ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АРТІНІБСА З ЕПІНЕФРИНОМ 1:100 000
(ARTINIBSA WITH EPINEPHRINE 1:100 000)
Склад:
діючі речовини: articaine, adrenaline;
1 мл розчину містить артикаїну гідрохлориду 40 мг, адреналіну тартрату у перерахуванні на адреналін 0,01 мг;
1 картридж (1,8 мл) містить артикаїну гідрохлориду 72 мг, адреналіну тартрату у перерахуванні на адреналін 0,018 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію метабісульфіт (Е 223); кислота лимонна, моногідрат; кислота хлористоводнева (для регулювання значення рН); натрію гідроксид (для регулювання значення рН); вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, вільний від видимих часток.
Фармакотерапевтична група.
Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Артикаїн, комбінації. Код АТХ N01В В58.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Препарат містить артикаїн, який є місцевим анестетиком амідного типу для застосування у стоматології. Спричиняє оборотну затримку чутливості вегетативних, сенсорних та рухових нервових волокон. Вважають, що механізмом дії артикаїну є блокування потенціалзалежних натрієвих каналів мембрани нервового волокна.
Характерні швидкий початок знеболення (період очікування – від 1 до 3 хвилин), надійна сильна аналгетична дія та добра локальна толерантність.
Адреналін (епінефрин) (розведений до 1/100 000), доданий до розчину артикаїну, сповільнює надходження артикаїну у системну циркуляцію і таким чином забезпечує тривалішу активну концентрацію у тканинах. Це дає змогу, в свою чергу, отримати операційне поле з низькою кровотечею.
Тривалість дії при пульпарній анестезії становить щонайменше 45 хвилин, при знеболюванні м’яких тканин – від 120 до 240 хвилин.
Фармакокінетика.
Препарат швидко та майже повністю абсорбується.
Максимальний рівень артикаїну у плазмі крові при інтраоральній ін’єкції досягається приблизно через 10–15 хв. Об’єм розподілу становить 1,67 л/кг, період напіввиведення – приблизно 20 хвилин.
Зв’язування артикаїну з протеїнами плазми крові становить до 95 %. Він швидко гідролізується холінестеразами плазми крові до його первинних метаболітів артикаїнової кислоти, які далі метаболізуються в глюкуронід артикаїнової кислоти. В основному артикаїн та його метаболіти виводяться нирками. Адреналін швидко розкладається у печінці та інших тканинах. Він та його метаболіти виводяться нирками.
Клінічні характеристики.
Показання.
Місцева (інфільтраційна та провідникова) анестезія у стоматології для проведення складних процедур, що потребують глибокого знеболювання.
Протипоказання.
- Підвищена індивідуальна чутливість до артикаїну або до інших місцевих анестетиків амідного типу, епінефрину (адреналіну), сульфітів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
- пароксизмальна тахікардія та інші тахіаритмії;
- гостра серцева недостатність, нестабільна стенокардія, нещодавній інфаркт міокарда (від 3 до 6 місяців тому), нещодавнє проведення хірургічного втручання у вигляді коронарного шунтування (3 місяці тому), рефрактерна аритмія та пароксизмальна тахікардія або високочастотна тривала аритмія, нелікована або неконтрольована застійна серцева недостатність, порушення провідності серця (атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня, задокументована брадикардія), тяжка форма (нелікована або неконтрольована) артеріальної гіпертензії, тяжка форма артеріальної гіпотензії;
- бронхіальна астма тяжкого ступеня та підвищена чутливість до сульфітів;
- закритокутова глаукома;
- одночасне застосування неселективних b-адреноблокаторів;
- тяжка форма печінкової недостатності (порфірія);
- геморагічні діатези (підвищений ризик кровотечі), особливо при застосуванні провідникової анестезії;
- порушення активності холінестерази у плазмі крові в анамнезі (включаючи форми захворювання, спричинені лікарськими засобами);
- гіпертиреоз;
- феохромоцитома;
- метгемоглобінемія, гіпоксія, непереносимість сульфогруп (особливо при бронхіальній астмі);
- цукровий діабет тяжкого ступеня;
- одночасна термінальна анестезія;
– медикаментозно неконтрольована епілепсія;
- ін’єкція в запалену ділянку (зменшується ефективність місцевої анестезії);
- одночасне лікування із застосуванням трициклічних антидепресантів або інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та період 14 днів після припинення лікування інгібіторами моноаміноксидази (МАО);
- дитячий вік до 4 років (маса тіла до
Препарат не можна застосовувати в акральних частинах кінцівок.
Внутрішньовенне введення препарату протипоказано!
Особливі заходи безпеки.
Перед проведенням ін’єкції необхідно провести шкірну пробу на підвищену чутливість до препарату. Не існує міжнародного консенсусу з приводу процедури виконання та зчитування результатів шкірних проб з препаратом. Досі не було здійснено багатоцентрового дослідження з метою визначення концентрації препарату, протоколу випробування, встановлення специфічності, чутливості та безпеки. Відсутні перевірені процедури випробування для діагностики гіперчутливості до препарату, включаючи випробувальні концентрації.
