ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА
Периндоприл 4/індапамід 1,25 КРКА
Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА
(Perindopril 2/indapamide 0.625 KRKA
Perindopril 4/indapamide 1.25 KRKA
Perindopril 8/indapamide 2.5 KRKA)
Склад:
діючі речовини: периндоприлу терт-бутиламін, індапамід;
1 таблетка містить 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 0,625 мг індапаміду або 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 1,25 мг індапаміду, або 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 2,5 мг індапаміду;
допоміжні речовини: кальцію хлорид, гексагідрат; лактозa, моногідрат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний водний; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 2 мг/0,625 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та вигравіюваною короткою лінією з одного боку;
таблетки 4 мг/1,25 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями та насічкою з одного боку. Насічка передбачена для зручності ковтання, а не для поділу таблетки на рівні дози;
таблетки 8 мг/2,5 мг: круглі, дещо двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору з насічкою з одного боку. Насічка передбачена для зручності ковтання, а не для поділу таблетки на рівні дози.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Периндоприл і діуретики. Код ATХ C09B A04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Периндоприл/індапамід – це комбінація периндоприлу терт-бутиламінової солі, інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та індапаміду, сульфонамідного діуретика. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.
Механізм дії
Пов’язаний з периндоприлом/індапамідом
Периндоприл/індапамід характеризується додатковим посиленням антигіпертензивної дії обох компонентів.
Пов’язаний з периндоприлом
Периндоприл є інгібітором АПФ, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II, судинозвужувальну речовину; крім того, фермент стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз, а також стимулює розпад вазодилататорної речовини брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду.
Це призводить до:
- зниження секреції альдостерону;
- підвищення активності реніну в плазмі крові, оскільки альдостерон більше не викликає негативної реакції у відповідь;
- до зменшення периферичного опору судин завдяки дії на судини м’язів і нирок без затримання солі та води або рефлекторної тахікардії при постійному лікуванні.
Периндоприл також чинить антигіпертензивну дію у пацієнтів з низьким і нормальним рівнем реніну у плазмі крові.
Периндоприл діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти є неактивними.
Периндоприл зменшує навантаження на серце внаслідок:
- вазодилататорного ефекту на вени, який, можливо, спричинений змінами у метаболізмі простагландинів (зниження переднавантаження);
- зниження загального периферичного опору (зниження післянавантаження).
У дослідженнях, проведених за участю пацієнтів із серцевою недостатністю, спостерігалося:
- зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків;
- зниження загального опору периферичних судин;
- збільшення серцевого викиду та нормалізація серцевого індексу;
- збільшення регіонального кровообігу у м’язах.
Значно покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.
Пов’язаний з індапамідом
Індапамід – це похідне сульфонаміду з кільцем індолу, фармакологічно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамід зменшує реабсорбцiю натрію у кортикальному сегментi. Він підвищує виділення натрiю i хлору в сечу, меншою мірою – виділення калiю i магнiю, таким чином, призводить до збільшення дiурезу та антигіпертензивної дії.
Характеристика антигіпертензивної дії
Пов’язана з периндоприлом/індапамідом
У хворих на артеріальну гіпертензію незалежно від віку препарат виявляє залежний від дози антигіпертензивний вплив на діастолічний та систолічний артеріальний тиск у положенні пацієнта лежачи або стоячи.
Цей антигіпертензивний ефект триває 24 години. Нормалізація артеріального тиску досягається менше ніж за 1 місяць без тахіфілаксії; припинення лікування не призводить до збільшення артеріального тиску. Протягом клінічних досліджень супутній прийом периндоприлу та індапаміду спричиняв антигіпертензивні ефекти синергічної природи порівняно зі застосуванням кожного компонента окремо.
Вплив низькодозової комбінації периндоприл/індапамід, 2 мг/0,625 мг, на серцево-судинну захворюваність та летальність не вивчався.
Пов’язана з периндоприлом
Периндоприл виявляє активність при слабкій, помірній та тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи. Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин. Наявний високий рівень залишкового блокування АПФ (приблизно 80 %) через 24 години після прийому.
У пацієнтів із оборотною реакцією стабілізація артеріального тиску відбувається у середньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії.
Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.
Периндоприл має судинорозширювальні властивості та покращує еластичність великих артерій, коригує структурні зміни в артеріях та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Додаткова терапія тіазидним діуретиком призводить до додаткового синергізму.
Комбінація інгібітора АПФ та тіазиду зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком, порівняно зі застосуванням одного компонента.
Пов’язана з індапамідом
Індапамід як монотерапія виявляє антигіпертензивний ефект, що триває 24 години. Це відбувається при дозах, за яких діуретичний ефект є слабким. Його антигіпертензивна дія пов’язана із покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол і загального периферичного опору судин. Індапамід знижує гіпертрофію лівого шлуночка.
При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, підвищувати дозу не рекомендується.
Більше того, було доведено, що при короткочасному, середньому та довгостроковому лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією індапамід:
– не має жодного впливу на метаболізм жирів: тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та холестерину ліпопротеїнів високої щільності;
– не має жодного впливу на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальної гіпертензією хворих на цукровий діабет.
Дані клінічних досліджень при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Супутнє застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях [ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone і Ramipril Global Endpoint Trial) і VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)].
ONTARGET – дослідження за участю пацієнтів із серцево-судинним чи цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або цукровим діабетом ІІ типу, що супроводжується ознаками ураження органа-мішені. VA NEPHRON-D – дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та діабетичною нефропатією.
