СЕРОФЛО-250

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

CЕРОФЛО-50, CЕРОФЛО-125, CЕРОФЛО-250

(SEROFLO-50, SEROFLO-125, SEROFLO-250)

 

 

Склад:

діючі речовини: сальметерол (у формі сальметеролу ксинaфоату), флутиказону пропіонат;

1 доза препарату містить сальметеролу 25 мкг (у формі сальметеролу ксинaфоату) та флутиказону пропіонату 50 мкг або 125 мкг, або 250 мкг;

допоміжна речовина: тетрафторетан (HFA - 134a).

 

Лікарська форма. Аерозоль для інгаляцій дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Адренергічні засоби у комбінації з кортикостероїдами або іншими препаратами, за винятком антихолінергічних засобів. Сальметерол і флютиказон. Код АТХ R03A К06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат містить сальметерол та флутиказону пропіонат, які мають різні механізми дії.

Сальметерол

Сальметерол – це селективний агоніст b₂-адренорецепторів тривалої (12 годин) дії, що має довгий боковий ланцюжок, зв’язаний із зовнішнім доменом рецептора.

Сальметерол забезпечує більш тривалу бронходилатацію (не менше 12 годин), ніж рекомендовані дози традиційних агоністів b₂-адренорецепторів короткої дії.

Флутиказону пропіонат

Флутиказону пропіонат при його інгаляційному застосуванні у рекомендованих дозах чинить виражену глюкокортикоїдну протизапальну дію в легенях, що призводить до зменшення клінічних симптомів та частоти загострень бронхіальної астми без появи побічних реакцій, що спостерігаються при системному застосуванні кортикостероїдів.

Фармакокінетика.

При комбінованому застосуванні сальметеролу та флутиказону пропіонату інгаляційним шляхом фармакокінетика кожного компонента залишається такою, як при застосуванні цих компонентів окремо, тому їх фармакокінетика наведена окремо.

Сальметерол

Сальметерол діє місцево у легеневій тканині, і тому його кількість у плазмі крові не корелює з терапевтичним ефектом. Крім того, дані з фармакокінетики сальметеролу обмежені, оскільки існують технічні складнощі визначення дуже низьких концентрацій препарату у плазмі крові (приблизно 200 пг/мл і менше) після його інгаляційного застосування у терапевтичних дозах.

Флутиказону пропіонат

Абсолютна біодоступність флутиказону пропіонату після інгаляційного введення у здорових добровольців становить приблизно 5-11 % від номінальної дози, залежно від інгаляційного пристрою, що використовується. У хворих на бронхіальну астму спостерігаються нижчі рівні системної експозиції при інгаляційному застосуванні флутиказону пропіонату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях, спочатку швидко, потім сповільнюється. Частина інгаляційної дози може бути проковтнута, але системна дія її є мінімальною внаслідок слабкої розчинності флутиказону пропіонату у воді та інтенсивного метаболізму «першого проходження» у печінці. Біодоступність флутиказону пропіонату при його всмоктуванні зі шлунково-кишкового тракту становить менше 1 %. Спостерігається лінійне збільшення концентрації флутиказону пропіонату у плазмі крові зі збільшенням інгаляційної дози препарату. Розповсюдження флутиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв), великим об’ємом розподілу (приблизно 300 л) та кінцевим періодом напіввиведення, що становить приблизно 8 годин. Ступінь зв’язування з білками плазми крові є порівняно високою (91 %). Флутиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції, головним чином шляхом метаболізму до неактивного карбоксильного метаболіту за допомогою ензиму CYP3A4 системи цитохрому Р450. З фекаліями виводяться інші неідентифіковані метаболіти. Нирковий кліренс флутиказону пропіонату є дуже незначним, менше 5 % дози виводиться із сечею, головним чином у формі метаболіту. Більша частина дози виводиться з фекаліями у формі метаболітів та незміненого препарату.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Регулярне лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія

b₂-агоністами тривалої дії та інгаляційними кортикостероїдами:

– у разі незадовільного контролю бронхіальної астми на тлі терапії інгаляційними кортикостероїдами та b₂-агоністами короткої дії за потреби;

– у разі адекватного контролю бронхіальної астми на тлі терапії інгаляційними кортикостероїдами та b₂-агоністами тривалої дії у різних інгаляторах. 

