для медичного застосування лікарського засобу
РІНВОК®
Склад:
діюча речовина: упадацитиніб;
1 таблетка містить упадацитинібу гемігідрату еквівалентно 15 мг упадацитинібу;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, манітол, кислота винна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, спирт полівініловий, макрогол, тальк, титану діоксид (Е 171), оксид заліза чорний (E 172), оксид заліза червоний (E 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: продовгуваті двоопуклі таблетки фіолетового кольору з тисненням «a15» з одного боку.
Фармакотерапевтична група
Імуносупресанти, інгібітори янус-асоційованої кінази (JAK). Код АТХ L04A F03.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Механізм дії
Упадацитиніб – це селективний та оборотний інгібітор янус-кінази (Janus-associated kinase (JAK)). Янус-кінази – це внутрішньоклітинні ферменти, які беруть участь у передачі сигналів цитокіну чи фактора росту та залучені до цілої низки клітинних процесів, включаючи запальні реакції, кровотворення та імунний нагляд. Сімейство ферментів JAK складається з чотирьох різновидів – JAK1, JAK2, JAK3 і TYK2, які діють попарно для фосфорилювання та активації сигнальних трансдукторів та активаторів транскрипції (signal transducers and activators of transcription (STAT)). Таке фосфорилювання, у свою чергу, модулює експресію генів і клітинну функцію. Фермент JAK1 є важливим для передачі сигналів від запальних цитокінів, тоді як JAK2 є важливим для дозрівання еритроцитів, а сигнали від JAK3 відіграють роль у імунному нагляді та функції лімфоцитів.
В дослідженнях з культурами клітин людини було показано, що упадацитиніб переважно інгібує передачу сигналів через JAK1 або JAK1/3 з вищою функціональною селективністю, ніж відносно цитокінових рецепторів, які передають сигнал через пари JAK2. Розвиток атопічного дерматиту зумовлюють прозапальні цитокіни (включаючи IL-4, IL-13, IL-22, TSLP, IL-31 та IFN-γ), які передають сигнали через шлях JAK1. Інгібування JAK1 упадацитинібом зменшує передачу сигналу від багатьох медіаторів, які зумовлюють ознаки та симптоми атопічного дерматиту, такі як екзематозне ураження шкіри та свербіж. Прозапальні цитокіни (переважно IL‑6, IL‑7, IL‑15 та IFN-γ) передають сигнал шляхом JAK1 та задіяні в патології запальних захворювань кишечнику. Інгібування JAK1 упадацитинібом модулює передачу сигналів JAK-залежних цитокінів, що зумовлюють тяжкість запалення, а також ознаки і симптоми запальних захворювань кишечнику.
Інгібування фосфорилювання STAT3, індукованого інтерлейкіном IL-6, та STAT5, індукованого IL-7
У здорових добровольців введення упадацитинібу (у формі з негайним вивільненням активної речовини) викликало залежне від дози та концентрації інгібування фосфорилювання STAT3, індукованого IL-6 (JAK1/JAK2), і STAT5, індукованого IL-7 (JAK1/JAK3), у цільній крові. Максимальне інгібування спостерігалося через 1 годину після застосування лікарського засобу, а наприкінці інтервалу між введеннями показник інгібування повертався до початкового рівня.
Лімфоцити
У пацієнтів з ревматоїдним артритом під час лікування упадацитинібом у період до тижня 36 спостерігалося незначне транзиторне збільшення середньої абсолютної кількості лімфоцитів порівняно з початковою кількістю, а при подальшому лікуванні відбувалося поступове зменшення кількості лімфоцитів з повним або майже повним поверненням до початкового рівня.
Високочутливий C-реактивний білок
У пацієнтів з ревматоїдним артритом під час лікування упадацитинібом зниження середньої концентрації високочутливого C-реактивного білка порівняно з початковим рівнем відбувалося вже на тижні 1 лікування та зберігалося протягом усього періоду лікування.
Дослідження вакцин
Вплив упадацитинібу на гуморальну відповідь після введення ад’ювантної рекомбінантної вакцини проти оперізуючого герпесу на основі глікопротеїну Е оцінювали у 93 пацієнтів з ревматоїдним артритом при стабільному лікуванні упадацитинібом у дозі 15 мг. 98 % пацієнтів одночасно приймали метотрексат. На початку дослідження 49 % пацієнтів приймали пероральні кортикостероїди. Первинною кінцевою точкою була частка пацієнтів із задовільною гуморальною відповіддю, визначеною як ≥ 4-кратне збільшення концентрації титру антиглікопротеїну Е до вакцинації, на 16 тижні (4 тижні після вакцинації 2 дозою). Вакцинація викликала задовільну гуморальну відповідь у 79/90 (88 % (95 % довірчий інтервал (ДІ): 81,0, 94,5) пацієнтів, які отримували упадацитиніб 15 мг протягом 16 тижнів.
Вплив упадацитинібу на гуморальну відповідь після введення інактивованої пневмококової полісахаридної кон’югованої вакцини (тринадцятивалентної, адсорбованої) оцінювали у 111 пацієнтів з ревматоїдним артритом при стабільному лікуванні упадацитинібом у дозі 15 мг (n = 87) або 30 мг (n = 24). 97 % пацієнтів (n = 108) одночасно приймали метотрексат. Вакцинація викликала задовільну гуморальну відповідь у 67,5 % (95 % довірчий інтервал (ДІ): 57,4, 77,5) і 56,5 % (95 % ДІ: 36,3, 76,8) пацієнтів, які отримували упадацитиніб 15 мг і 30 мг відповідно.
Фармакокінетика
У діапазоні терапевтичних доз експозиція упадацитинібу у плазмі крові є пропорційною введеній дозі. Після багаторазового введення один раз на добу рівноважна концентрація у плазмі крові досягається протягом 4 днів при мінімальному накопиченні.
Абсорбція
Після перорального застосування в лікарській формі таблеток пролонгованої дії упадацитиніб абсорбується із середнім показником Tmax від 2 до 4 годин. У разі застосування упадацитинібу під час прийому їжі з високим вмістом жирів не виявлено клінічно значущого впливу на його експозицію (показник AUC підвищувався на 29 %, а показник Cmax підвищувався на 39–60 %). У клінічних дослідженнях пацієнти приймали упадацитиніб незалежно від прийому їжі. В умовах іn vitro було показано, що упадацитиніб є субстратом для транспортерів P-глікопротеїну та білка резистентності раку молочної залози.
Розподіл
З білками плазми зв’язується 52 % дози упадацитинібу. Упадацитиніб рівномірно розподіляється між плазмою та клітинними компонентами крові, про що свідчить співвідношення розподілу у крові та плазмі, що дорівнює 1,0.
Метаболізм
Метаболізм упадацитинібу опосередковується ферментом CYP3A4 з можливим незначним впливом ферменту CYP2D6. Фармакологічна активність упадацитинібу обумовлюється початковою молекулою. У дослідженні із застосуванням людиною препарату з радіоактивною міткою кількість незміненого упадацитинібу становила 79 % від загальної радіоактивності у плазмі крові, а кількість основного метаболіту (продукт моноокислення з подальшою глюкуронідацією) становила 13 % від загальної радіоактивності у плазмі крові. Не було виявлено активних метаболітів упадацитинібу.
Виведення
Після одноразового введення [14С]-упадацитинібу з негайним вивільненням упадацитиніб виводився переважно у вигляді незміненої початкової речовини з сечею (24 %) і калом (38 %). Приблизно 34 % від введеної дози упадацитинібу виводилось у вигляді метаболітів. Середній кінцевий період напіввиведення упадацитинібу становив від 9 до 14 годин.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Порушення функції печінки
Порушення функції печінки легкого (клас А за класифікацією Чайлда − П’ю) і середнього ступеня (клас В за класифікацією Чайлда − П’ю) клінічно значуще не впливало на експозицію упадацитинібу. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня показники AUC упадацитинібу були відповідно на 28 % і 24 % вищими порівняно з такими у пацієнтів з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з незначним порушенням функції печінки показник Cmax упадацитинібу не змінювався, а у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки він на 43 % перевищував відповідну величину у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Застосування упадацитинібу пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлда − П’ю) не вивчалося.
Діти
Фармакокінетика упадацитинібу в пацієнтів дитячого віку з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом, виразковим колітом і хворобою Крона ще не досліджена (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Фармакокінетика упадацитинібу та його концентрації в рівноважному стані є подібними у дорослих та дітей віком 12–17 років з атопічним дерматитом. Дозування для пацієнтів дитячого віку з масою тіла від 30 кг до 40 кг визначали за допомогою популяційної фармакокінетичної моделі та імітаційного моделювання.
