ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РИЗАТРИПТАН-ФАРМАТЕН

(RIZATRIPTAN-PHARMATHEN)

 

 

 

Склад:

діюча речовина: ризатриптан;

1 таблетка, що диспергується у ротовій порожнині, містить 5 мг або 10 мг ризатриптану (у вигляді ризатриптану бензоату);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), м’ятний порошок, магнію стеарат.

                                               

Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки з фаскою (та з рискою з одного боку для дозування 10 мг).

 

Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовуються для лікування мігрені. Селективні агоністи 5НТ1-рецепторів серотоніну. Ризатриптан. 

Код АТХ N02C C04.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ризатриптан − це селективний агоніст серотонінових 5-HT1B- та 5-HT1D-рецепторів людини, який не впливає або незначно впливає на активність інших рецепторів.

Терапевтична активність ризатриптану при лікуванні мігрені може бути пов’язана з його агоністичним ефектом стосовно рецепторів 5-HT1B та 5-HT1D, розташованих на  екстрацеребральних внутрішньочерепних кровоносних судинах, які розширюються під час нападу, та на трійчастих сенсорних нервах, що призводить до їхньої іннервації. Активація цих 5-HT1B- та 5-HT1D-рецепторів може призводити до звуження внутрішньочерепних судин, що беруть участь у розвитку болю, та інгібування вивільнення нейропептидів, що призводить до зменшення запалення у чутливих тканинах та зменшення центральної передачі больового сигналу трійчастим нервом.

Застосування таблеток ризатриптану, що диспергуються у ротовій порожнині, дає змогу пацієнтам купірувати напади мігрені без запивання препарату рідиною. Це дає можливість пацієнтам прийняти препарат раніше, наприклад у ситуації, коли поряд немає води, і запобігти можливому погіршенню шлунково-кишкових симптомів, спричиненому ковтанням рідини.

Фармакокінетика.

Ризатриптан швидко і повністю абсорбується після перорального прийому.

Середня пероральна біодоступність для таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, становить приблизно 40 − 45 %, а середні максимальні концентрації у плазмі крові (C_max) досягаються приблизно через 1,6 − 2,5 години (T_max). Час до досягнення максимальної концентрації у плазмі крові після прийому ризатриптану у вигляді таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, збільшується на 30 − 60 хвилин порівняно з таким при прийомі звичайних таблеток.

Ризатриптан мінімально зв’язується (14 %) з протеїнами плазми. Об’єм розподілу становить приблизно 140 л для чоловіків та 110 л для жінок.

Первинний шлях метаболізму ризатриптану, який опосередкований окисним дезамінуванням з участю моноаміноксидази-А (MAO-A), призводить до утворення фармакологічно неактивного метаболіту – похідного індолоцтової кислоти. N-монодезметильоване похідне ризатриптану – метаболіт, активність якого стосовно рецепторів 5-HT1B/1D подібна до активності початкової сполуки, – утворюється у меншій кількості, але він суттєво не впливає на фармакодинамічну активність ризатриптану. Концентрація N-монодезметильованого похідного ризатриптану у плазмі крові становить приблизно 14 % концентрації початкової сполуки, а виведення цього метаболіту відбувається з подібною швидкістю. Інші незначні метаболіти не проявляють фармацевтичної активності.

Після перорального прийому значення AUC збільшуються майже пропорційно зі збільшенням дози у діапазоні доз 2,5 − 10 мг. Період напіввиведення ризатриптану з плазми крові у середньому становить 2 − 3 години. Плазматичний кліренс ризатриптану у середньому становить 1000 − 1500 мл/хв у чоловіків та приблизно 900 − 1100 мл/хв у жінок; приблизно 20 − 30 % цього значення відповідає нирковому кліренсу.

Узгоджуючись з механізмом передсистемного метаболізму, приблизно 14 % пероральної дози ризатриптану виводиться із сечею у незміненому вигляді, тоді як 51 % виводиться у вигляді метаболіту індолоцтової кислоти. Не більше 1 % дози виводиться із сечею у вигляді активного N-монодезметильованого похідного.

Якщо ризатриптан приймати у максимальних рекомендованих дозах, щоденної кумуляції препарату у плазмі крові не відбувається.

Пацієнти літнього віку. Концентрації ризатриптану у плазмі крові, які спостерігалися після прийому таблеток у пацієнтів літнього віку (віковий діапазон від 65 до 77 років), були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих молодого віку.

