СТЕЛАРА®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

СТЕЛАРА^®

(STELARA)

 

Склад:

діюча речовина: ustekinumab;

0,5 мл розчину містить  устекінумабу 45 мг;

допоміжні речовини: сахароза, L-гістидин (L-гістидин моногідрохлорид моногідрат), полісорбат 80, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до жовтуватого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Імуносупресанти. Інгібітори інтерлейкіну.

Код АТХ L04А С05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Устекінумаб – це повністю людські моноклональні антитіла типу IgGlk, з високою вибірковістю дії щодо субодиниці р40 інтерлейкінів людини ІЛ-12 і ІЛ-23. Препарат пригнічує біологічну активність ІЛ-12 і ІЛ-23, запобігаючи їх зв’язуванню з білковим рецептором ІЛ-12Rb1, що експресується на поверхні імунних клітин. Устекінумаб не може зв’язуватися з ІЛ-12 і ІЛ-23, вже зв’язаними з рецептором. Тому препарат навряд чи може брати участь у формуванні комплемент- або антитілозалежної цитотоксичності клітин, що несуть ці рецептори. ІЛ-12 і ІЛ-23 є гетеродимерними цитокінами, що секретуються активованими антигенпрезентуючими клітинами, зокрема макрофагами і дендритними клітинами, обидва цитокіни беруть участь в імунних функціях; ІЛ-12 стимулює NK-клітини та диференціацію Т-клітин CD4+ відносно фенотипу Th1, ІЛ-23 індукує шлях Th1. Проте при захворюваннях, пов’язаних з порушенням функцій імунної системи, таких як псоріаз, псоріатичний артрит та хвороба Крона, спостерігається порушення регуляції секреції ІЛ-12 та ІЛ-23. Шляхом зв’язування субодиниці р40 ІЛ-12 та ІЛ-23 устекінумаб виявляє клінічний вплив на псоріаз, псоріатичний артрит та хворобу Крона шляхом переривання каскаду реакцій передачі сигналу цитокінів Th1 та Th17, що мають вирішальне значення у розвитку цих патологій.

У пацієнтів з хворобою Крона лікування устекінумабом призводило до зниження рівня запальних маркерів, таких як С-реактивний білок та фекальний кальпротектин, протягом індукційного лікування, що зберігалося упродовж підтримувальної фази лікування.

Імунізація. У довгостроковому клінічному дослідженні у дорослих пацієнтів, які отримували препарат Стелара^® протягом щонайменше 3,5 року, розвивалася імунна відповідь, схожа з такою у дорослих пацієнтів контрольної групи, хворих на псоріаз, які не отримували систематичного лікування, при введенні вакцини, що містить пневмококовий полісахарид або протиправцеву вакцину.

Приблизно в однакової кількості пацієнтів, які отримують лікування препаратом Стелара^®, і пацієнтів контрольної групи досягалася захисна концентрація протипневмококових і протиправцевих антитіл. Титри антитіл також були приблизно однакові.

Імуногенність.

Протягом лікування устекінумабом можуть формуватися антитіла, більшість з яких є нейтралізуючими. Утворення антитіл до устекінумабу асоційоване як зі збільшеним кліренсом, так і зі зменшеною ефективністю устекінумабу, за винятком пацієнтів із хворобою Крона, у яких не спостерігалося зниженої ефективності. Очевидного зв’язку між наявністю антитіл та частотою побічних реакцій, пов’язаних із місцем введення, немає.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Середній час досягнення максимальної концентрації у сироватці крові (t_max) після одноразового введення 90 мг Стелари^® підшкірно здоровим добровольцям становив 8,5 дня. У пацієнтів з псоріазом середні значення t_max устекінумабу при застосуванні доз 45 мг або 90 мг були порівнянними з такими у здорових добровольців. Абсолютна біодоступність устекінумабу після одноразового підшкірного введення хворим на псоріаз становила 57,2 %.

Розподіл.

Середній об’єм розподілу Стелари^® у термінальній фазі виведення (Vz) після одноразового внутрішньовенного введення пацієнтам із псоріазом коливався від 57 до 83 мл/кг.

Метаболізм.

Шляхи метаболізму устекінумабу невідомі.

Виведення.

Медіана системного кліренсу (CL) Стелари^® після одноразового внутрішньовенного введення хворим на псоріаз коливалася від 1,99 до 2,34 мл/доб/кг. Середній час напіввиведення (t_½) устекінумабу у пацієнтів із  псоріазом, псоріатичним артритом або хворобою Крона становив приблизно 3 тижні і в різних дослідженнях коливався від 15 до 32 днів. У популяційному фармакокінетичному аналізі уявний кліренс (CL/F) та уявний об’єм розподілу (V/F) становили відповідно 0,465 л/добу та 15,7 л у пацієнтів із псоріазом. Впливу статі на уявний кліренс устекінумабу не було. Фармакокінетичний популяційний аналіз продемонстрував тенденцію до підвищеного кліренсу устекінумабу у пацієнтів з наявністю антитіл до устекінумабу.