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

b-адреноблокатори можуть послабити або нівелювати ефект сальметеролу. Слід уникати застосування неселективних і селективних бета-блокаторів пацієнтам з астмою, окрім випадків, коли для цього є серйозні підстави. Застосування b₂-агоністів може спричинити потенційно небезпечну гіпокаліємію. З особливою обережністю лікарський засіб призначати пацієнтам з гострою тяжкою астмою, оскільки одночасне застосування похідних ксантину, стероїдів та діуретиків може посилювати побічні реакції.

Сумісне застосування з лікарськими засобами, що містять інші b-адренергічні препарати, може мати потенційний адитивний ефект.

Флутиказону пропіонат

У звичайних умовах  після інгаляційного введення досягаються низькі концентрації флутиказону пропіонату у плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованому цитохромом CYР3А4, у печінці та кишечнику. Тому імовірність клінічно значущої медикаментозної взаємодії, опосередкованої флутиказону пропіонатом, є дуже малою.

За даними досліджень з участю здорових добровольців медикаментозної взаємодії із застосуванням інтраназального флутиказону пропіонату  було показано, що ритонавір (сильний інгібітор цитохрому CYР3А4) може значно підвищувати концентрацію флутиказону пропіонату у плазмі крові, що призведе до істотного зменшення концентрації кортизолу в сироватці крові. Такої інформації стосовно інгаляційного флутиказону пропіонату немає, але очікується помітне збільшення рівня флутиказону пропіонату у сироватці крові. Були повідомлення про випадки синдрому Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Сумісного застосування слід уникати, якщо лише користь від застосування не буде перевищувати збільшеного ризику системних глюкокортикоїдних побічних дій.

За даними невеликого дослідження з участю здорових добровольців з трохи менш сильним CYP3A інгібітором кетоконазолом, експозиція флутиказону пропіонату після 1 інгаляції збільшувалась на 150 %, що спричиняло більше зменшення рівня кортизолу у плазмі крові порівняно із застосуванням тільки флутиказону пропіонату. Очікується, що сумісне застосування з іншим сильним CYP3A інгібітором, таким як ітраконазол, кобіцистатовмісними препаратами та з помірним CYP3A інгібітором, таким як еритроміцин, збільшить системну експозицію флутиказону пропіонату та ризик виникнення системних побічних реакцій.

Таких комбінацій слід уникати, окрім випадків, коли очікувана користь переважатиме потенційний ризик розвитку системних побічних реакцій на кортикостероїди. У таких випадках стан пацієнтів слід контролювати щодо розвитку системних небажаних явищ.

Сальметерол

Сильні CYP3A4 інгібітори

Сумісне застосування кетоконазолу (400 мг перорально 1 раз на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) протягом 7 днів у 15 здорових добровольців спричинило суттєве збільшення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза – максимальна концентрація (C_max) та у 15 разів – площа під кривою концентрація–час (AUC)). Це може призводити до збільшення випадків інших системних ефектів від лікування сальметеролом (наприклад подовження інтервалу QT та посилене серцебиття) порівняно із застосуванням сальметеролу або кетоконазолу самостійно (див. розділ «Особливості застосування»).

Суттєвого клінічного впливу на тиск крові, частоту серцевих скорочень, рівень глюкози в крові та рівень калію у крові виявлено не було. Сумісне застосування з кетоконазолом не збільшувало період напіввиведення сальметеролу або кумуляцію сальметеролу при повторному дозуванні.

Сумісного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо лише користь від застосування не переважає потенційного ризику виникнення системних побічних реакцій при лікуванні сальметеролом. Імовірно, існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними CYPA4 інгібіторами (наприклад ітраконазолом, телітроміцином, ритонавіром).

