Perindopril and amlodipine
таблетки по 8 мг/10 мг, по 10 таблеток у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній коробці
3 роки
(дивись інструкцію)
КРКА, д.д., Ново место
КРКА, д.д., Ново место
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Периндоприл 8/амлодипін 10 KРKA
Склад:
діючі речовини: периндоприл, амлодипін;
1 таблетка містить: 4 мг периндоприлу терт-бутиламіну (що відповідає 3,34 мг периндоприлу) та 10 мг амлодипіну (що відповідає 13,870 мг амлодипіну бесилату), або
4 мг периндоприлу терт-бутиламіну (що відповідає 3,34 мг периндоприлу) та 5 мг амлодипіну (що відповідає 6,935 мг амлодипіну бесилату)
8 мг периндоприлу терт-бутиламіну (що відповідає 6,68 мг периндоприлу) та 10 мг амлодипіну (що відповідає 13,870 мг амлодипіну бесилату), або
8 мг периндоприлу терт-бутиламіну (що відповідає 6,68 мг периндоприлу) та 5 мг амлодипіну (що відповідає 6,935 мг амлодипіну бесилату);
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль прежелатинізований; натрію крохмальгліколят; кальцію хлорид, гексагідрат; натрію гідрокарбонат; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
4 мг/10 мг: білі або майже білі, у формі капсули, двоопуклі, з насічкою з одного боку таблетки; Насічка не передбачена для поділу таблетки на рівні дози.
4 мг/5 мг: білі або майже білі круглі, трохи двоопуклі таблетки зі скошеними краями;
8 мг/10 мг: білі або майже білі круглі, двоопуклі, зі скошеними краями таблетки з рискою з одного боку. Таблетку можна розділити на рівні дози.
8 мг/5 мг: білі або майже білі круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями;
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту. Інгібітори АПФ у комбінації з антагоністами кальцію. Код АТХ C09B B04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Швидкість і ступінь всмоктування периндоприлу та амлодипіну як монопрепаратів у складі препарату Периндоприл/амлодипін KРKA суттєво не відрізняються.
Периндоприл
Периндоприл є інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. Ангіотензинперетворювальний фермент, або кіназа, є ексопептидазою, що дає можливість перетворювати ангіотензин I на ангіотензин II, а також спричиняє розпад вазодилататорного агента брадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активності ангіотензинперетворювального ферменту призводить до зменшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові, підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворювальний фермент блокує брадикінін, гальмування активності цього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, а отже, – до активації системи простагландинів. Такий механізм сприяє дії інгібіторів АПФ щодо зниження артеріального тиску і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашлю).
Периндоприл в організмі перетворюється на активний метаболіт – периндоприлат. Інші метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ in vitro.
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл проявляє активність при слабкій, помірній і тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи.
Периндоприл знижує загальний периферичний опір, що призводить до зменшення системного артеріального тиску. Збільшення периферичного кровообігу відбувається практично без зміни частоти серцевих скорочень. Як правило, збільшується нирковий кровотік, при цьому швидкість клубочкової фільтрації практично не змінюється.
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (максимальна ефективність/мінімальна ефективність упродовж доби) периндоприлу становить 87-100 %. Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається без тахіфілаксії.
У разі припинення застосування периндоприлу ефекту відміни не виникає.
Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.
Комбінована терапія з тіазидним діуретиком проявляє адитивний синергійний ефект. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також зменшує ризик гіпокаліємії, спричиненої діуретиком.
Серцева недостатність
В експериментальних дослідженнях застійну серцеву недостатність було спричинено перев’язуванням коронарної артерії та доведено, що периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда та надмірну кількість субендокардіального колагену, відновлює співвідношення міозину та ізоензиму та зменшує частоту виникнення реперфузійної аритмії.
Периндоприл полегшує роботу серця шляхом зменшення перед- та післянавантаження на серце.
Дослідження з участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:
– зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,
– зниження системного периферичного опору,
– збільшення серцевого індексу та покращення серцевого викиду,
– збільшення регіонального м’язового кровотоку в міокарді.
У ході порівняльних досліджень перше призначення 2 мг периндоприлу пацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня не було пов’язано з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з таким при застосуванні плацебо.