Лінійність дози.

Системний вплив (С_max і AUC) устекінумабу дозозалежно збільшувався після одноразового внутрішньовенного введення хворим на псоріаз в дозі від 0,09 мг/кг до  4,5 мг/кг або після одноразового підшкірного введення доз у дозі від 24 до 240 мг.

Одноразове та багаторазове введення.

Після одноразового і багаторазового підшкірного введення устекінумабу крива «концентрація-час» у сироватці крові в цілому передбачувана. Рівноважні концентрації устекінумабу у сироватці досягалися до 28 тижня після введення початкових доз на 0 та 4 тижнях з наступним введенням кожні 12 тижнів підшкірно. Середня рівноважна залишкова концентрація устекінумабу становила від 0,21 мкг/мл до 0,26 мкг/мл (45 мг) та від 0,47 мкг/мл до 0,49 мкг/мл (90 мг) у пацієнтів із псоріазом. При підшкірному введенні кожні 12 тижнів накопичення устекінумабу у сироватці крові з часом виявлено не було.

Вплив маси тіла на фармакокінетику.

Фармакокінетичний популяційний аналіз за участю пацієнтів із псоріазом продемонстрував,   що маса тіла пацієнта є найважливішою змінною, що впливає на кліренс устекінумабу. Середній уявний кліренс у пацієнтів з масою тіла >100 кг був приблизно на 55 % вищим, ніж у пацієнтів з масою тіла ≤ 100 кг. Медіана об’єму розподілу у пацієнтів із масою тіла > 100 кг була майже на 37 % вищою порівняно з такою у пацієнтів з масою тіла ≤ 100 кг. Медіана залишкової концентрації устекінумабу у сироватці крові у пацієнтів з більшою масою тіла (> 100 кг) при застосуванні доз 90 мг була порівнянна з такою у пацієнтів з меншою масою тіла (≤ 100 кг) при застосуванні доз 45 мг. Подібний результат було отримано у підтверджувальному фармакокінетичному популяційному аналізі з участю пацієнтів із псоріатичним артритом.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика у пацієнтів із порушеннями функцій нирок або печінки не досліджувалася.

Досліджень за участю пацієнтів літнього віку не проводилося. Фармакокінетика устекінумабу у хворих на псоріаз була в цілому зіставна у пацієнтів монголоїдної раси та інших рас.

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність впливу куріння та вживання алкоголю на фармакокінетику устекінумабу.

Концентрації устекінумабу у сироватці крові пацієнтів з псоріазом віком від 12 до 17 років, які отримували рекомендовані дози залежно від маси тіла, були загалом порівнянними з концентраціями устекінумабу у дорослих пацієнтів, хворих на псоріаз; у пацієнтів дитячого віку, які отримували половину рекомендованої дози, залежної від маси тіла, сироваткові концентрації устекінумабу загалом були нижчими від таких у дорослих пацієнтів.

Контроль ферментів CYP450.

Вплив ІЛ-12 та ІЛ-23 на регуляцію ферментів CYP450 вивчали у дослідженні in vitro із застосуванням гепатоцитів людини, яке продемонструвало, що ІЛ-12 та/або ІЛ-23 у концентраціях 10 нг/мл не впливали на активність ферментів CYP450 (CYP1A2, 2B6, 2C9, 2C19, 2D6 або 3А4, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Бляшковий псоріаз

Лікування бляшкового псоріазу від помірного до тяжкого ступеня у дорослих, у яких не було позитивного ефекту лікування або які мають протипоказання або непереносимість інших засобів системної терапії, включаючи циклоспорин, метотрексат або PUVA-терапію.

Бляшковий псоріаз у дітей

Лікування бляшкового псоріазу від помірного до тяжкого ступеня у дітей віком від 12 років, стан яких недостатньо контролюється іншими засобами системної терапії або фотолікуванням, або при непереносимості такого лікування.

Псоріатичний артрит

Як монотерапія або у комбінації з метотрексатом для лікування псоріатичного артриту в активній формі у дорослих, які не мали позитивного ефекту від лікування базовими протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг хвороби (DMARD).

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до устекінумабу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Наявність клінічно важливих інфекційних захворювань у активній формі (таких як активний туберкульоз; див. розділ «Особливості застосування»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Живі вакцини не можна застосовувати разом зі Стеларою^® (див. розділ «Особливості застосування»).

Досліджень лікарської взаємодії за участю людини не проводилося. У популяційному фармакокінетичному аналізі клінічних досліджень оцінювали вплив одночасного застосування лікарських засобів, які найчастіше застосовуються для лікування псоріазу (таких як парацетамол, ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота, метформін, аторвастатин, левотироксин) на фармакокінетику устекінумабу. Взаємодії Стелари^® з цими лікарськими засобами при їх одночасному застосуванні виявлено не було. Базою цього аналізу було принаймні 100 пацієнтів (> 5 % дослідженої популяції), які одночасно застосовували ці лікарські засоби протягом щонайменше 90 % періоду досліджень. Одночасне застосування метотрексату, нестероїдних протизапальних препаратів, 6-меркаптопурину, азатіоприну та пероральних кортикостероїдів, а також попередній прийом анти-TNFα препаратів пацієнтами із псоріатичним артритом або хворобою Крона не впливає на фармакокінетику устекінумабу.