Перш ніж застосовувати препарат Артінібса з епінефрином 1:100 000, необхідно:
- запитати про наявність алергії в анамнезі пацієнта із зазначенням лікування, яке він проходить на даний час;
- виконати пробну ін’єкцію при можливому ризику алергії, вводячи від 5 до 10 % дози;
- підтримувати словесний контакт з пацієнтом;
- мати реанімаційне обладнання під рукою.
Ризик, пов’язаний з випадковою внутрішньосудинною ін’єкцією
Випадкова внутрішньосудинна ін’єкція (наприклад ненавмисна внутрішньовенна ін’єкція у системний кровотік, ненавмисна внутрішньовенна або внутрішньоартеріальна ін’єкція у ділянці голови або шиї) може асоціюватися з серйозними несприятливими реакціями, такими як судоми з подальшим пригніченням центральної нервової системи або серцево-дихальної системи, і комою, що прогресують до зупинки дихання через раптовий високий рівень адреналіну та артикаїну у системному кровообігу.
Слід зробити аспіраційну пробу, щоб переконатися, що голка не потрапила в судину, особливо під час блокування нерва.
Ін’єкцію слід проводити повільно, виконуючи тест на аспірацію щонайменше у двох площинах (ротація голки – 180º С), щоб уникнути внутрішньосудинного введення.
Однак відсутність крові в шприці не гарантує запобігання внутрішньосудинній ін’єкції.
Ризик, пов’язаний з інтраневральною ін’єкцією
Випадкова інтраневральна ін’єкція може призвести до того, що лікарський засіб у ретроградній формі пересувається уздовж нерва.
Якщо пацієнт під час ін’єкції відчуває удар електричного току або ін’єкція особливо болюча, слід злегка виймати голку для запобігання інтраневральній ін’єкції і попередження уражень нервів у зв’язку з блокадою нерва.
Якщо відбувається ураження нерва голкою, нейротоксичний ефект може посилюватися потенційною хімічною нейротоксичністю артикаїну. Це може послабити периневральне кровопостачання і попередити виведення препарату з місця введення.
Супутнє застосування інших лікарських засобів потребує ретельного контролю.
Шкірні тести з місцевими анестетиками необхідно провести особам, які мали підтверджені реакції на ці препарати. Особливу увагу необхідно приділяти при тестуванні місцевих анестетиків, що містять у своєму складі адреналін, внаслідок підвищення частоти хибнонегативних реакцій. Рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Тестування пацієнтів із доведеною алергічною реакцією на місцеві анестетики повинні проводити тільки алергологи, які мають досвід у галузі місцевої анестезії.
Необхідно підтримувати словесний контакт із пацієнтом.
Після настання анестезії існує ризик ненавмисної травми внаслідок прикушування слизової оболонки губи, щоки або язика. Пацієнта слід попередити про те, що не можна здійснювати жувальні рухи протягом дії анестезії.
Слід уникати ін’єкцій в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Постгангліонарні адренергічні блокатори (наприклад гуанодрел, гуанетидин і алкалоїди раувольфії). Якщо цієї комбінації не можна уникнути, слід зменшити дозу препарату. Слід дотримуватися обережності через можливе збільшення реакції на адренергічні вазоконстриктори: ризик артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних ефектів (гіперреактивність, пов’язана зі зниженням симпатичного тонусу та/або зі сповільненням проникнення адреналіну в симпатичні волокна).
Неселективні β-адреноблокатори (пропранолол, надолол). Препарат не призначають на тлі лікування неселективними b-адреноблокаторами, оскільки в цьому випадку збільшується ризик розвитку гіпертонічного кризу і вираженої брадикардії (див. розділ «Протипоказання»).
Трициклічні (іміпрамінові) антидепресанти (амітриптилін, дезипрамін, іміпрамін, нортриптилін, мапротилін і протриптилін) та інгібітори МАО, як селективні (брофаромін, моклобемід, толоксатон), так і неселективні (фенелзин, транілципромін, лінезолід). Гіпертензивні ефекти вазоконстрикторів симпатоміметичного типу (наприклад епінефрину) можуть бути посилені трициклічними антидепресантами або інгібіторами МАО. Тому такі комбінації протипоказані (див. розділ «Протипоказання»).
Анестетики. Комбінації різних анестетиків мають адитивний ефект та виявляють більш виражений вплив на серцево-судинну систему та центральну нервову систему.
Галогеновані легкі анестетики (наприклад галотан). Необхідно зменшити дозу препарату через підвищення чутливості міокарда до катехоламінів, що сприяє розвитку аритмій (підвищення серцевої збудливості): ризик тяжкої шлуночкової екстрасистолії або серйозної вентрикулярної аритмії.
