ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АСАП
(ASАP)
Склад:
діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота;
1 таблетка містить 500 мг ацетилсаліцилової кислоти;
допоміжні речовини: целюлоза порошкоподібна, крохмаль кукурудзяний.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки з рискою з одного боку. Таблетку можна розділити навпіл на рівні дози.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Кислота ацетилсаліцилова.
Код АТХ N02В А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ацетилсаліцилова кислота належить до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) з аналгетичними, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Механізм її дії полягає у необоротній інактивації ферментів циклооксигенази, що відіграють важливу роль у синтезі простагландинів.
При пероральному прийомі у дозах від
Фармакодинаміка ацетилсаліцилової кислоти залежить від добової дози:
малі дози – 250 мг – викликають гальмування агрегації тромбоцитів;
середні дози – 1,5-2 г – мають аналгезуючу та жарознижуючу дію;
великі дози – 2-4 г – мають протизапальний ефект.
Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А2.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо, ацетилсаліцилова кислота швидко та повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Під час та після абсорбції вона перетворюється на основний активний метаболіт – саліцилову кислоту. Максимальна концентрація ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові досягається через 10–20 хвилин, саліцилатів – через 20–120 хвилин.
Ацетилсаліцилова та саліцилова кислоти повністю зв’язуються з білками плазми крові і швидко розподіляються в організмі.
Саліцилова кислота проникає крізь плаценту і екскретується у грудне молоко.
Саліцилова кислота метаболізується в печінці. Метаболітами саліцилової кислоти є саліцилсечова кислота, саліцилфенол глюкуронід, саліцилацил глюкуронід, гентизинова кислота та гентизинсечова кислота.
Кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю печінкових ферментів. Період напіввиведення залежить від дози і зростає з 2–3 годин при застосуванні низьких доз до 15 годин – при застосуванні високих доз. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Лікування легкого та помірно вираженого, гострого больового синдрому (головний, зубний біль, біль у суглобах та зв’язках, біль у спині).
- Симптоматичне лікування лихоманки та/або больового синдрому при застудних захворюваннях.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого компонента препарату.
- Бронхіальна астма, спричинена застосуванням саліцилатів або інших НПЗЗ, в анамнезі.
- Гострі шлунково-кишкові виразки.
- Геморагічний діатез.
- Виражена ниркова недостатність.
- Виражена печінкова недостатність.
- Виражена серцева недостатність.
- Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- ІІІ триместр вагітності
Особливі заходи безпеки.
АСАП застосовують з обережністю при:
- гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також при наявності алергії на інші речовини;
- шлунково-кишкових виразках в анамнезі, у тому числі при хронічній чи рецидивуючій виразковій хворобі або шлунково-кишкових кровотечах в анамнезі;
- одночасному застосуванні антикоагулянтів/тромболітиків;
- порушеннях функції нирок або порушеннях кровообігу (таких як захворювання судин нирок, застійна серцева недостатність, дегідратація, масивні хірургічні втручання, сепсис або значні крововтрати), оскільки ацетилсаліцилова кислота може додатково підвищувати ризик пошкодження нирок та спричиняти гостру ниркову недостатність;
- порушеннях функції печінки;
- І і ІІ триместрі вагітності;
- годуванні груддю.
У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропив’янкою, шкірним свербежем, набряком слизової оболонки та поліпами носа, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗЗ на тлі лікування препаратом АСАП можливий розвиток бронхоспазму, нападу бронхіальної астми або інших реакцій гіперчутливості.
У зв'язку із застосуванням НПЗЗ дуже рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі із них були смертельними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти часто мають найвищий ризик розвитку цих реакцій на початку терапії, початок реакції в більшості випадків спостерігався протягом першого місяця лікування. Прийом препарату АСАП слід припинити при перших ознаках висипання на шкірі, ураженнях слизової оболонки або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
В силу свого ефекту пригнічення агрегації тромбоцитів, який триває до кількох діб після застосування, ацетилсаліцилова кислота може підвищувати схильність до кровотеч під час та після хірургічних операцій (включаючи невеликі операції, наприклад видалення зуба).
При застосуванні малих доз ацетилсаліцилової кислоти може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подаґри у пацієнтів зі зниженим виведенням сечової кислоти.
У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може спричиняти гемоліз або гемолітичну анемію. Факторами, що підвищують ризик гемолізу, є, наприклад, застосування високих доз, гарячка або гострі інфекції.
