ПЕГФІЛГРАСТИМ-ВІСТА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ПЕГФІЛГРАСТИМ-ВІСТА

(PEGFILGRASTIM-VISTA)

 

 

Склад:

діюча речовина: пегфілграстим;

1 попередньо наповнений шприц (0,6 мл розчину для ін’єкцій) містить пегфілграстиму 6 мг;

допоміжні речовини: сорбіт (Е420), полісорбат 20, натрію гідроксид, крижана оцтова кислота, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, практично без видимих частинок.

 

Фармакотерапевтична група.

Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори. Пегфілграстим. Код АТХ L03A A13.

 

Імунологічні та біологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пегфілграстим – ковалентний кон’югат філграстиму (рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ)) з однією молекулою поліетиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа. Людський Г-КСФ є глікопротеїном, який регулює утворення і вивільнення нейтрофілів з кісткового мозку. Пегфілграстим виявляє пролонгований ефект в результаті низького ниркового кліренсу. Пегфілграстим і філграстим мають однаковий механізм дії: значно збільшують кількість нейтрофілів у периферичній крові протягом 24 год і незначно збільшують кількість моноцитів і/або лімфоцитів. Аналогічно дії філграстиму, нейтрофіли, які утворилися у відповідь на терапію пегфілграстимом, проявляють нормальну або підвищену функціональну активність (хемотаксис і фагоцитоз).

Як і інші гемопоетичні фактори росту, Г-КСФ може стимулювати ендотеліальні клітини in vitro. Г-КСФ здатний стимулювати ріст мієлоїдних клітин, в тому числі злоякісних, in vitro. Подібні ефекти можливі щодо деяких немієлоїдних клітин in vitro.

Одноразове введення пегфілграстиму після кожного циклу мієлосупресивної цитостатичної терапії зменшує тривалість нейтропенії і частоту виникнення фебрильної нейтропенії аналогічно щоденному введенню філграстиму (в середньому 11 щоденних введень).

Фармакокінетика.

Після одноразового підшкірного введення пегфілграстиму його максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 16–120 годин. Досягнута концентрація пегфілграстиму в сироватці крові підтримується протягом періоду нейтропенії після мієлосупресивної хіміотерапії. Виведення пегфілграстиму нелінійне, дозозалежне. Виведення пегфілграстиму із сироватки крові зменшується зі зростанням дози. Кліренс пегфілграстиму в основному здійснюється нейтрофілами і знижується зі збільшенням дози пегфілграстиму. Відповідно до саморегулюючого механізму кліренсу концентрація пегфілграстиму в сироватці швидко знижується з початком відновлення числа нейтрофілів.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Для зменшення тривалості нейтропенії і частоти виникнення фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують хіміотерапію цитотоксичними лікарськими засобами з приводу злоякісних захворювань (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента лікарського засобу.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарський засіб слід вводити через 24 години після введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів у зв’язку з чутливістю мієлоїдних клітин, які швидко діляться, до цитотоксичної терапії. У клінічних дослідженнях пегфілграстим безпечно застосовували за 14 днів до введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів. Одночасне застосування пегфілграстиму з хіміотерапевтичними засобами людині не вивчали. У дослідженнях на тваринах при застосуванні пегфілграстиму разом з 5-фторурацилом (5-FU) або іншими антиметаболітами відзначали посилення мієлосупресії. Можливу взаємодію з іншими гемопоетичними факторами росту і цитокінами у клінічних дослідженнях не вивчали.

Можливість взаємодії з літієм, який також сприяє вивільненню нейтрофілів, спеціально не досліджували, тому немає підтвердження, що така взаємодія може бути шкідливою. Безпеку та ефективність застосування пегфілграстиму хворим, які отримують хіміотерапію, асоційовану з відстроченою мієлосупресією, наприклад, препаратами нітрозосечовини. не вивчали.

Специфічних досліджень взаємодії та впливу на метаболізм не проводили, однак за даними клінічних досліджень взаємодії пегфілграстиму з іншими лікарськими засобами на сьогодні не відмічено.

 

Особливості застосування.

Спостереження.

Щоб покращити відстеження препаратів гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ), торгова назва введеного лікарського засобу повинна бути чітко записана в картці пацієнта. Обмежені клінічні дані свідчать про порівнянний вплив пегфілграстиму та філграстиму на час відновлення тяжкої нейтропенії у пацієнтів із гострою мієлоїдною лейкемією (ГМЛ) de novo (див. розділ «Фармакодинаміка»). Однак довгострокові ефекти пегфілграстиму не були встановлені при ГМЛ, тому його слід застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор може сприяти росту мієлоїдних клітин in vitro, і подібні ефекти можуть спостерігатися на деяких немієлоїдних клітинах in vitro. Безпеку та ефективність застосування пегфілграстиму пацієнтам з мієлодиспластичним синдромом, хронічною мієлолейкемією та пацієнтам із вторинним ГМЛ не досліджували, тому його не слід застосовувати таким пацієнтам. З особливою обережністю слід відрізняти діагноз бластної трансформації хронічного мієлоїдного лейкозу від гострого мієлолейкозу.

