ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
СУЛЬФАДИМЕТОКСИН
(SULFADIMETHOXINE)
Склад:
діюча речовина: сульфадиметоксин;
1 таблетка містить 500 мг сульфадиметоксину у перерахунку на 100 % суху речовину;
допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль картопляний, желатин, кальцію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, фаскою та рискою з однієї сторони.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.
Код АТХ J01E D01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Сульфадиметоксин – сульфаніламідний препарат тривалої дії. Механізм дії зумовлений конкурентним антагонізмом з параамінобензойною кислотою (ПАБК) та конкурентним пригніченням бактеріального ферменту дигідроптероатсинтетази, що відповідає за вбудовування ПАБК у дигідрофолієву кислоту, безпосереднього попередника фолієвої кислоти. Це блокує синтез дигідрофолієвої кислоти і зменшує кількість метаболічно активної тетрагідрофолієвої кислоти, кофактора синтезу пуринів, тимідину та ДНК.
Чутливими бактеріями є ті, які синтезують фолієву кислоту.
Ефективний відносно грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: пневмококів, стафілококів, стрептококів, кишкової палички, палички Фрідлендера, збудників дизентерії; менш активний щодо протея.
Активний щодо збудника трахоми.
Сульфадиметоксин не діє на штами бактерій, стійких до сульфаніламідів.
Фармакокінетика.
При прийомі всередину всмоктується відносно повільно і визначається в крові впродовж 120 годин. При одноразовому прийомі
З білками плазми крові зв’язується на 90-98 %. При повторних введеннях накопичується в крові.
Добре проникає у плевральну рідину, вміст в якій становить 60-90 % від концентрації в крові, проте, на відміну від інших сульфаніламідів тривалої дії, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у незначній кількості. Елімінується печінкою, у високих концентраціях спостерігається в жовчі. Сульфадиметоксин належить до групи сульфаніламідів тривалої дії, період його напіввиведення – 41 година.
Препарат дуже повільно виводиться з організму за рахунок високого рівня реабсорбції у канальцях нефрону і значного ступеня зв’язування з білками плазми крові. В ацетильованій формі не реабсорбується у нирках і виводиться з організму (через 96 годин – до 83,3 %). У сечі міститься в основному у вигляді глюкуроніду (75-90 %), який добре розчиняється у кислому середовищі і не випадає в осад.
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до сульфадиметоксину мікроорганізмами: пневмонія, бронхіт, тонзиліт, отит, гайморит, запальні захворювання жовчовивідних та сечовивідних шляхів, дизентерія, гонорея, бешихове запалення, піодермія, трахома, ранові інфекції, менінгіт, токсоплазмоз, шигельоз, резистентні форми малярії (у поєднанні з протималярійними препаратами).
Протипоказання.
· Наявність в анамнезі виражених токсико-алергічних реакцій на сульфаніламіди (агранулоцитоз, гемолітична анемія, медикаментозна пропасниця, тяжкий дерматит, гепатит) або інші прояви підвищеної чутливості до сульфадиметоксину або до будь-якого компонента препарату, до інших сульфаніламідів або їх похідних;
· пригнічення кістково-мозкового кровотворення;
· ниркова та/або печінкова недостатність;
· гостра порфірія;
· декомпенсована хронічна серцева недостатність;
· азотемія;
· дефіцит 1-глюкозо-6-фосфатдегідрогінази (можливий гемоліз).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Нестероїдні протизапальні засоби, похідні сульфонілсечовини, антитромботичні засоби, антагоністи вітаміну К, загальні анестетики (наприклад тіопентал): посилення ефектів цих препаратів.
Фолієва кислота, бактерицидні антибіотики (у тому числі пеніциліни, цефалоспорини): взаємне зниження ефективності.
Парааміносаліцилова кислота (ПАСК), барбітурати: посилення активності сульфадиметоксину.
Метотрексат, фенітоїн (дифенін): взаємне посилення токсичності. Не рекомендується застосування метотрексату у поєднанні з сульфоніламідами.
Циклоспорин: можливе зниження плазмових концентрацій останнього; підвищений ризик нефротоксичності.
Діуретики: підвищений ризик розвитку кристалурії.
Антипсихотичні препарати: слід уникати одночасного застосування з клозапіном (підвищений ризик розвитку агранулоцитозу).