Фармакокінетика упадацитинібу в пацієнтів дитячого віку (< 12 років) з атопічним дерматитом дотепер не встановлена.
Суб’єктивні фактори
Вік, стать, маса тіла, раса та етнічна приналежність пацієнта клінічно значуще не впливали на експозицію упадацитинібу. Дані щодо фармакокінетики упадацитинібу у пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом, атопічним дерматитом, виразковим колітом і хворобою Крона узгоджуються між собою.
Клінічні характеристики
Показання
Ревматоїдний артрит
РІНВОК® показаний для лікування ревматоїдного артриту середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, коли адекватна відповідь не була отримана або існує непереносимість одного або декількох протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання (disease-modifying antirheumatic drugs (DMARDs)).
РІНВОК® можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з метотрексатом.
Псоріатичний артрит
РІНВОК® показаний для лікування активного псоріатичного артриту у дорослих пацієнтів, у яких відмічається неадекватна відповідь або непереносимість одного або декількох протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання. РІНВОК® можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з метотрексатом.
Аксіальний спондилоартрит
Нерадіографічний аксіальний спондилоартрит
РІНВОК® показаний для лікування активного нерадіографічного аксіального спондилоартриту у дорослих із об’єктивними ознаками запалення, підтвердженими підвищеним рівнем С-реактивного білка (СРБ) та/або даними МРТ, та з неадекватною відповіддю на терапію нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).
Анкілозивний спондиліт (АС, радіографічний аксіальний спондилоартрит)
РІНВОК® показаний для лікування активного анкілозивного спондиліту у дорослих пацієнтів з неадекватною відповіддю на стандартну терапію.
Атопічний дерматит
РІНВОК® показаний для лікування середньої тяжкості та тяжкого атопічного дерматиту у дорослих і дітей віком від 12 років, які є кандидатами для отримання системної терапії.
Виразковий коліт
РІНВОК® показаний для лікування виразкового коліту помірної або вираженої активності в дорослих пацієнтів із неадекватною відповіддю, втратою відповіді чи непереносимістю стандартної терапії або біологічних препаратів.
Хвороба Крона
РІНВОК® показаний для лікування хвороби Крона середнього й тяжкого ступеня активності у дорослих пацієнтів із неадекватною відповіддю, втратою відповіді чи непереносимістю стандартної терапії або біологічних препаратів.
Протипоказання
· Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
· Активний туберкульоз або інші активні серйозні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).
· Тяжке порушення функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
· Вагітність (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Можливий вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику упадацитинібу
Метаболізм упадацитинібу відбувається переважно за допомогою ферменту CYP3A4. Тому на концентрацію упадацитинібу в плазмі можуть впливати лікарські засоби, які сильно пригнічують або індукують активність ферменту CYP3A4.
Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4
Рівень експозиції упадацитинібу збільшується при одночасному застосуванні з сильними інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, вориконазол та кларитроміцин, грейпфрути). В клінічному дослідженні одночасне застосування упадацитинібу з кетоконазолом призводило до збільшення показників Cmax та AUC (площа під кривою) упадацитинібу відповідно на 70 % і 75 %. Упадацитиніб в дозі 15 мг один раз на добу слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які постійно приймають лікарські засоби, що є сильними інгібіторами CYP3A4. Упадацитиніб у дозі 30 мг один раз на добу не рекомендується застосовувати пацієнтам з атопічним дерматитом або хворобою Крона, які постійно приймають лікарські засоби, що є сильними інгібіторами CYP3A4. Для пацієнтів із виразковим колітом, які приймають сильні інгібітори CYP3A4, рекомендована індукційна доза становить 30 мг один раз на добу, а рекомендована підтримувальна доза — 15 мг один раз на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При тривалому застосуванні необхідно розглянути можливість лікування іншим засобом, який не є сильним інгібітором CYP3A4. Під час застосування упадацитинібу слід уникати їжі та напоїв, що містять грейпфрути.
Одночасне застосування з індукторами CYP3A4
При одночасному застосуванні упадацитинібу з сильними індукторами CYP3A4 (наприклад з рифампіцином і фенітоїном) експозиція упадацитинібу зменшується, що може призвести до зниження його терапевтичного ефекту. У клінічному дослідженні одночасне застосування упадацитинібу після багаторазового введення рифампіцину (сильного індуктора CYP3A) призводило до зниження показників Cmax та AUC упадацитинібу відповідно на 50 % і 60 %. У разі призначення упадацитинібу разом з сильним індуктором CYP3A4 рекомендовано спостерігати за станом пацієнта для виявлення можливих змін активності захворювання.
Метотрексат та лікарські засоби, що змінюють рН (наприклад антацидні засоби або інгібітори протонної помпи), не впливають на концентрацію упадацитинібу в плазмі.
Здатність упадацитинібу впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів
У здорових добровольців багаторазове застосування упадацитинібу в дозі 30 мг або 45 мг один раз на добу супроводжувалося незначним впливом на експозицію мідазоламу (чутливий субстрат для CYP3A) у плазмі крові (зниження на 24–26 % показників AUC та Cmax мідазоламу), що вказує на те, що упадацитиніб у дозі 30 мг або 45 мг один раз на добу може чинити слабку індукційну дію на CYP3A. В клінічному дослідженні у здорових добровольців багаторазове застосування упадацитинібу в дозі 30 мг один раз на добу призводило до зменшення показників AUC розувастатину та аторвастатину відповідно на 33 % та 23 %, а також до зменшення показника Cmax розувастатину на 23 %. Упадацитиніб не виявляв відповідного впливу на Cmax аторвастатину або на експозицію ортогідроксіаторвастатину (основний активний метаболіт аторвастатину) у плазмі крові.
При одночасному застосуванні з упадацитинібом не потрібна корекція дози розувастатину, аторвастатину або субстратів CYP3A чи CYP2D6.
Упадацитиніб значуще не впливав на експозиції у плазмі крові етинілестрадіолу, левоноргестрелу, метотрексату або лікарських засобів, які є субстратами для метаболізму за допомогою ферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C9 або CYP2C19.
Зазначеним нижче категоріям пацієнтів упадацитиніб можна застосовувати лише в разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування:
- вік від 65 років;
- атеросклеротичні серцево-судинні захворювання в анамнезі або інші фактори ризику серцево-судинних реакцій (такі як багаторічний статус курця, навіть якщо пацієнт уже покинув палити);
- фактори ризику злоякісних новоутворень (наприклад онкологічне захворювання зараз або в анамнезі).
Застосування пацієнтам віком від 65 років
З огляду на підвищений ризик MACE, злоякісних захворювань, серйозних інфекцій і загальну смертність з інших причин у пацієнтів віком від 65 років, що спостерігалися в рамках великого рандомізованого дослідження тофацитинібу (іншого інгібітора янус-кіназ (JAK)), цій популяції пацієнтів упадацитиніб слід застосовувати тільки у разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування.
Пацієнти віком понад 65 років мають підвищений ризик побічних реакцій у разі прийому упадацитинібу в дозі 30 мг 1 раз на добу. Отже, рекомендована доза для тривалого застосування цій популяції пацієнтів становить 15 мг 1 раз на добу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).
Імуносупресанти
Під час клінічних досліджень не вивчали взаємодії з іншими потужними імуносупресантами, такими як азатіоприн, 6-меркаптопурин, циклоспорин, такролімус, а також із біологічними протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, або з іншими інгібіторами JAK. Тому застосування такої комбінації не рекомендовано через можливий ризик появи адитивної імуносупресії.
Серйозні інфекції
Під час застосування упадацитинібу повідомлялося про випадки серйозних та іноді летальних інфекцій. Найчастішими серйозними інфекціями, про які повідомлялося під час застосування упадацитинібу, були пневмонія (див. розділ «Побічні реакції») та запалення підшкірно-жирової клітковини. У деяких пацієнтів, які застосовували упадацитиніб, відмічалися випадки бактеріального менінгіту й сепсису. Серед опортуністичних інфекцій, про які повідомлялося під час застосування упадацитинібу, були туберкульоз, мультидерматомний оперізуючий герпес, оральний/езофагеальний кандидоз та криптококоз.
Перед початком застосування упадацитинібу необхідно зважити ризики та переваги такого лікування для пацієнтів:
· з хронічними чи рецидивуючими інфекціями,
· з перенесеним туберкульозом,
· із серйозними або опортуністичними інфекціями в анамнезі,
· які проживали або подорожували в ендемічних районах туберкульозу або мікозів;
· із супутніми станами, при яких може підвищуватися ризик розвитку інфекції.