Дослідження не виявили значущого сприятливого впливу для пацієнтів із захворюваннями нирок та/або серцево-судинної системи і на летальність від них, тоді як порівняно з монотерапією відзначався підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотонії. Враховуючи схожість фармакодинамічних властивостей, ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Супутнє застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам із діабетичною нефропатією.
ALTITUDE (дослідження аліскірену при діабеті ІІ типу із використанням кінцевих точок серцево-судинного захворювання та захворювання нирок) – дослідження переваг лікування при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецептора ангіотензину ІІ пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та/або хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням. Дослідження було припинено достроково у зв’язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків. Смертність від серцево-судинних захворювань, випадки виникнення інсульту, а також повідомлення про небажані явища й серйозні ускладнення (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія або порушення функції нирок) були найчастішими у групі, яка приймала аліскірен, порівняно з групою плацебо.
Застосування дітям
Немає даних щодо застосування периндоприлу/індапаміду дітям.
Фармакокінетика.
Пов’язана з периндоприлом/індапамідом
Супутній прийом периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні властивості порівняно з прийомом складових окремо.
Пов’язана з периндоприлом
Абсорбція та біодоступність
Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується у травному тракті, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення периндоприлу з плазми крові становить 1 годину.
Оскільки вживання їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, а, отже, зменшується і його біодоступність, то периндоприл тертбутиламін рекомендується приймати перорально як разову добову дозу вранці перед вживанням їжі.
Розподіл
Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками незначне (з АПФ зв’язується менше 20 % периндоприлату), але залежить від концентрації.
Метаболізм
Периндоприл є проліками. 27 % від загальної кількості периндоприлу, що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього, утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається протягом 3-4 годин.
Виведення
Периндоприлат виводиться із сечею, а період напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин, призводячи до стабільного стану протягом 4 днів.
Лінійність/нелінійність
Був продемонстрований лінійний взаємозв’язок між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.
Спеціальні групи
Пацієнти літнього віку
В осіб літнього віку та пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від ступеня порушення (кліренс креатиніну).
У випадку діалізу
Периндоприлат виводиться з кровообігу шляхом діалізу, його кліренс становить 70 мл/хв.
Цироз
При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу, при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується наполовину, проте кількість утвореного периндоприлату не змінюється, тому при цьому захворюванні дозу препарату можна не змінювати (див. розділи «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»).
Пов’язана з індапамідом
Абсорбція
Індапамід вивільнюється швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті.
Розподіл
Максимальна концентрація індапаміду в сироватці крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Зв’язування індапаміду з білками плазми крові становить 79 %.
Біотрансформація та виведення
Період напіввиведення з плазми крові становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Регулярний прийом препарату не призводить до накопичення індапаміду. 70 % індапаміду виводиться здебільшого нирками та 22 % виводиться разом з калом у вигляді неактивних метаболітів.
Спеціальні групи
Порушення функції нирок
Фармакокінетичні параметри препарату є незмінними у пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Клінічні характеристики.
Показання.
Есенціальна гіпертензія.
Протипоказання.
Пов’язані з периндоприлом
– Підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ.
– Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі (набряк Квінке), пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ (див. розділ «Особливості застосування»).
– Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
– Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
– Вагітні або жінки, які планують вагітність.
– Супутнє застосування із сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).
– Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
– Значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Особливості застосування»).
Пов’язані з індапамідом
- Підвищена чутливість до індапаміду або до інших сульфонамідів.
- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
- Печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки.
- Гіпокаліємія.
Пов’язані з комбінацією периндоприл/індапамід
- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
У зв’язку з відсутністю достатнього терапевтичного досвіду комбінацію периндоприл/індапамід не слід застосовувати:
- пацієнтам, які перебувають на діалізі;
- пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.
Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА, Периндоприл 4/ індапамід 1,25 КРКА
- Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА
- Тяжкі та помірні порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60мл/хв).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Спільні для периндоприлу та індапаміду
Супутнє застосування не рекомендується
Літій
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ відзначалося оборотне збільшення його концентрації в сироватці крові та з’являлись ознаки токсичності. Застосування периндоприлу з літієм не рекомендується, але якщо комбінована терапія є необхідною, потрібно проводити ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок, за необхідності слід скоригувати дозування.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (у тому числі ацетилсаліцилова кислота у дозі ≥3 г/добу)
Прийом НПЗП (зокрема ацетилсаліцилової кислоти в режимах протизапального дозування, інгібіторів циклооксигенази-2 та неселективних НПЗП) може спричинити зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ додатково підвищують рівень калію в сироватці крові, що може призвести до порушення функції нирок, включаючи можливість гострої ниркової недостатності, особливо в пацієнтів із порушеннями функції нирок. Комбінацію слід приймати з обережністю, особливо це стосується пацієнтів літнього віку. Пацієнтів потрібно забезпечити належною кількістю рідини. Необхідно розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, а також періодичного контролю надалі.
Супутнє застосування, що потребує уваги
Іміпрамінподібні антидепресанти (трициклічні препарати), нейролептики: посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (додатковий ефект).
Пов’язані з периндоприлом
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно зі застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію
Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми, але у деяких пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Перендоприл/Індапамід КРКА, може виникнути гіперкаліємія. Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити виникнення гіперкаліємії, наприклад аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗП, гепарини, імуносупресивні засоби, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, подібно до амілориду. Комбінація цих лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.
Тому одночасне застосування лікарського засобу Перендоприл/Індапамід КРКА з вищезазначеними препаратами не рекомендовано. Якщо супутнє застосування цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг рівня калію у сироватці крові.
Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)
Аліскірен
Одночасне застосування периндоприлу та аліскірену протипоказане хворим на цукровий діабет або пацієнтам із порушеннями функції нирок через підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, порушення функції нирок і кардіоваскулярної захворюваності та летальності (див. розділ «Протипоказання»).
Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрансульфатом — підвищується ризик виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних лікарських засобів.
Сакубітрил/валсартан
Одночасне застосування периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне застосування інгібіторів АПФ та сакубітрилу/валсартану підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Супутнє застосування не рекомендується
Аліскірен
Одночасне застосування периндоприлу та аліскірену у всіх інших групах пацієнтів, окрім хворих на цукровий діабет або пацієнтів із порушеннями функції нирок, не рекомендовано через підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, порушення функції нирок і кардіоваскулярної захворюваності та летальності (див. розділ «Особливості застосування»).
Супутня терапія інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину
Зафіксовано, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або у хворих на цукровий діабет з ураженням рецепторів одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією лікарськими засобами, що впливають на РААС. Застосування подвійної блокади (тобто комбінації інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) можливе тільки в окремих випадках з ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Естрамустин
Існує ризик підвищення частоти виникнення таких побічних реакцій як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).
Калійзберігаючі діуретики (наприклад триамтерен, амілорид…), калій (солі)
Гіперкаліємія (потенційно летальна), особливо в поєднанні з порушеннями функції нирок (адитивна гіперкалімічна дія). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Але, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин необхідне, їх слід застосовувати з обережністю та ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.
Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. розділ «Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження».
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)
У пацієнтів, які одночасно застосовують ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), підвищується ризик виникнення гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Антидіабетичні препарати (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби)
Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і антидіабетичних препаратів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) може підвищувати ефект зниження рівня глюкози в крові з ризиком гіпоглікемії. Це явище виявилося більш імовірним протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Діуретики, які не містять калій
У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або споживанню солі перед початком терапії периндоприлом. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.
При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.
При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика.
У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон або спіронолактон)
Одночасне застосування еплеренону або спіронолактону в дозах 12,5-50 мг на добу з інгібіторами АПФ у низьких дозах необхідно:
– при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV функціональних класів за класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) та фракцією викиду < 40 %, які раніше застосовували інгібітори АПФ та петльові діуретики, існує ризик виникнення гіперкаліємії, потенційно летальної, особливо у разі недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації. Перед призначенням даної комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинемії щотижнево протягом першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Рацекадотрил
Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик зростає при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який застосовують для лікування гострої діареї).
Інгібітори mTOR (наприклад сиролімус, еверолімус, темсиролімус)
У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Супутнє застосування, що потребує уваги
Антигіпертензивні засоби та вазодилататори
Супутнє застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу. Супутнє застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.
Алопуринол, цитостатики або імуносупресанти, системні кортикостероїди (системне застосування) або прокаїнамід: супутнє введення цих препаратів та інгібіторів АПФ може призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії (див. розділ «Особливості застосування»).
Анестетики: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивні ефекти певних анестетиків (див. розділ «Особливості застосування»).
Препарати золота: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин)
При одночасному застосуванні з інгібітором АПФ підвищується ризик виникнення ангіоедеми через зниження активності дипептидилпептидази-ІV (ДПП-ІV) гліптином.
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і циклоспорину може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується проводити моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Гепарин
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і гепарину може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується проводити моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Пов’язані з індапамідом
Супутнє застосування, що потребує особливої уваги
Препарати, що викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует»: через ризик гіпокаліємії індапамід слід застосовувати з обережністю при супутньому прийомі лікарських засобів, що викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует», таких як, але не обмежуючись: антиаритмічні засоби класу Ia (наприклад, хінідин, гідрохінін, дизопірамід); антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретиліум); деякі антипсихотичні фенотіазини (наприклад, хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (наприклад, амісульприд, сульприд, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (наприклад, дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); інші речовини (наприклад, бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин в/в, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін в/в, метадон, астемізол, терфенадин). Потрібно запобігати низькому рівню калію та за необхідності коригувати його: здійснювати моніторинг інтервалу QT.
Препарати, що знижують рівень калію, амфотерицин B (внутрішньовенного введення), системні глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системного введення), тетракозактид, стимулювальні проносні засоби: підвищується ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію в плазмі крові та у разі необхідності коригувати його; особлива обережність потрібна під час застосування глікозидів дигіталісу. Не застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.
Препарати наперстянки: Гіпокаліємія та/або гіпонатріємія посилюють токсичний ефект наперстянки. Рекомендовано проводити моніторинг калію, магнію в плазмі крові та ЕКГ та, за необхідності, переглянути терапію.
Алопуринол
Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.
Супутнє застосування, що потребує спостереження
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен)
Незважаючи на раціональність призначення цієї комбінації деяким пацієнтам, можливе виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або з цукровим діабетом). Слід контролювати рівень калію в плазмі крові, проводити ЕКГ-моніторинг і у разі необхідності переглянути терапію.
Метформін: при функціональній нирковій недостатності, пов’язаній із застосуванням діуретиків, особливо петльових, збільшується ризик виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок застосування метформіну. Не слід застосовувати метформін при рівні креатиніну у плазмі крові вище 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Солі кальцію: ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин, такролімус: ризик підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові без будь-яких змін рівня циклоспорину в кровообігу, навіть у разі відсутності зменшення об’єму рідини/солі.
Кортикостероїди, тетракозактид (системне введення)
Зниження антигіпертензивного ефекту (утримання солі та води через кортикостероїди).
Особливості застосування.
