СЕЛЕНАЗА®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

СЕЛЕНАЗА^®

(SELENASE^®)

 

Склад: 

діюча речовина: натрію селеніту пентагідрат;

1 мл розчину містить натрію селеніту пентагідрату еквівалентно  селену 50 мкг;

допоміжні речовини: натрію хлорид,  кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин без видимих часток.

 

Фармакотерапевтична група.

Мінеральні добавки.  Код АТХ А12С E02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Селен є кофактором у різних ензимах людського організму, і тому він належить до основних мікроелементів. На сьогодні ідентифіковано більш ніж 25 білків та білкових субодиниць, які містять селен. Більшість клінічних та біохімічних ефектів селену можна пояснити їхньою активністю. Проте не всі ефекти селену належать виключно до дії різних ензимів.

У людей було ідентифіковано глутатіонпероксидазу, що містить селен, та селеновий протеїн Р. Глутатіонпероксидаза є частиною антиоксидантного захисного механізму клітини у ссавців. Як складова глутатіонпероксидази селен може сповільнювати перокиснення ліпідів, а отже, й ураження стінки клітини, до якого воно призводить. Глутатіонпероксидаза впливає на метаболізм лейкотрієнів, тромбоксанів та простациклінів. У тварин йодотиронін-5’-дейодиназа типу І характеризується як селеновий ензим, що перетворює тироксин (Т₄) на трийодтиронін (Т₃), активний тиреоїдний гормон.

Дефіцит селену проявляється зниженням рівнів селену в крові або сироватці крові, а також пригніченням активності глутатіонпероксидази в крові, плазмі або тромбоцитах. Патофізіологічна значущість селенозалежних реакцій виявлена у ході досліджень дефіциту селену у людей і тварин: дефіцит селену активує та інгібує реакцію імунобіологічних механізмів, зокрема реакцію неспецифічних клітин і рідин організму. Дефіцит селену має негативний вплив на активність різних печінкових ензимів. Дефіцит селену потенціює шкідливу дію, що її чинять на печінку хімічні фактори, та токсичність важких металів, таких як ртуть і кадмій.

Хвороба Кешана, ендемічна кардіопатія та хвороба Кашина — Бека, ендемічна остеоартропатія, що асоціюється з дуже тяжкою деформацією суглобів, розвиваються внаслідок дефіциту селену у людей. Клінічні прояви дефіциту селену також спостерігаються внаслідок довготривалого парентерального харчування та незбалансованих дієт.

 

 

Фармакокінетика.

Перетворення селеніту натрію у білки відбувається у декілька етапів. У крові більша частина одержаного селену використовується еритроцитами та перетворюється під впливом ензимів на селеноводень. Селеноводень діє як центральний пул селену як для виведення, так і для специфічної інтеграції селену в селенопротеїни. Відновлений селен зв’язується з білками плазми, що мігрують до печінки та інших органів. Вторинний транспорт плазми з печінки до цільових тканин, що продукують глутатіонпероксидазу шляхом синтезу, відбувається через Р-селенопротеїн, що містить селеноцистеїн. Подальший метаболічний шлях синтезу селенопротеїну на сьогодні вивчався лише на прокаріотах. У ході метаболічного процесу селеноцистеїн специфічно вбудовується в пептидні ланцюжки глутатіонпероксидази.

Всі надлишки селеноводню метаболізуються через метилселенол та диметилселенід до іонів триметилселеноніуму, основного продукту розпаду.

Після перорального застосування селен переважно абсорбується з тонкого кишечнику. Абсорбція селеніту натрію в кишечнику не регулюється механізмами гомеостазу. Залежно від концентрації селеніту натрію та присутності споріднених домішок вона зазвичай становить 44–89 %, а іноді перевищує 90 %. Амінокислота цистеїн підвищує абсорбцію натрію селеніту.

Загальна кількість селену, присутнього в організмі людини, становить 4–20 мг. З організму людини селен виводиться з фекаліями, із сечею, а також з видихуваним повітрям, залежно від застосованої кількості. Селен виводиться переважно нирками у формі іонів триметилселеноніуму. Виведення залежить від статусу селену.

Після внутрішньовенного або перорального застосування процес виведення селену відбувається у три фази. Після перорального застосування 10 мкг у формі [⁷⁵SE] натрію селеніту 14–20 % абсорбованого селену виводиться нирками протягом перших двох тижнів, тоді як через легені та шкіру речовина майже не виводиться. Затримка селену в організмі знижується за три фази з періодом напіввиведення 0,7–1,2 дня у фазі 1, 7–11  днів у фазі 2 та 96–144 дні у фазі 3. Концентрація селену знижується у печінці, серці та плазмі швидше, ніж у суглобах, м’язах або кістках. З внутрішньовенної дози [⁷⁵SE] натрію селеніту 12 % виводиться протягом перших 24 годин. Наступні 40 % виводяться з періодом біологічного напіввиведення 20 днів. Період напіввиведення у третій фазі становить 115 днів.