Під час і після лікування упадацитинібом рекомендовано уважно спостерігати за станом пацієнта щодо виявлення проявів та симптомів інфекції. У разі розвитку серйозної або опортуністичної інфекції лікування упадацитинібом потрібно призупинити. Пацієнту, у якого під час застосування упадацитинібу розвивається нова інфекція, необхідне невідкладне повне діагностичне обстеження, яке зазвичай проводять для імунокомпроментованих пацієнтів; слід розпочати відповідне протимікробне лікування з ретельним спостереженням за станом хворого. Якщо відповідь на протимікробну терапію відсутня, то лікування упадацитинібом потрібно призупинити. Після взяття інфекції під контроль лікування упадацитинібом можна поновити.
При застосуванні лікарського засобу РІНВОК® у дозі 30 мг порівняно з дозою 15 мг рівень серйозних інфекцій був вищим.
Оскільки у осіб старшого віку та у хворих на цукровий діабет вища захворюваність на інфекції, лікування цих популяцій пацієнтів слід проводити з обережністю. Пацієнтам віком від 65 років упадацитиніб слід застосовувати тільки у разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Туберкульоз
Перед початком лікування упадацитинібом пацієнтів слід обстежити на наявність туберкульозу. Упадацитиніб не слід застосовувати пацієнтам з активним туберкульозом. Для пацієнтів з раніше не лікованою латентною формою туберкульозу та для пацієнтів з факторами ризику розвитку туберкульозної інфекції рекомендовано до початку лікування упадацитинібом розглянути можливість проведення протитуберкульозної терапії.
Для прийняття рішення про проведення протитуберкульозної терапії конкретному пацієнту рекомендовано проконсультуватися з лікарем, який має досвід лікування туберкульозу.
Рекомендовано спостерігати за станом пацієнтів щодо розвитку ознак та симптомів туберкульозу, в тому числі пацієнтів, у яких не було виявлено латентної туберкульозної інфекції до початку терапії.
Реактивація вірусних інфекцій
Під час клінічних досліджень повідомлялося про випадки реактивації вірусних інфекцій, включаючи випадки реактивації вірусу герпесу (наприклад оперізуючого герпесу) (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик виникнення оперізуючого герпесу вищий у пацієнтів з Японії, які отримують лікування упадацитинібом. Якщо у пацієнтів розвивається оперізуючий герпес, то слід розглянути можливість призупинення лікування упадацитинібом до зникнення проявів цієї інфекції.
Перед початком та під час лікування упадацитинібом рекомендовано провести скринінг на наявність вірусного гепатиту та моніторинг щодо його реактивації. У клінічні дослідження не включали пацієнтів з позитивним результатом аналізу на наявність антитіл до вірусу гепатиту С та на наявність РНК вірусу гепатиту С. У клінічні дослідження також не включали пацієнтів з позитивним результатом аналізу на наявність поверхневого антигену вірусу гепатиту В або ДНК вірусу гепатиту В. Якщо під час прийому упадацитинібу у пацієнта виявлено ДНК вірусу гепатиту В, то слід проконсультуватись з лікарем-гепатологом.
Вакцинація
Відсутні дані про реакцію на вакцинацію живими вакцинами у пацієнтів, які приймають упадацитиніб. Під час або безпосередньо перед початком лікування упадацитинібом не рекомендовано застосовувати живі атенуйовані вакцини. До початку лікування упадацитинібом рекомендовано провести пацієнту всі необхідні вакцинації згідно з поточним графіком імунізації відповідно до сучасних рекомендацій з вакцинацій, включаючи проведення профілактичної вакцинації проти оперізуючого герпесу (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Злоякісні новоутворення
У пацієнтів, які приймали інгібітори JAK, включаючи упадацитиніб, повідомлялося про випадки лімфом та інших злоякісних новоутворень.
У великому рандомізованому з активним контролем дослідженні тофацитинібу (іншого інгібітора JAK), в якому брали участь пацієнти з ревматоїдним артритом у віці від 50 років з наявністю принаймні одного додаткового серцево-судинного фактора ризику, спостерігалося збільшення частоти злоякісних новоутворень, зокрема раку легень, лімфоми та немеланомного раку шкіри, при застосуванні тофацитинібу порівняно з інгібіторами фактора некрозу пухлини (ФНП).
При застосуванні лікарського засобу РІНВОК® у дозі 30 мг порівняно з дозою 15 мг рівень злоякісних новоутворень був вищим.
Пацієнтам віком від 65 років, а також пацієнтам із багаторічним статусом курця (навіть тим, хто вже кинув палити) та іншими факторами ризику злоякісних захворювань (наприклад, онкологічне захворювання зараз або в минулому) упадацитиніб можна призначати тільки у разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування.
Немеланомний рак шкіри
Повідомлялося про випадки появи немеланомного раку шкіри у пацієнтів, яких лікували упадацитинібом (див. розділ «Побічні реакції»). При застосуванні лікарського засобу РІНВОК® у дозі 30 мг порівняно з дозою 15 мг рівень появи немеланомного раку шкіри був вищим. Усім пацієнтам, а особливо тим, хто має фактори ризику появи раку шкіри, рекомендовано проводити періодичне обстеження шкіри.
Відхилення від норми показників крові
У клінічних дослідженнях випадки абсолютної кількості нейтрофілів < 1 × 109 клітин/л, абсолютної кількості лімфоцитів < 0,5 × 109 клітин/л та рівні гемоглобіну < 8 г/дл були зареєстровані у ≤ 1 % пацієнтів. Лікування не слід починати або необхідно тимчасово припинити, якщо у пацієнта під час стандартного спостереження виявлено, що абсолютна кількість нейтрофілів становить < 1 × 109 клітин/л, абсолютна кількість лімфоцитів становить < 0,5 × 109 клітин/л або рівень гемоглобіну становить < 8 г/дл.
Перфорації шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
Про випадки дивертикуліту та перфорацій ШКТ повідомлялось під час клінічних досліджень та в постреєстраційних джерелах (див. розділ «Побічні реакції»).
РІНВОК® потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам, у яких можливий підвищений ризик виникнення перфорацій ШКТ (наприклад, пацієнти з дивертикулярною хворобою, дивертикулітом в анамнезі або ті, хто приймає НПЗЗ, кортикостероїди чи опіоїди).
Пацієнти з хворобою Крона в активній стадії перебігу мають підвищений ризик розвитку перфорацій шлунково-кишкового тракту.
Пацієнтів, які скаржаться на появу абдомінальних симптомів, слід негайно обстежити для раннього виявлення дивертикуліту або перфорацій ШКТ.
Серйозні побічні серцево-судинні реакції
У клінічних дослідженнях упадацитинібу спостерігалися випадки MACE.
У великому рандомізованому з активним контролем дослідженні, в якому брали участь пацієнти з ревматоїдним артритом у віці від 50 років з наявністю принаймні одного додаткового серцево-судинного фактора ризику, спостерігалася вища частота серйозних побічних серцево-судинних реакцій, а саме кардіоваскулярної смерті, нелетального інфаркту міокарда й нелетального інсульту, при застосуванні тофацитинібу (іншого інгібітора JAK) порівняно з відповідною частотою у пацієнтів, що приймали інгібітори ФНП.
З огляду на це пацієнтам віком від 65 років, а також пацієнтам із багаторічним статусом курця (навіть тим, хто вже кинув палити), атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями в анамнезі або іншими факторами ризику серцево-судинних захворювань упадацитиніб слід призначати тільки у разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування.
Ліпіди
Лікування упадацитинібом супроводжувалося дозозалежним підвищенням рівнів ліпідів, включаючи загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) (див. розділ «Побічні реакції»). При лікуванні статинами підвищений вміст холестерину ЛПНЩ знижувався до рівня перед лікуванням упадацитинібом, але наявні докази є обмеженими. Впливу такого підвищення рівнів ліпідів на показник серцево-судинної захворюваності та смертності не встановлено (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Підвищення активності трансаміназ печінки
Лікування упадацитинібом супроводжувалося більш частим підвищенням концентрації ферментів печінки порівняно із застосуванням плацебо (див. розділ «Побічні реакції»).
Печінкові трансамінази повинні бути оцінені на початку та під час лікування відповідно до стандартів ведення пацієнтів. У разі підвищення концентрації ферментів печінки рекомендовано якомога швидше з’ясувати причину, щоб своєчасно виявити можливі випадки медикаментозного ураження печінки.