Слід ретельно контролювати гемодинамічні показники стану пацієнта та обмежити введення анестетика, наприклад: менш ніж 0,1 мг адреналіну протягом 10 хвилин або 0,3 мг – протягом 1 години дорослим.
Інгібітори катехол-О-метилтрансферази (ентакапон, толкапон). Можливе збільшення серцевого ритму і зміна артеріального тиску.
Рекомендується моніторинг серцево-судинної системи.
Серотонінергічні та норадренергічні антидепресанти (антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну – венлафаксин, мілнаципран, сертралін). Дозу і швидкість застосування препарату слід зменшити через сумарний або синергічний вплив на артеріальний тиск і серцевий ритм. Можлива пароксизмальна гіпертензія з аритміями (інгібування проникнення адреналіну в симпатичні волокна). Слід обмежити введення анестетика, наприклад: менш ніж 0,1 мг адреналіну протягом 10 хвилин або 0,3 мг – протягом 1 години дорослим. Місцевоанестезуючу дію артикаїну підсилюють і подовжують судинозвужувальні лікарські засоби.
Рекомендується моніторинг (ЕКГ) серцево-судинної системи.
Засоби, що спричиняють аритмії (антиаритмічні засоби, такі як наперстянка, хінідин). Дозу препарату слід зменшити через сумарний або синергічний вплив на серцевий ритм.
Рекомендується обережна аспірація перед введенням препарату і моніторинг серцево-судинної системи (ЕКГ).
Окситоцин. Препарат застосовують під суворим наглядом лікаря через можливе сумарне або синергічне підвищення артеріального тиску та/або ішемічну реакцію.
Симпатоміметичні вазопресори (головним чином кокаїн, а також амфетаїн, фенілефрин, псевдоефедрин, оксиметазолін). Існує ризик адренергічної токсичності. Якщо кокаїн застосовували протягом 24 годин, заплановане лікування зубів необхідно відкласти.
Інші симпатоміметики (наприклад ізопротеренол, левотироксин, метилдопа, антигістамінні препарати (такі як хлорфенірамін, дифенілгідрамін)). Слід застосовувати найменші дози препарату.
Фенотіазини (та інші нейролептики). Фенотіазини можуть зменшити або нівелювати вазопресорну дію адреналіну. Пацієнтам з артеріальною гіпотензією через можливість інгібування ефекту адреналіну препарат слід застосовувати під суворим наглядом лікаря і з ретельним контролем серцево-судинної системи.
Пероральні протидіабетичні засоби. Адреналін може блокувати виділення інсуліну підшлунковою залозою, внаслідок чого препарат знижує ефективність пероральних протидіабетичних засобів.
Антитромботичні засоби. При одночасному застосуванні антитромботичних засобів (гепарину, ацетилсаліцилової кислоти) підвищується частота розвитку кровотеч. Випадкове проколювання судини під час місцевої анестезії може спричинити серйозну кровотечу.
Препарат слід з обережністю застосовувати з гіпоглікемічними, антиаритмічними (прокаїнамід, мексилітин, дизопірамід, хінідин, аміодарон), протиепілептичними засобами, серцевими глікозидами, гормонами щитовидної залози.
Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні артикаїну з епінефрином одночасно з іншими місцевими анестетиками. Токсичні ефекти місцевих анестетиків мають адитивний характер.
Одночасного застосування цих препаратів слід уникати. У ситуаціях, коли одночасне застосування є необхідним, вимагається проведення ретельного моніторингу стану пацієнта.
Особливості застосування.
З особливою обережністю слід застосовувати Артінібсу з епінефрином 1:100 000 у таких випадках:
– порушення функції нирок та печінки тяжкого ступеня;
– стенокардія (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»);
– атеросклероз;
– значне погіршення згортання крові; лікування антикоагулянтами (наприклад, варфарин) або інгібіторами агрегації тромбоцитів (наприклад, гепарин або ацетилсаліцилова кислота). Підвищується загальний ризик кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
– цукровий діабет;
– захворювання легень, особливо астма алергічного характеру;
– порушення серцево-судинної функції внаслідок зниженої здатності до компенсації пролонгованої атріовентрикулярної провідності.
Оскільки місцеві анестетики амідного типу також метаболізуються в печінці, препарат слід обережно застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки. Пацієнти з гострими захворюваннями печінки мають підвищений ризик розвитку токсичної концентрації артикаїну у плазмі крові.
Пацієнтам із захворюваннями нирок слід застосовувати найменшу дозу, що призводить до ефективної анестезії.
Випадкове внутрішньосудинне введення або ненавмисне передозування може спричинити судоми та пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) або кардіореспіраторну недостатність. Реанімаційне обладнання, кисень та лікарські засоби для невідкладної допомоги повинні бути в наявності для термінового застосування.
Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (наприклад із серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі, серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією), оскільки вони мають меншу здатність компенсувати функціональні зміни, що пов’язані з подовженням артеріовенозної провідності, спричиненої цими лікарськими засобами.
Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам з епілепсією в анамнезі; особливо потрібно уникати застосування високих доз, а також при значно вираженій тривожності, порушеннях мозкового кровообігу, інсультом в анамнезі.
Дефіцит холінестерази в плазмі можна запідозрити, коли виникають клінічні ознаки передозування при звичайному дозуванні анестезії та коли судинна ін’єкція виключена. У цьому випадку пацієнтам з дефіцитом холінестерази у плазмі крові слід бути обережним при наступній ін’єкції та застосовувати зменшену дозу.
Пацієнтам з міастенією, які отримували інгібітори ацетилхолін естерази слід застосовувати найменшу дозу, що призводить до ефективної анестезії.
Препарат слід застосовувати пацієнтам із гострою порфірією лише тоді, коли немає безпечніших альтернатив. Усім пацієнтам з порфірією слід вживати відповідних запобіжних заходів, оскільки цей лікарський засіб може спричинити порфірію.
Пацієнтам з супутнім лікуванням галогеновими інгаляційними анестетиками слід застосовувати найменшу дозу лікарського засобу, що веде до ефективної анестезії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Також, дозу необхідно зменшувати при гіпоксії, гіперкаліємії та метаболічному ацидозі.
Необхідно враховувати, що під час лікування інгібіторами згортання крові (такими як гепарин або аспірин) ненавмисна пункція судини при введенні місцевого анестетика може призвести до серйозної кровотечі та загального підвищення можливості кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Необхідно уникати випадкового внутрішньосудинного введення (див. розділ «Спосіб застосування та дози», підрозділ «Метод введення»).
Пацієнту слід рекомендувати дотримуватися обережності, щоб уникнути випадкової травми губ, язика, слизової оболонки щоки або м’якого піднебіння, поки ці ділянки перебувають під дією анестезії. Тому пацієнт повинен уникати прийому їжі, доки дія анестетика не припиниться.
Під час обробки порожнини зуба або обробки зуба під коронку необхідно враховувати, що через вміст у препараті адреналіну в пульпарних тканинах знижується кровотік і, таким чином, існує ризик не помітити випадково відкриту пульпу.
Запобіжні заходи
Кожного разу під час застосування місцевого анестетика мають бути доступними такі терапевтичні препарати/заходи:
– протисудомні засоби (препарати для лікування нападів, наприклад бензодіазепін або барбітурати), глюкокортикоїди, міорелаксанти (препарати, що знижують напруження у м’язах, які довільно скорочуються), атропін, судинозвужувальні засоби (препарати для лікування низького артеріального тиску), розчин електролітів або адреналін на випадок гострих алергічних або анафілактичних реакцій;
– реанімаційне обладнання (особливо джерела кисню) для штучного дихання при необхідності;
– ретельне та постійне відстеження серцево-судинних та дихальних показників стану організму та стану притомності пацієнта після кожної ін’єкції місцевого анестетика. Неспокій, тривожність, шум у вухах, запаморочення, ослаблення зору, тремтіння, депресія або сонливість є першими ознаками токсичного впливу на ЦНС (див. розділ «Передозування»).
Препарат Артінібса з епінефрином 1:100 000 слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які приймають фенотіазини або кардіоселективні b-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід уникати одночасного застосування цих препаратів. У ситуаціях, де паралельна терапія необхідна, потрібен ретельний контроль за станом пацієнта.
У поодиноких випадках, зокрема у хворих на бронхіальну астму, препарат може викликати реакції гіперчутливості внаслідок наявності у його складі натрію метабісульфіту. Ці реакції клінічно можуть проявлятися блюванням, проносом, стридорозним диханням, гострим бронхоспазмом, розладами свідомості або шоком.
Метил-4-гідроксибензоат може спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільненого типу), у поодиноких випадках – бронхоспазм.
1 мл препарату містить 0,71 мг натрію. Це може зашкодити пацієнтам, які перебувають на дієті з низьким вмістом натрію.
Слід з обережністю проводити анестезію пацієнтам літнього віку та дітям.
Пацієнти літнього віку
Підвищений рівень продукту в плазмі може спостерігатися у пацієнтів літнього віку, особливо після багаторазового застосування. У разі необхідності повторної ін’єкції пацієнта слід суворо контролювати, щоб виявити будь-які ознаки відносного передозування (див. розділ «Передозування»).
Застосування дітям.
Осіб, які доглядають за маленькими дітьми, слід попередити про можливість ушкодження м’яких тканин внаслідок їх прикушування в результаті більш тривалого оніміння м’яких тканин після анестезії.
Застосування у спортсменів
Слід зазначити, що цей препарат містить артикаїн та адреналін, які можуть дати позитивний результат у допінг-контрольних тестах.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Фертильність
У ході досліджень не спостерігалося будь-якого шкідливого впливу на фертильність.
Вагітність
Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність.