Особливі застереження спільні для периндоприлу та індапаміду
Літій
Одночасний прийом літію та комбінацій периндоприлу/індапаміду зазвичай не рекомендований.
Пов’язані з периндоприлом
Подвійна блокада РААС
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, втрати свідомості, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС через комбіноване застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, таким чином, не рекомендується. Але при необхідності може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія розвивалися у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторів АПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід з особливою обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями або пацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінації деяких із цих факторів ризику, особливо на тлі порушення функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися тяжкі інфекції, які у певних випадках не піддавалися інтенсивній терапії антибіотиками. Якщо для лікування таких пацієнтів застосовували периндоприл, проводився періодичний контроль кількості лейкоцитів та інструктаж пацієнтів щодо необхідності повідомлення лікаря про будь-які ознаки інфекції (наприклад запалення горла, гарячка) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну в сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, яких лікували інгібітором АПФ, включаючи периндоприл, у деяких випадках з’являвся ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизових оболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягом лікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайно припинити і почати ретельне обстеження до повного зникнення симптомів. У разі набряку обличчя та губ стан може поліпшитися без лікування, але застосування антигістамінів може полегшити симптоми.
Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. При набряку язика, голосової щілини або гортані імовірне виникнення обструкції дихальних шляхів. У цих випадках необхідне застосування невідкладної терапії. Вона може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або підтримку вільної прохідності дихальних шляхів.
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас.
Пацієнти з випадками ангіоневротичного набряку, не пов’язаного із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ.
Рідко повідомлялося про ангіоневротичний набряк кишечнику у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. У цих пацієнтів був абдомінальний біль (з нудотою чи блюванням або без них); у деяких випадках не було жодного попереднього ангіоневротичного набряку обличчя, а рівні естерази С-1 були нормальними. Ангіоневротичний набряк був діагностований за допомогою процедур, включаючи комп’ютерну томографію органів черевної порожнини або ультразвукове дослідження, або при хірургічному втручанні, а симптоми покращилися після припинення прийому інгібітора АПФ. Ангіоневротичний набряк кишечнику слід включити в диференціальний діагноз пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та мають абдомінальний біль.
Одночасне застосування периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом потрібно розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад, ракацекадотрилом), інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та гліптини (наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вілдагліптин) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (зокрема набряку дихальних шляхів або язика, з або без порушення функції дихання) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю розпочинати лікування рацекадитрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та гліптинами (наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вілдагліптин) пацієнтам, які вже приймають інгібітори АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації (наприклад до осиної або бджолиної отрути), повідомлялося про окремі випадки довготривалих анафілактоїдних реакцій, що становили загрозу для життя. Інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергією під час процедури десенсибілізації та уникати тим, які проходять імунотерапію отрутою. Однак ці реакції можна усунути за допомогою тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ щонайменше протягом 24 годин до лікування у пацієнтів, які потребують одночасно і застосування інгібіторів АПФ, і десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ зі сульфатом декстрану, спостерігаються анафілактоїдні реакції, що становлять загрозу для життя. Такі реакції усувають тимчасовою відміною прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.
Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз
У пацієнтів, яким проводився діаліз із високопроточними мембранами (наприклад AN 69®) і які одночасно застосовували інгібітори АПФ, спостерігалися анафілактоїдні реакції. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Первинний альдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом інгібування РААС. Тому таким пацієнтам застосовувати цей лікарський засіб не рекомендується.
Калійзберігаючі препарати, добавки калію або сольові замінники, що містять калій
Комбінація калійзберігаючих препаратів, добавки калію або сольових замінників, що містять калій, та периндоприлу зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вагітність
Не слід розпочинати терапію інгібіторами АПФ під час вагітності. Якщо продовження лікування гіпотензивними лікарськими засобами вважається обов’язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Пов’язані з індапамідом
Печінкова енцефалопатія
У пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування тіазидів та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу, яка може прогресувати до печінкової коми. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Світлочутливість
Повідомлялося про випадки реакції світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
Спільні для периндоприлу та індапаміду
Порушення функції нирок
При нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування комбінацією периндоприл/індапамід протипоказане. При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) лікування препаратом Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА протипоказане.
Якщо під час застосування препарату у пацієнтів з артеріальною гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування з меншою дозою або одним зі складових препарату. Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг рівня калію та креатиніну через 2 тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або з існуючими порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів зі стенозом ниркової артерії.
Препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Артеріальна гіпотензія та дефіцит води й електролітів
Існує ризик раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність ознак дефіциту води та електролітів, що можуть виникнути при блюванні або діареї.
Таким пацієнтам необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При виникненні значної артеріальної гіпотензії у пацієнта може бути потрібним внутрішньовенне введення 0,9 % розчину хлориду натрію. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об’єму циркулюючої крові та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпочати з нижчої дози або одним із компонентів препарату.
Рівень калію
Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний контроль рівня калію.
Допоміжні речовини
Через наявність у складі препарату лактози даний лікарський засіб не слід призначати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, порушенням всмоктування глюкози та/або галактози.
Пов’язані з периндоприлом
Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ іноді з’являється сухий кашель – непродуктивний, стійкий, який зникає після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібіторами АПФ, слід розглядати як частину диференціального діагнозу кашлю. Якщо призначення інгібітора АПФ все ще є переважним, можна розглянути питання щодо продовження лікування.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у разі серцевої недостатності, водного та електролітного дисбалансу)
Значна стимуляція РААС, особливо під час значного водного та електролітного дисбалансу (сувора дієта з обмеженням натрію або подовжене лікування діуретиками), спостерігалася у пацієнтів, артеріальний тиск яких спочатку був низьким, у випадках стенозу ниркових артерій, при серцевій недостатності із застійними явищами або цирозом з набряком та асцитом.
