ПІРАЗИНАМІД-ДАРНИЦЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ПІРАЗИНАМІД-ДАРНИЦЯ

(PYRAZINAMIDE-DARNITSA)

 

 

Склад:

діюча речовина: pyrazinamide;

1 таблетка містить піразинаміду 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, кукурудзяний крохмаль, кальцію гідрофосфат дигідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою і рискою.

 

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТХ J04A K01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Піразинамід належить до фармакотерапевтичної групи протитуберкульозних лікарських засобів II ряду. Лікарський засіб добре проникає в осередки туберкульозного ураження. Його активність не знижується у кислому середовищі казеозних мас, тому його часто призначають при казеозних лімфаденітах, туберкуломах і казеозно-пневмонічних процесах.

При лікуванні одним лікарським засобом Піразинамід-Дарниця можливий швидкий розвиток стійкості до нього мікобактерій туберкульозу, тому його призначають, як правило, у комбінації з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами.

Фармакокінетика.

Піразинамід майже повністю всмоктується у травному тракті. При прийомі внутрішньо 1 г лікарського засобу концентрація у плазмі становить 45 мкг/мл через 2 години, 10 мкг/мл – через 15 годин. Піразинамід гідролізується в активний метаболіт – піразинову кислоту, а потім – у неактивний метаболіт. Період напіввиведення лікарського засобу при нормальній нирковій функції становить 9-10 годин. 70 % піразинаміду виділяється нирками. Лікарський засіб виводиться протягом 24 годин, в основному у формі метаболітів.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування всіх форм туберкульозу (у комбінації з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами).

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до піразинаміду або до інших інгредієнтів лікарського засобу, інших близьких за хімічною структурою лікарських засобів (етіонамід, ізоніазид, ніацин).

Тяжка печінкова недостатність.

Гостра подагра, безсимптомна гіперурикемія.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик ураження печінки, особливо у діабетиків. Під час лікування комбінацією цих ліків слід регулярно контролювати функцію печінки. Якщо виникнуть будь-які ознаки порушення функції печінки, лікування такою комбінацією ліків слід припинити.

Піразинамід знижує метаболізм циклоспорину і тим самим зменшує рівень циклоспорину в сироватці крові. У пацієнтів, які лікуються циклоспорином, рівні циклоспорину в сироватці крові слід контролювати від початку терапії піразинамідом і після її припинення.

Піразинамід може зменшувати ефективність лікарського засобу, які застосовуються для лікування подагри, і засобів, які сприяють виведенню сечової кислоти з організму (алопуринол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіразон). Це може підвищити рівні сечової кислоти в сироватці крові пацієнтів, які хворіють на подагру і лікуються піразинамідом. Для контролю гіперурикемії може виникнути необхідність змінити дозування цих медикаментів, якщо лікарські засоби для лікування подагри та ліки, які сприяють виведенню сечової кислоти, застосовували разом із піразинамідом.

Застосування піразинаміду разом із алопуринолом може зменшити метаболізм метаболітів піразинаміду. Метаболізм піразинаміду при цьому суттєво не змінюється.

Зидовудин може значно зменшити рівень піразинаміду в сироватці крові і збільшити ризик анемії.

Піразинамід заважає проведенню тестів Ацетест^® і Кетостикс^®, оскільки він робить колір проби червоно-коричневим.

Піразинамід може заважати визначенню концентрації заліза в сироватці крові за допомогою приладу Феррохем^® II.

Піразинамід широко комбінують з іншими протитуберкульозними засобами, наприклад, з ізоніазидом. Зокрема при хронічних деструктивних формах рекомендується його поєднувати з рифампіцином (виражений ефект) або етамбутолом (краща переносимість).

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що блокують канальцеву секрецію, можливе зниження їхнього виведення і посилення токсичних реакцій. Посилює протитуберкульозну дію офлоксацину і ломефлоксацину.

Сумісне застосування піразинаміду та ізоніазиду може зменшити концентрацію ізоніазиду в сироватці крові, особливо у пацієнтів з уповільненим метаболізмом ізоніазиду.

