ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ПАРЛІН
(PARLIN)
Склад:
діюча речовина: разагілін;
1 таблетка містить разагіліну мезилату еквівалентно разагіліну 1 мг;
допомiжнi речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, кислота стеаринова.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки білого кольору, з лінією розламу на одній стороні.
Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу B. Код АТХ N04В D02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МАО – А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.
У ex vivo дослідженнях на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором МАО типу В (МАО-В).
Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю щодо МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.
1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біодоступність препарату після одноразового прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі Сmax та площа під кривою «концентрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Разагілін можна приймати незалежно від вживання їжі.
Розподіл. Середній об’єм розподілу після одноразового внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної дози 14C-міченого разагіліну коливається від 60 % до 70 %.
Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболізм здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.
Виведення. Після перорального прийому 14C-міченого разагіліну його виведення відбувається переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться зі сечею у незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5–2 мг. Період напіввиведення становить 0,6–2 години.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня спостерігалось підвищення значень Сmax та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня спостерігалось підвищення значень Сmax та АUC на 568 % та 83 % відповідно.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня.
Клінічні характеристики.
Показання.
Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі.
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну.
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів).
Тяжка печінкова недостатність.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.
Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.
Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.
Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.
Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування зі симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин.
Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.
Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном.
Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Зафіксовано розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.
Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.
In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітор ізоферменту CYP1А2) підвищує AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (субстрат CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, сильні інгібітори CYP1A2 можуть змінити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.
Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 у курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі крові.
In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує у 160 раз середню Cmax (5,9–8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливати на метаболізм цих ізоферментів та виявляти клінічно значущі ефекти.
При одночасному пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.
Тирамін/разагілін-взаємодії
5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів із хворобою Паркінсона, а також результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.
Особливості застосування.
Слід уникати супутнього застосування разагіліну та флуоксетину або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Розлади контролю над спонуканням можуть виникати у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів потрібно постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал необхідно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії, нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічний потяг до витрачання грошей або придбання речей.
Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення існуючої дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можна шляхом зменшення дози леводопи.
Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалася під час одночасного прийому разагіліну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо уразливими до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через існуючі проблеми із ходою. При одночасному застосуванні з агоністами дофаміну ортостатична гіпотензія спостерігалась у 3,1 % пацієнтів, які застосовували 1 мг разагіліну, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.
При дослідженні застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюцинацій у 1,3 % пацієнтів, які застосовували 1 мг разагіліну, та у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо. При дослідженні одночасного застосування разагіліну та агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які застосовували 1 мг разагіліну, та у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг на добу та агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припинили участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату та не припинив участі у дослідженні через галюцинації.
Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну та декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час клінічних досліджень повідомлялося про випадки розвитку меланоми, виникнення якої може бути пов’язане із застосуванням разагіліну, особливо у разі тривалого застосування та/або застосування високої кумулятивної дози разагіліну. Будь-які підозрілі ураження шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Пацієнтам слід рекомендувати при появі будь-якого нового чи зміні вже існуючого порушення з боку шкіри звернутися за консультацією до дерматолога.
Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем ураження печінки. Необхідно уникати застосування разагіліну пацієнтам з ураженням печінки середнього ступеня тяжкості. У разі прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід припинити.
Разагілін може спричиняти сонливість у денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами, – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слід з обережністю призначати препарат вагітним. Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, – пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін у грудне молоко. Необхідно з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Разагілін може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами доти, доки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу.
Пацієнти, які застосовують разагілін та в яких зафіксовано сонливість і/або раптові епізоди засинання, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), доти, доки вони не набули достатнього досвіду лікування разагіліном та іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову і/або рухову активність.
Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перегляд телевізора, поїздка в автомобілі як пасажира) будь-коли протягом лікування, то пацієнти не повинні керувати автотранспортом та брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності.
Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість і/або раптові напади засинання без попередження перед застосуванням разагіліну.
Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмовий рівень разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосiб застосування та дози.
Режим дозування
Монотерапія
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Препарат можна застосовувати незалежно від вживання їжі.
Пацієнти літнього віку
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам із печінковою недостатністю середнього ступеня та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня. У разі прогресування печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікування разагіліном слід припинити.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Для пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.
Діти.
Не рекомендують застосовувати препарат даній категорії пацієнтів.
Передозування.
Симптоми передозування препаратом при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензивний криз та серотоніновий синдром.
Передозування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.
Проводили дослідження одноразового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або середнього ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути під час лікування разагіліном.
Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг на добу, зафіксовано побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), які минали після відміни лікування.
Ці симптоми схожі з тими, що спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.
Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.
Побiчнi реакцiї.
Монотерапія
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою у процесі плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували разагілін у дозі 1 мг на добу.