Похідні піразолону, індометацин і саліцилати: посилення активності і токсичності сульфаніламідів.
Еритроміцин, лінкоміцин, тетрацикліни, триметоприм, піриметамін: взаємне посилення антибактеріальної активності, розширення спектра дії. Ризик панцитопенії та мегалобластної анемії при одночасному застосуванні з піриметаміном. Підвищений ризик розвитку кристалурії з метенаміном.
Рифампіцин, стрептоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин, похідні оксихіноліну (нітроксолін): антибактеріальна дія препаратів не змінюється.
Кислота налідиксова (невіграмон), місцеві анестетики (бензокаїн, тетракаїн, прокаїн), ПАБК та її похідні: можливе зниження антибактеріальної активності сульфаніламідів через антагонізм дії.
Хлорамфенікол, нітрофурани: зниження сумарного ефекту.
Пероральні естрогенвмісні контрацептиви: зниження їх ефективності. Слід застосовувати додаткові контрацептивні заходи під час лікування та впродовж семи днів після лікування.
Діагностичні тести: сульфаніламіди можуть призвести до хибнопозитивних результатів тесту Бенедикта при визначенні глюкози сечі; можуть впливати на результати тесту щодо визначення уробіліногену сечі.
Препарат не слід призначати одночасно з гексаметилентетраміном (уротропіном), з антидіабетичними препаратами (похідними сульфонілсечовини), з дифеніном, неодикумарином та іншими непрямими антикоагулянтами.
Особливості застосування.
Летальні випадки, зумовлені застосуванням сульфаніламідів, спостерігалися вкрай рідко, виникали внаслідок серйозних побічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фульмінантний гепатонекроз, агранулоцитоз, апластичну анемію та інші патологічні стани з боку системи крові.
Прийом сульфаніламідів, включаючи сульфадиметоксин, слід припинити при появі перших висипів на шкірі або при будь-яких ознаках негативної реакції. У рідкісних випадках після появи шкірного висипу можуть розвинутися серйозніші реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гепатонекроз і серйозні зміни з боку системи крові.
Такі клінічні ознаки, як висип, біль у горлі, підвищення температури, біль у суглобах, блідість, пурпура або жовтяниця, можуть бути ранніми ознаками серйозних побічних реакцій при застосуванні сульфаніламідів, включаючи сульфадиметоксин.
На фоні лікування сульфаніламідами були зареєстровані кашель, задишка і легеневі інфільтрати як прояви реакцій гіперчутливості з боку дихальних шляхів.
Сульфаніламіди, включаючи сульфадиметоксин, не слід застосовувати для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не спричиняють його ерадикацію і, отже, не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит.
Ризик виникнення псевдомембранозного коліту, який може варіювати від легких форм до таких, що загрожують життю, існує при застосуванні практично всіх антибактеріальних засобів, у тому числі і сульфаніламідів (у результаті надмірного росту Clostridium difficile). Тому важливо розглядати можливість цього ускладнення у пацієнтів з діареєю для вирішення питання подальшої тактики лікування.
Сульфадиметоксин слід призначати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки, з хронічною серцевою недостатністю, з тяжкою формою алергічних захворювань або бронхіальною астмою, із захворюваннями системи крові.
З обережністю слід застосовувати сульфаніламіди, в т.ч. сульфадиметоксин, пацієнтам з цукровим діабетом, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру в крові.
При лікуванні сульфаніламідами, в т.ч. сульфадиметоксином, особливо тривалому та/або з застосуванням високих доз, слід обов’язково проводити систематичний контроль функції нирок, картини периферичної крові, рівня глюкози в крові.
Пацієнтам необхідно споживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу. У разі появи болю в спині, з гематурією або без, слід розглянути імовірність розвитку цих ускладнень.
Слід уникати призначення сульфадиметоксину пацієнтам віком від 65 років у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку тяжких побічних ефектів.
Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення з огляду на можливість розвитку реакцій фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів.
Оскільки сульфаніламіди є бактеріостатичними, а не бактерицидними препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм мікроорганізмів.
Під час лікування препаратом необхідно дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом в 24 години, не пропускати прийому. У разі пропуску прийому дози не подвоювати наступну дозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний в період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Інформація про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами відсутня.
Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування сульфадиметоксином можливі такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози.
Спосіб застосування та дози.