Одночасне застосування піразинаміду і фенітоїну може збільшити концентрацію фенітоїну в сироватці крові і, відповідно, можуть виникнути ознаки інтоксикації фенітоїном.

Якщо під час супутнього прийому Піразинаміду та фенітоїну мають місце побічні ефекти з боку ЦНС (наприклад, атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор), то лікарські засоби слід відмінити, визначити концентрації фенітоїну в сироватці крові та відповідно коригувати дозу фенітоїну.

Піразинамід може підвищувати ефект гіпоглікемічних лікарських засобів.

 

Особливості застосування.

При лікуванні лікарським засобом необхідно стежити за функцією печінки, проводити біохімічні проби кожні 2-4 тижні (тимолова проба, визначення білірубіну, визначення глутаміно-щавлевокислої аміноферази, АЛТ і АСТ сироватки крові), а також визначення сечової кислоти у крові. При змінах функції печінки слід негайно припинити застосування лікарського засобу. Для зменшення токсичної дії піразинаміду призначають метіонін, ліпокаїн, глюкозу, вітамін В₁₂.

Піразинамід слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням функції печінки та тим, у кого підвищений ризик ураження печінки, пов'язаних з прийомом гепатотоксичних лікарських засобів та алкоголю. Піразинамід може посилити токсичну дію алкоголю.

Піразинамід затримує екскрецію уратів нирками, що може проявлятися як гіперурикемія, зазвичай без ознак подагри. Піразинамід слід з обережністю приймати пацієнтам з подагрою в анамнезі.

Піразинамід слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до етіонаміду, ізоніазиду, ніацину або інших подібних за хімічною структурою лікарських засобів, оскільки у таких пацієнтів можлива підвищена чутливість також до піразинаміду.

Піразинамід слід обережно призначати хворим на цукровий діабет через складність підтримувати бажані концентрації цукру в крові.

У хворих на порфірію піразинамід може спричинити гострі напади порфірії.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може відбуватися накопичення піразинаміду в організмі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб протипоказаний.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування лікарським засобом виникають побічні реакції з боку нервової системи, тому в цей період слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймають цілими, запиваючи водою, у вигляді разової дози після їди. Для розрахунку добової дози завжди використовують ідеальну масу тіла.

Добова доза для дорослих та дітей віком від 15 років становить 20-30 мг/кг маси тіла на прийом. Лікарський засіб приймають 1-3 рази на день залежно від переносимості. Максимальна добова доза не має перевищувати 1,5 г.

Через можливе зниження функції нирок та печінки пацієнтам літнього віку зазвичай застосовують піразинамід у дозах, близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих, –      15 мг/кг маси тіла на добу.

Звичайна доза піразинаміду для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок становить від 12 до 20 мг/кг маси тіла на день. Потрібно уникати застосування піразинаміду пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 50 мл/хв.

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, призначають звичайну дозу для дорослих. Бажано застосовувати за 24 години до початку діалізу.

Якщо пацієнтам з порушеннями функції печінки застосовують звичайні дози, піразинамід накопичується в організмі, тому таким пацієнтам потрібно застосовувати нижчі дози – 15 мг/кг маси тіла на добу. Необхідно проводити функціональні проби печінки перед початком терапії піразинамідом та кожні 2-4 тижні протягом застосування лікарського засобу.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання, переносимості лікарського засобу пацієнтом і визначається лікарем (зазвичай 6-8 місяців).

 

Діти.

Лікарський засіб не застосовують дітям віком до 15 років.

 

Передозування.

В окремих випадках – порушення функції печінки та підвищення рівня трансаміназ. Ці порушення приходили до норми після відміни лікарського засобу.

Також спостерігалися збудження, диспептичні явища, порушення функції печінки, гіперурикемія, посилення проявів побічних реакцій.

Лікування. Необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля, провести моніторинг функції печінки та визначити рівень уратів у сироватці крові. Лікування симптоматичне. Важливо, щоб пацієнт вживав багато рідини. Гемодіаліз ефективний.