Досвіду застосування артикаїну вагітним жінкам немає, за винятком його застосування під час пологів. Адреналін та артикаїн проходять крізь плацентарний бар’єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрації артикаїну у сироватці крові новонароджених становили приблизно 30 % його концентрації у крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні жінці адреналін може зменшувати швидкість кровотоку у матці.
Безпека застосування місцевих анестетиків у період вагітності щодо впливу на розвиток плода не встановлена.
Потенційний ризик для людини невідомий.
Таким чином, як запобіжний захід, бажано уникати застосування препарату у період вагітності.
Годування груддю
Не було проведено клінічних досліджень за участю жінок, які годують груддю.
Невідомо, чи проникає артикаїн та його метаболіти у грудне молоко. Однак доклінічні дані з безпеки припускають, що концентрація артикаїну у грудному молоці не досягає клінічно значущої. Адреналін проникає у грудне молоко, однак швидко розпадається.
Таким чином, жінкам у період лактації рекомендується зціджувати перше молоко та не годувати груддю протягом 10 годин після анестезії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливе запаморочення, розлади зору і втомлюваність. Тому після ін’єкції пацієнт повинен залишатися у кабінеті стоматолога протягом щонайменше 30 хвилин.
Спосіб застосування та дози.
ТІЛЬКИ ДЛЯ ЗНЕБОЛЮВАННЯ У СТОМАТОЛОГІЇ.
Препарат Артінібса з епінефрином 1:100 000 призначений для дорослих і дітей віком від 4 років.
Рекомендації щодо дозування
Для забезпечення ефективної анестезії слід використовувати необхідний мінімум розчину.
Для видалення верхніх зубів зазвичай достатньо 1,8 мл препарату на один зуб і немає необхідності робити болючі піднебінні ін’єкції. При послідовному видаленні сусідніх зубів можливе зменшення дози ін’єкції.
Якщо необхідно робити піднебінний розтин або накладати шви, слід зробити піднебінну анестезію приблизно 0,1 мл на одну ін’єкцію.
При неускладненому видаленні нижніх премолярів під інфільтраційною анестезією зазвичай достатньо 1,8 мл препарату на один зуб. В окремих випадках може бути потрібна наступна ін’єкція від 1 до 1,8 мл у щічну ділянку. Рідко можна призначати ін’єкцію у нижньощелепний отвір.
Вестибулярні ін’єкції від 0,5 до 1,8 мл препарату на один зуб дають змогу обробляти культі зубів під реставрації та ортопедичні конструкції.
Провідникову анестезію можна застосовувати для лікування нижніх премолярів.
Для хірургічних втручань дозування препарату слід розраховувати індивідуально, залежно від тривалості втручання та загального стану пацієнта.
Діти
Загалом дітям з масою тіла 20–30 кг достатньо дози 0,25–1 мл; дітям з масою тіла 30–45 кг – від 0,5 до 2 мл.
Препарат не можна застосовувати дітям віком до 4 років.
Дозування пацієнтам літнього віку та пацієнтам з основними захворюваннями
У пацієнтів літнього віку можливе підвищення рівня препарату у плазмі крові через ослаблений метаболізм та низький об’єм розподілу. Ризик накопичення препарату особливо підвищується після повторних ін’єкцій. До таких пацієнтів слід проявляти особливу обережність і застосовувати мінімальну дозу, необхідну для досягнення достатньої глибини анестезії.
Схожий ефект може виникнути при ослабленому загальному стані пацієнта, а також при порушенні функцій серця, печінки та нирок. У таких випадках рекомендовано зменшити дозу (мінімальна кількість для достатнього знеболювання).
Дозування для пацієнтів з деякими захворюваннями (стенокардія, артеріосклероз) необхідно знижувати так само.
Максимальна рекомендована доза
Дорослі
Максимальна доза для здорових дорослих становить 7 мг артикаїну/кг маси тіла (500 мг для пацієнта з масою тіла 70 кг), що відповідає 12,5 мл препарату.
Максимальна доза становить 0,175 мл розчину/кг маси тіла.
Діти віком від 4 років
Кількість препарату Артінібса з епінефрином 1:100 000, що вводиться, слід визначати залежно від віку, маси тіла дитини та тривалості операції. Не перевищувати еквівалент 7 мг артикаїну/кг маси тіла (0,175 мл препарату/кг маси тіла).
|
Маса тіла (кг) (кожна вікова група відповідно до ± меж таблиці росту) |
Максимальна рекомендована доза (еквівалент 7 мг/кг маси тіла) |
|
|
Артикаїн (мг) |
Артінібса з епінефрином 1:100 000 (мл) |
|
|
20–˂ 30 |
140 |
3,5 |
|
30–˂ 40 |
210 |
5,25 |
|
40–˂ 45 |
280 |
7,0 |
|
45–˂ 50 |
315 |
7,9 |
|
50–˂ 60 |
350 |
8,7 |
|
60–˂ 70 |
420 |
10,5 |
|
70–˂ 80 |
490 |
12,2 |
Метод введення
Для ін’єкцій у слизову оболонку ротової порожнини.