Помірні CYP3A4 інгібітори

Сумісне застосування еритроміцину (500 мг перорально 3 рази на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) протягом 6 днів у 15 здорових добровольців спричинило невелике та статистично несуттєве збільшення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза C_max та у 1,2 раза AUC). Сумісне застосування з еритроміцином не асоціювалося з  виникненням будь-яких серйозних побічних ефектів.

 

Особливості застосування.

Цей лікарський засіб не є препаратом для усунення гострих симптомів, при яких потрібне застосування швидко- та короткодіючих бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). Слід порадити пацієнту завжди мати при собі препарат для полегшення таких симптомів.

Не слід розпочинати лікування препаратом пацієнтів під час загострення захворювання у разі суттєвого або гострого погіршення стану хворого та перебігу хвороби.

Під час лікування препаратом можуть виникати серйозні астмозалежні побічні дії та загострення. Пацієнтам слід порадити продовжувати лікування, але звернутися за порадою до лікаря, якщо симптоми залишаються неконтрольованими або погіршуються після початку лікування препаратом.

Збільшення застосування бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів бронхіальної астми свідчить про погіршення контролю над астмою і що пацієнту необхідна консультація лікаря. Швидке та прогресуюче погіршення контролю над астмою є потенційно життєво небезпечним і пацієнту необхідна невідкладна медична допомога. Слід вирішувати питання про збільшення дози кортикостероїдів. Пацієнт потребує обстеження лікаря також у випадку, якщо призначена доза препарату не забезпечує адекватного контролю над симптомами астми.

При досягненні контролю за симптомами бронхіальної астми дозу препарату слід поступово зменшувати. Під час зменшення дози важливим є регулярний контроль за пацієнтом. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування препаратом не можна припиняти раптово через можливий ризик загострення захворювання. Необхідно поступово знижувати дозу під наглядом лікаря.

Як і всі інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди, препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з активною або латентною формою туберкульозу легенів, грибковими, вірусними та іншими інфекціями дихальних шляхів. У таких випадках слід негайно розпочати відповідне лікування, якщо це необхідно.

При застосуванні всіх симпатоміметичних препаратів можуть спостерігатися серцево-судині ефекти, такі як підвищення систолічного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень,  особливо при застосуванні високих доз.  Тому препарат слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Препарат при застосуванні у високих терапевтичних дозах рідко може спричиняти порушення серцевого ритму, наприклад, суправентрикулярну тахікардію, екстрасистолію або фібриляцію пересердь та легке транзиторне зменшення рівня калію у сироватці крові. Тому препарат слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями ритму серця, хворих на цукровий діабет, тиреотоксикоз, з некоригованою гіпокаліємією або пацієнтів, схильних до низького рівня калію у сироватці крові.

Існують дуже рідкісні повідомлення про збільшення рівня глюкози у крові (див. розділ «Побічні реакції») і це слід мати на увазі при призначенні препарату хворим на цукровий діабет в анамнезі. 

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, може спостерігатися парадоксальний бронхоспазм із негайним збільшенням задишки після інгаляції. Відповідне лікування швидкодіючим інгаляційним бронходилататором короткої дії необхідно провести негайно. Препарат необхідно негайно відмінити, пацієнта обстежити та при необхідності призначити альтернативну терапію.

Повідомляли про побічні фармакологічні ефекти лікування β₂-агоністами, такі як тремор, серцебиття та головний біль, але вони є минущими та знижуються при регулярному лікуванні (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні інгаляційних кортикостероїдів особливо у високих дозах протягом тривалого часу можливе виникнення системних ефектів. Ці явища набагато менш імовірні, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів (див. розділ «Передозування»). Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, зменшення мінералізації кісток, катаракту та глаукому, а також рідше - ряд фізіологічних та поведінкових ефектів, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, неспокій, депресію та агресію (особливо у дітей). Тому важливо слідкувати за станом пацієнта та зменшити дозу інгаляційного кортикостероїду до мінімальної ефективної, достатньої для контролю симптомів бронхіальної астми.