Амлодипін
Амлодипін – антагоніст іонів кальцію, який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладких м’язів міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м’язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує ішемію міокарда двома шляхами.
1.Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір (постнавантаження). Зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні.
2.Механізм дії амлодипіну також, можливо, включає розширення основних коронарних артерій та коронарних артеріол. Таке розширення збільшує постачання кисню до міокарда у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (як у положенні стоячи, так і лежачи) протягом усього 24-годинного інтервалу.
У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний активний час, час до початку стенокардії та час до депресії
Фармакокінетика.
Периндоприл
Абсорбція
Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину.
Периндоприл є проліками. 27 % загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату – препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.
Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу у периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу периндоприлу рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.
Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі крові.
Розподіл
Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування периндоприлату з білками плазми крові становить 20 %, головним чином ‒ з ангіотензинперетворювальним ферментом, але цей показник є дозозалежним.
Виведення
Периндоприлат виводиться із сечею. Період остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.
Особливі групи пацієнтів
Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів із нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).
Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.
Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким пацієнтам не потрібно коригувати дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).
Амлодипін
Після перорального прийому у терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.
Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин, що дaє змогу призначати препарат один раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. 60 % прийнятої дози виводяться з сечею, а 10 % препарату – у незміненому вигляді.
Застосування пацієнтам літнього віку
Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у пацієнтів літнього віку, так і у молодших пацієнтів. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC (площі під кривою «концентрація/час») та періоду напіввиведення. Рекомендований режим дозування для пацієнтів літнього віку є аналогічним, однак збільшення дози слід проводити з обережністю.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки: період напіввиведення амлодипіну, як і всіх антагоністів кальцію, збільшується у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія та/або стабільна ішемічна хвороба серця, для заміни терапії у пацієнтів, стан яких піддається адекватному контролю за допомогою периндоприлу та амлодипіну, які приймають одночасно у тих же дозах.
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до периндоприлу (або будь-яких інших інгібіторів АПФ), до амлодипіну (або інших дигідропіридинів) або до будь-якої допоміжної речовини;
– ангіоневротичний набряк в анамнезі після застосування будь-яких інгібіторів АПФ;
– ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк;
– тяжка артеріальна гіпотензія;
– шок, включаючи кардіогенний шок;
– обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад виражений стеноз аорти);
– нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
– серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів) або з нестабільною гемодинамікою;
– одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
– одночасне застосування з терапією сакубітрилом/валсартаном – через підвищений ризик ангіоневротичного набряку. Лікарський засіб не слід застосовувати протягом 36 годин після останнього прийому сакубітрилу/валсартану або після переходу з нього на інший препарат, що містить інгібітор неприлізину (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
– екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
– значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. розділ «Особливості застосування»);
– другий та третій триместри вагітності (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пов’язані з периндоприлом
Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, які підвищують ризик ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»). Терапію сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати лише через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) і гліптинами (наприклад, лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію
Хоча рівень калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми, у деяких пацієнтів, які приймають Периндоприл /амлодипін KРKA, може виникнути гіперкаліємія. Деякі препарати або терапевтичні класи можуть підвищувати частоту виникнення гіперкаліємії: аліскірен, солі калію,
калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), інгібітори АПФ,
антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм і котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, як амілорид. Поєднання цих препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Тому поєднання Периндоприл /амлодипін KРKA з вищевказаними препаратами не рекомендується. Якщо супутнє застосування показано, їх слід застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію в сироватці крові.
Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»)
Аліскірен
У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеннями функції нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.
Екстракорпоральні методи лікування
Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрансульфатом, — підвищується ризик виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.
Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»)
Аліскірен
У будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеннями функції нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину.
За опублікованими даними відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим дібетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.
Естрамустин
Підвищення ризику виникнення побічних реакції, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).
Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм
Гіперкаліємія (потенційно летальна), особливо в поєднанні з порушенням функції нирок (адитивний ефект гіперкаліємії).
Комбінація периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендована (див. «Особливості застосування»). Якщо одночасне застосування все ж показано, їх слід застосовувати з обережністю та регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності наведено нижче.