ТІЛЬКИ ДЛЯ ЗНЕБОЛЮВАННЯ У СТОМАТОЛОГІЇ.
Щоб уникнути внутрішньосудинних ін’єкцій, завжди слід ретельно проводити тест на аспірацію щонайменше у двох площинах (ротація голки – 180 ºС), хоча негативний результат аспірації не виключає ненавмисної та непоміченої внутрішньосудинної ін’єкції.
Швидкість введення препарату не має перевищувати 0,5 мл за 15 секунд, тобто 1 картридж за 1 хвилину.
Більшості системних реакцій як результату випадкової внутрішньосудинної ін’єкції можна уникнути завдяки належній техніці ін’єкції: після аспірації – повільна ін’єкція 0,1–0,2 мл та повільне введення залишку не раніше ніж через 20–30 секунд.
Не можна використовувати картриджі з залишком розчину для інших пацієнтів. Картриджі із залишком розчину після закінчення стоматологічного втручання необхідно знищити.
Діти.
Артінібсу з епінефрином 1:100 000 можна застосовувати тільки дітям віком від 4 років (маса тіла більше 20 кг), оскільки ефективність та безпека застосування препарату дітям віком до 4 років не встановлені.
Препарат Артінібса з епінефрином 1:100 000 слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належного знеболювання; кількість введеного препарату потрібно коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.
Профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років був такий, як у дорослих. Однак випадкові ураження м’яких тканин спостерігаються частіше, особливо у дітей віком до 7 років, через тривалу анестезію м’яких тканин.
Передозування.
Найчастіше описані випадки передозування місцевими анестетиками:
– абсолютне передозування;
– відносне передозування, таке як випадкова ін’єкція у кровоносну судину або аномально швидка абсорбція в системний кровотік, або уповільнення метаболізму і елімінації препарату.
Найсерйознішим проявом інтоксикації артикаїном є вплив на центральну нервову і серцево-судинну системи.
Симптоми, що можуть бути спричинені артикаїном
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, почервоніння обличчя, ажитація, відчуття серцебиття, стенокардія, генералізована вазоконстрикція, порушення провідності, аритмія, брадикардія, вазомоторний параліч, ціаноз, серцево-судинний колапс, зупинка серця.
З боку центральної нервової системи: головний біль, нервозність, тривога, занепокоєння, рухове занепокоєння, ступор, втрата здатності розмовляти, м’язова атонія, кома, сплутаність свідомості, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, порушення смаку, нудота, блювання, тремор, мимовільні м’язові скорочення, задишка, тахіпное, неспокій, сонливість, втрата свідомості, тоніко-клонічні судоми, зупинка дихання.
Найбільш небезпечними є такі симптоми: артеріальна гіпотензія, зупинка серця, порушення провідності, тоніко-клонічні епілептичні судоми, параліч дихання та сонливість/кома.
Симптоми, що можуть бути спричинені адреналіном
Циркуляторні розлади: підвищення систолічного артеріального тиску, підвищення діастолічного артеріального тиску, підвищення венозного тиску, підвищення тиску в легеневій артерії, артеріальна гіпотензія.
Серцеві розлади: брадикардія, тахікардія, аритмія (наприклад передсердна тахікардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків).
Ці симптоми, а також набряк легенів, зупинка серця, ниркова недостатність і метаболічний ацидоз можуть призвести до небезпечних для життя наслідків. Летальний наслідок є результатом паралічу дихального центру.
Лікування.
Наявність реанімаційного обладнання потрібно забезпечити до початку стоматологічної анестезії з місцевими анестетиками.
Якщо при введенні препарату розвиваються початкові ознаки побічної реакції або токсичної дії, слід припинити ін’єкцію і перевести пацієнта в горизонтальне положення. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати пульс і артеріальний тиск. Рекомендується розпочати внутрішньовенну інфузію симптоматичних засобів, навіть якщо симптоми не здаються тяжкими, для забезпечення надійного внутрішньовенного доступу. При порушенні дихання слід призначати кисень залежно від тяжкості стану; при необхідності потрібно застосовувати штучне дихання (рот у ніс) або інтубацію трахеї у поєднанні з контрольованою вентиляцією легенів. При зупинці серця слід негайно вжити заходів щодо серцево-легеневої реанімації.
Аналептики центральної дії протипоказані.
Мимовільні м’язові скорочення або генералізовані судоми м’язів потребують внутрішньовенної ін’єкції протисудомних засобів короткої дії (наприклад суксаметонію хлориду, діазепаму) або барбітуратів короткої або ультракороткої дії.
Рекомендується вводити барбітурати повільно, залежно від виявленої дії, продовжуючи при цьому застосування кисню і спостереження за серцевою діяльністю, щоб уникнути ризику порушень кровообігу і пригнічення дихання. Введення барбітуратів потрібно супроводжувати інфузійним введенням рідини через раніше встановлену канюлю. Протидія тахікардії і зниженню артеріального тиску нерідко можлива шляхом простого переведення пацієнта в горизонтальне положення, при якому ноги підняті трохи вище голови.