Сульфадиметоксин приймати всередину після їди 1 раз на добу з інтервалом 24 години. Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та становить 7-14 днів. Після нормалізації температури препарат у підтримуючих дозах слід застосовувати ще 2-3 дні.
Дорослим слід призначати Сульфадиметоксин у перший день лікування у дозі
Дітям віком від 12 років початкова доза становить
Дітям віком від 3 до 12 років у перший день призначати в дозі 25 мг/кг маси тіла, у наступні дні – по 12,5 мг/кг маси тіла на добу.
Діти.
Препарат застосовувати дітям віком від 3 років.
Передозування.
Симптоми: спрага, сухість у роті, анорексія, біль у правому підребер’ї та попереку, спастичні болі в животі, холестаз, нудота, блювання, діарея, дерматит, тахікардія, парестезії, запаморочення, головний біль, сонливість, втрата свідомості, олігурія, зміна кольору сечі (насичений жовто-коричневий колір). Можливі гіпертермія, гематурія, кристалурія. При біохімічному аналізі крові – підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази). Патологічні зміни крові (лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія) і жовтяниця є пізнішими проявами передозування. Можливий розвиток метгемоглобінемії.
Лікування: негайне припинення прийому препарату, за необхідності – викликання блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля, очисна клізма. Показане посилене пиття розчинів, що підлужнюють сечу; при зниженні діурезу та нормальній функції нирок − внутрішньовенне введення розчинів. Надалі − лікування симптоматичне.
При підтвердженні метгемоглобінемії показане внутрішньовенне введення 1 % метиленового синього.
У тяжких випадках – форсований діурез. Перитонеальний діаліз не ефективний, гемодіаліз лише помірно ефективний у лікуванні передозування сульфаніламідів.
Побічні реакції.
Можливі такі ж побічні реакції, як і при застосуванні інших сульфаніламідів.
Травна система: спрага, сухість у роті, біль у ділянці живота, диспептичні явища, у тому числі нудота, блювання, метеоризм, діарея, анорексія; стоматит, сіалоаденіт, панкреатит, шлунково-кишкова кровотеча, псевдомембранозний коліт.
Гепатобіліарна система: підвищення рівня печінкових трансаміназ в крові (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), біль у правому підребер’ї, гепатомегалія, жовтяниця, гепатит, в т.ч. холестатичний, можливий гепатонекроз.
Нервова система: головний біль, неврологічні реакції, включаючи асептичний менінгіт, атаксію, незначна доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, судоми, запаморочення, вертиго, сонливість/безсоння, відчуття втоми, периферичні або оптичні невропатії.
Психічні розлади: депресія, психоз, галюцинації.
Імунна система, шкіра та підшкірна клітковина: алергічні реакції, в т.ч. свербіж, шкірні висипи (включаючи кропив’янку), алергічний дерматит, медикаментозна гарячка, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), вузлувата еритема, мультиформна еритема, еритродермія, фіксована медикаментозна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, сироваткоподібний синдром, анафілактичні реакції, періорбітальний набряк, ангіоневротичний набряк, в т.ч. язика, верхньої губи, порушення ковтання. Крім того, повідомлялося про випадки розвитку алергічного міокардиту, вузликового періартеріїту, системного червоного вовчака.
Кров та лімфатична система: агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, гіпопротромбінемія, ризик гострого гемолізу/гемолітичної анемії при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, пурпура, метгемоглобінемія.
Сечовидільна система: зміна кольору сечі (насичений жовто-коричневий колір), кристалурія (можливо, з поперековим болем, гематурією, олігурією, анурією), зменшити ризик якої можливо при застосуванні препарату з достатньою кількістю рідини, лікується підлужненням сечі; можливі нефротоксичні реакції: інтерстиціальний нефрит, тубулярний некроз, ниркова недостатність. Збільшення рівнів сечовини, креатиніну в сироватці крові.
Ендокринна система: гіпотиреоз, гіпоглікемія.
Дихальна система: кашель, біль у горлі, задишка, легеневі еозинофільні інфільтрати, фіброзуючий альвеоліт.
Інше: дзвін у вухах, тахікардія, артеріїти, васкуліти, болі в суглобах, м’язовий біль.
При появі побічних реакцій слід негайно припинити прийом препарату.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.
Термін придатності. 5 років.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Умови зберігання.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофарм».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 113-А.