АРДУАН®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

АРДУАН^®

(ARDUAN^®)

 

Склад:

діюча речовина: піпекуронію бромід;

1 флакон містить піпекуронію броміду 4 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421);

1 мл розчинника містить натрію хлориду 9 мг;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору ліофілізат;

розчинник: безбарвний, прозорий розчин, практично вільний від часток.

 

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТX М03А С06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Піпекуронію бромід є недеполяризуючим нервово-м’язовим блокатором тривалої дії. За рахунок компетитивного зв’язку з нікотин-чутливими рецепторами ацетилхоліну, розташованими у моторних закінченнях поперечносмугастих м’язових волокон, блокує передачу сигналу від нервових закінчень до м’язових волокон. Його антидотами є інгібітори ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, піридостигмін, ендрофоній). На відміну від деполяризуючих міорелаксантів (наприклад сукцинілхолін), піпекуронію бромід не спричиняє м’язової фасцикуляції. Піпекуронію бромід не чинить гормональної дії.

Навіть у дозах, що у кілька разів перевищують його ефективну дозу, необхідну для 90 % зниження м’язової контрактильності (ЕD₉₀), не виявляє гангліоблокуючої, ваголітичної та симпатоміметичної активності.

За даними досліджень, при збалансованій анестезії дози ЕD₅₀ і ЕD₉₀ піпекуронію броміду становлять 0,03 і 0,05 мг/кг маси тіла відповідно.

Доза, що становить 0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 40−50-хвилинну м’язову релаксацію під час різних операцій.

Максимальна дія піпекуронію броміду залежить від дози і настає через 1,5−5 хв. Ефект розвивається швидше за все при дозах, що становлять 0,07−0,08 мг/кг маси тіла. Подальше збільшення дози скорочує час, необхідний для розвитку дії та істотно подовжує дію препарату.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні початковий об’єм розподілу (Vd_c) становить: 110 мл/кг ваги тіла; об’єм розподілу у фазі насичення (Vd_ss) – 300 ± 78 мл/кг; плазмовий кліренс (Cl) − 2,4 ± 0,5 мл/хв/кг; середній час напіввиведення (t_1/2) – 121 ± 45 хв; середній час присутності (МRT) − 140 хв.

При повторному введенні підтримуючих доз кумулятивний ефект несуттєвий, якщо в момент відновлення 25 % вихідної контрактильності використані дози 0,01−0,02 мг/кг.

75 % препарату виводиться в незміненому стані переважно нирками, 56 % − за перші 24 години, а решта − у формі 3-дезацетил-піпекуронію. За даними доклінічних досліджень, печінка також бере участь в елімінації піпекуронію.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Міорелаксація на фоні загальної анестезії для полегшення ендотрахеальної інтубації та проведення хірургічних втручань, що вимагають більш ніж 20−30-хвилинної міорелаксації.

 

Протипоказання.

Відома підвищена чутливість до діючої речовини препарату (до піпекуронію або брому) або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Міастенія.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські препарати, наведені нижче, здатні впливати на величину та/або тривалість дії недеполяризуючих нервово-м’язових блокаторів.

            Підсилюють або подовжують дію:

• інгаляційні анестетики (галотан, метоксифлуран, діетиловий ефір, енфлуран, ізофлуран, циклопропан);

• анестезуючі засоби для внутрішньовенного введення (кетамін, фентаніл, пропанідид, барбітурати, етомідат, γ-гідроксимасляна кислота), високі дози місцевих анестетиків;

• інші недеполяризуючі міорелаксанти, попереднє застосування сукцинілхоліну;

• деякі антибіотики та хіміотерапевтичні препарати (аміноглікозиди, поліпептиди, імідазоли, метронідазол та інші);

• діуретики, α- і β-блокатори, тіамін, інгібітори моноаміноксидази, гуанідин, протамін, фенітоїн, антагоністи кальцієвих каналів, солі магнію, більшість антиаритмічних лікарських засобів, в тому числі хінідін та лідокаїн для внутрішньовенного введення посилюють блокаду, індуковану недеполяризуючими міорелаксантами.