Тривале застосування аналгетиків може призводити до появи головного болю.
Частий прийом знеболювальних засобів може викликати тимчасове порушення функцій нирок з ризиком розвитку ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Ризик є особливо високим, коли одночасно застосовуються декілька різних аналгетиків.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації.
Застосування ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю.
При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах менше 15 мг/тиждень підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Одночасне застосування ібупрофену може перешкоджати необоротному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком серцево-судинних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.
При одночасному застосуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (завдяки взаємопосилюючому ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.
При одночасному застосуванні препарату АСАП та антикоагулянтів/тромболітиків підвищується ризик розвитку кровотечі.
Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).
При одночасному застосуванні з дигоксином/літієм концентрація останнього у плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції. Рекомендовано проводити моніторинг плазмових концентрацій дигоксину та літію при ініціюванні та припиненні лікування ацетилсаліциловою кислотою. За результатами такого моніторингу може знадобитися коригування дози.
Одночасне застосування із інгібіторами карбоангідрази (ацетазоламід) може призвести до сильного ацидозу та підвищеної токсичності центральної нервової системи.
При одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти та пероральних антидіабетичних препаратів групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетилсаліцилової кислоти і витіснення сульфонілсечовини, зв’язаної з протеїнами плазми крові.
Діуретичні засоби у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти знижують клубочкову фільтрацію завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.
НПЗП можуть знижувати антигіпертензивну дію діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. В такому випадку необхідно добре контролювати артеріальний тиск пацієнта.
Супутнє застосування разом з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II і блокаторами кальцієвих каналів підвищує ризик гострої ниркової недостатності у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти. Існує ризик гострої ниркової недостатності внаслідок зниження клубочкової фільтрації внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів та зниження гіпотензивного ефекту. Рекомендується постійна гідратація пацієнта та контроль функції нирок на початку лікування. У разі застосування в комбінації з верапамілом слід контролювати час кровотечі.
Системні глюкокортикостероїди (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона). При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти одночасно з кортикостероїдами знижується рівень саліцилатів у крові та підвищується ризик передозування після закінчення лікування, а також підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч, тому після припинення терапії глюкокортикоїдами дозування саліцилатів необхідно коригувати через ризик передозування (саліцилати більше не виводяться глюкокортикоїдами).
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту через можливість синергічного ефекту.
При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої.
Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.
Особливості застосування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
АСАП можна застосовувати у період І та ІІ триместру вагітності тільки у тому випадку, коли інші лікарські засоби не є ефективними та тільки після оцінки співвідношення ризик/користь.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними, зв’язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти і підвищеним ризиком викидня не підтверджено.
Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу на ранніх термінах вагітності (1–4-й місяць) за участю приблизно 14 800 пар жінка–дитина не вказують на будь-який зв’язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.
Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.
Під час І і ІІ триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які ймовірно можуть бути вагітними або планують завагітніти, або під час І і ІІ триместру вагітності доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
– серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
– порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.
На жінку і плід наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:
– можливість подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз;
– гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження тривалості пологів.
Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.
Фертильність
Існують певні свідчення, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів, можуть порушувати репродуктивну функцію у жінок через вплив на овуляцію. Це явище має оборотний характер і зникає після відміни лікування.
Годування груддю.
Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко у невеликій кількості.
Оскільки побічні реакції у немовлят, матері яких приймали ацетилсаліцилову кислоту, не спостерігалися, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. При довготривалому застосуванні препарату або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах слід вирішити питання щодо припинення годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не відзначалося впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
АСАП приймають внутрішньо після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
АСАП не можна застосовувати довше 3–5 діб без консультації лікаря.
Дорослі та діти віком від 16 років.
1–2 таблетки як одноразова доза. Повторний прийом можливий через 4–8 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4 г (8 таблеток).
Попередження.
Для хворих із супутніми порушеннями функції печінки або нирок необхідно знизити дозу препарату або збільшити інтервал між застосуваннями.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 16 років.
Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям із гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), які супроводжуються або не супроводжуються підвищенням температури тіла, без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при ґрипі типу А, ґрипі типу В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що вражає мозок та печінку, та потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.
Передозування.
Саліцилатна токсичність (застосування понад 100 мг/кг/добу більше 2 діб може спричинити токсичність) можлива через хронічну інтоксикацію, що виникла внаслідок тривалої терапії, а також через гостру інтоксикацію (передозування), яка потенційно загрожує життю і причинами якої можуть бути, наприклад, випадкове застосування дітьми або передозування.