Тривале лікування пацієнтів високими дозами інгаляційних кортикостероїдів може спричиняти супресію функції надниркових залоз та гострий адреналовий криз. Описані поодинокі випадки виникнення супресії функції надниркових залоз та гострого адреналового кризу при застосуванні доз флутиказону пропіонату від 500 мкг до 1000 мкг на добу. До ситуацій, що можуть потенційно провокувати гострий адреналовий криз, належать травми, хірургічні втручання, інфекції або будь-яке швидке зменшення дози. Симптоми зазвичай є нечіткими і можуть включати анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, знижений рівень свідомості, гіпоглікемію та судоми. У стресовий період або під час проведення хірургічного втручання слід зважити на необхідність додаткового призначення системних кортикостероїдів через можливе ураження функції надниркових залоз.

Системна абсорбція сальметеролу та флутиказону пропіонату головним чином здійснюється через легені. Оскільки застосування спейсера разом з інгалятором може збільшити доставку препарату до легенів, це слід мати на увазі, оскільки при цьому збільшується ризик виникнення системних побічних дій. За даними однодозових фармакокінетичних досліджень було продемонстровано, що системна експозиція сальметеролу та флутиказону пропіонату може збільшуватися аж у 2 рази при застосуванні спейсера АероЧамбер Плюс порівняно зі спейсером Волюматик.

Застосування інгаляційного флутиказону пропіонату має мінімізувати необхідність прийому пероральних стероїдів, але у пацієнтів при переході з пероральних стероїдів протягом певного часу залишається ризик виникнення порушень адреналового резерву. Тому таких пацієнтів слід лікувати з особливою увагою та з регулярним контролем функції кори надниркових залоз. Пацієнти, які застосовували високі дози кортикостероїдів як невідкладну допомогу у минулому, також мають такий ризик. Можливість залишкової недостатності слід завжди мати на увазі у випадках невідкладної допомоги та можливих стресових ситуаціях та врахувати необхідність застосування кортикостероїдів (див. розділ «Передозування»). Перед певними процедурами може знадобитися спеціальна консультація для оцінки ступеня адреналової недостатності.

Враховуючи можливість порушення функції надниркових залоз, необхідно з особливою обережністю переводити пацієнтів з пероральної стероїдної терапії на лікування препаратом.

З початком застосування інгаляційного флутиказону пропіонату відміна системного лікування повинна бути поступовою. Пацієнтам слід вказати на необхідність постійно мати з собою попереджувальну стероїдну карту, що вказує на можливу необхідність додаткової терапії у стресовій ситуації.

Застосування ритонавіру може значно підвищити концентрацію флутиказону пропіонату у плазмі крові. Тому одночасного застосування цих лікарських засобів слід уникати, за винятком випадків, коли прогнозована користь для пацієнта переважає потенційний ризик системних побічних реакцій на кортикостероїди. Також збільшується ризик системних побічних ефектів при сумісному застосуванні флутиказону пропіонату з іншими сильними CYP3A інгібіторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 

За даними трирічного клінічного дослідження у пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легенів (ХОЗЛ) було виявлено збільшення повідомлень про інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів (головним чином пневмонії та бронхіти) при застосуванні препарату порівняно з плацебо. У трирічному дослідженні хворих на ХОЗЛ, пацієнти старшого віку, пацієнти з низьким індексом маси тіла (<25 кг/м²) та пацієнти з дуже тяжким захворюванням (ОФВ₁ < 30 % належного рівня) також мали більший ризик виникнення пневмонії незалежно від лікування, що їм проводилося. Лікарі мають бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії або інших інфекцій нижніх дихальних шляхів у цієї категорії хворих, оскільки клінічні симптоми пневмонії та загострення ХОЗЛ часто збігаються. Якщо у пацієнта з тяжким ХОЗЛ розвивається пневмонія, доцільність лікування препаратом слід переглянути. Безпека та ефективність застосування лікарського засобу пацієнтам з ХОЗЛ не встановлені, тому препарат не слід призначати пацієнтам із ХОЗЛ.

