ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

САЙЗЕН^â

(SAIZEN^â)

 

 

Склад:

діюча речовина: соматропін;

1 картридж містить 6 мг соматропіну (1,03 мл розчину для ін’єкцій) або 12 мг соматропіну  (1,50 мл розчину для ін’єкцій);

допоміжні речовини: сахароза, полоксамер 188, фенол, кислота лимонна, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.  

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин, практично вільний від видимих часток.

 

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої долі гіпофіза та їх аналоги. Соматропін.

Код АТХ Н01А С01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат Сайзен^® містить рекомбінантний гормон росту людини (соматропін), вироблений за допомогою генно-інженерних методів клітинами ссавців. Соматропін ‒ це поліпептид, що складається з 191 амінокислоти та є ідентичним гіпофізарному гормону росту людини за своїм хімічним складом та структурою.

Найважливішим фармакологічним ефектом парентерального введення соматропіну є стимуляція швидкості росту, яка опосередкована соматомединами або інсуліноподібним фактором росту (IGF). Проте соматропін неефективний ні при затримці росту, зумовленій дефіцитом соматомединів або їх рецепторів, ні при наявності гіпофізарної недостатності після закриття епіфізарних зон росту.

Соматропін також впливає на метаболізм білків (анаболічний ефект), вуглеводів (зміна переносимості глюкози) та ліпідів (ліполітичний ефект). Крім того, соматропін змінює активність ізоферментів печінкового цитохрому Р450 3А4.

Фармакокінетика.

Після введення разової дози максимальна концентрація соматропіну в плазмі крові досягалася через 4 − 6 годин, що узгоджується з опублікованими значеннями для природного гормону росту. Концентрація поверталася до базових значень у межах 24 годин після введення, що свідчить про відсутність кумуляції соматропіну при повторному введенні.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70 − 90 %.

Кінетика абсорбції препарату має лінійний характер при застосуванні доз до 8 МО (2,67 мг). Для вищих доз (60 МО/20 мг) не можна виключати деякої нелінійності відповіді, яка, однак, не має клінічного значення.

При підшкірному введенні розчин Сайзен^® біоеквивалентний препарату Сайзен^® 8 мг клік.ізі.

Після внутрішньовенного введення соматропіну об’єм розподілу у рівноважному стані становив приблизно 7 л.

Екзогенний гормон росту людини піддається такому ж метаболізму, що й ендогенний гормон: він інактивується протеазами та метаболізується в печінці та нирках.

Загальний кліренс препарату становить приблизно 15 л/годину, тоді як нирковий кліренс незначний. Соматропін та його метаболіти не детектуються у сечі. Період напіввиведення соматропіну після введення розчину Сайзен^® становить 20 − 35 хвилин.

Після підшкірного введення препарату кінцевий період напіввиведення суттєво подовжується і становить приблизно 2 − 4 години, що зумовлено обмеженою швидкістю абсорбції.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Кліренс соматропіну зменшується у пацієнтів з хронічною печінковою або нирковою недостатністю.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Діти

• Затримка росту, спричинена підтвердженою недостатністю секреції ендогенного гормону росту;
• затримка росту у дівчат з дисгенезією гонад (синдром Тернера), підтвердженою хромосомним аналізом;
• затримка росту у дітей препубертатного віку, спричинена хронічною нирковою недостатністю;
• затримка росту у дітей (індекс стандартного відхилення (SDS) для існуючого росту < -2,5 та SDS, відкоригований з урахуванням росту батьків, < -1) внаслідок внутрішньоутробної затримки росту (діти, які народились зі зростом, що не відповідає гестаційному віку (НГВ)), маса тіла та/або зріст яких при народженні були менше -2,0 SD (стандартне відхилення) і які не досягли необхідного зросту до 4 років або пізніше (швидкість росту протягом останнього року < 0 SDS).

Дорослі

• Виражений дефіцит гормону росту з дебютом у дитинстві або у дорослому віці.

 

Протипоказання.

