|
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Ебастин призводить до швидкого і тривалого сповільнення впливу гістаміну і показує сильну спорідненість з H1-рецепторами. Після перорального прийому ні ебастин, ні його метаболіти не проходять через гематоенцефалічний бар’єр. Ця характеристика відповідає низькому профілю седації, який спостерігається в результатах експериментів щодо вивчення впливу ебастину на центральну нервову систему (ЦНС).
Дані in vitro та in vivo показують, що ебастин є потужним, тривалим і високоселективним антагоністом рецепторів гістаміну H1, не впливає негативно на ЦНС і не виявляє антихолінергічного ефекту.
Фармакодинамічний вплив
Дослідження, проведені на папулах, індукованих гістаміном, продемонстрували клінічно і статистично значущий антигістамінний ефект, який проявляється уже через 1 годину після застосування і триває більше 48 годин. Після припинення п’ятиденного курсу лікування ебастином антигістамінний ефект проявляється протягом більше 72 годин. Ця активність пропорційна плазмовим рівням основного метаболіту активної кислоти каребастину.
Після повторного застосування сповільнення периферичних рецепторів підтримується на постійному рівні без тахіфілаксії. Ці результати дають змогу припустити, що ебастин у дозі щонайменше 10 мг продукує швидке, інтенсивне і тривале сповільнення периферичних рецепторів гістаміну H1 у разі застосування препарату 1 раз на добу.
Застосування 20 мг ебастину 1 раз на добу показує вищу активність порівняно з іншими антигістамінними препаратами протягом 24 годин.
Седація досліджена за допомогою електроенцефалографічних тестів когнітивних функцій, зорово-рухової координації, а також суб’єктивних оцінок. При рекомендованій дозі не спостерігалося значного збільшення седації. Такі показники співвідносяться з результатами, отриманими в подвійно сліпих клінічних дослідженнях: частота седації схожа як у разі плацебо, так і при застосуванні ебастину.
Проведено клінічні дослідження щодо впливу ебастину на функції серця. У детальному аналізі при дозах до 100 мг на добу (у десять разів більше рекомендованої добової дози) не спостерігалося жодного значного впливу на функції серця.
Фармакокінетика.
Після перорального застосування препарату ебастин швидко поглинається, призводячи до суттєвого впливу на метаболізм першого проходження через печінку та перетворюючись на активний метаболіт – каребастин.
Після застосування одноразової пероральної дози 10 мг максимальні плазмові рівні метаболіту проявляються через 2,6−4 години і досягають значень від 80 до 100 нг/мл. Період напіврозпаду метаболіту становить від 15 до 19 годин, причому 66 % препарату виводиться зі сечею, головним чином у вигляді кон’югованих метаболітів. Після багаторазового введення 10 мг препарату 1 раз на добу стаціонарний стан досягається через 3−5 днів та відповідає максимальним рівням у плазмі крові від 130 до 160 нг/мл.
Після застосування одноразової пероральної дози 20 мг максимальні плазмові рівні метаболіту проявляються через 1−3 години і досягають середнього значення 2,8 нг/мл, тоді як плазмові рівні метаболіту каребастину досягають середнього значення 157 нг/мл.
Не було виявлено явищ сатурації при поглинанні, розподілі та виведенні препарату. Підтверджено, що існує кінетична лінійність за значеннями площі під кривою «концентрація-час» (AUC) при дозах від 10 до 40 мг ебастину і що час досягнення максимальної концентрації (Тmax) не залежить від застосованої пацієнтом дози.
Дослідження in vitro з мікросомами печінки людини показують, що ебастин метаболізується до каребастину за допомогою ферменту CYP3A4. Одночасне застосування ебастину та кетоконазолу або еритроміцину (обох інгібіторів CYP3A4) здоровим добровольцям призвело до значного підвищення плазмових концентрацій ебастину та каребастину, особливо у разі застосування кетоконазолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Зв’язок з білками плазми крові ебастину і каребастину – більше 97 %.
Не було виявлено статистично значущих відмінностей у фармакокінетичному профілі пацієнтів літнього віку порівняно з молодими.
Концентрація ебастину та каребастину в плазмі крові, отримана протягом першого та п’ятого дня лікування у пацієнтів, які мали легку, середню або тяжку ниркову недостатність (добові дози 20 мг), а також легку, помірну (обидві групи приймали 20 мг/добу) або тяжку печінкову недостатність (доза 10 мг на добу), була наближена до тієї, яка спостерігалась у здорових добровольців, що вказує на те, що фармакокінетичний профіль ебастину та його метаболіту не зазнає значних змін у пацієнтів з різним ступенем печінкової або ниркової недостатності.
Дані доклінічної безпеки
Доклінічні дані не виявили значного токсичного впливу на основі звичайних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсикології репродуктивної функції.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування:
- алергічний риніт (сезонний та цілорічний), пов’язаний або не пов’язаний з алергічним кон’юнктивітом;
- хронічна ідіопатична кропив’янка та алергічний дерматит.
|