Сумісне застосування з системним кетоконазолом суттєво збільшує системну експозицію сальметеролу, що може призводити до збільшення випадків системних ефектів (наприклад, подовження інтервалу QT та посиленого серцебиття). Тому сумісного застосування з кетоконазолом та іншими сильними CYP3A інгібіторами слід уникати, якщо лише користь від застосування не буде перевищувати потенційне збільшення ризику системних побічних дій від лікування сальметеролом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 

Порушення зору

Порушення зору може спостерігатися при системному і місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо пацієнт має такі симптоми як порушення чіткості зору або інші порушення зору, його варто направити до офтальмолога для оцінки можливих причин, включаючи катаракту, глаукому або рідкісні хвороби, як, наприклад, центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомляли після застосування системних і місцевих кортикостероїдів.

Діти

Особливий ризик виникнення системних ефектів мають діти та підлітки віком до 16 років, яких лікують високими дозами флутиказону пропіонату (зазвичай ≥1000 мкг/добу). Системні ефекти зазвичай спричинені лікуванням препаратом у високих дозах протягом тривалого часу. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функцій надниркових залоз, гострий криз надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, рідше – психічні та поведінкові розлади,  включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, збудження, депресію або агресію.

Рекомендується регулярно контролювати динаміку росту дітей, які отримують інгаляційний кортикостероїд протягом тривалого часу. Доза інгаляційного кортикостероїду  повинна бути знижена до найнижчої ефективної для контролю за симптомами астми.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Чисельні дані щодо застосування препарату вагітним жінкам (понад 1000 випадків) засвідчили відсутність порушення ембріонального розвитку або токсичного впливу на плід і новонародженого.

Результати ретроспективного епідеміологічного дослідження не виявили підвищеного ризику великих вроджених вад розвитку після експозиції флутиказону пропіонату протягом І триместру вагітності порівняно з іншими інгаляційними кортикостероїдами.

Під час досліджень, що проводили на тваринах, після введення β₂-агоніста адренорецептора та глюкокортикостероїдів спостерігалася репродуктивна токсичність.

Лікарський засіб слід застосовувати вагітним лише у разі, коли очікувана користь для жінки суттєво переважає потенційні ризики для плода. Для лікування вагітних слід призначати  найнижчі ефективні дози флютиказону пропіонату, необхідні для адекватного контролю над симптомами бронхіальної астми.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає сальметерол та флютиказону пропіонат, а також їхні метаболіти у грудне молоко жінки.

Дослідження на щурах показали, що сальметерол і флутиказону пропіонат екскретуються у молоко самки. Отже, не можна виключити ризик для немовляти від годування груддю під час лікування матері даним лікарським засобом. Зваживши користь від грудного вигодовування дитини та очікувані переваги від лікування для матері, слід вирішити, відмовитися від грудного годування чи припинити застосування препарату.

 

 

Фертильність

Немає даних щодо впливу на фертильність людини. Досліди, проведені на тваринах, не показали впливу сальметеролу або флутиказону пропіонату на фертильність.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений лише для інгаляційного застосування.

Пацієнтам слід усвідомлювати, що препарат необхідно застосовувати регулярно, навіть у період відсутності нападів бронхіальної астми.

Пацієнтам слід регулярно проходити медичне обстеження для того, щоб підібрана для них доза залишалася оптимально ефективною, змінювати яку може лише лікар. Дозу препарату слід титрувати до мінімально ефективної, що забезпечує контроль за симптомами захворювання. Якщо такий ефективний контроль досягається на тлі мінімально ефективної дози препарату при застосуванні її 2 рази на добу, наступним кроком може бути переведення пацієнта на застосування одного інгаляційного кортикостероїду. Як альтернатива для лікування пацієнтів, яким необхідно застосовувати b₂-агоністи тривалої дії, дозу препарату можна зменшувати до прийому 1 раз на добу, якщо, на думку лікаря, буде адекватно підтримуватися контроль за симптомами захворювання. Якщо у пацієнта в анамнезі нічні напади астми, цю одноразову дозу слід застосовувати перед сном, якщо в анамнезі симптоми виникають вдень, дозу слід застосовувати вранці.