-          Наявність активних новоутворень (початкові прояви або рецидиви); будь-які попередньо існуючі новоутворення повинні бути в неактивній формі;

-          підтверджене прогресування або рецидив внутрішньочерепної пухлини;

-          гострий критичний стан, який розвинувся внаслідок ускладнень після операції на відкритому серці та черевній порожнині, в результаті множинних травм, гострої дихальної недостатності або подібних станів;

-          проліферативна або передпроліферативна діабетична ретинопатія;

-          стимулювання росту у дітей після закриття епіфізарних зон росту;

-          у дітей з хронічною нирковою недостатністю лікування соматропіном необхідно припинити на час трансплантації нирки;

-          непереносимість фруктози, наприклад уроджений дефіцит фруктозо-1,6-дифосфатази;

-          вагітність, лактація;

-          відома гіперчутливість до соматропіну або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на ефективність соматропіну

Одночасне застосування кортикостероїдів може зменшувати терапевтичний ефект соматропіну (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо необхідно проведення замісної терапії кортикостероїдами, дозу соматропіну слід ретельно коригувати.

Екзогенні естрогени, особливо при пероральному прийомі, можуть зменшувати сироваткову концентрацію IGF-1 і, отже, ефективність соматропіну. Механізм цієї взаємодії невідомий.

Крім того, на ефективність соматропіну можуть впливати гонадотропіни, андрогени та анаболічні агенти.

Вплив соматропіну на фармакокінетику інших лікарських засобів

Гормон росту може знижувати активність 11β-гідроксистероїд дегідрогенази типу 1  – ферменту, який перетворює неактивний кортизон у кортизол. У деяких пацієнтів початок замісної терапії гормоном росту може призвести до проявів латентної вторинної недостатності надниркових залоз. Початок застосування соматропіну у пацієнтів, які проходять курс замісної терапії кортикостероїдами, може призвести до дефіциту кортизолу. У таких випадках може бути потрібним коригування дози кортикостероїдів.

Опубліковані дані, одержані для соматропіну in vitro, свідчать про те, що він може підвищувати кліренс речовин, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів цитохрому Р450 3А4, а саме статевих гормонів, кортикостероїдів, протисудомних засобів і циклоспорину. При одночасному застосуванні соматропіну з препаратами, метаболізм яких залежить від CYP 3А4, зокрема з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, слід контролювати клінічну ефективність таких лікарських засобів.

 

Особливості застосування.

До початку лікування слід встановити точний діагноз і провести функціональну оцінку гіпофіза.

Препарат Сайзен^® не слід призначати хворим на синдром Дауна, синдром Блума або анемію Фанконі.

Досвід лікування пацієнтів із синдромом Сільвера − Рассела обмежений.

Під час лікування препаратом Сайзен^® слід періодично визначати кістковий вік, особливо у пацієнтів у пубертатному віці та у хворих, що приймають препарати тиреоїдних гормонів, оскільки у таких пацієнтів закриття епіфізарних зон росту може відбуватися швидше.

Перед продовженням терапії після закриття епіфізарних зон росту рекомендується повторно підтвердити діагноз дефіциту гормону росту з визначенням гормонального профілю. За необхідності продовження замісної терапії соматропіном слід застосовувати нижчі дози препарату, що рекомендуються для дорослих.

У разі розвитку у пацієнта гострого тяжкого стану слід ретельно зважити можливі переваги лікування соматропіном і потенційні ризики.

Лікування пацієнтів з пухлинами

Оскільки в рідкісних випадках дефіцит гормону росту може бути ранньою ознакою розвитку пухлини головного мозку, до початку лікування препаратом слід виключити наявність пухлин такого типу. До початку лікування препаратом Сайзен^® слід упевнитися, що будь-яке вже існуюче новоутворення перебуває в неактивній формі, а його лікування завершено.

У разі дефіциту гормону росту, що виник внаслідок проведеної протипухлинної терапії, пацієнт повинен знаходитись під ретельним медичним наглядом для виявлення можливого прогресування або рецидиву захворювання. У разі рецидиву пухлини лікування препаратом Сайзен^® слід припинити.