За даними досліджень in vitro пацієнтам, які одночасно застосовують субстрати CYP450, корекція дози не потрібна.

Під час досліджень застосування устекінумабу пацієнтам із псоріазом безпека та ефективність застосування Стелари^® у комбінації з імуносупресорами, включаючи препарати біологічного походження, та фототерапією не вивчалися. У дослідженнях лікування псоріатичного артриту встановлено, що одночасне застосування метотрексату не впливає на безпеку або ефективність Стелари^® (див. розділ «Особливості застосування»).

 

Особливості застосування.

Простежування.

З метою покращення простежування за лікарськими засобами біологічного походження слід чітко записувати номер серії та торговельну назву лікарського засобу, що застосовується.

Інфекції.

Устекінумаб може підвищувати ризик розвитку інфекцій і реактивації латентних інфекцій. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які отримували Стелару^®, спостерігалися серйозні бактеріальні, грибкові та вірусні інфекції (див. розділ «Побічні реакції»). Слід з обережністю застосувати препарат хворим із хронічними інфекціями або наявністю рецидивуючих інфекцій в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Перед початком застосування Стелари^® слід провести обстеження пацієнта для виключення туберкульозу. Пацієнтам з активним туберкульозом препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Слід розпочати лікування латентного туберкульозу до початку застосування препарату Стелара^®. Слід розглянути доцільність застосування протитуберкульозної терапії перед початком лікування Стеларою^® пацієнтів з латентною або активною формою туберкульозу в анамнезі та відсутністю підтвердження щодо повноти та адекватності проведеного курсу лікування. У період лікування препаратом і після цього слід ретельно спостерігати за хворим для виявлення симптомів активного туберкульозу.

Пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря при появі симптомів, що вказують на інфекційне захворювання. При розвитку серйозної інфекції за хворими слід ретельно спостерігати, препарат Стелара^® не можна застосовувати до виліковування інфекції.

Злоякісні пухлини.

Імуносупресанти, такі як устекінумаб, можуть підвищувати ризик розвитку злоякісних пухлин. У деяких пацієнтів, яким застосовували цей препарат у клінічних дослідженнях, розвинулися злоякісні новоутворення шкіри та інші типи злоякісних пухлин (див. розділ «Побічні реакції»).

Досліджень застосування Стелари^® пацієнтам, які мають злоякісні пухлини в анамнезі або які продовжують лікування Стеларою^® після розвитку злоякісного новоутворення на тлі лікування, не  проводилося. Слід бути обережними при застосуванні препарату таким пацієнтам. За пацієнтами, особливо літнього віку (> 60 років), пацієнтами, які отримували лікування імуносупресантами протягом тривалого часу або в анамнезі яких наявна PUVA-терапія, слід ретельно спостерігати щодо прояву немеланоматозного раку шкіри (див. розділ «Побічні реакції»).

Системні алергічні реакції та алергічні реакції з боку дихальних шляхів.

Системні алергічні реакції.

У постмаркетинговий період спостерігалися серйозні алергічні реакції, у деяких випадках через кілька днів після початку лікування. Повідомлялося про анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк. При розвитку анафілактичних та інших серйозних алергічних реакцій застосування Стелари^® слід негайно припинити і призначити відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Алергічні реакції з боку дихальних шляхів.

Спостерігалися випадки алергічного альвеоліту та еозинофільної пневмонії під час застосування устекінумабу в постмаркетинговий період. Клінічні прояви включали кашель, задишку та утворення інтерстиціальних інфільтратів після застосування від однієї до трьох доз. Серед серйозних наслідків були дихальна недостатність і тривала госпіталізація. Поліпшення спостерігалося після припинення застосування устекінумабу, а також у деяких випадках після введення кортикостероїдів. Якщо виключена інфекція та діагноз підтверджено, слід припинити застосування Стелари^® і розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).  

Чутливість до латексу.

Ковпачок голки попередньо заповненого шприца вироблений із сухого натурального каучуку (похідного латексу), що може викликати алергічні реакції у пацієнтів із підвищеною чутливістю до латексу.

Вакцинація.

У період лікування Стеларою^® не рекомендується застосовувати живі вірусні та бактеріальні вакцини (такі як бацила Кальметта – Герена (БЦЖ)). Специфічних досліджень за участю пацієнтів, яким нещодавно застосовували живі вірусні або бактеріальні вакцини, не проводилося. Відсутні дані і щодо вторинної передачі інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які застосовували Стелару^®. Перед застосуванням живих вірусних та бактеріальних вакцин лікування Стеларою^® слід відкласти щонайменше на 15 тижнів після прийому останньої дози і можна відновити через 2 тижні після вакцинації. Лікар повинен взяти до уваги інструкції для медичного застосування специфічних вакцин щодо додаткової інформації та правил одночасного застосування імуносупресорів після вакцинації.