Таким чином, блокування цієї системи інгібітором АПФ може викликати, особливо у момент першого введення та протягом перших 2 тижнів лікування, несподіване раптове зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, демонструючи функціональну ниркову недостатність. Іноді це можливе у вигляді гострого нападу, хоча і рідко, та з різним періодом нападу.
У таких випадках лікування слід розпочинати з низької дози, а дозу підвищувати поступово.
Пацієнти літнього віку
Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію. Початкову дозу потрібно скоригувати відповідно до реакції артеріального тиску, особливо у разі водного та електролітного дисбалансу, з метою уникнення несподіваного виникнення артеріальної гіпотензії.
Атеросклероз
Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, але особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця або недостатністю мозкового кровообігу. Таким хворим лікування потрібно розпочинати з низької дози.
Реноваскулярна гіпертензія
Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Однак інгібітори АПФ можуть бути прийнятними для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на хірургічну корекцію, або якщо така операція неможлива.
Прийом препарату Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА не рекомендується пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього, оскільки лікування слід розпочати в стаціонарі з дози нижчої ніж доза Периндоприл 8/Індапамід 2,5 КРКА.
У разі призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із двобічним стенозом артерій нирок або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки підвищується ризик виникнення гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Сприятливим фактором може бути лікування діуретиками. Втрата функції нирок може проявлятися лише незначними змінами рівня креатиніну в плазмі крові навіть у пацієнтів зі стенозом артерії одної з нирок.
Якщо комбінація периндоприл/індапамід призначена пацієнтам з наявним стенозом ниркових артерій або з підозрою на нього, лікування слід розпочинати у стаціонарі з низької дози та перевіряти функцію нирок і рівень калію, оскільки у деяких пацієнтів розвивалася функціональна ниркова недостатність, яка була оборотна при припиненні лікування.
Серцева недостатність/тяжка серцева недостатність
У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) лікування необхідно розпочинати під медичним наглядом зі зменшеної початкової дози, тому препарат Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА не прийнятий для початку лікування. Не слід припиняти прийом бета-блокаторів гіперчутливим пацієнтам із коронарною недостатністю: до бета-блокатора потрібно додати інгібітор АПФ.
Пацієнти, хворі на цукровий діабет
У пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом (спонтанна тенденція до підвищення рівня калію), лікування Периндоприл 8/Індапамід 2,5 КРКА не доцільне, оскільки лікування слід розпочинати під медичним наглядом зі зниженою початковою дозою.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Расова приналежність
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, через більш високу поширеність станів з низьким рівнем реніну у пацієнтів негроїдної раси.
Хірургія/загальна анестезія
Інгібітори АПФ можуть спричиняти артеріальну гіпотензію у разі анестезії, особливо коли анестетик, що вводиться, є препаратом з гіпотензивним потенціалом.
Таким чином, рекомендується, щоб лікування інгібіторами АПФ тривалої дії, такими як периндоприл, було припинено у разі можливості за день до хірургічного втручання.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія
Інгібітори АПФ необхідно з обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка.
Печінкова недостатність
Лікування інгібітором АПФ іноді супроводжувалося появою синдрому, що розпочинався як холестатична жовтяниця з прогресуванням до блискавичного некрозу печінки та (іноді) летального наслідку. Механізм такого синдрому не з’ясовано. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування інгібіторів АПФ та провести медичне спостереження та лікування.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших лікарських засобів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (таких як гепарин, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол, особливо антагоністи альдостерону або блокатори ангіотензинових рецепторів, ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або сольових замінників, у яких міститься калій, зокрема у пацієнтів із порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. При необхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначати рівень калію у сироватці крові.
Пов’язані з індапамідом
Водний та електролітний баланс
Рівень натрію у плазмі крові
Концентрацію натрію у плазмі крові необхідно визначати перед початком лікування та через рівні проміжки часу під час лікування. Оскільки зменшення концентрації натрію у плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, необхідним є регулярний моніторинг. У пацієнтів літнього віку та хворих на цироз печінки визначати концентрацію натрію у плазмі крові потрібно частіше (див. розділи «Передозування» і «Побічні реакції»).
Будь-яке лікування діуретиками може спричиняти гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія з гіповолемією може бути причиною дегідратації й ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата хлорид-іонів може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота і ступінь цього ефекту незначні.
Рівень калію у плазмі крові
Головним ризиком лікування тіазидами та тіазидними діуретиками є раптове зниження концентрації калію та гіпокаліємія. Гіпокаліємія може спричинити м’язові розлади. Повідомлялися про випадки виникнення рамдоміолізу, головним чином разом з тяжкою гіпоглікемією. У пацієнтів, які погано харчуються і/або приймають одразу кілька препаратів, у пацієнтів літнього віку, у хворих на цироз печінки і асцит, з ішемічною хворобою серця і серцевою недостатністю необхідно попередити появу гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л).
У таких пацієнтів гіпокаліємія збільшує кардіотоксичність препаратів дигіталісу і ризик появи аритмій.
Пацієнти з подовженим інтервалом QT також знаходяться під певним ризиком, коли причина може бути або спадкова, або ятрогенна. Гіпокаліємія (а також брадикардія), таким чином, є фактором, що спричиняє розвиток небезпечних аритмій, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», іноді з летальним наслідком.
У всіх випадках таким хворим потрібно частіше контролювати рівень калію у плазмі крові. Перше вимірювання концентрації калію у плазмі крові слід провести протягом першого тижня після початку лікування.