Оскільки дані щодо ризику розвитку новоутворень при застосуванні соматропіну обмежені, на час лікування препаратом такі пацієнти потребують ретельного медичного нагляду.

При лікуванні соматропіном дітей з вилікуваним раком повідомлялося про зростання ризику розвитку вторинних новоутворень. Серед цих вторинних новоутворень найпоширенішими були внутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, які спостерігалися у пацієнтів після променевої терапії первинного новоутворення голови.

Лейкемія

Повідомлялось про випадки розвитку лейкемії у невеликої кількості пацієнтів з дефіцитом гормону росту (включаючи пацієнтів, що лікувались соматропіном). Однак частота таких випадків подібна до частоти розвитку лейкемії у дітей, що не страждають на дефіцит гормону росту.

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія

Для виключення діагнозу набряку диска зорового нерва слід провести офтальмоскопію до початку лікування препаратом і повторно у разі розвитку таких клінічних симптомів, як сильний або періодичний головний біль, розлади зору, нудота та/або блювання, які дають змогу припустити наявність цього розладу. При підтвердженні набряку диска зорового нерва слід врахувати можливість діагнозу доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (або псевдопухлини головного мозку) і за необхідності припинити лікування препаратом Сайзен^®. Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія зазвичай швидко минає після припинення терапії.

На сьогодні досвід лікування пацієнтів після нормалізації внутрішньочерепної гіпертензії обмежений. Тому у разі поновлення лікування соматропіном пацієнт повинен знаходитися під ретельним медичним наглядом для виявлення можливих симптомів внутрішньочерепної гіпертензії.

Резистентність до інсуліну

Введення соматропіну призводить до короткочасної фази гіпоглікемії тривалістю приблизно 2 години. Через 2 − 4 години рівні глюкози в крові зростають, незважаючи на високі концентрації інсуліну. Соматропін може індукувати резистентність до інсуліну, яка може призводити до гіперінсулінізму, а у рідкісних випадках ‒ до гіперглікемії. Для встановлення резистентності до інсуліну рекомендується регулярно контролювати рівень глюкози у крові. Фактори, що підвищують ризик розвитку діабету під час лікування соматропіном, включають ожиріння, спадкову схильність до діабету, застосування стероїдних гормонів або існуюче зниження переносимості глюкози. Пацієнти, у яких встановлений один або кілька цих факторів, під час лікування препаратом Сайзен^® повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом.

Препарат Сайзен^® з обережністю слід призначати пацієнтам, що страждають на цукровий діабет або мають випадки цього захворювання у родині. Під час лікування соматропіном пацієнтам з цукровим діабетом може бути потрібна відповідна корекція протидіабетичної терапії.

Ретинопатія

У разі розвитку передпроліферативних змін сітківки під час лікування соматропіном або за наявності проліферативної ретинопатії замісну терапію із застосуванням соматропіну слід припинити. Однак наявність стабільної фонової ретинопатії не є підставою для припинення замісної терапії із застосуванням соматропіну.

Панкреатит

Існують повідомлення про розвиток панкреатиту під час лікування соматропіном, особливо у дітей. Опубліковані дані дають змогу припустити, що під час лікування соматропіном ризик розвитку панкреатиту може зростати, зокрема у дівчат із синдромом Тернера. Гострий епігастральний біль у пацієнтів, які лікуються препаратом Сайзен^®, може бути ознакою розвитку панкреатиту.

Затримка рідини

Для дефіциту гормону росту притаманний недостатній об’єм позаклітинної рідини, який швидко коригується після початку лікування соматропіном.

У дорослих під час замісної терапії соматропіном слід очікувати проявів затримки рідини, що може бути пов’язано з розвитком таких симптомів, як набряк, набряк суглобів, артралгія, міалгія та парестезія. Ці симптоми є дозозалежними і зазвичай мають тимчасовий характер. У разі стійкого набряку або тяжкої парестезії слід зменшити дозу препарату для запобігання розвитку синдрому зап’ястного каналу.