Безпека та ефективність застосування пегфілграстиму пацієнтам віком < 55 років із новоутвореною ГМЛ із цитогенетикою t (15;17) не встановлені.

Не досліджували безпеку та ефективність застосування пегфілграстиму пацієнтам, які отримували хіміотерапію у високих дозах. Цей лікарський засіб не слід застосовувати для збільшення дози цитотоксичної хіміотерапії понад встановлені режими дозування. Побічні явища з боку легень

Повідомлялося про побічні реакції з боку легень, зокрема інтерстиціальну пневмонію, після введення Г-КСФ. Пацієнти з недавнім легеневим інфільтратом або пневмонією можуть мати вищий ризик (див. розділ «Побічні реакції»). Поява легеневих симптомів, таких як кашель, лихоманка та задишка, у поєднанні з рентгенологічними ознаками легеневих інфільтратів, а також погіршення легеневої функції разом зі збільшенням кількості нейтрофілів можуть бути попередніми ознаками гострого респіраторного дистрес-синдрому. За таких обставин застосування пегфілграстиму слід припинити та призначити відповідне лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Гломерулонефрит

Повідомлялося про гломерулонефрит у пацієнтів, які отримували філграстим і пегфілграстим. Як правило, випадки гломерулонефриту зникали після зменшення дози або відміни філграстиму та пегфілграстиму. Рекомендується моніторинг аналізу сечі. Синдром капілярного витоку

Повідомлялося про синдром капілярного витоку після введення Г-КСФ, який характеризується гіпотензією, гіпоальбумінемією, набряком і гемоконцентрацією. Пацієнти, у яких виникають симптоми синдрому капілярного витоку, повинні перебувати під ретельним наглядом і отримувати стандартне симптоматичне лікування, яке може включати потребу в інтенсивній терапії (див. розділ «Побічні реакції»).

Спленомегалія і розрив селезінки

Після введення пегфілграстиму повідомлялося про зазвичай безсимптомні випадки спленомегалії та випадки розриву селезінки, у т. ч. летальні (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід ретельно контролювати розмір селезінки (наприклад, клінічне обстеження, ультразвукове дослідження). Діагноз розриву селезінки слід розглядати у пацієнтів, які повідомляють про біль у верхній лівій частині живота або у плечі. Тромбоцитопенія і анемія

Лікування лише пегфілграстимом не виключає тромбоцитопенії та анемії, оскільки мієлосупресивна хіміотерапія в повній дозі проводиться за встановленою схемою. Рекомендується регулярний моніторинг кількості тромбоцитів і гематокриту. Необхідно дотримуватися особливої обережності при призначенні окремих або комбінованих хіміотерапевтичних засобів, які, як відомо, спричиняють тяжку тромбоцитопенію. Мієлодиспластичний синдром і гострий мієлоїдний лейкоз у хворих на рак молочної залози та легень

У постмаркетингових обсерваційних дослідженнях застосування пегфілграстиму у поєднанні з хіміотерапією та/або променевою терапією асоціювалося з розвитком мієлодиспластичного синдрому (МДС) і гострого мієлоїдного лейкозу (ГМЛ) у пацієнтів з раком молочної залози та легень (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідний моніторинг стану пацієнтів з раком молочної залози та легень щодо появи ознак та симптомів МДС/ГМЛ.

Помилка в прийомі ліків внаслідок несправності пристрою

Існує ризик помилки в прийомі лікарського засобу, зокрема введення часткової дози або неотримання дози пегфілграстиму, у разі несправності пристрою або несправності внутрішнього ін’єктора (попередньо наповненого шприца). У такому разі ризик розвитку таких явищ, як нейтропенія, фебрильна нейтропенія та/або інфекція, у пацієнтів може бути вищим, ніж у разі правильного введення дози. Медичний працівник повинен переконатися, що пацієнт пройшов належне навчання щодо користування шприцом-ін’єктором (попередньо наповненим шприцом) та розуміє, що у разі підозри на збій або несправність пристрою пацієнт повинен негайно повідомити про це медичного працівника, оскільки йому може бути потрібна заміна дози.

