РІМОНІД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

РІМОНІД

(RIMONID)

 

Склад:

діюча речовина: бримонідин;

1 мл розчину містить бримонідину тартрату 2,0 мг (еквівалент 1,3 мг бримонідину);

допоміжні речовини: бензалконію хлорид; полівініловий спирт; натрію хлорид; тринатрію цитрат, дигідрат; кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид та/або кислота хлористоводнева (для регулювання рН); вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, зеленувато-жовтий розчин, практично вільний від видимих частинок.

 

Фармакотерапевтична група. Протиглаукомні та міотичні засоби.

Код АТХ S01E A05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бримонідин є агоністом альфа-2-адренергічних рецепторів, який у тисячі разів більш селективний для альфа-2-адренорецепторів, ніж для альфа-1-адренорецепторів.

Така селективність є причиною відсутності мідріазу та звуження мікросудин, пов’язаних із ксенотрансплантатами сітківки людини.

Місцеве застосування бримонідину тартрату у людини знижує внутрішньоочний тиск (ВОТ) з мінімальним впливом на показники серцево-судинної та легеневої діяльності.

Бримонідину тартрат 0,2 % характеризується швидким початком дії, піковий гіпотонічний ефект щодо очей досягається впродовж 2 годин після застосування. У рамках досліджень бримонідину тартрат 0,2 % знижував ВОТ у середньому на 4–6 мм рт. ст.

Результати досліджень на тваринах та людині свідчать про те, що бримонідину тартрат має подвійний механізм дії. Вважається, що бримонідину тартрат 0,2 % знижує ВОТ унаслідок зменшення продукування водянистої вологи та підвищення увеосклерального відтоку.

Клінічні дослідження підтверджують, що бримонідин є ефективним у комбінації з бета-блокаторами для офтальмологічного застосування. Короткострокові клінічні дослідження підтверджують також, що бримонідин істотно підсилює клінічну дію у поєднанні з травопростом (6 тижнів) і латанопростом (3 місяці).

 

Фармакокінетика.

Після очного застосування 0,2 % розчину двічі на день впродовж 10 днів плазмові концентрації були низькими (середня С_max — 0,06 нг/мл). Повторні закапування (2 рази на день впродовж 10 днів) призводили до його незначного накопичення у крові. Площа під кривою плазмової концентрації у часі через 12 годин становила у рівноважному стані (AUC_{0–12 год}) 0,31 нг/год/мл порівняно з 0,23 нг/год/мл після першої дози. Середній період напіввиведення з системного кровообігу у людини після місцевого застосування був приблизно 3 години.

Ступінь зв’язування бримонідину з білками плазми після місцевого застосування у людини становить приблизно 29 %.

У тканинах ока бримонідин оборотно зв’язується з меланіном in vitro та in vivo. Після двох тижнів закапування в око концентрації бримонідину у райдужній оболонці та власній судинній оболонці ока були у 3–17 разів вищі, ніж після однократної дози. Накопичення не спостерігається при відсутності меланіну.

Значення зв’язування з меланіном не зʼясоване. Проте біомікроскопічне дослідження пацієнтів, які отримували бримонідину тартрат 0,2 % до 1 року, не показало наявності якихось суттєвих побічних реакцій з боку очей. У мавп, які отримували дози, що приблизно у 4 рази перевищували рекомендовану дозу бримонідину тартрату, не було виявлено очної токсичності.

У людей бримонідин добре всмоктується та швидко виводиться після перорального прийому. Суттєва частина дози (приблизно 75 %) виводиться з сечею у вигляді метаболітів за 5 днів. Результати досліджень іn vitro, які проводилися з використанням тваринної та людської печінки, свідчать про те, що його метаболізм зумовлений переважно альдегідоксидазою та цитохромом Р450. Вважається, що системне виведення здебільшого зумовлено печінковим метаболізмом.

Пацієнти літнього віку

С_max, AUC та період напіввиведення бримонідину після застосування однократної дози пацієнтам літнього віку від 65 років були такими ж, як у дорослих молодого віку, що свідчить про те, що вік не впливає на системну абсорбцію та виведення лікарського засобу.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Відкритокутова глаукома або підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ):

- Рімонід як монотерапія пацієнтам, яким протипоказане застосування місцевих бета-блокаторів;

- Рімонід у складі комплексної терапії з іншими препаратами для зниження ВОТ, коли монотерапія не дає бажаного результату.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату.

- Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази та антидепресантами, що впливають на норадренергічну передачу (наприклад, трициклічні антидепресанти, міансерин).

- Дитячий вік (до 18 років).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказано одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази та антидепресантами, що впливають на норадренергічну передачу (наприклад трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, міансерин).

Хоча специфічна взаємодія бримонідину з лікарськими засобами не досліджувалась, слід враховувати можливість адитивного або посилюючого впливу препарату на дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (алкоголю, барбітуратів, опіатів, седативних засобів та анестетиків).

Дані про рівень катехоламінів у плазмі крові після застосування бримонідину відсутні.

Однак слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що можуть вплинути на метаболізм та збільшують концентрацію амінів у плазмі крові (наприклад хлорпромазин, метилфенідат, резерпін).

У деяких пацієнтів після застосування бримонідину тартрату спостерігалося клінічно незначне зниження артеріального тиску, тому слід з обережністю одночасно застосовувати бримонідин, гіпотензивні засоби та серцеві глікозиди.

Рекомендовано спостереження на початку лікування (або при збільшенні дози препарату) під час комбінованої терапії із системними засобами (незалежно від їх фармацевтичної форми), що можуть взаємодіяти з агоністами альфа-адренорецепторів або впливати на їх ефективність (наприклад агоністами або антагоністами адренергічних рецепторів ізопреналіном, празозином).

 

Особливості застосування.

Слід з обережністю застосовувати Рімонід пацієнтам з тяжкою, нестійкою та неконтрольованою формою серцево-судинних захворювань.

Для пацієнтів літнього віку коригування дози не потрібне.

У деяких пацієнтів, які отримували бримонідину тартрат 0,2 %, спостерігалися алергічні реакції з боку очей. При виникненні алергічної реакції застосування препарату слід припинити.

Слід з обережністю застосовувати пацієнтам з депресією, недостатністю мозкового кровообігу та коронарною недостатністю, синдромом Рейно, ортостатичною гіпотензією та облітеруючим тромбангіїтом.

Вплив лікарського засобу на пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю не досліджувався, тому слід бути обережним при застосуванні пацієнтам з відповідними захворюваннями.

Рімонід містить консервант — бензалконію хлорид, який може викликати подразнення очей. Він всмоктується м’якими контактними лінзами. При користуванні м’якими (гідрофільними) контактними лінзами не слід їх надягати протягом 15 хвилин після закапування засобу.

Якщо використовується більш ніж один офтальмологічний засіб зовнішньо, інтервал часу між застосуваннями різних лікарських засобів повинен бути 5–15 хвилин.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження з безпеки застосування бримонідину тартрату вагітним жінкам не проводились, тому Рімонід не слід застосовувати у період вагітності.

Невідомо, чи проникає бримонідин у грудне молоко, тому препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Бримонідин може спричиняти запаморочення, сонливість, порушення зору, що може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. До такої діяльності можна приступати не раніше ніж через 15 хв після застосування крапель, поки не проясниться зір.

 

Спосіб застосування та дози.

При застосуванні дорослим (включно із людьми літнього віку) рекомендується закапувати одну краплю в уражене око двічі на добу з інтервалом 12 годин.

Корекція дози для людей літнього віку не потрібна.

Як і при застосуванні будь-яких очних крапель, рекомендується натискати упродовж однієї хвилини на ділянку слізного мішка у внутрішньому куточку ока для зниження системної абсорбції. Це слід зробити одразу після закапування кожної краплі. Якщо призначено більше одного виду очних крапель, їх слід закапувати з інтервалом 5–15 хв.

 

Діти.

Ефективність та безпека застосування бримонідину дітям не досліджені, тому Рімонід не слід застосовувати дітям.

 

Передозування.

Передозування при офтальмологічному застосуванні.

У дорослих випадків місцевого передозування препарату не відзначалось.

Системне передозування при випадковому пероральному застосуванні препарату.