Пацієнти з ураженням печінкової функції (індекс Чайлда − П’ю 5 − 6). Після перорального прийому таблеток пацієнтами з ураженням печінкової функції, спричиненим алкогольним цирозом печінки легкого ступеня, концентрації ризатриптану у плазмі крові були подібними до концентрацій, що спостерігаються у молодих чоловіків та жінок. Значне збільшення значень AUC (50 %) та C_max (25 %) спостерігалося у пацієнтів з помірним ураженням печінкової функції (індекс Чайлда − П’ю 7). Фармакокінетичні параметри препарату у пацієнтів з тяжким ураженням печінкової функції (індекс Чайлда − П’ю > 7) не вивчали.

Пацієнти з ураженням ниркової функції. У пацієнтів з ураженням ниркової функції (кліренс креатиніну 10 − 60 мл/хв/1,73 м²) значення AUC після прийому таблеток ризатриптану значно не відрізнялося від значень, одержаних у здорових добровольців. У пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі (кліренс креатиніну < 10 мл/хв/1,73 м²), значення AUC для ризатриптану було приблизно на 44 % більше, ніж у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Максимальна концентрація ризатриптану у плазмі крові пацієнтів з усіма ступенями ураження нирок була подібною до максимальної концентрації у здорових добровольців.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Невідкладне лікування фази головного болю при нападах мігрені, з аурою або без.

 

Протипоказання.

·                Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких допоміжних речовин препарату;

·                одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або застосування протягом двох тижнів після припинення терапії із застосуванням інгібіторів МАО;

·                тяжка печінкова або ниркова недостатність;

·                попередні гострі розлади мозкового кровообігу або транзиторні церебральні ішемічні напади;  

·                помірно тяжка або тяжка артеріальна гіпертензія або легка артеріальна гіпертензія за відсутності лікування;

·                встановлений коронарний атеросклероз, включаючи ішемічну хворобу серця (стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі або задокументована безсимптомна ішемія), ознаки та симптоми ішемічної хвороби серця, стенокардія Принцметала;

·                оклюзивні захворювання периферичних судин;

·                одночасне застосування з ерготаміном, похідними алкалоїдів ріжків (включаючи метисергід) або з іншими агоністами рецепторів 5-HT1B/1D.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Через адитивний ефект одночасне застосування ризатриптану з ерготаміном, похідними алкалоїдів ріжків (включаючи метисергід), іншими агоністами рецепторів 5HT1B/1D (такими як суматриптан, золмітриптан, наратриптан) збільшує ризик розвитку коронароспазму та гіпертензивної дії. Тому застосування такої комбінації протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Ризатриптан метаболізується головним чином з участю моноаміноксидази підтипу А (МАО-А). При одночасному застосуванні із селективним оборотним інгібітором МАО-А концентрації ризатриптану та його активного N-монодезметильованого метаболіту у плазмі крові зростають. Подібний або навіть більший ефект очікується при застосуванні неселективних оборотних (наприклад лінезолід) та необоротних інгібіторів МАО. Через ризик розвитку коронароспазму та епізодів артеріальної гіпертензії пацієнтам, які застосовують інгібітори МАО, протипоказаний прийом ризатриптану (див. розділ «Протипоказання»).

Концентрації ризатриптану у плазмі крові можуть зростати при одночасному застосуванні з пропранололом. Найімовірніше, що це зростання зумовлено передсистемною метаболічною взаємодією між двома активними речовинами, оскільки МАО підтипу А бере участь у метаболізмі як ризатриптану, так і пропранололу. Ця взаємодія призводить до зростання AUC та C_max у середньому на 70 − 80 %. Пацієнтам, які приймають пропранолол, препарат Ризатриптан-Фарматен слід застосовувати у дозі 5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У ході досліджень лікарських взаємодій надолол та метопролол не впливали на концентрації ризатриптану у плазмі крові.

Існують повідомлення про пацієнтів із симптомами, подібними до серотонінового синдрому (включаючи змінений психічний стан, розлади вегетативної нервової системи та нервово-м’язові розлади), що з’явилися після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (SSRI) або інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI) та триптанів (див. розділ «Особливості застосування»).

Дослідження in vitro показали, що ризатриптан інгібує ізофермент 2D6 системи цитохрому P450 (CYP 2D6), але клінічні дані щодо таких взаємодій відсутні. Можливість таких взаємодій слід враховувати при призначенні ризатриптану пацієнтам, які застосовують субстрати CYP 2D6.

 

Особливості застосування.

Препарат слід призначати лише пацієнтам з чітко встановленим діагнозом мігрені. Препарат не слід призначати пацієнтам з базилярною або геміплегічною мігренню.