Інактивовані вакцини та вакцини з неживих мікроорганізмів можна застосовувати одночасно зі Стеларою^®. Тривале лікування Стеларою^® не пригнічує гуморальну імунну відповідь на пневмококовий полісахарид або вакцину від правця.

Супутня імуносупресивна терапія.

Під час досліджень за участю пацієнтів із псоріазом безпека та ефективність застосування Стелари^® у комбінації з імуносупресорами, включаючи біологічні модифікатори імунної відповіді, та фототерапією не вивчалася. Під час досліджень за участю пацієнтів із псоріатичним артритом встановлено, що одночасне застосування метотрексату не впливає на безпеку або ефективність препарату Стелара^®. Під час досліджень за участю пацієнтів із хворобою Крона встановлено, що одночасне застосування імуносупресорів або кортикостероїдів не впливає на безпеку або ефективність препарату Стелара^®. З обережністю слід призначати Стелару^® одночасно з іншими імуносупресивними препаратами або у разі заміни іншого імуносупресивного біологічного препарату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Імунотерапія.

Препарат Стелара^® не оцінювався у пацієнтів, які перебувають на імунотерапії при алергічних захворюваннях. Невідомо, чи може препарат впливати на імунотерапію при алергічних захворюваннях.

Серйозні реакції з боку шкіри.

Повідомлялося про випадки ексфоліативного дерматиту у пацієнтів із псоріазом після застосування устекінумабу (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів з бляшковим псоріазом в ході звичайного перебігу захворювання може розвинутися псоріатична еритродермія з симптомами, що клінічно можуть не відрізнятися від ексфоліативного дерматиту. При спостереженні за пацієнтом із псоріазом лікар повинен бути уважним щодо симптомів псоріатичної еритродермії або ексфоліативного дерматиту. У разі появи таких симптомів слід застосовувати відповідне лікування. Якщо є підозра на реакцію на препарат, слід припинити лікування Стеларою^®.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).

Ефективність та безпека застосування препарату пацієнтам віком ≥ 65 років і молодшим суттєво не відрізнялися, однак кількість пацієнтів віком від 65 років є недостатньою для встановлення наявності суттєвої різниці реакції на лікування пацієнтів літнього віку та молодших пацієнтів.

Оскільки частота виникнення інфекцій у пацієнтів літнього віку загалом вища, слід бути обережними при лікуванні хворих цієї вікової групи.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку.

Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними засобами контрацепції протягом усього курсу лікування і 15 тижнів після його завершення.

Вагітність.

Даних щодо застосування устекінумабу вагітним жінкам недостатньо. Дослідження на тваринах не свідчать про існування прямого або непрямого шкідливого впливу на плід, ембріональний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Як попереджувальний захід рекомендується уникати застосування Стелари^® у період вагітності.

Годування груддю.

Невідомо, чи проникає устекінумаб у грудне молоко. Дослідження на тваринах показали низький рівень виділення у грудне молоко. Невідомо, чи абсорбується препарат після прийому всередину. Оскільки Стелара^® може викликати небажані реакції у немовлят, слід припинити годування груддю на період прийому препарату та протягом 15 тижнів після лікування або відмінити терапію Стеларою^®. Слід взяти до уваги переваги годування грудним молоком дитини та користь від лікування Стеларою^® жінок.

Фертильність.

Вплив Стелари^® на здатність до запліднення не досліджувався.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Стелара^® не впливає або майже не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

 

Спосіб застосування та дози.

Терапію Стеларою^® необхідно розпочинати та проводити під наглядом кваліфікованих лікарів, які мають досвід діагностики та лікування псоріазу або псоріатичного артриту.

Дозування

Бляшковий псоріаз.

Призначають початкову дозу 45 мг, наступну дозу 45 мг вводять через 4 тижні від початку лікування, потім – кожні 12 тижнів.

Необхідно повторно розглянути питання про доцільність продовження терапії пацієнтам, у яких відсутній терапевтичний ефект до 28 тижня лікування.

Пацієнти з масою тіла більше 100 кг.

Пацієнтам з масою тіла більше 100 кг призначають початкову дозу 90 мг, наступну дозу 90 мг вводять через 4 тижні, потім – кожні 12 тижнів. Для цієї групи пацієнтів доза 45 мг також може бути ефективною, однак доза 90 мг забезпечує більшу ефективність.

Псоріатичний артрит.

Призначають початкову дозу 45 мг, наступну дозу 45 мг вводять через 4 тижні, потім – кожні 12 тижнів. Для пацієнтів із масою тіла більше 100 кг початкова доза може становити 90 мг.

Необхідно повторно розглянути питання про доцільність продовження терапії пацієнтам, у яких відсутній терапевтичний ефект до 28 тижня лікування.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).

Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функції нирок та печінки.

Досліджень застосування Стелари^® цій категорії хворих не проводилося, рекомендації відносно дозування препарату відсутні.