При брадикардії можна застосовувати атропін внутрішньовенно.
При тяжких порушеннях кровообігу, а також при шоку, незалежно від причини, слід після припинення ін’єкції вжити таких заходів: забезпечити горизонтальне положення пацієнта з ледь піднятими нижніми кінцівками, а також прохідність дихальних шляхів, інсуфляцію кисню. Окрім того, слід налагодити внутрішньовенне інфузійне введення збалансованого електролітного розчину: внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів (наприклад 250–1000 мг метилпреднізолону), заміщення рідини (при необхідності також плазмозамінники та альбумін людини). У разі загрозливого циркуляторного колапсу і наростаючої брадикардії – негайна внутрішньовенна ін’єкція адреналіну. Для цього необхідно розвести 1 мл розчину адреналіну 1:1000 до 10 мл і ввести спочатку повільно 0,25–1 мл цього розчину (0,025–0,1 мг адреналіну). Слід контролювати частоту пульсу та артеріальний тиск. Не вводити більше 1 мл цього розчину (0,1 мг адреналіну) за 1 раз. Якщо це дозування є недостатнім, слід додати адреналін до інфузійного розчину (швидкість інфузії встановлювати відповідно до частоти пульсу та артеріального тиску).
Тяжкі форми тахікардії або тахіаритмії можна також усунути застосуванням антиаритмічних препаратів (крім неселективних b-адреноблокаторів).
Застосування кисню і контроль параметрів кровообігу в цих випадках є обов’язковими. При підвищенні артеріального тиску хворим на артеріальну гіпертензію слід застосовувати периферичні вазодилататори. Слід припідняти верхню частину тіла пацієнта у положенні лежачи, у разі необхідності застосувати ніфедипін сублінгвально.
При зупинці серця потрібна негайна серцево-легенева реанімація.
Побічні реакції.
Побічні реакції після введення препарату схожі з побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні інших місцевих анестетиків амідного типу у сполученні з вазоконстрикторами.
Загалом застосування лікарського засобу розглядається як дуже безпечне. Важко оцінити причинно-наслідковий зв’язок (точна диференціація не є можливою), тому що причини побічних реакцій можуть бути пов’язані як з основною хворобою зубів, так і зі стоматологічним втручанням або використанням місцевої анестезії.
Ці несприятливі реакції залежать від дози і можуть виникнути внаслідок підвищення рівня препарату у плазмі крові при передозуванні, швидкому всмоктуванні або ненавмисній внутрішньосудинній ін’єкції. Також вони можуть виникати внаслідок алергії, ідіосинкразії або зниження стійкості пацієнтів до лікарських засобів. Найчастіше несприятливі реакції виникають з боку нервової і серцево-судинної системи.
Загалом побічні реакції є системними.
Наявність адреналіну збільшує профіль безпеки препарату через його симпатоміметичний ефект.
Найчастіше спостерігається розвиток таких побічних реакцій: нервові порушення, біль, біль внаслідок втручання, чутливість, головний біль, набряк, сенсорні порушення (наприклад гіпестезія, парестезія, порушення смаку). У разі підозрюваних реакцій гіперчутливості рекомендується застосовувати відповідний алергічний тест.
Препарат зазвичай добре переноситься пацієнтами, проте можливий розвиток нижчезазначених побічних реакцій.
Залежно від частоти виникнення побічні реакції, наведені нижче, розподілені на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними). Усі побічні явища, частота яких позначена як «невідомо», спостерігалися протягом післяреєстраційного спостереження.
З боку імунної системи: невідомо – алергічні реакції, в тяжких випадках – анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк різного ступеня вираженості (включаючи набряк верхньої та/або нижньої губи та/або шиї, голосової щілини з утрудненням ковтання, кропив’янку, утруднення дихання).
З боку психіки: невідомо – неспокій, занепокоєність.
З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія, гіпо- та дизестезія, запаморочення; рідко – порушення смаку, периферичні нейропатії, сонливість, порушення свідомості; невідомо – металевий присмак у роті, шум у вухах, позіхання, непритомність, тремор, нервозність, збудження, безсоння, дезорієнтація, затьмарення свідомості, втрата свідомості, втрата смаку, ністагм, логорея, гіпергевзія, гіпестезія обличчя, зниження м’язового тонусу, параліч 6-го черепного нерва, параліч лицьового нерва, пресинкопе, сіпання м’язів, тоніко-клонічні судоми, кома, параліч дихання, сенсорні порушення.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – закладеність носа; невідомо – дисфонія, задишка, набряк гортані, набряк глотки, набряк легень, бронхоспазм, риніт, тахіпное, брадипное, яке може закінчитись апное.