Кісткові розлади

Епіфізеоліз голівки стегнової кістки часто може бути пов’язаний з ендокринними розладами, такими як дефіцит гормону росту або гіпотиреоз, або зі стрімким ростом. У дітей, що лікуються соматропіном, епіфізеоліз голівки стегнової кістки може бути спричинений або основним ендокринним розладом, або зростанням швидкості росту внаслідок лікування. Будь-які випадки появи кульгавості або скарг на біль у стегнових або колінних суглобах у дітей під час лікування  препаратом Сайзен^® потребують проведення відповідного клінічного обстеження. Батькам слід порадити звертати увагу на ці симптоми та у разі їх появи негайно повідомляти про це лікаря.

Пацієнтів із затримкою росту, спричиненою хронічною нирковою недостатністю, слід періодично обстежувати щодо виявлення ознак можливого прогресування ниркової остеодистрофії. У дітей з нирковою остеодистрофією на пізніх стадіях захворювання спостерігались випадки епіфізеолізу голівки стегнової кістки або аваскулярного некрозу голівки стегнової кістки, хоча зв’язок цих випадків з терапією соматропіном не був встановлений. Тому у таких пацієнтів до початку лікування слід провести рентгенологічне обстеження стегнового суглоба.

Сколіоз

У періоди стрімкого росту у дітей можуть з’являтися початкові прояви або прогресувати сколіоз. Сколіоз більш поширений серед деяких груп пацієнтів (наприклад пацієнти із синдромом Тернера або синдромом Прадера – Віллі). Соматропін збільшує швидкість росту, і тому пацієнтів слід контролювати для виявлення розвитку або прогресування сколіозу. Однак, ще не було одержано доказів того, що соматропін збільшує частоту випадків або тяжкість сколіозу.

Гіпотиреоз

Під час лікування препаратом Сайзен^® внаслідок підвищеної периферичної деіодизації та перетворення Т4 в Т3 можуть знижуватися сироваткові рівні тиреоїдних гормонів. Може розвинутися гіпотиреоз, який за відсутності лікування може негативно впливати на ефективність препарату Сайзен^®. Тому до початку і під час лікування препаратом Сайзен^® необхідно регулярно перевіряти функцію щитовидної залози. У разі гіпотиреозу, що розвинувся на фоні лікування соматропіном, для одержання необхідного терапевтичного ефекту слід проводити замісну терапію із застосуванням препаратів тиреоїдних гормонів.

Взаємодія з екзогенними естрогенами

Екзогенні естрогени, особливо при пероральному прийомі, можуть зменшувати сироваткову концентрацію IGF-1 і, отже, ефективність соматропіну. Тому пацієнтки-жінки, які проходять терапію естрогенами, можуть потребувати вищих доз соматропіну для досягнення концентрацій IGF-1, які відповідають притаманному віку діапазону. Це слід враховувати при початковому призначенні терапії естрогенами пацієнткам, що проходять гормонозамісну терапію соматропіном. У таких випадках для контрацепції слід застосовувати негормональні методи.

Навпаки, у пацієнток, що припиняють терапію естрогенами, може спостерігатися зростання рівнів IGF-1 і, отже, збільшення бажаних та побічних ефектів соматропіну. Тому у таких випадках може бути необхідним зменшення дози соматропіну. Існують факти, що дозволяють припустити, що ці зміни менш виражені при трансдермальному застосуванні естрогенів.

Синдром Прадера − Віллі

Препарат Сайзен^® не показаний для тривалого лікування педіатричних пацієнтів із затримкою росту, зумовленою генетично підтвердженим синдромом Прадера − Віллі, якщо у них також не діагностований дефіцит гормону росту. Повідомлялось про випадки нічного апное або раптової зупинки серця після початку лікування соматропіном педіатричних пацієнтів із синдромом Прадера − Віллі, які мали один або кілька із таких факторів ризику: тяжка форма ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів або нічне апное в анамнезі, невизначені респіраторні інфекції. Перед тим, як розпочати лікування соматропіном, у пацієнтів із синдромом Прадера − Віллі слід виключити діагноз нічного апное та обструкції верхніх дихальних шляхів.