Серпоподібноклітинна анемія

Серпоподібноклітинний криз був пов’язаний із застосуванням пегфілграстиму пацієнтам із серпоподібноклітинною ознакою або серпоподібноклітинною анемією (див. розділ «Побічні реакції»). Тому лікарям слід з обережністю призначати пегфілграстим пацієнтам із серпоподібноклітинною ознакою або серпоподібноклітинною анемією, слідкувати за відповідними клінічними параметрами та лабораторним статусом і бути уважними до можливого зв’язку застосування цього препарату зі збільшенням селезінки та вазооклюзійним кризом.

Лейкоцитоз

Кількість лейкоцитів 100 × 10⁹/л або більше спостерігалася менш ніж у 1 % пацієнтів, які отримували пегфілграстим. Повідомлень про побічні явища, безпосередньо пов’язані з таким ступенем лейкоцитозу, не було. Таке підвищення кількості лейкоцитів є тимчасовим, зазвичай спостерігається через 24–48 годин після введення та відповідає фармакодинамічним ефектам цього лікарського засобу. З огляду на клінічні ефекти та можливість лейкоцитозу під час терапії через регулярні проміжки часу слід проводити підрахунок лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищує 50 × 10⁹/л після очікуваного найнижчого рівня, слід негайно припинити застосування цього препарату. Гіперчутливість

У пацієнтів, які отримували пегфілграстим, повідомлялося про випадки гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, що виникали під час початкового або подальшого лікування. Рекомендовано назавжди припинити застосування пегфілграстиму пацієнтам із клінічно значущою гіперчутливістю. Не слід призначати лікарський засіб пацієнтам з гіперчутливістю до пегфілграстиму або філграстиму в анамнезі. Якщо виникає серйозна алергічна реакція, слід призначити відповідну терапію з ретельним спостереженням за станом пацієнта протягом кількох днів.

Синдром Стівенса – Джонсона

У зв’язку з лікуванням пегфілграстимом рідко повідомлялося про синдром Стівенса – Джонсона, який може бути небезпечним для життя або летальним. Якщо під час лікування пегфілграстимом у пацієнта розвинувся синдром Стівенса – Джонсона, застосування пегфілграстиму цьому пацієнту відновлювати не можна.

Імуногенність

Як і у всіх терапевтичних протеїнів, у пегфілграстиму існує потенціал імуногенності. Швидкість утворення антитіл проти пегфілграстиму загалом низька. Зв’язування антитіл відбувається, як і очікувалося, з усіма біопрепаратами; однак дотепер вони не були пов’язані з нейтралізуючою активністю.

Аортит

Повідомлялося про аортит після введення Г-КСФ у здорових добровольців і хворих на рак. Симптоми, які спостерігалися, включали лихоманку, біль у животі, нездужання, біль у спині та підвищення маркерів запалення (наприклад, С-реактивний білок і кількість лейкоцитів). У більшості випадків аортит був діагностований за допомогою комп’ютерної томографії та, як правило, зникав після відміни Г-КСФ (див. розділ «Побічні реакції»). Інші попередження

Безпека та ефективність застосування пегфілграстиму для мобілізації клітин-попередників крові у пацієнтів або здорових донорів не були належним чином оцінені.

Кришка голки попередньо наповненого шприца містить сухий натуральний каучук (похідна латексу), який може викликати алергічні реакції.

Інжектор (попередньо наповнений шприц) на тілі використовує акриловий клей. У пацієнтів, які мають реакцію на акрилові клеї, використання цього продукту може призвести до алергічної реакції.

Підвищена гемопоетична активність кісткового мозку у відповідь на терапію фактором росту була пов’язана з тимчасовими позитивними результатами візуалізації кісток. Це слід враховувати при інтерпретації результатів візуалізації кісток.

Утилізація невикористаного лікарського засобу або препарату із простроченим терміном придатності

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої. Будь-які невикористані лікарські засоби або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Важлива інформація про допоміжні речовини

ПЕГФІЛГРАСТИМ-ВІСТА містить сорбіт. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу 6 мг, тобто по суті вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Вагітність

Немає відповідних даних щодо застосування пегфілграстиму вагітним. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Пегфілграстим не рекомендується застосовувати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції.

Годування груддю

Недостатньо інформації про виділення пегфілграстиму/метаболітів у грудне молоко, тому не можна виключити ризику для новонароджених/немовлят. Необхідно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії пегфілграстимом, зважаючи на користь годування груддю для дитини та користь терапії для жінки.

