістату та акарбози.
Антикоагулянти для перорального застосування
При одночасному прийомі з орлістатом варфарину або інших антикоагулянтів необхідно моніторувати показники міжнародного нормалізованого відношення.
Жиророзчинні вітаміни
При одночасному застосуванні з орлістатом відзначалося зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів А, D, E, K. У переважної більшості пацієнтів впродовж періоду до 4 повних років лікування орлістатом під час клінічних досліджень рівні вітамінів А, D, E, K та β-каротину залишалися в межах нормального діапазону. Для забезпечення нормального харчування пацієнтам, які знаходяться на дієті, для контролю маси тіла слід рекомендувати включати в раціон багато фруктів та овочів та застосовувати мультивітамінні добавки. Якщо пацієнтові рекомендовані полівітаміни, то їх слід застосовувати не менш ніж через 2 години після прийому орлістату або перед сном.
Аміодарон
При одночасному застосуванні орлістату та аміодарону одноразово спостерігалося незначне зниження рівня аміодарону у плазмі крові в обмеженої кількості здорових добровольців. У пацієнтів, які отримують аміодарон, клінічне значення цього явища незрозуміле, однак у деяких випадках це може мати клінічне значення. У пацієнтів, які одночасно отримують орлістат та аміодарон, рекомендується посилення клінічного та ЕГК-моніторингу.
При одночасному застосуванні орлістату та антиепілептичних засобів (вальпроат, ламотриджин) були повідомлення про виникнення судом. Причинний зв’язок не встановлений, однак пацієнтів необхідно моніторувати щодо можливих змін у частоті та/або тяжкості судом.
Рідко може виникати гіпотиреоз та/або зниження контролю гіпотиреозу. Механізм цього явища не доведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про окремі випадки зниження ефективності антиретровірусних препаратів для ВІЛ-інфікованих, антидепресантів та антипсихотичних засобів (включаючи літій), що співпадали з початком терапії орлістатом у пацієнтів з добре контрольованим перебігом захворювань. Саме тому слід ретельно розглянути всі можливі наслідки у таких пацієнтів, перш ніж розпочинати лікування орлістатом.
Відсутність взаємодії
У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, фібратами, флуоксетином, правастатином, лозартаном, фентерміном, дигоксином, фенітоїном, ніфедипіном у вигляді гастроінтестинальної терапевтичної системи (ніфедипін-ГІТС) і ніфедипіном із повільним вивільненням не відзначалося. Відсутність цих взаємодій була продемонстрована у процесі спеціальних досліджень взаємодій лікарських засобів.
Взаємодія з пероральними контрацептивами та орлістатом не була продемонстрована у процесі спеціальних досліджень взаємодії. Проте орлістат може опосередковано знижувати доступність пероральних контрацептивів, що може призвести в окремих випадках до неочікуваної вагітності. У випадку тяжкої діареї рекомендуються додаткові методи контрацепції.
Особливості застосування.
Лікування орлістатом може зменшувати засвоєння жиророзчинних вітамінів (A, D, E та K). У більшості пацієнтів, які отримували орлістат у довгострокових дослідженнях тривалістю до чотирьох років, рівні вітамінів A, D, E та K і бета-каротину були в межах норми. Щоб забезпечити повноцінне харчування, слід розглянути можливість використання полівітамінних добавок.
У клінічних дослідженнях зниження маси тіла при застосуванні орлістату було менш вираженим у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, ніж у пацієнтів без діабету. Під час застосування орлістату необхідно моніторувати лікування протидіабетичними лікарськими засобами.
Одночасне призначення разом із циклоспорином не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Хворим слід рекомендувати дотримуватися порад з дієтичного харчування.
Можливість виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може збільшуватися, якщо орлістат застосовувати на тлі харчування, багатого на жири (наприклад, при дієті з розрахунком 2000 ккал/добу, понад 30 % складатимуть калорії жирового походження, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добову кількість жирів слід розподіляти на 3 основні прийоми.
При застосуванні орлістату повідомлялося про випадки ректальної кровотечі. При виникненні тяжких та/або постійних симптомів рекомендується подальше обстеження.
Рекомендується застосування додаткового методу контрацепції для попередження можливої неефективності пероральної контрацепції, яка може виникнути у випадку тяжкої діареї.
Необхідно слідкувати за показниками коагуляції у пацієнтів, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування орлістату може супроводжуватись гіпероксалурією та оксалатною нефропатією, що іноді призводить до ниркової недостатності. Цей ризик підвищується у пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок та/або зменшенням об’єму циркулюючої рідини.
Рідко може виникати гіпотиреоз та/або зниження контролю гіпотиреозу. Механізм цього явища не доведений, однак може мати місце зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У пацієнтів з епілепсією орлістат може дисбалансувати протисудомну терапію шляхом зменшення всмоктування протиепілептичних засобів, що може призвести до виникнення судом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування орлістату може потенційно зменшувати всмоктування антиретровірусних препаратів для ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також негативно впливати на ефективність антиретровірусних препаратів для ВІЛ-інфікованих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає клінічних даних щодо застосування орлістату вагітним.
У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Однак при відсутності клінічних даних орлістат не слід призначати вагітним жінкам.
Виведення орлістату з грудним молоком не досліджувалося, тому його застосування протипоказане жінкам у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не впливає.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза орлістату для дорослих – по 1 капсулі 120 мг разом із водою безпосередньо перед вживанням їжі під час кожного основного вживання їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їди. Якщо прийом їжі пропущений або якщо їжа не містить жиру, то застосування орлістату також можна пропустити.