Препарат не можна застосовувати для лікування атипового головного болю, тобто головного болю, який може бути пов’язаний з потенційно серйозними медичними станами (наприклад гострими розладами мозкового кровообігу, розривом аневризми), при яких звуження судин головного мозку може бути шкідливим.

Ризатриптан може спричиняти транзиторні симптоми, такі як біль та відчуття стиснення у грудній клітці, які можуть набувати інтенсивного характеру і поширюватися на гортань. Якщо такі симптоми дають змогу припустити наявність ішемічної хвороби серця, препарат застосовувати надалі не можна, а слід провести відповідне обстеження.

Як і для інших агоністів рецепторів 5-HT1B/1D, ризатриптан не слід призначати без попереднього обстеження пацієнтам з підозрою на недіагностовані захворювання серця або пацієнтам з ризиком розвитку коронарного атеросклерозу (наприклад пацієнтам з артеріальною гіпертензією, діабетом, курцям або тим, хто проводить никотинзамісну терапію, чоловікам віком понад 40 років, жінкам у період після настання менопаузи, пацієнтам з блокадою ніжки пучка Гіса та із серйозними випадками коронарного атеросклерозу у сім’ї). Кардіологічне обстеження може не виявити усіх пацієнтів із захворюваннями серця, і у дуже поодиноких випадках при прийомі агоністів рецепторів 5-HT1 серйозні серцеві ускладнення спостерігалися у пацієнтів без існуючих серцево-судинних захворювань. Пацієнтам з діагностованим коронарним атеросклерозом ризатриптан призначати не можна (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування агоністів рецепторів 5-HT1B/1D пов’язане з розвитком коронароспазму. У поодиноких випадках при застосуванні агоністів рецепторів 5-HT1B/1D, включаючи ризатриптан, повідомляли про розвиток ішемії або інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).

З ризатриптаном не слід одночасно застосовувати інші агоністи рецепторів 5-HT1B/1D (наприклад суматриптан).

Рекомендується зачекати щонайменше 6 годин після прийому ризатриптану перед застосуванням лікарських засобів ерготамінового типу (таких як ерготамін, дигідроерготамін або метисергід). Перед прийомом ризатриптану слід зачекати щонайменше 24 години після застосування препаратів, що містять ерготамін. Хоча у ході досліджень клінічної фармакології, в яких брали участь 16 здорових чоловіків-добровольців, які застосовували ризатриптан та парентеральний препарат ерготаміну, додатковий вазоспастичний ефект не спостерігався, такий додатковий ефект теоретично можливий (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомляли про випадки серотонінового синдрому (включаючи змінений психічний стан, розлади вегетативної нервової системи та нервово-м’язові розлади) після одночасного лікування триптанами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (SSRI) або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI). Такі реакції можуть набувати серйозного характеру. Якщо одночасне застосування ризатриптану та SSRI або SNRI клінічно виправдано, рекомендується проводити відповідний нагляд за пацієнтами, зокрема на початку лікування, під час збільшення дози або при додаванні іншого серотонінергічного препарату.

При одночасному застосуванні триптанів (агоністів рецепторів 5-HT1B/1D) та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), побічні реакції можуть спостерігатися частіше.

У пацієнтів, які застосовують препарати триптанів, у т.ч. ризатриптан, може розвинутися ангіоневротичний набряк (наприклад набряк обличчя, язика та гортані). У разі набряку язика або гортані пацієнт повинен знаходитися під медичним наглядом до зникнення симптомів. Лікування триптанами слід негайно припинити та замінити препарат на інший, що належить до іншого класу діючих речовин.

Слід враховувати потенційну можливість лікарських взаємодій при призначенні ризатриптану пацієнтам, які приймають субстрати ізоферменту CYP 2D6.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може спровокувати його загострення. При підозрі або появі головного болю, спровокованого надмірним вживанням лікарських засобів (абузусний головний біль (АГБ)), слід припинити лікування та звернутися до лікаря. Слід враховувати можливість діагнозу АГБ у пацієнтів із частим або щоденним головним болем, який з’являється, незважаючи на (або через) регулярний прийом лікарських засобів для лікування головного болю.

Таблетки Ризатриптан-Фарматен, що диспергуються у ротовій порожнині, містять аспартам, який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Помірна кількість даних щодо вагітних жінок (від 300 до 1000 випадків вагітності) вказує на відсутність мальформативної токсичності після впливу в першому триместрі. Дослідження на тваринах не вказують на репродуктивну токсичність.