Низькорослість у дітей внаслідок внутрішньоутробної затримки росту

У дітей, низькорослість яких пов’язана з внутрішньоутробною затримкою росту (НГВ), до початку лікування препаратом слід виключити інші медичні причини та методи лікування, які можуть пояснити наявне порушення росту.

У пацієнтів з НГВ рекомендується вимірювати рівень IGF-1 до початку лікування і надалі двічі на рік. Якщо при повторних вимірюваннях рівні IGF-1 перевищують +2 SD порівняно зі значеннями, що відповідають віку та стадії статевого дозрівання, слід відкоригувати дозу препарату з урахуванням співвідношення IGF-І/ІGFBP-3 (білок 3, що зв’язує інсуліноподібний фактор росту).

Досвід лікування препаратом пацієнтів з НГВ, початок якого наближається до настання статевої зрілості, обмежений, тому починати лікування незадовго до настання статевої зрілості не рекомендується.

У дітей з НГВ рекомендується вимірювати рівні інсуліну та глюкози у крові до початку лікування та щорічно надалі. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету (наприклад випадки захворювання на діабет у родині, ожиріння, підвищений індекс маси тіла, тяжка форма резистентності до інсуліну, акантокератодермія) слід провести тестування пероральної переносимості глюкози. Соматропін не слід призначати при явному цукровому діабеті.

Збільшення росту, одержане при лікуванні соматропіном низькорослих дітей з НГВ, може бути деякою мірою втрачено, якщо лікування було припинено до досягнення пацієнтом кінцевого росту.

Педіатричні пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Лікування дітей з хронічною нирковою недостатністю слід починати лише тоді, коли ниркова функція знижена ˃ 50 % від норми. Для підтвердження порушення росту до початку терапії слід спостерігати за швидкістю росту пацієнта протягом року. Під час терапії соматропіном лікування хронічної ниркової недостатності проводиться за звичайною схемою.

Лікування соматропіном потрібно припинити на час трансплантації нирки.

Антитіла

Як у разі застосування інших препаратів соматропіну, під час лікування препаратом Сайзен^® у невеликого відсотка пацієнтів можуть утворюватись антитіла до соматропіну. Загалом ці антитіла мають низьку зв’язуючу здатність, і зазвичай вони не впливають на швидкість росту.

Однак у дуже рідкісних випадках при появі високих титрів антитіл, наприклад у пацієнтів, у яких затримка росту спричинена делецією генного комплексу гормону росту, можливе послаблення клінічної відповіді на лікування.

Тому у пацієнтів з підтвердженим дефіцитом гормону росту за відсутності відповіді на лікування препаратом Сайзен^® слід провести тест на наявність антитіл до гормону росту людини, а також перевірити функцію щитовидної залози.

Інші застереження

Для виявлення можливих ознак хвороби Шейермана − Мау під час лікування слід регулярно обстежувати пацієнток із синдромом Тернера, особливо при появі кісткового болю.

За наявності повної або часткової аденогіпофізарної недостатності може виникнути потреба у проведенні замісної терапії додатковими гормонами (наприклад кортикостероїдами). У такому випадку для запобігання інгібування росту слід провести ретельне коригування дози додаткового гормону.

Лікування препаратами, що містять білки людини, може призводити до розвитку реакцій гіперчутливості (наприклад, почервоніння та свербіж у місці ін’єкції).

Для запобігання розвитку місцевої ліпоатрофії, зокрема при тривалому застосуванні препарату, слід постійно змінювати місце ін’єкції.

Дефіцит гормону росту у дорослих є довічним захворюванням і потребує відповідного лікування. Проте досвід лікування пацієнтів віком понад 60 років і досвід тривалого застосування препарату дорослими пацієнтами загалом обмежений.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Контрольованих клінічних досліджень застосування препарату у період вагітності на тваринах та за участю вагітних жінок не проводилося. Препарат не слід застосовувати у період вагітності, оскільки досі не відомо, яким чином підвищені рівні гормону росту впливають на певні етапи ембріогенезу та/або розвитку плода.