Якщо під час стандартного обстеження у пацієнта буде виявлено підвищення рівня АЛТ або АСТ та виникне підозра на медикаментозне ураження печінки, то лікування упадацитинібом потрібно призупинити до виключення цього діагнозу.
Венозна тромбоемболія
У клінічних дослідженнях упадацитинібу спостерігалися випадки тромбозу глибоких вен (ТГВ) та легеневої емболії (ЛЕ).
У великому рандомізованому з активним контролем дослідженні, в якому брали участь пацієнти з ревматоїдним артритом у віці від 50 років з наявністю принаймні одного додаткового серцево-судинного фактора ризику, спостерігалося дозозалежне збільшення частоти венозної тромбоемболії, зокрема ТГВ і ЛЕ, при застосуванні тофацитинібу (іншого інгібітора JAK) порівняно з інгібіторами ФНП.
Пацієнтам із факторами ризику серцево-судинних і злоякісних захворювань (див. розділ «Особливості застосування»: «Серйозні побічні серцево-судинні реакції» і «Злоякісні новоутворення») упадацитиніб слід призначати лише в разі відсутності інших прийнятних варіантів лікування.
Пацієнтам із факторами ризику ВТЕ, які не пов’язані із серцево-судинними та злоякісними захворюваннями, упадацитиніб слід застосовувати з обережністю. Не пов’язаними із серцево-судинними та злоякісними захворюваннями факторами ризику ВТЕ є наявність ВТЕ в анамнезі, серйозні хірургічні операції, іммобілізація, прийом комбінованих гормональних контрацептивів або гормонозамісна терапія, а також спадкові розлади згортання крові. Пацієнтам, які приймають упадацитиніб, слід регулярно проходити перевірку щодо розвитку ВТЕ. У разі появи ознак або симптомів ВТЕ необхідно негайно провести обстеження пацієнта, а в разі підозри на ВТЕ – припинити лікування упадацитинібом у будь-якій дозі.
Реакції гіперчутливості
Під час клінічних досліджень лікарського засобу РІНВОК® повідомлялось про серйозні реакції гіперчутливості, такі як анафілаксія та ангіоневротичний набряк. У разі виникнення клінічно значимих реакцій гіперчутливості необхідно припинити прийом лікарського засобу РІНВОК® та призначити відповідну терапію (див. розділи «Протипоказання» і «Побічні реакції»).
Гіпоглікемія у пацієнтів, хворих на цукровий діабет
Після застосування інгібіторів JAK, включаючи упадацитиніб, повідомлялось про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, які приймали ліки від цукрового діабету. У разі виникнення гіпоглікемії може бути потрібна корекція дози протидіабетичного препарату.
Залишки лікарського засобу у калі
Повідомлялось про випадки наявності залишків лікарського засобу у калі або стомі, або виділеннях з кишкових стом у пацієнтів, які приймали упадацитиніб. Більшість повідомлень описували анатомічні (наприклад, ілеостома, колостома, резекція кишечнику) або функціональні гастроінтестинальні розлади зі скороченим часом проходження через шлунково-кишковий тракт. Пацієнтів слід проінструктувати щодо необхідності звернення до лікаря, якщо залишки лікарського засобу спостерігаються неодноразово. Пацієнтам потрібно провести клінічне обстеження, і в разі неадекватної терапевтичної відповіді слід розглянути альтернативне лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Жінки репродуктивного віку
Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування і протягом 4 тижнів після прийому останньої дози упадацитинібу. Пацієнток дитячого віку та/або їхніх батьків/опікунів слід попередити про необхідність звернутися до лікаря, якщо під час лікування упадацитинібом у пацієнтки настане перша менструація.
Вагітність
Дані про застосування упадацитинібу вагітним жінкам відсутні або обмежені. В дослідженнях на тваринах відмічалися ознаки токсичного впливу на репродуктивну функцію. У щурів та кролів упадацитиніб виявляв тератогенний вплив, призводячи до порушення розвитку кісткової системи у плодів щурів та порушення діяльності серця у плодів кролів, які піддавалися внутрішньоутробному впливу цього препарату.
Упадацитиніб протипоказаний під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Якщо пацієнтка завагітніє під час прийому упадацитинібу, то її необхідно повідомити про потенційний ризик для плода.
Годування груддю
Невідомо, чи упадацитиніб або його метаболіти екскретуються в грудне молоко. Наявні дані про фармакодинаміку/токсичність у тварин вказують на потрапляння упадацитинібу в молоко.
Наявність ризику для новонароджених/немовлят не можна виключити.
Упадацитиніб не рекомендовано застосовувати під час годування груддю. Необхідно прийняти рішення або про припинення грудного вигодовування, або про припинення лікування упадацитинібом з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для матері.
Фертильність
Вплив упадацитинібу на фертильність людини не оцінювали. В експериментах на тваринах не було виявлено впливу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Упадацитиніб може мати незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами, оскільки під час лікування лікарським засобом РІНВОК® можуть виникати запаморочення та вертиго (див. розділ «Побічні реакції»).
Спосіб застосування та дози
Лікування упадацитинібом повинен призначати та контролювати лікар, який має досвід діагностики та лікування станів, при яких показано застосування упадацитинібу.
Дози
Ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит та аксіальний спондилоартрит
Рекомендована доза упадацитинібу становить 15 мг один раз на добу.
Для пацієнтів з аксіальним спондилоартритом, у яких після 16 тижнів лікування не з’являється клінічна відповідь, слід розглянути можливість припинення лікування. У деяких пацієнтів, у яких спостерігалась початкова часткова відповідь на лікування, в подальшому при продовженні лікування після 16 тижнів відповідь може покращитися.
Атопічний дерматит
Рекомендована доза упадацитинібу становить 15 мг або 30 мг один раз на добу залежно від клінічної картини в кожному окремому випадку.
· Доза 15 мг рекомендована пацієнтам із високим ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ), серйозних несприятливих серцево-судинних подій (major adverse cardiovascular events (MACE)) і злоякісних захворювань (див. розділ «Особливості застосування»).
· Доза 30 мг один раз на добу може бути доцільною для пацієнтів з тяжкою формою захворювання без високого ризику ВТЕ, MACE і злоякісних захворювань (див. розділ «Особливості застосування») або для пацієнтів, у яких відзначалася неадекватна відповідь при застосуванні дози 15 мг 1 раз на добу.
· Для дітей (12–17 років) з масою тіла не менше 30 кг рекомендована доза становить 15 мг. Якщо у пацієнта відзначалася недостатня відповідь при застосуванні 15 мг 1 раз на добу, дозу можна збільшити до 30 мг 1 раз на добу. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, достатню для збереження відповіді на терапію.
Для пацієнтів віком від 65 років рекомендована доза становить 15 мг один раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Супутня топічна терапія
Упадацитиніб можна застосовувати окремо або в комбінації з топічними кортикостероїдами. Топічні інгібітори кальциневрину можна наносити на чутливі ділянки, такі як шкіра обличчя, шиї, інтертригінозні ділянки та ділянки статевих органів.
У разі відсутності терапевтичного ефекту після 12 тижнів лікування слід розглянути доцільність припинення прийому упадацитинібу.
Виразковий коліт
Індукція
Рекомендована індукційна доза упадацитинібу становить 45 мг один раз на добу протягом 8 тижнів. Пацієнти, у яких за 8-тижневий період прийому не досягнуто адекватної терапевтичної відповіді, можуть продовжити прийом упадацитинібу по 45 мг ще протягом 8 тижнів (див. розділ «Фармакодинаміка»). Пацієнтам, у яких за 16 тижнів не виявлено ознак терапевтичної відповіді, слід припинити прийом упадацитинібу.
Підтримувальна терапія
Рекомендована підтримувальна доза упадацитинібу становить 15 мг або 30 мг один раз на добу й визначається індивідуально:
· Доза 15 мг рекомендована пацієнтам із високим ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ), серйозних несприятливих серцево-судинних подій (major adverse cardiovascular events (MACE)) і злоякісних захворювань (див. розділ «Особливості застосування»).
· Доза 30 мг один раз на добу може бути доцільною для пацієнтів з тяжкою формою захворювання або для пацієнтів, яким необхідна індукційна терапія тривалістю 16 тижнів, без високого ризику ВТЕ, MACE і злоякісних захворювань (див. розділ «Особливості застосування») або для пацієнтів, у яких відзначалася недостатня відповідь при застосуванні дози 15 мг раз на добу.
· Слід розглянути найнижчу ефективну дозу для підтримувальної терапії.