Хронічна інтоксикація саліцилатами може мати прихований характер, оскільки її ознаки неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, зазвичай настає тільки після повторного застосування великих доз.
Симптоми. Запаморочення, дзвін у вухах, глухота, пітливість, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості. Зазначені симптоми можна контролювати шляхом зниження дози. Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів у плазмі крові понад 150–300 мкг/мл. Більш серйозні побічні реакції спостерігаються при концентрації саліцилатів у плазмі крові вище 300 мкг/мл.
Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який залежить від віку пацієнта та тяжкості інтоксикації. У дітей найбільш характерним проявом є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не можна оцінити лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку, а також структурних аномалій, таких як пілоричний стеноз, рубці пілоричного отвору із результуючою обструкцією та виразкова хвороба, або у разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою.
В силу складних патофізіологічних ефектів ознаками і симптомами отруєння саліцилатами можуть бути:
Інтоксикація від слабкої до помірної – тахіпное, гіперпное, дихальний алкалоз; пітливість, нудота та блювання.
Інтоксикація від помірної до тяжкої – респіраторний алкалоз, що супроводжується компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексією. З боку дихальної системи: від гіперпное, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання і асфіксії. З боку серцево-судинної системи: від аритмії, гіпотензії до зупинки серця. Також спостерігається дегідратація, олігоурія аж до ниркової недостатності; порушення метаболізму глюкози, кетоз; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні зміни – від пригнічення тромбоцитів до коагулопатій, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія. З боку нервової системи: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС, що проявляється у вигляді сонливості, пригнічення свідомості до розвитку коми та судом.
Зміни з боку лабораторних та інших показників: алкалемія, алкалурія, ацидемія, ацидурія, зміни артеріального тиску, зміни на ЕКГ, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміни ниркової функції, гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей). Підвищений рівень кетонових тіл, гіпопротромбінемія.
Лікування.
Лікування інтоксикації, спричиненої передозуванням ацетилсаліцилової кислоти, визначається ступенем тяжкості, клінічними симптомами та забезпечується стандартними методами, які застосовують при отруєнні (промивання шлунка, застосування активованого вугілля, форсований діурез). Усі застосовані заходи мають бути спрямовані на прискорення видалення препарату та відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу. Залежно від стану кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу проводять інфузію розчинів електролітів. При серйозних отруєннях показаний гемодіаліз.
Побічні реакції.
Для опису частоти побічних реакцій використана така класифікація: часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 < 1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (отримані дані не дають змоги оцінити частоту).
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто – диспепсія, біль у епігастральній ділянці та абдомінальний біль, печія.
Рідко – запалення шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба.
Дуже рідко – ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які можуть у поодиноких випадках спричинити шлунково-кишкові кровотечі та перфорації з відповідними лабораторними та клінічними проявами.
З боку крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко – серйозні кровотечі, такі як шлунково-кишкові кровотечі та церебральні геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які у поодиноких випадках можуть загрожувати життю.
Частота невідома – періопераційна кровотеча, гематоми, епіфіламія, урогенітальна кровотеча, кровоточивість ясен; гостра та хронічна постгеморагічна анемія / залізодефіцитна анемія (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія; гемоліз та гемолітична анемія у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
З боку сечовидільної системи.
Частота невідома – порушення функції нирок та розвиток гострої ниркової недостатності.
З боку органів слуху та лабіринту.
Частота невідома – запаморочення і шум у вухах, які можуть бути спричинені передозуванням.
З боку шкіри і підшкірних тканин.
Дуже рідко – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
З боку гепатобіліарної системи.
Дуже рідко – транзиторне порушення функції печінки при підвищенні печінкових трансаміназ.
Загальні розлади.
Рідко – у пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів з відповідними лабораторними і клінічними ознаками та симптомами можливий астматичний синдром, тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, та некардіогенний набряк легень. У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які потенційно вражають шкіру, дихальну систему, шлунково-кишковий тракт і серцево-судинну систему, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив’янка, набряк, свербіж, екзема, риніт, закладеність носа, зниження артеріального тиску.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі нижче 30 °C в оригінальній упаковці з метою захисту від вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3, або по 10 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник.
Санека Фармасьютікалз АТ.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.