Фертильність

Пегфілграстим не впливає на репродуктивну функцію або фертильність у тварин при кумулятивному дозуванні, у 6–9 разів вищому від рекомендованого для людини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пегфілграстим не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування пегфілграстимом слід проводити тільки під контролем онколога та/або гематолога, які мають досвід застосування Г-КСФ.

Попередньо наповнений шприц з пегфілграстимом призначений тільки для одноразового використання. Лікарський засіб являє собою стерильний розчин без консервантів. Перед введенням розчину його слід оглянути на наявність сторонніх видимих домішок. Допускається введення тільки прозорого і безбарвного розчину. Надмірне струшування може призвести до агрегації пегфілграстиму, що робить його біологічно неактивним. Перед ін’єкцією розчин у попередньо наповненому шприці повинен досягти кімнатної температури.

Лікарський засіб вводять підшкірно у ділянку стегна, живота або плеча у дозі 6 мг (один попередньо наповнений шприц) щонайменше через 24 години після проведення кожного циклу цитотоксичної хіміотерапії. Лікарський засіб не слід застосовувати менше ніж за 14 днів до і раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії. Інструкція щодо застосування лікарського засобу

 

 

 

Будь-який невикористаний лікарський засіб або його залишки слід утилізувати.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок. Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок, у тому числі з термінальною стадією ниркової недостатності, не потрібна.

Лікарський засіб можна витримувати при кімнатній температурі (не вище 30 °C) протягом максимального разового періоду до 72 годин. Лікарський засіб, який залишився при кімнатній температурі більше 72 годин, слід утилізувати. Не заморожувати. Випадкове перебування при низьких температурах протягом одного періоду менше 24 годин не впливає негативно на стабільність пегфілграстиму. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування пегфілграстиму дітям не встановлені.

 

Передозування.

Симптоми. Випадки передозування у людини не писані. Максимальна безпечна доза пегфілграстиму, яка може бути введена одноразово або багаторазово, не визначена. При підшкірному введенні одноразових доз по 300 мкг/кг маси тіла невеликій кількості здорових добровольців і пацієнтів з недрібноклітинним раком легені серйозних побічних явищ не відмічено. Побічні ефекти були подібні до тих, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували менші дози пегфілграстиму.

Лікування. У разі передозування рекомендується розглянути питання про проведення лейкоцитоферезу.

 

Побічні реакції.

Короткий опис профілю безпеки

Побічними реакціями, про які повідомлялося найчастіше, були біль у кістках (дуже часто [≥ 1/10]) та біль з боку скелетно-м’язової системи (часто [≥ 1/100 до < 1/10]). Біль у кістках, як правило, був від легкого до помірного, минущим і міг бути контрольований у більшості пацієнтів стандартними анальгетиками.

Реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, задишку, еритему, припливи та артеріальну гіпотензію, виникали під час початкового або подальшого лікування пегфілграстимом (нечасто [≥ 1/1000 до < 1/100]). У пацієнтів, які отримують пегфілграстим, можуть виникати серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію (нечасто) (див. розділ «Особливості застосування»). Про синдром капілярного витоку, який може загрожувати життю, якщо лікування відкладено, повідомлялося як про нечасту побічну реакцію (≥ 1/1000 до < 1/100) в онкологічних пацієнтів, які проходять хіміотерапію після введення Г-КСФ; див. розділ «Особливості застосування» та розділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

Спленомегалія, як правило, безсимптомна, зустрічається рідко.

Рідко повідомлялося про розрив селезінки, включаючи деякі летальні випадки, після застосування пегфілграстиму (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про нечасті побічні реакції з боку легень, включаючи інтерстиціальну пневмонію, набряк легень, легеневі інфільтрати та легеневий фіброз. Нечасто такі випадки призводили до дихальної недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому, що може бути летальним (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про окремі випадки серпоподібноклітинного кризу у пацієнтів із серпоподібноклітинною ознакою або серпоподібноклітинною анемією (нечасто у пацієнтів із серпоподібноклітинною хворобою) (див. розділ «Особливості застосування»). Перелік побічних реакцій

Дані, представлені нижче, описують побічні реакції, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та спонтанних повідомлень. У кожній групі частоти небажані ефекти представлено в порядку зменшення серйозності.