Літій
При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію можливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі крові і, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії (тяжкої нейротоксичності). Не рекомендується застосовувати периндоприл з препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення слід обов’язково ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування, що потребує особливої уваги
Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби)
Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Діуретики, які не містять калій
У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо тих, у кого порушений водно-електролітний баланс, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або споживанню солі перед початком терапії периндоприлом. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.
При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.
При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика.
У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон). У разі одночасного застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітору АПФ необхідно:
- у разі недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю
ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які попередньо приймали інгібітори АПФ та петльові діуретики;
- перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
- рекомендовано проводити ретельний контроль каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту ≥ 3 г/добу
Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту у разі одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, а також необхідно приділити увагу контролю функції нирок одразу після призначення комбінованої терапії та періодично надалі.
Одночасне застосування, що потребує уваги
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Препарати золота
Нітратоподібна реакція (симптоми: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) рідко виникає у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).
Пов’язані з амлодипіном
Одночасне застосування не рекомендується
Дантролен (інфузія)
У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги
Індуктори CYP3A4
При одночасному застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Таким чином, слід контролювати артеріальний тиск та враховувати регулювання дози як під час, так і після супутнього прийому, особливо із потужними індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцин, звіробій).
Інгібітори CYP3A4
Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
При одночасному застосуванні кларитроміцину з амлодипіном підвищується ризик виникнення гіпотензії. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином.
Супутнє застосування, що потребує спостереження.
Амлодипін також сприяє зниженню артеріального тиску інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями.
Такролімус
Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний контроль рівня такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.
Інгібітори механістичної мішені рапаміцину (mTOR)
Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін належить до інгібіторів CYP3A слабкої дії. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може збільшувати концентрацію інгібіторів mTOR.
Циклоспорин
Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість контролю концентрацій циклоспорину та, за необхідності, зменшити дозу циклоспорину.
Симвастатин
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
Інші комбінації
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що передусім, призводить до посилення гіпотензивної дії.
Периндоприл/амлодипін КРКА
Супутнє застосування, що потребує особливого спостереження
Баклофен
Посилення антигіпертензивного ефекту. Необхідно контролювати артеріальний тиск і функції нирок та у разі потреби коригувати дозу антигіпертензивних засобів.
Супутнє застосування, що потребує спостереження:
– Антигіпертензивні засоби (такі як бета-блокатори) та вазодилатори:
Одночасне застосування цих препаратів може підвищити гіпотензивний вплив периндоприлу і амлодипіну.
Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або вазодилататорами може ще більше зменшити артеріальний тиск, а тому його необхідно призначати з обережністю.
– Кортикостероїди, тетракозактид зменшують антигіпертензивну дію препарату (затримка рідини і солей у результаті дії кортикостероїдів).
– Альфа-блокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) посилюють гіпотензивну дію та підвищують ризик ортостатичної артеріальної гіпотензії.
– Аміфостин може посилювати гіпотензивну дію амлодипіну.
– Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики посилюють гіпотензивну дію та ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії.
Особливості застосування.
Усі застереження, пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються препарату Периндоприл/амлодипін KРKA.
Особливі застереження щодо застосування периндоприлу
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
Повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли протягом лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У разі, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитися під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів, що виникли, та стабілізації стану.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не був пов’язаний з прийомом інгібітору АПФ, знаходяться у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітору АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Повідомляли про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали.
Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Терапію сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном, терапію периндоприлом не можна розпочинати раніше, ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами НЕП (наприклад, рацекадотрилом), інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) і гліптинами (наприклад, лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з або без порушення дихання) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід з обережністю розпочинати лікування рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) і гліптинами (наприклад, лінагліптином, саксагліптином, ситагліптином, вілдагліптином) пацієнтам, які вже приймають інгібітори АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ)
Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрансульфату, можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які в поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, то рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, а пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, гарячку).
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну в сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом артерії нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Якщо терапія подвійною блокадою вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Первинний альдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом інгібування РААС. Тому таким пацієнтам застосовувати цей лікарський засіб не рекомендується.