Пацієнтам необхідно отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить приблизно 30 % калорій у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добову кількість жирів, білків та вуглеводів слід розподіляти на 3 основні прийоми їжі.
Збільшення дози орлістату понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Застосування орлістату супроводжується збільшенням виділення жиру з фекаліями через 24-48 годин після застосування препарату. Після припинення лікування виділення жиру з фекаліями зазвичай повертається до рівня перед застосуванням орлістату впродовж 48-72 годин.
Ефект застосування орлістату у хворих із порушеннями функції нирок та/або печінки, а також у дітей та пацієнтів літнього віку не досліджувався.
Діти.
Клінічні дослідження застосування орлістату дітям не проводились. Немає відповідних показань щодо застосування орлістату дітям.
Передозування.
У клінічних дослідженнях в осіб із нормальною масою тіла і хворих на ожиріння застосування разових доз 800 мг орлістату або багаторазове застосування препарату по 400 мг 3 рази на добу впродовж 15 днів не супроводжувалося появою істотних небажаних явищ. Крім того, у хворих на ожиріння є досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу впродовж 6 місяців.
У більшості випадків передозування орлістату впродовж постмаркетингового спостереження повідомлялось або про відсутність небажаних явищ, або небажані явища не відрізнялись від тих, які спостерігалися при застосуванні препарату у терапевтичних дозах.
У разі вираженого передозування орлістату рекомендується контролювати стан пацієнта впродовж 24 годин. За даними досліджень з участю добровольців і на тваринах, будь-який системний ефект, який можна було б пов’язати з ліпазоінгібуючими властивостями орлістату, повинен швидко минати.
Побічні реакції.
Клінічні дослідження
Побічні ефекти орлістату у більшості випадків з’являються з боку шлунково-кишкового тракту та зумовлені його фармакологічною дією, що перешкоджає всмоктуванню спожитих жирів. Їхня частота зростає зі збільшенням вмісту жирів у раціоні. Пацієнтів слід проконсультувати щодо можливості виникнення шлунково-кишкових побічних ефектів та найкращих способів із ними впоратися, наприклад контролюючи відсоток жирів у раціоні. Дотримання дієти з низьким вмістом жирів зменшить імовірність виникнення цих побічних явищ, а також допоможе пацієнтам контролювати та регулювати споживання жирів.
Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту зазвичай мають легкий та тимчасовий характер. Вони виникали на початку лікування (протягом 3 місяців), і в більшості пацієнтів спостерігався лише один епізод. При продовженні лікування орлістатом частота побічних реакцій зменшується.
Для опису частоти побічних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000) і дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. У кожній групі побічні реакції наводяться у порядку зменшення серйозності.
Нижче наведено побічні реакції (перший рік дослідження), що виникли з частотою > 2 % і з поширеністю на ≥ 1 % більше, ніж при застосуванні плацебо під час клінічних досліджень тривалістю 1 та 2 роки.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – абдомінальний біль/дискомфорт, жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з кишечнику (метеоризми) з деякою кількістю випорожнень, імперативні позиви до дефекації, стеаторея, метеоризм, рідкі випорожнення, маслянисті виділення, почастішання дефекації; часто – біль чи дискомфорт у прямій кишці, м’які випорожнення, нетримання калу, здуття живота*, ураження зубів, ураження ясен.
З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекції сечовивідних шляхів.
Порушення обміну речовин, метаболізму: дуже часто – гіпоглікемія*.
Інфекції та інвазії: дуже часто – грип.
Організм у цілому: часто – слабкість.
З боку репродуктивної системи та порушення з боку молочних залоз: часто – дисменорея.
Психічні розлади: часто – тривожний стан.
*Лише специфічні побічні реакції, які виникли з частотою >2 % і з поширеністю на ≥1 % більше, ніж при застосуванні плацебо, у пацієнтів з ожирінням і цукровим діабетом II типу.
У клінічних дослідженнях, що тривали 4 роки, загальна структура розподілу побічних явищ була подібною до такої, яка повідомлялась у дослідженнях тривалістю 1 і 2 роки. При цьому загальна частота побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, які виникли впродовж першого року, зменшувалася з кожним роком впродовж 4-річного періоду.
Досвід постмаркетингового застосування (на основі спонтанних повідомлень, частота невідома).
Лабораторні дослідження: підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази. При одночасному призначенні орлістату і антикоагулянтів зареєстровані випадки зниження протромбіну, підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) та незбалансованість лікування антикоагулянтами, які призводять до зміни параметрів гемостазу.
З боку шлунково-кишкового тракту: ректальна кровотеча, дивертикуліт, панкреатит.
З боку шкіри і її придатків: бульозне висипання.
З боку імунної системи: гіперчутливість, яка проявлялася свербежем, висипаннями, кропив’янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом та анафілаксією.
З боку гепатобіліарної системи: холелітіаз, гепатит, що може бути серйозним. Повідомлялося про окремі летальні наслідки або випадки, що вимагали трансплантації печінки.
З боку нирок та сечовидільної системи: гіпероксалурія, оксалатна нефропатія, що може призвести до порушення функції нирок.
Повідомлялося про судоми в пацієнтів, які одночасно отримували орлістат і протиепілептичні препарати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після затвердження лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Спеціалістам галузі охорони здоров’я слід повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, вологи та у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 капсул у блістері. По 3 блістери в картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Джи Ем Фармасьютикалс Лтд./GM Pharmaceuticals Ltd.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шосе Руставі № 52, Тбілісі, Грузія/ Rustavi Highway № 52, Tbilisi, Georgia