Кількість флутиказону пропіонату в обраній формі препарату має відповідати тяжкості захворювання. Примітка: Cерофло-50 не є прийнятним для лікування дорослих та дітей з тяжкою астмою. Слід мати на увазі, що флутиказану пропіонат при лікуванні хворих на бронхіальну астму є ефективним у дозі, що відповідає половині добової дози інших інгаляційних кортикостероїдів. Наприклад, 100 мкг флутиказону пропіонату приблизно еквівалентні 200 мкг беклометазону дипропіонату (що містить фреони) або будезоніду. Якщо окремому пацієнту необхідні дозування, які виходять за межі рекомендованого режиму, слід призначати необхідні дози b₂-агоніста та/або кортикостероїду.

Рекомендовані дози.

Дорослі та діти віком від 12 років:

– 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флутиказону пропіонату двічі на добу;

– або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/125 мкг флутиказону пропіонату двічі на добу;

– або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/250 мкг флутиказону пропіонату двічі на добу.

Для лікування дорослих та підлітків із помірною персистуючою бронхіальною астмою (щодобове виникнення симптомів, щодобове застосування засобів для швидкого полегшення та від помірного до тяжкого ступеня обмеження об’єму повітря) препарат можна застосовувати як стартову підтримуючу терапію, якщо необхідно досягти швидкого контролю за симптомами захворювання. У таких випадках препарат рекомендується застосовувати у стартовій дозі 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флутиказону пропіонату двічі на добу. Після досягнення контролю симптомів бронхіальної астми слід розглянути можливість зменшення об’єму терапії на крок вниз та призначення лише інгаляційного кортикостероїду. При зменшенні об’єму терапії на крок вниз важливо проводити регулярний огляд пацієнта.

У разі відсутності одного або двох критеріїв тяжкості чіткої переваги застосування препарату порівняно з самостійним застосуванням інгаляційного флутиказону пропіонату як стартової підтримуючої терапії не було показано. Загалом інгаляційні кортикостероїди залишаються препаратами першої лінії для лікування більшості пацієнтів. Препарат не призначати для початкового лікування легкої астми. Серофло у дозі 25 мкг/50 мкг не є прийнятним для лікування дорослих та дітей із тяжкою астмою, для лікування пацієнтів із тяжкою астмою рекомендується спочатку встановити відповідну дозу інгаляційного кортикостероїду перед застосуванням будь-якої фіксованої комбінації.

Діти.

Діти віком 4-12 років:

- 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флутиказону пропіонату двічі на добу.

Максимальна добова доза флутиказону пропіонату у складі препарату становить 100 мкг двічі на добу.

Немає даних щодо застосування препарату дітям віком до 4 років.

Окремі групи пацієнтів.

Немає необхідності коригувати дозу пацієнтам літнього віку або пацієнтам із нирковою недостатністю. Дані щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із печінковою недостатністю відсутні.

Інструкція з користування інгалятором

Пацієнти мають бути проконсультовані щодо належного використання інгалятора. Інгаляцію слід проводити стоячи або сидячи. Цей інгалятор розроблений спеціально для застосування у вертикальному положенні.

Перевірка інгалятора.

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви у користуванні більше 1 тижня зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струсити інгалятор та зробити 2 розпилення у повітря, щоб переконатися у його правильній роботі.

Інгалятор слід струшувати безпосередньо перед кожним розпиленням.

Після перерви у користуванні більше 1 тижня зняти ковпачок мундштука, добре струсити інгалятор та зробити 2 розпилення у повітря.

Користування інгалятором

1.                  Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.

2.                  Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.