Вагітність
Не слід розпочинати прийом інгібіторів АПФ у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають затверджений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це необхідно, слід розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Застереження щодо застосування
Артеріальна гіпотензія
Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, знаходиться на дієті з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням або у пацієнтів з тяжкою ренінозалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія є більш вірогідною у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.
Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).
Ниркова недостатність.
У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз кожного з компонентів лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Рутинний моніторинг рівня калію та креатиніну в крові є частиною звичайної медичної практики для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»).
У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю.
Печінкова недостатність
Випадки, коли на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у швидкоплинний некроз печінки та іноді летальний наслідок, виникають рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на тлі прийому інгібітору АПФ, необхідно припинити його прийом та отримати відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Расові особливості
Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією даної популяції.
Кашель
Повідомляли про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.
Хірургічне втручання/анестезія
Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що спричиняють гіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об’єму циркулюючої крові.
Рівень калію
У деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення рівня калію в сироватці крові. Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіперкаліємію, оскільки пригнічують вивільнення альдостерону. У пацієнтів із нормальною функцією нирок цей ефект зазвичай незначний. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, погіршенням функції нирок, віком від 70 років, цукровим діабетом, інтеркурентними станами, такими як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасним застосуванням калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з калієм, або пацієнти, які приймають інші препаратів, які спричиняють підвищення концентрації рівня калію в сироватці крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол), і особливо антагоністи альдостерону або блокатори рецепторів ангіотензину. Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Пацієнтам, які застосовують інгібітори АПФ, слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину, а також проводити ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові та функції нирок. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якого із зазначених вище препаратів вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю та часто контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти, хворі на цукровий діабет
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ.
Пов’язані з амлодипіном
Застереження щодо застосування
Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Серцева недостатність
Пацієнтам із серцевою недостатністю слід призначати лікування з обережністю.
У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ та IV клас за функціональною класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської асоціації кардіологів – NYHA) частота випадків розвитку набряку легень при застосуванні амлодипіну була вищою порівняно із плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Антагоністи кальцію, включаючи амлодипін, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, тому що вони можуть підвищувати ризик розвитку кардіоваскулярних ускладнень та летального наслідку у майбутньому.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів із порушеннями функції печінки спостерігаються подовжений період напіввиведення амлодипіну та високе значення AUC; рекомендацій щодо дозування не визначені. Тому лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчих доз, дотримуючись обережності на початку терапії та під час підвищення доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня може бути необхідним поступовий підбір доз та ретельний моніторинг.
Пацієнти літнього віку
Підвищувати дози пацієнтам літнього віку слід з обережністю (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Пацієнтам із нирковою недостатністю можна застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Коливання концентрації амлодипіну у плазмі крові не залежать від ступеня ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.
Периндоприл/амлодипін КРКА
Застереження щодо застосування
Усі застереження, що стосуються кожного монокомпонента, як зазначено вище, також мають стосуватися фіксованої комбінації Периндоприл/амлодипін KRKA.
Взаємодії
Одночасне застосування препарату Периндоприл/амлодипін KРKA з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Враховуючи вплив окремих компонентів цього комбінованого препарату на вагітність та лактацію:
Периндоприл/амлодипін KРKA не рекомендується застосовувати протягом І триместру вагітності. Периндоприл/амлодипін KРKA протипоказаний у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.
Периндоприл/амлодипін KРKA не рекомендується застосовувати у період годування груддю. Тому слід прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення прийому препарату, беручи до уваги важливість цієї терапії для матері.
Вагітність
Пов’язано з периндоприлом
Не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ протягом І триместру вагітності (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказано протягом ІІ та ІІІ триместру вагітності (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Епідеміологічні висновки щодо ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності є неоднозначними; однак не можна виключати незначне підвищення ризику. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.
Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, ретардацію окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію).
Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа ембріона.
Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Пов’язано з амлодипіном
Безпека застосування амлодипіну у період вагітності у людини не встановлена.
У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалась у високих дозах.
Застосування у період вагітності рекомендується лише тоді, коли немає більш безпечної альтернативи та коли саме захворювання несе більший ризик для матері та плоду.
Період годування груддю
Пов’язано з периндоприлом
Оскільки немає інформації щодо застосування периндоприлу у період годування груддю, застосування препарату Периндоприл/амлодипін KРKA не рекомендується. У період годування груддю необхідне альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо для новонароджених або недоношених немовлят.