Бляшковий псоріаз у дітей віком від 12 років.

Рекомендована доза Стелари^® залежно від маси тіла наведена нижче у таблицях 1 та 2. Після введення початкової дози наступну вводять через 4 тижні, а потім – кожні 12 тижнів.

Таблиця 1

Рекомендована доза Стелари^® для пацієнтів дитячого віку.

Маса тіла на момент введення дози	Рекомендована доза
˂ 60 кг	0,75 мг/кга
≥ 60 – ≤ 100 кг	45 мг
> 100 кг	90 мг

 

^а  Для розрахунку об’єму ін’єкції (в мл) пацієнтам з масою тіла ˂ 60 кг застосовують формулу: маса тіла (кг) ´ 0,0083 (мл/кг) (або див. таблицю 2). Розрахований об’єм ін’єкції округляють до 0,01 мл та вводять за допомогою шприца з поділками 1 мл.

 

Таблиця 2

Об’єм ін’єкції Стелари^® пацієнтам дитячого віку з масою тіла ˂ 60 кг.

Маса тіла на момент введення дози (кг)		Доза (мг)	Об’єм ін’єкції (мл)
30		22,5	0,25
31		23,3	0,26
32		24,0	0,27
33		24,8	0,27
34		25,5	0,28
35		26,3	0,29
36		27,0	0,30
37		27,8	0,31
38		28,5	0,32
39		29,3	0,32
40		30,0	0,33
41		30,8	0,34
42		31,5	0,35
43		32,3	0,36
44		33,0	0,37
45		33,8	0,37
46		34,5	0,38
47		35,3	0,39
48		36,0	0,40
49		36,8	0,41
50		37,5	0,42
51		38,3	0,42
52		39,0	0,43
53		39,8	0,44
54		40,5	0,45
55		41,3	0,46
56		42,0	0,46
57		42,8	0,47
58		43,5	0,48
59		44,3	0,49

 

Необхідно повторно розглянути питання про доцільність продовження терапії для пацієнтів, у яких до 28-го тижня лікування відсутній терапевтичний ефект.

 

Спосіб застосування.

Для підшкірного введення. Якщо можливо, слід уникати введення препарату в ділянки шкіри, уражені псоріазом.

Розчин препарату Стелара^® у флаконі або у попередньо заповненому шприці не слід збовтувати. Перед підшкірним введенням розчин у флаконі або у попередньо заповненому шприці слід візуально перевірити щодо наявності механічних включень або зміни кольору. Він має бути прозорим від безбарвного до жовтуватого кольору і може містити кілька дрібних прозорих або білих часток білка. Такий зовнішній вигляд не є незвичним для білкових розчинів. При зміні кольору, помутнінні або наявності твердих часточок розчин використовувати не можна. Перед застосуванням Стелари^® розчин має досягти комфортної температури для ін’єкції (витримати при кімнатній температурі 30 хвилин). Препарат Стелара^® не містить консервантів, тому будь-який невикористаний залишок препарату у флаконі і шприці або у попередньо заповненому шприці повторно використовувати не можна. Невикористаний препарат та відходи слід знищувати згідно з діючими вимогами.

Після навчання хворого процедурі підшкірної ін’єкції він може сам собі вводити Стелару^®, якщо лікар визнає це можливим. Лікар має проконтролювати стан пацієнта після ін’єкції.

 

Інструкція із самостійного проведення ін’єкцій Стелари^® (для флакона)

Якщо пацієнт хоче проводити ін’єкції самостійно, з ним повинен провести тренування медичний персонал щодо підготовки ін’єкції та її проведення. Якщо тренування не проведено, слід звернутися до лікаря. Не слід змішувати Стелару^® з іншими рідинами для ін’єкцій.

• Не можна сильно струшувати флакон зі Стеларою^®, та не слід використовувати лікарський засіб після сильного струшування.

 

1. Перевірка флакона та підготовка матеріалів

Перед застосуванням вийміть флакон з холодильника та залиште при кімнатній температурі на півгодини.

Огляньте флакон та переконайтеся що:

• збираєтеся вводити препарат у потрібному дозуванні;
• термін придатності препарату не закінчився;
• флакон не пошкоджений;
• розчин у флаконі прозорий, від безбарвного до жовтуватого кольору та не містить сторонніх часточок;
• розчин не заморожений.

 

Для ін’єкції необхідні: флакон, шприц, голка, антисептичні серветки, ватні диски або бинт, контейнер для сміття:

 

 

 

2. Вибір місця для ін’єкції

• Рекомендованими місцями для ін’єкції є передня верхня частина стегна, нижня частина живота нижче пупка, за винятком ділянки шкіри шириною 5 см безпосередньо під пупком.
• У разі можливості уникати ділянок шкіри, уражених псоріазом.
• Альтернативним місцем для ін’єкції може бути плече.

 

 

3. Підготовка місця для ін’єкції

• Ретельно вимийте руки теплою водою з милом.
• Протріть місце ін’єкції антисептичною серветкою.
• Не торкайтеся місця введення.