Виведення після перорального та внутрішньовенного застосування фізіологічної дози [⁷⁴SE] натрію селеніту порівнювалося безпосередньо: після застосування 82 мкг селену у формі натрію селеніту 18 % внутрішньовенної дози та 12 % пероральної дози виводилося нирками протягом перших 24 годин разом з метаболізованим фізіологічним селеном. Після цієї фази процес виведення препарату після перорального або внутрішньовенного застосування  приблизно однаковий. У здорових добровольців виведення перорально та парентерально введеного селеніту натрію було порівнянним.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Недостатність селену, яку не можна компенсувати за рахунок джерел селену в продуктах харчування.

                                                               

Протипоказання.

Підвищена чутливість до натрію селеніту пентагідрату чи будь-якої з допоміжних речовин.

Селеноз.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. 

Розчин оральний Селеназа^® не можна приймати разом з відновлювальними речовинами (наприклад з вітаміном С), оскільки у такому випадку може утворитися осад елементарного селену (див. розділ «Несумісність»).

Елементарний селен не розчиняється у водному середовищі, і тому біологічно недоступний. Лікарський засіб Селеназа^®, розчин оральний, та аскорбінову кислоту можна застосовувати перорально з інтервалом у 4 години.

              

 

 

Особливості застосування.

1 ампула з 2 мл розчину містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто практично не містить натрію.

1 флакон з 10 мл розчину містить 35,70 мг натрію хлориду, що відповідає 1,8 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає даних щодо застосування лікарського засобу Селеназа^® вагітним жінкам. Обмежені  опубліковані дані досліджень на тваринах свідчать про певну токсичність щодо репродуктивної функції при застосуванні доз,  токсичних для материнського організму.

У разі  застосування препарату при підтвердженій нестачі селену в організмі негативного впливу селеніту натрію на перебіг вагітності чи на плід  не очікується.

Період годування груддю. Селен проникає в грудне молоко. Не очікується, що дози, які коригують дефіцит селену у матері, можуть негативно впливати на дитину, яку годують груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

 

Спосіб застосування та дози.

Добова доза для дорослих становить 100–200 мкг селену (відповідає 1–2 ампулам об’ємом 2 мл). У разі необхідності дозу можна підвищити до 500 мкг селену (відповідає 5 ампулам об’ємом 2 мл або 1 флакону об’ємом 10 мл лікарського засобу Cеленаза^®, розчину орального).

Спосіб застосування.

Від’єднати монодозову ампулу (2 мл) від решти ампул у стрічці та відкрити ампулу з розчином для перорального застосування, відкручуючи її верхню частину. Видавити весь вміст ампули у рот.

При використанні флакона об’ємом 10 мл:

     Рис. 1         Рис. 2          Рис.3

 

Рисунок 1. Флакон відкривати безпосередньо перед прийомом. Щоб відкрити флакон, ковпачок обертати за годинниковою стрілкою і одночасно притискати до флакона. Це призведе до зривання плівки спеціальним різцем усередині ковпачка.

Рисунок 2. Після цього ковпачок обертати проти годинникової стрілки.

Рисунок 3. Вміст флакона повністю видавити в рот.

Перш ніж ковтнути, розчин необхідно потримати у ротовій порожнині приблизно 30–60 секунд.

Щоб відстежити успішність лікування, слід визначати рівні селену в крові або сироватці крові.

Лікування препаратом Селеназа^®, розчином оральним, у підтримуючій дозі (100 мкг селену на добу — еквівалентно 1 ампулі) може бути тривалим або навіть постійним.

Дозування для дітей.

Досвіду застосування препарату дітям немає.

Дозування для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Немає наукових даних щодо необхідності коригування дози для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

 

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати  дітям.

 

Передозування.

Ознаками гострого передозування є запах часнику при диханні, втомлюваність, нудота, діарея та біль у животі. Тривале застосування доз, що перевищують рекомендовані, може вплинути на ріст нігтів та волосся, а також може призвести до периферичної полінейропатії.

Лікування: промивання шлунка, форсований діурез або застосування високих доз вітаміну С. У разі сильного передозування (у 1000–10000 разів більше за звичайну дозу) слід зробити спробу вивести селен шляхом діалізу. Застосування димеркапролу не рекомендується, оскільки це потенціює токсичний ефект селену.

 

Побічні реакції.

На сьогодні невідомо про побічні реакції за умови застосування Селенази^®, розчину орального, згідно з інструкцією для медичного застосування.

Можливі реакції підвищеної чутливості.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua.

 

Термін придатності.

Ампули — 3 роки.

Флакони — 2,5 року.

Після відкриття ампули або флакона розчин необхідно одразу використати. Слід утилізувати невикористані залишки препарату.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність. При приготуванні перорального розчину з додаванням лікарського засобу Селеназа^®, розчину орального, слід впевнитися, що значення рН не знижується нижче 7,0 та що розчин не змішується з відновлювальними речовинами (наприклад, вітаміном С), оскільки у такому випадку може утворитися осад елементарного селену.

 

Упаковка. По 2 мл розчину в ампулі; по 20 ампул у картонній коробці.

По 10 мл розчину у флаконі; по 10 флаконів у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. біосин Арцнайміттель ГмбХ, Німеччина / biosyn Arzneimittel GmbH, Germany.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шорндорфер штрассе 32, 70734 Фелбах, Німеччина / Schorndorfer Str. 32, 70734 Fellbach, Germany.