Для пацієнтів віком від 65 років рекомендована доза становить 15 мг один раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам, що реагують на лікування упадацитинібом, можна зменшити дозу та/або припинити застосування кортикостероїдів відповідно до загальноприйнятих стандартів лікування.
Хвороба Крона
Індукційна терапія
Рекомендована індукційна доза упадацитинібу становить 45 мг один раз на добу протягом 12 тижнів. Для пацієнтів, у яких не було досягнуто адекватного терапевтичного ефекту після початкової 12-тижневої індукції, можна розглянути продовження періоду індукції ще на 12 тижнів із застосуванням дози 30 мг один раз на добу. Для цих пацієнтів прийом упадацитинібу слід припинити, якщо терапевтичний ефект відсутній після 24 тижнів лікування.
Підтримуюча терапія
Рекомендована підтримувальна доза упадацитинібу становить 15 мг або 30 мг один раз на добу й визначається індивідуально:
· Доза 15 мг рекомендована пацієнтам із високим ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ), серйозних несприятливих серцево-судинних подій (major adverse cardiovascular events (MACE)) і злоякісних новоутворень (див. розділ «Особливості застосування»).
· Доза 30 мг один раз на добу може бути доцільною для пацієнтів з тяжкою формою захворювання, які не мають високого ризику ВТЕ, MACE і злоякісних новоутворень (див. розділ «Особливості застосування»), або для пацієнтів, у яких не було досягнуто адекватного терапевтичного ефекту від прийому 15 мг один раз на добу.
· Слід використовувати найменшу ефективну дозу для підтримки відповіді.
Для пацієнтів віком від 65 років рекомендована доза становить 15 мг один раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам, що реагують на лікування упадацитинібом, можна зменшити дозу та/або припинити застосування кортикостероїдів відповідно до загальноприйнятих стандартів лікування.
Взаємодія з іншими ліками
Для пацієнтів із виразковим колітом та хворобою Крона, які отримують сильні інгібітори цитохрому P450 (CYP) 3A4 (наприклад кетоконазол, кларитроміцин), рекомендована індукційна доза становить 30 мг один раз на добу, а рекомендована підтримувальна доза становить 15 мг один раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початок застосування препарату
Лікування не слід починати пацієнтам з абсолютною кількістю лімфоцитів (АКЛ) < 0,5 × 109 клітин/л, абсолютною кількістю нейтрофілів (АКН) < 1 × 109 клітин/л або пацієнтам з рівнем гемоглобіну (Hb) < 8 г/дл (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Переривання лікування
Якщо у пацієнта розвивається серйозна інфекція, лікування слід призупинити доти, доки інфекцію не буде взято під контроль.
Переривання лікування також може бути потрібно у разі появи відхилень від норми лабораторних показників, як описано у таблиці 1.
Таблиця 1
Лабораторні показники та рекомендації щодо їх моніторингу
|
Лабораторний показник |
Дія |
Рекомендації щодо моніторингу |
|
Абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) |
Лікування слід призупинити, якщо АКН становить менше ніж 1 × 109 клітин/л, а поновити лікування можна після збільшення АКН до величини, що перевищує це значення |
Оцінка на початковому рівні, потім – не пізніше ніж через 12 тижнів після початку лікування. Надалі – згідно з індивідуальним веденням пацієнта |
|
Абсолютна кількість лімфоцитів (АКЛ) |
Лікування слід призупинити, якщо АКЛ становить менше ніж 0,5 × 109 клітин/л, а поновити лікування можна після збільшення АКЛ до величини, що перевищує це значення |
|
|
Рівень гемоглобіну (Hb) |
Лікування слід призупинити, якщо Hb становить менше ніж 8 г/дл, а поновити лікування можна після збільшення Hb до величини, що перевищує це значення |
|
|
Печінкові трансамінази |
У разі підозри на медикаментозне ураження печінки лікування слід тимчасово припинити |
Оцінка на початковому рівні та надалі відповідно до стандартного ведення пацієнтів |
|
Ліпіди |
Пацієнтів необхідно лікувати відповідно до міжнародних клінічних рекомендацій, що стосуються гіперліпідемії |
Оцінка через 12 тижнів після початку лікування та при подальшому лікуванні відповідно до міжнародних клінічних рекомендацій, що стосуються гіперліпідемії |
Окремі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, аксіальний спондилоартрит
Дані щодо застосування пацієнтам віком від 75 років обмежені (див. розділ «Особливості застосування»).
Атопічний дерматит
При атопічному дерматиті пацієнтам віком від 65 років не рекомендуються дози понад 15 мг 1 раз на добу (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).
Виразковий коліт і хвороба Крона
При виразковому коліті та хворобі Крона пацієнтам віком від 65 років не рекомендуються дози понад 15 мг один раз на добу для підтримувальної терапії (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Відсутні дані щодо безпеки й ефективності застосування упадацитинібу пацієнтам віком від 75 років.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок не потрібна корекція дози. Дані щодо застосування упадацитинібу пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок обмежені (див. розділ «Фармакокінетика»).
Упадацитиніб потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок, як зазначено в таблиці 2. Застосування упадацитинібу пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок не вивчали, тому не рекомендується призначати його таким пацієнтам.
Таблиця 2
Рекомендована доза при тяжкому порушенні функції нирокa
|
Терапевтичне показання |
Рекомендована доза один раз на добу |
|
Ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, аксіальний спондилоартрит, атопічний дерматит |
15 мг |
|
Виразковий коліт, хвороба Крона |
Індукція: 30 мг |
|
Підтримка: 15 мг |
a Розрахована швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) від 15 до < 30 мл/хв/1,73 м2.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Пацієнтам з легким (клас A за класифікацією Чайлда − П’ю) або помірним (клас В за класифікацією Чайлда − П’ю) ступенем порушення функції печінки не потрібна корекція дози (див. розділ «Фармакокінетика»). Упадацитиніб не рекомендовано застосовувати пацієнтам з тяжким (клас С за класифікацією Чайлда − П’ю) порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Спосіб застосування
РІНВОК® застосовують перорально один раз на добу незалежно від прийому їжі у будь-який час доби. Таблетки слід ковтати цілими, не розламувати, не подрібнювати та не розжовувати, щоб призначена доза була отримана повністю. Уникайте одночасного прийому препарату РІНВОК® з їжею та напоями, що містять грейпфрути, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних ефектів через підвищення кількості упадацитинібу в організмі.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату РІНВОК® дітям віком до 12 років з атопічним дерматитом не встановлені. Дані відсутні.
Безпека та ефективність застосування препарату РІНВОК® дітям (віком від 0 до 18 років) з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом, виразковим колітом і хворобою Крона не встановлені. Відповідні дані відсутні.
Передозування
У клінічних дослідженнях упадацитиніб застосовували один раз на добу у дозах до 60 мг, еквівалентних добовим величинам AUC. Побічні реакції були порівнянними з такими при застосуванні упадацитинібу у менших дозах, і специфічних ознак токсичності не було виявлено. Приблизно 90 % упадацитинібу виводиться із системного кровообігу протягом 24 годин після застосування (у межах діапазону доз, що оцінювались у клінічних дослідженнях). У разі передозування рекомендовано спостерігати за станом пацієнта для виявлення можливих ознак і симптомів побічних реакцій. Пацієнтам, у яких з’являються побічні реакції, потрібно проводити відповідне лікування.
Короткий опис профілю безпеки
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при ревматоїдному артриті, псоріатичному артриті та аксіальному спондилоартриті найбільш поширеними побічними реакціями (≥ 2 % пацієнтів принаймні з одним із показань з найвищим показником серед представлених показань) при прийомі упадацитинібу в дозі 15 мг були інфекції верхніх дихальних шляхів (19,5 %), підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) у крові (8,6 %), підвищення рівня аланінтрансамінази (4,3 %), бронхіт (3,9 %), нудота (3,5 %), нейтропенія (2,8 %), кашель (2,2 %), підвищення рівня аспартаттрансамінази (2,2 %) та гіперхолестеринемія (2,2 %).
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при атопічному дерматиті побічними реакціями, які зустрічалися найчастіше (≥ 2 % пацієнтів) при прийомі упадацитинібу в дозі 15 мг або 30 мг, були інфекції верхніх дихальних шляхів (25,4 %), акне (15,1 %), простий герпес (8,4 %), головний біль (6,3 %), підвищення рівня КФК у крові (5,5 %), кашель (3,2 %), фолікуліт (3,2 %), біль у животі (2,9 %), нудота (2,7 %), нейтропенія (2,3 %), пірексія (2,1 %) та грип (2,1 %).