Протягом курсу лікування препаратом Сайзен^® слід вживати ефективні заходи з контрацепції, зокрема жінки мають застосовувати негормональні методи контрацепції, про що слід попередити пацієнток. У разі настання вагітності лікування слід припинити.

Якщо у дівчат застосування препарату Сайзен^® продовжується після настання першої менструації, необхідно врахувати можливість застосування негормональних методів контрацепції.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється соматропін у грудне молоко людини. Тому як запобіжний захід під час застосування препарату Сайзен^® слід припинити годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не проводилось. Проте не очікується, що препарат Сайзен^® впливатиме на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати і проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностування та лікування пацієнтів з дефіцитом гормону росту.

Дозування препарату Сайзен^® підбирається для кожного пацієнта індивідуально на основі площі поверхні тіла або маси тіла.

Сайзен^® призначений для підшкірного введення. Препарат рекомендується вводити увечері перед сном згідно з нижчезазначеними схемами дозування.

 

Затримка росту, спричинена недостатньою секрецією ендогенного гормону росту

Клінічні прояви цієї недостатності включають значне зменшення швидкості росту, сповільнене формування кісток і мінімальне або відсутнє підвищення рівнів гормону росту внаслідок гіпоглікемії, спровокованої, наприклад, клофеліном або інсуліном.

Вводять по 0,7 − 1,0 мг/м² площі поверхні тіла або по 0,025 − 0,035 мг/кг маси тіла на добу підшкірно.

Затримка росту у дівчат с дисгенезією гонад (синдром Тернера)

Вводять по 1,4 мг/м² площі поверхні тіла або по 0,045 − 0,050 мг/кг маси тіла на добу підшкірно.

Одночасний прийом неандрогенних стероїдів може збільшити швидкість росту у дівчат із синдромом Тернера.

Затримка росту, спричинена хронічною нирковою недостатністю

Вводять по 1,4 мг/м² площі поверхні тіла або по 0,045 − 0,050 мг/кг маси тіла на добу підшкірно.

У дітей із хронічною нирковою недостатністю лікування слід розпочинати як можна раніше після встановлення діагнозу затримки росту.

Низькорослість у дітей, які народились зі зростом, що не відповідає гестаційному віку (НГВ)

Вводять по 1 − 2 мг/м² площі поверхні тіла або по 0,035 − 0,067 мг/кг маси тіла на добу підшкірно.

 

Тривалість лікування у дітей

Зазвичай лікування триває протягом кількох років. Тривалість лікування залежить від швидкості росту пацієнта, а також від мети лікування. Лікування слід припинити при досягненні пацієнтом кінцевого росту, достатнього для дорослих, а також після закриття епіфізарних зон росту.

Лікування препаратом дітей із хронічною нирковою недостатністю потрібно припинити на час трансплантації нирки.

У дітей, низькорослість яких пов’язана з внутрішньоутробною затримкою росту (НГВ), лікування рекомендується продовжувати до досягнення ними кінцевого росту. Терапію слід припинити після першого року лікування, якщо SDS швидкості росту менше +1. Лікування також слід припинити після закриття епіфізарних зон росту, що визначається за швидкістю росту < 2 см/рік. Потрібно підтвердження необхідності продовження лікування, якщо кістковий вік перевищує 14 років для дівчат та 16 років для хлопчиків.

 

Лікування дорослих

Лікування дорослих слід розпочинати тільки при відповідності пацієнтів зазначеним нижче критеріям.

Необхідно підтвердити дефіцит гормону росту за двома динамічними тестами, одним з яких переважно має бути проба з СРФ (соматропін-рилізинг-фактор) та аргініном. При виявленні дефіциту ще одного гіпофізарного гормону достатньо підтвердження, одержаного за допомогою одного тесту. Тестування слід проводити при адекватній замісній терапії іншими гормонами, дефіцит яких спостерігається.