Пов’язано з амлодипіном
Амлодипін проникає у грудне молоко людини. Частка материнської дози, яку отримує немовля, оцінюється у 3–7 %, максимум – 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення терапії амлодипіном повинно прийматися з урахуванням переваг годування груддю для дитини та переваг терапії для матері.
Фертильність
Пов’язано з периндоприлом
Не було впливу на репродуктивні показники або фертильність.
Пов’язано з амлодипіном
Повідомляли про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які приймали блокатори кальцієвих каналів. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному дослідженні на щурах виявлено несприятливий вплив на фертильність самців.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
При керуванні автомобілем або іншими механізмами потрібно брати до уваги можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення або слабкість.
Спосіб застосування та дози.
Пероральне застосування.
Розпочинати лікування з 1 таблетки на 1 раз на добу, яку бажано прийняти вранці перед прийомом їжі.
Застосування фіксованої комбінації не прийнятне для початкової терапії.
Діапазон дозування препарату дає змогу гнучко підібрати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб. Дозу підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.
Максимальна добова доза – 1 таблетка препарату Периндоприл/амлодипін KРKA з дозуванням 8 мг/10 мг на добу.
Спеціальні групи
Пацієнти з порушеннями функції нирок та пацієнти літнього віку
Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку та пацієнтів з нирковою недостатністю. Тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатиніну та калію. Препарат Периндоприл/амлодипін KРKA можна призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та протипоказаний пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну як монопрепаратів.
Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем тяжкості ниркової недостатності.
Пацієнти з порушеннями функції печінки (див. розділи «Фармакодинаміка» і «Особливості застосування»)
Схема дозування для пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції печінки не встановлена, тому підбирати дозування слід обережно, починаючи із найменшого можливого дозування (див. розділи «Фармакодинаміка» і «Особливості застосування»). Пацієнтам із порушеннями функції печінки для визначення оптимальної початкової та підтримуючої дози рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну як монопрепаратів. Фармакокінетику амлодипіну не вивчали при тяжких порушеннях функції печінки. Пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю терапію амлодипіном слід розпочинати з найменшої дози та повільно титрувати.
Діти.
Препарат протипоказано призначати дітям (віком до 18 років) через відсутність досліджень з участю цієї групи пацієнтів.
Передозування.
Інформація про передозування препарату Периндоприл/амлодипін KРKA при застосуванні людині відсутня.
Передозування (прийом великих доз) амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та, як наслідок, до значної та, можливо, тривалої системної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку аж до летального наслідку. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій серцево-судинної системи, включаючи контроль показників роботи серця і легень, забезпечення положення хворого лежачи з піднятими нижніми кінцівками, контроль об’єму циркулюючої крові, діурезу.
Для відновлення тонусу судин і нормального рівня артеріального тиску показане призначення судинозвужувальних засобів. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів необхідно внутрішньовенно вводити глюконат кальцію. У деяких випадках може виявитися корисним промивання шлунка.
Було показано, що у здорових добровольців після прийому амлодипіну в дозі 10 мг використання вугілля протягом 2 годин знижує швидкість всмоктування амлодипіну. Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, то ефективність діалізу малоймовірна.
Рідко повідомлялося про некардіогенний набряк легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може проявлятися з відстроченим початком (через 24-48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включаючи перенавантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду можуть бути провокуючими факторами.
Дані про передозування периндоприлу при застосуванні людині обмежені. Симптомами передозування інгібіторів АПФ є артеріальна гіпотензія, шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, прискорене серцебиття, брадикардія, запаморочення, хвилювання, кашель. Лікування слід проводити шляхом внутрішньовенного введення фізіологічного розчину. При появі артеріальної гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтальне положення з низьким узголів’ям. Можна також застосувати ангіотензин II та/або катехоламіни для внутрішньовенного введення. Видалити периндоприл із системного кровообігу можна шляхом гемодіалізу. Для усунення брадикардії, що не піддається лікуванню, розглядають питання щодо імплантації водія ритму. Необхідно постійно контролювати основні показники життєдіяльності, концентрацію електролітів та креатиніну в крові.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися під час застосування периндоприлу та амлодипіну окремо, є набряки, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія, парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, почервоніння, гіпотонія (і наслідки, пов’язані з гіпотонією), задишка, кашель, абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, зміна ритму дефекації, діарея, запор, свербіж, висип, екзантема, набряк суглобів (набряк щиколотки), спазми м’язів, втомлюваність, астенія.