Найчастішими тяжкими побічними реакціями були серйозні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).
Профіль безпеки упадацитинібу при тривалому лікуванні загалом був подібним до профілю безпеки протягом плацебо-контрольованого періоду в дослідженнях при різних показаннях.
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукції та підтримки при виразковому коліті та хворобі Крона побічними реакціями, які зустрічалися найчастіше (≥ 3 % пацієнтів) при прийомі упадацитинібу в дозі 45 мг, 30 мг або 15 мг, були інфекції верхніх дихальних шляхів (19,9 %), пірексія (8,7 %), підвищення рівня КФК крові (7,6 %), анемія (7,4 %), головний біль (6,6 %), акне (6,3 %), оперізуючий герпес (6,1 %), нейтропенія (6,0 %), висип (5,2 %), пневмонія (4,1 %), гіперхолестеринемія (4,0 %), бронхіт (3,9 %), підвищення рівня аспартаттрансамілази (3,9 %), втома (3,9 %), фолікуліт (3,6 %), підвищення рівня аланінтрансамінази (3,5 %), простий герпес (3,2 %) та грип (3,2 %).
Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці
Наведений нижче перелік побічних реакцій було складено на підставі даних, отриманих під час клінічних досліджень та з постреєстраційних джерел. Частоту побічних реакцій визначено за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100). У таблиці 3 наведено побічні реакції, які реєструвалися з найбільшою частотою в клінічних дослідженнях застосування препарату РІНВОК® для лікування ревматологічних захворювань (15 мг) та атопічного дерматиту (15 мг і 30 мг), виразкового коліту (15 мг, 30 мг і 45 мг) чи хвороби Крона (15 мг, 30 мг і 45 мг). Якщо спостерігалися суттєві відмінності в частоті виникнення побічних реакцій при застосуванні препарату за різними показаннями, це зазначено в примітках до таблиці.
Таблиця 3
Побічні реакції
|
Класи систем органів |
Дуже часто |
Часто |
Нечасто |
|
Інфекції та інвазії |
Інфекції верхніх дихальних шляхіва |
Бронхітa,b Оперізуючий герпеса Простий герпеса Фолікуліт Грип Інфекції сечовивідних шляхів Пневмоніяa,h |
Пневмонія Кандидоз ротової порожнини Дивертикуліт Сепсис |
|
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) |
|
Немеланомний рак шкіриf |
|
|
Порушення з боку крові та лімфатичної системи |
|
Анеміяа Нейтропеніяа Лімфопенія |
|
|
Порушення з боку імунної системи |
|
Кропив’янкас,g |
Серйозні реакції гіперчутливостіа,е |
|
Порушення метаболізму і харчування |
|
Гіперхолестеринемія а,b Гіперліпідеміяa,b |
Гіпертригліцеридемія |
|
Розлади нервової системи |
|
Головний більа Запаморочення |
|
|
Порушення з боку органів слуху та рівноваги |
|
Вертигоа |
|
|
Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння |
|
Кашель |
|
|
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту |
|
Біль у животіа Нудота |
Перфорації шлунково-кишкового трактуi |
|
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини |
Акнеа,c, d,g |
Висипа |
|
|
Загальні порушення |
|
Втома Пірексія |
|
|
Дослідження |
|
Підвищення креатинфосфокінази в крові Підвищення АЛТb Підвищення АСТb Збільшення маси тілаg |
|
а Представлено як груповий термін.
b У дослідженнях при атопічному дерматиті частота бронхіту, гіперхолестеринемії, гіперліпідемії, підвищення АЛТ та АСТ були нечастими.
c У дослідженнях при ревматологічних захворюваннях часто спостерігалось акне і нечасто кропив’янка.
d У дослідженнях виразкового коліту поширеними були випадки акне.
e Серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію та ангіоневротичний набряк.
f Більшість із випадків – базальноклітинні й плоскоклітинні карциноми шкіри.
g При хворобі Крона часто спостерігалось акне і нечасто – кропив’янка та збільшення маси тіла.
h Пневмонія часто спостерігалася при хворобі Крона та нечасто – при інших показаннях.
i Частота базується на даних клінічних досліджень хвороби Крона.
Ревматоїдний артрит
Інфекції
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, частота появи інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі пацієнтів, які приймали упадацитиніб у дозі 15 мг, становила 27,4 % порівняно з 20,9 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. У дослідженнях з контролем метотрексатом частота появи інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі монотерапії упадацитинібом у дозі 15 мг становила 19,5 % порівняно з 24,0 % в групі застосування метотрексату. При довгостроковій оцінці у групі застосування упадацитинібу у дозі 15 мг в усіх п’яти клінічних дослідженнях III фази (2630 пацієнтів) загальна частота появи інфекцій становила 93,7 випадку на 100 пацієнто-років.
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, частота появи серйозних інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі пацієнтів, які приймали упадацитиніб у дозі 15 мг, становила 1,2 % порівняно з 0,6 % у групі застосування плацебо. У дослідженнях з контролем метотрексатом частота появи серйозних інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі монотерапії упадацитинібом у дозі 15 мг становила 0,6 % порівняно з 0,4 % у групі застосування метотрексату. При довгостроковій оцінці у групі застосування упадацитинібу у дозі 15 мг в усіх п’яти клінічних дослідженнях III фази загальна частота появи серйозних інфекцій становила 3,8 випадку на 100 пацієнто-років. Найчастішою серйозною інфекцією була пневмонія. При тривалому застосуванні упадацитинібу частота появи серйозних інфекцій залишалась стабільною.
Опортуністичні інфекції (за винятком туберкульозу)
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, частота появи опортуністичних інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі пацієнтів, які приймали упадацитиніб у дозі 15 мг, становила 0,5 % порівняно з 0,3 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. У дослідженнях з контролем метотрексатом випадків опортуністичних інфекцій протягом 12/14 тижнів у групі монотерапії упадацитинібом у дозі 15 мг не було зареєстровано, а у групі застосування метотрексату частота таких інфекцій становила 0,2 %. При довгостроковій оцінці у групі застосування упадацитинібу у дозі 15 мг в усіх п’яти клінічних дослідженнях III фази загальна частота появи опортуністичних інфекцій становила 0,6 випадку на 100 пацієнто-років.
Підвищення активності трансаміназ печінки
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, протягом періоду до 12/14 тижнів, частота підвищення концентрації аланінамінотрасферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) до величини, що в 3 рази і більше перевищувала верхню межу діапазону нормальних значень принаймні при одному вимірюванні, становила відповідно 2,1 % та 1,5 % у групі застосування упадацитинібу у дозі 15 мг порівняно з 1,5 % та 0,7 % у групі застосування плацебо. Більшість з 22 випадків підвищення концентрації трансаміназ печінки були безсимптомними і транзиторними.
У дослідженнях з контролем метотрексатом протягом періоду до 12/14 тижнів частота підвищення концентрації АЛТ і АСТ до величини, що в 3 рази і більше перевищувала верхню межу діапазону нормальних значень принаймні при одному вимірюванні, становила відповідно 0,8 % та 0,4 % у групі застосування упадацитинібу у дозі 15 мг порівняно з 1,9 % та 0,9 % у групі застосування метотрексату.
При тривалому застосуванні, в тому числі під час тривалих розширених досліджень, характер і частота підвищення концентрації АЛТ/АСТ не змінювалися.
Підвищення вмісту ліпідів
Застосування упадацитинібу у дозі 15 мг супроводжувалося підвищенням ліпідних параметрів, включаючи загальний холестерин, тригліцериди, холестерин ЛПНЩ і холестерин ЛПВЩ. Співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ не змінювалося. Підвищення спостерігались протягом 2−4 тижнів лікування і залишались стабільними при тривалому застосуванні. Нижче наведено частоту зміни ліпідних параметрів до величин, що перевищували визначені межі принаймні один раз протягом 12/14 тижнів (включаючи пацієнтів з одним випадком підвищення), під час контрольованих досліджень у пацієнтів, у яких початкові значення відповідних параметрів були нижчі, ніж визначені межі:
· загальний рівень холестерину ≥ 5,17 ммоль/л (200 мг/дл): 62 % проти 31 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг і плацебо;
· холестерин ЛПНЩ ≥ 3,36 ммоль/л (130 мг/дл): 42 % проти 19 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг і плацебо;
· холестерин ЛПВЩ ≥ 1,03 ммоль/л (40 мг/дл): 89 % проти 61 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг і плацебо;
· тригліцериди ≥ 2,26 ммоль/л (200 мг/дл): 25 % проти 15 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг і плацебо.