 

Побічні реакції.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: утруднене дихання, задишка, сухий кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспептичні явища, біль в епігастрії, шлунку, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, пептична виразка, металевий присмак у роті.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, тимолової проби; гепатомегалія; у поодиноких випадках – виникнення гострої атрофії печінки, що залежить від дози; жовтяниця.

З боку нирок та сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит; у поодиноких випадках – міоглобінурична ниркова недостатність внаслідок рабдоміолізу, дизурія, біль при сечовипусканні.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, порушення сну, підвищена збудливість, депресія; у поодиноких випадках – галюцинації, судоми, сплутаність свідомості, периферична нейропатія, парестезії.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, неприємні відчуття у ділянці серця, відчуття жару, гіперемія обличчя.

З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, еозинофілія, анемія, сидеробластна анемія, вакуолізація еритроцитів, порфірія, підвищення концентрації сироваткового заліза, гіперкоагуляція, схильність до утворення тромбів, спленомегалія.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гарячка; у поодиноких випадках – анафілактичний шок.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія, шкірні висипи, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, акне, токсико-алергічний дерматит.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, припухлість суглобів, скутість у суглобах, міалгія, рабдоміоліз, подагричні напади.

Загальні розлади та реакції в місці введення: загальна слабкість, нездужання, гіперурикемія, пелагра, гіпертермічний синдром.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 5 контурних чарункових упаковок в пачці; по 1000 таблеток у контейнерах.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

 

 

 

 

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

 

ПИРАЗИНАМИД-ДАРНИЦА

(PYRAZINAMIDE-DARNITSA)

 

 

Состав:

действующее вещество: pyrazinamide;

1 таблетка содержит пиразинамида 500 мг;

вспомогательные вещества: крахмал прежелатинизированный, кукурузный крахмал, кальция гидрофосфат дигидрат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат, тальк, магния стеарат.

 

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрической формы, с фаской и риской.

 

Фармакотерапевтическая группа. Противотуберкулезные средства. Код АТХ J04A K01.

 

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Пиразинамид относится к фармакотерапевтической группе противотуберкулезных лекарственных средств II ряда. Лекарственное средство хорошо проникает в очаги туберкулезного поражения. Его активность не снижается в кислой среде казеозных масс, поэтому его часто назначают при казеозных лимфаденитах, туберкуломах и казеозно-пневмонических процессах.

При лечении одним лекарственным средством Пиразинамид-Дарница возможно быстрое развитие устойчивости к нему микобактерий туберкулеза, поэтому его назначают, как правило, в комбинации с другими противотуберкулезными лекарственными средствами.

Фармакокинетика.

Пиразинамид почти полностью всасывается в пищеварительном тракте. При приеме внутрь    1 г лекарственного средства концентрация в плазме составляет 45 мкг/мл через 2 часа, 10 мкг/мл – через 15 часов. Пиразинамид гидролизуется в активный метаболит – пиразиновую кислоту, а затем в неактивный метаболит. Период полувыведения лекарственного средства при нормальной почечной функции составляет 9-10 часов. 70 % пиразинамида выделяется почками. Лекарственное средство выводится в течение 24 часов, в основном в форме метаболитов.

 

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение всех форм туберкулеза (в комбинации с другими противотуберкулезными лекарственными средствами).

 

 

 

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к пиразинамиду или к другим ингредиентам лекарственного средства, другим близким по химической структуре лекарственным средствам (этионамид, изониазид, ниацин).

Тяжелая печеночная недостаточность.

Острая подагра, безсимптомная гиперурикемия.

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Одновременное применение пиразинамида и этионамида увеличивает риск поражения печени, особенно у диабетиков. Во время лечения комбинацией этих лекарств следует регулярно контролировать функцию печени. Если возникнут какие-либо признаки нарушения функции печени, лечение такой комбинацией лекарств следует прекратить.

Пиразинамид снижает метаболизм циклоспорина и тем самым уменьшает уровень циклоспорина в сыворотке крови. У пациентов, которые лечатся циклоспорином, уровни циклоспорина в сыворотке крови следует контролировать от начала терапии пиразинамидом и после ее прекращения.