Зазначені нижче побічні ефекти спостерігалися при лікуванні периндоприлом або амлодипіном окремо та зареєстровані відповідно до класифікації MedDRA за органами і системами та частотою виникнення: дуже часто (> 1/10); часто (>l/100 до
|
Клас системи органів |
Небажані реакції |
Частота |
|
|
|
Амлодипін |
Периндоприл |
|
|
Інфекції та інвазії |
Риніт |
Іноді |
Дуже рідко |
|
З боку крові та лімфатичної системи |
Еозинофілія |
- |
Іноді1) |
|
Лейкопенія/нейтропенія2) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
|
|
Агранулоцитоз або панцитопенія2) |
- |
Дуже рідко |
|
|
Тромбоцитопенія2) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
|
|
Гемолітична анемія у пацієнтів із вродженою недостатністю ферменту G-6PDH2) |
- |
Дуже рідко |
|
|
Зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту |
- |
Дуже рідко |
|
|
З боку імунної системи |
Гіперчутливість |
Дуже рідко |
Іноді |
|
З боку ендокринної системи |
Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ) |
- |
Рідко |
|
З боку метаболізму та обміну речовин |
Гіпоглікемія3) |
- |
Іноді1) |
|
Гіперкаліємія, оборотна при відміні2) |
- |
Іноді1) |
|
|
Гіпернатріємія |
- |
Іноді1) |
|
|
Гіперглікемія |
Дуже рідко |
- |
|
|
З боку психіки |
Безсоння |
Іноді |
- |
|
Зміни настрою (включаючи тривожність) |
Іноді |
Іноді |
|
|
Депресія |
Іноді |
Іноді |
|
|
Порушення сну |
- |
Іноді |
|
|
З боку нервової системи |
Сонливість (особливо на початку лікування) |
Часто |
- |
|
Запаморочення (особливо на початку лікування) |
Часто |
Часто |
|
|
Головний біль (особливо на початку лікування) |
Часто |
Часто |
|
|
Дисгевзія |
Іноді |
Часто |
|
|
Тремор |
Іноді |
- |
|
|
Гіпестезія |
Іноді |
- |
|
|
Парестезія |
Іноді |
Часто |
|
|
Непритомність |
Іноді |
Іноді |
|
|
Сплутаність свідомості |
Рідко |
Дуже рідко |
|
|
Гіпертонія |
Дуже рідко |
- |
|
|
Периферична нейропатія |
Дуже рідко |
- |
|
|
Цереброваскулярний випадки, можливо, вторинні до надмірної гіпотензії у пацієнтів високого ризику2) |
- |
Дуже рідко |
|
|
Екстрапірамідальні розлади |
Невідомо |
- |
|
|
З боку органів зору |
Порушення зору |
Часто |
Часто |
|
Діплопія |
Часто |
- |
|
|
З боку органів слуху та рівноваги |
Шум у вухах |
Іноді |
Часто |
|
Вертиго |
- |
Часто |
|
|
З боку серця |
Відчуття серцебиття |
Часто |
Іноді1) |
|
Тахікардія |
- |
Іноді1) |
|
|
Ангінозні болі2) |
- |
Дуже рідко |
|
|
Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику2) |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
|
|
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) |
Іноді |
Дуже рідко |
|
|
З боку судин |
Припливи |
Часто |
Рідко |
|
Артеріальна гіпотензія (та ефекти, пов’язані з артеріальною гіпотензією) |
Іноді |
Часто |
|
|
Васкуліт |
Дуже рідко |
Іноді1) |
|
|
Феномен Рейно |
- |
Невідомо |
|
|
З боку дихальної системи |
Задишка |
Часто |
Часто |
|
Кашель |
Іноді |
Часто |
|
|
Бронхоспазм |
- |
Іноді |
|
|
Еозинофільна пневмонія |
- |
Дуже рідко |
|
|
З боку травної системи |
Гіперплазія ясен |
Дуже рідко |
- |
|
Біль у животі |
Часто |
Часто |
|
|
Нудота |
Часто |
Часто |
|
|
Блювання |
Іноді |
Часто |
|
|
Диспепсія |
Часто |
Часто |
|
|