При виявленні низького рівня калію слід провести коригування дозування. Гіпокаліємія, виявлена у зв’язку з низькою концентрацією магнію в сироватці крові, може бути стійкою до лікування, якщо рівень магнію в сироватці крові не скориговано.
Рівень магнію.
Доведено, тіазидні і тіазидоподібні діуретики, включаючи індапамід, збільшують виведення магнію із сечею, що може спричинити гіпомагніємію (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Рівень кальцію
Тіазидні і тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію із сечею і викликати незначне транзиторне збільшення концентрації кальцію у плазмі крові. Стійка гіперкальціємія може бути обумовлена наявністю гіперпаратиреозу. Тому лікування діуретиком слід припинити до перевірки функції паращитовидної залози.
Глюкоза у крові
У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у крові, зокрема при гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів з гіперурикемією може спостерігатися тенденція до нападів подагри.
Функції нирок та діуретики
Тіазидні і споріднені діуретики ефективніші при нормальній функції нирок або при незначному її порушенні (рівень креатиніну у плазмі крові дорослих < 25 мг/л або 220 мкмоль/л).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну в плазмі крові слід коригувати відносно віку, маси тіла та статі, відповідно до формули Кокрофта:
clcr = (140 - вік) x маса тіла/0,814 x рівень креатиніну в плазмі крові,
де: вік виражений у роках, маса тіла – у кілограмах, рівень креатиніну в плазмі крові – в мікромоль/літр.
Формула підходить для літніх чоловіків та має бути адаптована для жінок шляхом помноження результату на 0,85.
Гіповоліємія, що виникає на початку лікування через втрату води і натрію внаслідок застосування діуретика, може викликати зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до збільшення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові. У пацієнтів з нормальною функцією нирок така транзиторна функціональна ниркова недостатність зникає без будь-яких наслідків, але при вже існуючій нирковій недостатності вона може погіршити стан.
Спортсмени
Спортсменам слід враховувати, що цей препарат містить активну речовину (індапамід), що може дати позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Хороїдальний випіт, гостра міопія і вторинна закритокутова глаукома
Сульфонаміди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, тимчасової міопії та гострої закритокутової глаукоми. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Симптоми мають гострий початок зниження гостроти зору або болю в очах і зазвичай виникають протягом декількох годин або тижнів від початку прийому препарату. Первинним лікуванням є припинення прийому препаратів якомога швидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися швидке медичне або хірургічне лікування. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати алергію до сульфонаміду або пеніциліну в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність.
Застереження, пов’язані з периндоприлом
Лікування інгібіторами АПФ не слід починати під час періоду вагітності. У випадках, коли продовження лікування інгібіторами АПФ вважається обов’язковим, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період вагітності. Якщо в період лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності спричиняє токсичний вплив на ембріон (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення формування кісткової тканини черепа) та на організм новонародженої дитини (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо ж прийом інгібіторів АПФ мав місце у ІІ та ІІІ триместрах, рекомендовано ультразвукове обстеження функції нирок та будови черепа новонародженого.
За новонародженими, чиї матері у період вагітності приймали інгібітори АПФ, слід ретельно спостерігати для своєчасного виявлення і корекції артеріальної гіпотензії.
Застереження, пов’язані з індапамідом
Кількість даних (менше 300 випадків вагітності) щодо застосування індапаміду під час вагітності обмежена. Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та маточно-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не свідчать про прямі або непрямі шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності.
Як запобіжний захід, бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.
Період годування груддю
Препарат не рекомендовано застосовувати у період годування груддю. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або відміни препарату, враховуючи важливість терапії для матері.
Застереження, пов’язані з периндоприлом
Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв’язку з відсутністю даних щодо застосування цій категорії пацієнтів. Слід надати перевагу альтернативному лікуванню з доведеним профілем безпеки, особливо у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовляти.
Застереження, пов’язані з індапамідом
Недостатньо інформації щодо проникнення індапаміду/метаболітів у молоко людини. Може виникнути підвищена чутливість до лікарських засобів, похідних сульфонаміду, та гіпокаліємія. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Індапамід належить до тіазидних діуретиків, які в період годування груддю пригнічують виділення молока.
Індапамід не рекомендовано застосовувати під час годування груддю.
Фертильність
Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на фертильність у самок і самців щурів. Вплив на фертильність людини відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ні дві активні речовини, ні комбінація безпосередньо не впливають на увагу, але у деяких пацієнтів можуть виникнути індивідуальні реакції, пов’язані з низьким артеріальним тиском, особливо на початку лікування або в поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
У результаті чого здатність керувати автомобілем або іншими механізмами може погіршитися.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА
Звичайна доза становить 1 таблетку препарату Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА, на добу одноразово, яку бажано прийняти вранці перед вживанням їжі. Якщо артеріальний тиск не регулюється протягом одного місяця лікування, дозу можна подвоїти.
Периндоприл 4/індапамід 1,25 КРКА
Показано 1 таблетка препарату Периндоприл 4/індапамід 1,25 КРКА, на добу одноразово, яку бажано прийняти вранці перед вживанням їжі.
У разі можливості рекомендується індивідуальне титрування дози за компонентами.
Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА
Показано 1 таблетка препарату Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА, на добу одноразово, яку бажано прийняти вранці перед вживанням їжі.
Максимальна добова доза становить 1 таблетку препарату Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА.
Спеціальні групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА
Лікування слід розпочинати зі звичайної дози – 1 таблетка препарату Периндоприл 2/індапамід 0,625 KRKA на добу.
Периндоприл 4/індапамід 1,25 КРКА
Лікування слід розпочинати відповідно до реакції артеріального тиску та функції нирок.
Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА
Пацієнтам літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові слід коригувати відповідно до віку, маси тіла та статі. Пацієнтам літнього віку можна призначати лікування, якщо функція нирок нормальна та відповідно до реакції артеріального тиску.
Порушення функції нирок
Периндоприл 2/індапамід 0,625 КРКА, Периндоприл 4/індапамід 1,25 КРКА
При порушенні функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується розпочинати лікування із застосуванням відповідних доз окремих компонентів препарату. Пацієнти з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв не потребують корекції дози. Звичайне медичне спостереження має включати ретельний контроль рівня креатиніну та калію у плазмі крові.
Периндоприл 8/індапамід 2,5 КРКА
При порушенні функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Пацієнти із порушеннями функції нирок помірного ступеня не потребують корекції дози.
Порушення функції печінки
При порушенні функції печінки тяжкого ступеня лікування препаратом протипоказане.
Пацієнтам із порушеннями функції печінки помірного ступеня корекція дози не потрібна.
Діти.
Препарат не рекомендовано застосовувати дітям через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Можливе виникнення таких симптомів: артеріальна гіпотензія, нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Порушення водно-електролітного балансу (низькі рівні натрію, низькі рівні калію).
Лікування. Першою допомогою є швидке виведення препарату з організму шляхом промивання шлунка і/або прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в медичній установі. При появі артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. Рекомендоване лікування слід проводити внутрішньовенним введенням 0,9 % розчину натрію хлориду або застосовувати будь-який інший метод волемічного збільшення. Периндоприл можна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»). Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Підсумок профілю безпеки
Застосування периндоприлу пригнічує РААС та має тенденцію до зниження втрат калію, спричинених індапамідом.
У 2 % пацієнтів, які отримували таблетки периндоприл/індапамід 2 мг/0,625 мг,спостерігалася гіпокаліємія (рівень калію <3,4 ммоль/л).
У 4 % пацієнтів, які отримували таблетки периндоприл/індапамід 4 мг/1,25 мг, спостерігалася гіпокаліємія (рівень калію <3,4 ммоль/л).
У 6 % пацієнтів, які отримували таблетки периндоприл/індапамід 8 мг/2,5 мг, спостерігалася гіпокаліємія (рівень калію <3,4 ммоль/л).
Найчастіше спостерігаються такі побічні реакції:
- з периндоприлом: запаморочення, головний біль, парестезія, спотворення смаку, порушення зору, вертиго, шум у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання, м’язові спазми та астенія;
- з індапамідом: гіпокаліємія реакції підвищеної чутливості, переважно дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій та макулопапульозних висипань.
Список побічних реакцій
Побічні реакції, що можуть з’явитися під час лікування, класифіковані за такою частотою:
дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).
|
Система органів |
Побічні реакції |
Частота |
||
|
Периндоприл |
Індапамід |
| ||
| Інфекції та інвазії |
Риніт |
Дуже рідко |
- |
|
| З боку системи крові та лімфатичної системи |
Еозинофілія |
Нечасто1) |
- |
|
| Агранулоцитоз2) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| Апластична анемія |
- |
Дуже рідко |
| |
| Панцитопенія |
Дуже рідко |
- |
| |
| Лейкопенія |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| Нейтропенія2) |
Дуже рідко |
- |
| |
| Гемолітична анемія |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| Тромбоцитопенія2) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| З боку імунної системи |
Реакції підвищеної чутливості (переважно дерматологічні, у пацієнтів, схильних до алергічних і астматичних реакцій та макуло-папульозних висипань) |
- |
Часто |
|
| З боку ендокринної системи |
Синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ) |
Рідко |
- |
|
| Порушення метаболізму та розлади харчування |
Гіпоглікемія3) |
Нечасто1) |
- |
|
| Гіперкаліємія, оборотна при відміні2) |
Нечасто1) |
- |
| |
| Гіпонатріємія2) |
Нечасто1) |
Нечасто |
| |
| Гіперкальціємія |
- |
Дуже рідко |
| |
| Гіпокаліємія2) |
- |
Часто |
| |
| Гіпохлоремія |
- |
Рідко |
| |
| Гіпомагніємія |
- |
Рідко |
| |
| Психічні розлади |
Розлади настрою |
Нечасто |
|
|
| Розлади сну |
Нечасто |
|
| |
| Депресія |
Нечасто |
- |
| |
| Сплутаність свідомості |
Дуже рідко |
- |
| |
| З боку нервової системи |
Запаморочення |
Часто |
- |
|
| Головний біль |
Часто |
Рідко |
| |
| Парестезія |
Часто |
Рідко |
| |
| Спотворення смаку |
Часто |
- |
| |
| Сонливість |
Нечасто1) |
- |
| |
| Непритомність |
Нечасто1) |
Невідомо |
| |
| Інсульт, можливо вторинний щодо надмірної гіпотензії у пацієнтів із високим ризиком2) |
Дуже рідко |
- |
| |
| Виникнення печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності2) |
- |
Невідомо |
| |
| З боку органів зору |
Порушення зору |
Часто |
Невідомо |
|