Пиразинамид может снижать эффективность лекарственных средств, применяемых для лечения подагры, и средств, способствующих выведению мочевой кислоты из организма (аллопуринол, колхицин, пробенецид, сульфинпиразон). Это может повысить уровни мочевой кислоты в сыворотке крови пациентов, которые болеют подагрой и лечатся пиразинамидом. Для контроля гиперурикемии может возникнуть необходимость изменения дозировки этих медикаментов, если лекарственные средства для лечения подагры и лекарства, способствующие выведению мочевой кислоты, применяли вместе с пиразинамидом.

Применение пиразинамида вместе с аллопуринолом может уменьшить метаболизм метаболитов пиразинамида. Метаболизм пиразинамида при этом существенно не меняется.

Зидовудин может значительно уменьшить уровень пиразинамида в сыворотке крови и увеличить риск анемии.

Пиразинамид мешает проведению тестов Ацетест^® и Кетостикс^®, поскольку он делает цвет пробы красно-коричневым.

Пиразинамид может мешать определению концентрации железа в сыворотке крови с помощью прибора Феррохем^®II.

Пиразинамид широко комбинируют с другими противотуберкулезными средствами, например, с изониазидом. В частности при хронических деструктивных формах рекомендуется его сочетать с рифампицином (выраженный эффект) или этамбутолом (лучшая переносимость).

При одновременном применении с лекарственными средствами, блокирующими канальцевую секрецию, возможно снижение их выведения и усиление токсических реакций. Усиливает противотуберкулезное действие офлоксацина и ломефлоксацина.

Совместное применение пиразинамида и изониазида может уменьшить концентрацию изониазида в сыворотке крови, особенно у пациентов с замедленным метаболизмом изониазида.

Одновременное применение пиразинамида и фенитоина может увеличить концентрацию фенитоина в сыворотке крови и, соответственно, могут возникнуть признаки интоксикации фенитоином.

Если во время сопутствующего приема пиразинамида и фенитоина имеют место побочные эффекты со стороны ЦНС (например, атаксия, гиперрефлексия, нистагм, тремор), то лекарственное средство следует отменить, определить концентрации фенитоина в сыворотке крови и соответственно скорректировать дозу фенитоина.

Пиразинамид может повышать эффект гипогликемических лекарственных средств.

 

Особенности применения.

При лечении лекарственным средством необходимо следить за функцией печени, проводить биохимические пробы каждые 2-4 недели (тимоловая проба, определение билирубина, определение глутамин-щавелевокислой аминоферазы, АЛТ и АСТ сыворотки крови), а также определение мочевой кислоты в крови. При изменениях функции печени следует немедленно прекратить прием лекарственного средства. Для уменьшения токсического действия пиразинамида назначают метионин, липокаин, глюкозу, витамин В₁₂.

Пиразинамид следует с осторожностью принимать пациентам с нарушением функции печени и тем, которые имеют повышенный риск поражения печени, связанный с приемом гепатотоксических лекарственных средств и алкоголя. Пиразинамид может усилить токсическое действие алкоголя.

Пиразинамид задерживает экскрецию уратов почками, что может проявляться как гиперурикемия без признаков подагры. Пиразинамид следует с осторожностью применять пациентам с подагрой в анамнезе.

Пиразинамид следует с осторожностью назначать пациентам с гиперчувствительностью к этионамиду, изониазиду, ниацину или других подобных по химической структуре лекарственных средств, поскольку у таких пациентов возможно повышение чувствительности также к пиразинамиду.

Пиразинамид надо осторожно назначать больным с сахарным диабетом из-за сложности поддерживать желаемые концентрации сахара в крови.

У больных порфирией пиразинамид может вызвать острые приступы порфирии.

У пациентов с почечной недостаточностью может происходить накопление пиразинамид в организме.

 

Применение в период беременности или кормления грудью.

В период беременности или кормления грудью лекарственное средство противопоказано.

 

Способность влиять на скорость реакций при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Во время лечения лекарственным средством возникают побочные реакции со стороны нервной системы, поэтому в этот период следует воздерживаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами.

 

Способ применения и дозы.