Клас системи органів за MedDRA	Побічні реакції
	Дуже часто (≥ 1/10)	Часто (≥ 1/100 – < 1/10)	Нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100)	Рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000)
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи)			Мієлодиспластичний синдром1 Гострий мієлоїдний лейкоз1
З боку крові та лімфатичної системи		Тромбоцитопенія1 Лейоцитоз1	Серпоподібноклітинна анемія з кризом2 Спленомегалія2 Розрив селезінки2
З боку імунної системи			Реакції гіперчутливості Анафілаксія
З боку обміну речовин, метаболізму			Підвищення рівня сечової кислоти
З боку нервової системи	Головний біль1
З боку серцево-судинної системи			Синдром капілярної проникності1	Аортит
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння			Гострий респіраторний дистрес-синдром2 Легеневі побічні реакції (інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, легеневі інфільтрати та легеневий фіброз) Кровохаркання	Легенева кровотеча
З боку шлунково-кишкового тракту	Нудота1
З боку шкіри та підшкірної клітковини		Контактний дерматит1	Синдром Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз)1,2 Шкірні васкуліти1,2	Синдром Стівенса –Джонсона
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	Біль у кістках	Біль з боку скелетно-м’язової системи (міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині, біль у шиї).
З боку нирок та сечовидільної системи			Гломерулонефрит2
Загальні розлади та реакції у місці введення		Біль у місці ін’єкції1 Реакція в місці введення Некардіальний біль у грудях	Реакції в місці введення2
Лабораторні показники			Підвищення рівня лактатдегідрогенази та лужної фосфатази1 Минущі підвищення АЛТ або АСТ1

¹ Див. розділ «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

² Ця побічна реакція була виявлена під час постмаркетингового спостереження, але не спостерігалася в рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих. Категорія частоти була оцінена на основі статистичних розрахунків за даними 1576 пацієнтів, які отримували пегфілграстим в 9 рандомізованих клінічних дослідженнях.

 

Опис окремих побічних реакцій

Повідомлялося про рідкісні випадки синдрому Світа, хоча в деяких випадках певну роль можуть відігравати приховані гематологічні злоякісні новоутворення.

Повідомлялося про нечасті випадки шкірного васкуліту у пацієнтів, які отримували пегфілграстим. Механізм розвитку васкуліту у пацієнтів, які отримують пегфілграстим, невідомий. Реакції у місці введення, включаючи еритему у місці ін’єкції (нечасто), а також біль у місці ін’єкції (часто), виникали під час початкового або подальшого лікування пегфілграстимом. Повідомлялося про реакції у місці введення (включаючи такі явища, як кровотеча, біль, дискомфорт, синці та еритема) під час використання накладного ін’єктора (попередньо наповненого шприца). Повідомлялося про контактний дерматит і місцеві шкірні реакції, такі як висипання, свербіж і кропив’янка, під час використання накладного ін’єктора (попередньо наповненого шприца), що, можливо, свідчить про реакцію гіперчутливості на клей.

Повідомлялося про часті випадки лейкоцитозу (кількість лейкоцитів > 100 × 10⁹/л) (див. розділ «Особливості застосування»).

Оборотне, від легкого до помірного підвищення рівня сечової кислоти та лужної фосфатази без відповідних клінічних ефектів спостерігалося рідко; оборотне підвищення рівня лактатдегідрогенази від легкого до помірного без супутніх клінічних ефектів було нечастим у пацієнтів, які отримували пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії. У пацієнтів, які отримували хіміотерапію, дуже часто спостерігалися нудота та головний біль.

У пацієнтів після прийому пегфілграстиму після цитотоксичної хіміотерапії спостерігалося незвичайне підвищення показників функції печінки: аланінамінотрансферази або аспартатамінотрансферази. Ці підвищення є минущими, а показники повертаються до вихідного рівня. У ході епідеміологічного дослідження за участю пацієнтів з раком молочної залози та легень спостерігався підвищений ризик розвитку МДС/ГМЛ після лікування пегфілграстимом у поєднанні з хіміотерапією та/або променевою терапією (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про часті випадки тромбоцитопенії. Повідомлялося про випадки синдрому капілярного витоку в постмаркетинговий період при застосуванні Г-КСФ. Зазвичай це трапляється у пацієнтів із пізніми злоякісними захворюваннями, сепсисом, які приймають кілька хіміотерапевтичних препаратів або піддаються аферезу (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Досвід застосування пегфілграстиму дітям обмежений. Була відзначена більш висока частота серйозних побічних реакцій у дітей віком 0–5 років (92 %) у порівнянні з такою у дітей віком 6–11 років, дітей віком від 12 років (відповідно 80 % і 67 %) та у дорослих. Найбільш частою побічною реакцією були болі у кістках (див. розділи «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність. Лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, особливо з розчинами натрію хлориду.

 

Упаковка. По 0,6 мл (6 мг) у попередньо наповненому шприці, 1 попередньо наповнений шприц у блістері, по 1 блістеру в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Юта Фарма ГмбХ

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Гутенбергштрассе 13, Фленсбург, Шлесвіг-Гольстайн, 24941, Німеччина