Зміна ритму дефекації |
Часто |
- |
|
|
Сухість у роті |
Іноді |
Іноді |
|
|
Діарея |
Часто |
Часто |
|
|
Запор |
Часто |
Часто |
|
|
Панкреатит |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
|
|
Гастрит |
Дуже рідко |
- |
|
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Гепатит, холестатична жовтяниця |
Дуже рідко |
- |
|
Цитолітичний або холестатичний гепатит2) |
- |
Дуже рідко |
|
|
Підвищення печінкових ферментів (в основному з холестазом) |
Дуже рідко |
- |
|
|
З боку шкіри та її похідних |
Набряк Квінке |
Дуже рідко |
- |
|
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані2) |
Дуже рідко |
Іноді |
|
|
Мультиформна еритема |
Дуже рідко |
Дуже рідко |
|
|
Алопеція |
Іноді |
- |
|
|
Пурпура |
Іноді |
- |
|
|
Зміна кольору шкіри |
Іноді |
- |
|
|
Підвищене потовиділення |
Іноді |
Іноді |
|
|
Свербіж |
Іноді |
Часто |
|
|
Висипання, екзантема |
Іноді |
Часто |
|
|
Кропив’янка2) |
Іноді |
Іноді |
|
|
Реакції світлочутливості |
Дуже рідко |
Іноді1) |
|
|
Пемфігоїд |
- |
Іноді1) |
|
|
Загострення псоріазу |
- |
Рідко |
|
|
Синдром Стівенса-Джонсона |
Дуже рідко |
- |
|
|
Ексфоліативний дерматит |
Дуже рідко |
- |
|
|
Токсичний епідермальний некроліз |
Невідомо |
- |
|
|
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини |
Набряк суглоба (набряк щиколотки) |
Часто |
- |
|
Артралгія |
Іноді |
Іноді1) |
|
|
Міалгія |
Іноді |
Іноді1) |
|
|
Судоми м’язів |
Часто |
Часто |
|
|
Біль у спині |
Іноді |
- |
|
|
З боку нирок та сечовивідних шляхів |
Порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія |
Іноді |
- |
|
Ниркова недостатність |
- |
Іноді |
|
|
Гостра ниркова недостатність |
- |
Рідко |
|
|
Анурія/Олігурія |
- |
Рідко |
|
|
З боку статевих органів і молочних залоз |
Еректильна дисфункція |
Іноді |
Іноді |
|
Гінекомастія |
Іноді |
- |
|
|
Загальні порушення та реакції у місці введення |
Набряк |
Дуже часто |
- |
|
Периферичний набряк |
- |
Іноді1) |
|
|
Втомлюваність |
Часто |
- |
|
|
Біль у грудях |
Іноді |
Іноді1) |
|
|
Астенія |
Часто |
Часто |
|
|
Біль |
Іноді |
- |
|
|
Занепокоєння |
Іноді |
Іноді1) |
|
|
Гіпертермія |
- |
Іноді1) |
|
|
Дослідження |
Збільшення маси тіла, зниження маси тіла |
Іноді |
- |
|
Підвищення концентрації сечовини у крові |
|
Іноді1) |
|
|
Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові |
- |
Іноді1) |
|
|
Підвищення рівня білірубіну в крові |
- |
Рідко |
|
|
Підвищення рівня печінкових ферментів |
- |
Рідко |
|
|
Зниження гемоглобіну та гематокриту |
- |
Дуже рідко |
|
|
Травми, отруєння та процедурні ускладнення |
Слабкість |
- |
Іноді1) |
1)Частота побічних реакцій розрахована на підставі спонтанних повідомлень протягом клінічних досліджень.
2)Див. розділ «Особливості застосування».
3)Див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування».
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакції та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану систему фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 ºС в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи та світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 9 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