Таблетки принимают целыми, запивая водой, в виде разовой дозы внутрь после еды. Для расчета суточной дозы всегда используют идеальную массу тела.

Суточная доза для взрослых и детей старше 15 лет составляет 20-30 мг/кг массы тела на прием. Лекарственное средство принимают 1-3 раза в день в зависимости от переносимости. Максимальная суточная доза не должна превышать 1,5 г.

В связи с возможным снижением функции почек и печени пациентам пожилого возраста обычно применяют пиразинамид в дозах, близких к нижней границе обычной дозы для взрослых – 15 мг/кг массы тела в сутки.

Обычная доза пиразинамида для пациентов с умеренными нарушениями функции почек составляет от 12 до 20 мг/кг массы тела в день. Нужно избегать применения пиразинамида у пациентов с клиренсом креатинина ниже 50 мл/мин.

Для пациентов, находящихся на гемодиализе или перитонеальном диализе, назначают обычную дозу для взрослых. Желательно применять за 24 часа до начала диализа.

Если пациентам с нарушениями функции печени применяют обычные дозы, пиразинамид накапливается в организме, поэтому таким пациентам нужно применять более низкие дозы – 15 мг/кг массы тела в сутки. Необходимо проводить функциональные пробы печени перед началом терапии пиразинамидом и каждые 2-4 недели на протяжении применения лекарственного средства.

Продолжительность лечения зависит от течения заболевания, переносимости лекарственного средства пациентом и определяется врачом (обычно 6-8 месяцев).

 

Дети.

Лекарственное средство не назначается детям до 15 лет.

 

 

Передозировка.

В отдельных случаях – нарушения функции печени и повышение уровня трансаминаз. Эти нарушения приходили к норме после отмены лекарственного средства.

Также наблюдались возбуждение, диспепсические явления, нарушение функции печени, гиперурикемия, усиление проявлений побочных реакций.

Лечение. Необходимо промыть желудок, принять активированный уголь, провести мониторинг функции печени и определить уровень уратов в сыворотке крови. Лечение симптоматическое. Важно, чтобы пациент употреблял много жидкости. Гемодиализ эффективен.

 

Побочные реакции.

Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: затрудненное дыхание, одышка, сухой кашель.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: диспепсические явления, боль в эпигастрии, желудке, отсутствие аппетита, тошнота, рвота, диарея, пептическая язва, металлический привкус во рту.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: нарушение функции печени, повышение уровня печеночных трансаминаз, билирубина, тимоловой пробы, гепатомегалия; в единичных случаях – возникновение острой атрофии печени, которая зависит от дозы; желтуха.

Со стороны почек и мочевыводящей системы: интерстициальный нефрит, в единичных случаях – миоглобинурическая почечная недостаточность вследствие рабдомиолиза, дизурия, боль при мочеиспускании.

Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, нарушение сна, повышенная возбудимость, депрессия; в единичных случаях – галлюцинации, судороги, спутанность сознания, периферическая невропатия, парестезии.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение артериального давления, неприятные ощущения в области сердца, ощущения жара, гиперемия лица.

Со стороны крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, эозинофилия, анемия, сидеробластная анемия, вакуолизация эритроцитов, порфирия, повышение концентрации сывороточного железа, гиперкоагуляция, склонность к образованию тромбов, спленомегалия.

Со стороны иммунной системы: анафилактоидные реакции, ангионевротический отек, лихорадка; в единичных случаях – анафилактический шок.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: гиперемия, кожная сыпь, зуд, крапивница, фотосенсибилизация, акне, токсико-аллергический дерматит.

Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: артралгия, припухлость суставов, скованность в суставах, миалгия, рабдомиолиз, подагрические атаки.

Общие нарушения и реакции в месте введения: общая слабость, недомогание, гиперурикемия, пеллагра, гипертермический синдром.

 

Срок годности. 2 года.

 

Условия хранения.

В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

 

Упаковка.

По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке; по 5 контурных ячейковых упаковок в пачке; по 1000 таблеток в контейнерах.

 

Категория отпуска. По рецепту.

 

Производитель. ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».

 

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.