 

4. Підготовка дози для введення

• Зніміть кришку з флакона.

                                              

 

• Не знімайте пробку.
• Протріть пробку антисептичною серветкою.
• Поставте флакон на плоску поверхню.
• Зніміть ковпачок з голки.
• Не торкайтеся голки і не допускайте, щоб вона торкалася до будь-якої іншої поверхні.
• Введіть голку через гумову пробку.
• Переверніть флакон зі шприцом та наберіть розчин у шприц.

• Слідкуйте за тим, щоб голка постійно знаходилася у рідині.

• Вийміть голку зі шприцом з флакона.
• Тримаючи шприц голкою догори, постукайте пальцем по шприцу для звільнення від бульбашок повітря та видавіть поршнем усе повітря.

 

                                             

 

• Не торкайтеся голки і не допускайте, щоб вона контактувала з будь-якою іншою поверхнею.

 

5. Проведення ін’єкції

• Візьміть шприц однією рукою між середнім та вказівним пальцями і розташуйте великий палець на верхівці головки поршня.
• Не відтягуйте поршень до себе.
• Обережно затисніть поверхню шкіри, що була попередньо очищена.
• Одним швидким рухом ввести голку під шкіру на всю довжину голки та ввести увесь препарат.
• Коли поршень буде натиснутий максимально, продовжуючи тиснути на головку поршня, вийміть голку та відпустіть шкіру.

 

6. Після ін’єкції

• У місці ін’єкції може бути невелика кількість крові або рідини, що є нормальним.
• У разі необхідності можна притиснути ватний диск або бинт до місця ін’єкції та потримати впродовж певного часу або наклеїти на місце ін’єкції лейкопластир.
• Не слід терти місце ін’єкції.

 

 

Інструкція із самостійного проведення ін’єкцій Стелари^® (для попередньо заповненого шприца з пристроєм для введення UltraSafe Passive^®)

Якщо пацієнт хоче проводити ін’єкції самостійно, з ним повинен провести тренування медичний персонал щодо підготовки ін’єкції та її проведення. Якщо тренування не проведено, слід звернутися до лікаря.

• Не слід змішувати Стелару^® з іншими рідинами для ін’єкцій.
• Не можна сильно струшувати шприц зі Стеларою^® та не слід використовувати лікарський засіб після сильного струшування.

 

1.   Перевірка попередньо заповненого шприца та підготовка матеріалів

Перед застосуванням вийміть попередньо заповнений шприц з холодильника та залиште при кімнатній температурі на півгодини. Не знімайте завчасно ковпачок голки.

Тримайте попередньо заповнений шприц тільки за корпус, направленим голкою догори.

Не торкайтеся захисних скріпок активації голки (позначені на рисунку «*») для запобігання передчасному закриванню голки захисною муфтою.

Не відтягуйте поршень назад.

 

 

Огляньте попередньо заповнений шприц та переконайтеся що:

• збираєтеся вводити препарат у потрібному дозуванні;
• термін придатності препарату не закінчився;
• попередньо заповнений шприц не пошкоджений;
• розчин у шприці прозорий, від безбарвного до жовтуватого кольору та не містить сторонніх часточок;
• розчин не заморожений.

 

Для ін’єкції необхідні: попередньо заповнений шприц, голка, антисептичні серветки, ватні диски або бинт, контейнер для сміття.

 

2.   Вибір місця для ін’єкції

Рекомендованими місцями для ін’єкції є передня верхня частина стегна, нижня частина живота нижче пупка, за винятком ділянки шкіри шириною 5 см безпосередньо під пупком.

У разі можливості уникати ділянок шкіри, уражених псоріазом.

Альтернативним місцем для ін’єкції може бути плече.

 

3. Підготовка місця ін’єкції

• Ретельно вимийте руки теплою водою з милом.
• Протріть місце ін’єкції антисептичною серветкою.
• Не торкайтеся місця введення.

 

4. Підготовка дози для введення.

• Не знімайте ковпачок голки, доки пацієнт не буде готовий проводити ін’єкцію препарату.
• Візьміть однією рукою корпус попередньо заповненого шприца та зніміть ковпачок з голки.
• Не торкайтеся поршня, поки знімаєте ковпачок з голки.

 

 

• У попередньо заповненому шприці можуть бути бульбашки повітря. Їх не слід видаляти. На кінці голки можна помітити краплю рідини – це нормально.
• Не торкайтеся голки і не допускайте, щоб вона торкалася до будь-якої іншої поверхні.
• Не використовуйте попередньо заповнений шприц, якщо він впав, коли ковпачок голки вже був знятий.
• Ін’єкцію необхідно провести якнайшвидше після зняття ковпачка з голки.

 

5. Проведення ін’єкції

• Візьміть попередньо заповнений шприц за корпус однією рукою між середнім та вказівним пальцями і розташуйте великий палець на верхівці головки поршня.
• Не відтягуйте поршень до себе.
• Обережно затисніть поверхню шкіри, що була попередньо очищена.
• Одним швидким рухом введіть голку під шкіру на всю довжину голки та введіть увесь препарат, доки головка поршня повністю не досягне захисної скріпки активації голки.