Відомо про 2 випадки виникнення побічних ефектів після випадкового перорального прийому 9–10 крапель бримонідину у дорослих пацієнтів. У них спостерігалося значне зниження артеріального тиску, у одного з пацієнтів приблизно через 8 годин після прийому препарату відзначалося підвищення артеріального тиску. Протягом 24 годин стан обох пацієнтів повністю нормалізувався. Ще в одного пацієнта, який прийняв перорально невідому кількість препарату, не відзначалось ніяких побічних ефектів. Відомі випадки виникнення серйозних побічних ефектів у дітей при випадковому пероральному прийомі бримонідину. У них спостерігалися такі симптоми: пригнічення ЦНС, недовготривала кома або втрата свідомості, артеріальна гіпотонія, брадикардія, гіпотермія та апное, що потребувало проведення інтенсивної терапії з інтубацією. Протягом 6–24 годин стан усіх пацієнтів повністю нормалізувався.

При пероральному передозуванні інших альфа-2-агоністів повідомлялося про випадки появи таких симптомів: артеріальна гіпотензія, астенія, блювання, летаргія, седація, брадикардія, аритмія, міоз, апное, гіпотермія, пригнічення функції дихання та судоми.

Лікування симптоматичне.

 

Побічні реакції.

Під час клінічних досліджень найпоширенішими побічними реакціями бримонідину були біль в оці та подразнення ока, які виникали приблизно у 1–2 % пацієнтів.

Нижче наводяться побічні реакції, розподілені за системами органів. В кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: дуже часті (˃ 1/10); часті (< 1/10); нечасті (< 1/100); рідкісні (< 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10000).

Порушення з боку серцево-судинної системи.

Нечасті: відчуття серцебиття, аритмії (у тому числі брадикардія та тахікардія).

Порушення з боку нервової системи.

Дуже часті: головний біль, сонливість.

Часті: запаморочення, порушення смаку.

Дуже рідкісні: непритомність.

Порушення з боку органів зору.

Дуже часті: подразнення очей (гіперемія ока, відчуття печіння та поколювання, відчуття стороннього тіла, фолікули кон’юнктиви, свербіння в очах), затуманений зір, алергічний блефарит, алергічний блефарокон’юнктивіт, алергічний кон’юнктивіт, алергічні реакції очей та фолікулярний кон’юнктивіт.

Часті: місцеве подразнення (гіперемія повіки, набряк повіки, блефарит, біль очей та сльозовиділення, виділення із кон’юнктиви, набряк кон’юнктиви), світлобоязнь, ерозія, сухість очей, збліднення кон’юнктиви, порушення зору, кон’юнктивіт.

Дуже рідкісні: ірит (передній увеїт), міоз.

Порушення з боку органів дихання, грудної порожнини, середостіння.

Часті: симптоми верхніх дихальних шляхів.

Нечасті: сухість у носі.

Рідкісні: задишка.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже часті: сухість у роті.

Часті: шлунково-кишкові симптоми.

Судинні розлади.

Дуже часті: артеріальна гіпертензія, гіпотензія.

Порушення загального характеру і стан місця введення.

Дуже часті: втома.

Часті: астенія.

Порушення з боку імунної системи.

Нечасті: системні алергічні реакції.

Порушення з боку психіки.

Нечасті: депресія.

Дуже рідкісні: безсоння.

Під час постреєстраційного застосування бримонідину в клінічній практиці були зареєстровані такі побічні реакції (частота випадків невідома, тому що вони були зареєстровані спонтанно у популяції невідомої кількості).

Порушення з боку органів зору:

іридоцикліт (передній увеїт), свербіння повік.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:

шкірні реакції, включаючи еритему, набряк обличчя, свербіж, висипання та вазодилятацію.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

 

Термін придатності. 2 роки.

Термін зберігання після розкриття флакона — 28 днів.

 

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 25 °С, у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 5 мл у флаконі-крапельниці; по 1 флакону-крапельниці в коробці з картону.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Мікро Лабс Лімітед.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ділянка № 113-116, Фейз IV, КІАДБ, Боммасандра Індастріал Еріа, Джигані Лінк Роуд, Анекал Талук, Бангалор 560 099, Індія.