| Міопія2) |
- |
Невідомо |
| |
| Розмитий зір |
- |
Невідомо |
| |
| Гостра закритокутова глаукома |
- |
Невідомо |
| |
| Хороїдальний випіт |
- |
Невідомо |
| |
| З боку органів слуху та вестибулярного апарату |
Вертиго |
Часто |
Рідко |
|
| Шум у вухах |
Часто |
- |
| |
| З боку серця |
Прискорене серцебиття |
Нечасто1) |
- |
|
| Тахікардія |
Нечасто1) |
- |
| |
| Стенокардія2) |
Дуже рідко |
- |
| |
| Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, артеріальну фібриляцію) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| Інфаркт міокарда, можливо вторинний після надмірної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком2) |
Дуже рідко |
- |
| |
| Пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (потенційно летальна) 3) |
|
Невідомо |
| |
| З боку судин |
Артеріальна гіпотензія (і прояви, пов’язані з гіпотензією)2) |
Часто |
Дуже рідко |
|
| Васкуліт |
Нечасто1) |
- |
| |
| Приливи |
Рідко |
- |
| |
| Феномен Рейно |
Невідомо |
- |
| |
| З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння |
Кашель2) |
Часто |
- |
|
| Задишка |
Часто |
- |
| |
| Бронхоспазм |
Нечасто |
- |
| |
| Еозинофільна пневмонія |
Дуже рідко |
- |
| |
| З боку травного тракту |
Біль у животі |
Часто |
- |
|
| Запор |
Часто |
Рідко |
| |
| Діарея |
Часто |
- |
| |
| Диспепсія |
Часто |
- |
| |
| Нудота |
Часто |
Рідко |
| |
| Блювання |
Часто |
Нечасто |
| |
| Сухість у роті |
Нечасто |
Рідко |
| |
| Панкреатит |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
| |
| З боку гепатобіліарної системи |
Гепатит2) |
Дуже рідко |
Невідомо |
|
| Порушення функції печінки |
- |
Дуже рідко |
| |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини |
Свербіж |
Часто |
- |
|
| Висипання |
Часто |
- |
| |
| Макуло-папульозні висипання |
- |
Часто |
| |
| Кропив’янка2) |
Нечасто |
Дуже рідко |
| |
| Ангіоневротичний набряк2) |
Нечасто |
Дуже рідко |
| |
| Пурпура |
- |
Нечасто |
| |
| Гіпергідроз |
Нечасто1) |
- |
| |
| Реакція фоточутливості |
Нечасто1) |
Невідомо |
| |
| Пемфігоїд |
Нечасто |
- |
| |
| Посилення симптомів псоріазу |
Рідко1) |
- |
| |
| Мультиформна еритема |
Дуже рідко |
- |
| |
| Токсичний епідермальний некроліз |
- |
Дуже рідко |
| |
| Синдром Стівенса–Джонсона |
- |
Дуже рідко |
| |
| З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини |
Спазми м’язів |
Часто |
Невідомо |
|
| Ускладнення вже наявного гострого дисемінованого червоного вовчака |
- |
Невідомо |
| |
| Артралгія |
Нечасто1) |
- |
| |
| Міалгія |
Нечасто1) |
- |
| |
| М’язова слабкість |
- |
Невідомо |
| |
| Рамдоміоліз |
- |
Невідомо |
| |
| З боку сечовидільної системи |
Ниркова недостатність |
Нечасто |
- |
|
| Гостра ниркова недостатність |
Рідко |
Дуже рідко |
| |
| Анурія/олігурія |
Рідко |
- |
| |
| З боку репродуктивної системи та молочних залоз |
Еректильна дисфункція |
Нечасто |
Нечасто |
|
| Загальні реакції та порушення у місці введення |
Астенія |
Часто |
- |
|
| Біль у грудях |
Нечасто1) |
- |
| |
| Нездужання |
Нечасто1) |
- |
| |
| Периферичні набряки |
Нечасто1) |
- |
| |
| Пірексія |
Нечасто1) |
- |
| |
| Втома |
- |
Рідко |
| |
| Дослідження |
Підвищення рівня сечовини у плазмі крові |
Нечасто1) |
- |
|
| Підвищення рівня креатиніну в плазмі крові |
Нечасто1) |
- |
| |
| Підвищення рівня білірубіну в плазмі крові |
Рідко |
- |
| |
| Підвищення рівня ферментів печінки |
Рідко |
Невідомо |
| |
| Зниження рівня гемоглобіну та об’єму еритроцитів у крові2) |
Дуже рідко |
- |
| |
| Підвищення рівня глюкози у плазмі крові |
- |
Невідомо |
| |
| Підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові |
- |
Невідомо |
| |
| Подовження інтервалу QT на ЕКГ3) |
- |
Невідомо |
| |
| Травми, отруєння та ускладнення після процедур |
Падіння |
Нечасто1) |
- |
|
1)Частота побічних реакцій розрахована на підставі спонтанних повідомлень протягом клінічних досліджень.
2)Див. розділ «Особливості застосування».
3)Див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування».
Опис окремих побічних реакцій
Під час досліджень ІІ та ІІІ фаз порівняння 1,5 та 2,5 мг індапаміду аналіз калію у плазмі крові показав дозозалежний ефект індапаміду:
Індапамід 1,5 мг: рівень калію у плазмі крові < 3,4 ммоль/л спостерігався у 10 % пацієнтів та < 3,2 ммоль/л у 4 % пацієнтів після 4‒6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середній показник зменшення рівня калію у плазмі крові становив 0,23 ммоль/л.
Індапамід 2,5 мг: рівень калію у плазмі крові < 3,4 ммоль/л спостерігався у 25 % пацієнтів та < 3,2 ммоль/л у 10 % пацієнтів після 4‒6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування середній показник зменшення рівня калію у плазмі крові становив 0,41 ммоль/л.
Звіт про підозрювані побічні реакції
Звіт про передбачувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу вести безперервне спостереження балансу «користь/ризик» лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я зобов’язані подавати інформацію про будь-які передбачувані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.
По 15 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.