Дані щодо застосування ризатриптану у другому та третьому триместрах вагітності обмежені. Застосування ризатриптану у період вагітності можна розглянути, якщо це є клінічно необхідним.

Лактація. Ризатриптан-Фарматен виділяється в грудне молоко в низьких концентраціях із середньою відносною дозою для немовляти < 1% (менше 6% у найгіршому випадку, виходячи з Cmax у грудному молоці). Дані щодо проникнення ризатриптану у грудне молоко людини відсутні. Жінкам, які годують груддю, препарат слід призначати з обережністю. Слід мінімізувати дію препарату на немовля за рахунок відмови від годування груддю впродовж 12 годин після застосування препарату.

Фертильність. Вплив препарату на фертильність людини не вивчали. У дослідженнях на тваринах було виявлено лише мінімальний вплив на фертильність при концентраціях у плазмі крові, які більш ніж у 500 разів перевищували терапевтичні концентрації у людини.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Мігрень або лікування ризатриптаном можуть спричиняти сонливість у деяких пацієнтів. У деяких пацієнтів при застосуванні ризатриптану також повідомляли про випадки запаморочення. Отже, під час нападів мігрені та після застосування ризатриптану пацієнтам слід оцінити їхню здатність виконувати складні завдання.

 

Спосіб застосування та дози.

Загальні вказівки

Рекомендована доза препарату для дорослих становить 10 мг.

Препарат Ризатриптан-Фарматен не слід застосовувати з профілактичною метою.

Повторний прийом дози

При прийомі повторної дози слід витримувати щонайменше двогодинний інтервал; протягом будь-якого 24-годинного періоду можна приймати не більше 2 доз препарату.

-               Якщо впродовж 24 годин відбувся рецидив головного болю: якщо головний біль з’явився знову після купірування першого нападу, можна прийняти одну додаткову дозу. Слід дотримуватися наведених вище обмежень у дозуванні.

-               У разі відсутності відповіді: ефективність прийому повторної дози для лікування одного нападу при неефективності першої дози у контрольованих дослідженнях не вивчали. Отже, у разі відсутності відповіді на прийом першої дози не слід приймати другу дозу препарату для лікування того ж самого нападу.

Клінічні дослідження показали, що у разі відсутності відповіді на лікування нападу пацієнти можуть відреагувати на лікування наступних нападів мігрені.

Деяким пацієнтам слід застосовувати нижчу дозу ризатриптану 5 мг зокрема, якщо:

·                пацієнти приймають препарати пропранололу. Прийом ризатриптану повинен відбуватися з інтервалом щонайменше 2 години після прийому пропранололу;

·                пацієнти страждають на ниркову недостатність легкого або помірного ступеня тяжкості;

·                пацієнти страждають на печінкову недостатність легкого або помірного ступеня тяжкості.

Дози слід приймати щонайменше з двогодинним інтервалом; протягом будь-якого 24-годинного періоду можна приймати не більше 2 доз препарату.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів віком від 65 років ефективність та безпеку застосування ризатриптану систематично не оцінювали.

 

Інструкції щодо прийому дози

-         Відкрийте блістер сухими руками.

-         Візьміть цілу таблетку та покладіть її на язик, де вона розчиниться і її можна буде проковтнути зі слиною.

-         Препарат не потрібно запивати рідиною. Таблетки з дозуванням 10 мг не призначені для поділу.

-         Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, можна застосовувати у ситуаціях, коли відсутня рідина для запивання, або з метою запобігання розвитку нудоти та блювання, які можуть супроводжувати ковтання таблеток разом з рідиною.

 

Діти.

Застосування таблеток Ризатриптан-Фарматен, що диспергуються у ротовій порожнині, пацієнтам віком до 18 років не рекомендується. Ефективність та безпеку застосування препарату для пацієнтів педіатричної групи не вивчали.

 

Передозування.

Понад 300 пацієнтів приймали ризатриптан у дозі 40 мг (або разово, або у вигляді двох доз з двогодинним інтервалом між прийомами); такий прийом добре переносився і найпоширенішими побічними ефектами, пов’язаними із застосуванням препарату, були запаморочення та сонливість.