 

• Коли поршень буде натиснутий максимально, продовжуючи тиснути на головку поршня, вийміть голку та відпустіть шкіру.

 

• Повільно зніміть великий палець з головки поршня, щоб дозволити порожньому шприцу рухатися, доки вся голка не буде закрита захисною муфтою.

 

 

6. Після ін’єкції

• У місці ін’єкції може бути невелика кількість крові або рідини, що є нормальним.
• У разі необхідності можна притиснути ватний диск або бинт до місця ін’єкції та потримати впродовж певного часу або наклеїти на місце ін’єкції лейкопластир.
• Не слід терти місце ін’єкції.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування Стелари^® дітям віком до 12 років не встановлені.

 

Передозування.

Під час клінічних досліджень одноразове внутрішньовенне введення дози до 6 мг/кг не призводило до розвитку дозолімітуючої токсичності. У разі передозування рекомендується контролювати стан хворого для виявлення симптомів токсичних реакцій, а при їх розвитку слід негайно розпочинати відповідну симптоматичну терапію.

 

Побічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями (> 5 %), виявленими під час контрольованих клінічних досліджень застосування Стелари^® дорослим пацієнтам із псоріазом, псоріатичним артритом та хворобою Крона, були назофарингіт та головний біль. Більшість цих явищ були помірно вираженими і не потребували припинення лікування. Найбільш серйозними побічними реакціями, про які повідомлялося при прийомі препарату Стелара^®, були тяжкі реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»). Загалом профілі безпеки були порівнянними у пацієнтів із псоріазом, псоріатичним артритом та хворобою Крона. Не було виявлено нових проблем з безпеки у пацієнтів з хворобою Крону протягом 2 років лікування.

Нижче наведено дані, отримані протягом 12 контрольованих досліджень фаз ІІ та ІІІ за участю 5884 пацієнтів (4135 пацієнтів із псоріазом та/або псоріатичним артритом та 1749 пацієнтів із хворобою Крона). У цих дослідженнях пацієнти отримували препарат Стелара^® протягом щонайменше 6 місяців або 1 року (4105 пацієнтів та 2846 пацієнтів із псоріазом, псоріатичним артритом або хворобою Крона відповідно) та протягом щонайменше 4 або 5 років (1482 пацієнти та 838 пацієнтів із псоріазом відповідно). 

Побічні реакції, які спостерігалися в клінічних дослідженнях при застосуванні препарату дорослим пацієнтам, хворим на псоріаз, псоріатичний артрит або хворобу Крона, та у постмаркетинговий період, наведено нижче. В рамках зазначених систем органів небажані реакції на лікарський засіб подано за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (1/10000), невідомо (не можна оцінити з доступних даних). У групах за частотою небажані реакції представлено у порядку зменшення їх тяжкості.

Інфекції та інвазії.

Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт.

Нечасто – запалення підшкірної клітковини, стоматологічні інфекції, оперізувальний лишай (Herpes Zoster), інфекції нижніх дихальних шляхів, вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів, вульвовагінальні мікози.

З боку імунної системи.

Нечасто – реакції гіперчутливості (включаючи висипання, кропив’янку).

Рідко – серйозні алергічні реакції (включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк).

Психічні розлади.

Нечасто – депресія.

З боку нервової системи.

Часто – запаморочення, головний біль.

Нечасто – параліч лицьового нерва.

З боку органів дихання.

Часто – біль у горлі/глотці.

Нечасто – закладеність носа.

Рідко – алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто – діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто – свербіж.

Нечасто – пустульозний псоріаз, лущення шкіри, акне.

Рідко – ексфоліативний дерматит.

З боку кістково-м’язової системи.

Часто – біль у спині, міалгія, артралгія.

Загальний стан та реакції у місці введення.

Часто – слабкість, почервоніння місця ін’єкції, біль у місці ін’єкції.

Нечасто – реакції у місці ін’єкції (включаючи кровотечу, гематому, ущільнення, набряк, свербіж).

 

Опис окремих побічних реакцій

Інфекції.

Під час плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів, хворих на псоріаз, псоріатичний артрит та хворобу Крона, частота інфекцій та серйозних інфекцій у групі застосування препарату Стелара^® і та у групі плацебо була зіставною. Протягом плацебо-контрольованого періоду клінічних досліджень за участю пацієнтів, хворих на псоріаз, псоріатичний артрит та хворобу Крона, показник інфекційних захворювань становив 1,38 на пацієнто-рік за період спостереження за пацієнтами, які приймали Стелару^®, та 1,35 на пацієнто-рік для пацієнтів із групи плацебо. Показник тяжких інфекцій становив 0,03 на пацієнто-рік за період спостереження за пацієнтами, які приймали устекінумаб (27 тяжких інфекцій на 829 пацієнто-років за період спостереження), та 0,03 для пацієнтів, які приймали плацебо (11 тяжких інфекцій на 385 пацієнто-років за період спостереження) (див. розділ «Особливості застосування»).