            Послаблюють дію:

тривале попереднє застосування глюкокортикостероїдів, неостигміну, едрофонію, піридостигміну, норадреналіну, азатіоприну, теофіліну, калію хлориду, натрію хлориду, кальцію хлориду перед хірургічним втручанням послаблює дію піпекуронію броміду. Малі дози піпекуронію броміду, додані до сукцинілхоліну для запобігання фасцикуляції, знижують ефект сукцинілхоліну.

            Непередбачувана дія:

деполярізуючі міорелаксанти, застосовані після введення піпекуронію броміду, здатні посилювати або послаблювати ефективність нервово-м’язового блокування (залежно від дози, тривалості застосування та індивідуальної гіперчутливості).

            Інші.

Не рекомендується змішувати піпекуронію бромід з іншими розчинами або препаратами в  одному шприці або флаконі (пакеті).

 

Особливості застосування.

• Оскільки піпекуронію бромід спричиняє розслаблення дихальних м’язів, для пацієнтів, які

отримували цей препарат, необхідне штучне дихання, поки не відновиться спонтанне дихання.

• Ардуан^® слід застосовувати винятково в умовах спеціалізованого стаціонару у присутності професійної спеціалізованої медичної бригади та при наявності апаратури для проведення ендотрахеальної інтубації, штучної вентиляції легенів, кисневої терапії і препаратів антагоністів.

• Повідомлялося про анафілактичні та анафілактоїдні реакції на нервово-м’язові блокатори. Хоча про це не повідомлялося при застосуванні препарату Ардуан^®, слід передбачити можливість лікування таких реакцій, якщо вони трапляються.

• Ардуан^® слід застосовувати з особливою обережністю при наявності в анамнезі алергічної реакції до інших міорелаксантів, оскільки були повідомлення про перехресні алергічні реакції між недеполяризуючими міорелаксантами.

• Вивільнення гістаміну і гістаміноподібні реакції: піпекуронію бромід не вивільняє гістамін.

• Піпекуронію бромід виявляє незначний гемодинамічний ефект, можливо через його слабко виражений кардіоселективний, ваголітичний ефект. При застосуванні дози до 0,1 мг/кг маси тіла не відзначали жодної гангліоблокуючої або ваголітичної дії, тільки слабко виражені серцево-судинні побічні ефекти (зниження артеріального тиску, брадикардія), особливо при одночасному застосуванні галотану або фентаніну під час введення наркозу.

• Дози препарату Ардуан^®, що викликають міорелаксацію, не мають істотного кардіоваскулярного ефекту.

• З огляду на вищевикладене застосування і дозування ваголітичних препаратів з метою премедикації підлягає ретельній попередній оцінці; слід також врахувати стимулюючий вплив на вагус інших лікарських препаратів, які використовують одночасно, і тип операції.

• З метою запобігання відносному передозуванню препарату і забезпечення відповідного контролю за відновленням м’язової активності рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів.

На фармакокінетику та/або міорелаксуючий ефект препарату Ардуан^® можуть впливати такі фактори:

Ниркова недостатність продовжує дію і час так званого «повернення» хворого.

Нервово-м’язові захворювання: Ардуан^® призначають з обережністю через можливе у таких випадках як посилення, так і послаблення нервово-м’язового блокування.

У пацієнтів з відомою міастенією гравіс або міастенічним синдромом (Ітона − Ламберта), можна очікувати нестандартну реакцію навіть на малу дозу піпекуронію броміду. Тому таким пацієнтам рекомендуються у кілька разів менші дози піпекуронію броміду. Антихолінестеразні засоби наприкінці хірургічної операції мають бути введені за 10−15 хвилин до очікуваного ефекту. Планово слід передбачити подовження штучної вентиляції легень після операції.

Захворювання печінки: застосування препарату Ардуан^® можливе винятково у випадках, коли очікувана користь перевищує можливу шкоду.

Злоякісна гіпертермія: ні в ході досліджень препарату Ардуан^®, ні в клінічній практиці злоякісну гіпертермію не спостерігали. У зв’язку з тим, що міорелаксант ніколи не застосовують без інших лікарських препаратів, і оскільки цей синдром може розвинутися і у відсутності відомих провокуючих факторів, лікар має знати ранні ознаки синдрому, методи його діагностики і лікування.

Інші: перед початком анестезії необхідно компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, набряками, а також осіб похилого віку, у яких зменшена швидкість циркуляції крові, дія препарату може починатися пізніше, ніж зазвичай.

Гіпотермія може пролонгувати дію препарату.

Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і подовженню дії препарату Ардуан^®.

Як і інші міорелаксанти Ардуан^® може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час.

Необхідно застосовувати винятково свіжоприготовлений розчин.

Змішувати препарат Ардуан^® з інфузійними розчинами не рекомендується.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані, достатні для доказу безпечності препарату Ардуан^® для вагітних і плода, відсутні. Застосування препарату Ардуан^® в період вагітності можливо в тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект виправдовує ризик. Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко.

Кесарів розтин.

Застосування препарату Ардуан^® під час операції кесаревого розтину не змінює показники шкали Апгар, м’язовий тонус і кардіоваскулярну адаптацію новонародженого. Через плаценту проникає лише мінімальна кількість активної речовини препарату і виявляється в крові пуповини.

У вагітних, яким для лікування токсикозу застосовували солі магнію, що підсилюють нервово-м’язову блокаду, припинення міорелаксуючого ефекту медикаментозним шляхом може виявитися недостатнім. У таких випадках обов’язково застосовують стимулятор периферичних нервів.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У перші 24 години після припинення міорелаксуючої дії препарату Ардуан^® не рекомендується керувати автомобілем та іншими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.

 

Спосіб застосування та дози.

Як і у випадках з іншими нервово-м’язовими блокаторами, дозу препарату Ардуан^® підбирають для кожного хворого індивідуально, з урахуванням типу анестезії, передбачуваної тривалості хірургічного втручання, можливих взаємодій з іншими лікарськими препаратами, які використовуються до або під час анестезії, супутніх захворювань і загального стану хворого. Рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів для забезпечення контролю нервово-м’язового блоку.

Ардуан^® застосовувати внутрішньовенно. Безпосередньо перед введенням 4 мг сухої речовини препарату розчинити розчинником, що додається, − 0,9 % розчином натрію хлориду.

Рекомендовані дози для дорослих:

-        початкова доза для інтубації і наступного хірургічного втручання: 0,06−0,08 мг/кг маси

тіла, забезпечує умови для інтубації протягом 150−180 с, при цьому тривалість м’язової

релаксації − 60−90 хв;

-               початкова доза для міорелаксації при інтубації з використанням сукцинілхоліну:

0,05 мг/кг маси тіла, забезпечує 30−60-хвилинну міорелаксацію;

-        підтримуюча доза: 0,01−0,02 мг/кг маси тіла, забезпечує 30−60-хвилинну міорелаксацію під

час хірургічної операції;

-            пацієнтам з порушеннями функції нирок не рекомендується застосовувати дози, що перевищують 0,04 мг/кг маси тіла.

Застосування дітям

У разі комбінованого наркозу початкова доза препарату Ардуан^® для дітей віком від 1 до 14 років становить 0,08−0,09 мг/кг маси тіла.

Для новонароджених та дітей віком до 1 року рекомендуються нижчі дози – 0,04−0,06 мг/кг маси тіла.

Зазначені дози препарату забезпечують релаксацію при 25−35-хвилинному хірургічному втручанні. При необхідності подовження міорелаксації ще на 25−35 хвилин препарат вводити повторно у дозі, що становить 1/3 від початкової дози.

Можливе подовження часу дії препарату у таких випадках:

-        надлишкова вага, ожиріння (при підборі дози слід виходити з ідеальної ваги тіла);

-        одночасне застосування інгаляційних анестетиків (дозу препарату Ардуан^® можна

зменшити);

-        під час інтубації із сукцинілхоліном (Ардуан^® вводять після зникнення клінічних ознак дії

сукцинілхоліну. Як і у випадку з іншими недеполяризуючими міорелаксантами, введення препарату Ардуан^® після деполяризуючого міорелаксанту може скоротити час, необхідний для настання міорелаксації, і збільшити тривалість максимального ефекту).

Припинення ефекту: при 80−85 % блокаді, виміряній за допомогою стимулятора периферичних нервових волокон, або при частковій блокаді, визначеній за клінічними ознаками, застосування атропіну (дорослим в дозі 0,5−1,25 мг) у комбінації з неостигміном (дорослим в дозі 1−3 мг) або галантаміном (дорослим в дозі 10−30 мг) припиняє міорелаксуючу дію препарату Ардуан^®.

 

Діти. Препарат застосовують дітям (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). 

 

Передозування.