У дослідженні клінічної фармакології, у якому 12 дорослих осіб приймали ризатриптан у загальній кумулятивній дозі 80 мг (впродовж 4 годин), у двох осіб спостерігалися втрата свідомості та/або брадикардія. В однієї особи, жінки віком 29 років, через 3 години після прийому загалом 80 мг ризатриптану (впродовж 2 годин) спостерігалися блювання, брадикардія та запаморочення. Після розвитку цих симптомів трапилася атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня, чутлива до дії атропіну. У другої особи, чоловіка віком 25 років, одразу після болісної венопункції сталися тимчасове запаморочення, втрата свідомості, нетримання сечі та 5-секундна систолічна пауза (на ЕКГ-моніторі). Венопункція була проведена через 2 години після того, як пацієнт прийняв загальну дозу 80 мг ризатриптану (дозу приймав протягом 4 годин).

Крім того, виходячи з фармакологічних властивостей ризатриптану, після передозування можуть спостерігатися артеріальна гіпертензія або інші серйозніші серцево-судинні симптоми. У пацієнтів з підозрою на передозування препарату слід розглянути доцільність очищення шлунково-кишкового тракту (наприклад промивання шлунка з подальшим прийомом активованого вугілля). Клінічний та електрокардіографічний моніторинг слід продовжувати щонайменше протягом 12 годин, навіть у разі відсутності клінічних симптомів передозування.

Вплив гемо- або перитонеального діалізу на сироваткові концентрації ризатриптану невідомий.

 

Побічні реакції.

Препарати ризатриптану (у вигляді таблеток та таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині) оцінювалися у ході контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 1 року, у яких брали участь понад 8630 дорослих пацієнтів. Найпоширенішими побічними реакціями, встановленими під час клінічних досліджень, були запаморочення, сонливість та астенія/слабкість. Під час клінічних досліджень та/або при проведенні післяреєстраційного нагляду повідомляли про побічні реакції, які зазначено нижче за класами системних органів та частотою, яка визначалась наступним чином: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (≥ 1/100 до < 1/10); непоширені (≥ 1/1000 до < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000 до < 1/1000); рідкісні (< 1/10000); частота невідома (частоту не можна встановити на підставі наявних даних).

 

З боку імунної системи

Поодинокі: реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції. 

Психічні розлади

Поширені: безсоння.

Непоширені: дезорієнтація, знервованість.

З боку нервової системи

Поширені: запаморочення, сонливість, парестезія, головний біль, гіпестезія, зниження чіткості мислення.

Непоширені: атаксія, вертиго, дисгевзія/поганий присмак у роті, тремор, втрата свідомості.

Частота невідома: серотоніновий синдром, судоми.

З боку органа зору

Непоширені: затуманення зору.

Серцеві розлади

Поширені: прискорене серцебиття.

Непоширені: аритмія, відхилення в ЕКГ, тахікардія.

Поодинокі: гострі розлади мозкового кровообігу (більшість із цих побічних реакцій спостерігалась у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку коронарного атеросклерозу), брадикардія.

Частота невідома: ішемія або інфаркт міокарда (більшість із цих побічних реакцій спостерігалась у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку коронарного атеросклерозу).

Судинні розлади

Непоширені: припливи, артеріальна гіпертензія.

Частота невідома: ішемія периферичних судин.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади

Поширені: глотковий дискомфорт.

Непоширені: задишка.

Поодинокі: свистяче дихання.

Шлунково-кишкові розлади

Поширені: нудота, сухість у роті, блювання, діарея, диспепсія.

Непоширені: відчуття спраги.

Частота невідома: ішемічний коліт.

З боку шкіри та підшкірної тканини

Поширені: гіперемія.

Непоширені: свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк (наприклад набряк обличчя, язика, гортані) (щодо ангіоневротичного набряку див. також розділ «Особливості застосування»), висипання, потіння.

Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз.

З боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини

Поширені: відчуття тяжкості, біль у шиї, відчуття скутості.

Непоширені: відчуття напруження у різних ділянках, м’язова слабкість, біль в ділянці обличчя, міалгія.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Поширені: астенія/слабкість, біль у черевній порожнині або грудній клітці.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 2 або 3 таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині, у блістері з поліаміду/алюмінію/ПВХ та  алюмінію.  По 1  блістеру (що містить 2 або 3 таблетки)  або  по 2 блістери (що містить 3 таблетки) у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Фарматен С.А./Pharmathen S.A.

або

Фарматен Інтернешнл С.А./Pharmathen International S.A.   

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дервенакіон 6, Палліні Аттика 15351, Греція/Dervenakion 6, Pallini Attiki 15351, Greece

або

Індастріал Парк Сапес, Префектура Родопі, блок № 5, Родопі 69300, Греція/

Industrial Park Sapes, Rodopi Prefecture, Block № 5, Rodopi 69300, Greece.