Дефіцит гормону росту з дебютом у дорослому віці

У пацієнтів, у яких дефіцит гормону росту встановлено у дорослому віці, ця патологія є наслідком захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи. Тому перед початком замісної терапії із застосуванням препарату Сайзен^® слід розпочати курс лікування гормональної недостатності відповідним додатковим гормоном (крім пролактину).

Дефіцит гормону росту з дебютом у дитинстві

Пацієнтів, у яких недостатність гормону росту було діагностовано у дитинстві, перед початком лікування препаратом Сайзен^® слід повторно обстежити для підтвердження дефіциту гормону росту.

 

Рекомендована початкова доза соматропіну становить 0,15 − 0,3 мг на добу, після чого її слід поступово збільшувати, враховуючи клінічну відповідь, побічні явища, а також сироваткову концентрацію інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1). За необхідності дозу можна збільшувати один раз на місяць. Необхідна остаточна доза соматропіну рідко перевищує 1,0 мг на добу.

Загалом слід вводити найнижчі ефективні дози препарату. Для пацієнтів старшого віку або пацієнтів з надлишковою масою тіла може бути необхідним зменшення доз препарату.

 

Тривалість лікування у дорослих

Тривалість лікування у дорослих зазвичай становить кілька років, хоча оптимальна тривалість лікування ще не встановлена.

Рекомендується проводити щорічні медичні огляди пацієнта для визначення необхідності продовження лікування.

 

Спосіб застосування

Розчин Сайзен^® призначений для багаторазового введення у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Після проведення детального інструктажу підшкірні ін’єкції можуть самостійно вводити пацієнти або їх рідні/доглядачі. Діти завжди мають застосовувати автоматичний інжектор під наглядом дорослих. Оскільки тривале підшкірне введення розчину Сайзен^® в одне й те саме місце може призвести до розвитку ліпоатрофії, рекомендується щоразу змінювати місце ін’єкції.

Під час введення ін’єкцій користувач має виконувати інструкції з використання, які постачаються разом з обраним пристроєм для введення.

Шприц-ручка aluetta™ має кольорове кодування. Для введення правильної дози шприц-ручку aluetta™ слід використовувати лише з тим картриджем Сайзен^®, який має таке ж саме кольорове кодування:

Можна вводити лише прозорий або злегка опалесцюючий розчин, який не містить часток.

 

Окремі групи пацієнтів

Для досягнення достатньої ефективності лікування жінки та дівчата з початком періоду статевого дозрівання потребують вищих доз соматропіну, ніж чоловіки. Це особливо стосується тих, хто приймає екзогенні препарати естрогенів.

Пацієнти літнього віку

Ефективність і безпека застосування препарату Сайзен^® пацієнтами літнього віку спеціально не вивчались, хоча з віком слід очікувати зниження потреби у гормоні росту.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки застосування препарату Сайзен^® пацієнтами з порушенням функції нирок не вивчалось, рекомендації щодо регулювання дози препарату для таких пацієнтів відсутні. Однак відомо, що при хронічній нирковій недостатності кліренс соматропіну знижується.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки застосування препарату Сайзен^® пацієнтами з порушенням функції печінки не вивчалось, рекомендації щодо регулювання дози препарату для таких пацієнтів відсутні. Однак відомо, що при хронічній печінковій недостатності кліренс соматропіну знижується.

 

Діти.

Препарат Сайзен^® застосовують у педіатричній практиці.

 

Передозування.

Гостре передозування може призводити до розвитку гіпоглікемії з подальшою гіперглікемією.

Хронічне передозування може призводити до розвитку ознак гігантизму та/або акромегалії, які притаманні для хронічних надлишкових концентрацій гормону росту.

Специфічний антидот до соматропіну не існує. У разі гострого передозування потрібне симптоматичне лікування. У разі хронічного передозування слід зменшити дозу препарату або тимчасово припинити лікування.

 

Побічні реакції.

Серйозні побічні реакції, пов’язані з лікуванням соматропіном, описано у розділі «Особливості застосування».