У випадку передозування або тривалого нервово-м’язового блоку штучну вентиляцію легенів продовжують до відновлення спонтанного дихання. На початку відновлення спонтанного дихання як антидот вводять інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад, неостигмін, піридостигмін, ендрофоній) у відповідній дозі. До відновлення задовільного спонтанного дихання слід проводити ретельний контроль дихальної функції.

 

Побічні реакції.

Найбільш частим побічним ефектом недеполяризуючих блокаторів як класу є подовження фармакологічної дії на більш тривалий період часу, ніж необхідно для хірургічного втручання та анестезії. Клінічні прояви можуть варіюватися від слабкості скелетних м’язів до глибокого і тривалого паралічу скелетних м’язів, що може призвести до дихальної недостатності або апное.

Побічні реакції наведені за частотою появи: дуже часті (³ 1/10); часті (³ 1/100 – < 1/10); нечасті (³ 1/1000 – < 1/100); поодинокі (³ 1/10000 – < 1/1000); рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена виходячи з наявних даних).

З боку імунної системи

рідкісні: анафілактичні та анафілактоїдні реакції^*.

З боку обміну речовин та харчування

нечасті: підвищення рівня креатиніну, гіпоглікемія, гіперкаліємія;

рідкісні: тетанія.

З боку психіки

рідкісні: сонливість.

З боку центральної нервової системи

нечасті: гіпестезія, пригнічення центральної нервової системи;

рідкісні: параліч.

З боку органів зору

рідкісні: блефарит, птоз повік.

З боку серцево-судинної системи**

нечасті: інсульт, тромбоз, ішемія міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія;

рідкісні: аритмія, брадикардія, пригнічення роботи серця, тахікардія і фібриляція^** шлуночків, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, вазодилатація.

З боку дихальної системи

нечасті: пригнічення дихання, ларингоспазм, ателектаз;

рідкісні: апное, задишка, гіповентиляція легенів, бронхоспоспазм, кашель.

З боку опорно-рухового апарату

нечасті: м’язова атрофія, утруднена інтубація;

рідкісні: м’язова слабкість.

З боку шкіри

нечасті: висипання, кропив’янка.

З боку сечостатевої системи

нечасті: анурія.

Лабораторні показники

рідкісні: незначне зниження рівня калію, магнію, кальцію у плазмі крові; підвищення рівня глюкози; збільшення концентрації сечовини у крові; зменшення частоти серцевих скорочень.

^*Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть зустрічатися при застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів. Незважаючи на те, що при застосуванні ін’єкції Ардуан^® тільки в одному випадку (не доведено) описали анафілактичну реакцію (кашель, бронхоспазм, набряк обличчя, почервоніння і набряклість очей), під час застосування препарату треба приготувати ліки і апаратуру для купірування анафілактичної реакції. Препарат потрібно використовувати з особливою обережністю при наявності в анамнезі алергічної реакції до інших міорелаксантів, оскільки між недеполяризуючими міорелаксантами може сформуватися перехресна алергія.

Вивільнення гістаміну і подібні до гістаміну реакції: Ардуан^® не вивільняє гістамін.

^**Ардуан^® має легкий гемодинамічний ефект, можливо, через слабко виражений кардіоселективний, ваголітичний ефект піпекуронію броміду. При застосуванні дози до 0,1 мг/кг маси тіла не відзначали гангліоблокуючої або ваголітичної дії − тільки слабко виражені серцево-судинні побічні ефекти (зниження артеріального тиску, брадикардія), особливо при одночасному застосуванні галотану або фентанілу під час введення наркозу.

 

Термін придатності. Ліофілізат – 3 роки; розчинник – 5 років.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі 2−8 ^°С, в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Ардуан^® не слід змішувати з іншими розчинами для інфузій.

 

Упаковка. 4 мг ліофілізату у флаконі з безбарвного скла. 2 мл розчинника в ампулі з безбарвного скла з крапкою для розлому. 5 флаконів ліофілізату і 5 ампул розчинника у картонній формі, по 5 картонних форм у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом. Застосовувати препарат винятково за призначенням лікаря в умовах стаціонару.

 

Виробник. ВАТ «Гедеон Ріхтер».

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

 

Заявник. ВАТ «Гедеон Ріхтер».

 

Місцезнаходження заявника.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.