3.                  Старанно струсити інгалятор, щоб видалити з інгалятора будь-який сторонній предмет і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно змішаний.

4.                  Взяти інгалятор у руку вертикально між великим та іншими пальцями, причому великий палець має бути на корпусі інгалятора нижче мундштука.

5.                  Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами і охопити його губами, не прикушуючи.

6.                  Роблячи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення сальметеролу, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати. Одне натискання на верхівку інгалятора відповідає 1 дозі.

7.                  Затримати дихання, витягнути інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки це можливо.

8.                  Якщо необхідно виконати подальші розпилення, зачекати приблизно 30 секунд, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані у пунктах 3-7.

9.                  Згодом прополоскати рот водою та сплюнити її.

10.              Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання до клацання у необхідному напрямку.

ВАЖЛИВО.

Слід виконувати дії, описані у пунктах 5, 6 і 7, не поспішаючи. Перед самим розпиленням вдихати треба якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з’явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 3.

Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання. Не слід прикладати надмірні зусилля для натискання.

Полоскання ротової порожнини, спльовування води та/або чищення зубів після кожного застосування лікарського засобу мінімізує ризик розвитку орофарингеального кандидозу та захриплості.

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтична ефективність може бути зменшена при охолодженні балончика.

Балон містить рідину під тиском. Не нагрівати вище 50 °С, захищати від прямого сонячного світла. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.

Утилізацію невикористаного залишку лікарського засобу або використаної тари слід здійснювати відповідно до локальних вимог.

Якщо лікар дав інші інструкції для користування інгалятором, слід виконувати їх, а також звертатися за порадою при виникненні будь-яких труднощів.

Діти.

Може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції дітям проводили дорослі. Попросити дитину видихнути і виконувати розпилення одразу після того, як вона почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Старші діти або ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці – на основу нижче мундштука.

Спейсер.

У дітей та пацієнтів з утрудненою координацією може виникнути необхідність у застосуванні препарату за допомогою спейсера. При виборі спейсера слід дотримуватися рекомендацій лікаря та інструкції для застосування спейсера. Пацієнтам слід використовувати один і той же спейсер у зв’язку з тим, що зміна спейсера може вплинути на дозу препарату, що потрапляє до легень. На початку лікування зі спейсером або при його заміні слід застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату.

Індикатор дози.

Пацієнту слід придбати новий аерозоль, коли індикатор покаже число «40» і його колір зміниться із зеленого на червоний. Слід припинити застосування препарату, коли індикатор покаже «0». При значенні індикатора «0» будь-який залишок препарату в інгаляторі недостатній для забезпечення повної дози.

Не намагатися змінити цифри на індикаторі або від’єднати індикатор від розпилювача.

Чищення

Інгалятор слід чистити не рідше 1 разу на тиждень.

1.                  Зняти ковпачок мундштука.

2.                  Не виймати металевий балон з пластикового футляра.

3.                  Протерти зовнішню та внутрішню поверхні ковпачка мундштука та пластиковий футляр сухою серветкою.

4.                  Помістити ковпачок мундштука на місце до характерного клацання, не докладаючи надмірних зусиль.

НЕ КЛАСТИ МЕТАЛЕВИЙ БАЛОН У ВОДУ.

 

Діти.

Недостатність клінічних даних щодо застосування препарату для лікування дітей віком до

4 років не дозволяє призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

 

Передозування.

За даними клінічних досліджень немає інформації щодо випадків передозування препаратом, однак дані щодо передозування обох діючих речовин наводяться нижче.

Ознаками і симптомами, які можна очікувати при передозуванні сальметеролу, є типовими для надмірної стимуляції β₂-агоністами, включаючи запаморочення, тремор, головний біль, тахікардію, підвищення систолічного артеріального тиску. Якщо лікування препаратом необхідно припинити у результаті передозування b₂-агоніста, що входить до складу препарату, слід призначити відповідну замісну стероїдну терапію. Додатково може виникнути гіпокаліємія, тому слід контролювати рівні калію у сироватці крові та слід зважити на необхідність замісної терапії калієм.