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (³1/10), часто (³1/100, <1/10), нечасто (³1/1000, <1/100), рідко (³1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту побічних реакцій за наявними даними).
Інфекції та інвазії
Часто: грип.
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Часто: карцинома шкіри.
З боку системи крові та лімфатичної системи
Часто: лейкопенія.
З боку імунної системи
Часто: алергія.
Порушення обміну речовин та харчування
Нечасто: зниження апетиту.
Психічні розлади
Часто: депресія, галюцинації*.
Частота невідома: порушення контролю імпульсів*.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль.
Нечасто: цереброваскулярні порушення.
Частота невідома: серотоніновий синдром*, надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання*.
З боку органів зору
Часто: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху та лабіринту
Часто: запаморочення.
З боку серця
Часто: стенокардія.
Нечасто: інфаркт міокарда.
З боку судин
Частота невідома: гіпертензія*.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: риніт.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: метеоризм.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: дерматит.
Нечасто: везикулобульозні висипання.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: біль у кістках та м’язах, біль у шиї, артрит.
З боку нирок та сечовидільної системи
Часто: потяги до сечовипускання.
Загальні порушення
Часто: гарячка, стомлюваність.
* Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій».
Ад’ювантна терапія
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою у процесі плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували разагілін у дозі 1 мг на добу.
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (³1/10), часто (³1/100, <1/10), нечасто (³1/1000, <1/100), рідко (³1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту побічних реакцій за наявними даними).
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Нечасто: меланома шкіри*.
Порушення обміну речовин та харчування
Часто: зниження апетиту.
Психічні розлади
Часто: галюцинації*, патологічні сновидіння.
Нечасто: сплутаність свідомості.
Частота невідома: порушення контролю імпульсів*.
З боку нервової системи
Дуже часто: дискінезія.
Часто: дистонія, синдром зап’ястного каналу, порушення рівноваги.
Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу.
Частота невідома: серотоніновий синдром*, надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання*.
З боку серця
Нечасто: стенокардія.
З боку судинної системи
Часто: ортостатична гіпотензія*.
Частота невідома: гіпертензія*.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: біль у животі, запор, нудота та блювання, сухість у роті.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: висипання.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: артралгія, біль у шиї.
Дослідження
Часто: зниження маси тіла.
Пошкодження та інші ускладнення
Часто: випадкові падіння.
* Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій».
Опис окремих побічних реакцій
Ортостатична гіпотензія
У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях повідомлялося про тяжку ортостатичну гіпотензію в одного суб'єкта (0,3 %) у групі разагіліну (ад’ювантні дослідження), жодного випадку не зафіксовано у групі плацебо. Дані клінічних випробувань також дозволяють припустити, що ортостатична гіпотензія виникає найчастіше в перші два місяці лікування разагіліном і має тенденцію до зменшення з часом.
Гіпертензія
Разагілін вибірково пригнічує МАО-В і не асоціюється з підвищеною чутливістю до тираміну при зазначеній дозі (1 мг на добу). У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях (монотерапія та ад’ювантна терапія) у жодного суб'єкта групи разагіліну не зафіксовано випадків тяжкої артеріальної гіпертензії. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін. У постмаркетинговий період зафіксовано випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.
Порушення контролю імпульсів
В одному плацебо-контрольованому дослідженні (монотерапія) було зафіксовано один випадок гіперсексуальності. Під час постмаркетингового періоду з невідомою частотою повідомлялося про наступні явища: компульсії, компульсивне бажання здійснювати покупки, дерматиломанія, синдром дисрегуляції дофаміну, розлад імпульсного контролю, імпульсивна поведінка, клептоманія, крадіжки, нав'язливі думки, обсесивно-компульсивний розлад, стереотипність, азартність, патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, психосексуальні розлади, неадекватна сексуальна поведінка. Половина повідомлень про випадки порушень контролю імпульсів були оцінені як серйозні. Лише у поодиноких випадках не спостерігалось одужання на момент повідомлення.
Надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання
Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи дофаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомлялося у постмаркетинговий період застосування разагіліну.
Зафіксовано випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності у пацієнтів, які застосовували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато пацієнтів повідомили про сонливість в той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше ніж через рік після початку лікування.
Галюцинації
Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.
Серотоніновий синдром
Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).
У процесі постмаркетингових досліджень повідомлялося про потенційно небезпечні для життя випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти, меперидин, трамадол, метадон або пропоксифен одночасно з разагіліном.
Злоякісна меланома
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота випадків меланоми шкіри становила 2/380 (0,5 %) у групі разагіліну 1 мг, що застосовувався як ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи проти 1/388 (0,3 %) у групі плацебо. Повідомлялося про додаткові випадки злоякісної меланоми у постмаркетинговий період. У всіх повідомленнях ці випадки вважалися серйозними.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299, 81100 м. Дюздже, Туреччина.