Розвиток побічних реакцій спостерігається переважно на початковій стадії лікування, причому більшість з них зникає або спонтанно, або після зниження дози препарату.

Побічні реакції, що спостерігалися у дорослих пацієнтів при застосуванні препарату у клінічних дослідженнях та при проведенні післяреєстраційних спостережень, перелічені нижче за класами систем органів, а також за частотою, яка визначається таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1 000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (точну частоту не можна встановити на підставі наявних даних).

 

Розлади імунної системи

Частота невідома: утворення антитіл (див. розділ «Особливості застосування»). Локалізовані та генералізовані реакції гіперчутливості.

Ендокринні розлади

Рідкісні: гіпотиреоз.

Розлади метаболізму та харчування

Частота невідома: гіперінсулінізм, резистентність до інсуліну, гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади з боку нервової системи

Поширені: гіпестезія, парестезія, синдром зап’ястного каналу, головний біль.

Непоширені: ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку).

Шлунково-кишкові розлади

Частота невідома: панкреатит.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Дуже поширені: артралгія (23,3 %).

Поширені: міалгія, біль у кістках, м’язова скутість.

Частота невідома: набряк суглобів.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз

Непоширені: гінекомастія.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Дуже поширені: набряк (до 15 %).

Поширені: реакції у місці ін’єкції, такі як почервоніння, свербіж, висипання, запалення, гематома,  набряк або біль. Місцева ліпоатрофія.

 

Побічні реакції у дітей

У дітей спостерігаються переважно такі ж самі побічні реакції, як і у дорослих, однак деякі з них зустрічаються з іншою частотою, як зазначено нижче.

Розлади з боку нервової системи

Непоширені: парестезія, синдром зап’ястного каналу.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Непоширені: артралгія, міалгія, м’язова скутість, біль у кістках.

Рідкісні: епіфізеоліз голівки стегнової кістки, аваскулярний некроз голівки стегнової кістки.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Непоширені: набряк.

 

У дорослих пацієнтів з дефіцитом гормону росту, діагностованим у дитинстві, спостерігається менша кількість побічних реакцій порівняно з тими, у кого цей діагноз був встановлений у дорослому віці.

 

Побічні реакції, які спостерігались для інших препаратів цієї терапевтичної групи

Гіпертиреоз, розлади балансу рідини, безсоння, судоми, нічне апное (зокрема у пацієнтів з синдромом Прадера − Віллі), артеріальна гіпертензія, зростання частоти появи пігментованих родимок, погіршення існуючого псоріазу, гінекомастія, передчасне телархе.

 

Несумісність.

Оскільки спеціальних досліджень сумісності не проводилось, препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

 

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

До початку використання зберігати у холодильнику (2 − 8 °С). Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Після першої ін’єкції картридж з препаратом Сайзен^® або автоматичний інжектор easypod^® чи шприц-ручку aluetta™, що містять картридж з препаратом Сайзен^®, слід зберігати у холодильнику (2 − 8 °С) протягом 28 днів максимально, з яких протягом до 7 днів препарат можна зберігати поза холодильником при температурі не вище 25 °С. Будь-яких залишків невикористаного розчину слід позбутися через 28 днів після першої ін’єкції.

При використанні автоматичного інжектора easypod^® або шприц-ручки aluetta™ картридж слід зберігати у пристрої. Безголковий автоматичний інжектор cool.click^тм завжди слід зберігати поза холодильником, окремо від картриджа з препаратом Сайзен^®. Картридж, що знаходиться у використанні, слід захищати від світла.

 

Упаковка.

По 1,03 мл або 1,50 мл розчину для ін’єкцій у картриджі з безбарвного скла, закритому бромбутиловою пробкою-поршнем та алюмінієвим обжимним кільцем з прокладкою з бромбутилової гуми. По 1 картриджу у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Мерк Сероно С.п.А./Merck Serono S.p.A.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віа делле Магноліє 15 (р-н Промислова Зона), 70026 Модуньо (Барі), Італія/

Via delle Magnolie 15 (loc. frazione Zona Industriale), 70026 Modugno (Bari), Italy.