Гостре передозування

Інгаляція флутиказону пропіонату у дозах, що перевищують рекомендовані, може спричиняти тимчасову супресію функції надниркових залоз. Це не потребує невідкладних заходів, оскільки функція надниркових залоз відновлюється через кілька днів, що може бути перевірено визначенням кортизолу у плазмі крові.

Хронічне передозування

є ризик виникнення супресії функції надниркових залоз при застосуванні вищих за затверджені дози препарату протягом тривалого часу.

Повідомляли дуже рідко про гострі адреналові кризи, що траплялися головним чином у дітей, яким застосовували дози, вищі за рекомендовані, протягом тривалого часу (декілька місяців або років). При цьому спостерігали гіпоглікемію, що пов’язана зі сплутаністю свідомості та конвульсіями. До чинників, що потенційно можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травма, хірургічне втручання, інфекція та будь-яке швидке зниження дози інгаляційного флутиказону пропіонату.

Рекомендується проводити контроль резервної функції кори надниркових залоз. У випадку передозування флутиказону пропіонату при застосуванні препарату терапію можна продовжувати у відповідних дозах, що забезпечують контроль симптомів.

Специфічного лікування передозування сальметеролу та флутиказону пропіонату немає, необхідно застосовувати підтримуючу терапію із контролем за станом пацієнта.

 

Побічні реакції.

Оскільки препарат містить сальметерол та флутиказону пропіонат, можна очікувати побічних реакцій типів та ступеня тяжкості, характерних для кожного компонента. Додаткові побічні ефекти при одночасному застосуванні двох компонентів не спостерігаються.

Побічні дії, що спричиняються застосуванням сальметеролу/флутиказону пропіонату, наведені нижче та класифіковані  за органами та системами, а також за частотою виникнення. Частота визначена як:  дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто ≥1/1000 та

< 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000) та невідомо (не може бути підраховано, виходячи з наявних даних).

 

¹Зафіксовані як «часто» у групі плацебо.

²Зафіксовані як «дуже часто» у групі плацебо.

³Були зафіксовані протягом 3 років під час дослідження ХОЗЛ.

⁴Див. розділ «Особливості застосування».

 

Опис деяких побічних реакцій

Повідомляли про фармакологічні побічні ефекти лікування β₂-агоністами, такі як тремор, суб’єктивне відчуття серцебиття, головний біль, проте вони зазвичай минущі і зменшуються при регулярному застосуванні.

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, після інгаляції може виникнути парадоксальний бронхоспазм зі стрімким посиленням сухих хрипів та задишки. Парадоксальний бронхоспазм піддається лікуванню швидкодіючими бронходилататорами, лікування необхідно розпочинати одразу. У таких випадках застосування препарату слід негайно припинити, пацієнта обстежити та у разі потреби призначити альтернативну терапію.

Завдяки вмісту флутиказону пропіонату у складі препарату у деяких пацієнтів спостерігаються захриплість голосу та кандидоз рота і горла, а також рідко - стравоходу.

Частоту проявів захриплості та кандидозу можна зменшити полосканням рота та горла водою після застосування інгалятора. Симптоматичний кандидоз можна лікувати місцевими протигрибковими препаратами, не припиняючи при цьому застосування препарату.

Пацієнти дитячого віку

У дітей та підлітків можливі системні ефекти, включаючи синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту. У дітей може також виникати  тривожність, порушення сну та зміни поведінки, включаючи гіперактивність та збудження.

 

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосування цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

 

Упаковка.

По 120 доз в аерозольному алюмінієвому балоні з дозуючим клапаном, пластиковим розпилювачем з індикатором дози та пилозахисним ковпачком. По 1 балону в алюмінієвому пакеті з мішечком силікагелю у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Ципла Лтд. (Юніт II).

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дільниці № L-139, S-103 та М-62, Верна Індастріал Істейт, ІН - 403 722 Верна, Гоа, Індія.