Креатинфосфокіназа
Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, протягом періоду до 12/14 тижнів відмічалися випадки збільшення концентрації креатинфосфокінази (КФК). Частота підвищення КФК до величин, що більше ніж в 5 разів перевищували верхню межу діапазону нормальних значень, протягом 12/14 тижнів становила 1,0 % та 0,3 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг і плацебо. Більшість випадків підвищення більше ніж в 5 разів були транзиторними і не вимагали призупинення лікування. Середня величина КФК збільшувалася через 4 тижні лікування і протягом 12 тижнів підвищувалася на 60 Од./л, після чого вона залишалася на стабільно підвищеному рівні, включаючи період лікування під час подовженої частини дослідження.
Нейтропенія
У плацебо-контрольованих дослідженнях, в яких пацієнти отримували базисну терапію протиревматичними засобами, що модифікують перебіг захворювання, протягом 12/14 тижнів частота зменшення кількості нейтрофілів нижче 1 × 109 клітин/л принаймні при одному вимірюванні становила 1,1 % та < 0,1 % відповідно у групах застосування упадацитинібу у дозі 15 мг та плацебо. У клінічних дослідженнях лікування призупиняли при абсолютній кількості нейтрофілів < 1 × 109 клітин/л (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Середня кількість нейтрофілів зменшувалася протягом 4−8 тижнів. Таке зменшення кількості нейтрофілів залишалося стабільним, і кількість нейтрофілів залишалася меншою порівняно з початковою величиною протягом усього періоду лікування, включаючи лікування під час подовженої частини дослідження.
Перфорації шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
Плацебо-контрольовані дослідження: не було повідомлень про випадки перфорацій ШКТ (згідно з медичними звітами) у пацієнтів, які приймали плацебо або РІНВОК® в дозі 15 мг або 30 мг.
Дослідження з контролем метотрексатом: не повідомлялося про випадки перфорацій ШКТ у групі пацієнтів, які приймали метотрексат та РІНВОК® в дозі 15 мг протягом 12/14 тижнів. Два випадки перфорацій ШКТ спостерігались в групі пацієнтів, що приймали РІНВОК® в дозі 30 мг.
Результати 12-місячного дослідження: повідомлялось про випадки перфорацій ШКТ у одного пацієнта, який приймав РІНВОК® в дозі 15 мг, та у 4 пацієнтів, що приймали РІНВОК® в дозі 30 мг.
Псоріатичний артрит
Профіль безпеки у пацієнтів з активним псоріатичним артритом, які приймали упадацитиніб у дозі 15 мг, загалом відповідав профілю безпеки у пацієнтів з ревматоїдним артритом. У пацієнтів, які приймали упадацитиніб у комбінації з метотрексатом, порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію, відмічалася вища частота появи серйозних інфекцій (2,6 випадку на 100 пацієнто-років та 1,3 випадку на 100 пацієнто-років відповідно) та вища частота підвищення активності печінкових трансаміназ (підвищення АЛТ 3-го ступеня 1,4 % та 0,4 % відповідно).
Аксіальний спондилоартрит
Профіль безпеки у пацієнтів з активним аксіальним спондилоартритом при лікуванні упадацитинібом у дозі 15 мг загалом відповідав профілю безпеки у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Нових даних щодо безпеки не було отримано.
Інфекції
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота розвитку серйозних інфекцій протягом 16 тижнів у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила відповідно 0,8 % та 0,4 % порівняно з 0,6 % у групі плацебо. Довгострокова частота розвитку серйозних інфекцій у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 2,3 та 2,8 явища на 100 пацієнто-років відповідно.
Опортуністичні інфекції (за винятком туберкульозу)
Довгострокова частота випадків оперізуючого герпесу в групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 3,5 та 5,2 явища на 100 пацієнто-років відповідно. Більшість випадків оперізуючого герпесу вражали лише один дерматом і були несерйозними.
Відхилення лабораторних показників від норми
Такі дозозалежні зміни, як підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (більше ніж в 3 рази від верхньої межі норми [ВМН]), ліпідних параметрів, рівня КФК (більше ніж в 5 разів від ВМН) та нейтропенія (АКН < 1 × 109 клітин/л), асоційовані із застосуванням упадацитинібу, були аналогічні тим, що спостерігалися під час клінічних досліджень при ревматологічних захворюваннях.
У дослідженнях при атопічному дерматиті спостерігалося невелике підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) після тижня 16. На 52-му тижні середнє підвищення холестерину ЛПНЩ від вихідного рівня становило 0,41 ммоль/л при застосуванні упадацитинібу 15 мг і 0,56 ммоль/л при застосуванні упадацитинібу 30 мг.
Загальний профіль безпеки у пацієнтів із виразковим колітом загалом відповідав профілю безпеки в пацієнтів із ревматоїдним артритом.
Частота появи оперізуючого герпесу була вищою в пацієнтів, що приймали препарат протягом 16-тижневого періоду індукційної терапії, порівняно з тими, хто мав 8-тижневий період.
Інфекції
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії частота розвитку інфекцій протягом 8 тижнів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг становила 20,7 % порівняно з 17,5 % у групі плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримувальної терапії частота розвитку інфекцій протягом 52 тижнів у групах прийому упадацитинібу в дозі 15 мг і 30 мг становила відповідно 40,4 % та 44,2 % порівняно з 38,8 % у групі плацебо. Довгострокова частота розвитку інфекцій у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 64,5 та 77,8 явища на 100 пацієнто-років відповідно.
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії частота розвитку серйозних інфекцій протягом 8 тижнів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг і в групі плацебо становила 1,3 %. Жодних додаткових серйозних інфекцій не спостерігалося протягом подовженого 8-тижневого періоду лікування упадацитинібом у дозі 45 мг. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримувальної терапії частота розвитку серйозних інфекцій протягом 52 тижнів у групах прийому упадацитинібу в дозі 15 мг і 30 мг становила відповідно 3,6 % і 3,2 % порівняно з 3,3 % у групі плацебо. Довгострокова частота розвитку серйозних інфекцій у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 3,0 та 4,6 явища на 100 пацієнто-років відповідно. В індукційній і підтримувальній фазах найчастіше повідомлялося про такі випадки серйозної інфекції, як пневмонія, пов’язана з COVID 19.
Опортуністичні інфекції (за винятком туберкульозу)
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії протягом 8 тижнів частота виникнення опортуністичних інфекцій (за винятком туберкульозу та оперізуючого герпесу) у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг становила 0,4 % порівняно з 0,3 % у групі плацебо. Жодних додаткових опортуністичних інфекцій (за винятком туберкульозу та оперізуючого герпесу) не спостерігалося протягом подовженого 8-тижневого періоду лікування упадацитинібом у дозі 45 мг. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримувальної терапії протягом 52 тижнів частота виникнення опортуністичної інфекції (за винятком туберкульозу та оперізуючого герпесу) у групі прийому упадацитинібу в дозі 15 мг та 30 мг становила відповідно 0,8 % і 0,8 % порівняно з 0,8 % у групі плацебо. Довгострокова частота розвитку опортуністичної інфекції (за винятком туберкульозу та оперізуючого герпесу) у групі прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 0,3 та 0,6 явища на 100 пацієнто-років відповідно.
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії протягом 8 тижнів частота виникнення оперізуючого герпесу в групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг становила 0,6 % порівняно з 0 % у групі плацебо. Частота виникнення оперізуючого герпесу становила 3,9 % у 16-тижневий період лікування упадацитинібом у дозі 45 мг. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримуваної терапії протягом 52 тижнів частота виникнення оперізуючого герпесу в групі прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила відповідно 4,8 % та 5,6 % порівняно з 0 % у групі плацебо. Довготривала частота розвитку оперізуючого герпесу в групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила 4,5 та 7,2 явища на 100 пацієнто-років відповідно.
Перфорації шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
Протягом плацебо-контрольованого підтримувального періоду терапії було повідомлено про перфорацію шлунково-кишкового тракту у 1 пацієнта, який отримував плацебо (1,5 на 100 пацієнто-років), і про відсутність випадків перфорації ШКТ у пацієнтів, які отримували лікування упадацитинібом у дозі 15 мг або 30 мг. У довготривалому розширеному дослідженні 1 пацієнт, який отримував упадацитиніб у дозі 15 мг (0,1 на 100 пацієнто-років) і 1 пацієнт, який отримував упадацитиніб у дозі 30 мг (< 0,1 на 100 пацієнто-років), повідомили про випадки перфорації ШКТ.