З боку серцево-судинної системи: рідко – прискорене серцебиття, тахікардія, кровотеча, блідість; невідомо – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, брадикардія, серцево-судинна депресія з артеріальною гіпотензією, що може призвести до колапсу, серцева аритмія (шлуночкові екстрасистоли і фібриляція шлуночків), порушення провідності (атріовентрикулярна блокада). Ці прояви можуть спричинити зупинку серця.
З боку органів зору: рідко – блефароспазм; невідомо – мідріаз, птоз, міоз, ендофтальм, помутніння в очах, розпливчатість зору, скороминуща сліпота, зниження гостроти зору, диплопія, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго, біль у вухах; невідомо – дзвін у вухах.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, гіпергідроз, висипання; невідомо – почервоніння шкіри, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у спині, напруженість м’язів, тризм; невідомо – остеонекроз.
З боку травного тракту: нечасто – гінгівіт, нудота, блювання; рідко – діарея, черевний біль, хейліт, запор, сухість у роті, диспепсія, виразки слизової оболонки ротової порожнини, нудота/блювання, втрата зуба, гіперсалівація, підвищена чутливість зубів, стоматит; невідомо – гіпестезія у ротовій порожнині, набряк у ротовій порожнині, парестезії у ротовій порожнині.
Загальні розлади і реакції у місці введення препарату: часто – біль, слабкість, набряк; нечасто – набряк обличчя, набряк у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції, гематома у місці ін’єкції; рідко – астенія, озноб, підвищена втомлюваність, нездужання, спрага; невідомо – біль при натисканні, некроз у місці введення, запалення слизової оболонки, набряк слизової оболонки, підвищення температури, при порушенні техніки ін’єкції – ушкодження нерва (аж до розвитку паралічу).
Украй рідко випадкова внутрішньосудинна ін’єкція може призвести до розвитку ішемічних зон у місці введення, що іноді прогресують до тканинного некрозу.
Дослідження: нечасто – зниження артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску; рідко – ознаки ішемії міокарда (на ЕКГ), порушення життєво важливих функцій, позитивний алергічний тест; невідомо – неможливість виміряти артеріальний тиск, зниження частоти серцевих скорочень.
Травми, отруєння та ускладнення процедури: часто – біль від втручання; рідко – травми у ротовій порожнині, неправильно обраний шлях введення, пошкодження нерва; невідомо – травми ясен, ускладнення ран, ушкодження 5-ої пари нервів.
Спостереження свідчать про те, що ризик побічних реакцій внаслідок проведення стоматологічної місцевої анестезії препаратом Артінібса з епінефрином 1:100 000 є дуже низьким.
Опис окремих побічних реакцій
Два типи побічних реакцій мають особливе клінічне значення, але вони не є найчастіше повідомлюваними побічними реакціями. Опис базується головним чином на даних післяреєстраційного спостереження.
Порушення функції нервів
Порушення функції нервів у стоматології можуть виникати з різних причин. Вони можуть бути спричинені основним стоматологічним захворюванням, лікуванням зубів, а також і прямими побічними реакціями, що пов’язані із застосуванням місцевих анестетиків. З огляду на частоту побічних реакцій ризик таких порушень є низьким. Обговорення даних зосереджене на серйозних побічних реакціях, оскільки їхня клінічна значущість полягає в ризику необоротного ушкодження. Більшість цих побічних ефектів є оборотними.
Реакції гіперчутливості
Реакції гіперчутливості лише рідко спостерігались у постмаркетингових дослідженнях. Більшість реакцій в дійсності не були серйозними, але повністю виключити небезпечні для життя реакції неможливо.
У разі підозрюваних реакцій гіперчутливості рекомендується проведення відповідного алергічного тесту, який також включає в себе тест на окремі компоненти препарату.
Діти
Дослідження не виявили ніяких відмінностей профілю безпеки у дітей порівняно з дорослими.
У дітей частіше спостерігалися випадкові ушкодження м’яких тканин внаслідок пролонгованої анестезії м’яких тканин.
Особливі застереження
У поодиноких випадках, зокрема у хворих на бронхіальну астму, препарат може спричиняти реакції гіперчутливості внаслідок наявності у його складі натрію метабісульфіту. Ці реакції клінічно можуть проявлятися блюванням, проносом, стридорозним диханням, гострим нападом астми, розладами свідомості або шоком.
Повідомлення про побічні реакції, які пов’язують із застосуванням препарату.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникають після застосування лікарського засобу, має велике значення. Це дає змогу контролювати співвідношення ризик/користь застосування препарату. Працівники органів охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які несприятливі реакції.
Термін придатності. 30 місяців.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.
Не заморожувати.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Через відсутність досліджень на сумісність препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
Картриджі по 1,8 мл з прозорого скла, з одного кінця закриті гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком, з іншого – гумова пробка-поршень. По 50 картриджів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ЛАБОРАТОРІОС ІНІБСА, С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Стра. Сабаделл а Граноллерс, 14,5 км, 08185, Ліcа-да- Баль (Барселона), Іспанія.