Протягом контрольованого та неконтрольованого періоду клінічних досліджень за участю 5884 пацієнтів, хворих на псоріаз, псоріатичний артрит та хворобу Крона, загальна тривалість лікування яких становила 10953 пацієнто-роки, середній період спостереження становив 0,99 року: 3,2 року для досліджень псоріазу, 1 рік для досліджень псоріатичного артриту та 0,6 року для хвороби Крона. Інфекційний показник становив 0,91 на пацієнто-рік за період спостереження за пацієнтами, які приймали устекінумаб, а показник тяжких інфекцій становив 0,02 на пацієнто-рік за період спостереження за пацієнтами, які приймали устекінумаб (178 тяжких інфекцій за 10953 пацієнто-роки за період спостереження). Повідомлялося про такі тяжкі інфекції, як анальний абсцес, запалення підшкірної клітковини, пневмонія, дивертикуліт, гастроентерит та вірусні інфекції.

При одночасному застосуванні Стелари^® з ізоніазидом у хворих із латентним туберкульозом у ході клінічних досліджень не зареєстровано прогресування туберкульозу.

Злоякісні пухлини.

У ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень псоріазу, псоріатичного артриту та хвороби Крона частота розвитку злоякісних пухлин, за винятком немеланоматозного раку шкіри, становила 0,12 на 100 пацієнто-років спостереження у групі пацієнтів, які отримували устекінумаб (1 пацієнт на 829 пацієнто-років спостереження), у порівнянні з 0,26 у групі плацебо (1 пацієнт на 385 пацієнто-років спостереження). Частота немеланоматозного раку шкіри становила 0,48 на 100 пацієнто-років спостереження для пацієнтів, які отримували устекінумаб (4 пацієнти на 829 пацієнто-років спостереження), порівняно із 0,52 у групі плацебо (2 пацієнти на 385 пацієнто-років спостереження).

У контрольованій і неконтрольованій частині клінічних досліджень за участю 5884 пацієнтів, хворих на псоріаз, псоріатичний артрит та/або хворобу Крона, загальна тривалість лікування яких становила 10935 пацієнто-років, середній період спостереження становив 1 рік: 3,2 року для досліджень псоріазу, 1 рік для досліджень псоріатичного артриту та 0,6 року для хвороби Крона. Про виникнення злоякісних захворювань, за винятком немеланоматозного раку шкіри, повідомлялося у 58 пацієнтів на 10935 пацієнто-років за період спостереження (показник поширення становив 0,53 на 100 пацієнто-років за період спостереження у групі устекінумабу). Значення цього показника виникнення злоякісних захворювань у групі  устекінумабу є порівнянним із показником для загальної популяції  (стандартизований показник поширення - 0,87 [95% довірчий інтервал: 0,66, 1,14], скоригований за віком, статтю та расою). Окрім немеланоматозного раку шкіри, найчастіше спостерігалися такі злоякісні захворювання: рак простати, меланома, колоректальний рак та рак молочної залози. Частота немеланоматозного раку шкіри становила 0,49 на 100 пацієнто-років за період спостереження за пацієнтами, які приймали устекінумаб (53 пацієнти на 10919 пацієнто-років за період спостереження). Співвідношення пацієнтів із раком базальних та сквамозних клітин (4:1) є порівнянним із таким співвідношенням для загальної популяції (див. розділ «Особливості застосування»).

Реакції гіперчутливості.

Протягом клінічних досліджень за участю пацієнтів, хворих на псоріаз та/або із псоріатичним артритом, яким застосовували Стелару^®, висипання та кропив’янка спостерігалися менш ніж в 1 % хворих (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Небажані реакції у дітей віком від 12 років з бляшковим псоріазом

Безпека застосування устекінумабу дітям вивчалася у дослідженні ІІІ фази за участю 110 дітей віком від 12 років протягом періоду до 60 тижнів. Під час цього дослідження профіль побічних реакцій був порівнянним із профілем безпеки, що спостерігався під час попередніх досліджень за участю дорослих пацієнтів, хворих на бляшковий псоріаз.

 

Термін придатності.

Флакони – 2 роки.

Попередньо заповнені шприци – 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від світла місці, при температурі від 2 до 8 °С (в холодильнику). Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність. Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

 

Упаковка.

По 0,5 мл (45 мг) або 1,0 мл (90 мг) у флаконах, по 1 флакону в картонній коробці;

по 0,5 мл (45 мг) або 1,0 мл (90 мг) у попередньо заповнених шприцах з пристроєм для введення UltraSafe Passive^® ,  по 1 попередньо заповненому шприцу в картонній коробці. 

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Сілаг АГ/Cilag AG.

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Хохштрассе 201, Шаффхаузен 8200, Швейцарія/

Hochstrasse 201, 8200 Schaffhausen, Switzerland.