Відхилення лабораторних показників від норми
У дослідженнях індукційної та підтримувальної терапії відхилення лабораторних показників, а саме підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (більше ніж в 3 рази від ВМН), рівня КФК (більше ніж в 5 разів від ВМН) і нейтропенія (АКН < 1 × 109 клітин/л), асоційовані із застосуванням упадацитинібу, були загалом аналогічні тим, що спостерігалися під час клінічних досліджень при ревматологічних захворюваннях і атопічному дерматиті. Дозозалежні зміни цих лабораторних показників пов’язані з прийомом упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг.
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії тривалістю до 8 тижнів спостерігалося падіння числа лімфоцитів нижче 0,5 × 109 клітин/л принаймні в одному дослідженні в 2,0 % і 0,8 % пацієнтів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг і групі плацебо відповідно. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримувальної терапії тривалістю до 52 тижнів спостерігалося падіння числа лімфоцитів нижче 0,5 × 109 клітин/л принаймні в одному дослідженні в 1,6 %, 1,2 % та 0,8 % пацієнтів у групах прийому упадацитинібу в дозі 15 мг, 30 мг і плацебо відповідно. Під час клінічних досліджень терапію переривали в разі зниження показника АКЛ до рівня < 0,5 × 109 клітин/л (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Протягом терапії упадацитинібом значних змін середнього показника кількості лімфоцитів із часом не спостерігалося.
Застосування упадацитинібу в дозі 45 мг супроводжувалося підвищенням ліпідних параметрів на 8 тижні лікування, що здебільшого залишалося стабільним протягом більш довготривалого лікування упадацитинібом у дозах 15 мг і 30 мг. Нижче наведено частоту зміни показників до величин, що перевищували визначені межі, принаймні один раз протягом 8 тижнів (включно з пацієнтами з одним випадком підвищення) у пацієнтів, що брали участь у плацебо-контрольованому клінічному дослідженні індукційної терапії, початкові значення яких були нижче визначених меж:
- загальний рівень холестерину ≥ 5,17 ммоль/л (200 мг/дл): 49 % проти 11 % відповідно в групах застосування упадацитинібу в дозі 45 мг і плацебо;
- холестерин ЛПНЩ ≥ 3,36 ммоль/л (130 мг/дл): 27 % проти 9 % відповідно в групах застосування упадацитинібу в дозі 45 мг і плацебо;
- холестерин ЛПВЩ ≥ 1,03 ммоль/л (40 мг/дл): 79 % проти 36 % відповідно в групах застосування упадацитинібу в дозі 45 мг і плацебо;
- тригліцериди ≥ 2,26 ммоль/л (200 мг/дл): 6 % проти 4 % відповідно в групах застосування упадацитинібу в дозі 45 мг і плацебо.
Хвороба Крона
Загалом профіль безпеки, що спостерігався в пацієнтів із хворобою Крона, які отримували лікування упадацитинібом, відповідав відомому профілю безпеки упадацитинібу.
Серйозні інфекції
У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях індукційної терапії частота розвитку серйозних інфекцій протягом 12 тижнів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг і групі плацебо становила відповідно 1,9 % і 1,7 %. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях підтримуючої терапії частота розвитку серйозних інфекцій протягом 52 тижнів у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила відповідно 3,2 % і 5,7 % порівняно з 4,5 % у групі плацебо. У пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на індукційну терапію упадацитинібом в дозі 45 мг, довгострокова частота розвитку серйозних інфекцій у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг становила відповідно 5,1 і 7,3 явища на 100 пацієнто-років. Серйозними інфекціями, про які найчастіше повідомлялося в дослідженнях індукційної та підтримуючої терапії, були шлунково-кишкові інфекції.
Перфорації шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
Протягом плацебо-контрольованого періоду клінічного дослідження індукційної терапії ІІІ фази повідомлялося про перфорацію ШКТ у 1 пацієнта (0,1 %), який отримував лікування упадацитинібом у дозі 45 мг, і про відсутність випадків перфорації ШКТ у групі пацієнтів, які приймали плацебо, протягом 12 тижнів. Про випадки перфорації ШКТ повідомлялося у 4 (0,4 %) з 938 пацієнтів, які отримували лікування упадацитинібом у дозі 45 мг протягом дослідження індукційної терапії.
Протягом довготривалого плацебо-контрольованого періоду повідомлялося про перфорацію ШКТ у 1 пацієнта в кожній з груп: плацебо (0,7 явища на 100 пацієнто-років), упадацитиніб у дозі 15 мг (0,4 явища на 100 пацієнто-років) і упадацитиніб у дозі 30 мг (0,4 явища на 100 пацієнто-років). Про випадки перфорації ШКТ повідомлялося у 3 (0,8 явища на 100 пацієнто-років) з 336 пацієнтів, які отримували лікування упадацитинібом у дозі 30 мг при погіршенні симптомів при довготривалому лікуванні.
Відхилення лабораторних показників від норми
Під час клінічних досліджень індукційної та підтримуючої терапії зміни в лабораторних показниках, зокрема підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ (у 3 рази й більше від верхньої межі норми [ВМН]), зміни в значеннях КФК (перевищення ВМН у 5 разів і більше), нейтропенії (АКН < 1 × 109 клітин/л) і ліпідних параметрів, пов’язані з лікуванням упадацитинібом, були загалом аналогічні тим, що спостерігалися під час клінічних досліджень терапії ревматологічних захворювань, атопічного дерматиту й виразкового коліту. Спостерігалися дозозалежні зміни цих лабораторних параметрів, пов’язані з лікуванням упадацитинібом у дозах 15 мг і 30 мг.
У плацебо-контрольованих дослідженнях індукційної терапії, що тривала до 12 тижнів, зменшення кількості лімфоцитів нижче 0,5 × 109 клітин/л принаймні в одному вимірюванні спостерігалось у 2,2 % і 2,0 % пацієнтів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг і групі плацебо відповідно. У плацебо-контрольованому дослідженні підтримуючої терапії, що тривала до 52 тижнів, зменшення кількості лімфоцитів нижче 0,5 × 109 клітин/л принаймні в одному вимірюванні спостерігалось у 4,6 %, 5,2 % і 1,8 % пацієнтів у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг та групі плацебо відповідно. У клінічних дослідженнях лікування припинялося у відповідь на досягнення значення АКЛ < 0,5 × 109 клітин/л (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Під час лікування упадацитинібом не спостерігалося помітних змін середніх значень кількості лімфоцитів.
У плацебо-контрольованих дослідженнях індукційної терапії, що тривала до 12 тижнів, зменшення концентрації гемоглобіну до показника нижче 8 г/дл (80 г/л) принаймні в одному вимірюванні спостерігалось у 2,7 % і 1,4 % пацієнтів у групі прийому упадацитинібу в дозі 45 мг і групі плацебо відповідно. У плацебо-контрольованому дослідженні підтримуючої терапії, що тривала до 52 тижнів, зменшення рівня гемоглобіну до показника нижче 8 г/дл (80 г/л) принаймні в одному вимірюванні спостерігалось у 1,4 %, 4,4 % і 2,8 % пацієнтів у групах прийому упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг та групі плацебо відповідно. У клінічних дослідженнях лікування припинялося у відповідь на досягнення концентрації гемоглобіну < 8 г/дл (80 г/л) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Під час лікування упадацитинібом не спостерігалося помітних змін середніх рівнів гемоглобіну.
Пацієнти літнього віку
Діти
До участі у глобальних дослідженнях III фази (n = 343) і додаткових дослідженнях за участю дітей віком 12–17 років (n = 198) було залучено загалом 541 дитину віком 12–17 років з атопічним дерматитом, 264 із яких приймали препарат у дозі 15 мг, а 265 – у дозі 30 мг. Профіль безпеки застосування упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг у дітей віком 12–17 років був подібним до профілю безпеки у дорослих. При тривалому застосуванні побічна реакція у вигляді папілом на шкірі була зареєстрована у 3,4 % і 6,8 % пацієнтів віком 12–17 років з атопічним дерматитом у групах застосування упадацитинібу в дозах 15 мг і 30 мг відповідно.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.uа.
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи у недоступному для дітей місці.
Упаковка
№ 28: по 7 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Випуск серії.
Еббві С.р.л., Італія.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
С.Р. 148 Понтіна Км 52, СНС - Камповерде ді Апріліа (лок. Апріліа) - 04011 Апріліа (ЛТ), Італія.